Юридичні факти у трудовому праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичні факти у трудовому праві України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За роки, що пройшли з моменту проголошення незалежної Української держави, у нашій країні відбулися глобальні політичні та соціально-економічні зміни, що обумовили стрімке формування національного законодавства. Відмова від примусової праці, надання суб'єктам трудових відносин більшої договірної свободи, проголошення свободи підприємницької діяльності, реформа відносин власності та різноманітність організаційно-правових форм господарювання - ось деякі з тих чинників, що спричинили якісне оновлення трудових відносин та сформували потребу у забезпеченні нових елементів правовим регулюванням.

Швидкому формуванню нового законодавства України, яке змушене було наздоганяти вже існуючу соціальну ситуацію, не завжди передували системні теоретичні дослідження. Тому розробка і дослідження питань теорії трудового права, зокрема проблем теорії юридичних фактів галузі, є дуже актуальним і відповідальним завданням науки трудового права.

Поповнення трудового законодавства нормами, спрямованими на встановлення та забезпечення балансу інтересів працівника та роботодавця, обумовило подальший розвиток договірного способу регулювання трудових відносин. Відповідно постало питання - як забезпечити більш глибоке проникнення правового регулювання у суспільні відносини? Виявилося, що це можливо досягти шляхом формування універсальної системи юридичних фактів галузі, яка одночасно повинна відповідати і вимогам диференційованості регулювання, і забезпечувати його послідовність та однотипність. Ось чому розвиток вчення про галузеві юридичні факти як ефективний засіб підвищення дієвості правового регулювання стає особливо актуальним.

Загальне завдання правового врегулювання трудових відносин органічно пов'язане з дослідженням однієї з найважливіших проблем юридичної науки - вчення про юридичні факти трудового права. Юридичні факти представляють собою категорію, що відбиває важливу сторону правового регулювання - обумовленість виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин конкретними життєвими обставинами. Від того, наскільки вони точні і диференційовані, наскільки спираються на об'єктивну реальність залежить глибина проникнення трудового права у життя суспільства і його перетворюючі можливості.

Теоретичне осмислення проблем юридичних фактів трудового права як спеціальної галузевої системи фактичних обставин сприятиме забезпеченню системності у роботі по удосконаленню трудового законодавства, допоможе визначити і сформулювати зміст нових правових норм, які повинні відображати об'єктивні інтереси учасників трудових відносин, мотиви їх діяльності, а також враховувати наявний досвід застосування чинного законодавства.

Дослідженню юридичних фактів у радянській правовій науці присвячено цілу низку самостійних робіт і окремі розділи у різних роботах із загальної теорії права та теорії цивільного права (наприклад, роботи М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Н.В. Вороніної, З.Д.Іванової, О.С.Іоффе, В.Б.Ісакова, С.Ф. Кечек'яна, О.А. Красавчикова, А.В.Міцкевича, С.І. Реутова, К.А. Стальгевича, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та ін.). Загальнотеоретичні роботи нерідко містять висновки про галузеві юридичні факти. У галузевих роботах можна зустріти узагальнення загальнотеоретичного характеру.

Питання теорії юридичних фактів у межах трудового права здебільшого висвітлювалися опосередковано при розкритті інших проблем, головним чином у зв'язку з дослідженням питань правового регулювання підготовки та розподілу робочої сили, дисципліни праці, відповідальності, методу правового регулювання трудових відносин. У різні роки окремі питання юридичних фактів трудового права досліджувались у роботах таких фахівців галузі, як М.Г. Александров, О.В. Баринов, Б.К. Бегичев, Г.С. Бодерскова, В.Л. Гейхман, Л.Я.Гінцбург, В.В.Єрьоменко, М.П. Карпушин, О.Є. Пашерстнік, О.С. Пашков, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевський, В.М. Смирнов, Л.О. Сироватська, К.П. Уржинський та ін.

Але до цього часу стрункої спеціально-правової теорії юридичних фактів трудового права не створено, хоча вивчення окремих питань, які мають безпосереднє практичне значення, ведеться. Поза межами уваги фахівців трудового права ще залишаються окремі важливі аспекти дослідження, зокрема, не розв'язано завдання - як за допомогою системи юридичних фактів забезпечити більш гнучкий, виважений та ефективний вплив права на суспільні відносини? На сучасному етапі теорія юридичних фактів галузі вже має у своєму розпорядженні значний об'єм теоретичних здобутків.

Сукупність юридичних фактів трудового права представляє собою спеціальну систему фактичних обставин окремої галузі, яка повинна враховувати специфіку предмета правового регулювання, його методів та механізму дії, розкривати існуючі закономірності та правила, що визначають відповідні особливості галузевих юридичних фактів та складів. Тому зображення способів підвищення ефективності правового регулювання трудових відносин за допомогою юридичних фактів, розробка спеціальних прийомів впливу юридичних фактів на ці відносини, розкриття соціального механізму походження фактів залишається перспективним для подальшого розвитку теорії юридичних фактів галузі і знаменує новий рівень її становлення. Необхідність глибокого теоретичного дослідження визначених питань є актуальним завданням науки трудового права, спрямованим на вдосконалення трудового законодавства, вирішення якого сприятиме утвердженню України як демократичної, правової, незалежної держави.

