Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 347.191.11

Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Чепурнов Вадим Олександрович

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ШЕВЧЕНКО Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідуюча відділом проблем цивільного, трудового та підприємницького права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор СПАСИБО-ФАТЄЄВА Інна Валентинівна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права;

кандидат юридичних наук, доцент ГОПАНЧУК Василь Степанович, Національна академія внутрішніх справ України, декан юридичного факультету.

Провідна установа - Одеська національна юридична академія, кафедра цивільного права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться 19 травня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м.Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “16” травня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук Кучеренко І.М.

благодійний правовий майновий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У зв'язку із зміною політичної та економічної системи в Україні почався процес активізації діяльності громадян не тільки в галузі підприємництва, але і в соціальній сфері. Перехід від командно-адміністративної системи до ринкової економіки позначився процесом загострення економічної кризи. Поряд із відродженням підприємництва посилився процес розшарування суспільства та виявились окремі групи населення, які потребують допомоги та захисту. Держава, яка в останній час намагалася вирішувати проблеми соціального захисту населення, сьогодні постала перед необхідністю залучення до вирішення цих проблем недержавних утворень.

Формування громадянського суспільства в Україні супроводжується підвищенням суспільно-громадської активності громадян, яка знаходить свій прояв в утворенні великої кількості неурядових організацій, які покликані вирішувати багато суспільно-значущих проблем. Єдиним гарантом формування цивілізованого демократичного суспільства стає створення незалежного некомерційного сектора в нашій країні, особливо сьогодні, коли досягнення громадянської злагоди можливе лише шляхом милосердя та соціальної відповідальності. Відродження в Україні приватного благодійного сектору дозволить державі зняти з себе витрати та відповідальність за рішення багатьох соціальних завдань, які вона вирішити практично не в змозі.

Різні аспекти проблем, що виникають в процесі створення, функціонування та припинення юридичних осіб, в різний час були предметом численних наукових праць. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці К. Абрамовича, Н.Ю. Беляєва, Л.Е. Бідного, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, С.В. Вороніна, Ю. Гамбарова, Е.Н. Гендзехадзе, П. Георгієвського, В.И. Герьє, А.Г. Гойхбарга, А.О. Гордона, О.В. Дзери, К. В. Ільинского, О.С. Йоффе, В.В. Качанова, Т.П. Коржихіна, Н.В. Козлова, Г.В. Кравченко, І.Ю. Краська, Н.С. Кузнєцової, Г.А. Кудрявцева, О.Ю. Литвиної, Е.Д. Максимова, А.И. Маляєва, Н.Н. Міщенко, Р.Л. Наришкіна, Т.Т. Попова, О.А. Пушкіна, П.І. Седугіна, А.А. Симоніна, І.С. Соколова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, А.Д. Степанського, Д.Т. Субботіна, Є.А. Суханова, Я.М. Шевченко, А.Є Шерстибітова, Г.Ф. Шершеневича, Д.В. Шутько, Л.І. Щеннікова, А.І. Щиглик, Р.Б. Шишки, Ц.А. Ямпольскої та ін. Крім того, використані наукові праці зарубіжних правознавців - Б. Бромлі, В. Нельсена, Б. Хопкінса, Д. Іді, Г. Ульгорна та ін.

В Україні із прийняттям 16 вересня 1997 року Закону “Про благодійництво та благодійні організації” були визначені основні напрями і засади правового регулювання благодійництва та благодійної діяльності (далі - Закон). Закон дав досить поверхневе загальне визначення основних понять в сфері благодійності, зазначив організаційно-правові форми благодійних організацій. Однак, на жаль, поза законодавчим регулюванням та науковими дослідженнями все ж таки залишилося багато важливих аспектів правового регулювання діяльності благодійних юридичних осіб в Україні. Так, зокрема, сучасне цивільне українське законодавство, зазначаючи основні організаційно-правові форми юридичних осіб - товариства та установи, не наповнює їх жодним правовим змістом стосовно саме благодійних юридичних осіб. Таке положення викликано недостатньо розробленою науковою концепцією та теоретичною моделлю благодійних товариств та установ як благодійних юридичних осіб приватного права в національному цивільному законодавстві.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є: комплексний аналіз генезису, становлення та цивільно-правового статусу благодійних установ та благодійних товариств як самостійних суб'єктів цивільних правовідносин; розробка та обґрунтування оновленого поняття благодійної діяльності в Україні, її специфічних видів та ознак; комплексний правовий аналіз особливостей майнової правосуб'єктності благодійних установ та благодійних товариств, а також юридичних осіб, які створені ними; опрацювання на основі дисертаційного дослідження теоретичних рекомендацій щодо вдосконалення цивільного законодавства України, яке регулює здійснення благодійної діяльності.

