Правова природа доменних імен Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 347.77/.78

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВА ПРИРОДА ДОМЕННИХ ІМЕН ІНТЕРНЕТ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Бойко Дмитро Віталійович

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Сєліванова Ірина Анатоліївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Довгерт Анатолій Степанович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права;

-кандидат юридичних наук Слюсаревський Микола Миколайович, Центр комерційного права, юридичний радник.

Провідна установа - Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, м. Київ.

Захист відбудеться 17 червня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 16 травня 2005р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Щороку мережа Інтернет стає більш доступною, збільшується кількість її користувачів. Значно зростає і соціокультурне, інформаційне та економічне значення цієї мережі.

Доменні імена Інтернет виступають засобами адресації в цій мережі і в такій якості вже сьогодні є об'єктами цивільного обігу. При цьому ці імена мають нематеріальну складову, асоціюючись із відомістю та репутацією особи, яка стоїть за інформаційним ресурсом, до якого адресує доменне ім'я.

Маючи словесне вираження, доменні імена можуть бути ідентичними чи схожими до ступеню змішування з такими об'єктами інтелектуальної власності (виключних прав) як знаки для товарів і послуг, окремі об'єкти авторського права, фірмові (комерційні) найменування, найменування юридичних осіб тощо. Такий зовнішній вираз не міг не призвести до виникнення правових колізій між правами на доменні імена та правами на інші, схожі за виразом об'єкти інтелектуальної власності.

При цьому відсутність територіальних обмежень розповсюдження мережі Інтернет, складність (а підчас - неможливість) застосування до спірних правовідносин існуючих правових інститутів і засобів захисту, які були б адекватними особливостям мережі Інтернет, значно ускладнюють правову кваліфікацію спірних правовідносин та захист порушеного права.

Зазначені процеси не могли пройти осторонь міжнародної спільноти. Вже зараз одним із напрямків діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності є проведення досліджень та розробка рекомендацій щодо адекватного та ефективного правового режиму доменних імен, вироблення спеціальних правил розгляду та вирішення спорів про доменні імена.

На національному рівні правова теорія, законодавство та юридична практика України тільки починають звертатися до вирішення вказаних вище питань. Безумовно, існують теоретичні доробки, присвячені їх розробці, але системного дослідження на дисертаційному рівні проблем правової природи доменних імен Інтернет в Україні не проводилося. Необхідно також констатувати, що законодавство України не пристосоване до адекватного вирішення спорів про доменні імена.

Інноваційна спрямованість сучасної економічної діяльності, інтеграція до глобальних процесів розвитку інформаційного суспільства потребує відповідного правового забезпечення, в тому числі прав володільців доменних імен.

Зазначені вище фактори обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження та свідчать про його актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної цільової програми “Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові і приватноправові аспекти) №0186.0.070869”, над якою працює кафедра господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Мета і задачі дослідження. Метою цього наукового дослідження є визначення правової природи доменних імен в статиці через правову характеристику доменних імен як об'єктів права, та в динаміці через визначення особливостей правових режимів набуття та здійснення права на доменне ім'я.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

- сформулювати сутнісні характеристики доменних імен як об'єктів світу, визначити коло нормативних джерел, що їх обумовлюють;

- на основі дослідження існуючих точок зору на об'єкт права у приватному праві прийти до єдиного підходу до розуміння об'єкту права, визначення його сутнісних рис виробити, що матиме відправне значення для характеристики доменних імен як об'єктів права;

- визначити можливість віднесення доменних імен до об'єктів права та специфічні характеристики доменного імені як об'єкту права, сформулювати умови охороноздатності доменних імен;

- визначити видову приналежність доменних імен в системі об'єктів цивільних прав на підставі виробленого єдиного підходу до розуміння системності в праві та системи об'єктів права;

- визначити характер та логіку міжсистемних зв'язків доменних імен та суміжних об'єктів цивільних прав, сформулювати правила співвідношення доменних імен та суміжних об'єктів;

- знайти найбільш обґрунтований підхід до розуміння категорії “правовий режим”, визначити аспекти цієї категорії як відправної для дослідження правового режиму доменних імен;

- розкрити особливості правового режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я;

- на підставі проведеного дослідження сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з доменними іменами. Об'єктом дослідження виступають доменні імена Інтернет як елемент правовідносин.

