Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ЛИТВИНОВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 340.12:141.7:165.173

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА НОВГОРОДЦЕВА П.І.: ОСМИСЛЕННЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО ІДЕАЛУ

Спеціальність 12.00.12 - філософія права

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2005

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі філософії права та культурології Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України, Міністерство внутрішніх справ України

Захист відбудеться 24 жовтня 2005 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 64024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 64024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 21 вересня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кардинальні зміни у світі й насамперед у Європі на межі останнього десятиріччя ХХ століття та стрімкі трансформації українського суспільства до цивілізованих форм державного життя переконливо доводять необхідність звернення до світового досвіду в цій царині людського буття, до спадщини мислителів, які розробляли й обстоювали ідеї, утілення яких дозволило в багатьох країнах організувати суспільство на засадах правової держави. Бурхливі події сьогодення в нашій країні вимагають від представників політичної, філософської й правової науки ретельного дослідження проблем, пов'язаних із суспільними ідеалами, які втілюють вистраждані сторіччями уявлення про справедливість та цінність життя кожної людини. Процес відродження вітчизняної філософії права є ознакою того, що наукова рефлексія філософії та правознавства, об'єднуючи свої зусилля, сприяє поверненню українського суспільствознавства в загальне русло світової думки. Вимушене мовчання впродовж десятиліть панування тоталітарного режиму додатково актуалізує звернення до історії філософії права, вивчення спадщини найвидатніших її представників і, перш за все тих, діяльність яких була пов'язана з Україною.

"Повернення" Павла Івановича Новгородцева (1866-1924), як однієї з таких постатей, особливо відчулося за останні 15-20 років, воно втілилося як у публікаціях його творів, так і в численних розвідках соціологів, політологів, правознавців і соціальних філософів, присвячених його спадщині. Він став обов'язковою персоналією для вивчення в курсах історії політичних та правових вчень, соціології, політології і філософії права в Україні та Росії. Причина такої уваги до постаті філософа права насамперед у надзвичайній актуальності його ідей. З'ясувалося, що означене ним не втратило своєї вагомості, більше того, еволюція його поглядів від орієнтації на ліберальні ідеали правової держави західноєвропейського типу до усвідомлення необхідності звернення насамперед до національних святинь, як і апелювання до моральних основ організації соціального життя, явно перегукується з нашим часом.

Ступінь розробленості теми. Хронологія звернення до ідей П.І. Новгородцева з відомих причин має своєрідний дискретний характер. Ім'я Новгородцева було постійно на сторінках найвпливовіших російських філософських та правознавчих журналів початку ХХ століття "Питання філософії та психології" та "Юридичний вісник". Як голова московської школи "відродженого природного права" він стає відомим ще за життя. Його колеги Л.Й.Петражицький, Б.О.Кістяківський, Й.О.Покровський визнавали ту видатну роль, яку він відіграв у справі відродження теорії природного права в Росії та розробці теорії правової держави. Г.Д.Гурвич, І.О.Ільїн, П.Б.Струве, Г.В. Флоровський у своїх працях, що з'явилися на знак кончини П.І.Новгородцева, досить ґрунтовно охарактеризували його творчість. Ці та деякі інші автори (М.О.Бердяєв, С.І.Гессен, Є.В.Анічков) підкреслювали значення постаті П.І.Новгородцева в російському правознавстві, зокрема як фундатора філософії права (як окремої науки).

Після декількох десятиліть замовчування з'являється стаття у "Філософській енциклопедії" (Т.4 - М., 1967) про П.І. Новгородцева, а пізніше - й у "Великій радянській енциклопедії" (Т.18. - М., 1974) із дуже стислою нейтрально-негативною його характеристикою. Наприкінці 1980-х років було захищено кандидатські дисертації А.В.Поляковим та В.М. Корнєвим, де приділено значну увагу його вченню. Але оцінки та висновки цих дослідників були обумовлені відомими вимогами радянських часів. Певною мірою неадекватну, неминуче заідеологізовану оцінку мала спадщина П.І.Новгородцева й у дослідженнях В.Д.Зоркіна та Е.В. Кузнецова, у яких було висвітлено філософсько-правові проблеми того часу.

Своєрідний "Новгородцевський бум" починається з початку 1990-х років. У тогочасному центральному юридичному журналі "Радянська держава і право" майже в кожному номері є посилання на твори П.І.Новгородцева. У 1991 році видається головна його праця "Про суспільний ідеал". У цьому ж році в Києві захищає кандидатську дисертацію В.І.Тимошенко, де певну увагу приділено й концепції П.І.Новгородцева. У 1990-ті роки - дисертації, у яких не тільки вчення П.І. Новгородцева розглядається в контексті більш загальних проблем прав людини (Багдасаров В.Ю. - М., 1995) чи правової держави (Чупрова Н.А.- М., 1995), а вже й спеціально присвячені філософським та правознавчим аспектам його концепції (Жуков В.М. - М., 1993; Фролова Є.О. - М., 1996). Було перевидано знамениті філософські збірки початку минулого століття "Проблеми ідеалізму" (М., 2002) та "З глибини" (М., 1990), у яких брав участь П.І. Новгородцев. У вступних статтях та коментарях А.П.Альбова, Ю.Я.Баскіна, М.О.Колєрова, М.С.Плотникова, А.В.Соболєва подаються відомості про майже невідомого науковому загалові автора, аналізуються його твори. Матеріали про нього з'являються в щорічниках серії "Дослідження з історії російської думки". Його тексти включено до хрестоматій та антологій з філософських, юридичних, політичних та соціологічних наук.

