Правове регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Визнаючи освіту пріоритетною сферою багатогранного розвитку суспільства, держава відводить важливу роль діяльності вищих навчальних закладів. Це пояснюється тим, що однією з її найважливіших соціально-економічних функцій є підготовка кваліфікованих кадрів для всіх галузей народного господарства. Ефективність діяльності закладів освіти за існуючими нормами вимірюється рівнем знань і пов'язаних з ними умінь і навичок її випускників, їх вмінням застосовувати отримані знання на практиці. Підготовка фахівців високого рівня значною мірою залежить від того, які науково-педагогічні кадри у вищих навчальних закладах здійснюють навчально-виховний процес, які існують правові форми залучення їх до навчальних закладів. Виконання завдання держави з підготовки фахівців світового рівня залежить від науково-педагогічного потенціалу.

У трудовому праві існує цілий комплекс норм зі значними специфічними особливостями, які регулюють трудові відносини науково-педагогічних працівників. Але до цього часу комплексного дослідження їх дії у часі та по колу осіб не проводилось.

Саме наявність суттєвих особливостей у нормах трудового права у частині правового регулювання прийняття на роботу науково-педагогічних працівників, а також недостатнє їх теоретичне дослідження послужило підставою для розробки даної проблеми.

Вихідним моментом дослідження є розгляд загальної проблеми єдності та диференціації у трудовому праві, розкриття об'єктивно існуючої галузевої диференціації й у тому числі необхідної наявності спеціальних норм, які регулюють працю науково-педагогічних працівників.

На окремі проблеми правового регулювання трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками звертали увагу такі вчені, як: Абрамова О.А., Александров М.Г., Войленко Є.І., Гейхман В.П., Гончарова Г.С., Лазор Л.І., Лєбін Б.Д., Лівшиць Р.З., Мінюков П.І., Пашерстник О.Є., Петренко Л.Ф., Пилипенко П.Д., Процевський О.І., Рассудовський В.А., Смирнов В.М., Смирнов О.В., Ципкін Г.А. та ін.

Сукупність вказаних праць являє собою добротне загальне наукове підґрунтя для спеціального дослідження особливостей виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками, які до цього часу в сучасній науці трудового права України ще не були предметом окремого наукового дослідження.

Але сучасна кодифікація трудового законодавства, зокрема підготовка проекту Трудового кодексу України, необхідність вдосконалення чинних нормативно-правових актів і правових форм прийняття на роботу науково-педагогічних потребують комплексного наукового дослідження. Саме це й обумовило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дослідження пов'язана з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановленими Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. №1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні на основі наукового аналізу суперечностей у правовому регулюванні порядку виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками, та виробленні теоретичних засад, спрямованих на розвиток науки трудового права, й у розробці конкретних практичних рекомендацій щодо усунення колізій і прогалин у законодавстві з досліджуваних питань.

Виходячи з поставленої мети, автором окреслено наступні завдання:

- дослідити питання єдності й диференціації норм трудового права, особливо галузевої диференціації, оскільки вона є об'єктивною основою до розуміння особливостей регулювання праці науково-педагогічних працівників закладів освіти;

- проаналізувати особливості виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками;

- окреслити нові підходи до визначення підстав і умов виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками;

- розкрити правове становище громадян під час проходження конкурсного відбору;

- виявити колізії та прогалини у правовому регулюванні прийняття на роботу науково-педагогічних працівників;

- виробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання порядку прийняття на роботу науково-педагогічних працівників та виникнення трудових правовідносин.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з прийняттям на роботу науково-педагогічних працівників.

Предметом дослідження є теоретичні й практичні проблеми правового регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.

Методи дослідження складають базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті юридичною наукою та наукою трудового права. Дисертаційне дослідження базується на методах: історико-правовому (для дослідження генези наукових поглядів на проблему виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками); логіко-семантичному (для розширення понятійного апарату, який має відношення до теми дисертації); порівняльно-правовому (для дослідження конкурсного порядку заміщення посад); компаративному та системному аналізу, соціологічному опитуванні (для дослідження підстав диференціації норм трудового права).