При розв'язанні поставленого завдання необхідно враховувати, що юридичні факти трудового права є досить складним правовим утворенням, і їх розгляд не може обмежуватися лише формально-юридичним аналізом. У даному випадку повинні бути збережені методологічні принципи, що застосовуються у процесі дослідження теорії юридичних фактів в цілому. До того ж проблема всебічного дослідження юридичних фактів трудового права передбачає дослідження окремих питань, що виходять за межі трудового права. В силу своєї великої значущості вони вимагають глибокого теоретичного і філософського осмислення.

Визначені аспекти вказують на необхідність проведення подальших системних досліджень галузевої теорії юридичних фактів з урахуванням спеціальних методологічних настанов. Потреба в узагальненні результатів галузевих досліджень окремих питань теорії юридичних фактів та в опрацюванні загальнотеоретичних висновків у розрізі галузевої специфіки - важливе завдання, теоретична та практична потреба у вирішенні якого вже добре усвідомлена. Відсутність належної розробки цієї проблеми в правовій науці на сучасному етапі формування національного законодавства обумовила вибір теми і зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановленими Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. №1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному опрацюванні базових питань теорії юридичних фактів трудового права як окремої спеціально-правової теорії. На основі аналізу загальнотеоретичних наукових досліджень, спеціальних досліджень окремих питань теорії юридичних фактів трудового права, практики застосування результатів таких досліджень у нормотворчій та правозастосовній діяльності, а також аналізу нормативно-правових актів України було поставлено за мету визначити та дослідити закономірності та правила, що відображають галузеві особливості юридичних фактів трудового права, виробити практичні рекомендації щодо подальшого удосконалення трудового законодавства і правозастосовної практики.

Для досягнення цієї мети у процесі дослідження головну увагу було приділено вирішенню наступних завдань:

- проаналізувати залежність ефективності правового регулювання трудових відносин від стрункості системи юридичних фактів галузі, принципів та способів їх встановлення та кваліфікації;

- з'ясувати природу юридичного факту трудового права та сформулювати загальне поняття юридичного факту галузі;

- охарактеризувати та узагальнити способи оформлення юридичних фактів трудового права;

- визначити перспективні напрямки класифікаційних досліджень юридичних фактів трудового права, дослідити розподіл фактів у межах класифікацій, актуальних для характеристики фактів галузі;

- розглянути роль юридичних фактів у забезпеченні динаміки трудових правовідносин та узагальнити характеристики фактів кожного з виділених етапів руху правовідносин;

- дослідити місце правовідносин у системі фактичних обставин трудового права, проаналізувати підстави зміни їх правового значення для встановлення юридичних наслідків;

- виявити правову сутність юридичного складу та його елементів;

- обґрунтувати існування системи юридичних складів трудового права, яка формується за ознакою єдності матеріального змісту складів;

- окреслити типи юридичних та структурних зв'язків, що існують чи встановлюються між юридичними складами, визначити принципи удосконалення будови фактичної системи галузі;

- виробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення законодавства України з урахуванням теоретичних висновків, отриманих в результаті спеціального дослідження юридичних фактів трудового права.

Об'єкт дослідження - юридичні факти як засіб підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин.

Предмет дослідження - галузеві особливості юридичних фактів трудового права, які визначаються специфікою предмета правового регулювання, методами та механізмом їх дії.

Методи дослідження - на фоні загальних діалектичного та науково - матеріалістичного методів наукового пізнання використано спеціальний метод формально - юридичного аналізу для розкриття спеціально - юридичної природи юридичних фактів. Застосування порівняльно-правового методу та методу системно-структурного аналізу дозволило встановити наявність спеціальних ознак, які у визначеній сукупності властиві тільки юридичним фактам трудового права, та дослідити сутність галузевих юридичних фактів, особливості їх кваліфікації та зв'язки між фактами.

Наукова новизна одержаних результатів. Відповідно до одержаних результатів обґрунтовуються та виносяться на захист наступні положення:

1. Дістало подальший розвиток уявлення про правову природу юридичного факту, яка відображена через співвідношення матеріальної основи факту та його нормативної моделі.

2. Дістало подальший розвиток поняття складу юридичного факту як окремої науково-практичної категорії нерівнозначної з поняттям нормативної моделі факту, що наближається до його матеріального змісту, та поняття елементів складу як штучно виділених ознак матеріального змісту факту. Детально обґрунтовується значення встановлення елементів складу для надання факту правового характеру.

3. Удосконалено загальне поняття юридичного факту трудового права, за яким юридичні факти трудового права розглядаються як конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми трудового права пов'язують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну, припинення трудових та суміжних з ними правовідносин, окремих прав та обов'язків суб'єктів у межах цих правовідносин, встановлення інших правових наслідків.

