Роботодавець як суб’єкт трудового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМ. ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

РОБОТОДАВЕЦЬ ЯК СУБ'ЄКТ ТРУДОВОГО ПРАВА

Спеціальність: Трудове право

СЕРЕДА ОЛЕНА ГРИГОРІВНА

ХАРКІВ, 2004 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України до нових механізмів господарювання і виникнення у зв'язку з цим різноманітних підприємств і організацій, що базуються на різних формах власності, зміцнення їх юридичної та економічної самостійності, розвиток соціального партнерства призвели до зміни правового становища роботодавців, виникненню у них нових прав та обов'язків, появи нових повноважень, що вимагають детального вивчення. Якісний склад роботодавців, а також різноманіття та специфіка правових відносин, що виникають при реалізації прав даних осіб чи при виконанні покладених на них обов'язків, вимагають теоретичного аналізу. Незважаючи на актуальність проблеми правового статусу роботодавця, вона поки що не дістала належної наукової розробки. В Україні за період її існування як незалежної держави комплексного дисертаційного дослідження даного суб'єкта не проводилось. Наукові роботи, що ґрунтуються на нормах законодавства колишнього СРСР, орієнтованого перш за все на інтереси держави, були виконані в умовах відсутності економічної свободи і не відповідають новим економічним умовам. А сучасні роботи (О.М. Ярошенко, І.М. Якушев) лише частково торкаються проблем правового статусу роботодавця. Вищенаведене обумовлює необхідність системного аналізу правової особистості роботодавця з урахуванням економічних і соціальних аспектів, дослідження природи відносин працівника і роботодавця.

Дослідження прав та обов'язків роботодавців різних видів у трудоправовій сфері дозволяє розкрити правовий та економічний аспекти статусу роботодавця, визачити зміст роботодавчої правосуб'єктності у відповідності з новими економічними реаліями. Велика кількість позовів про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівникові роботодавцем, обумовлюють актуальність і необхідність теоретичної розробки та нормативного врегулювання питань матеріальної відповідальності роботодавця. Аналіз діяльності роботодавця передбачає виявлення значення і встановлення природи його управляючих підсистем у системі керівництва працею, серед яких традиційний інтерес викликає керівник підприємства. Нові реалії в економіці зумовлюють встановлення диференційованого підходу в регулюванні праці керівника, що пов'язано, головним чином, з особливостями правового положення даного суб'єкту трудового права. Необхідність правового впливу на керівника як на особу, що наділена владними повноваженнями та має право приймати рішення в галузі організації і управління працею, не викликає сумніву.

Однак комплекс питань, пов'язаних із правовим змістом відносин найманого керівника та власника організації, не знайшов законодавчого закріплення. Крім того, потребує визначення правовий статус арбітражного керуючого та правова природа відносин, що виникають за його участю у разі визнання роботодавця банкрутом.

З розвитком сфери договірного регулювання формуються нові соціальні стосунки між працівниками і роботодавцями у процесі трудової діяльності не лише в межах підприємства, а й на інших рівнях - регіону, галузі, держави. Розширюється коло суб'єктів цих відносин, у зв'язку з чим виникає необхідність чіткого визначення їх правового статусу. Роботодавець як суб'єкт колективно-договірного регулювання має свої власні цілі й задачі, що зумовлюються його інтересами. У рамках соціально-трудових відносин у роботодавця виникають певні права, обов'язки, повноваження, що характеризують його правове становище у колективно-договірному процесі, та які повинні бути детально визначені.

Наукова і практична значимість вказаних питань, недостатня розробленість їх в науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001-2005 роки “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070864) та затверджена вченою радою Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого 21 грудня 2001 р. (протокол №7).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні правового статусу роботодавця в нових економічних умовах, визначенні поняття даного суб'єкта трудового права, виявленні особливостей у регулюванні діяльності керівника, розгляді роботодавця як сторони соціального партнерства і розробці пропозицій по вдосконаленню законодавства України.