Теоретичні висновки і практичні рекомендації базуються на вивченні наукової літератури, матеріалів енциклопедичного характеру, нормативного матеріалу і практики використання законодавства, досвіду зарубіжних країн.

Емпіричну базу дослідження склали результати соціологічного опитування, проведеного дисертантом серед осіб, які приймались на роботу у вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації м. Харкова.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

дістало подальшого розвитку питання про узагальнення критеріїв (підстав) диференціації норм трудового права;

дістало подальшого розвитку розмежування умов та підстав виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками. Доведено, що конкурс є основною умовою, а трудовий договір (контракт) - підставою виникнення трудових правовідносин з цією категорією працівників;

дістало подальшого розвитку питання щодо змісту та значення принципів конкурсного підбору кадрів у сучасних умовах;

удосконалено критерії відповідності науково-педагогічних працівників педагогічній роботі шляхом їх детальнішої правової регламентації;

з урахуванням сучасних положень науки трудового права вперше сформульовано поняття конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників, обґрунтовано його роль і значення в умовах реформування системи вищої освіти.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати розвивають і доповнюють ряд положень науки трудового права, деякі з них є новими і потребують більш глибокого дослідження. Але загалом вони сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права України, можуть слугувати матеріалом для наступних наукових розробок і дискусій з проблем правового регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.

Узагальнення, висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані при викладанні курсу «Трудове право України», підготовці відповідних навчальних посібників і підручників, довідкової та методичної літератури.

Результати дослідження можна використовувати в процесі удосконалення чинних та при підготовці нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання трудових правовідносин науково-педагогічних працівників, зокрема нового Трудового кодексу України, Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності та інших нормативних актів. Це знайшло відображення у розроблених автором пропозиціях щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, направлених у вигляді доповідних записок у Верховну Раду України, Міністерство праці та соціальної політики України.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації доповідалися автором на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки» (м. Київ, вересень 2000 р.); науково-практичній конференції «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (м. Запоріжжя, грудень 2000 р.); науковотеоретичній конференції «Проблеми реформування трудового і соціального законодавства України» (м. Харків, листопад 2002 р.); науково-практичній конференції «Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення» (м. Київ, січень 2003 р.).

Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни «Трудове право України» для студентів юридичного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, а також використовуються автором при проведенні лекцій та семінарських занять.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у семи наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, та двох публікаціях у збірниках за матеріалами наукових конференцій.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, до складу яких входить сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 180 сторінок. Список використаних джерел містить 196 найменувань.

Основний зміст

трудовий правовідносини громадянин законодавство

У вступі обґрунтовується актуальність теми, розкривається стан наукової розробленості проблеми. Визначаються мета, завдання і предмет дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів. Вказуються відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження і кількість наукових публікацій автора.

Розділ перший «Єдність і диференціація норм трудового законодавства у регулюванні праці науково-педагогічних працівників» містить три підрозділи й присвячений науковому обґрунтуванню диференціації трудового законодавства, яке регулює трудові правовідносини науково-педагогічних працівників у сучасних умовах.

У підрозділі 1.1 «Науково-педагогічна праця як різновид трудової діяльності» аналiзуючи точки зору рiзних дослiдникiв, автор приходить до висновку, що науково-педагогічна праця є особливим рiзновидом трудової дiяльностi i має загальновизнані елементи структури людської дiяльностi та працi: суб'єкт, об'єкт, мету, засоби, результат, сам процес дiяльностi та її компоненти, якi дозволяють розглядати таку працю як специфiчний вид людської дiяльності.

Праця науково-педагогічних працівників складається, як правило, зі специфічних трудових функцій, які включають довгочасне вивчення різноманітних літературних джерел, проведення експериментальних робіт, їх наукове тлумачення і формулювання наукових ідей, необхідних для навчання студентів, а також для виконання наукових досліджень. Тому праця науково-педагогічних працівників пов'язана з процесом наукового мислення, результатом якого є прочитані лекції, проведені практичні заняття, виконана науково-дослідницькаї або науково-методична робота у відповідності до встановлених навчальних та наукових планів.