Предметом дослідження є доменні імена як об'єкт світу і об'єкт права, право на доменне ім'я, правові механізми і режими набуття та здійснення права на доменне ім'я; норми національного і іноземного законодавства, матеріали практики, правові звичаї, договірні норми, що опосередковують обіг доменних імен.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання явищ та процесів. У роботі використовувалися також такі наукові методи: формально-юридичний - при аналізі чинного законодавства; системно-функціональний - при аналізі системи об'єктів цивільних прав, виявленні міжсистемних зв'язків та встановлені місця доменних імен у цій системі; порівняльно-правовий - у ході порівняння підходу до регулювання відносин в різних країнах у сфері визначення системи об'єктів цивільних прав, у сфері обігу доменних імен та правового регулювання функціонування мережі Інтернет; історико-правовий - при аналізі розвитку юридичної думки щодо природи об'єктів цивільних прав та їх системи, при визначенні історичного розвитку правової категорії інтелектуальна власність; логічний метод - при виробленні рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи доменних імен та особливостей правового режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я, в ході якого проведено аналіз статики та динаміки суспільних відносин, пов'язаних з доменними іменами. У результаті проведеного дослідження дисертантом одержані і виносяться на захист такі нові або з елементами новизни основні наукові положення й висновки:

1. Вперше обґрунтовано положення про те, що доменні імена є об'єктами цивільних прав за законодавством України.

2. Вперше визначено сутнісні риси доменних імен та їх функціональні ознаки, а саме: доменні імена є засобами індивідуалізації інформаційного ресурсу в мережі Інтернет, які являють собою розділену крапками на окремі частини-домени буквену стрічку, яка складається з певної кількості символів, латинського алфавіту (за загальним правилом), а також цифр та дефісу. Доменне ім'я має виключний характер; головними функціями доменних імен є ідентифікація ресурсу в мережі Інтернет та забезпечення адресації в цій мережі; використання доменного імені обмежено лише поширенням мережі Інтернет.

3. Вперше визначені умови охороноздатності доменних імен, а саме: відсутність зареєстрованого тотожного доменного імені, дотримання вимог до синтаксису доменних імен; дотримання спеціальних вимог до суб'єктного складу реєстрантів в залежності від виду домену, в якому реєструється доменне ім'я; недопустимість порушення реєстрацією доменного імені прав володільців інших суміжних об'єктів; дотримання правил моралі та етики.

4. Вперше визначена видова приналежність доменних імен в системі об'єктів цивільних прав до об'єктів інтелектуальної власності та запропоновані удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.

5. Дістало подальшого розвитку визначення співвідношення доменних імен та імен фізичних осіб. Вперше сформульовані обмеження права на доменне ім'я правом на тотожне ім'я фізичної особи, а також обмеження здійснення права на ім'я фізичної особи при реєстрації доменних імен.

6. Дістало подальшого розвитку визначення співвідношення доменних імен та знаків для товарів і послуг. Вперше визначені обмеження права забороняти використовувати знак для товарів і послуг у доменних іменах.

7. Дістало подальшого розвитку визначення співвідношення доменних імен та комерційних (фірмових) найменувань. Вперше сформульовані обмеження права на доменне ім'я, викликані наявністю права на комерційне (фірмове) найменування. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.

8. Вперше досліджено співвідношення доменних імен та найменувань юридичних осіб. Сформульовані обмеження права на доменне ім'я у випадку наявності права на аналогічне найменування юридичної особи. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.

9. Вперше визначені особливості правового режиму набуття права на доменне ім'я, розкрито окремі особливості права на реєстрацію доменного імені.

10. Вперше визначені особливості правового режиму здійснення права на доменне ім'я, виділені окремі правомочності права на доменне ім'я.

Теоретичну основу дослідження склали положення і висновки, сформульовані в теоретичних розробках вітчизняних та іноземних вчених, зокрема: Чарльза Ф. Абернати, М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова, М. Вольфа, Григорі П. Джозефа, В.А. Дозорцева, Л. Еннекцеруса, М. Іссада, І.В. Жилінкової, О.С. Йоффе, О.Р. Кібенко, В.О. Калятіна, П.П. Крайнєва, Ж. Ліптон, К. Менгера, С. Тай Менсера, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.О. Піленко, Л. Раапе, О.Д. Святоцького, В.І. Сенчищева, А.П. Сергєєва, К.І. Скловського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Р.О. Халфіної, Г.Ф. Шершеневича, І. А. Ширера та ін.

Практичне значення одержаних результатів. З огляду на те, що дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи доменних імен, її положення можуть слугувати предметом подальших обговорень та дискусій. Безумовно, певні висновки дисертації одержать подальший розвиток, оскільки охопити в межах одного дисертаційного дослідження всі аспекти правової природи доменних імен було неможливо. Крім того, окремі положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників з права інтелектуальної власності та наукових роботах, присвячених правовим аспектам функціонування мережі Інтернет.

Дисертаційне дослідження матиме практичне значення, насамперед, у законотворчій діяльності, що пояснюється наявністю прогалин у чинному законодавстві України в галузі правового регулювання окремих аспектів функціонування мережі Інтернет та в сфері правового регулювання нестандартних об'єктів інтелектуальної власності. Окремі висновки і положення дисертаційної роботи можуть бути використані також у правозастосовній діяльності юристів-практиків, оскільки судова практика в сфері правовідносин в мережі Інтернет ще тільки розвивається в Україні.

