Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України

Автореферат розісланий “28” жовтня 2005 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Демократизація суспільних відносин у процесі державотворення в Україні та прагнення нашої держави до інтегрування в сучасні цивілізаційні процеси у ролі повноправного учасника-партнера вимагає кардинальних змін у взаємовідносинах особи та держави. Здійснення в Україні адміністративної реформи, одним із аспектів якої є вдосконалення механізму застосування заходів державного, в тому числі адміністративного примусу в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями, також пов'язана із цими змінами. Такими органами, яким надано право здійснювати адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері оподаткування є органи державної податкової служби України. Їх взаємовідносини з платниками податків мають ґрунтуватися на принципах партнерства, основним методом регулювання цих відносин має бути метод переконання та заохочення, однак це не виключає застосування до недобросовісних платників податків адміністративно-примусових заходів та актуалізує проблему їх дослідження.

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, формулюються мета і завдання дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ 1 "Адміністративно-примусова діяльність органів державної податкової служби України" складається з двох підрозділів, в яких аналізуються компетенція, адміністративно-правові повноваження і функції органів державної податкової служби України щодо їх адміністративно-примусової діяльності та визначається позиція автора щодо місця адміністративного примусу в податковому праві України.

У підрозділі 1.1 „Сутність, ознаки та класифікація заходів адміністративного примусу в податковому праві України” на підставі аналізу праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, що працюють у галузі адміністративного, фінансового та податкового права, дисертантом обґрунтовується місце податкового права у системі права України й формулюється висновок про те, що воно є комплексною, своєрідною галуззю права, яка обслуговується нормами фінансового та адміністративного права. Саме нормами адміністративного права визначається певна частина засад застосування адміністративного примусу у сфері оподаткування.

У дисертації розглядається адміністративний примус, який, поряд з кримінальним та цивільно-правовим, є невід'ємною складовою державно-правового примусу та має всі суттєві ознаки останнього. Разом з тим він має свої специфічні властивості, що визначають його сутність та відносну самостійність у системі державно-правового примусу. Дисертантом проаналізовано примусові заходи, які застосовуються посадовими особами органів державної податкової служби, а також засади їх застосування, робиться висновок, що примусовим заходам, застосовуваним у сфері оподаткування, притаманні ознаки адміністративного примусу, а саме: офіційний державно-владний характер, який проявляється у процесі реалізації функцій державного управління у сфері оподаткування; застосування уповноваженими органами виконавчої влади

(податковими та іншими контролюючими органами) у сфері позаслужбових адміністративних відносин; розмаїття суб'єктів, щодо яких здійснюється їх застосування (фізичні та юридичні особи - платники податків); особливості підстав застосування, серед яких можуть бути як протиправні діяння, так і діяння, які такими не визначаються; спрощеність, оперативність, економність процедури застосування; різноманітність примусових заходів у сфері оподаткування. На основі цього автор стверджує, що примусові заходи, які застосовуються органи державної податкової служби України, незважаючи на специфіку деяких із них, є заходами саме адміністративного примусу. Особливість адміністративного примусу в податковому праві полягає в тому, що поряд із загальноприйнятими заходами адміністративного примусу органи державної податкової служби застосовують заходи, притаманні лише сфері оподаткування, серед них - надіслання податкових повідомлень, податкових вимог, застосування податкової застави та адміністративного арешту активів, для яких передбачено окрема процедура застосування, що, з одного боку, ускладнює роботу посадових осіб, що їх застосовують, а з іншого - її упорядковує. Наведено перелік адміністративно-примусових заходів, що використовуються у податковому праві, проаналізовано можливості кожного з них, запропоновано їх класифікацію.

У підрозділі 1.2 "Органи державної податкової служби України як суб'єкти застосування заходів адміністративного примусу" досліджується організаційно-правовий статус органів державної податкової служби України.

Дисертантом відмічено, що органи державної податкової служби є невід'ємною складовою системи спеціальних державних органів -- органів державного управління та покликані активно втілювати у життя основні завдання та функції держави. Зроблено висновок, що органи державної податкової служби України водночас виступають і правоохоронними, і контролюючими органами, а також зауважено, що це - самостійні органи виконавчої влади, які мають свою систему. Системна природа органів державної податкової служби засвідчується: офіційно закріпленим статусом органів податкової служби; організаційно-правовим відокремленням у системі органів виконавчої влади; формально закріпленою внутрішньою будовою; виконанням особливого виду державної діяльності; чітко визначеною компетенцією органів податкової служби; формально закріпленим розподілом функцій між внутрішніми структурними одиницями.

