Організаційно-правові основи детінізації відносин у сфері обороту об’єктів інтелектуальної власності

Методологічною базою проведення цих заходів повинне стати розроблення основних напрямків функціонального аналізу кожного органу, що діють у сфері управління або охорони прав інтелектуальної власності. Автор формулює методологію аналізу структурно-функціональних аспектів діяльності органів державного управління, недержавних інституцій, які спеціалізуються у сфері охорони інтелектуальної власності, визначає їх місце й роль у протидії тіньовим процесам у сфері обороту ОІВ.

Доводячи практичну корисність і результативність проведення функціонального аналізу, дисертант викладає його стислий варіант стосовно діяльності головного органу, відповідального за реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, - Міністерства освіти і науки України (МОН).

Результати проведення функціонального аналізу з використанням порівняльно-правового методу пізнання дозволили дисертантові дійти ряду висновків і сформулювати пропозиції: 1) у системі державних органів управління інтелектуальною власністю спостерігається відсутність чіткого розмежування компетенції і як наслідок - невизначеність і розмитість статусу центрального органу - МОН України; 2) основні координуючі функції щодо охорони й управління у сфері інтелектуальної власності юридично закріплено за МОН, а фактично їх виконують Державний департамент інтелектуальної власності України та підпорядковані йому підрозділи; 3) останній аргумент у сукупності з економічно продиктованою необхідністю вдосконалення правового статусу і посилення ролі спеціально уповноваженого органу у сфері управління інтелектуальною власністю дозволив авторові зробити висновок, що підпорядкування Держдепартаменту МОН України є необміркованим управлінським рішенням, яке не сприяє втіленню в життя стратегічних напрямків інноваційного розвитку економіки України; 4) зважаючи на викладене, дисертант пропонує надати зазначеному Держдепартаменту статус центрального органу виконавчої влади, перейменувавши його в Державний комітет із питань інтелектуальної власності України, який би відповідав за проведення в життя державної політики у сфері інтелектуальної власності. В оперативному плані пропонується також підпорядкувати цей орган Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України як відомству, функції якого найбільш сприяють досягненню головної мети охорони інтелектуальної власності - підвищенню економічного розвитку держави.

У висновках сформульовано основні висновки, положення, рекомендації, інші результати проведеного дослідження, спрямовані на створення організаційних, правових та економічних передумов детінізації відносин у сфері обороту ОІВ, а також створення превентивної інфраструктури протидії тіньовим проявам у досліджуваній галузі, які стисло можна звести до такого:

1. Формування організаційно-правового забезпечення обороту ОІВ в Україні останніми роками відбувається не стільки у зв'язку з поступовим розвитком економічних відносин, скільки в результаті тиску міжнародних організацій, занепокоєних високим рівнем порушення прав інтелектуальної власності в нашій країні. Таким чином, існуючу систему державних органів, що здійснюють управління й охорону інтелектуальної власності в Україні, було побудовано за відсутності Концепції державного управління даною галуззю, з порушенням принципу теорії управління про первинність визначення функцій і вторинність побудови оргструктури.

2. Основними напрямами тіньового обороту ОІВ, де формуються джерела тіньових відносин та притаманні їм різноманітні способи тіньових проявів, є: 1) виробництво, реалізація і обіг контрафактної та оригінальної продукції; 2) непродуктивні витрати й відплив валютних коштів за імпорт застарілих технологій або неповернення валютної виручки за експортними операціями з об'єктами права інтелектуальної власності; 3) різноманітні зловживання та корупційні діяння окремих службовців реєстраційно-дозвільних і контрольних органів, що виникають у процесі неналежного виконання ними своїх функцій.

3. Детінізація відносин у сфері обороту ОІВ включає в себе створення макро- і мікрорівневих економічних передумов, які, з одного боку, роблять економічно невигідним здійснення операцій з ОІВ поза межами законного обороту, з іншого - стимулюють легальне функціонування ринку цих об'єктів та створення організаційно-правової інфраструктури протидії тіньовим проявам і забезпечують ефективну систему охорони й захисту прав у даній сфері економічної діяльності.

4. Для реалізації цілей детінізації відносин у сфері програмного забезпечення пропонується внести зміни до Порядку використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади: передбачити обов'язковість придбання саме українських ліцензійних програм для зазначених цілей, що стане потужним стимулом розвитку національного ринку ПЗ та економічною передумовою детінізації даної галузі. Елементом превентивної протидії поширенню тіньових проявів у цій галузі може стати норма щодо обов'язковості придбання ПЗ для потреб органів державної влади тільки в тих постачальників ПЗ, які мають свідоцтво про їх внесення до офіційного Реєстру виробників і розповсюджувачів ПЗ.

