Правовий статус Вищої ради юстиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Спеціальність 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура

Назаров Іван Володимирович

кандидат юридичних наук, професор Марочкін Іван Єгорович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри організації судових та правоохоронних органів.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Долєжан Валентин Володимирович, Одеська національна юридична академія, професор кафедри організації судових та правоохоронних органів;

кандидат юридичних наук, професор Кожевніков Геннадій Костянтинович, Харківський інститут підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, професор кафедри організації слідчої роботи в прокуратурі.

Провідна установа -

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра правосуддя юридичного факультету, Міністерства освіти і науки України (м. Київ). суддя прокурор самоврядування дисципліна

Захист відбудеться “01” липня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається необхідністю комплексного наукового вивчення й теоретичного обґрунтування проблем організації й діяльності нового для України державного інституту - Вищої ради юстиції.

Гарантування громадянам права на розгляд їх справ компетентним, незалежним і неупередженим судом потребує створення органу, який взяв би на себе відповідальність за формування високопрофесійного суддівського корпусу. Виникнення Вищої ради юстиції в Україні стало кроком вперед на шляху реалізації демократичного порядку формування останнього. Упровадження такого незалежного органу в державно-правову систему України вимагає ретельної розробки його завдань, місця серед органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади і порядку взаємодії з органами публичної влади. Оскільки він є рецепійованим із зарубіжного досвіду, необхідно враховувати історичний досвід і сучасну практику діяльності аналогічних органів в інших розвинених країнах. Вищі ради магістратури, Вищі судові ради та інші зарубіжні аналоги Вищої ради юстиції України вже тривалий час виступають гарантом незалежності суддів та органів, що формують суддівський корпус у Франції, Італії, Іспанії, Португалії. На шлях створення й використання подібного інституту стали також країни, що розвиваються: Молдова, Польща, Болгарія, Румунія та інші, де такий орган забезпечує реалізацію міжнародних принципів, щодо незалежності суддів, їх відбору, професійної підготовки, статусу тощо.

У тож же час правове становище Вищої ради юстиції в Україні ще й дотепер не зазнало наукового вивчення й розробки. Комплексного дослідження її правового статусу не провадилося, немає фундаментальних розробок природи цього важливого органу, визначення його місця в системі державних органів, чіткого окреслення структури й порядку формування, повноважень і статусу його членів. Суперечливість і неповнота законодавства, яке регулює правовий статус цього інституту, гальмують процес реформування органів судової влади, не забезпечують відкритості процесу формування суддівського корпусу.

Усі перелічені вище положення, відсутність цілісних, системних монографічних розробок з питань статусу Вищої ради юстиції й визначають актуальність теми цієї наукової праці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є елементом цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.099031).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної работи є: а) науковий аналіз статусу Вищої ради юстиції, виокремлення й вивчення її структурних елементів; б) визначення й обґрунтування місця цього інституту в системі державної влади, оптимального обсягу його повноважень; в) сформування теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття Вищої ради юстиції, її функцій, завдань, принципів, форм й методів діяльності; г) опрацювання пропозицій по вдосконаленню структури цього органу, порядку формування й оптимізації його повноважень і функціонування, розробка рекомендацій щодо змін й доповнень Закону України “Про Вищу раду юстиції” та інших законодавчих актів, що стосуються порушеної проблеми.

Поставлена мета обумовила вирішення наступних завдань:

- вивчити відповідне законодавство й досвід роботи аналогів інституту Вищої ради юстиції України в інших країнах, їх компетенцію, особливості формування й систему повноважень і виокремити позитивні елементи щодо функціонування подібних органів з метою запровадження у вітчизняну практику;

- проаналізувати законодавство України з метою виявити існуючи недоліки стосовно правового забезпечення функціонування Вищої ради юстиції і внести пропозиції по їх усуненню;

- визначити структуру правового статусу Вищої ради юстиції, розглянути її елементи;

- дослідити місце даного інституту у процесі формування суддівського корпусу, здійснення дисциплінарного провадження, окреслити коло його повноважень, назвати основні недоліки в його діяльності, надати пропозиції по розробці процедури використання потенціалу такого органу в повному обсязі;

- розробити модель оптимальної взаємодії Вищої ради юстиції з іншими органами державної влади у процесі здійснення її діяльності, охарактеризувати її реальне становище в системі останніх;

- проаналізувати порядок формування зазначеного державного інституту, запропонувати найбільш оптимальну модель його складу, вимоги до членів, до обсягу їх прав та обов'язків;

- дослідити правову природу актів Вищої ради юстиції, порядок їх прийняття, процедуру й можливість оскарження.

Об'єктом дослідження є відносини, що виникають у зв`язку з формуванням суддівського корпусу, розглядом Вищою радою юстиції питань про притягнення суддів і прокурорів до дисциплінарної відповідальності.

Предметом дослідження виступають юридична природа, функції, компетенція, нормативне регулювання, організація діяльності, структура й повноваження Вищої ради юстиції.