У дисертації підкреслюється, що визначальним фактором діяльності органів державної податкової служби України є їх завдання, функції та компетенція. Автором зазначається, що законодавство встановлює завдання відносно усієї системи цих органів, функції - щодо окремих їх ланок, а компетенцію - стосовно всіх органів з деякими особливостями для окремих ланок. Функції органу виконавчої влади є провідним напрямом їх діяльності і реалізуються шляхом здійснення повноважень останнього. Саме для здійснення своїх завдань та функцій органи державної податкової служби як органи виконавчої влади наділені повноваженнями застосування заходів державного, зокрема, адміністративного примусу, які суттєво розширилися після утворення у їх складі спеціалізованого підрозділу -- податкової міліції. Це засвідчується повноваженнями посадових осіб податкової міліції, якими вони наділені щодо застосування заходів припинення спеціального характеру -- застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї тощо.

Дисертантом зазначається, що від імені органів державної податкової служби діяльність щодо застосування заходів адміністративного примусу здійснюють посадові та службові особи відповідних підрозділів органів державної податкової служби. Але відсутність у чинному законодавстві чіткого визначення понять посадової та службової особи цих органів при досить активному їх використанні ускладнює цю діяльність. З метою удосконалення засад застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України автор вбачає за доцільне визначити в законодавстві поняття посадової та службової особи, розмежувати їх за суттєвими ознаками. Дисертантом запропоновано власне визначення поняття органу державної податкової служби.

Розділ 2 „Адміністративне попередження, припинення та адміністративна відповідальність у сфері забезпечення справляння податків” складається з трьох підрозділів, в яких наводиться характеристика окремих складових адміністративного примусу в податковому праві та визначається їх специфіка.

У підрозділі 2.1 „Заходи адміністративного попередження та особливості їх застосування у сфері справляння податків” досліджуються особливості застосування зазначених у сфері оподаткування.

У дисертації зауважується, що заходи адміністративного попередження належать до числа найпоширеніших серед усіх інших заходів адміністративного примусу, застосування яких передбачено нормами податкового законодавства. Вони створюють необхідні умови для неухильного додержання законів у сфері оподаткування, виявлення і припинення податкових правопорушень, запобігають можливим шкідливим наслідкам від їх вчинення, що сприяє утриманню в належному стані законності та правопорядку у сфері оподаткування. Метою їх застосування є захист інтересів державної економічної безпеки та недопущення вчинення правопорушень, тобто ці заходи мають чітку профілактичну спрямованість. Вони в установлених законом випадках навіть при відсутності правопорушень передбачають застосування певних обмежень до платників податків, у чому і проявляється їх примусовий характер.

Дисертантом наголошено, що застосування адміністративно-попереджувальних заходів у сфері оподаткування має свої особливості, які зумовлені імперативним характером правовідносин у цій сфері. На основі аналізу ознак адміністративно-попереджувальних заходів дисертантом запропоновано оригінальне визначення заходів адміністративного попередження, які застосовуються органами державної податкової служби України як сукупності заходів впливу посадових та службових осіб цих органів, що дозволяють забезпечувати своєчасне та повне надходження податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів, виявляти і не допускати правопорушень податкової дисципліни. Встановлено, що характерною особливістю адміністративно-попереджувальних заходів у сфері оподаткування є можливість одночасного з іншими заходами адміністративного примусу їх застосування до платників податків. Зроблено висновок, що застосування органами державної податкової служби згаданих заходів сприяє попередженню та виявленню правопорушень, а в деяких випадках і злочинів у сфері оподаткування забезпечує повне та своєчасне поповнення державної казни. Автор дійшла висновку, що багато проблем з практики використання зазначених заходів походить від неузгодженості відповідних нормативно-правових актів, що потребує свого законодавчого вирішення.

У підрозділі 2.2 „Особливості застосування заходів адміністративного припинення у сфері справляння податків” йдеться про заходи адміністративного припинення у сфері оподаткування, метою застосування яких є швидке та ефективне припинення протиправної поведінки, а також недопущення настання її шкідливих наслідків. Зокрема, зазначено, що адміністративне припинення може здійснюватися як в інтересах суспільства, так і в інтересах самого платника податків, оскільки воно дозволяє попередити дії чи події, які можуть погіршити його фінансово-господарський стан. Підкреслюється, що заходи адміністративного припинення застосовуються у випадку, коли необхідно зупинити протиправні діяння у сфері оподаткування. У деяких випадках вони виконують також функцію процесуального забезпечення справляння податків, тобто їх використовують з метою примусового стягнення невиконаних податкових зобов'язань та притягнення платника податків - правопорушника до юридичної відповідальності.