Безпосередні показники затрат праці науково-педагогічних працівників знаходять вираз у наступних видах діяльності: 1) навчальній роботі, яка складається з читання лекцій, проведення семінарів, консультацій, іспитів, керівництва виробничою та навчальною практикою й іншими видами навчальних занять, що входять до навчального процесу; 2) науково-дослідній роботи; 3) навчально-методичній роботі, яка спрямована на поліпшення навчального процесу; 4) виховній роботі серед студентів; 5) організаційній роботі (участь у засіданнях кафедр, секцій, семінарів).

Цілком зрозуміло, що увесь комплекс діяльності науково-педагогічних працівників не регулюється виключно правовими нормами й нормами трудового права зокрема, а ґрунтується на глибокому поєднанні правових і моральних норм сучасного суспільства. Тому вимоги до моральних якостей працівників вищих навчальних закладів справляють далеко не другорядний вплив на правове регулювання їх праці.

Все це свідчить про те, що правове регулювання праці науково-педагогічних працівників суттєво відрізняється від правового регулювання праці інших категорій працівників, що й досліджено у даному підрозділі.

У підрозділі 1.2 «Єдність та диференціація норм трудового права» розглядається проблема єдності та диференціації правового регулювання праці. Увага, яка приділяється цій проблемі, пояснюється не лише її теоретичною важливістю, але й значенням для нормотворчої діяльності й практики застосування установлених норм.

Єдність системи права полягає в цілісності її внутрішньої організації, взаємоузгоджуваності норм, єдності принципів побудови й функціонування. Під диференціацією в широкому смислі можна розуміти різні відмінності й градації у нормах, що залежать від тих чи інших умов. Відмінності у нормах трудового права для різних категорій працівників можуть залежати від умов, які пов'язані з характером трудових відносин й особливостями даної галузі праці (нормування праці тимчасових працівників порівняно з постійними), або від умов, які лежать поза виробництвом (особливості нормування праці жінок, неповнолітніх тощо).

Поряд із загальними нормами трудового права, які мають безпосереднє відношення до всіх працівників, у трудовому законодавстві також містяться норми, які передбачають деякі суттєві відмінності в правовому регулюванні праці певних категорій працівників, тобто, виходячи з принципу єдності і диференціації правового регулювання праці, правові норми діляться на дві групи: загальні норми, що поширюються на всіх осіб найманої праці, і спеціальні норми, що поширюються на окремі категорії працівників. Спеціальні норми не повинні виходити за межі загальних принципів трудового права, його цілей та інших факторів єдності законодавства про працю.

Важливим є питання про критерії (підстави) диференціації. У даному підрозділі дисертаційного дослідження були розглянуті й проаналізовані різні точки зору науковців щодо критеріїв диференціації. Узагальнюючи їх, пропонується існуючі критерії диференціації норм про працю поділити на відповідні групи.

Таким чином, зроблено висновок, що всі критерії, які визначають диференціацію норм трудового права, можна поділити на дві групи: перша група включає об'єктивні чинники, тобто такі, які не пов'язані з особистими властивостями найманих працівників; друга - враховує чинники особистого порядку, що характеризують громадян, які вступають у трудові відносини.

У підрозділі 1.2.1. «Галузева диференціація правового регулювання праці науково-педагогічних працівників» зазначається, що спеціальні норми можуть бути міжгалузевими або специфічними тільки для тієї чи іншої галузі народного господарства. Відмінності у нормах трудового права за галузевою ознакою в правовій науці визнаються самостійним видом диференціації трудового права. Підкреслюється, що цей вид диференціації враховує значення галузі, умови праці в ній, перспективи її розвитку.

Заперечуючи проти існуючих у правовій літературі думок про правову природу галузевої диференціації, автор робить висновок, що під галузевою диференціацією слід розуміти відмінності у правовому регулюванні трудових відносин працівників з урахуванням умов праці при виконанні основних для даної галузі видів робіт, суспільного й економічного значення галузі та особливостей характеру деяких видів робіт.