Для досягнення вказаної мети дослідження були визначені наступні завдання:

-- сформулювати та обґрунтувати поняття благодійної юридичної особи;

-- сформулювати нормативне визначення благодійної діяльності як однієї з інституційних ознак благодійної юридичної особи;

-- вдосконалити законодавчу модель та чітко окреслити характерні риси благодійної установи та благодійного товариства шляхом з`ясування їх юридичної природи та відмінностей від інших видів юридичних осіб - суб'єктів цивільних правовідносин;

-- здійснити комплексний аналіз особливостей правосуб'єктності благодійної установи та благодійного товариства;

-- розкрити особливості змісту та здійснення майнових прав благодійної установи та благодійного товариства;

-- з'ясувати доцільність та наукову виправданість виділення благодійного фонду як самостійної організаційно-правової форми в системі юридичних осіб України;

-- розробити та обґрунтувати теоретичні конструкції можливих видів господарської діяльності благодійних юридичних осіб;

-- дослідити правову природу юридичних осіб, що створені благодійними юридичними особами, та особливості правосуб'єктності цих суб'єктів цивільних правовідносин;

-- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що присвячене правовому регулюванню діяльності благодійних юридичних осіб.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі створення, діяльності та припинення благодійних товариств та установ.

Предметом наукового дослідження є сукупність нормативних актів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення благодійних установ та товариств як благодійних юридичних осіб приватного права України.

Методи дослідження. Для проведення дослідження використовувалися історичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системний та статистичний підхід вивчення правових явищ. Це дало змогу простежити якісні та кількісні зміни у правовому регулювання суспільних відносин, що пов'язані з благодійництвом та благодійною діяльністю. Дисертант використовував такі пошукові принципи, як істинність, об'єктивність, конкретність, історизм, плюралізм дисертаційного дослідження і такі логічні прийоми як аналіз, синтез та порівняння. З філософсько-світоглядної точки зору дисертаційне дослідження ґрунтується на системних загальнолюдських ціннісних орієнтирах, які пояснюють та характеризують такий феномен як право.

Діалектичний метод пізнання правових явищ використовувався при розгляді порядку виникнення, діяльності та припинення благодійних установ та благодійних товариств як самостійних суб'єктів цивільних правовідносин. Формально-логічний метод - для характеристики понять благодійництво та благодійна діяльність, особливостей правового положення благодійної установи, благодійного товариства, обґрунтування наявності протиріч між здійсненням благодійною юридичною особою одночасно благодійної та підприємницької діяльності. Системно-структурний метод - використовувався для виділення ознак, що притаманні поняттям “благодійна діяльність”, “господарська діяльність” благодійних юридичних осіб. Порівняльний метод - був застосований при проведенні компаративного аналізу правового положення благодійних юридичних осіб в зарубіжних країнах, а також при співставленні обсягу майнової правосуб'єктності підприємницьких товариств та благодійних товариств. Історичний метод - використовувався при проведенні аналізу генезису понять “благодійництво”, “благодійна діяльність”, “благодійна юридична особа”, “майнова відокремленість” їх екстраполяції та закономірностях розвитку з моменту виникнення до сучасності. Статистичний метод - використовувався для з'ясування абсолютних кількісних співвідношень та питомої ваги благодійних юридичних осіб серед інших організаційно-правових форм юридичних осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним теоретичним дослідженням правового положення благодійних установ та благодійних товариств, особливостей їх участі в цивільних майнових правовідносинах. В дисертації обґрунтовуються такі висновки та положення:

1. Щодо визначення поняття благодійної діяльності виділені наступні ознаки, а саме:

безоплатність - це здійснення благодійної діяльності без зустрічної дії майнового чи немайнового характеру з боку отримувача (реципієнта) благодійної допомоги;

добровільність - це здійснення благодійної діяльності благодійником на підставі власного волевиявлення без будь-якого примусу з боку інших осіб;

усвідомленість - це здійснення благодійної діяльності на підставі стійких власних переконань, осмислене неотримання (недоотримання) благодійником певного матеріального еквіваленту або тих прав, які необхідні самому благодійнику;

цільовий (вибірковий) характер - це надання благодійної допомоги саме тій особі, яка потребує такої допомоги та надання саме тієї допомоги, яка їй дійсно необхідна.

2. Виходячи із визначених ознак формулюється оновлене нормативне визначення поняття “благодійна діяльність”:

благодійна діяльність - це добровільна, усвідомлена, безкорислива діяльність громадян та юридичних осіб з метою безоплатного або на умовах популяризації винятково свого імені (найменування), торговельної марки надання набувачам необхідної майнової, гуманітарної, організаційної та іншої допомоги.

3. Вперше визначається поняття “благодійна юридична особа”, як непідприємницької організації приватного права, що створюється однією або кількома особами у формі товариства або установи з метою здійснення благодійної діяльності.

4. Зроблений висновок про необхідність виділення двох основних організаційно-правових форм благодійних юридичних осіб - благодійні товариства та благодійні установи. У зв'язку із цим вперше дається визначення благодійної установи та благодійного товариства:

благодійна установа - це благодійна юридична особа, що створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна.

благодійне товариство - це благодійна юридична особа, створена шляхом об'єднання осіб, що мають право участі в цій організації (яка не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) з метою здійснення благодійної діяльності.

5. Вперше, на підставі комплексного дослідження особливостей участі благодійних товариств та установ в цивільних правовідносинах робиться висновок, що вони є суб'єктами суто спеціальної, а не “змішаної” чи “загальної” правоздатності. Головна особливість, що обумовлює спеціальний характер цивільної правоздатності благодійної установи та благодійного товариства, полягає в меті їх створення - здійсненні благодійної діяльності.