З'являються монографічні праці, де приділяється увага й різним аспектам спадщини П.І.Новгородцева як у контексті духовного, так і соціально-політичного життя того часу (Ісаєв І.О., 1991; Осипов І.Д., 1996; Гарник О.В., 1998; Альбов А.П., 1999; Глушкова С.І., 2001; Гнатенко Є.О., 2003). Кількість же статей у різних виданнях, присвячених самому Новгородцеву, вже важко підрахувати, це роботи П.В.Алексєєва, С.І.Глушкової, В.Г.Графського, Б.В.Ємельянова, Ю.Я.Касяненка, І.А.Кацапової, В.А. Кудрявцева, В.А.Малахова, В.П.Малахова, В.С.Нерсесянца, Л.Г.Удовики, В.І.Шамшуріна, Ю.С.Шемшученка та ін. Вирізняється монографія Є.О.Фролової (П.І.Новгородцев про право і державу. - М., 2001), у якій вперше систематизовано його державно-правове вчення.

Українські дослідники в дисертаціях з філософії права, теорії держави і права, а також політології останніми роками постійно звертаються до ідей П.І.Новгородцева. Це насамперед докторські дисертації О.О.Бандури, М.М.Гуренко, А.А.Козловського, С.І.Максимова, Ю.М.Оборотова, Л.В.Петрової, С.С.Сливки, В.О.Корнієнка та ін. З кандидатських показовим щодо цього є дослідження В.О.Нечипоренка, де висвітлюється проблема легітимації правової держави, і яке завершується аналізом концепції правової держави П.І.Новгородцева як суспільного ідеалу.

Посилання на твори П.І.Новгородцева та звернення до його ідей є у творах сучасних філософів права та істориків філософії, спеціалістів у галузі теорії та історії держави і права, історії політичних та правових вчень, соціології, політології С.С.Алексєєва, О.М.Атоян, Г.Є.Аляєва, В.Д.Бабкіна, П.П.Баранова, В.А.Бачиніна, Б.В.Васильєва, О.Г.Данильяна, Г.Г.Демиденка, С.О.Дробишевського, К.К.Жоля, А.П.Зайця, М.І.Козюбри, М.В.Костицького, А.В.Малька, А.Ю.Мордовцева, М.І.Панова, О.В. Петришина, Л.В.Петрової, О.І.Погорілого, М.В.Поповича, П.М.Рабіновича, В.М.Селіванова, О.Ф.Скакун, Е.Ю.Соловйова, В.Я.Тація, Ю.В. Тихонравова, В.В.Шкоди, В.Ф.Шульженка, Б.Ф.Чміля та ін.

Однак систематизоване викладення поглядів на право і державу в контексті стрижневої категорії його природно-правової концепції - суспільного ідеалу - у філософсько-правовій літературі не існує. Не простежуються й спроби аналізу його теорії з точки зору актуальності для сучасних процесів демократизації суспільного життя й розбудови правової держави в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації визначено відповідно до "Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр." (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року №9 КМ/1), відбито у плані науково-дослідної роботи Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Дослідження пронизано ідеєю розбудови демократичної, соціальної та правової держави, яка проголошена в Конституції України, створення умов для формування громадянського суспільства в країні.

Мета дослідження: здійснити інтерпретацію філософсько-правового вчення П.І.Новгородцева як процесу становлення та еволюції поглядів на право і державу в контексті його природно-правової теорії та визначити науково-практичну значущість його ідей для сучасних процесів розбудови правової держави в Україні.

Мета дослідження обумовила вирішення таких наукових задач:

- висвітлити генезис та історичні умови формування філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева;

- виокремити проблему еволюції його філософсько-правових поглядів та запропонувати періодизацію науково-творчої діяльності;

- на прикладі дослідження П.І.Новгородцевим історичної школи права в Німеччині початку ХІХ ст. і з урахуванням методологічних підходів, розроблених сучасними вітчизняними та зарубіжними вченими, дати визначення наукової школи;

- показати значення творчої та педагогічної діяльності П.І. Новгородцева як фундатора московської школи "відродженого природного права";

- на основі аналізу спадщини видатного філософа права довести конструктивність тлумачення суспільного ідеалу для процесів розбудови правової держави;

- показати значення критики П.І.Новгородцевим соціальних утопій бездержавності на основі розкриття їхнього основного протиріччя;

- з'ясувати зміст основних принципів теорії правової держави як суспільного ідеалу;

- викласти розроблену російським правознавцем періодизацію розвитку ідеї правової держави в історії філософії права;

- виявити значення положення П.І.Новгородцева про юридичний статус соціальних зобов'язань держави в розробці теорії правової держави;

- здійснити аналіз основоположних світоглядних засад Конституції України в контексті висновків філософсько-правового вчення П.І. Новгородцева про необхідність суспільного ідеалу найвищого морального ґатунку як ідеалу правової держави;

- розкрити конструктивну роль ідей П.І.Новгородцева при розв'язанні сучасних проблем розбудови правової держави в Україні.

У процесі оформлення результатів дисертаційного дослідження здійснювалася робота з виправлення численних помилок щодо фактів життя й творчої діяльності П.І.Новгородцева.

Об'єктом дослідження є філософсько-правова концепція Павла Івановича Новгородцева.

Предметом дослідження є осмислення й тлумачення П.І. Новгородцевим права і держави в контексті суспільного ідеалу.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення задач автор спирається на теоретичні розробки видатних вітчизняних вчених, а також представників світової філософії права. Об'єкт і предмет дослідження визначили необхідність звернення до методів самого П.І.Новгородцева, що припускає історичний, діалектичний та ціннісно-нормативний аналіз засад права і держави. Використовувалися також такі методи: системно-структурний - для виокремлення критеріїв визначення поняття "наукова школа", антропологічний - для висвітлення понять "особистість" та "суспільний ідеал", герменевтичний - з метою осягнення та тлумачення змісту текстів Новгородцева, порівняльний - при зіставленні його поглядів із поглядами сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених. Формально-логічні методи дослідження - аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія - застосовувалися при розгляданні понять "утопія", "раціональне", "ірраціональне", "протиріччя", "свобода", "верховенство права", "верховенство закону" тощо.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є першою у вітчизняному правознавстві працею монографічного рівня, присвяченою аналізу філософії права П.І.Новгородцева, його концептуальних фундаментальних положень про право і державу в контексті суспільного ідеалу. Особливість авторського підходу полягає в систематичному викладенні його поглядів в аспекті їх актуальності для сучасної України.

