Процесуальна діяльність слідчого по попередженню злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

ПРОЦЕСУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО ПО ПОПЕРЕДЖЕННЮ ЗЛОЧИНІВ

ОМЕЛЬЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ

Київ - 2004

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова правової держави в Україні передбачає реальне забезпечення прав людини і громадянина. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).

Серйозної шкоди цій соціальній цінності завдає злочинність, боротьба з якою продовжує залишатися досить складною проблемою.

Офіційна статистика свідчить про те, що незважаючи на певне зниження злочинності в останні роки, її рівень в Україні залишається досить високим. Так, у 2002 році на території України було зареєстровано 450661 злочин Див.: Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3. - С. 43..

Аналіз правозастосовчої практики свідчить про те, що в практичній діяльності правоохоронних органів та й в юридичній науці невиправдано мало уваги приділяється виявленню причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, їх відверненню. Так, за даними МВС України в 2002 році слідчими органів внутрішніх справ було внесено 132566 подань, з яких на 15076 - відповідей не надійшло, тобто - 11% подань слідчих залишилося без реагування.

З огляду на це залишається актуальною проблема попередження злочинів слідчими. Наявність вказаної проблеми вимагає наукового узагальнення практики застосування чинного кримінально-процесуального законодавства України про процесуальну профілактичну діяльність слідчого, з'ясування можливостей підвищення її ефективності.

За радянської доби окремим питанням слідчої профілактики злочинів приділяли увагу такі науковці, як Ф.А. Абашева, Ю.М. Антонян, В.П. Бож'єв, Г.Ф. Горський, А.П. Дербеньов, В.К. Звирбуль, Г.Г. Зуйков, І.І. Карпець, В.М. Кудрявцев, М.Ч. Когамов, О.М. Ларін, П.А. Лупинська, О.І. Михайлов, М.С. Строгович, О.М. Яковлєв.

Ця проблема досліджувалась різними авторами і в Україні, їх розробки знайшли певне втілення у науці кримінально-процесуального права.

В різні часові періоди питання цієї теми висвітлювалися у публікаціях вчених України: С.А. Альперта, М.І. Бажанова, Т.В. Варфоломеєвої, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, О.М. Джужи, А.Я. Дубинського, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, Г.К. Кожевникова, І.П. Козаченка, О.М. Костенка, М.В. Костицького, В.К. Лисиченка, О.М. Литвака, Ф.А. Лопушанського, В.Т. Маляренка, П.І. Мінюкова, О.Р. Михайленка, П.П. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.В. Молдована, В.Т. Нора, Г.М. Омельяненко, М.І. Сірого, В.М. Тертишника, І.Я. Фрідмана, М.Є. Шумила, В.П. Шибіки та інших.

Проте більшість праць зазначених вчених стосується минулих періодів розвитку кримінального судочинства, базується на застарілому законодавстві й узагальненнях колишньої слідчої та судової практики.

В той же час такі обставини як: кардинальні зміни в житті суспільства, які пов'язані із здобуттям незалежності Україною, що супроводжувалися ростом злочинності; утвердження в Україні режиму законності, який ґрунтується на визначальній ідеї верховенства права; пошуку шляхів удосконалення профілактичної діяльності та необхідності врахування цих обставин у правотворчій діяльності - всі ці та інші чинники зумовлюють необхідність подальшого наукового дослідження профілактики злочинів слідчим.

Крім того, у зв'язку з розробкою проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України та чисельними пропозиціями щодо нових правових засад досудового слідства поглибленого дослідження потребують новели процесуального доказування і особливо ті, що пов'язані з процесуальною діяльністю слідчого по попередженню злочинів.

Вищевикладені чинники зумовлюють актуальність теми дисертації, її наукову і практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р. р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, наказу МВС України “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період з 2001 до 2005 р.” від 11. 05. 2001 р. № 356.

Дана робота є складовою частиною комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави” (номер державної реєстрації № 0186.0.099031).

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України і кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою названого закладу.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у визначенні суті, юридичної природи процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів, засобів її здійснення в досудових стадіях кримінального процесу, а також з'ясування суті подання слідчого як засобу усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів.