Методи дослідження. У межах дисертаійної роботи використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження і пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. Вони і становлять методологічне підгрунтя дисертації: історично-правовий - у процесі вивчення практики використання зарубіжних аналогів; порівняльно-правовий - при аналізі статусу Вищої ради юстиції, порядку її формування, структури й повноважень порівняно з її аналогами в інших країнах, зіставленні норм вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав; індукції й дедукції - для визначення поняття “Вища рада юстиції як контролюючий державний орган”; системно-структурний - у процесі з`ясування сутності і змісту правового статусу цього органу, його структури, аналізу повноважень; формально-юридичний метод - при тлумаченні правових норм та розробці законодавчих пропозицій; статистичний - у перебігу з`ясування вимог, що ставляться до кандидатів на посаду судді, і результатів дисциплінарної практики Вищої ради юстиції; моделювання - у ході розробки узагальненої моделі органів, які займаються формуванням суддівського корпусу, порядку їх формування і складу.

Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на роботах і наукових дослідженнях представників загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного права та інших правових галузей. Зокрема, йдеться про праці таких українських і російських учених, як В.Б. Авер`янов, М.Г. Александров, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, М.В. Баглай, А.С. Безнасюк, Л.Р. Біла, В.Т. Білоус, В.А. Бігун, Л.Л. Богачова, П.Т. Василенков, Н.В. Вітрук, В.М. Гаращук, А.З. Георгіца, В.В. Голіна, І.П. Голосниченко, І.Н. Гомеров, В.М. Горшеньов, Ю.М. Грошевий, С.Є. Демський, Ф.Ш. Ізмайлова, Ю.М. Кармазін, І.О. Картузова, М.І. Клеандров, В.С. Ковальський, Л.В. Коваль, В.В. Лазарєв, Ю.І. Лейбо, О.А. Лукашева, О.В. Малько, І.Є. Марочкін, М.М. Марченко, М.І. Матузов, Л.М. Москвич, О.В. Петришин, І.Л. Петрухін, В.І. Рохлін, М.В. Руденко, Н.В. Сібільова, О.Ф. Скакун, М.С. Строгович, В.Я. Тацій, Ю.О. Тихомиров, Ю.М. Тодика, М.В. Цвік, В.Є. Чиркін.

Деякі аспекти організації і функціонування Вищої ради юстиції висвітлювалися С.Ф. Василюком, В.В. Долежаном, В.О. Євдокимовим, С.В. Ківаловим, М.І. Мельником, В.Ф. Погорілком, С.В. Подкопаєвим, А.О. Селівановим, В.І. Шишкіним та ін.

Емпірично-правова база дисертаційного дослідження складається з узагальнених статистичних даних про результати діяльності Вищої ради юстиції у зв'язку з призначенням суддів на посади, здійсненням дисциплінарного провадження щодо суддів та прокурорів, перегляду рішень кваліфікаційних комісій суддів. Правовим підґрунтям слугує Конституція України, законодавчі й підзаконні нормативні акти, що регулюють організацію й функціонування цього інституту, рішення Конституційного Суду України, міжнародні правові акти.

Наукова новизна результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що уперше в Україні проведено комплексне дослідження теоретичних засад правового статусу Вищої ради юстиції. З урахуванням національних особливостей правової системи України й міжнародних принципів правосуддя сформульовані завдання, що повинні виконуватися цим органом, визначено його місце в системі державних органів, проаналізовані проблеми організації діяльності й основні напрямки оптимізації роботи.

Дисертація містить низку суттєвих висновків, що випливають із процесу дослідження. І з них на захист виносяться наступні:

- уперше в Україні на монографічному рівні досліджено правовий статус Вищої ради юстиції як органу, що є гарантом незалежності суддів, контролює діяльність кваліфікаційних комісій суддів по добору кандидатів на посаду судді, обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, а також здійснює дисциплінарне провадження у випадках, передбачених законодавством України;

- уперше окреслено й розглянуто елементи, з яких складається статус Вищої ради юстиції, визначено й охарактеризовано форми, методи, принципи діяльності й завдання, а також цілі, предмет, об'єкт, межі й засоби її діяльності;

- уперше структуровано статус членів Вищої ради юстиції, розроблено й досліджено способи обмеження ризику тиску на них, перелік їх прав та обов'язків, гарантії їх незалежності; узагальнено права й обов`язки Голови Ради юстиції, його заступника, секретарів секцій;

- виокремлено й аргументовано такі основні функції Вищої ради юстиції, як: кадрова, дисциплінарна, забезпечення незалежності суддів і захищеності прокурорів, представницька, організаційно-управлінська;

- уперше проведено порівняльно- й історико-правове дослідження статусу Вищої ради юстиції в Україні та її зарубіжних аналогів у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Молдові та інших країнах, визначено їх місце в системі державних органів;

- внесено пропозиції щодо удосконалення порядку формування Вищої ради юстиції, обґрунтовано необхідність внесення змін до її складу й переліку її формуючих суб`єктів;

- досліджено специфіку участі Вищої ради юстиції у формуванні суддівського корпусу і здійсненні дисциплінарного провадження щодо суддів і прокурорів, а також порядок взаємодії з іншими органами державної влади й суддівського самоврядування з цих питань;

- аргументовано доцільність розширення компетенції Вищої ради юстиції шляхом надання повноважень по внесенню подань про обрання суддів безстроково і про призначення суддів на адміністративні посади;

- запропоновано відповідні зміни до Законів України “Про Вищу раду юстиції”, “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”.

Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що результати наукових пошуків, сформульовані у висновках і рекомендаціях, можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій роботі вчених, оскільки матеріали дисертації можуть стати підгрунтям для подальшого вивчення діяльності органів судової влади в межах добору, підготовки й формування суддівських кадрів, відповідальності суддів і прокурорів;

- у правотворчій сферіі - у процесі розробки і прийняття нового Закону України “Про Вищу раду юстиції”, внесення змін і доповнень до Законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про прокуратуру”;

- у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів навчальної літератури і лекційних курсів “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація роботи суду”, “Організація судової влади”, “Організація роботи в органах прокуратури”, “Конституційне право”, у проведенні практичних занять;

- у правозастосовчій діяльності - розроблені в межах дослідження висновки і пропозиції спрямовані на забезпечення однакового застосування норм права кваліфікаційними комісіями суддів, органами суддівського самоврядування, Державною судовою адміністрацією й Вищою радою юстиції в межах їх компетенції.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена і схвалена на її засіданні й рекомендована до захисту.

Основні положення, висновки й пропозиції доповідалися автором на II міжнародній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (м. Одеса, 24 - 26 трав. 2002 р.) і Міжнародній науково-практичної конференції “Стан судової реформи в Україні: проблеми і перспективи” (м. Харків, 18 - 19 квіт. 2002 р.).

Теоретичні результати дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні семінарських занять з курсів “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація роботи суду”, “Організація роботи в органах прокуратури”.

Публікації. Основні положення наукових пошуків відбиті в 6-ти публікаціях: 4-х наукових статтях, 3 з яких опубліковано у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, а також у 2-х тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета й логіки дослідження дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, що включають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (236 найм.). Загальний обсяг тексту дисертації (без списку використаних джерел) становить 180 стор., використаних літературних джерел - 20 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються зв`язок роботи з науковими програмами, мета й завдання дослідження, методологічна, теоретична і емпірична бази, розкриваються сутність і стан обраної проблеми, наукова новизна одержаних результатів, сформульовані основні положення, що виносяться на захист, наводяться дані щодо їх апробації й опублікування.

Розділ 1. “Теоретичні засади правового статусу Вищої ради юстиції” складається з 3-х підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Природа Вищої ради юстиції” проаналізовані погляди представників науки, законодавство України, що розкривають сутність таких понять, як “статус”, “правовий статус” (Ю.М. Шемшученко, В.Д. Бабкін, Н.І. Матузов, В.Б. Авер`янов, Н.В. Вітрук, Ю.О. Тихомиров та ін.), “державний орган” (П.Т. Василенков, Т. Андрусяк, Л.Л. Богачова, В.А. Бігун, Ю.П. Битяк та ін.), “контроль”, “контролюючий орган” (С.І. Ожегов, В.А. Лебєдєв, В. Дурденевський, Ф.Ш. Ізмайлова, В.І. Рохлін та ін.), що досить важливо для визначення й обґрунтування природи Вищої ради юстиції.

Пропонується структуру правового статусу Вищої ради юстиції визначити через такі її елементи: порядок формування складу; порядок припинення діяльності члена Ради, процедура й порядок переобрання складу; компетенція Вищої ради юстиції, порядок і способи її реалізації; повноваження Голови Вищої ради юстиції; повноваження члена Вищої ради юстиції; нормативно-правове визначення положення Вищої ради юстиції в системі державної влади. Зазначається, що чітке нормативне закріплення всіх структурних елементів цієї правової категорії в національному законодавстві вкрай необхідно, оскільки має безпосереднє значення для формування однієї з гілок державної влади України - судової.

Для з`ясування природи Вищої ради юстиції просліджується історія створення подібних органів у зарубіжних країнах, починаючи з Франції, де вперше Вища рада магістратури з'явилася в 1883 р. Проведено порівняльний аналіз конституційного регулювання правового статусу зарубіжних аналогів у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Молдові тощо, окресленя їх місця в системі державних органів цих країн, покладених на них завдань, досліджено і критично проаналізовані наукові погляди на ці питання. З погляду дисертанта, Вища рада юстиції при “трансплантації” із зарубіжного ґрунту набула істотних відмінностей внаслідок національних особливостей правової системи України; змінився також обсяг її повноважень (звузився). З огляду на повноваження і порядок формування цього інституту його не можна розглядати як орган суддівського самоврядування (як у більшості зарубіжних країн). Раду юстиції слід визначити як незалежний орган, що контролює діяльність кваліфікаційних комісій суддів по добору кандидатів на посаду судді, обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, здійснює дисциплінарне провадження у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також є гарантом незалежності суддів при відправленні правосуддя.

Автор обґрунтовано визначає Вищу раду юстиції як виборний, колегіальний, постійно діючий контролюючий державний орган спеціальної компетенції, що діє на всій території України. Поряд із цим вирізняються й розглядаються цілі її діяльності, предмет, об'єкт, межі, засоби контролю й функції, що дозволило зробити висновок про провідну контрольну діяльність Ради юстиції - забезпечення подальшого розвитку професіоналізму кадрового складу органів судової влади, незалежності суддів і певною мірою працівників прокуратури, а також доступ громадськості до об'єктивної інформації про процеси, що відбуваються в органах судової влади, про рівень професіоналізму працівників суду та прокуратури.

У підрозділі 1.2. “Проблеми формування і структура Вищої ради юстиції” зазначається, що під порядком формування розуміються: склад Вищої ради юстиції, перелік формуючих її суб'єктів, порядок висунення ними кандидатів у її члени, вимоги, що ставляться до членів Ради, строк їх діяльності, порядок переобрання її складу, припинення (зупинення) повноважень члена Вищої ради, порядок обрання Голови цього органу.