Конкретизують наукову новизну дослідження такі положення.

1. Показано, що сконцентровані у вченні П.І.Новгородцева ідеї світової, насамперед російської та німецької, філософсько-правової думки (тлумачення основної проблеми природного права як суспільного ідеалу, стрижневе значення поняття особистості тощо) стали основою потужного напряму морального ідеалізму, у межах якого ним було започатковано наукову школу "відродженого природного права", і це дає підстави вважати його класиком філософії права "Срібного віку" російської культури.

2. На прикладі досліджень П.І.Новгородцева та сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених подається дефініція наукової школи як певного кола науковців, яких об'єднують спільні проблеми та основні підходи до їх вирішення, що сприймаються як загальний парадигмальний напрям, є лідер, який з найбільшою повнотою втілює головний принцип такого напряму й має послідовників, які розвивають сформульовані ним концептуальні положення.

3. На основі аналізу змісту та творчої еволюції наукових поглядів П.І.Новгородцева запропоновано нову періодизацію його творчості: чотири періоди, які відрізняються певним якісним акцентуванням інтересів та напрямів діяльності.

4. Уточнено внесок його як історика філософії права в дослідженні вчень німецьких та російських правознавців і філософів, а також виправлено численні помилки стосовно біографічних даних та ідейної спадщини.

5. Уперше у філософсько-правовому дослідженні подано інтерпретацію теорії правової держави як критичного подолання утопій бездержавності й створення конструктивного суспільного ідеалу, зорієнтованого на абсолютні моральні цінності, який може втілюватися в конкретні юридичні форми.

6. Визначено вклад П.І.Новгородцева в теорію правової держави, який полягав в інтерпретації її розвитку як руху від прямої, тобто без корпоративних посередників, і рівноправної взаємодії особистості й держави до появи соціальних зобов'язань держави, що було ним обґрунтовано на основі історико-філософсько-правового дослідження поетапного розвитку ідеалу правової держави в Новий час.

7. Установлено відповідність світоглядних засад Конституції України досягненням світової та вітчизняної природно-правової теорії, утілених у концепції П.І.Новгородцева, у зв'язку з чим запропоновано нову інтерпретацію положень Конституції України про соціальну й правову державу, а саме: як конструктивний ідеал, який відбиває консолідуючий потенціал права через абсолютний моральний суспільний ідеал.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження та сформульовані автором теоретичні положення мають наукове й певне прикладне значення. На них можна спиратися в подальшій науково-дослідній роботі з філософсько-правової проблематики, зокрема, перспективної розробки історії філософії права та проблем правової й соціальної держави. Вони можуть бути використані в процесі підготовки магістрантів, аспірантів та ад'юнктів зі спеціальностей філософських, юридичних та державного управління, а також у навчальному процесі на відповідних факультетах. Низка висновків може слугувати науково-теоретичним підґрунтям для прийняття рішень безпосередньо політичними та державними діячами, насамперед у правовому обґрунтуванні соціальних функцій держави, а також у вирішенні загальних гуманітарних питань.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на розширеному засіданні кафедри філософії права та культурології Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Основні положення дисертації використовуються при викладанні навчальних дисциплін "Філософські проблеми права", "Філософія", "Юридична деонтологія", "Історія вчень про державу і право", "Теорія держави і права", "Історія держави і права України" магістрантам, курсантам, студентам та слухачам, а також слухачам Вищих академічних курсів ЛАВС.

Головні результати дослідження доповідалися на науково-практичній конференції "Значення спадщини П.І.Новгородцева для розвитку культури Сходу України" (Луганськ, 20.12.1996), присвяченій 130-річчю з дня народження видатного філософа права, на Новгородцевських читаннях: Перших - міжвузівській науково-практичній конференції "Творча спадщина П.І.Новгородцева (до 130-річчя з дня народження) та актуальні проблеми розбудови правової держави в Україні" (Луганськ, 03-04.10.1996); Других (Луганськ, 23-24.11.2000) та Третіх (Луганськ, 22-23.04.2003) - міжнародних конференціях із загальною проблематикою "Ідея правової держави: історія і сучасність", а також на всеукраїнській науково-методичній конференції "Культурно-творча спадщина Григорія Сковороди (До 280-ї річниці від дня народження)" (Луганськ, 06-07.11.2002), міжнародній науковій конференції "Філософія права в Росії: Вітчизняна війна 1812 року і розвиток російської політичної культури" (Київ, 13-15.12.2002), Десятих міжнародних Сковородинівських читаннях "Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії" (Харків, 26-27.09.2003).

Публікації. Результати дослідження відображено в 10 публікаціях автора, у тому числі 6 - у юридичних фахових виданнях, включаючи 1 - у закордонному. Дисертант є членом редакційної колегії опублікованих матеріалів Новгородцевських читань і співредактором окремої збірки філософських праць, підготовленої на основі Других Новгородцевських читань.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків до кожного розділу і загальних висновків, списку використаних джерел (336 позицій) та 2 додатків. Текст дисертації викладено на 201 сторінці, список використаних джерел на 30 сторінках, додатки на 9 сторінках. Загальний обсяг - 240 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

новгородцев концепція еволюція ідеал

У вступі обґрунтовано актуальність, ступінь наукової розробки, зв'язок з науковими програмами й темами, визначено мету й завдання, об'єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та структуру роботи.

