Державне стимулювання ринкових перетворень в аграрному секторі
Визначення механізмів реформування сільськогосподарських підприємств, як інструменту політики стимулювання аграрних реформ у Донецькій області. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення державного управління ринковими реформами в аграрному секторі.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.07.2014 |
| Размер файла | 47,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
КРЕТИНИНА ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 346.5:338.43.01
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ
Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління
Донецьк - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Адамов Борис Ісайович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри загального та адміністративного менеджменту.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Ткаченко Валентина Григорівна, Луганський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України (м. Луганськ), ректор;
кандидат наук з державного управління Ровний Валерій Григорович, Донецька обласна державна адміністрація, начальник головного управління сільського господарства та продовольства.
Провідна установа - Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя), кафедра державного управління та адміністративного менеджменту.
Захист відбудеться 20 вересня 2005 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.
Автореферат розісланий “ 10 ” серпня 2005 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У системі соціально-економічних трансформацій, які здійснюються в Україні, важливе місце займає проблема реформування аграрних відносин. Об'єктивна необхідність такої реформи обумовлена складним станом сільського господарства України, яке тільки починає пристосовуватися до умов ринкової економіки. Аграрна реформа покликана перевести на принципово нову основу розвиток найважливішої в економіці країни агропромислової сфери виробництва з її серцевиною - сільським господарством. Держава повинна допомогти успішному здійсненню аграрної реформи, створюючи інституціональні та організаційні засади для відродження у селянина почуття господаря, реалізації виробничої ініціативи та підприємництва, соціального захисту сільського населення. Розвиток даних чинників сприятиме зростанню ефективності сільськогосподарського виробництва.
Теоретико-методологічні основи, сутність, визначення проблем аграрних відносин були закладені впродовж XVII - на початку XX ст. Д. Рікардо, А. Смітом, К. Марксом, Ф. Тернером, Н. Зібером, В. Садовським, Н. Баліним, М. Восленським, М. Туган-Барановським, О. Чаяновим. Актуальними для сучасного етапу ринкової трансформації сільського господарства України є такі методологічні питання, як роль держави у реформуванні майнових і земельних відносин, становленні сільськогосподарських підприємств, розвитку кооперації, фермерства та приватних підсобних господарств, удосконаленні цінового механізму та усуненні диспаритету цін, який склався між сільським господарством та галузями, що обслуговують його. При вирішенні цих та інших питань використовуються різні підходи, найбільш раціональні з яких застосовують на практиці. У цьому велика заслуга таких відомих вчених-аграрників, як А. Балян, Ю. Білик, Г. Дзись, В. Зиновчук, А. Лисецький, Б. Пасхавер, П. Пушкаренко, П. Макаренко, А. Могильний, О. Онищенко, П. Саблук, В. Трегобчук, О. Шпичак, В. Юрчишин, Г. Черевко та ін. Праці українських, німецьких, американських економістів-консультантів Р. Балакіна, О. Гончарука, Ю. Привалова, В. Сиденка, Д. Дж.Седика, Стефана фон Крамон-Таубаделя, У. Кьостера, Л. Штриве, Г. Рашко, П. Еберхардта, Агерлід Л. Мартиненко, Б. Адамова, Г. Губерної, О. Поважного присвячені питанням структурної адаптації та несприятливим інституціональним умовам, які є результатом державної аграрної політики. Ці дослідження здійснювались у межах таких міжнародних програм і закладів, як Німецький інститут економічних досліджень, Інститут Східної Європи, Центр приватизації та економічної реформи в АПК (СРЕR), Українсько-європейський консультативний центр (UEPLAC), Український центр економічних та політичних досліджень ім. Олександра Разумкова.
У наукових дослідженнях певною мірою висвітлена більшість питань, які розглядають розвиток сучасних аграрних відносин в Україні. Однак залишається невирішеною проблема стимулюючої ролі держави в аграрних перетвореннях і відповідних методів її реалізації. Відсутні праці, в яких би здійснювався аналіз наслідків одержавлення аграрних відносин і порівняльний аналіз стану аграрних відносин України та інших постсоціалістичних країн у період трансформацій.
Порівняльний аналіз особливостей здійснення трансформаційних процесів в агросфері України, в інших постсоціалістичних країнах, у кожному окремому регіоні України досліджує своєрідність організації земельних відносин і механізму передачі частини колективних земель у приватну власність. Суттєвим аргументом на користь регіоналізації державного управління агрореформами є те, що Донецький регіон, який розглядається, - це найбільший промисловий регіон і водночас значний виробник сільсько-господарської продукції, що відрізняє його від інших регіонів України. За обсягом сільськогосподарських угідь Донецька область не поступається сільськогосподарським регіонам, а за обсягом валової продукції значно випереджає багато з них.
Актуальним при виборі теми та напрямку дослідження було також вивчення всієї системи реформування в регіоні, який характеризується інтенсивністю проведення реформ. Регіональний контекст державної аграрної реформи є тим новим напрямком дослідження реформ в аграрному секторі, який і теоретично, і практично підтверджує актуальність теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління на 1999-2004 рр. за темою “Організаційно-господарський механізм розвитку економіки Донбасу та східного регіону України” (номер державної реєстрації 0100U003071). У межах даної теми автором написані наступні розділи: “Розвиток проблеми ефективності аграрної праці у ринкових умовах” (1999 р.), “Методи визначення ефективності сільськогосподарського виробництва” (2000 р.), “Розвиток підприємництва в селі як основний фактор зростання ефективності сільсько-господарського виробництва” (2001 р.), “Динамічні методи дослідження оптимізаційних рішень у сільському господарстві” (2002), “Державна стратегія управління соціально-економічними факторами в АПК” (2003 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення та науково-методичне обґрунтування необхідності та можливості державного стимулювання ринкових перетворень у сільському господарстві, а також розробка пропозицій щодо формування ефективної інституціонально-економічної системи державного управління ринковими реформами в аграрному секторі.