Апробація результатів дослідження. Зміст дисертаційної роботи був предметом обговорення на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі результати дослідження пройшли апробацію на таких науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми цивільного права на сучасному етапі розвитку України” пам'яті В. Ф. Маслова (м. Харків, 2002 р.), “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 2002 р.), “Актуальні проблеми законодавства у зв'язку з прийняттям нового Цивільного кодексу та Господарського кодексу України” (м. Харків, 2003 р.), Сьома міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності” (м. Алушта, 2003 р.).

Публікації. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у трьох статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях України, трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота за своєю структурою складається з вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків та списку використаної літератури з 173 джерел. Загальний обсяг дисертації склав 212 сторінок, обсяг основного тексту - 196 сторінок.

зміст роботи

доменний ім'я правовий режим

У Вступі висвітлені актуальність теми дослідження, мета і задачі, структура дисертації, основні висновки і положення, які визначають наукову новизну дисертації, її теоретичне і практичне значення.

Розділ 1 присвячений загальним положенням про доменні імена. Автором досліджується історія виникнення системи доменних імен як частини мережі Інтернет. Визначені характерні риси доменних імен, які необхідно враховувати при дослідженні правової природи доменних імен. Крім того, проаналізовано особливості правового регулювання функціонування мережі Інтернет. Показано обумовленість правового регулювання доменних імен окремими особливостями мережі Інтернет. Автором аналізується чинники, які впливають на правове регулювання доменних імен.

В Підрозділі 1.1. розглядається історія виникнення системи доменних імен та значення цієї системи для функціонування мережі Інтернет. При цьому автор дійшов висновку про те, що система доменних імен виникла як закономірний етап розвитку мережі Інтернет і своїм існуванням зобов'язана цій мережі.

У Підрозділі 1.2. дисертантом були досліджені онтологічні риси доменних імен, запропоновано розподіл доменних імен на види.

В результаті автор прийшов до висновку про те, що доменне ім'я зовні являє собою текстову стрічку довжиною до 255 знаків, що розділена комами на частини довжиною до 63 знаків і яка складається з букв та цифр латинського алфавіту.

За своїм характером доменне ім'я є унікальним, оскільки технічні особливості системи доменних імен виключають можливість існування в цій системі двох тотожних доменних імен.

Той факт, що система доменних імен є частиною мережі Інтернет, обумовлює те, що доменне ім'я у власному розумінні не існує поза цією мережею. Доменне ім'я є доменним іменем у власному розумінні тоді та оскільки воно є частиною системи доменних імен та функціонально забезпечує адресацію в мережі Інтернет. Тому використання доменних імен обмежено лише поширенням мережі Інтернет. З огляду на зазначене вище, використання доменного імені по своїй суті є міжнародним.

Дисертантом виділені головні функції доменних імен, якими є ідентифікація ресурсу в мережі Інтернет та забезпечення адресації в цій мережі.

Автором також запропоновано розділити види доменних імен на рівні (доменне ім'я другого, третього, четвертого рівня тощо) - в залежності від рівня делегування цього доменного імені; а також на типи - в залежності від типу домену верхнього рівня, в якому делеговано доменне ім'я.

Підрозділ 1.3. присвячений визначенню особливостей адміністрування системи доменних імен Інтернет та чинникам, які обумовлюють ці особливості.

Так, адміністрування всім доменним простором здійснюється Інтернет Корпорацією з присвоєння адрес та імен (ICANN). Дисертантом встановлено, що ICANN є неурядовою некомерційною організацією, якій притаманні окремі функції міжнародної організації. Адміністрування окремими сегментами доменного простору здійснюється спеціальними організаціями - адміністраторами реєстрів, акредитованими ICANN.

З правової точки зору, адміністрування доменного простору полягає у встановлення через механізми приватних правочинів про приєднання обов'язкових правил, що визначають окремі аспекти обігу доменних імен та загальні засади захисту прав на доменні імена.

При правовому регулюванні доменних імен слід враховувати те, що доменні імена є частиною мережі Інтернет та наслідки, що з цього випливають. Тому дисертант дійшов висновку, що при визначенні доцільності нормативного регулювання доменних імен на національному рівні слід виходити з того, що регулювати можна лише ті відносини, які зачіпають публічні інтереси та можуть бути адекватно врегульовані актами національного законодавства.

З урахуванням зазначеного вище дисертант вбачає, що регулятивний вплив на відносини, елементом яких є доменні імена, слід обмежити такими напрямками:

- визначення доменних імен як об'єктів права, встановлення місця доменних імен у системі об'єктів цивільних прав;

- визначення змісту права на доменне ім'я. При цьому, на думку дисертанта, зміст права на доменне ім'я має ґрунтуватися на дослідженні особливостей доменних імен як об'єкту;

- встановлення ключових моментів правового режиму набуття права на доменне ім'я та правового режиму здійснення права на доменне ім'я.