У розділі 1 "Історико-філософське обґрунтування теорії природного права" аналізується роль суспільного ідеалу у філософсько-правовій концепції П.І.Новгородцева, а також її вплив на сучасників і учнів.

У підрозділі 1.1 "Генезис та історичні умови формування й еволюції філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева" показано, що формування світогляду російського філософа права обумовлене стрімкими змінами в житті Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст., викликаними буржуазними реформами 60-х-70-х рр. ХІХ ст. Доведено безпосередній вплив на формування філософського світогляду праць Б.М.Чичеріна та В.С.Соловйова, у яких було визначено центральне положення категорії особистості. Показано також, що, будучи під вирішальним впливом кантіанства, Новгородцев у своєму дослідницькому методологічному інструментарії широко використовував досягнення Гегеля, а також принципово спирався на положення Фіхте. У його концепції сконцентрувалися ідеї світової філософсько-правової думки про необхідність критики існуючого права і держави з позицій етично обґрунтованих уявлень про абсолютні норми. Розкрито, що, підтримавши загальну ідею обов'язкової необхідності відродження природного права, яку було висунуто Л.Петражицьким та Р.Штаммлером, П.Новгородцев, на відміну від них, які створили свої філософсько-правові теорії багато в чому за межами природно-правової доктрини, розвивав теорію природного права як морально-правову філософію на основі ідеалістичної наукової методології платонівського ґатунку.

Доведено, що цю дослідницьку роботу російського вченого було спрямовано на подолання вад позитивістського та історицистського напрямів у філософії права, тому Новгородцев завжди виступає як полеміст, а стилю викладення його думок притаманна діалогічність. Він тлумачить природне право як абсолютний ідеальний моральний критерій масштабу прогресу в праві, як суспільний ідеал, який досягнути неможливо, але без прагнення до якого правова свідомість деградує. Це дозволяє концепцію Новгородцева розуміти так, що, відштовхуючись від ідеї необхідності відродження природного права, він розробляє новий підхід до нього як до такого, що може змінювати свій зміст на особистісному рівні, не заперечуючи, таким чином, розуміння його як абсолютного морального ідеалу, наявність якого він мислить не тільки у свідомості, а й у Всесвіті. Доведено, що ідеї і творчість Новгородцева 1902-1903 років щодо проблем відродження природного права концепції морального ідеалізму (викладені в статті "Моральний ідеалізм у філософії права") можна вважати завершальними в становленні російського філософа права як постаті європейського масштабу.

У підрозділі 1.2 "П.І.Новгородцев - фундатор московської школи "відродженого природного права" доведено, що є всі підстави вважати П.І.Новгородцева класиком філософсько-правової думки періоду "Срібного віку" російської культури, а якість текстів дозволяє використовувати його твори як навчальну літературу і сьогодні. Показано, що, розвиваючи теорію природного права як філософію права, Новгородцев мав багатьох послідовників (М.М.Алексєєв, Б.П.Вишеславцев, І.О.Ільїн, В.В. Леонтович, С.Л.Франк, О.С.Ященко, ін.), яких він виховував безпосередньо в особистому спілкуванні через наукові філософські гуртки, що дозволяє, із врахуванням їхніх досягнень, вважати його фундатором наукової філософсько-правової школи. Внесок у розробку поняття "школа" у правовій науці зробив і він сам, насамперед у роботі "Історична школа юристів", де ним розроблено й утілено принципи підходу й методологія дослідження в межах одного напряму розвитку ідей певним колом учених. У дисертації визначено основні розроблені ним такі принципи, які можуть бути критеріями визначення наявності існування наукової, у цьому випадку філософсько-правової школи і, таким чином, це поняття набуває конкретного змісту, а значить і евристичної цінності, долаючи нерозробленість, а звідси й певну його умовність.

Аналіз творів філософа права показує, що правомірним є висновок про чотири періоди в його науковій творчості. Динаміка еволюції поглядів видатного правознавця визначалася як його постійними дослідженнями історії філософсько-правової думки, так і стрімкими змінами в суспільно-політичному житті країни, у якому він також брав активну участь (як депутат Держдуми, один з авторів проекту демократичної Конституції тощо), але основною категорією його теоретичної концепції завжди виступає суспільний ідеал. Багатогранна (політична, громадська, педагогічна, адміністративна) енергійна діяльність Новгородцева, однак, не відсунула як другорядну його роботу теоретичну, він досліджував філософсько-правові проблеми як історію ідей (перш за все ідею правової держави), так і сучасний йому стан правової свідомості, який він оцінював як кризовий. Останнє означало період сумнівів і невизначеності. Цю кризу російський мислитель оцінював як можливість творчого пошуку в межах теорії природного права, а не як остаточний крах попередніх понять.

У підрозділі 1.3 "Суспільний ідеал: конструктивна утопія" простежується, як на основі вивчення й аналізу величезного історико-філософського матеріалу П.І.Новгородцев довів, що принципово неможливо подолати антиномію особистісного й суспільного начал буття, і перевагу повинна мати саме особистість. Звідси неможливо розраховувати на будь-яку владу у вирішенні проблеми суспільного ідеалу, а тому потрібен постійний тиск на неї індивіда й суспільства. Не можна правосвідомості спиратися на думку про непогрішиму сутність загальної волі, слід відмовитися від намагань досягти абсолютної суспільної гармонії, оскільки завжди наслідком таких намагань є нехтування особистою свободою. Основними вихідними засадами розбудови суспільного ідеалу має бути свобода нескінченного розвитку, а не гармонія закінченої досконалості певної конкретної історичної форми життя.