На підставі загальних теоретичних засад була науково розроблена проблема трансформації аграрних відносин у Донецькому регіоні, який має свої природні, економічні й соціальні особливості.
Для досягнення зазначеної мети необхідно було визначити та вирішити такі задачі:
проаналізувати основні історичні тенденції державного регулювання аграрних та земельних відносин в Україні;
виявити особливості аграрної політики в Україні на етапі трансформації соціально-економічних відносин;
здійснити порівняльний аналіз реформ в аграрному секторі України та інших постсоціалістичних країн, виявити типові проблеми державної аграрної політики, які необхідно вирішити;
обґрунтувати необхідність і можливість регіоналізації аграрної політики держави як основи стимулювання розвитку аграрного сектору;
розробити методи, моделі, механізми реформування сільськогосподарських підприємств і удосконалення ціноутворення як основного інструменту політики стимулювання аграрних реформ у Донецькій області;
розробити рекомендації щодо вдосконалення державного управління ринковими реформами в аграрному секторі.
Об'єкт дослідження - організаційно-правові та соціально-економічні процеси, направлені на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
Предмет дослідження - теоретичні, методичні, прикладні аспекти державного стимулювання ринкових реформ в аграрному секторі для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи стали наукові праці про сутність аграрних відносин та особливості політики держави щодо сільськогосподарського виробництва на різних історичних етапах його розвитку, одержані вітчизняними та закордонними дослідниками. Були використані також законодавчі акти та інші нормативно-правові документи з державного регулювання аграрних відносин в Україні.
У дослідженні використовувалися методи, які базуються на загальноприйнятих підходах до вивчення економічних явищ і процесів, зокрема, реформування аграрних відносин. Так, абстрактно-логічний метод використовувався при обґрунтуванні особливої ролі аграрного сектору в економіці країни і визначальних передумов підвищення його ефективності; історико-економічний метод - при аналізі тенденцій розвитку аграрних відносин в Україні й регіоні за час, який передує трансформаційним процесам; статистико-економічний метод - при розгляді динаміки розвитку фермерських і приватних підсобних господарств; порівняльний аналіз - при вивченні структури виробництва, валової продукції, врожайності сільськогосподарських структур, поголів'я худоби та інших показників у колективних, фермерських і приватних підсобних господарствах і обґрунтуванні вибору інструментів стимулювання сільськогосподарського виробництва у державній аграрній політиці; маржинальний аналіз - при виборі оптимізаційних рішень сільськогосподарських виробників; експериментальний аналіз - при розробці моделей реформування і рекомендацій щодо вдосконалення державного управління ринковими реформами в аграрному секторі.
Інформаційну базу дослідження склали закони України, матеріали Державного комітету статистики, Донецького обласного управління статистики, науково-методична та інформаційно-публіцистична література, аналітичні розробки автора.
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі систематичних досліджень подані теоретичні обґрунтування та методологічні розробки вдосконалення державного інституціонально-організаційного управління ринковими перетвореннями в аграрному секторі на засадах його регіоналізації і розвитку стимулюючих методів управління, реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств на основі вертикальної інтеграції і необхідності капіталізації земельних відносин.
Наукова новизна полягає у такому:
Уперше:
обґрунтовано теоретичні положення, згідно з якими аграрні відносини за своєю сутністю є взаємозв'язаною єдністю технологічних, соціально-економічних, організаційно-інституціональних і політичних відносин;
методологічно аргументовано зміну ролі держави в умовах оволодіння ринковими механізмами регулювання аграрних відносин;
розроблено напрямки регіонального розвитку аграрних реформ як прикладний аспект сучасного етапу аграрних відносин;
удосконалено
системи напрямків і методики проведення аграрних перетворень у Донецькій області, яка займає провідні позиції в промисловому і сільськогосподарському виробництві;
одержали подальший розвиток:
напрямки реструктуризації колективних підприємств, які можуть стати рівноправними, конкурентоспроможними учасниками ринкових відносин;
основні шляхи вдосконалення ціноутворення в умовах реформування аграрних відносин;
положення про капіталізацію землі та включення вартості землі до вартості сільськогосподарського капіталу для забезпечення нормального процесу розширеного відтворення в аграрному секторі.
Практичне значення одержаних результатів. Результати, одержані в процесі підготовки дисертації, є певним внеском у теорію, методологію та практику реформування аграрних відносин і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Зазначені результати відкривають можливості для прискорення трансформації аграрних зв'язків.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:
- виділено функції державного управління АПК, що дало змогу структурувати процес ринкових перетворень у галузі;
- здійснено структурне упорядкування ринкового механізму управління перехідною економікою АПК;
- розроблено модель державного управління ринковими трансформаціями на регіональному рівні (кооперативи вертикальної інтеграції). Матеріали дисертаційної роботи використовуються у викладанні курсів макро- і мікроекономіки в Донецькому державному університеті управління;
- запропоновано використання динамічного методу граничного приросту економічної ефективності фермерських і малих корпоративних підприємств, а також методу цінового моніторингу ринкового обігу продукції сільськогосподарського виробництва для регулювання міжгалузевої конкурентоспроможності підприємств галузі Донецької області.
Результати дослідження можуть бути використані в практиці державного регіонального управління при орієнтації на більш ефективне використання сільськогосподарських ресурсів і створення основ для стабільного і збалансованого розвитку сільськогосподарського виробництва.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження підтверджено відповідними довідками про їх впровадження: при реалізації програм розвитку Донецької області на період до 2020 року Донецької облдержадміністрації (довідка № 05/17-152 від 27.01.2005 р.), при реалізації програм розвитку Головним управлінням сільського господарства та продовольства Донецької облдержадміністрації (довідка № 01/186-32 від 14.03.2005 р.), у навчальному процесі Донецького державного університету управління (довідка № 0112/239 від 15.04.2005 р.)