6. Вперше, на підставі теоретичного аналізу особливостей виникнення права власності благодійних юридичних осіб та майнової правосуб'єктності обґрунтовується теза про недоцільність та практичну невиправданість законодавчого закріплення обов'язку засновників (учасників) благодійної установи та благодійного товариства сформувати статутний фонд зазначених суб'єктів цивільних правовідносин.

7. Вперше зроблено висновок, що оптимальним засобом правового регулювання відносин із здійснення благодійної діяльності на пільгових умовах або із наявністю з боку отримувача (реципієнта) благодійної допомоги зустрічної дії немайнового характеру на користь благодійника є договір про благодійництво. Пропонується наступне визначення договору про благодійництво:

договір про благодійництво - це договір, відповідно до якого одна сторона (благодійник) зобов'язується передати безоплатно або на пільгових умовах майно у власність, а інша сторона (реципієнт благодійної допомоги) зобов'язується прийняти це майно та використовувати його виключно в благодійній діяльності на користь інших юридичних та фізичних осіб.

8. Формулюється висновок, що діяльність юридичної особи, яка створена благодійною юридичною особою, повинна відповідати цілям і завданням діяльності благодійної юридичної особи-засновника та носити характер спеціальної правоздатності з метою недопущення використання коштів та майна благодійної організації на цілі, які не носять характер благодійницьких.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в результаті проведеного дослідження на базі основних його положень розроблений проект конкретних формулювань та пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про благодійництво та благодійну діяльність, визначено місце цих правових норм в системі чинного цивільного законодавства. Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, можуть використовуватися в законотворчій діяльності - під час опрацювання проекту Закону “Про непідприємницькі організації в Україні”, вдосконаленні Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, внесенні змін та доповнень до ЦК України. Пропозиції автора можуть бути використані в практичній роботі органів юстиції, судів та діяльності самих благодійних юридичних осіб. Основні положення роботи можуть бути використані в навчальному процесі в юридичних ВУЗах в процесі викладання загального курсу “Цивільне право України” та відповідних спецкурсах: “Непідприємницькі юридичні особи”, “Правовий статус об'єднань громадян”, а також студентами при підготовці наукових праць під час навчального процесу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані при її обговоренні на засіданнях відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права НАН ім. В.М. Корецького, а також в наукових повідомленнях.

Результати дослідження оприлюднені автором на 4-х міжнародних науково-практичних конференціях: “На порозі тисячоліть: сучасні підходи до розвитку громад та регіонів” (14-15 березня 2000 рік, Ужгород, Україна); “Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика” - конференція присвячена 4-й річниці Конституції України (1-3 червня 2000 р., м. Ужгород, Україна); “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” (17-20 вересня 2000 року, Ужгород, Україна); “Правовий статус національних меншин” (28 травня 2003 р., Ужгород, Україна).

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 4 статті, 3 з яких входять до переліку наукових фахових видань, а також тези 4 доповідей на конференіях.

Структура дисертації. Відповідно до мети дослідження та поставлених
завдань, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновку і списку використаних джерел у кількості 160 найменувань. Загальний обсяг дисертації 175 сторінок, з них список використаних джерел на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується новизна та актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, аргументується доцільність її наукової розробки, визначається ступінь наукової та законодавчої розробленості, окреслюється об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, формулюється мета та завдання дослідження, його методологічна та наукова основа, визначаються положення, що виносяться на захист, розкривається теоретичне та практичне значення роботи, а також зазначаються напрямки апробації та впровадження результатів дослідження в практику наукових закладів, державних органів та судів.

Розділ 1 “Історія становлення та розвитку правового регулювання благодійних організацій” складається з двох підрозділів, в яких досліджуються передумови виникнення благодійних організацій, сутність та закономірності історичного розвитку поняття “благодійна діяльність” та “благодійництво” на різних історичних етапах в країнах з різними правовими системами.

У підрозділі 1.1. “Виникнення та розвиток благодійництва та благодійних організацій” розглядається процес формування змісту понять “благодійництво”, “благодійна діяльність” та “благодійна організація” в язичницький і християнський період історичного розвитку, а також особливості хронологічного розвитку цих понять в різних історико-правових формаціях: в язичницькому світі, в ранньохристиянський період Римської Імперії, в середньовічній Європі, в Російській Імперії та СРСР, а також в сучасному зарубіжному законодавстві країн англосаксонської та континентальної правових систем. Автором також проведено аналіз розвитку вітчизняного законодавства в сфері благодійництва починаючи з моменту здобуття Україною незалежності до теперішнього часу.

На підставі проведеного дослідження автор дійшов висновку, що правова модель юридичних осіб, які діють в сфері організованої благодійності, вперше з'явилася в римському праві, причому суттєвий вплив на процес формування організаційно-правових форм сучасних благодійних юридичних осіб (установа та товариство) здійснила християнська Церква, в особі її канонічних утворень ecclesiae. В подальшому вся сукупність ознак, що визначали інституційну природу piae causae, була використана континентальною правовою системою у формуванні сучасної концепції благодійних установ та товариств, а також, в значній мірі, сучасними європейськими правознавцями для розробки в межах цивільного законодавства організаційно-правових форм благодійних юридичних осіб.