П.І.Новгородцев довів, що ці форми мають за основу на віковічні надії та мрії про досконале життя, які склалися з архаїчних часів, сьогодні ж вони спираються (навіть у своїх претензіях на науковість) на свідомість буденну. Суспільний ідеал як ідеал абсолютного імперативно-морального характеру має конструктивний позитивний потенціал щодо формування не тільки моральних якостей особистості, яка прагне добра, а й правосвідомості. Розуміння ж його нескінченності є лише відбиттям реальності існуючого світу. Обґрунтовується висновок Новгородцева про те, що посилення дієвості абсолютного суспільного ідеалу, який можна і слід мислити як природне право, пов'язане зі свідомою орієнтацією на нього, що надає вже правосвідомості можливості впливати на моральні та інші нормативні аспекти свідомості людини взагалі. Тому конструктивність і дієвість ідеалу посилюється зі втратою наївної віри в можливість досконалої - абсолютно справедливої - організації суспільного життя й набуття людиною здатності соціальної адаптації зі значними й вагомими правовими важелями. Наведена аргументація вченого щодо положення, що нескінченність абсолютного ідеалу є природною його якістю настільки, наскільки ж природною якістю є нескінченість Всесвіту.

У розділі 2 "Роль суспільного ідеалу в соціально-правовому житті" аналізуються аспекти філософсько-правової концепції видатного філософа права, які є актуальними й у наш час.

У підрозділі 2.1 "Критика утопій бездержавності" розкривається здійснення Новгородцевим історико-філософсько-правового аналізу ідеї бездержавності в основних теоретичних концепціях - соціалізмі (представленому марксизмом) та анархізмі. У першому основою такої позиції виступає ідея тотальної емансипації людства, у другому - абсолютизація індивідуальної свободи. На основі наукової, філософсько-правової критики утопій бездержавності, учений розвиває теорію правової держави, розкриваючи її реальні переваги перед існуючими й сьогодні течіями суспільної думки. Щодо першої концепції, то це має для нас особливе значення. Новгородцев доводить хибність позиції, коли боротьба з існуючими формами держави переходить у боротьбу з самою ідеєю держави, а звідси - і з ідеєю чистого права, яка є основною в ідеї держави. І ідея держави, і ідея чистого права мають знаходитись у межах моральної ідеї, тобто ідеї справедливості, а не бути виключно вираженням сили, як тлумачать це утопічні теорії бездержавності. Він показав неоригінальність утопічної думки марксизму про бездоганну мудрість простого народу та невідповідність її класичній науці державного права. П.І.Новгородцев довів, що основним протиріччям соціалізму й анархізму є неможливість їхніх засадничих принципів витримати тиск практичних потреб життя та перевірку історичними фактами. Виходячи з їхніх суспільних ідеалів, він показав загальне й відмінне у відстоюванні ідеї бездержавності в соціалізмі та анархізмі, а також незадовільність їхньої аргументації з точки зору юридичної науки. Довів слабкість гносеологічних та етичних основ цих суспільних ідеалів: і надраціональний соціалістичний ідеал тотального узагальнення всього суспільного життя, і ірраціональний ідеал абстрактної індивідуальної свободи анархізму, фактично поєднуючись в остаточній своїй меті знищення будь-якої держави, мають непозитивний руйнівний потенціал фактично терористичного характеру, про що й попередив П.І.Новгородцев.

У підрозділі 2.2. "Правова держава як суспільний ідеал" підтверджується правомірність думки П.І.Новгородцева про те, що характеристики й принципи правової держави постійно розвивалися, звідси й її поняття як ідеал еволюціонує. Це відбиває процес наповнення його змісту здобутками людської думки, насамперед щодо інститутів демократії та свободи особистості, функціонування яких повинно підкорити розрізнені стихії суспільного життя загальному правовому порядку. Але незмінними залишаються такі вимоги: 1) держава має бути світською; 2) у ній повинна бути надана максимально можлива юридична основа соціальних відносин усіх суб'єктів права, що сприяє об'єднанню населення в одне громадянське суспільство; 3) правова держава постійно збільшує вагу соціальних питань у своїй діяльності. Учений довів, що це відбиває три конкретні етапи розвитку ідеї правової держави. Він також показав, що в основі ідеалу правової держави лежить природно-правова теорія, яка ґрунтується на ідеях народного суверенітету та невідчужених прав людини, а позитивне право не може бути основою правової держави, оскільки конкретне й кінцеве не є абсолютно досконалим, а наполягання на цьому є неконструктивною утопією та основою "легального деспотизму". Така точка зору не може вважатися науковою, оскільки вона залежить від влади, побудованої виключно (чи переважно) на силі.

Російський філософ права показав, що, оскільки орієнтація на ідеал є природною властивістю людської свідомості, то звідси витікає потужний конструктивний потенціал ідеалу правової держави. Обґрунтовується думка, що й у часи Новгородцева, і в наш час поняття ідеалу виступає найважливішою конструктивною думкою і вітчизняних, і зарубіжних учених у розробці положень, на яких основуються й теоретичні концепції (тобто переважно раціональне), і буденні уявлення (тобто переважно ірраціональне) про ту форму організації суспільного життя, яка одержала назву "правова держава". Виглядає достовірною теза Новгородцева про універсальність ідеалу правової держави, оскільки він спирається на фундаментальні підвалини людської свідомості про абсолютну цінність особистості. Ідеал слід розуміти як устремління, постійну напружену роботу щодо удосконалення себе й життя, маючи зразком недосяжний за визначенням Абсолют. З цієї точки зору й відповідні положення Конституції України слід інтерпретувати не як декларування чи гасла, а як прогностичні програмні вимоги, сконструйовані на основі найвищих світових досягнень теорії природного права.