4. Дістали подальший розвиток положення, які визначають правила побудови юридичних фактів галузі з урахуванням специфіки трудових відносин, на фоні яких вони діють, зокрема, положення щодо опису юридичних фактів та прийомів відображення у них дійсності.

5. Дістали подальший розвиток способи оформлення юридичних фактів, передбачені трудовим законодавством, уточнюється правова природа наказу, що виступає як частина об'єктивної сторони юридичного факту і розглядається як форма (її частина) юридичного факту.

6. Удосконалено критерії класифікації юридичних фактів правомірних дій у трудовому праві, які пропонується розрізняти за ознакою того, з яким елементом правомірних дій норми права пов'язують юридичні наслідки.

7. Удосконалено поділ юридичних фактів трудового права в залежності від юридичних наслідків, які спричиняються фактами на двох рівнях: на рівні трудових правовідносин та на рівні конкретних прав і обов'язків суб'єктів.

8. Дістав подальшого розвитку підхід до виділення етапів динаміки трудових правовідносин, які визначаються як здійснення базової моделі трудових правовідносин, розвиток таких правовідносин, зміна правовідносин, поява охоронних та заохочувальних правовідносин, припинення правовідносин. Узагальнюються специфічні риси юридичних фактів кожного з етапів.

9. Дістало подальшого розвитку положення про місце правовідносин у системі юридичних фактів через формулювання їх характеристики як юридичних фактів та обґрунтування відмінності правовідносин як юридичних фактів від правовідносин як юридичних умов.

10. Дістало подальшого розвитку уявлення про сукупність юридичних складів трудового права як систему складів, які пов'язані між собою юридичними зв'язками, що відображають об'єктивну залежність суспільних відносин між собою, та похідними від них структурними зв'язками, які формуються законодавцем з метою удосконалення будови фактичної системи галузі. Узагальнено принципи удосконалення системи юридичних складів трудового права.

11. Вперше пропонується виділяти напрями удосконалення фактичної системи трудового права за рівнем впливу на юридичні склади галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування розроблених теоретичних висновків і рекомендацій у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, у навчальному процесі при читанні лекцій, підготовці навчальної, довідкової і методичної літератури та у науково-дослідницькій роботі студентства, а також при розгляді трудових спорів.

Одержані результати сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права України і вчення юридичних фактів трудового права, можуть слугувати матеріалом для наступних наукових розробок і дискусій з проблем юридичних фактів.

Результати дослідження можна використовувати в процесі удосконалення чинних та при підготовці нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання трудових відносин. Це знайшло відображення у запропонованих пропозиціях щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства та щодо підготовки перспективного законодавства.

Запропоновані рекомендації сприятимуть підвищенню рівня правової культури суб'єктів правовідносин.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації доповідалися автором на методологічних семінарах викладачів та аспірантів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди у 1997-2003 роках. Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни «Трудове право України» для студентів юридичного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, а також використовуються автором при проведенні лекційних і семінарських занять.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, три з яких розміщено у фахових наукових журналах та три - у збірниках наукових праць.

Структура і обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують у собі шість підрозділів, що включають шістнадцять пунктів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок. Список використаних джерел містить 96 найменувань.

Основний зміст

право юридичний трудовий

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, мета і основні завдання дослідження, розкриваються сутність і ступінь наукової розробки проблеми, теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи.

Перший розділ «Основи теорії юридичних фактів трудового права» присвячений загальній характеристиці юридичних фактів та їх класифікаціям. Зокрема, у ньому відображаються найважливіші етапи історичного розвитку теорії юридичних фактів та проблематика досліджень його окремих етапів, розкривається загальне поняття та сутність юридичних фактів, принципи та способи їх встановлення та кваліфікації, відображається зв'язок юридичних фактів з нормами права, порядок утворення юридичних фактів, причини та організаційно - юридичні передумови їх виникнення. У розділі також розглядаються класифікаційні дослідження як спосіб пізнання різноманітності юридичних фактів трудового права, більш детально аналізуються правомірні дії у системі «вольової» класифікації юридичних фактів галузі, наводиться динамічна характеристика юридичних фактів у класифікації за правовими наслідками дії фактів при реалізації трудових правовідносин, розглядаються позитивні та негативні юридичні факти.

Теорія юридичних фактів трудового права у роботі розглядається як окрема спеціально - правова теорія, яка присвячена вивченню системи юридичних фактів галузі з урахуванням специфіки предмета правового регулювання, його методів та механізму дії. Розкриття існуючих закономірностей чи правил, що визначають відповідні особливості галузевих юридичних фактів та складів, виноситься як завдання дослідження.

