Актуальність теми. Інтенсифікація зовнішньоекономічної і політичної активності України, прагнення до збільшення темпів власного розвитку шляхом інтеграції до співтовариств, сформованих геополітичними центрами, вимагають чіткого визначення сутності і принципів поведінки країни в зовнішньому середовищі. Це стає можливим шляхом удосконалення поведінкової стратегії країни, визначення й урахування основних чинників, що впливають на вибір сучасними країнами цілей свого розвитку і на формування адаптаційних механізмів.

Необхідність структурної перебудови економіки України, яка зумовлена її сировинною спрямованістю і високою енергозалежністю, вимагає формування нових принципів взаємодії окремих елементів національної економічної системи. Одним із найважливіших принципів є погодженість стратегічних напрямків розвитку галузей національної економіки з поведінковою стратегією країни.

Ключове значення для економіки України мають процеси державного регулювання природних монополій, що представляють базові галузі національної економіки. Процес державного регулювання діяльності природних монополій складно розглядати виключно в економічній площині, тому що ці елементи національної економічної системи визначають не тільки характеристики економічного розвитку держави, але й рівень соціальної напруженості, а також поведінки країни у зовнішньому середовищі. Крім цього, заслуговує розгляду роль природних монополій у реалізації процесів стратегічного державного управління.

Таким чином, в Україні актуалізувалася економіко-політична складова процесу управління великими державними підприємствами - природними монополіями, які є центральними ланками національної економічної системи. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - економіко-політичний механізм державного управління природними монополіями, її наукове і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми "Розробка макроекономічної стратегії управління економікою" (1999-2004 рр., номер державної реєстрації 0100U3071). Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до рішення задач формування методів державного регулювання діяльності природних монополій.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка економіко-політичного механізму державного управління природними монополіями, до складу якого входить організаційна схема і технології узгодження діяльності природних монополій і поведінкової стратегії країни.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такий комплекс задач:

виявлено сутність і детермінанти поведінкової стратегії країни, а також роль стратегії країни у формуванні адаптаційних механізмів суспільства;

проаналізовано роль державних підприємств базових галузей у реалізації поведінкової стратегії країни, а також вплив фінансової стратегії державних підприємств на ефективність реалізації поведінкової стратегії країни;

розглянуто взаємозв'язок процесу державного регулювання діяльності природних монополій і процесу стратегічного державного управління;

сформовано технології державного управління природними монополіями, адекватні поведінковій стратегії країни;

обґрунтовано принципи державного регулювання діяльності природних монополій з урахуванням зворотного зв'язку, що визначає вплив фінансової стратегії природних монополій на ефективність реалізації поведінкової стратегії країни;

розроблено організаційну схему узгодження діяльності монополій з реалізацією поведінкової стратегії країни;

обґрунтовано методичні положення щодо впровадження технологій погодженого економічного розвитку на прикладі ДК "Газ України".

Об'єкт дослідження - процес коеволюції держави і природних монополій.

Предмет дослідження - організаційна схема і технології узгодження поведінкової стратегії країни і ділових стратегій природних монополій.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення класиків стратегічного менеджменту, принципи державного управління, закономірності економічного розвитку суспільства, які представлені у роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених.

У дисертації використано загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволяють погодити діяльність природних монополій зі стратегічними цілями держави. Зокрема, системний підхід - при визначенні сутності і детермінант поведінкової стратегії країни; структурно-генетичний аналіз ролі державних підприємств базових галузей у реалізації поведінкової стратегії країни; аналіз привабливості-конкурентоспроможності галузей національної економіки - при формуванні конкурентної переваги країни і стійкості цієї переваги (метод МакКінзі, аналіз конкурентоспроможності за М. Портером); метод формування цільової ціни товару - при визначенні ціни продукції природної монополії, реалізованої для галузей різної значимості; балансовий метод - як інструмент аналізу дії зворотного зв'язку в національній економічній системі; принципи реінжинірингу процесів державного управління - при формуванні організаційної схеми узгодження діяльності монополій з реалізацією поведінкової стратегії країни.

Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні і зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; результати наукових досліджень, проведених провідними науковими закладами України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні і розробці організаційної схеми і технологій узгодження поведінкової стратегії країни і ділових стратегій природних монополій, що ґрунтується на таких нових положеннях і розробках:

уперше:

визначено сутність поведінкової стратегії країни як способу адаптації країни до впливів зовнішнього середовища з метою збереження та збільшення "імунітету" суспільства;

обґрунтовано роль природних монополій у реалізації поведінкової стратегії країни і доведено наявність зворотного зв'язку - впливу цін продукції природних монополій на ефективність реалізації поведінкової стратегії країни;

проаналізовано метод розподілу повноважень і відповідальності в процесі державного регулювання діяльності природних монополій в Україні і запропоновано його коректування в контексті стратегічного державного управління;

розроблено організаційну схему, яка дозволяє узгодити діяльність природних монополій з іншими елементами національної економічної системи, і сформовано технології, що забезпечують функціонування цієї схеми;

удосконалено:

технологію аналізу конкурентоспроможності галузей національної економічної системи із застосуванням матриці МакКінзі й аналізу конкурентоспроможності М. Портера;

дістало подальшого розвитку:

технологія реінжинірингу бізнесів-процесів, яка використовується для кардинального перепроектування процесів державного управління природними монополіями;

природна монополія державне управління

методи управління фінансовими потоками - у контексті формування цін на продукцію природних монополій для різних категорій споживачів.

У цілому, теоретичні і практичні результати дослідження дозволяють на новій теоретичній і методичній основі підвищити ефективність стратегічного державного управління шляхом узгодження діяльності природних монополій із процесом реалізації поведінкової стратегії країни.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають розроблена організаційна схема і технології погодженого розвитку природних монополій і держави. Організаційна схема реалізується за допомогою діяльності комісії при Кабінеті Міністрів України, що забезпечує участь природних монополій у реалізації поведінкової стратегії країни. Комплекс технологій погодженого розвитку може застосовуватися як на рівні держави, так і на рівні управління природними монополіями, що дозволить збільшити ефективність їх діяльності.

Принципи погодженого розвитку використані в процесі трансформації ділової стратегії ДК "Газ України", яка є дочірньою компанією НАК "Нафтогаз України", що істотно збільшило ефективність її діяльності (довідка про впровадження № 1/4 - 168 - 5781 від 15.03.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою. У ній автору належать ідеї дослідження, теоретичні і методичні положення, вибір методів дослідження, методологія організаційного підходу до забезпечення процесів погодженого розвитку природних монополій і держави, формування технологій погодженого розвитку, впровадження запропонованого підходу в ДК "Газ України".

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених "Управління в XXІ столітті: погляд молодих учених" (м. Хмельницький, лютий 2004 р.), на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2004" (м. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 7 наукових праць, з яких 2 статті у наукових журналах, 3 статті у збірниках наукових праць, а також 2 статті в збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій - 2,6 д. а., з них 2,2 д. а. належать особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 159 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 42 рисунка, 13 таблиць, які наведено на 24 сторінках. Список використаних джерел із 135 найменувань, наведений на 11 сторінках, один додаток - на одній сторінці.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. Механізми державного управління природними монополіями. У розділі здійснено теоретичне обґрунтування механізмів державного управління природними монополіями, які забезпечують ефективність поведінкової стратегії країни. Для цього визначено сутність та детермінанти поведінкової стратегії країни, проведено аналіз залежності процесу реалізації стратегії країни від формування цін на продукцію базових галузей промисловості, розглянуто та проаналізовано державне регулювання діяльності природних монополій у контексті стратегічного управління.

Визначено також, що стратегія зовнішньої політики країни являє собою принципи і технології поведінки країни в зовнішньому середовищі. Іншими словами, це стратегія адаптації суспільства до зовнішнього середовища, що забезпечує в остаточному підсумку досягнення його цілей. Адаптаційна домінанта стратегії зовнішньої політики країни дозволяє провести аналогію з поведінковою стратегією виробничої системи і визначити її як поведінкову стратегію країни.