Детально з`ясовуються порядок скликання і проведення з'їздів суддів України, адвокатів України, представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ, всеукраїнської конференції працівників прокуратури для призначення членів Вищої ради юстиції. Розглядаються найбільш важливі питання: моменти набуття повноважень членом Ради юстиції, повноважень її нового складу, порядок і час припинення повноважень її члена. Звертається увага на спірні ситуації, що виникають на практиці у зв'язку з прийняттям і припиненням членства у Вищій раді. Поділяється точка зору, відповідно до якої повноваження і строк призначення члена Вищої ради юстиції починають спливати з моменту прийняття присяги, а не ухвалення рішення про призначення його суб'єктом висунення, оскільки до присяги член Ради не має права виконувати свої обов'язки. Провадиться порівняльний аналіз порядку формування зарубіжних аналогів: способи, строки і форми призначення (обрання) складів цих органів (Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Болгарії, Албанії й ін.). Наголошується, що при його різноманітності головним проблемним питанням для всіх є кількісне співвідношення суддів та інших представників юстиції у складах рад.

Розглядаються міжнародні акти (Конвенція про захист прав та основних свобод людини, Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 і 40/146 Генеральної Асамблеї ООН, Рекомендація № (94) 12 “Незалежність, дієвість і роль суддів”, схвалена Комітетом Міністрів Ради Європи, Європейська хартія про закон “Про статус суддів”), на підставі яких виведено основні вимоги до органів, аналогічних Вищій раді юстиції України, а саме:

а) нормативне регулювання діяльності рад не нижче законодавчого рівня;

б) незалежність від виконавчої й законодавчої влади, неупередженість;

в) не менше половина складу повинна складатися із суддів, обраних суддями;

г) конкретні повноваження, обов'язковість прийнятих рішень для інших державних органів, самостійність у визначенні процедури прийняття рішень;

д) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності мають контролюватися судовим органом вищої інстанції.

У Вищій раді юстиції України з 20 членів 1/5 частини складу - це судді. У низці країн з деяких причин теж не виконується вимога, щоб склад такого органу судді становили не менше половини. Однак такого співвідношення немає в жодній державі, де існує подібний орган. На думку дисертанта, число суддів у складі Ради юстиції повинно бути збільшено при збереженні загальної чисельності її членів. Це можна зробити, надавши право з'їзду суддів України призначати в Раду юстиції 6 членів із числа суддів: 4-х від загальних судів (з обов`язковим представництвом одного судді від військових судів) і по одному - від господарських та адміністративних. З'їзд адвокатів України необхідно вивести з переліку суб'єктів формування Вищої ради юстиції. У той же час ті її члени, які призначаються Верховною Радою і Президентом України, не повинні бути депутатами Верховної Ради України, а обиратися з представників юридичної науки й адвокатури. Такий стан дозволить залишити чисельність Ради тією ж, підвищити представництво суддів і, що важливо, зменшити її політизацію.

Окреслено загальні питання структури Вищої ради юстиції, вирізнені її складники, проведено аналіз побудови аналогічних органів у Франції, Італії, Іспанії, Молдові, Казахстані.

У підрозділі 1.3. “Взаємодія Вищої ради юстиції з органами державної влади й органами суддівського самоврядування” звертається увага на центральне розташування цього інституту в системі державних органів України. З`ясовуються специфіка, характерні ознаки, відмінні від ознак інших державних органів, які окреслюють місце Вищої ради юстиції в системі державної влади.

Вказується на особливості реалізації принципу поділу державної влади в Україні, оскільки, на думку автора, визначення місця Вищої ради юстиції в контексті цього принципу сприятиме призначенню досліджуваного органу й порядку співробітництва з іншими державними органами. При розгляді Вищої ради як конституційного органу, його не можна віднести ні до законодавчої, ні до виконавчої, ні до судової гілок влади. Цей інститут є одним із суб'єктів системи “стримувань і противаг”.

Для позначення точок зіткнення й порядку взаємодії Вищої ради юстиції з органами законодавчої, виконавчої й судової гілок влади вивчаються й систематизуються повноваження Президента й Верховної Ради України, Голови Верховного Суду, З'їзду суддів України, кваліфікаційних комісій суддів, Державної судової адмінистації в межах організації судової влади, аналізуються норми Конституції України щодо повноважень Вищої ради юстиції.

На підставі вищевказаного формулюється висновок, що досліджуваний правовий інститут виступає в ролі організаційно-правового механізму, який не лише захищає права і свободи громадян (зокрема, право на кваліфікований, незалежний судовий захист), а й впливає на саму владу, спрямовуючи її на виконання поставлених завдань. Виступаючи елементом механізму “стримування і противаг” у діяльності державних органів і функціях громадянського суспільства, Вища рада юстиції покликана попереджати й запобігати протистоянню між ними.

Аргументується потреба в активній участі Ради юстиції разом з Державною судовою адміністрацією, Верховним Судом України, Радою суддів України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Міністерством юстиції, Академією суддів України в розробці концепції національної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату органів та установ судової системи, порядку формування кадрового резерву на посади суддів, голів і заступників голів місцевих та апеляційних судів і в опрацюванні інших заходів, що мусить отримати нормативне закріплення.