У підрозділі 2.3. "Ідеї П.І.Новгородцева та сучасні проблеми розбудови правової держави в Україні" здійснюється спроба довести, що наявність об'єктивного протиріччя між особистістю та суспільством, за Новгородцевим, підвищує значення держави щодо надання необхідної єдності соціуму, а вирішити це завдання може лише держава правова й соціальна, і це слід враховувати в процесах державотворення в Україні. П.І.Новгородцев довів необхідність розмежування приватного й суспільного, оскільки їхнє змішування призводить до негативних результатів як для держави, так і для особистості. Автор доходить висновку, що полікультурність, полірелігійність, а також надзвичайна різноманітність та різновекторність політичного життя в Україні викликає насамперед необхідність використання консолідуючого потенціалу права як одного із найважливіших аргументів щодо конструювання соціуму як правової держави. Показано, що необхідність звернення до абсолютного морального авторитету в державно-правовому житті, як це доводив П.І.Новгородцев, а також інші основоположні принципи природно-правової теорії, знайшли втілення в Конституції України, де це відбито як апеляція до Бога, обов'язковість дотримання принципів демократії, прав людини тощо.

Сучасна українська правознавча думка, розвиваючи світові та вітчизняні традиції, підтримує положення Новгородцева про юридичний статус гарантій соціальних прав особистості з боку держави, що також знайшло відбиття в чинній Конституції України. Дослідження Новгородцева про фундаментальну роль особистості як головної якості суспільного ідеалу, що було доведено також соціальною думкою наступного часу взагалі і філософсько-правовою зокрема, лежить в основі загальнолюдських цінностей, які вочевидь мають ліберальну природу. Доведено, що зафіксовані в Конституції України характеристики держави як спершу „соціальна”, а потім „правова”, відбивають не світовий науково-теоретичний досвід і фактичний процес розвитку правової держави, а специфіку історичного розвитку України. Зроблено висновки, що, по-перше, утілення принципів правової та соціальної держави (верховенства права, прав людини тощо) в Україні залишається проблемою перш за все відповідності поточного законодавства вимогам Конституції, а, по-друге, сучасний напрям розвитку українського суспільства й держави, і сучасна правознавча думка, і сучасні проблеми, які стоять перед країною, доводять правоту П.І.Новгородцева щодо тлумачення ним суспільного ідеалу як зразка нескінченного вдосконалення особистості на шляху до морального імперативу й необхідності орієнтації в правотворчих та державотворчих процесах на нього як на обов'язкове належне.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, яке поглиблює філософсько-правові знання про еволюцію поглядів на відносини між особистістю й державою та значення суспільного ідеалу в процесі розбудови сучасної соціальної й правової держави. Досліджені твори Новгородцева дозволяють тлумачити його спадщину як напуття нащадкам про те, що тільки абсолютний ідеал може протистояти кризовим, нігілістичним тенденціям суспільної практики.

Результати дослідження сформульовано в таких основних висновках.

Формування філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева було обумовлене як особливостями часу після буржуазних реформ 60-х-70-х років ХIХ ст. в Російській імперії, так і поглядами вченого, у яких сконцентрувалися ідеї світової філософсько-правової думки про необхідність критики існуючого права з точки зору найвищих етичних уявлень про абсолютні норми (суспільного ідеалу).

Як історик філософії права П.І.Новгородцев осмислює й розкриває нові аспекти соціальних поглядів як німецьких мислителів (І.Кант, Ґ.Геґель, Ґ.Пухта, К.Савіньї, К.Берґбом, ін.), так і російських (М.Карамзін, О.Герцен, В.Соловйов, ін.).

П.І.Новгородцев показав постійну актуальність природного права як найвищого морального критерію оцінки будь-якого людського закону, довів необхідність відмови від механістично-інструментального каузального мислення в теорії держави й права для вирішення її фундаментальних завдань. Новгородцев є фундатором потужної течії "відродженого природного права" у російській філософії права, яка має всі ознаки наукової школи, а масштаб досягнень надає підстави зарахувати його до класиків філософії права початку ХХ століття.

П.І.Новгородцев зробив суттєвий внесок щодо розробки поняття "школа" у правовій науці, започаткувавши критерії філософсько-правової школи: а) формулювання головної генералізуючої ідеї; б) дослідження її генезису; в) визначення кола дослідницьких проблем згідно з генералізуючою ідеєю; г) виокремлення основної постаті школи, як правило автора головної ідеї; ґ) установлення зв'язку визначених проблем із загальносвітоглядними домінантами епохи; д) розвиток ідеї критиками: послідовниками та опонентами.

Зміст та якісне наповнення еволюції наукової діяльності П.І. Новгородцева дозволяє зробити висновок про чотири періоди його творчості: перший (1896-1903) - період становлення, другий (1904-1910) - період розробки теорії "відродженого природного права зі змістом, що змінюється", третій (1910-1917) - період активного дослідження абсолютного ідеалу й розробки на цих засадах теорії правової держави, четвертий (1918-1924) - тлумачення цього ідеалу як православно-християнського.

На основі використання історичного, діалектичного та інших методів дослідження (зокрема феноменологічного, теорії інтеріоризації тощо, а також таких, що збігаються з синергетичним підходом) П.І. Новгородцев довів, що абсолютний ідеал імперативно-морального характеру має зруйнувати уявлення про можливість соціальної досконалої гармонії і повинен розумітися як можливість нескінченного розвитку особистості, у чому й полягає його конструктивність і дієвість. Він доводить невідповідність утопічної ідеї бездержавності марксизму та анархізму класичній юридичній науці, а також хибність боротьби з ідеєю держави й ідеєю чистого права як вираженням моральної ідеї справедливості.

Розкривши основне протиріччя марксизму й анархізму (неможливість відповідати вимогам практичного життя та свідченням історичних фактів), російський філософ права показав основи слабкості суспільних ідеалів цих учень: і надраціональний соціалістичний ідеал тотального узагальнення суспільного життя, і ірраціональний ідеал абстрактної індивідуальної свободи анархізму неспроможні відповідати реальним життєвим завданням, які потребують розмежування приватного й суспільного, оскільки їхнє змішування призводить до негативних наслідків як для держави, так і для особистості.