Матеріали дисертаційного дослідження були використані при розробці курсів “Макроекономіка” та “Мікроекономіка” і найшли своє відображення при написанні IV розділу навчального посібника з мікроекономіки “Ринки факторів виробництва”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження проведене автором самостійно. Основні ідеї та розробки належать авторові. Внесок результатів дисертації у досліджувану проблему полягає в теоретичному обґрунтуванні й конкретизації сутності аграрних відносин і аграрних реформ; у розробці науково-методологічних засад здійснення аграрних реформ у країні та регіоні; у розкритті динамічних методів визначення ефективності сільськогосподарського виробництва; у розробці моделі реформування колективних господарств у кооперативи; у методологічних обґрунтуваннях формування державної політики ціноутворення у сільському господарстві. Концептуальні ідеї автора і практичні розробки були опубліковані у наукових роботах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на: регіональній науково-практичній конференції “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область - 2010)” (м. Донецьк, 28-30 вересня 1999 року); IV Міжнародній конференції “Наука і освіта 2001” (Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ-Харків-Черкаси-Житомир, 2-15 лютого 2001 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Глобалізація економіки: нові можливості чи загрози людству” (м. Донецьк, 21-22 березня 2001 року); науково-практичній конференції “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слов'янськ, 23-26 квітня 2001 року); I Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова 2001” (Дніпропетровськ-Харків-Одеса, 5-7 листопада 2002 року).
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані автором у 16 наукових роботах, серед яких 3 статті у наукових журналах, 8 статей у збірниках наукових праць, 4 у матеріалах конференцій, 1 навчальний посібник. Загальний обсяг публікацій складає 7 д. а. Особисто автору належить 6,8 д. а.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, які викладені на 190 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 4 рисунки, 24 таблиці, які наведені на 28 сторінках. Список використаних джерел складається зі 166 найменувань, поданий на 16 сторінках, 3 додатки - на 12 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Розділ 1. Закономірності розвитку ролі держави в аграрному секторі: історія та практика. У розділі показано роль держави у розвитку аграрних відносин в історичному контексті з урахуванням особливостей України. Сільське господарство колишнього СРСР базувалось на командно-бюрократичній системі управління і вимірювало результати господарської діяльності через витрати, сприяючи тим самим надлишковості природокористування. Це й стало основною причиною аграрної кризи, яка виникла ще до розпаду СРСР.
Головні причини сучасної аграрної кризи зосереджені за межами галузі, у сфері макроекономічних процесів і макроекономічного регулювання, тому необхідною умовою її подолання є здійснення земельної реформи і реформування усієї системи аграрних відносин.
Перші підсумки земельної реформи в Україні свідчать про те, що процес дифузії власності продовжується. У результаті земельної реформи здійснилася демонополізація державної власності, сформувалися різноманітні форми земельної власності, що сприяло реалізації принципів ринкової економіки і зростанню виробництва. Роль держави при цьому зводиться до створення умов для максимального розвитку конкурентного середовища, ініціативи, раціонального використання ресурсів. З метою ефективного функціонування такого управління необхідно створити регульований державою ринок усіх категорій земель і відповідне законодавство. Державну підтримку сільських товаровиробників необхідно здійснювати за рахунок коштів центрального та регіонального бюджетів. Механізм підтримки сільгосппідприємств на державному рівні зводиться до стимулювання сукупного попиту, установлення паритету цін та заміни бартерних операцій на грошові розрахунки, що сприятиме створенню повноцінного товарного ринку.
У дослідженні сформульована ідея, що державі необхідно соціалізувати прибутки від землі, переходячи на одержання державних прибутків не за рахунок податків, а за рахунок ренти. Для цього необхідно усуспільнити рентний прибуток, а заробітну плату і прибуток залишити в приватному секторі.
Після розгляду трансформації сільськогосподарського виробництва з точки зору держави як суб'єкта управління в подальшому об'єкт дослідження розглядається з точки зору внутрішніх механізмів і стимулів розвитку на прикладі пореформеного розвитку постсоціалістичних країн.
Низька продуктивність праці в українському сільському господарстві є наслідком невизначеності зовнішнього середовища, управляти яким має держава, а також екстенсивних методів господарювання та низької мотивації праці у суспільному секторі.
Ситуація у сільському господарстві України не гірша, ніж у більшості країн з перехідною економікою. Здійснений у дисертаційному дослідженні статистичний аналіз показав, що показники України за валовим виробництвом основних сільськогосподарських культур цілком порівнянні з показниками інших країн пострадянського простору, але за їх урожайністю, яка показує продуктивність та структурні зміни, Україна дуже сильно відстає.
Досвід інших східноєвропейських країн свідчить, що саме реструктуризація аграрних підприємств (навіть без нових технологій або капітальних вкладень) відіграла важливу роль у правильному використанні існуючих ресурсів та підвищенні ефективності сільськогосподарського сектору. Концепція реформування аграрної сфери у цих країнах орієнтована на сучасну цивілізовану модель, яка поєднує ринкове та державне регулювання аграрного сектору. В Україні головною причиною глибокої кризи сільського господарства є слабкість державного регулювання.
Головна вада української сільськогосподарської політики - перешкоджання виникненню ринку землі. Це призводить до того, що земля використовується неефективно, не поєднується з достатнім капіталом і сучасною технологією, тобто має збитковий характер. Водночас багато політиків і аналітиків в українському уряді акцентують увагу на технічній, а не економічній ефективності.
У результаті теоретичного дослідження і порівняльного аналізу вирішені такі завдання: виявлені принципи державного регулювання трансформаційних перетворень, які відповідають економічним та історичним умовам України; продемонстровано, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і зниження трансакційних витрат можливі за умови глибоких структурних та інституціональних змін, які здійснює держава. аграрний донецький державний регулювання
Розділ 2. Необхідність регіоналізації державної аграрної політики. У даному розділі розглянуто трансформаційні процеси в Україні, які призводять до посилення регіоналізму. В ході дослідження виявлена проблема заміни старого інструментарію територіального планування на новий, адекватний ринковим відносинам.