Розділ 2. “Компетенція Вищої ради юстиції” складається з 2-х підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Повноваження Вищої ради юстиції щодо формування суддівського корпусу України” накреслюються завдання й досліджуються повноваження Вищої ради юстиції при призначенні (обранні) суддів на посаду. Розглядаються поняття добору й розміщення кадрів, наводиться перелік якостей, необхідних для судді. Визначається система органів, що беруть участь у формуванні суддівського корпусу, аналізуються нормативно закріплені вимоги, що ставляться до кандидатів на посаду судді, процедура призначення. Узагальнюються норми Законів України “Про судоустрій України”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про статус суддів”, “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”, низка рішень Конституційного Суду України.

Значна увага приділяється деталізації процедури розгляду Радою юстиції рекомендацій про призначення на посаду професійного судді. Вирізняються прогалини в законодавстві, вказується відсутність чіткої погодженості й координації в діях цього органу з кваліфікаційними комісіями суддів, Державною судовою адміністрацією.

Обґрунтовується думка про потребу розглядати Вищу раду юстиції не лише як орган, що перевіряє висновки кваліфікаційних комісій суддів, а й який забезпечує однакове проведення іспитів усіма цими комісіями.

Наголошується, що порядок участі цього конституційного органу у формуванні суддівського корпусу не можна назвати достатньо нормативно врегульованим. Так, не встановлено чіткого переліку документів, які повинна надавати кожна кваліфікаційна комісія суддів при рекомендації кандидата на посаду судді. Нормативно не визначається обсяг повноважень секретаря секції з питань підготовки подань для призначення суддів уперше і звільнення їх з посад, членів Ради при дослідженні й перевірці матеріалів, направлених кваліфікаційними комісіями суддів разом з рекомендацією про призначення на посаду судді. Автор вважає за необхідне конкретизувати обсяг повноважень Ради, окреслити коло органів, у які вона при виконанні своїх обов'язків може направляти запити по перевірці вірогідності поданих документів, що характеризують кандидатів на посаду судді, на предмет виявлення компрометуючих обставин або фактів, з приводу їх психічної чи фізичної придатності.

Вивчається статистика розгляду Вищою радою юстиції рекомендацій кваліфікаційних комісій суддів про призначення громадян України на посаду суддів уперше за 1998 - 2002 роки. Зазначається важливість створення окремого структурного підрозділу з питань підготовки подань для призначення уперше і звільнення з посад суддів спеціалізованих судів внаслідок істотних відмінностей кандидатського складу в цих судових органах від кандидатського складу в загальних судах. Пропонується надати кандидатові на посаду судді можливість оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів за результатами іспиту до Вищої ради юстиції.

Робиться акцент на недостатності повноважень Ради при обранні суддів безстроково і при призначенні суддів на адміністративні посади, що обмежує можливості цього конституційного органу.

У підрозділі 2.2. “Повноваження Вищої ради юстиції щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів” класифікуються дисциплінарні повноваження Вищої ради юстиції. Досліджуються наукові погляди на дисциплінарну відповідальність, дисциплінарне провадження, його стадії (Ю.С. Адушкін, Д.А. Гавриленко, Ю.А. Пільд, С.В. Подкопаєв, І.С. Самощенко, М.І. Хавронюк, М.Х. Фарукшин). Зазнали докладного вивчення порядок та особливості дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України й вищих спеціалізованих судів, суддів апеляційних і місцевих судів, питання про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, порядок розгляду скарг про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів. На підставі аналізу Закону України “Про Вищу раду юстиції”, Регламенту Вищої ради юстиції і поглядів сучасних учених (І.О. Картузова, Т.Г. Морщакова) обґрунтовується важливість винесення перевірки даних про дисциплінарний проступок за межі дисциплінарного провадження.

Зазначається практична відсутність переліку суб'єктів звернення до Вищої ради з повідомленням про дисциплінарний проступок судді, що може сприяти неоднозначній практиці реагування на такі повідомлення, що надходять до цього інституту. Зроблено аналіз практики роботи Ради по внесенню подань про звільнення судді з посади за 2002 рік. Констатується нечітке нормативне регулювання способу реагування досліджуваного інституту на виявлення фактів сумісності посад суддями або прокурорами, що може призвести до практики “подвійних стандартів”, пропонуються відповідні зміни до законодавства. Указується на неврегульованість вирішення питань про звільнення судді з адміністративної посади, незважаючи на нормативне закріплення таких повноважень за Вищою радою юстиції. Практика розгляду Радою юстиції скарг на рішення про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності ще раз підтверджує незатребуваність її повноважень без відповідних змін у національної моделі прокуратури.

Розділ 3 “Організаційно-правові проблеми діяльності Вищої ради юстиції” складається з 2-х підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Проблеми організації роботи Вищої ради юстиції” досліджуються форми, методи, принципи діяльності Вищої ради юстиції, організація роботи її членів.

З огляду на обсяг компетенції й характер виконуваних цим органом функцій автор доходить висновку, що його діяльність здійснюється в правозастосовчій, інтерпретаційній і контрольно-наглядовій формі, але що потребують уваги й неправові (організаційні) форми його діяльності як-то: проведення засідань, виїзних засідань Ради юстиції, засідань секцій Ради, розробка програм, методичних рекомендацій, організація прес-конференцій, зустрічей, розгляд звернень громадян, особистий прийом громадян, посадових осіб органів державної влади, здійснення бухгалтерського і статистичного обліку. Зазначається їх недостатня нормативна регламентація. Як методи діяльності Вищої ради юстиції вирізняються: проведення перевірок, координація діяльності, одержання пояснень, витребування й аналіз отриманих матеріалів, розробка і прийняття рішень, колегіальне обговорення питань тощо.