Проводячи аналіз генезису благодійництва на території Російської Імперії дисертант виділяє два етапи: перший - з середини ХVІІ ст. до 1862 р. (період розбудови благодійництва, що характеризувався перевагою приватного благодійництва (Царський указ Катерини ІІ про утворення приватних і громадських благодійних організацій 1775 року); другий - з 1862 р. по 1917 р., період закінчення формування організованої системи російської благодійності (Царський указ щодо спрощення порядку створення благодійних закладів 1862 року та Тимчасові правила про товариства та союзи 1906 року).

З усіх видів благодійництва в Радянській Росії та в подальшому в СРСР найбільший розвиток отримало державне благодійництво, підвалини якого були закладені у 1918 році. Таким чином, дисертантом робиться висновок, що виконання благодійних функцій в цей час складало прерогативу державних органів. Понять благодійної установи та благодійного товариства в радянській правовій доктрині не існувало, а добровільні громадські товариства виникали та існували під жорстким контролем держави. Лише у 1991 році у зв'язку з здобуттям Україною незалежності почало формуватися національне законодавство, покликане регулювати відносини в галузі благодійництва.

У підрозділі 1.2. “Поняття благодійної діяльності, її основні ознаки та форми” проводиться комплексний правовий аналіз сучасного законодавчого визначення благодійної діяльності. Зі структурно-логічного та історико-правового аналізу визначення благодійної організації автор дисертаційного дослідження робить висновок, що поняття благодійної діяльності є основною інституційною ознакою благодійних юридичних осіб як самостійних суб'єктів цивільних правовідносин, оскільки саме це поняття вподальшому здійснює суттєвий інституційний вплив на визначення таких фундаментальних категорій як “благодійна юридична особа”, “благодійна установа” та “благодійне товариство”.

На підставі аналізу істотних ознак благодійної діяльності автор дійшов висновку, що сучасній українській благодійності в більшості випадків притаманна відносна безоплатність. Так, з точки зору Закону, благодійник в більшості випадків здійснює свою діяльність зовсім безоплатно, не розраховуючи на вдячність з боку тих, хто потребує такої допомоги. Разом з тим, “безоплатна” діяльність сучасних благодійників на користь отримувачів благодійної допомоги може виражатися також у здійсненні ними відповідних дій на пільгових для набувачів благодійної допомоги умовах або з необхідністю вчинення певної зустрічної дії нематеріального характеру. Таким чином, безкорисливість не вичерпується безоплатністю дій, які вчиняє благодійник, і в силу цього є поняттям відносним. У зв'язку з цим автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що оптимальним засобом правової регламентації зазначених правовідносин є договір про надання благодійної допомоги, який може містити ряд нематеріальних зобов`язань отримувача благодійної допомоги по відношенню до благодійника.

На підставі аналізу та синтезу поняття благодійної діяльності та її ознак дисертантом запропоновано вдосконалене нормативне визначення благодійної діяльності як добровільної, усвідомленої, безоплатної діяльності громадян та юридичних осіб з метою безоплатного (або на умовах популяризації винятково свого імені, назви, торговельної марки) подання набувачам необхідної майнової, гуманітарної, організаційної та іншої допомоги.

Розділ 2 “Поняття благодійних юридичних осіб, порядок їх утворення та припинення за законодавством України” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Поняття та види благодійних юридичних осіб” присвячений розгляду основних двох організаційно-правових форм благодійних юридичних осіб: благодійної установи та благодійного товариства. Дисертант відзначає, що у вітчизняній юридичній науці та законодавстві не існує єдиного методологічного підходу до тлумачення даних понять. Для подолання термінологічної плутанини із правовим визначенням зазначених суб'єктів правовідносин слід запровадити поняття “благодійна юридична особа”. Дисертант вважає, що до визначення цього поняття слід підходити як до родового щодо понять благодійна установа та благодійне товариство. На підставі проведеного аналізу дисертант пропонує визначення поняття благодійної юридичної особи.

Дисертант поділяє точку зору дослідників, які обґрунтовують дуалістичну правову природу існування організаційно-правових форм благодійних організацій, тобто можливість створення благодійних організацій як у формі благодійного товариства, так і у формі благодійної установи.

Проводячи дослідження такої організаційно-правової форми благодійної юридичної особи як благодійне товариство на підставі проведеного дослідження дисертант вперше пропонує визначення благодійного товариства. Поряд із відомими ознаками непідприємницьких товариств (наявність членства, засновники - тільки фізичні особи (особа), добровільний вступ у члени організації і вихід з неї, відсутність майнових прав у членів організації на внески, які передані ними у власність організації та ін.) дисертант наводить такі додаткові ознаки, характерні для благодійного товариства, як організаційну єдність; сталість членського складу; наявність статуту, затвердженого відповідно до певної процедури; об'єднання на підставі єдиної благодійної мети, яка відображає інтереси певної групи осіб; власна відокремлена матеріальна база; самодіяльність та самоуправління як найважливіші принципи функціонування.

Проводячи дослідження благодійної установи як організаційно-правової форми благодійних юридичних осіб дисертант приєднується до правової позиції тих авторів, які визначають благодійну установу як різновид установ, що не мають інституту членства та здійснюють виконання робіт чи надання послуг у благодійній сфері. На підставі аналізу ознак зазначеного суб'єкта дисертантом визначено правову суть благодійної установи як благодійної юридичної особи, що створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна.