Вирішення даної проблеми допоможе зменшити існуючі регіональні просторові протиріччя. Сьогодні в багатьох областях України розроблені програми державної регіональної аграрної політики і визначені наступні завдання для їх реалізації: підтримка інноваційної діяльності; формування інвестиційної інфраструктури; стимулювання сукупного попиту; розробка критеріїв оцінки регіону за потенційними можливостями природних ресурсів.
На прикладі Донецької області показано, що, з одного боку, здійснення програм державної аграрної регіональної політики сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва та його конкурентоспроможності, а з іншого - реалізація такої політики викликає певні труднощі.
Донецька область за розміром сільськогосподарських угідь (2047,6 тис. га) дорівнює розмірам подібних угідь таких сільськогосподарських областей, як Полтавська, Чернігівська, Вінницька, а за обсягом валової продукції у 2003 році Донецька область посіла шосте місце в Україні й випередила Чернігівську область на 13 %, Полтавську - на 3 %. Водночас щорічний темп приросту виробництва у Донецькій області у 2003 році складав 23,5 % спаду виробництва.
Така ситуація обумовлена кількома причинами. Інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств як у Донецькій області, так і в цілому по Україні не має економічного підґрунтя. Показниками інноваційної діяльності можуть бути частка доданої вартості у загальному випуску продукції і рентабельність підприємств. Питома вага доданої вартості Донецької області у загальному випуску продукції складає 37,7 %, що нижче, ніж в середньому по Україні (40,5 %). При цьому структура доданої вартості у Донецькій області містить додані вартості добувної та обробної промисловостей, частка яких у регіональному випуску продукції є дуже високою. Саме ці галузі промисловості характеризуються невисокою питомою вагою доданої вартості, їх прибутки пояснюються величезними обсягами постачань. Економіка Донецької області не є високотехнологічною, що впливає на розвиток інноваційних процесів у сільському господарстві, на яке у Донецькій області приходиться 6,4 % валової доданої вартості. За цими параметрами галузь посідає четверте місце серед різних видів економічної діяльності.
На господарському рівні головною складовою інноваційної діяльності мають бути внутрішні накопичення, тобто певна частка доданої вартості, створеної у господарстві. На практиці такі накопичення відсутні, оскільки, наприклад, у 2003 році 60,7 % господарств Донецької області були збитковими, рентабельність 21,4 % господарств не перевищувала 5-6 % (див. табл. 1).
Такий стан інноваційної діяльності пояснюється відсутністю державної підтримки і регіональних програм розвитку інноваційної діяльності з детальним доповненням урядових рішень, яке враховує місцеві умови.
Таблиця 1 Показники роботи сільськогосподарських підприємств Донецької області
|
Показник |
Рік |
||||||
|
1995 |
1997 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
||
|
Кількість сільськогосподарських підприємств |
460 |
489 |
559 |
518 |
463 |
410 |
|
|
Кількість сільськогосподарських підприємств, які одержали прибуток мали збитки |
398 62 |
55 434 |
276 283 |
362 156 |
322 141 |
176 234 |
|
|
Прибуток (збитки), млн грн |
48,9 |
-179,1 |
-32,8 |
105,2 |
3,9 |
-99,0 |
|
|
Рівень рентабельності (збитковості) від усіх видів діяльності |
15,3 |
-27,4 |
-3,8 |
10,6 |
0,4 |
-9,7 |
Одним з основних чинників критичного стану сільськогосподарських підприємств Донецької області залишається диспаритет цін. Наприклад, впродовж 1990-1999 років зростання цін на ресурси, які споживають у галузі, в шість разів перевищило зростання цін на сільськогосподарську продукцію. Відбувалося повне “вимивання” оборотних коштів та збільшення збитковості виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції. З цієї причини погіршилися інвестиційна та інноваційна привабливість сільського господарства.
Протягом 2003 року сільськогосподарську діяльність у Донецькій області здійснювало 2781 підприємство різної організаційно-правової форми господарювання. Серед них було 2112 фермерських господарств, 402 товариства з обмеженою відповідальністю, 22 кооперативи та ін. На базі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств було створено 615 агропідприємств. За рік їх кількість збільшилась на 8 приватно-орендних підприємств, 8 агрофірм, 3 агроцехи, 1 акціонерне товариство.
Сутність державного управління ринковими реформами в аграрному секторі полягає в юридичному закріпленні нових відносин власності та змінах в організаційно-правових формах сільськогосподарських підприємств.
Таким чином, загальний підсумок державної політики ринкового стимулювання аграрних відносин виявляється у наявності реорганізованих і реформованих господарств, що привело до появи власників землі; виникнення нових форм відносин між підприємствами і власниками землі; свободи вибору організаційно-правової форми підприємства; створення фермерського і кооперативного господарств; фактичної приватизації земельних ділянок приватного підсобного господарства.
Розгляд особливостей трансформаційних процесів сільськогосподарського виробництва Донецької області виявив, що при переході на ринкову систему господарювання особливо актуальними стають теоретичні та практичні розробки державного стимулювання розвитку ринкових відносин в аграрному секторі.
Якщо спиратися на традиції західноєвропейської економічної думки, то необхідно пам'ятати, що в ринкових умовах вартість землі враховується при створенні вартості кінцевої сільськогосподарської продукції, тобто норма прибутку сільського господарства неминуче знизиться, що призведе до зростання цін на сільськогосподарську продукцію. Щоб стримати це зростання, необхідні державні дотації для одержання середньої норми прибутку. У результаті проведеного дослідження зроблено наступні висновки:
Для сільського господарства України найбільш прийнятними є такі динамічні методи “витрати-випуск” і “аналіз приросту”. Метод “витрати-випуск” може бути застосований у сільському господарстві України на макроекономічному рівні для підвищення ефективності сільського господарства як галузі народного господарства. Метод “аналіз приросту” - на мікрорівні, і він є особливо актуальним для вітчизняних фермерських господарств і невеликих корпоративних підприємств для збільшення їх прибутковості й знаходження оптимальних обсягів виробництва.