Поява юридичних фактів як самостійного правового явища відбулася одночасно з формуванням права як засобу перетворення суспільних відносин. Правове регулювання як форма соціального управління ефективне і приводить до встановлення необхідних правових наслідків лише тоді, коли воно пов'язане з оптимальною та виваженою системою фактичних обставин, які виступають юридичними фактами. З розвитком права система юридичних фактів видозмінюється, забезпечуючи більш глибоке проникнення права у суспільні відносини. Теорія юридичних фактів як окреме правове вчення сформувалася у Західній Європі наприкінці XIX - на початку ХХ століть. Фундаментальні дослідження проблем теорії юридичних фактів радянської юридичної науки передують спеціальним галузевим дослідженням фактів у межах трудового права. Сучасне збагачення проблематики теорії юридичних фактів трудового права пов'язане з новим етапом розвитку вітчизняного суспільства та необхідністю вирішення завдання забезпечити більш ефективний вплив права на суспільні відносини.

Вітчизняне законодавство не оперує загальними поняттями щодо юридичних фактів, обмежуючись використанням термінів, які на них вказують, але не є дефініціями. Такий підхід до зображення юридичних фактів не випадковий і відображає традиційну увагу до функціонального значення фактів, а не до їх поняття та сутності. Однак, ефективність правового регулювання трудових відносин залежить не тільки від стрункості та всеосяжності системи юридичних фактів, а і від принципів та способів їх встановлення та кваліфікації. Формулювання загального теоретичного поняття юридичного факту сприятиме розумінню правової сутності кожного окремого юридичного факту галузі.

Юридичний факт необхідно розглядати як складне матеріально - ідеальне явище. Матеріальну основу юридичного факту та його нормативну модель не можна ні протиставляти, ні ототожнювати. Їх єдність відображає природу юридичного факту та характеризує його сутність. Нормативна модель - це нормативне відображення реального явища, результат правового пізнання дійсності, продукт мисленої діяльності. Адекватність відображення у ній життєвих обставин залежить від завдань, що досягаються при цьому законодавцем, рівня розвитку юридичної техніки та інших чинників. Як правило, нормативна модель за змістом не співпадає з фрагментом реальної дійсності, що відтворюється.

Склад юридичного факту як окрема науково - практична категорія нерівнозначний з поняттям нормативної моделі факту і наближається до його матеріального змісту, більш повно враховуючи різні аспекти дійсності там, де це необхідно. Склад юридичного факту - це певне уявлення про факт, що є результатом його сприйняття та осмислення. Як складне матеріально - ідеальне поняття юридичний факт характеризується за об'єктом, суб'єктом, об'єктивною та суб'єктивною сторонами, причому об'єкт, суб'єкт та суб'єктивна сторона не є реальними явищами об'єктивної дійсності, а виступають як штучно виділені ознаки матеріального змісту факту, що характеризують цей зміст.

Введення поняття «складу юридичного факту» дає змогу розглянути окремі елементи факту, які можуть бути у ньому визначені, але встановлення яких може бути як обов'язковим, так і необов'язковим для констатації факту як юридичного. Серед множини юридичних фактів-дій виділяється група фактів, які повинні набувати статусу юридичних не лише при відповідності матеріальної основи нормативній моделі, а й за наявності певної мотивації у суб'єктів таких дій. Необхідність врахування суб'єктивної сторони пов'язана з винятковою значущістю цих фактів для подальшого розвитку правового зв'язку, що встановлюється за їх допомогою. У класифікації правомірних дій в залежності від того, з яким елементом цих дій норми права пов'язують юридичні наслідки, до такої групи фактів відносяться юридичні акти. Настання юридичних наслідків від актів пов'язується саме з направленістю волі на правовий результат, а не з самим фактом вольової дії чи об'єктивованим результатом. Отже, встановлення об'єктивної та суб'єктивної сторони для юридичних актів є обов'язковим. Яскравим прикладом відповідного юридичного акту може бути трудовий договір.

Встановлення справжньої волі суб'єкта для правомірного настання передбачених нормою наслідків передбачає необхідність глибокого аналізу широкої сукупності волевиявлень суб'єкта, а не тільки тих конкретних обставин дійсності, що входять до складу юридичного факту і з точки зору законодавця складають його об'єктивну сторону. Тому реальний зміст суб'єктивної сторони юридичного факту може лише частково відображатися у його законодавчо сформульованій об'єктивній стороні. При цьому суб'єктивна сторона залишається елементом складу конкретного юридичного факту, оскільки всі волевиявлення, які досліджуються, є допоміжними і несуть додаткову інформацію про об'єктивну сторону цього факту.

Правова кваліфікація факту дійсності повинна бути заснована тільки на чітко виявлених ознаках змісту загального поняття юридичного факту, яке представляє собою сукупність суттєвих, розпізнавальних ознак, необхідну і достатню для того, щоб відрізнити юридичний факт від усіх інших. Поняття юридичного факту трудового права є фундаментальною основою спеціальної теорії юридичних фактів, яке повинно бути сформульовано таким чином, щоб відобразити найсуттєвіші ознаки галузевих фактів та їх функції у правовому регулюванні. Інші ознаки достатньо враховувати при характеристиці фактів.