5. Організаційно-управлінська складова протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ передбачає оптимізацію структурної та функціональної діяльності державних органів, зайнятих у цій сфері, удосконалення їх діяльності, для чого необхідно провести аналіз структури й функцій кожного органу окремо і системи управління й охорони інтелектуальної власності в цілому, на підставі чого усунути дублюючі структурні підрозділи та функції, здійснити децентралізацію функцій, ввести функції контролю за тіньовими проявами і т. ін.

6. Аналіз структури й функцій головного державного органу, відповідального за реалізацію державної політики у сфері обороту ОІВ, - Міністерства освіти і науки України - свідчить про невизначеність і розмитість його статусу, відсутність чіткого розмежування компетенції з іншими державними органами сфери управління інтелектуальною власністю.

7. Стратегічні завдання, що стоять перед Україною, її прагнення до побудови конкурентоспроможної економіки, основу якої в усьому світі складають інтелектуальні ресурси, вимагають удосконалення правового статусу і посилення ролі спеціально уповноваженого органу системи державного управління інтелектуальною власністю.

8. Державному департаменту інтелектуальної власності України доцільно надати статус центрального органу виконавчої влади, перейменувавши його в Державний комітет із питань інтелектуальної власності України, який би відповідав за проведення в життя державної політики у сфері інтелектуальної власності, уживав заходів щодо залучення ОІВ до господарського обороту та мав право видавати загальнообов'язкові нормативно-правові акти в межах повноважень, визначених законами, а в оперативному плані підпорядкувати його Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України як відомству, функції якого найбільш сприяють досягненню головної мети у сфері обороту ОІВ - інноваційного розвитку економіки держави.

9. Децентралізація виробничих функцій Держдепартаменту вимагає створення його регіональних представництв у кожній області України, яким треба делегувати ліцензійно-реєстраційні функції. Цей захід сприятиме підвищенню творчої та підприємницької активності, дасть можливість оперативно одержувати необхідну інформацію, державні посвідчення та ліцензії, створить організаційні умови для представництва інтересів правоволодарів інтелектуальної власності, а отже, сприятиме захисту й охороні прав інтелектуальної власності та детінізації обороту ОІВ.

10. Ефективність діяльності органів управління й охорони інтелектуальної власності знижує також відсутність в їх розпорядженні необхідних інформаційних, аналітичних баз даних. Для вирішення зазначеної проблеми необхідно з'ясувати, які інформаційно-аналітичні бази даних наявні та які ще треба створити, а також ряд інших організаційних питань, що необхідно закріпити в Державній програмі інформатизації органів державної влади України.

Список опублікованих праць

1. Дригваль Н.П. До поняття тіньової економіки // Вісник Університету внутрішніх справ України. - 2001. - № 13. - С. 18-23.

2. Дригваль Н.П. Нестабильность действующего законодательства как одно из условий стабильности теневой экономики // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2001. - № 1. - С. 135-141.

3. Дригваль Н.П. О необходимости правового мониторинга действующего законодательства // Вісник Національного університету внутрішніх справ МВС України. - 2003. - № 21. - С. 59-69.

4. Дригваль Н.П. Оптимізація державного управління інтелектуальною власністю у світлі основних положень концепції адміністративної реформи в Україні // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2003. - № 4. - С. 119-130.

5. Дригваль Н.П. Ліцензування як форма державного управління у сфері обороту об'єктів інтелектуальної власності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. - Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, 2004. - № 1. - С. 76-82.

6. Дригваль Н.П. Роль державного управління у процесі детінізації обороту об'єктів інтелектуальної власності // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії МВС України. - 2004. - № 1. - С. 371-380.

7. Дригваль Н.П. Державне сприяння створенню економіко-правових умов детінізації відносин у сфері обороту об'єктів інтелектуальної власності // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2004. - № 3. - С. 130-141.

8. Дригваль Н.П. Проблемы и перспективы развития рынка интеллектуальной собственности в Украине // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - Спеціальний випуск за матеріалами міжнародної наукової конференції пам'яті П.І. Новгородцева (ІІІ Новгородцевські читання) “Ідея правової держави: історія і сучасність”: У 5-и ч. - Частина 4. - Луганськ: РВВ, ЛАВС, 2004. - С. 128-137.

9. Дригваль Н.П. Протидія відтворенню тіньових відносин у сфері обороту об'єктів інтелектуальної власності як складова економічної безпеки // Шлях України до економічної безпеки: Матеріали науково-практичної конференції, 16-17 квітня 2004 р. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - С. 39-41.