Методи визначення ефективності сільськогосподарського виробництва перебувають у сфері економічних інтересів держави тому, що дозволяють урахувати такі моменти: як найточніше виміряти економічну ефективність, як буде розподілений прибуток, до яких соціальних наслідків це приведе (прискорить або загальмує трансформаційні процеси у сільському господарстві).
Розділ 3. Напрямки вдосконалення державного стимулювання ринкових реформ в аграрному секторі: організаційні та інституціональні форми, економічні стимули. У розділі досліджено світовий та вітчизняний досвід кооперації, розглянуто питання відродження аграрної кооперації в Україні. Доведено, що ні колективне господарство (колгосп) як феномен радянського сільського господарства, ні “кооперативи” часів перебудови, орієнтовані на одержання максимального прибутку, не можуть претендувати на статус кооперативу. Кооператив - це не просто форма господарювання, а складова ринкової економіки, ідеологія виживання товаровиробників аграрної сфери у ринкових умовах.
У теперішній час поняття “кооператив” в аграрній науці представлене двома концепціями. Перша концепція розглядає сільськогосподарський кооператив як виробниче кооперативне підприємство з горизонтальними зв'язками та оцінює його як комерційну підприємницьку структуру, до якої застосовано подвійне оподаткування. За другою концепцією кооператив - це підприємство з надання послуг. Автори цієї концепції акцентують увагу на специфічності та унікальності кооперативу.
Для ідентифікації поняття “кооператив” необхідно вирішити такі основні завдання: а) підкреслити асоціативно-корпоративний характер кооперативного утворення їх суб'єктів; б) вирізнити кооператив серед інших типів підприємництва.
Якщо кооператив - це об'єднання товаровиробників для надавання послуг, пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом, то акціонерні відносини передбачають об'єднання капіталу, його використання та одержання прибутку. Різні цілі формують різні механізми їх досягнення (табл. 2).
З табл. 2 можна побачити, що сільськогосподарський кооператив є неприбутковою організацією або підприємством особливого типу, яке принципово відрізняється від звичайних корпорацій.
У Донецькій області протягом 2003 року діяло лише 22 кооперативи або менше 1 % вищезазначених підприємств. У статистичній звітності не розрізняють обслуговуючих і виробничих кооперативів. Відомо тільки, що виробничі кооперативи складають менше половини існуючих кооперативів, їх кількість зменшилася з 25 у 2000 до 12 у 2003 році.
Вертикальні процеси кооперації та інтеграції сільських товаровиробників з промисловими, заготівельними і переробними підприємствами набувають сили. Прикладами можуть бути великі агрофірми та агроцехи АК “Шахта ім. О.Ф. Засядька”, ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, СП “Концерн “Енерго” та ін. Інтеграційні процеси, здійснювані у сільському господарстві, сприяють його стабілізації. Відродження та розвиток кооперативних підприємств у сільському господарстві потребує консенсусу в суспільстві.
Іншим важливим напрямком створення економічних відносин та ринкової економіки є цінове державне регулювання виробництва і реалізації сільськогосподарських продуктів. Цінова політика залишається однією з найскладніших проблем сучасного етапу становлення ринкової економіки у сільському господарстві.
Світовий досвід розвитку сільського господарства свідчить про необхідність державного протекціонізму для захисту ринку потенційно конкурентоспроможних вітчизняних товарів і забезпечення нормального процесу розширеного відтворення. Для цього необхідно:
а) у державному бюджеті України створити спеціальний фонд регулювання прибутків сільськогосподарських виробників;
б) Державному комітету статистики України та Міністерству аграрної політики України запровадити обов'язкову для всіх форм власності звітну та статистичну документацію про виробничі витрати, ціни, прибутковість основних сільгоспкультур, здійснюючи ціновий моніторинг продукції усіх сфер АПК;
Таблиця 2 Характерні ознаки корпорацій та кооперативів
|
Ознаки |
Акціонерні товариства відкритого та закритого типів (орієнтовані на інвесторів) |
Кооперативи (орієнтовані на клієнтів-власників) |
|
|
1. Цільова орієнтація |
Створювати прибуток власникам даного підприємства |
Надавати послуги клієнтам-власникам даного підприємства |
|
|
2. Трудова участь у діяльності підприємства |
Трудова участь акціонерів даного підприємства не є обов'язковою (за законом) |
Трудова участь членів підприємства в його діяльності є обов'язковою |
|
|
3. Участь у прийнятті принципових управлінських рішень |
Голосування відбувається за принципом “одна акція - один голос” |
Однакові права у прийнятті рішень за принципом “один член колективу - один голос” |
|
|
4. Розподіл прибутків |
Частка прибутку розподіляється у вигляді дивідендів на вкладений капітал |
Частка прибутку розподіляється пропорційно участі у господарській діяльності кооперативу |
|
|
5. Порядок інвестування |
Здійснюється за рахунок прямих капіталовкладень |
Здійснюються переваж- |
|
|
6. Оподаткування |
Оподатковуються як прибуток підприємства, так і одержані його власниками дивіденди |
Частка прибутку, розподілена пропорційно обсягу виконаних через кооператив робіт, як правило, не оподатковується |
|
|
7. Вихід з підприємства |
Вихід шляхом продажу усіх акцій підприємства |
Вихід шляхом одержання паю у порядку та у термін, передбачений статутом кооперативу |
в) Міністерству економіки України та Міністерству аграрної політики України розрахувати всебічно обґрунтований рівень цін на сільськогосподарську продукцію та рівень цін відтворення;
г) прийняти закон про ціни на сільськогосподарську продукцію, згідно з нормами якого сільське господарство повинне мати однакові з іншими галузями стартові можливості.
Крім економічних функцій, держава має здійснювати політико-правову підтримку господарських відносин. Вочевидь прийняття Земельного кодексу України є значним кроком у створенні життєздатної ринкової економіки і стабільної правової системи. Особливу увагу в процесі подальшого реформування аграрного сектору України слід приділити реалізації прав власності на землю та регулюванню приватного землекористування, що сприятиме узгодженню принципу приватної власності з іншим обов'язковим атрибутом ринкової економіки - свободою і рівністю у процесі обміну товарів для всіх.