Юридичним фактам трудового права притаманні певні властивості, які обумовлені специфікою предмету правового регулювання. Такі факти спричиняють правові наслідки економічного змісту. За будовою юридичні факти галузі, як правило, представляють собою окремі операції або їх поєднання (дії). Елементарні одиниці реальності та, навпаки, конструкції з вищим ступенем узагальнення (наприклад, діяльність), що дозволяють охоплювати правовим регулюванням масові процеси, для трудового права не характерні. При моделюванні юридичних фактів-подій трудове право не використовує спеціальних підходів і традиційно відображає в одному факті відповідні явища об'єктивної дійсності із заздалегідь визначеним цією дійсністю об'ємом. Тому складність будови юридичних фактів-подій різна і залежить від природи конкретного явища, що вводиться в орбіту правового регулювання. При цьому явища дійсності, що складаються із значної кількості елементарних операцій, які можна виділити, найчастіше описуються з найбільшим можливим ступенем укрупнення, що дає можливість охоплювати максимальну кількість конкретних життєвих випадків. Множина юридичних наслідків, що ставляться в залежність від особливостей конкретного явища, диференціюється введенням до відповідного юридичного складу додаткового конкретизуючого ситуацію юридичного факту.

Підсумовуючи сказане, робимо висновок про те, що юридичні факти трудового права - це конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми трудового права пов'язують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну, припинення трудових та суміжних з ними правовідносин, окремих прав та обов'язків суб'єктів у межах цих правовідносин, встановлення інших правових наслідків. Під іншими правовими наслідками у цьому визначенні маємо на увазі встановлення окремих правомочностей, відміну дії інших юридичних фактів та інше.

Життєві обставини стають юридичними фактами у результаті їх нормативного опосередкування. Відмінності у нормативному зображенні юридичних фактів дають змогу по-різному такі факти використовувати, і у виваженій системі законодавства таке використання не повинно бути випадковим. У трудовому праві детальність опису юридичних фактів залежить від значимості конкретного об'єкту правової регламентації: використання вичерпно описаних юридичних фактів є доцільним при побудові норм, які регламентують вузлові місця відносин між працівником та роботодавцем; використання невичерпно описаних фактів допускається, коли законодавцем навмисно залишається простір для ініціативи сторін. Специфіка трудових відносин дає можливість широко використовувати юридичні факти, закріплені у процесі локального нормативного регулювання. Основними прийомами відображення дійсності у юридичних фактах трудового права є зображення у факті певної ситуації, моделювання факту у вигляді суб'єктивної сторони особистості суб'єкта, відтворення у факті взаємодії суб'єкта та ситуації.

Для зображення ситуації, що регулюється, комплексно, з більш високим ступенем узагальнення та з метою спрощення будови юридичних складів у трудовому праві використовуються складні юридичні факти. Такі факти відображають розріз реальності, що включає ряд ознак, явищ, сукупність яких виявляється логічним шляхом, пояснює єдність між нормативними приписами та розкриває зміст юридичного факту вищого порядку. Складні юридичні факти необхідно відрізняти від інших юридичних фактів та юридичних складів за принципом об'єднання одиниць реальності. Ефективність дії юридичних фактів прямо залежить від правильності вибору обставин дійсності, яким надається юридичне значення, та опосередковано - від сприйняття фактів адресатами норми.

Зображення процесу утворення юридичних фактів буде неповним без визначення причин їх виникнення, тобто без розкриття обумовленості правових норм соціальними фактами. Виділення спеціальних передумов появи правомірних юридичних фактів дає можливість стимулювати ініціативу працівника діяти у напрямку позитивного розширення базової моделі трудових правовідносин.

Розкриття загального питання регламентації юридичних фактів у трудовому законодавстві включає розгляд особливостей організаційно - юридичних передумов виникнення фактів галузі. Способи оформлення юридичних фактів, передбачені трудовим законодавством, не мають чітко визначеної галузевої специфіки і досить однотипні. Наказ - універсальний засіб фіксації юридичних фактів у трудовому праві. Наказ не є самостійним юридичним фактом, виступає як частина об'єктивної сторони юридичного факту і розглядається як форма (її частина) юридичного факту.

Дослідження проблеми «юридичної причинності» у теорії юридичних фактів не обмежується виявленням причин появи таких фактів. Навпаки, традиційно ця проблема розглядається у спеціально - юридичному розрізі, тобто досліджується зв'язок юридичних фактів та правових наслідків. Такий зв'язок є специфічним за своєю природою. Він не є об'єктивно закономірним, хоча через свою стабільність та необхідну реалізацію, що підтримуються можливістю примусового застосування, зовні схожий на причинні зв'язки. Такий зв'язок є соціально-детермінованим.