Для досягнення цієї мети автором поставлені і вирішувались такі завдання:

– розкрити суть і правову природу процесуальної профілактичної діяльності слідчого, її особливості на досудових стадіях кримінального процесу;

– визначити критерії оцінки ефективності процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів;

– дослідити на підставі норм чинного законодавства і проекту КПК України межі виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів, що входять у предмет доказування;

– охарактеризувати структуру і зміст подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів;

– обґрунтувати шляхи подолання перешкод, що негативно впливають на процес формування у слідчого внутрішнього переконання при складанні подання про усунення причин й умов, які сприяли вчиненню злочинів;

– з'ясувати систему процесуального контролю за здійсненням профілактичних заходів, які випливають з кримінально-процесуальних відносин у зв'язку з поданням слідчого;

– обґрунтувати та внести пропозиції до чинного Кримінально-процесуального кодексу і проекту нового КПК України щодо процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів.

Об'єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, які виникають у зв'язку з діяльністю слідчого по доказуванню обставин скоєння злочину та виявленню причин і умов, що сприяли його вчиненню.

Предметом дослідження є положення кримінально-процесуального законодавства, наукові джерела із загальної теорії права, кримінології, кримінального права, кримінального процесу, правозастосовча практика органів досудового слідства з питань виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, та його попередженню слідчим.

Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети і завдань, з урахуванням об'єкта і предмета дослідження. Їхню основу складає загальний діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ, а також їх зв'язок з практичною діяльність правоохоронних органів. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовані: метод системного аналізу, який дав можливість проаналізувати положення Конституції України, кримінально-процесуальне законодавство України та країн СНД, відомчі нормативні акти різних правоохоронних органів, постанови Пленуму Верховного Суду України. Вивчені і проаналізовані відповідні розділи проекту Кримінально-процесуального кодексу України; структурний метод дозволив вивчити види, структуру і зміст подання про вжиття заходів із усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, обґрунтувати мету, завдання і значення попереджувальної діяльності слідчого; історико-правовий - застосований для розкриття генезису процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів, отримані висновки використовувалися при розробці механізму застосування цього інституту; порівняльно-правовий - для аналізу та порівняння зарубіжного й вітчизняного досвіду впровадження профілактичних заходів слідчим; формально-логічний - для визначення понять “процесуально-профілактична діяльність слідчого”, “подання слідчого”, “виконання подання” і подальшого їх використання в більш складних формах мислення - судженнях та умовиводах; соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання), які використовувались при вивченні і узагальненні правозастосовчої практики правоохоронних органів, при опитуванні слідчих органів внутрішніх справ щодо профілактичної діяльності. Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту й об'єктивність дослідження, істинність отриманих наукових результатів.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, проект нового КПК України, підготовлений до другого читання у Верховній Раді України (реєстр № 3456 - 1), кримінально-процесуальне законодавство ряду іноземних країн (Азербайджану, Республіки Білорусь, Казахстану, Російської Федерації), а також відомчі нормативні акти МВС України, Генеральної прокуратури України, постанови Пленуму Верховного Суду України.

Емпіричну базу дослідження склали дані судової статистики Верховного Суду України за 2000-2002 р.р. та МВС України за 1999-2002 р.р., результати узагальнення слідчої практики (вивчено в слідчих підрозділах Житомирської, Київської областей та міста Києва в 2000-2002 р.р. понад 350 кримінальних справ), узагальнені дані анкетування 278 слідчих, що працюють в слідчих підрозділах МВС України. Враховані також узагальнені результати опитувань інших авторів по попередженню злочинів, що дозволило зробити важливі висновки при з'ясуванні проблематики даного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана праця є одним із перших в українській кримінально-процесуальній науці дисертаційним дослідженням процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів. У ній проведено критичний порівняльний аналіз поглядів різних вчених і практиків з приводу профілактичної діяльності слідчого, показана дискусійність думок щодо винесення подання про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі положення:

1) обґрунтовано як одне із самостійних завдань кримінального судочинства, а саме: виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів та їх своєчасне усунення;

2) наведено додаткові аргументи стосовно профілактики злочинів як однієї з основних кримінально-процесуальних функцій слідчого;

3) конкретизовано критерії (підстави) ефективності процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів;

4) обґрунтовано пропозицію про доповнення чинного КПК України нормою щодо права слідчого залучати фахівців до участі у виявленні причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, а також до розроблення заходів до їх усунення;

5) доведено, що у випадках, які не терплять зволікання, слідчий вправі встановити коротший термін (до 15 діб) для розгляду подання та вжиття заходів по ньому, ніж передбачений чинним КПК України;

6) наведено аргументи щодо обов'язку слідчого вживати невідкладних профілактичних заходів у стадії порушення кримінальної справи, якщо є достатні дані для внесення подання з цього приводу;

7) обґрунтовано необхідність встановлення у ст. 23¹ КПК України вимог щодо викладення змісту та форми подання, як це передбачено відносно інших процесуальних актів;

8) отримала подальший розвиток точка зору щодо обґрунтування надійної системи контролю за проведенням у життя профілактичних заходів слідчого по попередженню злочинів;

9) обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України (статті 2, 23¹, 64, 114, 114¹).