Специфічні умови праці викликають до життя особливі норми в регулюванні прийняття на роботу, робочого часу, часу відпочинку, оплаті праці, припинення трудових відносин тощо. Що стосується науково-педагогічних працівників, то особливі вимоги до кваліфікації й інших ділових якостей визначають особливий порядок прийняття їх на роботу за конкурсом, певні правила про роботу за сумісництвом, особливості робочого часу, часу відпочинку тощо.

Розглядаючи норми, які характеризують галузеву диференціацію праці працівників вищих навчальних закладів, автор відзначає, що ці норми стосуються тільки провідної категорії науково-педагогічних працівників. Що стосується правового регулювання праці інших категорій працівників вищих навчальних закладів (адміністративно-господарський, молодший обслуговуючий персонал та ін.), то у ньому галузева диференціація майже не проявляється. Саме специфіка трудової діяльності науково-педагогічних працівників викликала до життя спеціальні норми трудового права в окремих правових інститутах, припускає наявність як загальних, так і спеціальних підстав виникнення, зміни або припинення трудових правовідносин з усіма витікаючими наслідками.

Питання єдності й диференціації трудового законодавства стосовно праці у закладах освіти мають особливе значення. Відмінність вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації від інших навчальних закладів обумовило появу цілого комплексу правових норм, які спеціально регулюють трудові відносини науково-педагогічних працівників. Особливий характер праці науково-педагогічних працівників, пов'язаний з підготовкою спеціалістів з вищою освітою, і ставить до таких працівників більш високі вимоги у порівнянні з викладачами інших навчальних закладів. Наявність наукового ступеня чи вченого звання дає переважне право на зарахування на роботу у вищий навчальний заклад. Є цілий ряд й інших особливостей праці науково-педагогічних працівників, які знайшли відображення у спеціальних нормах і досліджені у даній роботі.

Здобувач зазначає, що, на жаль, КЗпП України не містить чіткої вказівки на можливість встановлення особливостей у регулюванні праці викладачів (так само, як і державних службовців, й інших категорій працівників). Таке положення істотно ускладнює правозастосовчу практику, реалізацію основних прав цих категорій працівників. Слід зауважити, що український законодавець невиправдано відмовився від прямого зазначення галузевої диференціації у ст. 7 КЗпП. Оскільки така диференціація правового регулювання праці існує об'єктивно, автор вважає за доцільне доповнити ст. 7 КЗпП України додатковими підставами диференціації.

До того ж вбачається доцільним внести в структуру нового Трудового кодексу України розділ, присвячений особливостям правового регулювання праці окремих категорій працівників, до якого включити норми, які поширюють свою дію на певні категорії працівників.

Розділ 2 «Особливості виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками» складається з чотирьох підрозділів й присвячений дослідженню юридичного механізму виникнення трудових правовідносин з вказаною категорією працівників.

У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика умов та підстав виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками» проводиться детальний аналіз обставин, що породжують трудові правовідносини. Спираючись на загальну теорію юридичних фактів та враховуючи особливості, притаманні юридичним фактам у трудовому праві, дисертант поділяє умови й підстави виникнення трудових правовідносин на певні категорії.

Зазначається, що такі юридичні підстави й умови взаємопов'язані між собою і лише у сукупності тягнуть за собою виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками. Але з юридичної точки зору вони несуть різне правове навантаження. Різниця між ними полягає у тому, що поділ юридичних фактів на підстави та умови проводиться за критерієм значимості правових наслідків, які спричиняються ними. Крім того, умови й підстави виконують конкретно визначені для кожного з них правові функції у механізмі становлення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.

Таким чином, умови виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками - це закріплені в нормах трудового права та відповідного законодавства правові вимоги щодо порядку наймання громадян на науково-педагогічну роботу. Серед них можна виділити нормативні та правосуб'єктні умови виникнення трудових правовідносин.

Нормативні умови виникнення трудових відносин з науково-педагогічними працівниками - це відповідні норми трудового права, за допомогою яких встановлюється правова регламентація виникнення даних правовідносин та які обумовлюють можливість і правомірність наймання особи на науково-педагогічну роботу. Друга умова - трудова правосуб'єктність їх учасників. Фактичною основою виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками є юридичний факт, з яким норми трудового права пов'язують виникнення цих правовідносин.