З'ясування основних принципів побудови юридичних фактів та розкриття правової природи таких фактів - це лише перший крок до розуміння їх сутності. Наступним етапом пізнання різноманітності юридичних фактів може бути розробка класифікації фактів, що мають правове значення. Така класифікація є ефективним засобом наукового аналізу фактів, оскільки дозволяє вивчати юридичні факти у статичному вигляді. При цьому поза увагою дослідника залишаються взаємозв'язки, обумовленість фактів, а на перший план виходять їх конкретні властивості, визначення яких дає можливість спрогнозувати поведінку фактів у загальній системі фактичних обставин.

У класифікації юридичних фактів поряд із загальними використовуються специфічні принципи наукової класифікації. Класифікація юридичних фактів трудового права представляє собою сукупність паралельно існуючих класифікацій, проведених за різними критеріями. Для вивчення юридичних фактів трудового права перспективною є класифікація юридичних фактів - правомірних дій на юридичні акти, юридичні вчинки та результативні дії. Така класифікація повинна проводитись за ознакою того, з яким елементом правомірних дій норми права пов'язують юридичні наслідки - з направленістю волі на правовий результат (акти), з самим фактом вольової дії (вчинки), чи з об'єктивованим результатом (результативні дії). Відповідний поділ фактів відображає специфіку суспільних відносин, що регулюються нормами галузі.

Трудові правовідносини - це триваючі правовідносини, які виникають і розвиваються переважно завдяки вольовим діям їх учасників у вигляді активних діянь. Правомірні дії юридичні акти викликають правові наслідки тільки у зв'язку з направленістю відповідних дій на встановлення таких наслідків. Тому юридичні акти виконують роль своєрідних орієнтирів у розвитку трудових правовідносин, скеровують їх рух і свідчать про певний напрямок розвитку відносин сторін (позитивний чи негативний). Для встановлення юридичних фактів результативних дій необхідно встановити наявність практичного результату діяльності, який існує в об'єктивному вигляді. Найменшу питому вагу серед правомірних дій мають юридичні вчинки, які необхідно відмежовувати від результативних дій, виділяючи саме той аспект у факті, якому норма права надає правове значення у кожному конкретному випадку.

Правомірні дії складають переважну більшість серед загального масиву юридичних дій у трудовому праві. Неправомірні юридичні факти галузі можуть бути поділені на дві групи: факти - дії, що не відповідають нормам права і не спричиняють виникнення охоронних правовідносин, та факти - правопорушення, які є підставами для притягнення особи до відповідальності.

В залежності від видів юридичних наслідків, які викликають юридичні факти щодо динаміки трудових правовідносин або конкретних прав та обов'язків їх суб'єктів, факти галузі можуть бути поділені на правостворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. Запропонований спосіб класифікації фактів дозволяє визначити динамічну роль будь-якого юридичного факту у конкретний момент часу. Він заснований на визнанні за юридичними фактами здатності спричиняти різнопланові правові наслідки і дозволяє вивчати властивості саме юридичних фактів, а не систем координат (правовідносин, прав та обов'язків), у яких такі факти діють.

Другий розділ «Зв'язок юридичних фактів та правовідносин у трудовому праві» присвячений дослідженню ролі юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права та розгляду власне трудових правовідносин у системі юридичних фактів. Зокрема, розкриваються питання зображення юридичних фактів як засобів досягнення мети триваючих правовідносин, розглядаються юридичні факти, що забезпечують здійснення базової моделі та розвиток трудових правовідносин, юридичні факти, що спричиняють зміну власне трудових правовідносин, встановлення охоронних та заохочувальних правовідносин, припинення трудових правовідносин. Також розкривається питання класифікаційних досліджень правовідносин як елемента системи фактичних обставин, наводиться характеристика правовідносин як юридичних фактів - станів похідного характеру та правовідносин як умов існування юридичного складу.

Дослідження динаміки трудових правовідносин дає можливість розглянути юридичні факти, що її спричиняють, як складові єдиного процесу розвитку фактичної основи триваючих правовідносин. При цьому юридичні факти розглядаються у русі, що дає змогу проаналізувати їх окремі властивості, які у статичному стані не проявляються.

Забезпечуючи динаміку трудових правовідносин, юридичні факти виступають як засоби досягнення їх мети. У загальному вигляді роль юридичного факту при русі правовідносин полягає в тому, що він поширює дію норми на конкретні обставини, пов'язує ці обставини і норму. Поділ правовідносин трудового права на власне трудові, охоронні та заохочувальні правовідносини дозволяє глибше зрозуміти природу юридичних фактів кожного з етапу динаміки правовідносин. При цьому динаміка правовідносин трудового права повинна розглядатися як у широкому - зміна правового регулювання правовідносин, так і у вузькому розумінні - вплив юридичних фактів на рух власне правовідносин.

Початковим етапом динаміки трудових правовідносин є здійснення базової моделі правовідносин, яке забезпечується юридичними фактами, що діють на рівні прав та обов'язків суб'єктів. На цьому етапі накопичення фактичної основи відбувається по наперед заданій програмі, всі юридичні факти правомірні і відносяться, як правило, до групи результативних дій.