Дисертант зауважує, що органи державної податкової служби України мають право застосовувати як загальноприйняті заходи адміністративного припинення, що застосовуються й іншими органами виконавчої влади, так і ті, право на застосування яких мають лише посадові особи органів державної податкової служби України, оскільки це безпосередньо пов'язане із забезпеченням справляння податків. До таких заходів віднесено надіслання першої та другої податкових вимог; податкова застава; адміністративний арешт активів тощо.

У дисертації підкреслюється, що заходи адміністративного припинення, які застосовуються органами державної податкової служби України, досить неоднорідні за своїми характеристиками. Для виявлення їх сутності та змісту, а також встановлення існуючих взаємозв'язків між окремими заходами й точного орієнтування в їх різноманітності автором здійснюється їх аналіз та класифікація. На підставі узагальнення отриманих результатів, автор стверджує, що потенціал деяких заходів адміністративного припинення, що застосовуються у сфері оподаткування, потребує коригування як за рахунок поглибленого доктринального дослідження, так і за рахунок вдосконалення нормативних засад.

У підрозділі 2.3 „Специфіка застосування відповідальності за вчинені податкові правопорушення: адміністративно-правовий аспект” досліджуються особливості відповідальності у сфері оподаткування за правопорушення, що мають ознаки адміністративного проступку. Автор підтримує позицію, тих юристів, які заходи відповідальності у сфері оподаткування визнають одним із найбільш дієвих засобів системи адміністративного примусу. У правовій доктрині цю групу адміністративно-примусових заходів ототожнюють і, відповідно, називають адміністративними стягненнями, однак аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що ця назва не повною мірою відповідає реальному стану справ, оскільки у чинних у сфері оподаткування нормативно-правових актах вживаються до застосовуваних примусових заходів різні правові терміни (“заходи відповідальності”, “заходи примусового впливу”, “санкції”).

У дисертації заходи відповідальності як складова адміністративного примусу в податковому праві визначаються як комплексне утворення, якому властиві: публічний характер; зв'язок із правопорушеннями; закріплення в адміністративно-правових та фінансових санкціях; поєднання карального, виховного, превентивного та компенсаційного елементів мети застосування; ретроспективний характер спрямування; детальна регламентація процедури застосування; специфіка статусу суб'єктів застосування та ін. Аналізуючи загальні підходи до юридичної природи адміністративної та фінансово-правової відповідальності у податковому праві, їх ознаки та підстави настання, дисертант робить висновок, що фінансово-правова відповідальність так само як і адміністративна відповідальність є різновидом адміністративного примусу. Специфічною ознакою відповідальності у сфері оподаткування є те, що її мірами у згаданій сфері є адміністративні стягнення, фінансові санкції, штрафні санкції, пеня та адміністративно-господарські санкції. При цьому сутність категорії „санкція” залишається незмінною, однак підкреслюється особливість форм реалізації останніх. Досліджуються підстави настання відповідальності за податкові правопорушення. Підтримується позиція щодо триєдності підстави відповідальності, а саме фактичної, юридичної та процесуальної.

Автор зазначає, що підставою для застосування заходів відповідальності є: діяння, яке містить склад податкового правопорушення (фактична складова), норми адміністративного та податкового законодавства, які передбачають відповідальність за його вчинення (юридична складова), постанова (рішення) відповідного органу про застосування мір відповідальності (процесуальна складова). Для удосконалення засад застосування відповідних примусових заходів у податковому праві автором пропонується визначитись із термінологічним апаратом, привести до єдиної форми процес застосування заходів відповідальності за правопорушення, що мають ознаки адміністративного проступку, та зосередити їх в єдиному нормативно-правовому акті.

Розділ 3 „Процесуально-процедурні засади застосування адміністративного примусу органами державної податкової служби України” складається з двох підрозділів, які визначають процесуально-процедурний порядок застосування заходів адміністративного примусу та порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної податкової служби, їх посадових та службових осіб за результатами застосування цих заходів.

Підрозділ 3.1 „Процесуально-процедурний порядок застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України” присвячений характеристиці особливостей порядку застосування заходів адміністративного примусу.