- визначення на законодавчому рівні особливостей розгляду та вирішення спорів про доменні імена.

Автор дійшов висновку, що решта відносин, пов'язаних з доменними іменами, не потребує законодавчого впливу на національному рівні.

Розділ 2 присвячений дослідженню доменних імен Інтернет як об'єктів права, а також виявленню місця доменних імен в системі об'єктів цивільних прав. Автор виходить з того, що перед характеристикою доменних імен як об'єктів права та визначенням місця доменних імен в системі об'єктів цивільних прав, необхідно визначити зміст категорій “об'єкт права” та “система об'єктів цивільних прав” як передумови подальших досліджень.

Визначенню поняття “об'єкт права” присвячений Підрозділ 2.1. В ході дослідження автор критично переосмислив висловлені в теорії приватного права точки зору відносно правової сутності об'єктів права та прийшов до єдиного розуміння категорії “об'єкт права”. Дисертант доводить, що об'єкти права та система об'єктів права мають національний характер і їх особливості визначаються нормами національного законодавства.

На підставі проведених вказаних вище досліджень правової сутності об'єктів права розкривалася, власне, характеристика доменних імен Інтернет як об'єктів права. В ході цього автор дійшов висновку про те, що з позиції чинного законодавства України є правові підстави вважати доменне ім'я об'єктом права. Крім того, були виділені наступні ознаки доменних імен, як об'єктів права:

- нематеріальний характер доменних імен;

- виключний характер доменних імен;

- міжнародний характер використання доменних імен, що не може бути обмежений кордонами певної країни.

Дисертант висловив точку зору, що на національному законодавчому рівні потребують визначення вимоги охороноздатності доменних імен як об'єктів права, які враховували б публічні інтереси. Такий перелік вимог охороноздатності повинен мати виключний характер та не підлягати розширеному тлумаченню. На думку дисертанта, такими вимогами мають стати:

1).Неприпустимість порушення реєстрацією доменного імені прав володільців інших суміжних об'єктів. Це правило має реалізовуватися шляхом заборони реєстрації доменного імені, що порушує права інших осіб, за умови відсутності у реєстранта прав на інший об'єкт, тотожний за виразом доменному імені.

2).Дотримання правил моралі та етики.

3).Необхідність спеціального погодження використання у доменному імені офіційних назв країн, органів державної влади та місцевого самоуправління. У Підрозділі 2.2. дисертант зосередив увагу на визначенні місця доменних імен Інтернет в системі об'єктів права, в результаті чого дійшов наступних висновків.

Доменні імена за їх правовою природою слід віднести до засобів індивідуалізації як виду об'єктів інтелектуальної власності. При цьому відсутність на законодавчому рівні визначення доменних імен як об'єктів права інтелектуальної власності негативно впливає на можливість адекватної охорони прав як їх володільців, так і третіх осіб. З огляду на це, автором запропоновано доповнити перелік об'єктів інтелектуальної власності у ст. 420 чинного Цивільного Кодексу України доменними іменами як об'єктами інтелектуальної власності.

Підрозділ 2.3. присвячений співвідношенню доменних імен Інтернет та суміжних об'єктів, таких як імена фізичних осіб, знаки для товарів і послуг, комерційні (фірмові) найменування та найменування юридичних осіб.

Дослідження цього співвідношення побудовано за принципом формулювання вичерпного переліку випадків обмеження права на певний об'єкт правом на тотожний за виразом інший об'єкт. Зокрема, запропоновано сформулювати правила, коли використання одного об'єкту вважатиметься порушенням прав володільця іншого об'єкту або випадки, на які не розповсюджується правомочність забороняти використання такого об'єкту.

Стосовно співвідношення доменних імен та імен фізичних осіб вказані вище обмеження були сформульовані наступним чином:

- порушенням права фізичної особи на ім'я є використання цього імені в доменному імені поряд з елементами, які порочать честь та гідність фізичної особи.

- порушенням права фізичної особи на ім'я є таке його використання в доменному імені, яке адресує до ресурсу в мережі Інтернет, на якому розміщені матеріали, які порочать честь та гідність фізичної особи - носія такого імені.

- порушенням прав автора або виконавця слід визнати реєстрацію третьою особою доменного імені, яке співпадає з іменем такого автора або виконавця у тому випадку, якщо таке доменне ім'я адресує до ресурсу в мережі Інтернет, на якому розміщені твори такого автора або виконавця.

- обмеженням права використання свого імені для ідентифікації себе в мережі Інтернет шляхом реєстрації відповідного доменного імені слід визнати неможливість реєстрації свого імені в якості доменного імені в доменах, що не призначені для реєстрації доменних імен фізичними особами.