При зміні базової моделі трудових правовідносин в залежності від характеру змін відбувається розвиток трудових правовідносин, зміна трудових правовідносин, поява охоронних та заохочувальних правовідносин. Юридичні факти, що забезпечують здійснення базової моделі, спричиняють у правовідносинах лише кількісні зміни. Зміна трудових правовідносин відбувається за умови якісних змін значного обсягу попередньо встановленого правового зв'язку. Зміна власне трудових правовідносин, як правило, відбувається за допомогою юридичних фактів актів, які відображають взаємну волю сторін на проведення таких змін.

Встановлення заохочувальних чи охоронних правовідносин є юридичною реакцією на результати оцінки напрямку та ступеня розвитку або зміни трудових правовідносин. Підставою для встановлення похідних правовідносин є позитивні чи негативні юридичні факти, що виникають у межах власне трудових правовідносин та характеризують сутність похідних правовідносин.

Припинення трудових правовідносин відбувається у два етапи: на першому етапі діють юридичні факти, які безпосередньо спричиняють припинення трудових відносин, на другому - факт припинення спричиняє правові наслідки організаційного характеру. Юридичні факти першого етапу відображають сутність цієї стадії динаміки правовідносин і можуть бути умовно поділені на групи в залежності від ознаки наявності чи відсутності волі сторін у їх припиненні. Кожна із сторін правовідносин зацікавлена у закріпленні дієвих гарантій їх правомірного припинення. У ролі таких гарантій виступають юридичні факти відповідної групи.

Таким чином, виконуючи свою основну функцію у механізмі правового регулювання трудових правовідносин, тобто забезпечуючи динаміку цих правовідносин, юридичні факти поділяються на групи, що відповідають кожному з етапів розвитку. Належність факту до конкретного етапу динаміки правовідносин певним чином характеризує цей факт. Відповідно, кожному з етапів характерні свої принципи формулювання фактів. Знання загальної характеристики фактів групи дозволяє осмислено добирати нові юридичні факти та удосконалювати вже наявний фактичний склад групи у напрямку забезпечення послідовного, несуперечливого, максимально ефективного правового регулювання трудових правовідносин.

У процесі утворення та дії правовідносин можна виділити існування двох рівнів юридичних фактів: перший - складають юридичні факти - підстави руху правовідносин, другий - власне правовідносини як юридичні факти. Як юридичні факти правовідносини представляють собою різновид фактів - станів, мають складну вольову природу і носять похідний характер. Правовідносини не можуть виступати у якості самостійних юридичних фактів. У кожному конкретному юридичному складі, який включає у себе правовідносини, реалізується певна частина їх можливостей, а не зміст правовідносин в цілому.

В залежності від значимості для настання конкретних юридичних наслідків правовідносини можуть виступати у якості юридичних умов, що супроводжують юридичні склади. Наявність необхідних умов презюмується і їх окреме з'ясування зазвичай виходить за межі доказування.

Третій розділ «Юридичні склади у системі фактичних обставин трудового права» присвячений зображенню системи юридичних складів, яка розкривається через характеристику правової сутності складу, його елементів та аналіз юридичних і структурних зв'язків між складами галузі. Розглядаються питання удосконалення будови юридичних складів трудового права у напрямі зміни структури юридичних складів та якісного поліпшення юридичних складів.

У трудовому праві, галузева специфіка якого полягає у необхідності врахування різноманітних життєвих обставин при регулюванні складних суспільних відносин, більшість юридичних наслідків встановлюється не в результаті дії окремих юридичних фактів, а як наслідок дії юридичних складів.

Юридично значуща сукупність фактів, яка безпосередньо спричиняє встановлення правових наслідків у трудовому праві, повинна розглядатися як юридичний склад. Розгляд складу як юридичного відображає його правові властивості щодо наслідків, є якісною характеристикою і відмежовує визначену сукупність фактів від інших фактичних комплексів, які мають опосередковане значення для встановлення правового результату. До юридичного складу входять юридичні факти, які набувають правового значення у момент завершення накопичення фактів та спричинення складом юридичних наслідків.

Сукупність юридичних складів трудового права представляє собою систему, яка формується за ознакою єдності матеріального змісту складів. Між юридичними складами системи існують різні типи юридичних зв'язків (наприклад, позитивні та негативні зв'язки, генетичні зв'язки та ін.), які відображають взаємну залежність суспільних відносин, що регулюються.

Існування зв'язків між юридичними складами відображається у нормах права як структурна пов'язаність складів, яка формується законодавцем згідно з визначеними принципами для удосконалення будови фактичної системи галузі. Паралельно відбувається якісне удосконалення системи складів. За рівнем впливу на юридичні склади у трудовому праві можна виділити окремі напрямки удосконалення їх системи.

На сучасному етапі розвитку законодавства та засобів юридичної техніки як найбільш перспективні для удосконалення системи юридичних складів трудового права розглядаються наступні напрямки: удосконалення системи юридичних складів галузі через винесення їх (чи їх частин) у загальну частину та викладення у окремій нормі чи розділі; викладення юридичного факту по новому з метою уточнення його форми та місця у юридичному складі або для відображення вольової природи факту; якісна зміна регулювання частини суспільних відносин шляхом введення до складів додаткових юридичних фактів, які конкретизують ситуацію та виступають гарантіями законності.