10) зроблено висновок про те, що в розвиток (конкретизацію) ч. 3 ст. 157 проекту КПК України слід в окремій нормі законодавчо закріпити вичерпний перелік обставин, що підлягають встановленню при доказуванні причин і умов, які сприяли його вчиненню.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що сформульовані автором висновки, положення та пропозиції можуть бути використані:

– у науково-дослідницьких цілях - одержані результати можуть слугувати підґрунтям для подальшого дослідження питань, пов'язаних з профілактичною діяльністю слідчого;

– у законотворчій роботі - сформульовані автором пропозиції можуть бути використані при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України і при вдосконаленні проекту нового КПК України в частині, що стосується виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину (акт впровадження за № 06 - 19/15 - 549 від 10 липня 2003 року Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України);

– у практичній діяльності органів досудового слідства і прокуратури;

– у навчальному процесі - основні положення даної роботи можуть використовуватись при вивченні слухачами, курсантами і студентами юридичних закладів освіти відповідних розділів кримінального процесу та практичними працівниками органів досудового слідства і прокуратури при підвищенні їх кваліфікації;

– у навчально-методичній діяльності - запропоновані положення і висновки можуть бути використані при підготовці відповідних навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі теорії кримінального процесу та судоустрою Національної академії внутрішніх справ України, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції присвяченій “Прийняттю нового Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації” (4-6 лютого 2002 р., м. Москва); на науково-практичній конференції “Теорія і практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (25 квітня 2002 р., м. Київ); науково-практичній конференції “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України” (3-4 жовтня 2002 р., м. Івано-Франківськ).

Результати дослідження використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Кримінальний процес” у Національній академії внутрішніх справ України, а також у науково-дослідницькій роботі слухачів, курсантів, студентів, магістрів та ад'юнктів.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, викладені автором у трьох наукових статтях, що опубліковані у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України та у трьох тезах наукових доповідей.

Структура роботи визначена предметом та зумовлена метою і завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 арк., з них основний текст дисертації - 169 арк., список літературних джерел - 18 арк. (210 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається сутність проблеми процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів, її значення, обґрунтовується необхідність подальших досліджень даної актуальної теми. Дається загальна характеристика роботи, зокрема, визначається мета і завдання дослідження, об'єкт і предмет дослідження, формулюються положення і висновки, що визначають наукову новизну, розкривається практичне значення отриманих результатів і апробації дисертації.

Розділ 1 “Сутність і зміст профілактики злочинів як кримінально-процесуальної функції слідчого” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1 присвячений концептуальному дослідженню поняття процесуальної профілактичної функції слідчого, його правового і функціонального значення. Аналіз літератури показує, що під кримінально-процесуальними функціями слід розуміти відносно самостійний напрямок кримінально процесуальної діяльності слідчого по вирішенню поставлених перед ним завдань, які здійснюються у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку і формі (А.Е. Жалінський, В.С. Зеленецький, Ф.А. Лопушанський, В.В. Назаров, П.С. Елькінд та інші).

Кримінально-процесуальна функція - це об'єктивна категорія, яка відображена у чинному процесуальному законодавстві та визначає процесуальне становище даного суб'єкта, а тому характер процесуальної функції, яку він здійснює, не залежить від його конкретної позиції у даній справі. Їх кількість, призначення та характер визначається, перш за все завданнями, які стоять перед кримінальним процесом, одним із яких і є завдання по попередженню злочинів.

Під профілактичним завданням автор розуміє вказану в законі та ту, що випливає із конкретних обставин кримінальної справи, об'єктивно існуючу форму правового впливу, яка обумовлює обов'язок слідчого виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, та приймати заходи щодо їх усунення.

Процесуальна діяльність слідчого є засобом вирішення профілактичного завдання, яке стоїть перед ним. У зв'язку з цим дисертант аналізує її елементи та обґрунтовує поняття процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів, вказуючи її особливе направлення та функціональне призначення.

Виходячи з цього автор визначає процесуальну діяльність слідчого по попередженню злочинів як систему заходів, які вживає слідчий з метою стримування зростання злочинності і по можливості знизити її реальний рівень шляхом усунення та нейтралізації причин і умов, що їй сприяють, а також через недопущення та припинення окремих конкретних злочинів.