Благодійний фонд розглядається дисертантом не в якості самостійної організаційно-правової форми юридичної особи, а лише як різновид установи, що утворюється за рішенням фізичних та (або) юридичних осіб шляхом передачі ними у власність третіх осіб майна або майнових прав задля здійснення благодійної діяльності.

У Підрозділі 2.2 “Порядок створення та державної реєстрації благодійних товариств та установ” розглядаються особливості виникнення благодійних товариств та установ за законодавством України та порядок державної реєстрації благодійних юридичних осіб.

Механізм створення благодійних юридичних осіб на даний момент фрагментарно врегульовується ЦК України, Законом України “Про благодійництво та благодійні організації”, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та Положенням про порядок державної реєстрації благодійних організацій. Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що благодійні організації в Україні виникають у нормативно-явочному порядку.

Як вже було зазначено дисертантом, Закон не диференціює порядок виникнення благодійних організацій залежно від їх організаційно-правових форм. Так, зокрема, благодійне товариство створюється шляхом об'єднання осіб (учасників), які спільно розробляють його статут, що підписується всіма учасниками (засновниками) і є єдиним установчим документом. Благодійна установа створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення благодійної мети за рахунок цього майна. Благодійна установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акту, який складений засновником (засновниками). Установчий акт про створення благодійної установи може міститися і в заповіті. До державної реєстрації благодійної установи установчий акт може бути скасований засновником (засновниками).

У підрозділі 2.3. “Підстави та порядок припинення благодійних установ та товариств” розглянуто основні етапи процесу припинення благодійних юридичних осіб.

Припинення благодійного товариства та благодійної установи як і припинення будь-якої юридичної особи означає припинення її правосуб'єктності. Воно відбувається в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (ст. 104 ЦК України).

Припинення благодійних товариств та установ за законодавством України врегульовується досить поверхово. Законодавством здебільшого не враховується непідприємницькій характер діяльності зазначених благодійних юридичних осіб, у зв'язку із цим необхідно законодавчо закріпити заборону розподілу майна благодійних установ та товариств між їх засновниками при ліквідації. Наявність такої заборони є необхідним елементом правового субстрату благодійних юридичних осіб у всьому світі. На підставі цього дисертант робить пропозицію про необхідність доповнення чинного законодавства нормою подібного змісту.

Розділ 3 “Участь благодійних установ та товариств в цивільних правовідносинах” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Виникнення права власності благодійних товариств та установ” проведено дослідження джерел формування майна благодійних товариств та благодійних установ, особливостей майнової правосуб'єктності зазначених благодійних юридичних осіб як складової частини цивільної правосуб'єктності цих суб'єктів цивільних правовідносин.

Проводячи аналіз юридичної літератури, дисертант дійшов висновку, що наукові дослідження проблематики виникнення права власності благодійних юридичних осіб не отримали чіткого та всебічного відображення в науковій літературі. У зв'язку з цим дисертант констатує відсутність єдиного теоретичного обґрунтування особливостей майнової правосуб'єктності саме благодійних товариств та установ у вітчизняній правові науці. Це призвело до ігнорування законодавчого закріплення особливостей майнової правосуб'єктності благодійних установ та товариств і, як наслідок, гальмування розвитку організованої благодійності в цілому в Україні.

Дисертант приєднується до точки зору тих вчених, які вважають, що благодійна юридична особа володіє специфічною майновою правосуб`єктністю та не може бути віднесена до якоїсь різновидності юридичних осіб, яка виділяється за критерієм цивільної правосуб`єктності. В процесі дисертаційного дослідження дисертант дійшов висновку, що головна особливість, що обумовлює специфічний характер майнової правосуб'єктності благодійної юридичної особи, полягає в меті її створення. Вихід за межі головної мети діяльності благодійної юридичної особи неминуче призведе до втрати нею однієї з своїх головних інституційних ознак - благодійного призначення. У зв'язку із цим необхідно поряд із запровадженою ЦК України загальною правоздатністю для всіх юридичних осіб (ст. 91 ЦК України) впровадити спеціальний характер цивільної правоздатності для благодійних юридичних осіб. На цій підставі дисертант заперечує можливість запровадження загальної правоздатності для благодійних товариств та установ і не визнає можливості закріплення в установчих документах благодійної юридичної особи права на здійснення нею підприємницької діяльності.

Здійснюючи характеристику такого джерела формування майна благодійного товариства як членські внески, автор вважає, що тут має місце цивільний договір. Цей вид договору за своєю природою можна віднести до договорів приєднання - коли особа, визнаючи статутні цілі благодійного товариства, виявляє бажання приєднатися до нього та передати йому певне майно для виконання статутних завдань. Такого роду договір можна визнати двостороннім, оскільки, роблячи вступний або членський внесок, громадянин виражає власну волю приймати участь в діяльності благодійного товариства, а облікування внеску є свідченням того, що благодійне товариство готове визнати його в якості власного члена, тим самим визнати за ним права та закріпити обов'язки, які передбачені статутом даної благодійної юридичної особи. Цей договір є двостороннім, оскільки права та обов'язки виникають у обох сторін.