Для виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками необхідні такі юридичні факти (складний юридичний склад): проходження конкурсного відбору, укладення трудового договору (контракту). Стосовно досліджуваного аспекту підкреслюється, що складний юридичний склад - це нормативно встановлена сукупність фактів для зайняття тієї чи іншої посади науково-педагогічного працівника у навчальному закладі.

На підставі проведеного дослідження у підрозділі наводиться узагальнене визначення умов та підстави виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками, окремі умови і підстави піддаються науковому аналізу. Вносяться відповідні пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства.

Аналізуючи існуючі у літературі точки зору щодо заміщення посад науково-педагогічних працівників на основі свідоцтва про направлення на роботу, яке видається молодим спеціалістам, автор доходить висновку, що для виникнення трудових правовідносин з особами, які закінчили навчальні заклади та направлені на роботу до навчального закладу, необхідні два юридичні акти: а) акт направлення на роботу; б) акт зарахування на посаду - наказ керівника навчального закладу.

Підсумовуючи викладене у підрозділі, слід зазначити, що підставою виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками є трудовий договір (контракт), але укладений за наявності особливих умов: конкурсного відбору, акту направлення на роботу, акту призначення на посаду.

Підрозділ 2.2. «Історія розвитку законодавства про конкурсний підбір кадрів» присвячений дослідженню становлення й розвитку конкурсного заміщення посад.

Конкурсний порядок добору професорсько-викладацького складу вищої школи досліджено автором починаючи з моменту його запровадження у 1918 р. одним з перших декретів Радянської влади, присвячених реформі вищої школи, і до сучасного стану конкурсного порядку заміщення посад науково-педагогічних працівників, встановленого новітнім законодавством нашої держави, зокрема, Законом України «Про вищу освіту». В історичному розвиткові конкурсного порядку підбору науково-педагогічних кадрів виділено декілька етапів.

Як підсумок зазначається, що конкурс як порядок підбору професорсько-викладацького складу у вищих навчальних закладах змінювався і розвивався від всесоюзних конкурсів колишнього СРСР, де рішення про призначення кандидата, обраного на викладацьку посаду відкритим голосуванням, виносилось центральними органами державного управління, до конкурсів усередині навчального закладу, де рішення про обрання на посаду науково-педагогічного працівника приймається Вченими радами вищого навчального закладу. Отже, розвиток конкурсного підбору кадрів пройшов шлях від принципів централізації й гласності до принципів колегіальності й таємності.

У підрозділі 2.3. «Теоретичні засади конкурсного порядку заміщення посад» розглянуті й проаналізовані різні точки зору вчених щодо конкурсу та його ролі у виникненні трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.

Для конкурсу, як і для трудового договору (контракту), характерним є вільне волевиявлення сторін, захист від необґрунтованих відмов у прийнятті на роботу, від незаконних звільнень тощо. Однак, зважаючи на те, що при конкурсному відборі відносини виникають між претендентом на посаду і Вченою радою вищого навчального закладу, тому виникнення трудових правовідносин у даному випадку характеризується рядом особливостей, які докладно проаналізовані у підрозділі. Серед них дисертант виділяє умови, які передують виникненню трудових правовідносин при заміщенні посади за конкурсом. Це: наявність вакантної посади; наказ або розпорядження керівника закладу освіти про проведення конкурсу; публікація у засобах інформації оголошення про його проведення; заява особи про бажання прийняти участь у ньому; рекомендація конкурсної комісії щодо учасників конкурсу; рішення Вченої ради про обрання за конкурсом особи, що брала участь у ньому.

Винесення Вченою радою рішення про обрання кандидата на посаду є юридичним актом, який тягне за собою припинення конкурсних правовідносин для всіх їх суб'єктів. Для особи, обраної на вакантну посаду, завершені конкурсні правовідносини створюють передумови для виникнення трудових правовідносин. Трудові правовідносини з такою особою виникають лише у разі її з'явлення до місця роботи, укладення трудового договору (контракту) та початку фактичного виконання обов'язків за посадою. Пропонується встановити у законодавстві граничний термін, протягом якого особа, обрана за конкурсом, зобов'язана стати до роботи, а також наслідки недотримання нею такої вимоги.