Згідно з результатами дослідження П.І.Новгородцевим ідеї правової держави можна констатувати, що в основі її ідеалу лежить теорія природного права, а сам цей ідеал пройшов три етапи розвитку: перший - обґрунтування ідеї віротерпимості, другий - теоретична розробка політичної доктрини французької революції, третій - покладення на державу певних соціальних зобов'язань. Ця еволюція в бік держави соціально-правової підвищує роль самої держави в подоланні об'єктивного протиріччя між особистістю й суспільством, а тому стає можливим використовувати консолідуючий потенціал права для зміцнення духовного та громадянського об'єднання країни, підкорення суспільного життя загальному правовому порядку.

Із філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева витікає, що поняття ідеалу виступало й виступає сьогодні найважливішою конструктивною думкою і вітчизняних, і зарубіжних учених у розбудові теорії правової держави, а тому й відповідні положення Конституції України слід розглядати не як декларативні, а як програмні, сконструйовані на основі найвищих досягнень теорії природного права, тобто як конструктивний ідеал.

Положення П.І.Новгородцева про юридичний статус соціальних прав особистості підтримує сучасна українська правознавча думка, що знайшло відбиття в Конституції України, а характеристики в ній держави спочатку як "соціальної", а потім як "правової" відбивають специфіку історичного розвитку України.

Визначена П.І.Новгородцевим необхідність звернення до абсолютного морального авторитету, тобто ідеалу в державно-правовому житті й основні положення природно-правової теорії вже знайшли відбиття в чинній Конституції України як апеляція до Бога й вимога обов'язковості дотримання принципів демократії, прав людини, що доводить його правоту в тлумаченні значення суспільного ідеалу для розбудови правової держави, але основною проблемою залишається відповідність законодавства вимогам Конституції.

Перспективи подальшого дослідження логічними виглядають у двох напрямах. Перший стосується самої постаті філософа права (юридична біографія вченого; його зв'язки з Україною; громадська та політична діяльність, включаючи причини невдач його партії; педагогічна діяльність і детальне вивчення "школи Новгородцева"), другий - ідей та проблем, які він досліджував та порушував (соціальні функції правової держави; ідея соборності як поняття політичне, правове, культурне тощо; розвиток останніх подій в Україні, які можна оцінити як такі, що певною мірою доводять правоту концепції Новгородцева, підтверджують визначений у Конституції рух до соціальної й правової держави).

У додатках подається хронологія творів П.І.Новгородцева й відомості про "Новгородцевські читання", які було проведено в Луганській академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України за ініціативою дисертанта в 1996, 2000 та 2003 роках і в роботі яких брали участь учені України, Росії та Литви.

ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПУБЛІКОВАНО ТАКІ ОСНОВНІ РОБОТИ

1. Литвинов О.М. Повернення Павла Новгородцева, або про необхідність "виправлення імен" // Проблеми філософії права: Міжнародний часопис /Ред.-засновники Шемшученко Ю.С., Попович М.В., Козловський А.А. - 2005. - Т.ІІІ. - №1. - Київ-Чернівці, 2005. - С.152-159.

2. Литвинов А.Н. Полемика П.И.Новгородцева и Л.И.Петражицкого о возрождении естественного права, или как теория права, направляясь в Индию, может попасть в Америку // Философия права. - 2004. - № 2 (10). - Ростов н/Д, 2004. - С.13-19.

3. Литвинов О.М. П.І.Новгородцев: суспільний ідеал як конструктивна утопія // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2004. - № 2. - С.4-29.

4. Литвинов О.М. Становлення ідеї правової держави у новий час (за лекціями з історії філософії права П.І.Новгородцева) // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - 2002. - № 2. - Донецьк, 2002. - С.3-14.

5. Литвинов О.М. Павло Іванович Новгородцев: життєвий шлях (спроба біографічної реконструкції) // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України: Спеціальний випуск: У 5-ти частинах. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. - Частина 1. - С.15-24.

6. Литвинов А.Н. О некоторых аспектах учения П.И.Новгородцева о правовом государстве и их значении для решения проблем государственного строительства в Украине // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Спеціальний випуск, 2001: Ідея правової держави: історія і сучасність. - С.10-20.

7. Литвинов А. Уроки профессора Новгородцева (идея правового государства как проблема культурного развития Украины) // Ідея правової держави: історія і сучасність: Збірник наукових праць, присвячений 135-річчю з дня народження П.І.Новгородцева /Відп. ред. О.М.Єременко, О.М.Литвинов. - Київ-Луганськ, 2002. - С.29-38.

8. Литвинов А.Н. Вариации на тему П.И.Новгородцева (о культурных и нравственных аспектах проблемы правового государства) // Вершини творчості: Зб. ст. за матеріалами наук.-практ. конференції "Значення спадщини П.І.Новгородцева для розвитку культури Сходу України". - Луганськ: Вид-во Луг. держ. пед. ун-ту, 1999. - С.24-35.

9. Литвинов О.М. Про проблему свободи в практичній філософії П.І.Новгородцева // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії: Матеріали Х Харківських Міжнародних Сковородинівських читань. В 2 ч. - Х.: Екограф, 2003. - Ч.1. - С.52-55.

10. Литвинов О.М. Східно-західний дискурс у політико-правовій думці в історії філософії від Івана Вишенського до Павла Новгородцева: православно-християнська парадигма // Культурно-творча спадщина Григорія Сковороди (до 280-ї річниці від дня народження). Збірник наукових праць за матеріалами доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-методичної конференції. - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту імені Володимира Даля, 2002. - С.69-75.

АНОТАЦІЯ

Литвинов О.М. Філософія права Новгородцева П.І.: осмислення права і держави в контексті суспільного ідеалу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2005.