Проводячи аналіз майнової правосуб'єктності благодійних юридичних осіб автор наголошує на тому, що суттєвим джерелом формування майна благодійної установи та благодійного товариства виступає майно, яке переходить у їх власність шляхом укладення договору дарування та договору пожертви. В цьому аспекті дисертант звертає увагу на той факт, що визначення пожертви як самостійного цивільного договору довгий час залишалося поза увагою законодавця та знаходило своє відображення переважно в теоретичних працях. Здійснюючи порівняльний аналіз договору дарування та договору пожертви дисертант дійшов висновку, що договір пожертви є суттєвим джерелом формування майна благодійних товариств та установ, а також являє собою повністю самостійний цивільно-правовий договір, що має поряд із іншими тільки йому притаманні ознаки: 1) цільову обумовленість використання пожертви, 2) контроль з боку пожертвувача за використанням пожертви; 3) категоричну реальність договору пожертви.

Проводячи аналіз господарської діяльності благодійних установ та товариств як джерела формування їх майна, дисертант робить висновок, що господарська діяльність благодійних юридичних осіб повинна носити характер непідприємницької діяльності та може здійснюватися тільки в межах, які необхідні для підтримки діяльності самих організацій, і носить щодо благодійної діяльності підпорядкований характер. Дисертант наголошує на відсутності чітких законодавчих критеріїв розмежування між основною та неосновною діяльністю благодійних юридичних осіб, що значно ускладнює процес контролю за належним використанням майна зазначених суб'єктів правовідносин. Проаналізувавши основні наукові підходи та концепції з цього приводу, дисертант приєднується до позиції тих вчених, які пропонують в якості основного критерію розмежування основної (благодійної) та додаткової (непідприємницької господарської) діяльності благодійних установ та товариств використовувати критерій “мети створення” благодійної юридичної особи.

У підрозділі 3.2. “Реалізація права власності благодійними товариствами та установами” розглянуто основні положення реалізації права власності благодійних установ та товариств, проблематику форм власності та правового режиму майна благодійних юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та утворених ними юридичних осіб.

Дисертант зазначає, що основна частина майна благодійних юридичних осіб може формуватися за рахунок різних форм власності - приватної (поступлення та пожертви з боку громадян та юридичних осіб приватного права); державної та комунальної (бюджетне фінансування окремих благодійних акцій та програм в режимі соціального замовлення). Однак, як тільки майно, що належить до різних форм власності, потрапляє до благодійної установи або благодійного товариства, воно вже втрачає будь-яку видову належність та стає майном даної благодійної організації. Таким чином, дисертантом зроблений висновок, що майно благодійної юридичної особи може бути передане їй будь-яким власником: фізичною або юридичною особою, однак на відміну від західних благодійних організацій, де існують відмінності між приватним та публічним фондом, вітчизняні благодійні юридичні особи не відрізняються одна від одної за своїм майновим юридичним статусом: всі вони є власниками належного їм майна.

У зв`язку із вищенаведеним в загальному визначені закономірності, що характеризують зміст та здійснення майнових прав благодійних юридичних осіб: благодійна юридична особа є єдиним власником належного їй майнам а засновники благодійної організації не мають права вимагати повернення свого майна або будь-якої іншої компенсації навіть при її ліквідації; у власності благодійної юридичної особи перебуває майно, передане їй в якості внесків засновниками (засновником) або членами, а також майно, набуте на інших підставах у процесі діяльності; благодійна юридична особа має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, статутним документам і не порушують охоронювані законом інтереси інших осіб; зміст та межі здійснення майнових прав благодійних організацій залежать від обсягу їх цивільної правоздатності, яка в свою чергу обумовлена організаційно-правовою формою благодійної юридичної особи.

Необхідним елементом реалізації права власності благодійних юридичних осіб є можливість виступу в якості засновника інших юридичних осіб. Дисертантом стверджується, що така організаційно-правова форма юридичних осіб, як “підприємство, яке засноване на власності об`єднань громадян”, що передбачена Господарським кодексом України в аспекті благодійництва категорично не може застосовуватися до юридичних осіб, заснованих благодійними установами та товариствами. Неможливість застосування цієї “організаціно-правової форми” юридичної особи щодо юридичних осіб, заснованих благодійними юридичними особами, пояснюється тим, що вона, по-перше, не передбачена чинним ЦК України, по-друге, благодійна юридична особа повинна виступати єдиним засновником такої юридичної особи; по-третє, благодійну установу взагалі не можна відносити до кола організацій, щодо яких можливе застосування терміну “об`єднання громадян”, адже основною характерною ознакою правової конструкції благодійної установи є те, що це юридична особа, яка не має членства і, таким чином, не є колективними утворенням.