Висновки

У дисертації підсумовується, що дослідження юридичних фактів трудового права як спеціальної системи фактичних обставин окремої галузі є однією з складних і принципових проблем у теорії трудового права. До найбільш актуальних її завдань відноситься створення стрункої системи юридичних фактів галузі, яка враховувала б специфіку предмета правового регулювання, його методів, механізму дії та розкривала існуючі закономірності чи правила, що визначають відповідні особливості галузевих юридичних фактів та складів. Комплексний аналіз юридичних фактів трудового права, проведений у межах дослідження, свідчить про сучасне збагачення проблематики теорії юридичних фактів і дозволяє коротко сформулювати наступні основні теоретичні висновки та практичні пропозиції щодо подальшого удосконалення трудового законодавства.

1. Новий етап розвитку вітчизняного суспільства спричинив необхідність забезпечити більш ефективний вплив права на суспільні відносини. У межах трудового права це завдання може бути вирішено шляхом удосконалення галузевої системи юридичних фактів, ефективність якої на сучасному етапі значною мірою залежить від розробки принципів та способів встановлення та кваліфікації фактів.

2. Фундаментальною основою спеціальної теорії юридичних фактів є поняття юридичного факту галузі, формування якого дає можливість зрозуміти юридичну природу факту. Подальше дослідження юридичних фактів повинно відбуватися через паралельне вивчення фактів у статичному вигляді (в тому числі і за допомогою класифікацій) та через їх розгляд у процесі забезпечення динаміки трудових правовідносин.

3. Забезпечуючи динаміку трудових правовідносин, юридичні факти виступають як засоби досягнення їх мети. Динаміка правовідносин трудового права може розглядатися як у широкому - зміна правового регулювання правовідносин, так і у вузькому розумінні - вплив юридичних фактів на рух власне правовідносин. В останньому випадку необхідно виділяти окремі етапи динаміки правовідносин, кожен з яких здійснюється за допомогою подібних за ознаками юридичних фактів.

4. У трудовому праві більшість правових наслідків встановлюється в результаті дії не окремих юридичних фактів, а юридичних складів. Сукупність юридичних складів галузі представляє собою систему, яка формується за ознакою єдності матеріального змісту складів. Між юридичними складами системи існують різні типи юридичних зв'язків, які відображають взаємну залежність суспільних відносин, що регулюються. Існування зв'язків між юридичними складами відображається у нормах права як структурна пов'язаність складів, яка формується законодавцем згідно з визначеними принципами з метою удосконалення будови фактичної системи галузі. Паралельно відбувається якісне удосконалення системи складів.

5. Проведені теоретичні дослідження дали змогу сформулювати практичні пропозиції, спрямовані на подальше удосконалення трудового законодавства. Зокрема, сформульовано загальний юридичний склад, що виступає підставою для встановлення трудових правовідносин, та запропоновано включити його до нового Трудового кодексу України у окремій статті. Також пропонується доповнити кодекс розробленими загальними положеннями щодо трудового договору, які відображають характеристику договору та правові наслідки його дії як юридичного факту, вказують на місце договору у загальній системі фактичних обставин галузі, визначають форму його існування. Для конкретизації змісту юридичного факту та відображення різниці між власне фактом та формою його закріплення пропонується упорядкувати застосування понять «наказ», «розпорядження» та «рішення» власника або уповноваженого ним органу при описі конкретних юридичних фактів. З метою збалансування інтересів працівників та роботодавців в умовах сучасної соціальної ситуації пропонується уточнена конструкція виняткового юридичного складу залучення працівників до роботи у вихідні дні за відсутності спеціально передбачених кодексом випадків.

Врахування розроблених пропозицій сприятиме посиленню гарантій та створенню умов реалізації права на працю усіх громадян України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Солодовник Л.В. Щодо місця правовідносин у структурі юридичних фактів // Збірник наукових праць. Серія «Економіка і право». Випуск 2. - Харків: ХДАДТУ. - 1999. - С. 69-82.

2. Солодовник Л.В. Загальне поняття юридичного факту // Збірник наукових праць. Серія «Економіка і право». Випуск 3. - Харків: ХДАДТУ. - 1999. - С. 68-74.

3. Солодовник Л.В. Юридичні факти - підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. - 2000. - №1. - С. 59-63.

4. Солодовник Л.В. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. - 2000. - №7. - С. 13-17.

5. Солодовник Л.В. Способи фіксації юридичних фактів у трудовому праві // Право України. - 2002. - №5. - С. 84-89.

6. Солодовник Л.В. Роль юридичних фактів у динаміці трудових правовідносин // Збірник наукових праць. Серія «Право». Випуск 3. - Харків: ХНАДУ. - 2003. - С. 55-59.

Размещено на Allbest.ru