У дисертації досліджується вчення видатного правознавця "Срібного віку" російської культури Павла Івановича Новгородцева. У першому розділі розглядається історико-філософське обґрунтування Новгородцевим теорії природного права. З'ясовуються генезис та історичні умови формування й еволюції філософсько-правової концепції П.І.Новгородцева, а також його суспільний ідеал як конструктивна утопія, у центр якого поставлено особистість. Аналізується значення діяльності Новгородцева як засновника московської школи "відродженого природного права". Запропоновано нову періодизацію творчості вченого. У другому розділі розглядається роль суспільного ідеалу в соціально-правовому житті. Показано, як через критику утопій бездержавності марксизму й анархізму вчений розкриває значення правової держави як суспільного ідеалу з обґрунтованими ним якостями абсолютного морального характеру та нескінченності. Виявлено коло ідей Новгородцева, які і співзвучні перемінам, що здійснюються сьогодні в Україні, і знайшли вже відбиття в чинній Конституції. Насамперед це стосується юридичного обґрунтування соціальних функцій правової держави.

Ключові слова: Новгородцев П.І., філософія права, суспільний ідеал, особистість, правова держава, теорія природного права, наукова школа, моральний ідеалізм, Конституція України.

АННОТАЦИЯ

Литвинов А.Н. Философия права Новгородцева П.И.: осмысление права и государства в контексте общественного идеала. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2005.

Работа посвящена учению выдающегося правоведа "Серебряного века русской культуры" Павла Ивановича Новгородцева. В первом разделе диссертации рассматривается историко-философское обоснование П.И. Новгородцевым теории естественного права. Исследуются генезис и исторические условия формирования и эволюции философско-правовой концепции Новгородцева, а также его общественный идеал как конструктивная утопия, в центр которого поставлена творческая личность. Показывается, что, поддержав общую идею необходимости возрождения естественного права, выдвинутую Л.Й. Петражицким и Р. Штаммлером, которые создали свои философско-правовые концепции, во многом выходящие за пределы естественно-правовой доктрины, он, опираясь на историю философско-правовой мысли, развивал теорию естественного права как морально-правовую философию на основе идеалистической научной идеологии платонизма. Анализируется значение деятельности Новгородцева в качестве основателя московской школы "возрожденного естественного права" и предлагается вариант определения научной школы как сложившегося круга ученых, который объединяет как общие проблемы, так и основные подходы к их решению, воспринимающиеся как общее парадигмальное направление, где наличествует научный лидер, который с наибольшей полнотой воплощает главный принцип такого направления и имеет последователей, развивающих сформулированные ним концептуальные положения. Отмечается вклад Новгородцева в разработку такого понимания школы. Предложена новая периодизация творчества ученого: первый (1896-1903) - период становления, второй (1904-1910) - период разработки теории "возрожденного естественного права с изменяющимся содержанием", третий (1910-1917) - период теоретического обоснования абсолютного общественного идеала и разработки теории правового государства, четвертый (1918-1924) - толкование этого идеала как православно-христианского. Показывается, что П.И.Новгородцев на основе диалектического анализа и использования самых современных методов исследования (феноменологического, теории интериоризации, совпадающих с синергетическим подходом) доказал, что абсолютный идеал как абсолютный идеал императивно-морального характера, должен разрушить представления о возможности совершенной социальной гармонии (поскольку между личностью и обществом существует естественное и неискоренимое противоречие) и должен пониматься как возможность безконечного развития личности, в чем и состоит его конструктивность и действенность.

Во втором разделе рассматривается роль общественного идеала в социально-правовой жизни. Показано, как через критику утопий безгосударственности марксизма и анархизма и их несоответствие классической юридической науке ученый раскрывает значение правового государства как общественного идеала с обоснованными ним абсолютными качествами морального характера и бесконечности. На основе раскрытия основного противоречия этих теорий, которое заключается в невозможности отвечать требованиям практической жизни и свидетельствам исторических фактов, он показал гносеологические и этические основы слабости общественных идеалов этих учений. Но понятие правового государства как прогностическая идея, как идеал постоянно эволюционирует благодаря обогащению его содержания на основе принципиальных требований обязательности институтов демократии, свободы личности и т.д., функционирование которых должно подчинить разрозненные стихии общественной жизни общему правовому порядку.

Выявлен круг идей П.И.Новгородцева, которые и созвучны переменам, происходящим сегодня в Украине, и нашли уже отражение в действующей Конституции. Понятие идеала выступало и выступает сегодня важнейшей конструктивной мыслью и отечественных, и зарубежных ученых в разработке теории правового государства, а поэтому соответствующие положения Конституции Украины следует рассматривать не как декларативные, а как программные, сконструированные на основе наивысших мировых достижений теории естественного права, т.е. как конструктивный идеал, что полностью совпадает с его философско-правовой концепцией. Указанная ним закономерная и естественная эволюция правового государства в сторону социально-правового повышают роль и значение государства в преодолении объективного противоречия между личностью и обществом, а это позволяет использовать консолидирующий потенциал права для укрепления процессов духовного и гражданского объединения страны. Положение Новгородцева о юридическом статусе социальных прав личности поддерживает украинская правоведческая мысль, что нашло отражение и в Конституции, а характеристика в ней государства сначала как "социального", а потом как "правового" отражает специфику исторического развития Украины. Определенная выдающимся философом права необходимость обращения к абсолютному моральному идеалу в государственно-правовой жизни и основные положения естественно-правовой теории уже нашли отражение в действующей Конституции Украины как апелляция к Богу и обязательное соблюдение принципов демократии, прав человека и т.д., что ярко доказывает правоту П.И. Новгородцева в толковании им значения общественного идеала для построения правового и социального государства, но основной проблемой сегодня остается соответствие текущего законодательства требованиям Конституции.