Розглядаючи питання природи юридичного зв`язку благодійної юридичної особи із заснованою нею юридичною особою, дисертантом робиться висновок, що діяльність такої юридичної особи повинна здійснюватися з метою реалізації тих цілей та завдань, які визначаються благодійною організацією-засновником в установчих документах такої юридичної особи. У зв`язку з цим дисертантом робиться висновок, що для усунення можливості нецільового використання майна благодійних організацій в національному законодавстві необхідно втілити принцип “зв`язаності” діяльності юридичних осіб, які створені благодійними організаціями, з метою та завданнями діяльності самих благодійних організацій-засновників.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні зроблено теоретичне узагальнення і нові наукові підходи до вирішення завдання, суть яких зводиться до комплексного дослідження правового положення благодійної установи та товариства, на основі яких досліджено проблеми, які пов`язані з особливостями юридичної моделі благодійної установи та благодійного товариства, їх майнової правосуб`єктності, теоретичних конструкцій можливих видів непідприємницької господарської діяльності цих юридичних осіб, та запропоновано шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою належного нормативного врегулювання благодійної діяльності, її правових форм та засобів здійснення в Україні.

Результатом наукового дослідження є комплексний аналіз та вдосконалення існуючого нормативного визначення благодійної діяльності як однієї з основних інституційних ознак благодійних юридичних осіб; комплексний правовий аналіз такої специфічної форми благодійної діяльності як “спонсорство” і “гуманітарна допомога”, виділення їх основних ознак; вдосконалення законодавчої моделі та чітке окреслення характерних рис благодійної установи, благодійного товариства, визначення правового статусу такої форми установи як благодійний фонд; здійснення ґрунтовного аналізу особливостей майнової правосуб'єктності благодійної установи та товариства; розкриття особливостей змісту та здійснення майнових прав благодійної установи та товариства; обґрунтування пропозиції щодо впровадження до зазначених юридичних осіб режиму спеціальної, а не змішаної, чи загальної правоздатності; обґрунтування заборони здійснення благодійними юридичними особами підприємницької діяльності; обґрунтування критеріїв розмежування благодійної (основної) та господарської (додаткової) діяльності благодійних установ та товариств; з`ясування правової природи юридичних осіб, які засновані благодійними товариствами та установами. В результаті проведеного дисертаційного дослідження пропонуються авторські відповідні зміни та доповнення нормативно-правових актів:

Закон України “Про благодійництво та благодійні організації”:

а). Внести зміни у ст. 1 “Визначення термінів та понять” виклавши визначення благодійної діяльності в наступній редакції:

Благодійна діяльність - це добровільна, усвідомлена, безкорислива діяльність громадян та юридичних осіб з метою безоплатного (або на умовах популяризації винятково свого імені (назви), торгівельної марки) подання набувачам необхідної майнової, гуманітарної, організаційної та іншої допомоги.

б). Замінити по тексту Закону термін “благодійна організація” на термін “благодійна юридична особа” та визначити його в ст. 1 наступним чином:

благодійна юридична особа - це непідприємницька організація, що створюється однією або кількома особами у формі товариства або установи з метою здійснення благодійної діяльності.

в). Викласти ст. 6 Закону “Організаційно-правові форми благодійних юридичних осіб” в наступній редакції:

“Благодійні юридичні особи можуть створюватися у формі благодійної установи та благодійного товариства.

Благодійною установою є благодійна юридична особа, що створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для здійснення благодійної діяльності за рахунок цього майна.

Благодійним товариством є благодійна юридична особа, створена шляхом об'єднання осіб, що мають право участі в цій організації (яка не має не меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками) з метою здійснення благодійної діяльності.

г). Доповнити ст. 11 Закону “Ліквідація благодійної організації” положенням наступного змісту:

“Ліквідація благодійної юридичної особи здійснюється на підставі статуту або рішення суду. Кошти та інше майно благодійної організації, що ліквідується, не можуть перерозподілятись між її засновниками (членами) і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в дохід держави.”

д). Доповнити ст. 14 Закону “Обов`язки благодійної організації” положеннями наступного змісту:

“Юридичні особи, які засновані благодійними юридичними особами, створюються та діють відповідно до законодавства України. Благодійні юридичні особи не мають права здійснювати будь-які види підприємницької діяльності та отримувати доходи і прибуток від такої діяльності не інакше, як через вказані юридичні особи.

Благодійна юридична особа зобов`язана періодично, але не рідше одного разу на рік, оприлюднювати повні звіти про джерела залучення коштів (майна) для здійснення благодійної діяльності та про напрями їх використання.

Благодійна юридична особа зобов`язана на протязі 10 робочих днів надати такі звіти будь-якому з власних благодійників за запитом останнього”.

е). Викласти п. 3 ч.1 ст. 19 Закону “Джерела формування майна та коштів благодійних організацій” в наступній редакції:

“Надходження від проведення благодійних компаній по збору благодійних пожертвувань (фандрейзинг), благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів з реалізації майна, послуг та пожертвувань, які надійшли від благодійників та волонтерів.”

Закон України “Про заставу”

а). Доповнити ст. 4 “Предмет застави” положенням наступного змісту:

“Предметом застави не може бути майно, що належить на праві власності або на іншому речовому праві благодійним юридичним особам.”

Цивільний кодекс України:

а).Доповнити ст. 91 новою частиною:

“Благодійні юридичні особи є суб`єктами виключно спеціальної правоздатності.”

-- Пропонуємо на законодавчому рівні закріпити положення, що підприємницька діяльність не може здійснюватися благодійними юридичними особами як така, що суперечить меті їх створення.