До принципів діяльності Вищої ради юстиції належать: законність, самостійність, незалежність, компетентність, колегіальність, об'єктивність, гласність, збереження державної та інших, охоронюваних законом таємниць.

Підкреслюється самостійне значення організації роботи кожного члена Ради окремо, його незалежність, визначення статусу, особливості взаємовідносин з Головою Ради, Радою юстиції в цілому й іншими державними органами й посадовцями. Формулюються структурний склад статусу члена Вищої ради юстиції, способи обмеження ризику тиску на її членів, перелік їх обов'язків, пропонується внести відповідні зміни до чинного законодавства для закріплення перелічених вище положень.

Як способи обмеження ризику тиску на членів Ради юстиції при прийнятті рішення пропонується: а) чітко визначити строки дії повноважень члена Вищої ради юстиції, а також неможливість переобиратися повторно; б) заборонити суміщувати виконання обов'язків члена Ради з участю в політичній діяльності, з представницьким мандатом, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої; в) закріпити заборону на одержання підвищення звання для осіб, які входять до складу Ради юстиції, протягом строку дії їх членства; г) впровадити збереження за членами Вищої ради юстиції права на посаду, яку вони обіймали раніше; д) затвердити вимогу до члена Ради на час роботи в цьому органі зупинити свою професійну діяльність у суді чи прокуратурі.

У підрозділі 3.2. “Основні напрямки оптимізації роботи Вищої ради юстиції” як основні напрямки оптимізації роботи Вищої ради юстиції розглядаються: а) чітке визначення обов'язків і сфери діяльності кожного члена Ради юстиції; б) детальна регламентація статусу посадових осіб Вищої ради юстиції - Голови, заступника Голови, секретарів секцій; в) визначення оптимальної внутрішньої структури; г) формування штату допоміжного й технічного персоналу, грамотне керівництво його діяльністю.

Виконання цих умов, на думку дисертанта, сприятиме: а) розробці і впровадженню на практиці програм по удосконаленню процесу формування суддівського корпусу, забезпеченню становлення незалежності судової влади при активній участі Ради; б) підвищенню авторитету судової влади; в) формуванню єдиних стандартів професійних та етичних вимог до кандидатів на посаду судді й діючих суддів; г) створенню об'єктивної й прозорої процедури формування суддівського корпусу і притягнення суддів до відповідальності; д) забезпеченню можливості для кожного громадянина на справедливий захист через правосуддя.

Поглиблено статус Голови Вищої ради юстиції - повноваження, обов'язки, порядок обрання. Пропонується при його переобранні закріпити положення, яке унеможливлює не лише повторне його обрання, а й обов`язковість обирати на цю посаду члена від іншого суб'єкта формування складу Ради. Обґрунтовується необхідність внести зміни до ст. 19 Закону України “Про Вищу раду юстиції” і виключити можливість для народних депутатів України виконувати обов'язки Голови, заступника Голови, секретаря секції Ради без прикомандирування, а також нормативно закріпити можливість дострокового переобрання Голови Вищої ради юстиції в разі навмисного невиконання ним своїх зобов'язань (чинний Закон України “Про Вищу раду юстиції” такої можливості не передбачає).

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні правового статусу конституційного органу України - Вищої ради юстиції, формулюванні й розгляді його складників. По-новому підкреслюється значення цього органу, його основні завдання, вимоги до складу, порядок взаємодії з іншими державними органами й органами суддівського самоврядування. Основними результатами дослідження є наступні висновки:

1. Структура правового статусу Вищої ради юстиції включає (а) порядок і процедура формування й переобрання складу; (б) компетенцію Вищої ради юстиції, порядок і способи її реалізації; (в) повноваження Голови Ради юстиції і члена Вищої ради юстиції; (г) порядок припинення діяльності члена Ради; (д) нормативно-правове визначення положення Вищої ради юстиції в системі державної влади.

2. Наділення Вищої ради юстиції України повноваженнями щодо прокурорів - це данина зарубіжного досвіду, і немає перспективи для широкого його застосування на практиці без змін вітчизняної моделі прокуратури й без наближення статусу прокурорів до статусу суддів.

3. Відсутність у Вищої ради юстиції України повноважень при обранні суддів безстроково унеможливлює виконання в повному обсязі покладеного на цей орган обов'язку по формуванню високопрофесіонального суддівського корпусу. Як вбачається, до компетенції Ради юстиції повинні бути віднесені повноваження по внесенню подання до Верховної Ради України про обрання суддів безстроково, по внесенню подання Президентові України про призначення суддів на адміністративні посади, що сприятиме гармонізації процесу формування суддівського корпусу і незалежності судової влади.

4. Існує потреба законодавчо визначити Вищу раду юстиції як державний незалежний орган, який контролює діяльність кваліфікаційних комісій суддів по добору кандидатів на посаду судді, обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, а також здійснює дисциплінарне провадження у випадках, передбачених чинним законодавством України.