Таким чином, поведінкова стратегія країни являє собою стратегію адаптації країни до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і збільшення "імунітету" суспільства.

Детермінанти поведінкової стратегії країни розглянуто із залученням теоретичного апарату геополітики і вимог до адаптації, які стоять перед сучасними державами.

Доведено, що на сучасному етапі розвитку цивілізації положення класичної геополітики з необхідністю повинні бути відкоректовані. Це обумовлено зміною умов існування сучасних держав у зовнішнім середовищі, зміною акцентів існуючих у ньому можливостей та загроз.

Нова якість світової цивілізації на початку третього тисячоріччя характеризується такими процесами: глобалізацією, що виявляється в об'єднанні фінансових ресурсів і розширенні інформаційного простору; збільшенням значимості впливу антропогенного чинника на екологічну складову зовнішнього середовища; стрімким техногенним розвитком цивілізації.

Глобалізація приводить до зниження важливості критерію просторово-географічного положення при формуванні типу поведінки суспільства в зовнішнім середовищі, посилення антропогенного чинника визначає збільшення важливості культурно-цивілізаційного критерію, а техногенний розвиток актуалізує критерій енергозабезпечення суспільства.

Виходячи з особливостей зазначених процесів, основними детермінантами стратегії зовнішньої політики країни в цей час можна вважати її просторово-географічне положення, рівень культурно-цивілізаційного розвитку і забезпеченість енергетичними ресурсами.

В економічному аспекті внутрішня і зовнішня стратегія країни визначається типом її конкурентної переваги і ступенем залежності від зовнішніх джерел сировини й енергії.

Тип конкурентної переваги економіки країни визначається складом базових галузей економіки, які можна розділити на два види: галузі, частка яких у ВВП країни є максимальною, і галузі сировинної бази, частка яких у собівартості продукції базових галузей першого виду є досить значною. Ефективність реалізації поведінкової стратегії країни пов'язана з ціновою політикою підприємств базових галузей економіки. Координація цінової політики підприємств базових галузей ґрунтується на наявності такого взаємозв'язку (рис.1).

Ціна продукції будь-якого підприємства визначається відповідно до його фінансової стратегії, що констатує очікувані обсяги реалізації продукції в заданий період часу. У свою чергу фінансова стратегія підприємства розробляється з урахуванням його виробничих можливостей, передбачених маркетингових зусиль, кваліфікації персоналу, тобто - відповідно до ділової стратегії розвитку підприємства.

Стратегія розвитку підприємства формується з урахуванням перспектив розвитку галузі в окремій країні, що передбачає її узгодження з розвитком галузей, які становлять конкурентну перевагу країни у міжнародному розподілі праці. А конкурентна перевага країни визначається стратегією країни в галузі внутрішньої і зовнішньої політики.

Рис. 1. Взаємозв'язок стратегії країни і цін на продукцію базових галузей

Найбільш важливим аспектом взаємозв'язку, зображеного на рис.1, є зворотний зв'язок, що полягає в такому. Якщо підприємство належить до базової галузі економіки (особливо другого типу), ціна його продукції багато в чому визначає ефективність процесу реалізації стратегії країни. Це означає, що від рівня цін на енергоносії, продукти харчування і сировину для базових галузей першого типу залежить успішність досягнення цілей економічного розвитку країни в цілому і, в остаточному підсумку, величина "імунітету" суспільства.

Таким чином, ціни стратегічно значимих продуктів базових галузей економіки країни в значній мірі зумовлюють ефективність реалізації її поведінкової стратегії. Тому економіко-політичний механізм державного управління природними монополіями в Україні необхідно формувати з урахуванням концепції погодженого розвитку держави і природних монополій.

Формування механізму державного управління природними монополями вимагає аналізу й коректування принципів організаційної взаємодії учасників процесу стратегічного управління в цілому.

Першим учасником процесу стратегічного управління держави є політична еліта, що реалізує функцію визначення стратегічних цілей і їх законодавчого забезпечення.