-- Пропонуємо на державному та місцевих рівнях впровадити цільові програми соціальних замовлень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних організацій в англо-саксонський правовій системі // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка ІМВ, 2001. - Вип. 30, Ч. 1. - С.168-171.

2. Чепурнов В.О. Державне регулювання благодійної діяльності в Україні в радянський та пострадянський періоди // Держава і право: Зб. наук. пр.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - Вип. 15. - С. 271-276.

3. Чепурнов В.О. Щодо питання права власності благодійних організацій // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №11. - С. 44-45.

4. Чепурнов В.О. Правові засади створення та діяльності громадських організацій // Міжнар. конф. “Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика” (м. Ужгород, 1-3 червня 2000 ). - Ужгород: Закарпаття, 2000. - С.262-265.

5. Чепурнов В.О. Некомерційні організації України: проблеми розвитку правової бази // Міжнар. конф. “На порозі тисячоліть: сучасні підходи до розвитку громад та регіонів” - Ужгород: Мистецька лінія, 2000. - С.72-76.

6. Чепурнов В. Неприбуткові організації в Україні. Загальні положення // Міжнар. конф. “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” (м. Ужгород, 17-20 вересня 2000). - Ужгород: УжНУ, 2000. - С.232 -244.

7. Чепурнов В.О. Генезис правової категорії “благодійна діяльність” // Міжнар. конф. “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгородї, 28 травня 2003 ). - Ужгород: Ліра, 2003. - С.164-169.

8. Чепурнов В.О. Щодо проблем правового регулювання права власності благодійних організацій // Регіональні студії: Зб. наук. пр. - Ужгород: Ліра, 2002. - Вип. 4. - С. 71 - 75.

АНОТАЦІЇ

Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми правового статусу благодійних установ та благодійних товариств в Україні.

В дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нові наукові підходи до визначення правового положення благодійної установи та благодійного товариства як благодійних юридичних осіб приватного права. В дисертації досліджено проблеми, які пов`язані з особливостями юридичної моделі благодійної установи та благодійного товариства, їх правосуб`єктності, теоретичних конструкцій можливих видів благодійної діяльності, та запропоновано шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою належного нормативного врегулювання благодійної діяльності, її правових форм та засобів здійснення в Україні. Результатом дисертаційного дослідження є комплексний аналіз та вдосконалення існуючого нормативного визначення благодійної діяльності як однієї з основних інституційних ознак благодійних юридичних осіб; комплексний правовий аналіз специфічних форм благодійної діяльності (спонсорство, меценатство, гуманітарна допомога), виділення їх істотних ознак; вдосконалення законодавчої моделі та чітке окреслення характерних рис благодійної установи та благодійного товариства; здійснення ґрунтовного аналізу характеру правоздатності благодійних юридичних осіб, особливостей джерел формування майна благодійних юридичних осіб та реалізації права власності.

Ключові слова: благодійна установа, благодійне товариство, правове положення, юридичні особи, організаційно-правові форми, цивільна правосуб`єктність.

Чепурнов В.А. Правовой статус благотворительных учреждений и товариществ по законодательству Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2004.

Диссертационная работа посвящена исследованию проблем правового статуса благотворительных учреждений и благотворительных товариществ в Украине.

В дисcертационном исследовании приведено теоретическое обобщение и новые научные подходы к определению правового положения благотворительного учреждения и благотворительного товарищества как благотворительных юридических лиц частного права. В диссертации исследованы проблемы, связанные с особенностями юридической модели благотворительного учреждения и благотворительного товарищества, их правосубъектности, теоретических конструкций возможных видов благотворительной деятельности и предложены пути совершенствования отечественного законодательства с целью надлежащего нормативного урегулирования благотворительной деятельности, ее правовых форм и средств осуществления в Украине. Результатом диссертационного исследования явился комплексный анализ и усовершенствование существующего нормативного определения благотворительной деятельности как одного из основных институциональных признаков благотворительных юридических лиц; комплексный правовой анализ специфических форм благотворительной деятельности, выделение их основных признаков; усовершенствование законодательной модели и определение характерных существенных признаков благотворительного учреждения и благотворительного товарищества; осуществление фундаментального анализа характера правоспособности благотворительных юридических лиц, особенностей источников формирования имущества этих субъектов правоотношений, а также реализации ими права собственности.

Ключевые слова: благотворительное учреждение, благотворительное товарищество, правовое положение, юридические лица, организационно-правовые формы, гражданская правосубъектность.

Chepurnov V.O. Legal status of charitable institutions and charitable associations in accordace with Ukrainian legislation. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Process, Family Law, Private International Law. - V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. - Kyiv, 2004.

The thesis dedicates to the research of the problem on legal status of charitable institutions and charitable associations in Ukraine.

The theoretical generalizations and new scientific approaches to the determination of legal status of charitable institution and charitable association as charitable juridical person of private law were pointed out in the thesis. The problems connected with the peculiarities of legal model of charitable institution and charitable association were studied in the thesis as well as their juridical personality, theoretical structures of the possible forms on charitable activity of charitable legal person. The researcher suggests the methods of native legislation improvement with the aim of the proper normative adjustment of charitable activity, legal forms and methods of the execution in Ukraine.

...