5. Вища рада юстиції - це контролюючий орган, основною метою діяльності якого є підвищення ефективності роботи кваліфікаційних комісій суддів при доборі й рекомендації осіб для зайняття посади професійного судді, визначення рівня спеціальної підготовленості професійних суддів, розгляд питань про їх дисциплінарну відповідальність, дотримання ними професійних та етичних норм при виконанні своїх обов'язків у випадках, окреслених законом, перевірка обґрунтованості рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури.

6. Функціями Вищої ради юстиції виступають: кадрова, дисциплінарна, забезпечення незалежності суддів і захищеності прокурорів, представницька й організаційно-управлінська функції.

7. Для попередження політизації Вищої ради юстиції й забезпечення об'єктивності й неупередженості її діяльності пропонується змінити порядок формування цього органу. Від З'їзду суддів України повинні обиратися шість членів Ради: 4 - від загальних судів (з обов`язковим представництвом одного судді від військових судів) і по одному - від господарських та адміністративних. З'їзд адвокатів України слід виключити як суб'єкт формування складу Вищої ради юстиції. Члени Вищої ради юстиції, які призначаються Верховною Радою і Президентом України, не повинні бути депутатами Верховної Ради України, а мають обиратися із представників юридичної науки або адвокатури.

8. Практична діяльність Ради юстиції виявила прогалини й недоліки законодавства, що впливають на її функціонування. Зокрема, в Законі України “Про Вищу раду юстиції” необхідно детальніше визначити: а) порядок взаємодії Вищої ради юстиції з кваліфікаційними комісіями суддів і Державною судовою адміністрацією в межах формування суддівського корпусу; б) обсяг повноважень та обов'язків Голови Ради юстиції, його заступника, секретарів її секцій і членів Ради юстиції при виконанні своїх обов'язків; в) обсяг компетенції самої Ради юстиції. Потрібно змінити нормативно закріплені стадії дисциплінарного провадження, навести перелік суб'єктів звернення до Вищої ради для відкриття дисциплінарного провадження.

9. У результаті вивчення організації роботи Вищої ради юстиції вирізнено три форми її діяльності - правозастосовча, інтерпретаційна й контрольно-наглядова, а також методи діяльності: (а) проведення перевірок, (б) координація діяльності, (в) одержання пояснень, (г) витребування й аналіз отриманих матеріалів, (д) опрацювання й прийняття рішень, (е) колегіальне обговорення питань. Чимале значення має окреслення принципів діяльності Ради юстиції, до яких слід віднести: законність, самостійність, незалежність, компетентність, колегіальність, об'єктивність, гласність, збереження державної та інших охоронюваних законом таємниць.

10. Незалежність Вищої ради юстиції прямо зумовлена свободою її членів, що можливо забезпечити тільки чітким з`ясуванням їх статусу. Пропонується вирізняти в межах статусу члена Ради юстиції такі елементи: а) строк повноважень, порядок призначення на посаду й зупинення повноважень члена Ради юстиції; б) права й обов'язки члена Ради юстиції; в) гарантії незалежності члена Вищої ради юстиції від зовнішнього і внутрішнього тиску. У свою чергу гарантіями незалежності членів Ради юстиції мають бути: а) визначення строку дії повноважень члена Вищої ради; б) заборона суміщувати виконання обов'язків члена Вищої ради юстиції з участю в будь-якій політичній діяльності, з представницьким мандатом, обійманням будь-яких інших оплачуваних посад, виконанням іншої оплачуваної роботи, крім наукової, викладацької чи творчої, для чого необхідно внести зміни в Закон України “Про Вищу раду юстиції”; в) закріплення заборони на одержання підвищення звання особам, які входять до складу Вищої ради юстиції, протягом строку дії членства; г) можливість звільнятися від службової діяльності на період членства у Вищій раді зі збереженням права на посаду, яку вони обіймали раніше; д) необхідність членам Ради, які є суддями або прокурорами, на час роботи в цьому органі призупинити свою професійну діяльність у суді або прокуратурі.

11. Голова Вищої ради юстиції, як особа, яка очолює й керує роботою цього конституційного органу, виконує самостійну роль, вимагає особливого вивчення і класифікації повноважень, обов'язків і завдань, покладених на нього. Вагома роль керівника Вищої ради юстиції викликає необхідність внесення змін до чинного Закону України “Про Вищу раду юстиції” для усунення будь-якої можливості обіймати цю посаду не на постійній основі, що також актуально і для його заступника, і для секретарів секцій.

12. Дослідження повноважень Вищої ради юстиції, проведення порівняльного аналізу з її зарубіжними аналогами, окреслення функцій, виконуваних цим конституційним органом в Україні в межах становлення судової влади, дозволяють розглядати його створення ще одним кроком до демократичних цінностей. Вища рада юстиції стала самостійним органом, незалежним від законодавчої й виконавчої гілок влади, який не входить до системи органів судової влади, але є підконтрольним громадськості, що забезпечує високопрофесійний склад суддівського корпусу України.

13. Порядок взаємодії Вищої ради юстиції з іншими органами публічної влади свідчить про належність цього контролюючого органу до системи стримувань і противаг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

1. Назаров І.В. Порівняльно-правовий аналіз Вищої ради юстиції України з Вищою радою магістратури Молдови // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. - К.: ІДП НАН України, 2003. - Вип. 19. - С. 492-496.

2. Назаров І.В. Конституційне регулювання правового статусу Вищої ради юстиції // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. - Вип. 24 - С. 80-86.