Висловлена думка, що відсутність відповідної правової норми про мінімальну кількість учасників конкурсу можна розглядати як недолік, що знижує ефективність правового регулювання конкурсу. Вбачається доцільним у випадках, коли на участь у конкурсі претендує лише один кандидат визнавати конкурс таким, що не відбувся, а претендента приймати на посаду за трудовим договором (контрактом) строком на один рік, після закінчення якого знов оголошувати конкурс.

Теоретичне дослідження складного юридичного фактичного складу у конкурсній системі прийняття на роботу дозволяє визнати обґрунтованою думку про те, що останній за часом настання юридичний факт може привести до правових наслідків тільки при сполученні з іншими юридичними фактами, вказаними у правовій нормі. Якщо для укладення трудового договору за загальним порядком головне й вирішальне значення має досягнення угоди між працівником і роботодавцем про прийняття на роботу, то у конкурсній системі крім волевиявлення двух сторін необхідні й інші юридичні факти, які мають правоутворююче значення й входять до складного юридичного фактичного складу. Ігнорування таких юридичних фактів призведе до розірвання трудового договору (контракту), як укладеного з порушенням законодавства.

Слід визнати, що саме трудовий договір (контракт), завершуючи складний юридичний склад, породжує самі трудові правовідносини між науково-педагогічним працівником і закладом освіти та обумовлює їх подальше існування. Виходячи з цього, юридична сила елементів, які входять до складного юридичного фактичного складу, не рівноцінна. Лише коли учасник конкурсу, обраний на посаду, побажав укласти трудовий договір (контракт), виникають трудові правовідносини. В цьому проявляється й принцип свободи праці: науково-педагогічному працівнику належить право обрати конкретний навчальний заклад і ту трудову функцію, для виконання якої він укладає трудовий договір (контракт).

Піддається критиці думка про конкурс як додаткову умову, що передує загальному порядку встановлення трудових правовідносин. Зроблено висновок, що конкурс не рівноцінний таким додатковим умовам як наявність спеціальної освіти, вченого звання, наукового ступеня тому, що він у своїй єдності поглинає більшість з цих додаткових умов.

Конкурсний порядок виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками розглянуто у трьох аспектах: по-перше, як відносини, що потрапляють у сферу правового регулювання; по-друге, як юридична процедура зі специфічними стадіями та принципами; по-третє, як юридична гарантія, спрямована на забезпечення навчальних закладів кваліфікованими кадрами.

Наголошується на відсутності у законодавстві легального визначення конкурсу. Дисертантом розроблене та запропоноване поняття конкурсу як спеціальної форми добору науково-педагогічних працівників.

Здобувач не погоджується зі спробами зрівняти конкурсний відбір з випробуванням при прийнятті на роботу, вказуючи на їх різну мету та юридичне значення. Уявляється, що умову про випробування при укладенні трудового договору з особою, яка пройшла конкурсний відбір, встановлювати не доцільно, оскільки конкурс вже є критерієм встановлення відповідності працівника вимогам, що ставляться для заміщення тієї чи іншої посади в навчальному закладі. У зв'язку з цим запропоновано внести доповнення до ст. 26 КЗпП України.

У підрозділі 2.4. «Порядок проведення конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників» досліджений конкурсний порядок заміщення посад науково-педагогічних працівників. Основна увага автора зосереджена на проблемах, які виникають при його проведенні.

По-перше, відмічається той факт, що навіть з прийняттям нового законодавства у галузі освіти, численних змін та доповнень до існуючого, залишається не визначеним правовий зміст деяких зазначених у ньому понять. Так, відсутні чіткі критерії, за якими можна було б визначити такі категорії, як «високі моральні якості», «фізичний стан здоров'я» науково-педагогічних працівників. Тому пропонується поняття «високі моральні якості» визначити як систему поглядів і переконань про життя в суспільстві, що спонукають служити на благо людині як найвищої соціальної цінності держави. З метою перевірки рівня таких якостей у претендента на посаду науково-педагогічного правцівника було б доцільно, щоб він разом з іншими документами подавав рекомендаційні листи від авторитетних фахівців, вчених у даній галузі науки, наукових організацій тощо, в яких би характеризувався не тільки його професійний рівень, а й моральні якості. Проте відсутність рекомендацій у кандидата на роботу не повинна розглядатися як підстава для відмови у прийнятті на роботу.