При визначенні співвідношення доменних імен та знаків для товарів і послуг автор дійшов висновку, що при всій зовнішній подібності доменних імен зі знаками на товари і послуги, наявність принципових відмінностей унеможливлює розуміння доменного імені як похідного виду торговельної марки. З урахуванням цього, застосування словесного елементу (або схожого з ним до ступеня змішування) знаку для товарів і послуг у доменному імені слід визнати застосуванням такого знаку із всіма відповідними наслідками.

В той же час було б необґрунтованим визнавати будь-яке використання певного знаку в якості доменного імені порушенням прав володільця цього знаку. Адже законодавство містить виключення із цього правил, встановлюючи випадки, коли використання певного знаку третьою особою без дозволу володільця прав на певний знак не визнається порушенням прав на такий знак. На думку дисертанта, такі виключення щодо доменних імен мають бути сформульовані таким чином:

1).Не є порушенням прав на знак для товарів і послуг використання словесної охоронюваної частини такого знака іншою особою у доменному імені за умови, що таке доменне ім'я було зареєстровано до подачі заявки на реєстрацію знака або, якщо був заявлений пріоритет - до дати пріоритету. Вказане вище правило втілено у законодавстві України: відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знак для товарів і послуг”, “Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на випадки, зокрема: “здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки”; “некомерційного використання знака”; “добросовісного застосування ними своїх імен чи адрес”.

2).Не є порушенням прав на знак для товарів і послуг використання третьою особою в якості доменного імені позначення, словесна охоронювана частина якого відповідає такому знаку, у тому випадку, якщо особа, яка зареєструвала доменне ім'я, має відповідне право на інший словесний, аналогічний за написанням об'єкт права (знак для товарів і послуг, охоронювана частина промислового зразка, окремі об'єкти авторського права тощо). З урахуванням цього дисертантом було запропоновано доповнити ч. 6 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” абзацом 8 наступного змісту: “реєстрація словесної охоронюваної частини знаку в якості доменного імені за умови наявності у володільця такого доменного імені права на інший, аналогічний за написанням об'єкт права”.

Стосовно найменувань юридичних осіб обмеження права забороняти використання такого найменування у тотожному доменному імені слід, на думку автора, сформулювати таким чином:

1).Не є порушенням права на найменування юридичної особи використання такого найменування в доменному імені за умови реєстрації такого доменного імені до моменту набуття права на найменування юридичної особи.

2).Не є порушенням права на найменування юридичної особи застосування такого найменування у доменному імені, яке здійснюється на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою слід визнати реєстрацію доменного імені, яке співпадає з фактично належним володільцю доменного імені іншим об'єктом права, як-то: іменем цієї особи, знаком для товарів та послуг, об'єктом авторського права тощо.

На підставі вказаного вище, дисертантом запропоновано доповнити ст. 90 Цивільного Кодексу України частиною 6 наступного змісту: “Не вважається порушенням права володільця найменування юридичної особи використання третьою особою такого найменування в іншому суміжному об'єкті права на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою може вважатися законне набуття третьою особою права на такий суміжний об'єкт до моменту набуття права на найменування юридичної особи володільцем цього права; використання третьою особою у суміжному об'єкті позначення, яке співпадає з об'єктом права, що належить цій третій особі”.

Обмеження щодо комерційних найменувань автором запропоновано сформулювати наступним чином:

1).Не є порушенням прав на комерційне найменування застосування такого комерційного найменування у доменному імені за умови реєстрації цього доменного імені до моменту набуття права на комерційне найменування.

2).Не є порушенням права на комерційне найменування застосування такого комерційного найменування або його охоронюваної частини у доменному імені у тому випадку, коли таке застосування не може призвести до змішування діяльності, товарів або послуг володільця права на комерційне найменування та володільця доменного імені.

3).Не є порушенням права на комерційне найменування застосування такого комерційного найменування або його охоронюваної частини у доменному імені, що здійснюється на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою слід вважати реєстрацію доменного імені, що співпадає з фактично належним володільцю цього доменного імені об'єктом права, як-то: іменем фізичної особи, фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, найменуванням юридичної особи, знаком для товарів і послуг, об'єктом авторського права тощо.

З урахуванням викладеного вище запропоновано доповнити ст. 489 Цивільного Кодексу України частиною 5 наступного змісту: “Не вважається порушенням права володільця комерційного найменування використання третьою особою такого найменування в іншому суміжному об'єкті права на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою може вважатися законне набуття третьою особою права на такий суміжний об'єкт до моменту набуття права на комерційне найменування володільцем останнього; використання третьою особою у суміжному об'єкті позначення, яке співпадає з об'єктом права, що належить цій третій особі”.

Розділ 3 дисертаційної роботи присвячений дослідженню особливостей правового режиму доменних імен Інтернет. Дисертантом на основі аналізу загальнотеоретичних аспектів категорії “правовий режим” були визначені особливості правового режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я. При цьому автором проведено розмежування права на реєстрацію доменного імені та, власне, права на доменне ім'я. Окрема увага приділена змісту права на доменне ім'я, виявлені та розкриті окремі правомочності цього права.