Для реалізації мети дослідження ставилися такі основні задачі:

- визначити поняття “суб'єкт трудового права”, “роботодавець”;

- розкрити зміст юридичних категорій, що характеризують правове становище роботодавця як суб'єкта трудового права;

- проаналізувати особливості правового регулювання діяльності керівника організації;

- визначити правовий статус арбітражного керуючого як специфічного суб'єкта трудового права;

- розкрити права та обов'язки роботодавця як учасника колективно-договірного процесу;

- визначити роль та функції об'єднань роботодавців у соціально-трудових відносинах;

- сформувати науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню законодавства, що регулює комплекс відносин за участю роботодавця як суб'єкта трудового права.

Об'єктом дослідження є правовий статус роботодавця як суб'єкта трудового права в сучасних умовах. Предметом дослідження є індивідуальні трудові правовідносини та відносини у сфері соціального партнерства за участю роботодавців та їх об'єднань.

Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, історичний, діалектичний та порівняльно-правовий методи застосовувалися при вивченні розвитку законодавства України та інших держав щодо регулювання діяльності роботодавця, абстрагування та узагальнення - у процесі розробки дефініцій таких правових понять і категорій, як роботодавча правосуб'єктність, трудова функція керівника і т. ін., системно-структурний - при дослідженні об'єктивної необхідності існування об'єднань роботодавців як представників інтересів певної соціальної групи, соціологічний - при узагальненні судової практики щодо справ про матеріальну відповідальність роботодавця, а також при дослідженні колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах м. Харкова та інших міст України, формально-юридичний - у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання правового становища роботодавця та подальшого їх удосконалення.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох наукових статтях і тезах виступів на п'яти наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету, задачі і основні напрями дослідження.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (252 найменування). Загальний обсяг дисертації 210 сторінок, із яких основного тексу 190 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і задачі дослідження, розкриваються сутність і стан наукової проблеми, теоретичне і практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації результатів дослідження. Найбільш важливі висновки аргументуються по ходу викладення матеріалу і сформульовані у заключній частині.

Перший розділ “Поняття та правовий статус роботодавця по трудовому праву”, який складається із трьох підрозділів, присвячено визначенню поняття “роботодавець”, аналізу загальнотеоретичних аспектів його правового статусу, встановленню видів роботодавців та їх особливостей.

У підрозділі 1.1 “Поняття роботодавця та сучасний стан дослідження суб'єктів трудового права” подається огляд літератури за темою, окреслюються основні етапи розвитку наукової думки щодо визначення поняття роботодавця та встановлення його правового статусу, розкриваються елементи характеристики роботодавця як суб'єкту трудового права.

Оскільки цивілістична конструкція “власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган” не відповідає змісту трудоправового статусу іншої, ніж працівник, сторони трудового правовідношення, авторкою доводиться необхідність застосування терміну “роботодавець” для позначення вказаного суб'єкту.

Враховуючи різний обсяг понять “суб'єкт трудового права” і “суб'єкт трудового правовідношення”, здобувачка робить висновок, що суб'єкти трудового права є лише потенційними суб'єктами правовідносин. Законодавче визначення поняття роботодавця як суб'єкту, який уклав трудовий договір, характеризує його як учасника трудових правовідносин. Насправді ж роботодавець як суб'єкт трудового права - це не тільки особа, яка вже прийняла працівника на роботу, але і має на це право.

У підрозділі обґрунтовується поділ роботодавців на види: юридичні та фізичні особи. Разом з тим, здобувачка вважає, що в сфері трудового права не слід обмежуватися цивільно-правовою конструкцією юридичної особи. На основі аналізу трудового законодавства, судових рішень та практичної діяльності філій (представництв) обґрунтовано необхідність визнання роботодавцем не лише юридичної чи фізичної особи, а і відокремленого структурного підрозділу юридичної особи. Цивільне право характеризує здатність не до надання роботи, прийняття та звільнення працівників, набуття і здійснення трудових прав, а до самостійної участі в економічному обігу, майнових відносинах. Тому нелогічно ставити в пряму залежність категорію трудового права (роботодавець) від категорії права цивільного (юридична особа).

Авторкою пропонується включити у проект Трудового кодексу України відповідну норму, визначивши роботодавця як фізичну чи юридичну особу (або відокремлений структурний підрозділ юридичної особи), які за законодавством мають право наймати працівників на основі трудового договору (контракту), а також інші права та обов'язки, пов'язані з використанням найманої праці.