Що ж до фізичного, а тим більш психічного здоров'я педагогічних працівників, то тут теж постають немаловажні питання. Пропонується включити посади науково-педагогічних працівників до Переліку професій, працівники яких підлягають медичному огляду перед прийняттям на роботу. Доцільно доповнити частину IV Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000 р. №1662, захворюваннями, пов'язаними з перенапруженнями нервової системи науково-педагогічних працівників.

Крім претендентів на посаду, у конкурсі беруть участь і конкурсні органи. Це: керівник закладу освіти, конкурсна комісія та Вчені ради вищого навчального закладу або факультету. На сьогоднішній день незрозумілою видається процедура проведення конкурсу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації, оскільки у Положенні про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності, яке приймалось у відповідності до Закону України «Про освіту», визначені два конкурсні органи: керівник навчального закладу й конкурсна комісія. Таким чином, законодавець повертається до старої системи формування штату науково-педагогічних працівників, яка діяла за радянських часів, але не виправдала себе, оскільки була дуже ускладнена.

Уявляється доцільним вилучити із кола повноважень Вченої ради право обрання на посаду науково-педагогічних працівників, оскільки у разі оголошення конкурсу ці питання може вирішувати конкурсна комісія, до складу якої повинні входити й члени Вченої ради. Така система формування науково-педагогічних кадрів не усуває Вчену раду від участі у цьому процесі.

У підрозділі також аналізуються проблеми, які постають при затвердженні рішення ради про заміщення посад науково-педагогічних працівників, яке здійснюється керівником вищого навчального закладу. Керівник навчального закладу може не затвердити результати конкурсу в тому випадку, коли будуть виявлені порушення процедури конкурсу. Думається, в такому випадку слід брати до уваги, яким чином була порушена процедура проведення конкурсу, і залежно від конкретних порушень визнавати чи не визнавати його недійсним.

Щодо періоду року, в який слід проводити конкурс, то, треба зауважити, що це питання законодавчо не врегульоване. Думається, доцільно оголошувати його протягом весняного семестру й закінчувати не пізніше, ніж за два місяці до початку наступного навчального року.

Висновки

У висновках сформульовано наступні результати проведеного дослідження:

1. Праця науково-педагогічних працівників є особливим рiзновидом трудової дiяльностi, складається, як правило, зі специфічних трудових функцій і тому потребує відповідного правового регулювання як загальними, так і спеціальними нормами трудового права. Це і обумовлює необхідність диференціації правового регулювання окремих аспектів трудових відносин науково-педагогічних працівників.

2. Критерії, які визначають диференціацію норм трудового права, можна поділити на дві великі групи. Перша група включає об'єктивні чинники, тобто такі, які не пов'язані з особистими якостями найманих працівників. До неї можна відносити галузеву диференціацію, яка обумовлена характером та особливостями праці у певній галузі, і територіальну диференціацію, яка обумовлена місцезнаходженням роботодавців та кількістю найманих працівників, які працюють у них. Друга група враховує чинники особистого порядку, які характеризують громадян, які вступають у трудові відносини. До неї слід відносити суб'єктну диференціацію, яка обумовлена статевими, віковими, професійними, кваліфікаційними та іншими особливостями працівників.

3. Пропонується доповнити ст. 7 КЗпП України, зокрема, положенням про межі дії чинного Кодексу по відношенню до науково-педагогічних працівників, державних службовців тощо і про припустимі особливості правового регулювання їхньої праці у частині прийняття на роботу, застосування дисциплінарних стягнень, припинення трудового договору, тобто тих питань, що вже врегульовані спеціальним законодавством.