У сучасному світі економічні відносини обумовлені інституціональною структурою суспільства. Значна частина суспільних інститутів покликана зменшити негативний вплив зовнішнього середовища на економічних агентів. Для досягнення високої ефективності сільгоспвиробництва необхідно радикально реформувати аграрні відносини, у тому числі весь комплекс не тільки економічних і організаційних, але й соціальних, психологічних і правових чинників, які є структурними складовими ринкового механізму в перехідній економіці АПК. Від їх взаємодії залежить результат ринкових реформ та відродження сільського господарства.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі подані результати теоретичних узагальнень і нового вирішення наукової проблеми державного стимулювання аграрних перетворень у сільськогосподарському виробництві України.
На підставі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки.
За допомогою аналізу сучасних аграрних відносини в Україні виявлена головна проблема, котра потребує негайного вирішення: млявість протікання реформ і незадовільні соціально-економічні результати трансформаційних процесів в аграрній сфері. Така ситуація в аграрній сфері України обумовлена, з одного боку, спадщиною російської імперської та радянської систем організації виробництва у сільському господарстві (спільне та колективне володіння, одержавлення власності), а з іншого - недостатнім державним стимулюванням аграрних перетворень.
Обґрунтована необхідність державного регулювання і реальної підтримки аграрної сфери з боку уряду. Державне регулювання полягає не тільки у централізованому управлінні, а й у створенні умов, які сприяють максимальному розвитку ініціативи селянина, раціональному використанню ресурсів галузі. Політико-правовий аспект державного регулювання земельних відносин полягає в поєднанні надійного земельного законодавства, застосовуваного усіма без винятку суб'єктами держави, з регіональними правовими актами, які дозволяють урахувати специфіку регіону.
Встановлено, що причини невдач аграрної реформи в Україні порівняно з аграрними реформами в постсоціалістичних країнах полягають у слабкості державного регулювання, яке не може ліквідувати такі вади ринку, як монополізація, відсутність визначених прав власності на використання ресурсів і доступу до суспільних товарів, відсутність ринку землі, який є запорукою продуктивності, рентабельності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.
Показано, що найважливішим результатом земельної реформи у сільському господарстві України є перехід на приватні принципи господарювання та прискорення становлення на цьому ґрунті приватного сектору. У результаті здійснився перерозподіл земельних угідь та обсягів виробництва на користь господарств населення.
Розроблена модель реформування сільськогосподарських підприємств у Донецькій області, яка виправдала себе на практиці. Зроблено висновок, що найбільш вигідним і перспективним напрямком для реструктурованих колективних підприємств є кооператив, організаційною формою якого є вертикальна інтеграція, до якої належать виробник, переробник, реалізатор продукції. Кооператив - це не просто певна форма господарювання, а складова ринкової економіки, ідеологія виживання сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах.
Дослідження дозволили виявити, що реформування організаційно-економічних форм господарювання в аграрному секторі - один з головних напрямків державного управління трансформаційними процесами. Інший напрямок - це врегулювання міжгалузевих відносин і ліквідація існуючого диспаритету цін.
Формування ефективного механізму державного управління реформами містить у собі:
здійснення державою більш послідовної аграрної політики, яка не тільки законодавчо закріплює право приватної власності на землю, але й реалізує це право на практиці сільськогосподарського виробництва;
удосконалення існуючих механізмів державної підтримки галузі, направленість дії яких - державна інституціоналізація зовнішнього середовища, що забезпечує стимулювання реформ та ефективності аграрного сектору;
зростання зацікавленості сільських товаровиробників у ефективному використанні можливостей, закладених у приватній власності на землю і майно (земельні та майнові паї), а також прогресивних формах господарювання;
оздоровлення соціальної ситуації в агропромисловому секторі;
Запропоновано наступні напрямки організаційного забезпечення аграрних реформ: програмно-інформаційне; подальше удосконалення Земельного кодексу; підвищення надійності кадрового забезпечення; формування ринкової інфраструктури в аграрному секторі; здійснення аграрного моніторингу подальшого розвитку аграрних відносин.
Все вищезазначене підтверджує висновок, що аграрна реформа ще не виконала свого головного завдання - забезпечення прогресивного розвитку галузі та її розширеного відтворення. Лише комплексне поєднання в цілісний механізм зазначених та інших складових державного стимулювання ринкових реформ в аграрному секторі забезпечить підвищення ефективності розвитку аграрних відносин і продовольчу безпеку країни, а також конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств та належний рівень життя сільського населення.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у наукових фахових виданнях
1. Кретинина Л.В. Конкурентный потенциал сельского хозяйства Украины // Менеджер. - 1999. - № 2. - С. 87-95.
2. Кретинина Л.В. Теоретическое обоснование государственного регулирования рыночных отношений в сельском хозяйстве // Менеджер. - 2000. - № 2. - С. 19-23.
3. Кретинина Л.В. Развитие фермерства как социально-экономическая проблема аграрного сектора Донецкой области // Сб. науч. тр. ДонГАУ “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”. Сер. “Государственное управление”. Т. 2. Вып. 5. - Донецк: ДонГАУ, 2001. - С. 106-107.
4. Кретинина Л.В. Новая концепция кооперативов как условие перспективного развития сельского предпринимательства в Украине // Менеджер. - 2002. - № 6. - С. 75-80.
5. Кретинина Л.В. Государственная поддержка сельскохозяйственных отраслей через ценовой механизм в условиях формирования рыночных отношений // Зб. наук. пр. ДонДАУ “Державне регулювання економічного розвитку”. Сер. “Державне управління”. Т. 4. Вип. 29. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - С. 181-190.
6. Кретинина Л.В., Адамов Б.И. Региональные особенности сельскохозяйственного производства как объекта государственного регулирования (на примере Донецкой области) // Зб. наук. пр. ДонДУУ “Державне регулювання галузей економіки”. Сер. “Державне управління”. Т. 5. Вип. 35. - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - С.137-146.