У підрозділ 1.2 “Правосуб'єктність роботодавця. Його права та обов'язки” висвітлюються основні елементи роботодавчої правосуб'єктності та особливості праводієздатності роботодавців - фізичних і юридичних осіб.

Доводиться, що трудова правосуб'єктність роботодавця-юридичної особи виникає в один момент з загальноцивільною і не може виникнути без останньої. Але одразу після їх появи вони чітко розділяються за сферами: внутрівиробнича та зовнішньогосподарська і більше не залежать одна від одної до моменту припинення організації.

Здобувачкою обґрунтовується, що правосуб'єктність організацій-роботодавців може бути тільки спеціальною. Будь-яка організація має визначені цілі та задачі, що закріплюються в статуті. Навіть якщо такий перелік не буде вичерпним, певні напрями підприємництва завжди будуть перешкоджати формуванню загальної правосуб'єктності юридичної особи-роботодавця: банківська, страхова, аудиторська діяльність зумовлюють обов'язкову відмову від багатьох інших сфер бізнесу.

У фізичних осіб - роботодавців цивільна і трудова правосуб'єктність виникають одночасно, однак за своїм змістом цивільна не поглинає трудову правосуб'єктність. Авторкою доводиться, що загальна трудова правосуб'єктність фізичних осіб-роботодавців пов'язана з набуттям ними повноліття (18 років). Висловлюється критичне ставлення до поглядів ряду науковців, які в характеристиці роботодавця як суб'єкта права термін “компетенція” використовують поряд з категорією правосуб'єктності. Обґрунтовується висновок, що у сфері трудового права поняття “правосуб'єктність” та “компетенція” не є тотожними.

Трудова компетенція проявляється в юридичних діях посадових осіб, які здійснюють волю роботодавця щодо реалізації його правосуб'єктності в трудових правовідносинах.

Оскільки трудова правосуб'єктність роботодавця реалізується в правовідносинах і трансформується в суб'єктивні права та обов'язки, авторкою пропонується їх класифікація з поділом на дві групи - немайнові: організаційні, дисциплінарні, процесуально-трудові, нормотворчі і майнові: обов'язки по виплаті заробітної плати, право на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну роботодавця, обов'язок відшкодувати працівнику моральну та матеріальну шкоду у встановленому порядку та ін.

Виходячи із концептуального положення, що права та обов'язки будь-якого суб'єкту права повинні узгоджуватися з інтересами інших осіб, авторка досліджує необхідність обмеження права роботодавця щодо припинення трудового правовідношення з працівником та визначаються способи такого обмеження.

У підрозділі 1.3 “Відповідальність роботодавця у трудових відносинах” аналізуються особливості матеріальної відповідальності роботодавця, розглядаються підстава та умови даного виду відповідальності.

Авторкою доводиться, що суб'єктом матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівнику, є роботодавець. Саме він, а не інша особа з тих, хто виконує функції управління на різних рівнях (наприклад, особа, яка внесла невірний запис до трудової книжки), відповідає за будь-які порушення прав працівника. Враховуючи, що загальні питання матеріальної відповідальності в значній мірі розроблені, а проблеми відповідальності за моральну шкоду, заподіяну працівнику, залишаються ускладненими і вимагають вирішення, здобувачка зупиняється саме на цьому виді матеріальної відповідальності роботодавця, аналізує її умови.

Першою умовою відповідальності за моральну шкоду визнається наявність такої шкоди. Неправомірна дія чи бездіяльність роботодавця по відношенню до працівника може викликати у нього моральні страждання. Протиправність дій заподіювача шкоди, як умова відповідальності, полягає у їх невідповідності нормам об'єктивного права.

Доводиться, що відповідальність роботодавця за моральну шкоду повинна наступати не тільки в разі заподіяння каліцтва працівнику при виконанні ним трудових обов'язків, а й у разі невиконання обов'язку поважати честь, гідність та інші особисті якості працівника.