Так, у Підрозділі 3.1. висвітлені загальнотеоретичні засади категорії “правовий режим” як методологічної передумови дослідження правового режиму доменних імен. В ході дослідження були критично осмислені погляди вчених-цивілістів щодо категорії “правовий режим”. В результаті автор дійшов до розуміння правового режиму як відносно усталеного порядку регулювання, що являє собою комплекс засобів правового регулювання, призначений для регулювання певних відносин і детермінований особливостями об'єкту регулювання та метою регулювання.

При цьому дисертант погодився із думкою В.І.Сенчищева про те, що описати правовий режим того чи іншого об'єкту - значить у всіх подробицях розкрити, зокрема, особливості виникнення та здійснення права на такий об'єкт. З точки зору автора, в ході реалізації такого підходу слід спиратися у певній мірі на дослідження змісту суб'єктивного права на доменне ім'я. Така точка зору обґрунтовується тим, що виникнення та здійснення права передбачає встановлення змісту відповідних окремих правомочностей, які разом складають зміст суб'єктивного права.

Підрозділ 3.2. присвячений дослідженню правового режиму набуття права на доменне ім'я. Дисертантом вперше розкрито особливості права на реєстрацію доменного імені, розглянуто специфіку набуття права на доменне ім'я в родових доменах верхнього рівня та доменах верхнього рівня кодів країн.

В ході дослідження розкривається зміст фактичних відносин з реєстрації доменних імен, аналізується правова природа та особливості відповідних угод про реєстрацію доменних імен.

В результаті автор дійшов висновку про те, що правовий режим набуття права на доменне ім'я є приватноправовим за своїм змістом та опосередковується сукупністю приватноправових методів регулювання.

Право на реєстрацію доменного імені також є приватним за своїм характером на відміну від прав “на одержання права” на інші об'єкти інтелектуальної власності, охорона яким надається на реєстраційній основі (винаходи, торговельні марки тощо).

Дисертантом обґрунтовано, що право на реєстрацію доменного імені обмежено вимогами до змістовно-логічної частини доменного імені, що реєструється, та вимогами до правосуб'єктності реєстранта, які носять виключний характер обмежень набуття права на доменне ім'я.

При цьому вимоги до змістовно-логічної частини доменного імені включають в себе обов'язкові вимоги до синтаксису доменного імені. Крім того, в залежності від особливостей домену, в якому реєструється доменне ім'я, вимоги до логічного змісту доменного імені включають вимоги про відповідність доменного імені зареєстрованому знаку для товарів та послуг. Також, до цієї групи вимог слід віднести вимоги до того, що обране для реєстрації доменне ім'я не повинно порушувати прав третіх осіб на аналогічний словесний елемент.

Вимоги до правосуб'єктності реєстранта включають в себе вимоги до обсягу дієздатності особи, що укладає правочин про реєстрацію доменного імені. В залежності від виду домену, в якому реєструється доменне ім'я, до суб'єктів пред'являються додаткові вимоги щодо належності їх до певної спільноти.

У Підрозділі 3.3. автором виявлені особливості правового режиму здійснення права на доменне ім'я, розкрито зміст цього права. Так, дисертант зазначає, що джерелом визначення змісту права на доменне ім'я є відповідні договори про реєстрацію доменного імені, але зміст цього права в цих договорах не визначені достатнім чином, більшість правомочностей володільців прав на доменне ім'я також достатнім чином не формалізовані. На думку автора, за своєю природою, такі правомочності є нормами-звичаями.

Серед “позитивних” правомочностей права на доменне ім'я як елементу правового режиму здійснення цього права дисертантом виділені наступні:

1).право на використання доменного імені для адресації до ресурсу в мережі Інтернет;

2).право на делегування доменів нижчого рівня у своєму доменному імені;

3).право видавати виключну ліцензію на використання доменного імені;

4).право на використання доменного імені для ідентифікації себе та своїх товарів (послуг) шляхом застосування в рекламі, фірмових бланках, документах, у маркуванні товарів тощо.

Крім “позитивних”, автором було виділено також групу правомочностей, що виконують “негативну” функцію:

1).право забороняти використовувати доменне ім'я для адресації в мережі Інтернет. Зазначене право є безумовним та таким, що фактично не може бути порушено внаслідок технічної неможливості одночасного існування двох функціонуючих доменних імен, які б відсилали до різних інформаційних ресурсів;

2).право забороняти третім особам вживати доменне ім'я без згоди його володільця для маркування товарів та послуг, у документах тощо. Крім того, автор дійшов висновку, що правовий режим здійснення права на доменне ім'я також є приватноправовим за своїм характером, оскільки опосередковується приватноправовими механізмами. У Висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні правової природи доменних імен Інтернет як об'єктів права, встановленні співвідношення між доменними іменами і суміжними об'єктами, а також у розкритті правового режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я.