Відповідальність за процес реалізації стратегії України несе другий учасник процесу стратегічного державного управління, представлений групою, до складу якої входить Кабінет Міністрів України.

Третій учасник процесу стратегічного управління представлений групою керівників природних монополій. Потребу в максимізації прибутку монополій вони реалізують різними засобами, незважаючи на жорсткі умови державного регулювання їх діяльності. З метою збільшення стабільності діяльності природних монополій ця група здебільшого використовує технології лобіювання своїх інтересів, використовуючи при цьому представників політичної еліти.

Таким чином, подібний спосіб розподілу повноважень дозволяє говорити про наявність об'єктивних конфліктних ситуацій:

між природними монополіями і виконавчою владою, тому що діяльність природних монополій перешкоджає досягненню цілей, поставлених представниками виконавчої влади;

між природними монополіями різних галузей, що актуалізується у процесі державного бюджетного планування і виявляється у вигляді наявності серед політичної еліти груп, які лобіюють інтереси різних природних монополій.

З погляду теорії менеджменту цей конфлікт визначається невідповідністю цілей окремих елементів системи (природних монополій) цілям усієї системи (виживання і розвитку суспільства). Узгодження цих цілей в менеджменті реалізується шляхом делегування повноважень і відповідальності за досягнення загальних цілей заданим елементам системи.

Таким чином, вирішення цієї конфліктної ситуації пропонується реалізувати шляхом зміни акцентів при розгляді діяльності природних монополій з домінування економічних цілей окремих суб'єктів та економічних груп на економіко-політичні цілі держави, що переводить розглядане питання в нове русло.

Для цього рекомендовано до існуючої влади монополістів додати також відповідальність за реалізацію поведінкової стратегії держави, тому що економічна стабілізація країни можлива на основі принципу інтеграції економічної влади і соціальної відповідальності (рис.2).

В організаційному аспекті цей принцип пропонується реалізувати шляхом формування спеціальної постійно діючої комісії при Кабінеті Міністрів України, до якої би входили керівники - представники природних монополій країни. Діяльність комісії повинна бути заснована на встановленні прямого зв'язку між процесом функціонування природних монополій і процесом реалізації стратегії країни. У свою чергу, установлення подібного зв'язку стимулює необхідність узгодження діяльності монополій у процесі досягнення необхідних показників соціально-економічного розвитку держави в цілому. Підпорядкування ж цієї комісії Прем'єр-міністру України забезпечить відповідальність монополістів перед виконавчою владою за дотримання показників розвитку держави, встановлених у результаті спільно виробленої стратегії.

До повноважень комісії рекомендовано включити таке:

1. Розробку на основі стратегічного й оперативного планів соціально-економічного розвитку країни стратегій природних монополій.

2. Приведення діяльності природних монополій у відповідність пріоритетам розвитку держави в заданий період часу, що стосується, у першу чергу, механізму ціноутворення та якості послуг, що надаються.

3. Забезпечення дотримання природними монополіями умов їх функціонування, розроблених комісією.

Рис. 2. Зміна акцентів в управлінні природними монополіями

Комплекс задач, що випливає із зазначених повноважень комісії, дозволить забезпечити процес коеволюції (погодженого розвитку) природних монополій і держави. Принцип коеволюції повинний бути покладений в основу механізму державного управління природними монополіями.

Розділ 2. Формування технологій державного управління природними монополіями. У розділі розглянуто і сформовано комплекс технологій державного управління природними монополіями з урахуванням принципів їх погодженого розвитку. Ці технології дозволяють погодити стратегії галузей національної економіки і поведінкову стратегію країни, сформувати цінову і ділову стратегії монополіста на основі стратегії галузі, а також врахувати зворотний зв'язок у процесі державного регулювання діяльності природних монополій.

Основне значення у процесі узгодження стратегії держави і підприємств базових галузей має аналіз привабливості галузі для економіки країни. У залежності від ступеня участі галузі в забезпеченні конкурентної переваги країни можна сформувати її поточну стратегію. Для цього доцільно скористатися матрицею, сформованою на зразок матриці МакКінзі (рис.3).