Зміст причинно-наслідкового зв'язку між протиправною дією та моральною шкодою як умови відповідальності полягає в тому, що вчинене неправомірне діяння повинно бути головною причиною, яка з неминучістю тягне заподіяння моральної шкоди.

Такий зв'язок не завжди є безпосереднім, протиправні дії можуть призвести і до похідних наслідків. Його можна визначити як зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) роботодавця і спричиненням працівнику моральної шкоди (фізичних чи моральних страждань), які в силу даного зв'язку можуть мати характер повторення.

Наявність вини заподіювана шкоди, як умова відповідальності, зазвичай присутня при завданні працівнику моральної шкоди. Доводиться, що у випадках порушення прав працівника внаслідок дій роботодавця, що не містять вини, відповідальність виникає в рамках підприємницького ризику.

Другий розділ “Роботодавець як керівник процесу праці”, присвячений дослідженню дисциплінарної влади роботодавця, аналізу природи його управляючих підсистем в системі керівництва працею та внесенню конкретних пропозицій щодо удосконалення трудового законодавства, складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Поняття та сутність керівника процесу праці” розглядається правова природа, механізм реалізації прав і виконання обов'язків органів управління роботодавця. Для роботодавців - юридичних осіб формування апарату управління є актуальним питанням, оскільки вони не мають іншої можливості реалізувати свою роботодавчу правосуб'єктність, окрім як доручити виконання всіх пов'язаних з цим дій іншим особам на основі трудового договору.

В трудових правовідносинах органами роботодавця-юридичної особи є її керівник або інші органи, які користуються відповідно до статуту правом прийняття та звільнення працівників, видають обов'язкові для виконання накази і розпорядження та наділені іншими повноваженнями у сфері організаційно-управлінської діяльності. Особливості правового становища керівника полягають в тому, що, з одного боку, він повинен дотримуватися інтересів роботодавця (власника), з іншого - інтересів працівників, згідно із соціальною спрямованістю трудового права.

Застосувавши історичний аспект дослідження, здобувачка обґрунтовує тезу, що праця керівника господарюючого суб'єкта безпосередньо залежить від економічного устрою суспільства.

Трудова функція керівника характеризується поєднанням діяльності щодо організації виробництва і управління спільною працею та діяльності по представництву господарюючого суб'єкта у сфері економічного обігу. Керівник не тільки працює за наймом, а й наділяється владними повноваженнями щодо організації виробничого процесу на підприємстві та спільної праці всіх працівників.

У підрозділі обґрунтовується наявність самостійної правосуб'єктності керівника в похідних від трудових відносинах, де він виступає як самостійний суб'єкт трудового права, а не тільки як представник роботодавця на підприємстві.

У підрозділі 2.2 “Особливості правового статусу керівника як працівника” вказується, що особливості трудової функції керівника господарюючого суб'єкту виражаються в правовому становищі працівника-керівника, оскільки правовий статус найманого працівника у цьому випадку доповнюється не тільки новими правами та обов'язками, але і відповідними гарантіями. Авторка доводить, що діяльність керівника істотно відрізняється від праці інших працівників, до неї ставляться підвищені вимоги, тому засоби правового регулювання такої діяльності повинні бути спеціальними.

Обов'язковою умовою нормального функціонування ринкової економіки є конкуренція між господарюючими суб'єктами, і тому власник підприємства має право впливати на можливість крівника працювати за сумісництвом. Пропонується доповнити проект Трудового кодексу України статтею “Праця керівника організації за сумісництвом”, яка передбачала б можливість керівника виконувати оплачувану роботу в інших організаціях за сумісництвом лише за згодою роботодавця та обов'язок керівника сповіщати роботодавця про участь в конкуруючих організаціях.

Наслідком широких повноважень керівника є можливість спричинення його діями роботодавцю значно більшої шкоди, ніж та, яку може заподіяти рядовий працівник.

Від компетентності керівника залежить рівень прибутків організації, тому обмеження матеріальної відповідальності керівника за шкоду, заподіяну організації, не відповідає вимогам сучасної ринкової економіки.

Пропонується доповнити проект Трудового кодексу України статтею “Матеріальна відповідальність керівника організації”, передбачивши повну матеріальну відповідальність керівника за пряму дійсну шкоду, заподіяну власнику.