4. Обґрунтовується доцільність доповнення Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності, пунктом, в якому передбачити всі можливі випадки укладення трудового договору (контракту) без оголошення конкурсу. До того ж, в законодавстві слід встановити норму, відповідно до якої у виняткових випадках дозволялося б прийняття на роботу науково-педагогічних працівників за трудовим договором (контрактом) на визначений строк (один навчальний рік).

5. На підставі аналізу історії розвитку законодавства про конкурсне заміщення посад науково-педагогічних працівників зроблено висновок, що конкурси доцільно проводити лише на вакантні посади й не повертатися до радянської практики проведення періодичних конкурсів на посади, які вже заміщені.

6. З метою вдосконалення порядку виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками пропонується встановити, що особа, обрана на посаду науково-педагогічного працівника за конкурсом, зобов'язана стати до роботи у місячний строк з моменту винесення рішення про перемогу у конкурсі. Неявка протягом цього строку на роботу без поважних причин може бути підставою для відмови в укладенні трудового договору (контракту) з такою особою.

7. У випадках, коли на участь у конкурсі претендує лише один кандидат, доцільно було б визнавати конкурс таким, що не відбувся, а претендента приймати на посаду за трудовим договором (контрактом) строком на один рік, після закінчення якого знов оголошувати конкурс.

8. Пропонується доповнити частину 1 ст. 54 Закону України «Про освіту» абзацем другим такого змісту: «До науково-педагогічної діяльності в закладах освіти не допускаються особи, яким вона заборонена вироком суду чи за медичними показаннями, а також особи, що мають не зняту або непогашену судимість за навмисні тяжкі й особливо тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України. Перелік відповідних медичних протипоказань встановлюється Міністерством охорони здоров'я України».

9. Доведена доцільність визначення на законодавчому рівні поняття конкурсу на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників та мети його проведення. Конкурс - спеціальна форма добору науково-педагогічних працівників, основною метою якого є відбір за визначеними законодавством критеріями і шляхом залучення до участі у конкурсі якомога більшого числа претендентів найбільш компетентного кандидата на вакантну посаду. Конкурс є соціально-правовим методом оцінювання професійно-ділових та моральних якостей претендентів, в основі якого лежать демократичні принципи об'єктивності, гласності, змагальності та порівнянності.

10. У законодавстві слід закріпити норми про заборону розголошення персональних даних претендентів, які стали відомі конкурсним органам у зв'язку з підготовкою та проведенням конкурсу. Під персональними даними слід розуміти інформацію, яка стосується конкретного претендента на заміщення посади і є необхідною для належного проведення конкурсу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гоц О.В. Вимоги до осіб, які поступають на педагогічну роботу // Зб. наук. праць. Серія «Економіка і право». Вип. 1. - Харків: Вид-во Прапор, 1998. - С. 80-83.

2. Гоц О.В. Конкурсний відбір - особливий шлях прийняття на роботу науково-педагогічних працівників // Зб. наук. праць. Серія «Економіка і право». Вип. 2. - Харків: Вид-во ХДАДТУ, 1999. - С. 149-153.

3. Гоц О.В. Єдність та диференціація законодавства про працю // Зб. наук. праць. Серія «Економіка і право». Вип. 3. - Харків: Вид-во ХДАДТУ. - 1999. - С. 117-119.

4. Гоц О.В. Правові питання формування професорсько-викладацького складу вузів України // Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції «Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки». - Том 2. - К., 2000. - С. 480-483.

5. Гоц О.В. Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання праці науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Вип. 11. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 360-362.

6. Гоц О.В. Галузева диференціація та її значення у регулюванні праці професорсько-викладацького складу вищої школи // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2002. - №1. - С. 46-51.

7. Гоц О.В. Підстави виникнення трудових правовідносин з професорсько-викладацьким складом вузів: їх особливості // Право України. - 2002. - №2. - С. 64-68.

8. Гоц О.В. Підстави диференціації норм трудового права // Зб. наук. праць. Серія «Право». Вип. 2. - Харків: Вид-во ХНАДУ, 2002. - С. 64-70.

9. Гоц О.В. Особливості конкурсного підбору науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції / За ред. Н.Б. Болотіної. - К.: «МП Леся», 2003. - С. 107-109.

Размещено на Allbest.ru