Рис. 3. Матриця конкурентоспроможності галузей національної економіки

Ця матриця складається з 9 частин і ґрунтується на оцінці привабливості галузі і конкурентної позиції країни в розвитку цього виду діяльності.

На відміну від характеру оцінки привабливості галузі для того чи іншого бізнесу, де важливими критеріями оцінки є темп зростання, структура конкуренції, галузева рентабельність, енергоємність і чутливість до інфляції, при оцінці привабливості галузі країни важливим є якісний критерій. Він полягає в характеристиці привабливості продукції галузі для зовнішніх споживачів. З погляду споживачів, привабливість може бути короткострокова (сировинна), середньострокова (технологічна), довгострокова (інноваційна).

Другим показником матриці є конкурентоспроможність країни в тій чи іншій галузі, що забезпечується наявністю об'єктивних умов для розвитку цієї галузі. Об'єктивні умови для розвитку галузі визначаються відповідно до концепції М. Портера і характеризуються чотирма атрибутами: наявністю умов для чинників виробництва, станом попиту, наявністю родинних і підтримуючих галузей, існуючими умовами створення, організації і управління компаніями, а також характером внутрішньої конкуренції.

У результаті перетинання розглянутих характеристик параметрів матриці для кожного її квадранта можна сформувати стратегію поведінки.

Як видно на рис.3, пріоритет у поточному розвитку віддається, у першу чергу, тим галузям, в яких конкурентоспроможність країни вище в цей момент часу. Це відповідає концепції М. Портера, яка стверджує, що в ідеальному варіанті обмежені людські й інші ресурси конкретної країни варто розподіляти таким чином, щоб використовувати їх з максимальною продуктивністю.

У другу чергу, стратегічною метою розвитку суспільства повинне бути досягнення такої пропорції галузей за характером привабливості, у якій короткострокові цілі врівноважені середньо - і довгостроковими. Це положення ґрунтується на такій закономірності: якщо деяка держава виявляється нездатною конкурувати в ряді галузей з високою продуктивністю і високим рівнем заробітної плати, рівень життя в ній знижується. Виходячи з цього, темпи зростання продуктивності національної економіки визначають рівень життя населення.

Таким чином, необхідність зростання продуктивності вимагає постійного удосконалення економіки країни, що полягає в підвищенні якості виробленої продукції, удосконаленні технології її виготовлення, підвищенні ефективності виробництва. Процес визначення стратегічних цілей, реалізований з урахуванням цих закономірностей, дозволяє виділити стратегічно значимі, пріоритетні галузі економіки країни, і галузі другорядної значимості. У свою чергу, стратегічно значимі галузі можна розділити на ті, що забезпечують виживання суспільства і ті, що сприяють його розвитку

Далі в розділі основну увагу приділено аналізу зворотного зв'язку, що існує в національній економічній системі завдяки дії природних монополій.

У контексті розглянутої моделі державного регулювання діяльності природних монополій зовнішній зворотний зв'язок визначається шляхом впливу характеристик монопольної продукції (ціни і якості) на ефективність реалізації поведінкової стратегії країни (рис.4).

У цьому випадку монополія як частина економічної системи країни залежна від інтегральних характеристик її ефективності. Іншими словами, зовнішній зворотний зв'язок для монополії, виражений у фінансових надходженнях, залежить від купівельної спроможності споживачів продукції (послуг) монополії.

Крім цього, вплив монополій на елементи економічної системи країни характеризується локальними зворотними зв'язками і, в економічних термінах, описується за допомогою мультиплікатора. Ініціатором "реакції" мультиплікатора є ціни на продукцію природних монополій, що знаходяться на початку виробничого ланцюга, а вихідною величиною є обсяги виробництва і реалізації продукції в залежних (кінцевих) галузях.