У підрозділі 2.3 “Арбітражний керуючий як особливий суб'єкт трудових правовідносин” аналізується значення процедури банкрутства для регулювання трудових відносин, визначається правовий статус арбітражного керуючого як спеціального суб'єкту управління, аргументується доцільність появи інституту арбітражного керуючого для здійснення соціального захисту більш слабкої сторони трудових відносин - працівників.

Дослідження правового статусу арбітражного керуючого дозволяє зробити висновок, що віднесення його виключно до суб'єктів цивільного права себе не виправдовує, оскільки певні відносини за участю останнього реалізуються у відповідності з принципами трудового права. Арбітражний керуючий має спеціальний правовий статус, оскільки він є суб'єктом як цивільно-правових, так і трудових правовідносин.

В останніх він виступає одноособовим органом („перший керівник”), який володіє роботодавчою правосуб'єктністю. Здобувачка доводить, що визнання арбітражного керуючого органом юридичної особи узгоджується з положеннями трудового права, згідно яким права та обов'язки роботодавця у трудових відношеннях здійснюються ним самим та (або) органами управління організації.

Постійно зростаючий вплив ролі арбітражних керуючих та їх безпосередня участь як в економічній долі певного суб'єкта підприємницької діяльності, так і в долі конкретних трудових колективів та кожного окремого працівника, дає підстави авторці аргументувати необхідність внесення змін та доповнень до чинного законодавства з питань банкрутства та законодавства про працю.

Розділ третій “Роботодавець як суб'єкт колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин” складається з трьох підрозділів і містить дослідження суб'єктів відносин соціального партнерства, визначення правового статусу роботодавця у взаємовідносинах з колективом працівників на рівні підприємства, аналіз прав і обов'язків об'єднань роботодавців як суб'єктів тристоронніх відносин на рівні держави, галузі, регіону.

Відсутність правових механізмів (у першу чергу, відповідальності), які визначають правила гри для всіх соціальних партнерів, часто призводить до переходу соціальних конфліктів у політичну площину і постає одним із джерел зростання політичної напруги в суспільстві.

Вирішення вказаної проблеми можливе шляхом внесення до чинного Закону України “Про організації роботодавців” доповнень, що передбачили б механізми реалізації обов'язків об'єднань роботодавців, в тому числі відповідальність за їх невиконання.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні правового статусу роботодавця як суб'єкта трудового права у сучасних економічних умовах, особливостей реалізації його прав і виконання обов'язків, підстави та умов відповідальності у трудових і пов'язаних з ними відносинах з метою вдосконалення трудового права і законодавства про працю. юридичний трудовий право

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Середа О.Г. Обов'язки роботодавця та правові наслідки їх невиконання // Право України. - 2002. - №9. - С. 82-86.

2. Середа О.Г. Проблеми правового регулювання діяльності організацій роботодавців // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України. - Вип. 61. - С. 100-105.

3. Середа О.Г. Підстави відповідальності роботодавця за моральну шкоду, заподіяну працівнику // Право і безпека. - 2003. - №2'3. - С. 135-138.

4. Середа О.Г. До питання про судовий захист права на працю // Актуальні проблеми політики: збірник наукових праць. - Одеса: “Юридична література”, 2002. - Вип. 13-14. - С. 211-215.

5. Середа О.Г. Правосуб'єктність роботодавця-юридичної особи // Становлення і розвиток правової системи України: Тези доп. і наук. повідом. учасників науково-практичної конф. - Київ: 2002, НАНУ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - С. 98-101.

6. Середа О.Г. До питання про керівника за законодавством України про працю // Матеріали секції №9 першої обласної конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, пошук молодих” / За ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 50-55.

7. Середа О.Г. Щодо питання про відповідальність організацій роботодавців у трудовому праві // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: Тези наук. доп. та повідомлень учасників наук. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - С. 106-109.

8. Середа О.Г. Роботодавча правосуб'єктність структурного підрозділу підприємства // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції / За ред. проф. В.С. Венедиктова. - Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. - С. 81-83.

Размещено на Allbest.ru