У підрозділі 1.2 аналізуються засоби здійснення профілактичної діяльності у досудових стадіях кримінального процесу. Відповідна кримінально-процесуальна діяльність та виникаючі при цьому кримінально-процесуальні відносини мають місце у всіх стадіях кримінального процесу. Засоби попередження злочинів представляють собою, як вважає автор, способи діяльності слідчого по досягненню відповідних завдань кримінального процесу. Ця діяльність слідчого ділиться на кримінально-процесуальні та непроцесуальні засоби попередження злочинів.

Дисертантом під час анкетування слідчих було з'ясовано, що до таких засобів відносяться: внесення подання в порядку ст. 23¹ КПК України - 57,6%; забезпечення відшкодування матеріальної шкоди - 47,8%; усунення обвинуваченого від займаної посади на період слідства - 57,2%; виступи слідчого на зборах по матеріалах конкретних кримінальних справ - 29,8%; читання лекцій та організація бесід з питань права - 44,6%; висвітлення у засобах масової інформації найбільш резонансних справ - 2,2%.

Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, здійснюється засобами та методами, завдяки яким досліджуються та інші обставини справи. Крім того, виявлення усіх причин і умов злочину є достатньою підставою для розробки ефективних профілактичних заходів.

У підрозділі 1.3 детально проаналізовано критерії оцінки ефективності процесуальної діяльності слідчого по попередженню злочинів. Ця діяльність слідчого орієнтована на результати, які досягаються як на певних етапах так і по закінченню досудового слідства.

На думку дисертанта, до ефективності діяльності слідчого по попередженню злочинів слід віднести такі критерії як своєчасність, послідовність, повноту виявлення певних обставин, які сприяють вчиненню злочину.

В процесі слідчої профілактики формуються певні цілі. На першому етапі досягаються найближчі цілі. На другому етапі розробляються відповідні до певної кримінальної справи профілактичні заходи. На третьому етапі досягнення мети пов'язано з практичним втіленням згаданих заходів у визначений законом термін. Для отримання позитивного результату необхідно не тільки визначити проміжні та кінцеві цілі, але і вміло використовувати законні засоби та форми для їх досягнення.

Розділ 2 “Правова природа подання слідчого” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Поняття подання слідчого щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину” аналізується юридична сутність подання слідчого та фактори, що забезпечують його ефективність.

Особливість здійснення правових норм при наявності акту застосування права насамперед полягає в тому, що в цих випадках особи виконують або дотримуються не тільки відповідної норми права, але і заснованого на ній владного розпорядження. Таким розпорядженням і є подання слідчого про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. При цьому виникнення пов'язаних з ним правовідносин не залежить від волі осіб, яким адресоване подання.

Одним із суб'єктів правовідносин, які виникають у зв'язку з внесенням подання, є слідчий, а іншими - службові особи установ, підприємств і громадських організацій, на яких покладено обов'язок усунути обставини, які сприяли вчиненню злочинів. З'ясування суб'єктів правовідносин, що виникають при усуненні обставин, які обумовили вчинення злочину, як вважає дисертант, можливо лише в ході діяльності слідчого по виявленню цих обставин.

Особи, які отримали подання, мають право вимагати, щоб їм було повідомлено додаткові дані, що мають значення для розробки профілактичних заходів; заявляти клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, які мають до цього відношення.

Метою подання є прийняття заходів щодо усунення обставин, які сприяли вчиненню злочину. Особливий предмет регулювання, своя мета, форма та зміст подання свідчать про самостійну процесуальну природу цього акту.

Розкриваючи юридичний зміст подання, ст. 23¹ КПК України вказує на викладення в ньому: а) причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; б) відповідних заходів по їх усуненню; в) щодо порядку внесення та розгляду подання.

Подання - це процесуальний акт, в якому міститься рішення слідчого відносно причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, а також покладається обов'язок на компетентних осіб установ, підприємств або їх керівників усунути ті обставини, які сприяли вчиненню злочину, з обов'язковим повідомленням слідчого щодо усунення їх в установлений законом термін.

Підрозділ 2.2 присвячений характеристиці форми та змісту подання слідчого. В роботі автор конкретизує елементи подання. Він вважає що, подання про вжиття заходів по усуненню причин злочину і умов, які сприяли його вчиненню, повинно складатись, як і всі інші документи слідчого із трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної. Кожна частина подання повинна логічно випливати з попередньої й опиратись на неї. Між ними повинна бути повна узгодженість та відповідність.