Автор дійшов висновку, що доменні імена Інтернет є унікальними засобами ідентифікації ресурсу в мережі Інтернет, які являють собою текстову стрічку певної довжини. Види доменних імен слід розділити на рівні (другий, третій, четвертий тощо) та типи (родовий, територіальний).

Зазначається, що з позиції чинного законодавства України є правові підстави вважати доменне ім'я об'єктом права. Як об'єкти права доменні імена відносяться до об'єктів інтелектуальної власності і характеризуються наступними ознаками: нематеріальний характер доменних імен; виключний характер доменних імен; міжнародний характер використання доменних імен.

За своєю природою доменні імена слід віднести до засобів індивідуалізації як виду об'єктів інтелектуальної власності. Сформульовані вимоги охороноздатності доменних імен, які полягають в наступному: правова охорона надається доменному імені, реєстрація якого не порушує прав володільців інших суміжних об'єктів; при реєстрації якого дотримано правил моралі та етики та в яких не використовуються офіційні назви держав, державних органів та установ тощо.

Пропонуються нові способи вирішення окремих аспектів співвідношення доменних імен та суміжних об'єктів права. Пропонується таке співвідношення будувати за принципом формулювання вичерпного переліку випадків обмеження права на певний об'єкт правом на тотожний за виразом інший об'єкт. Зокрема, запропоновано сформулювати правила, коли використання одного об'єкту вважатиметься порушенням прав володільця іншого об'єкту або випадки, на які не розповсюджується правомочність забороняти використання такого об'єкту.

Автором сформульовані зазначені вище правила співвідношення між доменними іменами і такими суміжними об'єктами як імена фізичних осіб, знаки для товарів і послуг, найменування юридичних осіб та комерційні найменування юридичних осіб; надані пропозиції щодо удосконалення законодавства України в цій сфері.

Окрема увага приділена правовому режиму доменних імен, зокрема, правовому режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я. Відмічається, що правові режими набуття та здійснення права на доменне ім'я є приватноправовими за своїм характером та реалізуються за допомогою механізмів приватноправових угод.

За результатами дослідження змісту права на доменне ім'я зроблено висновок про те, що за своєю природою окремі правомочності є нормами звичаями. Серед “позитивних” правомочностей права на доменне ім'я як елементу правового режиму здійснення цього права дисертантом виділені наступні: право на використання доменного імені для адресації до ресурсу в мережі Інтернет; право на делегування доменів нижчого рівня у своєму доменному імені; право видавати виключну ліцензію на використання доменного імені; право на використання доменного імені для ідентифікації себе та своїх товарів (послуг) шляхом застосування в рекламі, фірмових бланках, документах, у маркуванні товарів тощо.

Крім “позитивних”, автором було виділено також групу правомочностей, що виконують “негативну” функцію: право забороняти використовувати доменне ім'я для адресації в мережі Інтернет. Зазначене право є безумовним та таким, що фактично не може бути порушено внаслідок технічної неможливості одночасного існування двох функціонуючих доменних імен, які б відсилали до різних інформаційних ресурсів; право забороняти третім особам вживати доменне ім'я без згоди його володільця для маркування товарів та послуг, у документах тощо. За результатами дослідження обґрунтовано і сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання доменних імен, серед яких, зокрема, наступні:

1. доповнити перелік об'єктів інтелектуальної власності, встановлений ст. 420 чинного Цивільного кодексу України, доменними іменами.

2. доповнити ч. 6 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” абзацом 8 наступного змісту: “реєстрація словесної охоронюваної частини знаку в якості доменного імені за умови наявності у володільця такого доменного імені права на інший, аналогічний за написанням об'єкт права”.

3. доповнити ст. 90 Цивільного Кодексу України частиною 6 наступного змісту: “Не вважається порушенням права володільця найменування юридичної особи використання третьою особою такого найменування в іншому суміжному об'єкті права на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою може вважатися законне набуття третьою особою права на такий суміжний об'єкт до моменту набуття права на найменування юридичної особи володільцем цього права; використання третьою особою у суміжному об'єкті позначення, яке співпадає з об'єктом права, що належить цій третій особі”.

4. доповнити ст. 489 Цивільного Кодексу України частиною 5 наступного змісту: “Не вважається порушенням права володільця комерційного найменування використання третьою особою такого найменування в іншому суміжному об'єкті права на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою може вважатися законне набуття третьою особою права на такий суміжний об'єкт до моменту набуття права на комерційне найменування володільцем останнього; використання третьою особою у суміжному об'єкті позначення, яке співпадає з об'єктом права, що належить цій третій особі”.

Список опублікованих праць здобувача

1. Бойко Д. Соотношение доменных имён и знаков для товаров и услуг // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №9. - С. 15-18.

2. Бойко Д. К вопросу о соотношении доменных имен и имен физических лиц // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №12. - С. 34-38.