Особистий внесок здобувача: розробка регіональної аграрної політики управління для врахування регіональних особливостей та виключення поглиблення нерівностей на підставі ринкового господарського механізму.
Друковані праці наукових конференцій, статті в інших виданнях
7. Кретинина Л.В. Методы определения эффективности сельскохозяйственного производства // Зб. наук. пр. Луганського державного аграрного університету. - Луганськ: Вид-во ЛДАУ; Элтон-2, 2000. - № 6/16. - С. 98-103.
8. Кретинина Л.В. Земельные отношения в условиях трансформации экономики // Мiжвузiвський зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 29. - Дп.: Наука i освіта, 2000. - С. 9-12.
9. Мікроекономіка: Навч. посібник / В.Д. Жидченко, П.Ф. Чубенко,
Т.Л. Іванова, Т.Л. Цибулько, Л.В. Кретиніна. - Донецьк: ТОВ “АЛАН”, 2002. - 284 с.
Особистий внесок здобувача: написано три глави, присвячені виробництву і попиту на економічні ресурси, ціноутворенню і використанню ресурсів: заробітної плати, землі, капіталу.
10. Кретинина Л.В. Динамические методы исследования оптимизационных решений в сельском хозяйстве // Зб. наук. пр. ДонДАУ “Актуальнi проблеми економiки”. Сер. “Економiка”. Т. 3. Вип. 14. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - С. 144-153.
11. Кретинина Л.В., Адамов Б.И. Аграрные реформы в постсоциалистических странах и ситуация в украинском сельском хозяйстве // Зб. наук. пр. ДонДУУ “Економіка та маркетинг підприємства і території”. Сер. “Економіка”.Т. 5. Вип. 34. - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - С. 110-118.
Особистий внесок здобувача: проаналізовано методи формування управлінських рішень щодо забезпечення економічної ефективності підприємництва.
12. Кретинина Л.В. Специфические проблемы повышения эффективности сельскохозяйственного предпринимательства в условиях трансформации экономики // Сб. науч. тр. ДонГАУ “Методы развития предпринимательства и макроэкономического регулирования”. Сер. “Экономика”. Т. 2. Вып. 6. - Донецк: ДонГАУ, 2001. - С. 69-75.
13. Кретинина Л.В. Методологические проблемы исследования региональной аграрной экономики // Материалы региональной науч.-практ. конф. “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область - 2010)” г. Донецк, 28-29 сентября, 1999 г. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000. - С. 31-37.
14. Кретинина Л.В. Аренда земель сельскохозяйственного назначения в переходный период экономики Украины // Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. “Україна наукова - 2001”. Сер. “Економiчнi науки”. Т. 12. - Дп.: Наука i освіта, 2001. - С. 6-7.
15. Кретинина Л.В. Исторические тенденции управления украинским государством: от всеобщего огосударствления к государственному регулированию // Тези доповідей ІV Мiжнар. конф. “Наука i освiта - 2001”. Сер. “Економiчнi науки”. Т. 3. - Дп.: Наука i освiта, 2001. - С. 38-39.
16. Кретинина Л.В. Актуализация теории земельной ренты как отражение трансформационных процессов в сельском хозяйстве Украины // Матеріали Мiжнар. конф. “Глобалiзацiя економіки: нові можливості чи загроза людству?”. Т. 2. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. - С. 72-75.
АНОТАЦІЯ
Кретинина Л.В. Державне стимулювання ринкових перетворень в аграрному секторі. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2005.
Дисертація присвячена доведенню необхідності й можливості державного стимулювання ринкових перетворень у сільському господарстві та розробці пропозицій щодо формування ефективної інституціонально-економічної системи управління ринковими реформами в аграрному секторі.
У результаті проведеного дослідження структурована проблема трансформації аграрних відносин в Україні та виявлені проблеми її вирішення з урахуванням особливостей регіонів.
На підставі комплексного підходу дослідження механізму державного стимулювання ринкових відносин у сільському господарстві зроблені висновки про основні історичні тенденції державного регулювання аграрних і земельних відносин в Україні; розкриті особливості аграрної політики в Україні на етапі трансформації соціально-економічних відносин; поданий порівняльний аналіз реформ аграрного сектору України та інших постсоціалістичних країн; доведена необхідність розвитку ринку землі, капіталізації земельних відносин, регіоналізації аграрної політики держави; розроблені моделі реформування сільськогосподарських підприємств.
Основні результати дослідження були використані при розробці державних регіональних програм стимулювання ринкового розвитку сільського господарства Донецької області та реструктуризації сільськогосподарських підприємств.
Ключові слова: державне регулювання, державне стимулювання, реструктуризація сільськогосподарських підприємств, капіталізація землі, ринок землі, державна регіональна програма, ринкові перетворення, аграрний сектор, інституціонально-економічна система.
АННОТАЦИЯ
Кретинина Л.В. Государственное стимулирование рыночных преобразований в аграрном секторе. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - Механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2005.
Диссертация посвящена выявлению и научно-методическому обоснованию необходимости и возможности государственного стимулирования рыночных преобразований в сельском хозяйстве и разработке предложений по формированию эффективной институционально-экономической системы управления рыночными реформами в аграрном секторе.
В результате проведенного исследования структурирована проблема трансформации аграрных отношений в Украине и выявлены проблемы её решения с учётом особенностей регионов.
На основании комплексного подхода к исследованию механизма государственного стимулирования рыночных отношений в сельском хозяйстве сделаны выводы об основных исторических тенденциях государственного регулирования аграрных и земельных отношений в Украине; раскрыты особенности аграрной политики в Украине на этапе трансформации социально-экономических отношений; дан сопоставительный анализ реформ аграрного сектора Украины и других постсоциалистических стран, выявлены типичные проблемы, которые необходимо решать в государственной аграрной политике; обоснована необходимость и возможность регионализации аграрной политики государства как перспективного стимулирования развития аграрного сектора; разработаны модели и механизмы реформирования сельскохозяйственных предприятий; даны рекомендации по совершенствованию государственного управления рыночными реформами в аграрном секторе.