Припущення та неконкретні відомості про причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, неприпустимо викладати в поданні. Вони роблять його голослівним, бездоказовим, а отже, і непереконливим. Зазначені недоліки можна значною мірою усунути, якщо слідчі будуть кожне подання мотивувати. Тільки мотивоване подання переконує в правильності прийнятого слідчим рішення і може здійснити необхідний попереджувальний та виховний вплив. В мотивувальній частині подання обов'язково повинні бути вказані умови, які сприяли вчиненню злочину. Практика свідчить, що ця група обставин займає найбільш питому вагу в поданнях слідчого, а саме у 67 % із загального числа вивчених нами подань.

Для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину можна застосувати різні заходи, виконання яких забезпечить ліквідацію цих обставин. Однак у різних випадках необхідно вибирати та здійснювати попереджувальні заходи такі, котрі: усунули б причини і умови, які сприяли вчиненню злочину; були б найбільш оптимальними із загального числа попереджувальних заходів.

Тобто, подання про вжиття заходів по усуненню причин злочину і умов, які сприяли його вчиненню, повинно містити конкретні вказівки на ті заходи, виконання яких забезпечує усунення цих обставин. Таким чином, якщо у процесі розслідування були встановлені дані, що дають підставу для викладення у поданні слідчого заходів, які забезпечують усунення виявлених причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, слідчий повинен запропонувати відповідним службовим особам здійснити їх. Аналіз 350 кримінальних справах свідчить, що слідча практика йде, як правило, саме таким шляхом. У 256 поданнях (73%) слідчі вказували конкретні заходи, що, на їх думку, необхідно виконати для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.

Автор пропонує доповнити чинний КПК та проект КПК України нормою яка б закріплювала структуру та загальний зміст подання про вжиття заходів по усуненню причин злочину і умов, які сприяли його вчиненню.

У підрозділі 2.3 викладаються вимоги, які забезпечують ефективність подання слідчого. Ефективність подання забезпечується законністю і обґрунтованістю.

Законним подання виглядає у тому випадку, якщо:

1) воно внесено на основі доказів, отриманих в ході розслідування конкретної кримінальної справи при дотриманні усіх вимог кримінально-процесуального закону щодо виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; 2) подання сформульоване у вигляді окремого документа із дотриманням усіх реквізитів, передбачених законом; 3) пропозиції щодо усунення обставин, які сприяли вчиненню злочину орієнтовані на здійснення законних заходів.

Законність подання не може існувати без обґрунтованості. Подання, на думку автора, буде обґрунтованим, якщо: 1) обставини справи, які необхідні для його внесення, встановлені з достатньою повнотою; 2) усі вони підтверджені доказами, зібраними і закріпленими у встановленому законом порядку; 3) зроблені висновки не містять протиріч; 4) їм відповідають заходи, що рекомендуються для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів.

На основі названих якостей можуть бути виділені певні фактори, що впливають на ефективність процесуальної профілактичної діяльності слідчого, а також його подання. Це - реальність, конкретність, повнота.

Під реальністю розуміється виявлення дійсних причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, вірогідність висновку про них, правильне відображення їх у поданні, а також практична можливість здійснення запропонованих слідчим заходів. Практично значимими та ефективними можуть бути лише такі заходи, що мають своїм предметом не мнимі, а життєві факти.

Під конкретністю розуміється: а) конкретне знання причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виявлення характеру їхньої дії в конкретній обстановці; в) конкретність заходів, що рекомендуються в поданні.

Під повнотою розуміється виявлення всіх обставин, які сприяли вчиненню злочину, всебічний аналіз їх у поданні, повна відповідність цьому тих заходів, що рекомендуються в поданні.

Запропонована дисертантом класифікація факторів, які впливають на ефективність подань, вказує на різні можливості підвищення ефективності профілактичної роботи і в цьому визначається її практичне значення.

Розділ 3 “Контроль за виконанням профілактичних заходів по внесених поданнях слідчого” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 досліджується сутність контролю за виконанням профілактичних заходів слідчого з попередження злочинів. Вирішення слідчим завдання попередження злочинів включає не тільки внесення законного й обґрунтованого подання, але і забезпечення правильного та своєчасного його виконання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Подання слідчого як засіб усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочинів // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 9. - С. 92-95.

2. Попередження та усунення порушень кримінально-процесуального закону як профілактична функція слідчого // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 11. - С. 116-119.

3. Нагляд прокурора за виявленням та усуненням причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів // Право України. - 2003. - № 1. - С. 52-55.

4. К вопросу о профилактической функции следователя // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной принятию нового Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации. - М., 2002. - С. 168-170.

5. Профілактична функція слідчого // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - С. 115-117.

6. Профілактична діяльність відносно організованих груп злочинців // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України. - Івано-Франківськ, 2002. - С. 183-185.

Размещено на Allbest.ru