Розглянуті особливості впливу монополій на елементи національної економічної системи дають підставу припускати наявність позитивних зворотних зв'язків в економічній системі, що в остаточному підсумку, підсилюють вплив цін монопольної продукції на інтегральні показники функціонування економіки (ВВП, рівень цін, рівень інфляції). Детальний аналіз локальних зворотних зв'язків і зовнішнього зворотного зв'язку в економічній діяльності природних монополій можливий із застосуванням моделі міжгалузевого балансу.

В цілому, у процесі державного управління діяльністю монополій в Україні запропоновано використовувати такий комплекс технологій.

Вибір пріоритетних галузей економіки країни реалізується із застосуванням аналізу конкурентоспроможності галузей за М. Портером. Більш детально, характеристики галузей національної економіки можна проаналізувати із застосуванням матриці МакКінзі, складеної з урахуванням критеріїв конкурентоспроможності країни в галузі і привабливості галузі.

Рис. 4. Зворотний зв'язок у діяльності природних монополій

Модель життєвого циклу галузі дозволяє визначити необхідність і характер державного регулювання. Стратегічно значимі галузі, що знаходяться в стадії зростання, або спаду, вимагають протекціоністських заходів.

Модель формування цільової ціни товару дозволяє реалізувати розрахунок цін на продукцію підприємства-монополіста для різних сегментів споживачів, користаючись технологією "витрати плюс". Технологія управління фінансовими потоками дозволяє адаптувати ціни до потреб різних сегментів споживачів і забезпечити рентабельність монополіста в умовах необхідного пільгового ціноутворення.

Аналіз ситуації на рівні економіки країни оптимально реалізується із застосуванням міжгалузевого балансу. Цей метод дозволяє врахувати "зворотний зв'язок", що полягає у впливі ціни продукції монополії на інтегральні показники економічної ефективності країни. Розрахунок міжгалузевого балансу за методом сценаріїв дозволяє реалізувати процес планування з урахуванням зворотного зв'язку і прогнозування економічних процесів на рівні держави.

Процедура управління підприємством, що належить до природних монополій, реалізована із застосуванням цього комплексу методів, дозволить погодити діяльність природних монополій із процесом реалізації поведінкової стратегії країни і, таким чином, підвищити ефективність стратегічного державного управління.

Розділ 3. Особливості державного управління газорозподільною монополією України. Як приклад використання принципів погодженого розвитку держави і природних монополій у розділі розглянуто газорозподільну монополію України, управління якою грунтується на значенні газової галузі для конкурентоспроможності національної економіки. Значення газової галузі для економіки України полягає в такому:

1. Економіка України характеризується зростаючою залежністю від наявності паливно-енергетичних ресурсів і, в першу чергу, природного газу.

2. Природний газ використовується в Україні найбільше в металургійній, хімічній промисловості, а також енергогенеруючими компаніями.

3. Важливим фактом є неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів в Україні і висока енергоємність ВВП країни (рис.5), що зумовлено сировинною спрямованістю економіки.

Рис. 5. Енергоємність ВВП України порівняно з розвиненими країнами світу (кг нафтового еквіваленту на 1000 дол. ВВП)

Таким чином, природний газ має значення як для галузей економіки України, що є експортно-орієнтованими в цей момент, так і для галузей пріоритетного стратегічного розвитку. Однак ефективне використання природного газу можливе у разі забезпечення конкурентоспроможної структури економіки України.

При цьому природні монополії можуть з використанням механізму гнучкого ціноутворення стимулювати розвиток пріоритетних галузей національної економіки, і, таким чином, сприяти підвищенню її конкурентоспроможності. У цьому полягає їх роль у забезпеченні процесів економічного розвитку.

Роль об'єкта дослідження - ДК "Газ України" - у виробничому ланцюжку складається в організації експлуатації розподільних систем газопостачання, організації економічно ефективної реалізації природного і скрапленого газу на території України населенню, комунально-побутовим підприємствам, бюджетним установам і організаціям, суб'єктам підприємницької діяльності; розробці і впровадженні механізму своєчасних і повних розрахунків за спожитий природний газ і одержання прибутку від своєї діяльності. Таким чином, ДК "Газ України" являє собою підприємство, максимально наближене до споживачів природного газу, що виконує в компанії НАК "Нафтогаз України" переважно функцію збуту готової продукції (табл.1).