Разработаны конкретно-прикладные мероприятия эффективного развития сельскохозяйственного производства: осуществление государством более последовательной аграрной политики; усовершенствование существующих механизмов государственной поддержки отрасли; стимулирование заинтересованности сельских товаропроизводителей в эффективном использовании возможностей, заложенных в частной собственности на землю и имущество (земельных и имущественных паях) и прогрессивных формах хозяйствования; создание благоприятных экономических условий для ускорения становления реальных и действующих эффективно крестьян-собственников и крестьян-хозяйственников; оздоровление социальной ситуации в агропромышленном секторе; повышение уровня информационного и организационного обеспечения дальнейшего развития аграрных отношений.
В современном мире экономические отношения обусловлены институциональной структурой общества. Для достижения высокой эффективности сельскохозяйственного производства необходимо радикальное реформирование аграрных отношений, включая весь комплекс не только экономических и организационных, но социальных, психологических и правовых факторов, которые являются структурными составляющими рыночного механизма в переходной экономике АПК. От их взаимодействия зависит результативность рыночных реформ и возрождение сельского хозяйства.
...Подобные документы
Характеристика змісту державного управління в аграрному секторі і його взаємозв’язку із правом. Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства. Аналіз правового регулювання підтримки і розвитку з боку держави в аграрних правовідносинах.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 19.08.2010Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них.
реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010Економічна політика як посилення державного управління економічними реформами на сучасному етапі в умовах глибокої кризи в Україні. Аналіз сучасних світових тенденцій у взаємовідносинах суспільства та бізнесу. Державне управління сферою культури.
реферат [81,2 K], добавлен 07.04.2015Визначення та характеристика поняття "процес державного управління" (ПДУ). Співвідношення понять "процес та механізм державного управління". Стадії ПДУ: збирання інформації, розробка (підготовка) управлінського рішення, виконання і контроль рішення.
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Реформи адміністративного розвитку нашої країни за весь час її незалежності. Обгрунтування принципів нового державного управління в Україні, їх систематизація і розробка конкретних механізмів її вдосконалення. Законність в державному управлінні.
курсовая работа [47,0 K], добавлен 10.02.2016Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Поняття державного управління, його принципи та функції, форми та методи. Державне управління як система і як процес. Державне управління в сучасній Росії. Державне управління в соціальній сфері, його соціальна ефективність. Державна соціальна політика.
курсовая работа [78,8 K], добавлен 13.05.2011Поняття кризи державного управління та його складові. Причини виникнення криз державного управління у соціально-економічних системах, аналіз процесу їх розвитку. Антикризове державне управління в Україні. Моніторинг розвитку системи державного управління.
контрольная работа [48,3 K], добавлен 20.05.2015Державне та внутрішньогосподарське управління у галузі вивчення, використання і охорони надр. Завдання державного управління. Права органів державного гірничого нагляду. Охорона прав підприємств, організацій, установ і громадян у сфері використання надр.
реферат [19,0 K], добавлен 23.01.2009Теоретичні основи державного управління зайнятістю населення. Аналіз зайнятості, шляхи удосконалення державної політики в регіоні. Індивідуальні завдання щодо охорони праці та цивільної оборони, забезпечення життєдіяльності населення в сучасних умовах.
дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.05.2010Розробка та впровадження державної регіональної політики. Принципи і механізми реформи в Запорізькій області. Реалізація соціальних ініціатив Президента України. Виконання державної бюджетної програми. Реформування системи медичного обслуговування.
реферат [1,2 M], добавлен 12.11.2013Становлення радянської влади в Україні у 20-ті рр. XX ст. Радянська модернізація України у 30-ті рр. Державне управління республіканських урядів. Злиття державного апарату з партійним. Організація влади та державне управління в умовах незалежної України.
реферат [55,6 K], добавлен 27.08.2012Сутність концептуальних технологій, принципів та критеріїв соціальної роботи в Україні. Розгляд питань державного управління процесами соціального захисту дітей та підлітків в Україні. Розробка основних напрямів оптимізації цих механізмів управління.
дипломная работа [120,0 K], добавлен 11.10.2013Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.
автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012Розглядаються напрями реформування Національної поліції України. Аналізуються шляхи вирішення проблемних питань, що можуть з’явитися в процесі здійснення реформи. Розкривається зміст механізмів публічного управління щодо процесу реформування цих органів.
статья [19,6 K], добавлен 27.08.2017Сучасні принципи державного управління, джерела їх виникнення та порядок формування. Поняття та зміст звернення громадян та вимоги, що висуваються до них. Основні напрямки державної регіональної політики на сучасному етапі. Регіональна економічна політика
контрольная работа [22,9 K], добавлен 14.12.2004Особливості державного управління. Порівняльний аналіз систем державного управління в економіках Польщі, Чехії, Угорщини. Аналіз співробітництва між Угорщиною та ЄС на всіх стадіях євроінтеграції за правовим, організаційним, фінансовим напрямками.
реферат [34,2 K], добавлен 27.12.2011Характеристика правового статусу громадян як суб'єктів аграрних правовідносин. Правовий статус громадян як засновників та учасників сільськогосподарських підприємств корпоративного типу. Статус найманих працівників у сільськогосподарських підприємствах.
контрольная работа [23,9 K], добавлен 15.06.2016Методи державного управління та їх специфіка, втілення державної влади в діяльність органів суспільства. Політичний режим та партійна, профспілкова, виробнича демократія. Адміністративний аспект державного управління, самоактивність спонукальних причин.
курсовая работа [34,7 K], добавлен 14.03.2012Типи інформаційних технологій, що використовуються в залежності від функцій державного управління. Розробка адресної книги та календаря засобами MS Outlook та SIMPLEGROUPWARE для спортивних заходів Тернопільської обласної організації ФСТ "Спартак".
курсовая работа [1,8 M], добавлен 19.09.2014