3. Назаров І.В. Роль Вищої ради юстиції при першому призначенні на посаду професійного судді // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. - Вип. 26. - С. 144-148.

4. Назаров И.В. Проблеми совершенствования нормативного регулирования деятельности Высшего совета юстиции Украины // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матер. наук.-практ. конф., 18-19 квіт. 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. - К. - Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 183-185.

5. Назаров И.В. Роль Высшего совета юстиции в демократизации процесса формирования судейского корпуса // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні: ІІ міжнар. наук.-практ. конф.: Тези доп. - Одеса: 2002. - С. 15.

6. Назаров И.В. Место Высшего совета юстиции и его зарубежных аналогов в системе органов государственной власти // Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави: Зб. наук. пр. - Миколаїв-Одеса: Вид-во “ТОВ ВіД”, 2002. - Т. 2. - С. 193-197.

АНОТАЦІЯ

Назаров І.В. Правовий статус Вищої ради юстиції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2005.

Дисертація присвячена формуванню й аналізу правового статусу Вищої ради юстиції, дослідженню її природи, завдань і місця в механізмі державної влади України.

У роботі досліджуються повноваження Вищої ради юстиції, порядок і форми її взаємодії з іншими державними органами й органами суддівського самоврядування у процесі формування суддівського корпусу, аналізуються її дисциплінарні повноваження стосовно суддів і прокурорів. Сформульовано пропозиції по оптимізації порядку формування і зміни складу, структури цього органу, забезпеченню незалежності й об'єктивності членів Вищої ради юстиції.

Ключові слова: статус, державний орган, контроль, контролюючий орган, формування судової влади, призначення (обрання) суддів, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарне провадження, організація роботи, державна влада.

Назаров И.В. Правовой статус Высшего совета юстиции. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10 - судоустройство; прокуратура и адвокатура. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2005.

Диссертация посвящена формированию и анализу правового статуса Высшего совета юстиции, исследованию его природы, задач и места в механизме государственной власти Украины.

В работе исследуются позиции отечественных и зарубежных учёных относительно природы Высшего совета юстиции и подобных ему органов. Анализируется законодательное регулирование статуса и порядка деятельности зарубежных аналогов во Франции, Италии, Испании, Португалии, Молдове и других странах. Определяются и рассматриваются структурные элементы статуса Высшего совета юстиции Украины.

Высший совет юстиции характеризуется как государственный, независимый орган, проверяющий результаты деятельности квалификационных комиссий судей по отбору и рекомендации кандидатов на должность судьи, контролирующий обоснованность привлечения к дисциплинарной ответственности судей и прокуроров, осуществляющий дисциплинарное производство в отношении судей в случаях, предусмотренных законодательством, гарантирующий независимость судебной власти.

Подчёркивается необходимость законодательно расширить полномочия данного конституционного органа для достижения максимального эффекта его деятельности и выполнения в полном объёме возложенной на него обязанности по формированию суддейского корпуса, обеспечению независимости судебной власти. Отсутствие у Высшего совета юстиции Украины полномочий при избрании судей бессрочно делает это пока невозможным.

Исследуется порядок формирования Высшего совета юстиции. Отмечается потребность изменить его состав и перечень формирующих субъектов без увеличения общего количества членов для исключения политизации Высшего совета юстиции и обеспечения объективности и беспристрастности его работы. Предлагается от Съезда судей Украины избирать шесть членов совета: троих - от общих судов и по одному - от военных, хозяйственных и административных судов. Съезд адвокатов Украины исключить из перечня субъектов, формирующих состав Высшего совета юстиции. Члены Высшего совета юстиции, назначаемые Верховной Радой Украины и Президентом Украины, не должны быть из числа депутатов Верховной Рады Украины, а избираться из представителей юридической науки или адвокатуры.

Формулируются и рассматриваются формы, методы и принципы деятельности Высшего совета юстиции, его функции. Указаны пути оптимизации работы Высшего совета юстиции, связанные со структурными его изменениями.

Анализируются характер взаимоотношений и порядок взаимодействия Высшего совета юстиции с Президентом Украины, Верховной Радой Украины, квалификационными комиссиями судей и Государственной судебной администрацией в рамках формирования судейского корпуса. Отдельное внимание уделяется гарантиям и способам обеспечения независимости членов Высшего совета юстиции.

Ключевые слова: статус, государственный орган, контроль, контролирующий орган, формирование судебной власти, назначение (избрание) судей, дисциплинарная ответственность, дисциплинарное производство, организация работы, государственная власть.

Nazarov I.V. The legal status of Supreme council of justice. - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of legal sciences, subjekt 12.00.10 - Judiciary; the Bar and Prosecutor's office. - Yaroslav the Wise National Low Academy of Ukraine. - Kharkiv, 2005.

The dissertation is devoted to forming and analysis of the legal status of the Supreme council of justice, research into its nature, tasks and place in the mechanism of the state power in Ukraine.

The work researches powers of the Supreme council of justice, procedures and forms of its interactions with other state bodies and bodies of judicial authorities in the course of forming the judiciary; analyses disciplinary power og the Supreme council of justice as for judges and prosecutors. It formulates propositions for optimization of procedures for forming and changing staff, changes of the structure of this body, ensuring independence and objectivity of the members of the Supreme council of justice.

Key words: status, state body, supervision, supervisory body, forming of judicial power, election of judges, disciplinary responsibility, disciplinary procedure, organization of work, state power.

Размещено на Allbest.ru