Таблиця 1

Об'єми споживання природного газу в Україні у 2002 р. за даними ДК "Газ України"

Аналіз фінансової діяльності компанії дозволив визначити, що в цей момент центри відповідальності ДК "Газ України", класифіковані за групами клієнтів, розподіляються так: центрами витрат є такі споживчі групи, як населення, бюджетні організації, підприємства комунальної теплоенергетики; центрами прибутку є енергогенеруючі компанії та промислові споживачі (рис.6).

Подібний розподіл клієнтів по центрах відповідальності є наслідком неефективної фінансової стратегії підприємства. Неефективність визначається недостатністю уваги до системних закономірностей розвитку, що полягають у такому:

підтримка низького рівня цін (нижче собівартості) для населення і бюджетних організацій не вирішує соціальних проблем, а тільки відтягує їх розв'язання;

установлення високих цін для промислових підприємств незалежно від виду галузі та її ролі в розвитку економіки країни не тільки сприяє схованій інфляції, але й позбавляє можливості конструктивного впливу монополій на процеси економічного розвитку.

При цій ціновій стратегії монополісту вигідно підтримувати високий рівень споживання газу промисловими підприємствами, тому що тільки цей сегмент є центром прибутку. Однак саме в промисловості споживання природного газу забезпечує високий рівень енергоємності ВВП України.

Рис.6. Поточна фінансова стратегія ДК "Газ України"

Таким чином, існує такий логічний ланцюжок: державна політика пільгового ціноутворення на енергоносії для населення (політика соціальних дотацій) реалізація природного газу населенню і бюджетним організаціям нижче собівартості залежність рентабельності природних монополій від споживання газу експортно-орієнтованими промисловими підприємствами збільшення споживання газу в металургійній і хімічній промисловості збільшення енергоємності ВВП, зниження конкурентоспроможності національної економіки, що приводить до початку ланцюжка.

Усе це у масштабі національної економічної системи сприяє встановленню економіки ресурсо-затратного, сировинного типу і збільшенню залежності від зовнішніх енергоносіїв. На фоні слабкого розвитку внутрішнього виробництва соціальні дотації на природний газ в остаточному підсумку дають негативний соціально-економічний ефект.

У зв'язку з вищевикладеним, запропонована трансформація фінансової стратегії ДК "Газ України" відповідно до таких принципів:

1. Реалізація газу населенню і бюджетним організаціям за середніми цінами закупівлі газу для цієї групи споживачів, тобто не нижче собівартості.

2. Виділення в групі центрів прибутку "точок зростання" і формування з них групи пріоритетного розвитку з метою конструктивного впливу ДК "Газ України" на розвиток національної економічної системи.

3. Розробка планів розвитку пріоритетної групи і визначення межі відповідальності монополіста за цей процес.

У процесі визначення цільових цін для кожної з груп споживачів необхідно враховувати такі особливості дії зворотного зв'язку в економічній системі:

1. У галузях внутрішнього ринку, що мають стратегічне значення для економіки країни, в періоди їх інтенсивного розвитку ціни на газ повинні встановлюватися за пільговим принципом (для України це: харчова промисловість, транспорт, енергетика), що дозволить стимулювати процеси економічного розвитку.

2. У галузях внутрішнього ринку країни, віддалених від кінцевого попиту, підвищення цін є найбільш значимим для національної економічної системи в результаті дії позитивного зворотного зв'язку, що необхідно враховувати в процесі ціноутворення.

3. Ціни продукції ДК "Газ України", встановлені для підприємств експортних галузей, повинні обмежуватися конкурентоспроможністю продукції на зовнішньому ринку і враховувати стратегію держави щодо доцільності розвитку цієї галузі.

Трансформація фінансової стратегії ДК "Газ України" дозволить реалізувати зміну домінанти з соціально-дотаційної до пріоритету системного соціально-економічного розвитку.

Висновки