3. Бойко Д. Деякі колізійні питання зовнішньоекономічних угод про реєстрацію доменних імен // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №4. - С. 66-71.

4. Бойко Д. Доменные имена в системе средств индивидуализации // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України: Матеріали наук. - практ. конф. (Івано-Франківськ) 3-4 жовтня 2002 р. - Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. - 280 с. - С. 211-214.

5. Бойко Д. Правове регулювання користування мережею Інтернет // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (До Міжнародного дня науки за мир і розвиток): Тези наук. доп. та повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - 189 с. - С. 69-72.

6. Бойко Д. Некоторые аспекты заключения внешнеэкономических соглашений о регистрации доменных имен // Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности: материалы 7-й международной научно-практической конференции (г. Алушта, 1-5 сентября 2003 г.).

Анотації

Бойко Д. В. Правова природа доменних імен Інтернет. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право, цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2005 р.

Дисертація присвячена питанням правової природи доменних імен. Досліджується правова природа доменних імен Інтернет, надається їх характеристика як об'єктів права. На підставі аналізу існуючої світової практики аналізується співвідношення доменних імен та імен фізичних осіб, знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, найменувань юридичних осіб.

Окрему увагу приділено розкриттю правового режиму набуття права на доменне ім'я та здійснення цього права.

За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо удосконалення законодавства України.

Ключові слова: об'єкти права, доменні імена, Інтернет, інтелектуальна власність, правовий режим, набуття права на доменне ім'я, здійснення права на доменне ім'я.

Бойко Д. В. Правовая природа доменных имен Интернет. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право, гражданский процесс, семейное право, международное частное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2005 г.

Доменные имена являются средством идентификации ресурса в сети Интернет. Буквенное выражение доменных имен дает возможность использовать в качестве последних текстовые элементы иных объектов интеллектуальной собственности, как например, знаков для товаров и услуг, имен физических лиц, фирменных наименований и т.д. Часто такое использование указанных объектов интеллектуальной собственности в доменных именах осуществляется с нарушением прав владельцев первых. Существующее национальное законодательство Украины не во всех случаях способно обеспечить адекватную защиту прав владельцев традиционных объектов интеллектуальной собственности, поскольку правовая природа доменных имен и соотношение их со смежными объектами интеллектуальной собственности в теории и законодательстве не определены.

Диссертация посвящена вопросам правовой природы доменных имен как объектов права, их места в системе объектов гражданских прав и соотношения со смежными объектами, а также вопросам правового режима приобретения и осуществления права на доменное имя.

Исследуются онтологические черты доменных имен как объектов, анализируются вопросы их правового регулирования в контексте особенностей правового регулирования функционирования сети Интернет.

На основе переосмысления существующих теорий объектов гражданских прав дается характеристика доменных имен как объектов права, сформулированы требования к охраноспособности доменных имен.

Анализируется категория “система объектов гражданских прав”, проводится классификация объектов гражданских прав. С учетом представлений о системе объектов гражданских прав и выявленных особенностей доменных имен определяется адекватное место последних в системе объектов гражданских прав, формулируются принципы построения системных связей между доменными именами и смежными объектами.

С учетом примеров существующей мировой практики исследуется соотношение доменных имен и имен физических лиц, знаков для товаров и услуг, коммерческих (фирменных) наименований, наименований юридических лиц, формулируются принципы такого соотношения, вносятся предложения по усовершенствованию законодательства Украины. На основе анализа существующих точек зрения на категорию “правовой режим” анализируются особенности и характеристики правового режима приобретения права на доменное имя и осуществления этого права. В контексте исследования правового режима доменных имен отдельное внимание уделено раскрытию права на доменное имя. Автор рассматривает право на регистрацию доменного имени и право, что следует из такой регистрации, раскрывает входящие в эти права отдельные правомочия.

По результатам исследования сформулированы предложения относительно усовершенствования законодательства Украины.

Ключевые слова: объект права, доменные имена, Интернет, интеллектуальная собственность, правовой режим, приобретение права на доменное имя, осуществление права на доменное имя.

Dmitriy V. Boiko. Internet Domain Names Legal Nature. - The manuscript.

Dissertation for competition for academic degree of candidate of law science, major 12.00.03 - Civil Law and Civil Process; Family Law; International Private Law. - Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2005.

The dissertation is devoted to the complex research of Internet domain names legal nature. It studies the legal nature of the Internet domain names, and characterizes them as objects of right. Basing on the existing world practice analysis the author inquires into questions of correlation between Internet domain names and the names of natural persons, trademarks, the names of legal entities and firm-names.

Special attention is paid to legal regime of acquiring the right for domain name and exercising of such right.

As a result of studies the recommendations for improvements of Ukrainian legislation are provided.

Keywords: object of right, domain names, Internet, intellectual property, legal regime, acquiring the right for domain name, exercising the right for domain name.

Размещено на Allbest.ru

...