Дисертант зауважує, що діяльність органів державної податкової служби щодо застосування заходів адміністративного примусу є невід'ємною частиною адміністративного процесу, у зв'язку з чим розглядається його зміст, структура та співвідношення з адміністративною процедурою крізь призму правової теорії, оскільки єдиної позиції щодо визначення цих понять у правовій науці немає до нині. Однією з особливостей адміністративно-примусової діяльності органів державної податкової служби є те, що вона здійснюється у процесі справляння податків. Термін „справляння податків” визначається як діяльність уповноважених на те органів щодо застосування заходів адміністративно-правового впливу з метою забезпечення вчасного та повного надходження грошових коштів до державних фондів. Автор вважає, що справляння податків включає добровільну сплату податків, зборів (обов'язкових платежів) та примусове справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) - стягнення, що і передбачає застосування адміністративно-примусових заходів в межах адміністративно-процесуальних норм, які регулюють діяльність органів державної податкової служби у цьому напрямі.

У підрозділі 3.2. „Порядок оскарження рішень дій або бездіяльності органів державної податкової служби України” автором досліджено процесуальний порядок, стадії та особливості процедури розгляду і вирішення скарг платників податків на рішення, дії або бездіяльність посадових та службових осіб органів державної податкової служби. З'ясовано, що сутність конституційного права на звернення до органів державної влади полягає в гарантованій державою можливості кожній людині безпосередньо звертатися до владних інстанцій, суб'єктів управління з індивідуальними або колективними зверненнями щодо відновлення порушеного права, критики недоліків у їх роботі та захисту передбачених нормативно-правовими актами законних інтересів. Підкреслено, що мета подання скарги полягає в захисті і відновленні порушених прав та законних інтересів платника податків. Це пояснюється тим, що останній самостійно не може забезпечити собі такий захист, оскільки не має державно-владних повноважень, якими наділені органи державної податкової служби як органи виконавчої влади. Тому скарга є способом захисту і відновлення порушених суб'єктивних прав платника податків та реально існуючою можливістю активно декларувати свою позицію, формулювати свою думку з тих чи інших питань у сфері оподаткування, критикувати недоліки і пропонувати шляхи їх усунення, а також ініціювати розгляд різних питань, пов'язаних з реалізацією прав і виконанням покладених на них обов'язків.

Дисертантом визначено видові особливості процедури оскарження у сфері оподаткування. Вони полягають у тому, що крім загальноприйнятих, ( адміністративний, який передбачає розгляд справ вищестоящим органом, та судовий порядок оскарження) у податковому законодавстві виокремлено порядок перегляду рішень особою, яка це рішення приймала, що дозволяє посадовій особі органів державної податкової служби виправити власну помилку, а платнику податків відстояти свої права та законні інтереси. Причому застосування податкового компромісу, який полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися із залишком податкових зобов'язань, нарахованих податковим органом, також визначено особливістю процедури оскарження у сфері оподаткування. Недоцільним визнано наведення у Порядку розгляду скарг громадян органами державної податкової служби України переліку рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, оскільки цим фактично допущено звуження змісту, а також це суперечить конституційному праву громадян (ст. 55 Конституції України) оскаржувати будь-які рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Автор доводить необхідність усунення можливості погіршення стану скаржника при розгляді заяв платників податків і законодавчого закріплення принципу недопустимості прийняття менш сприятливого, ніж оскаржуване платником податків рішення.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційного дослідження викладені одержані автором найвагоміші наукові та практичні результати, сформульовані висновки та пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України.

1. Органи державної податкової служби України - це правоохоронні органи виконавчої влади, які складаються із підрозділів та служб, створених для здійснення контролю та забезпечення справляння податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів з правом застосування до порушників податкового законодавства заходів адміністративного примусу.

2. У своїй діяльності органи державної податкової служби застосовують загальновизнані заходи адміністративного примусу, які використовуються в інших сферах суспільного життя, а також заходи, що притаманні лише сфері оподаткування та мають ознаки адміністративного примусу.

3. Різновидом адміністративного примусу є заходи відповідальності за проступки у сфері оподаткування, що мають ознаки адміністративного правопорушення. У податковому законодавстві такими заходами є фінансові (штрафні) санкції, штрафи, пеня, адміністративні стягнення та адміністративно-господарські санкції. У законодавстві спостерігається “розмивання” єдиного правового поля податкових правопорушень та, відповідно, цілісності самої категорії відповідальності. Тому, доцільно чітко закріпити положення, відповідно до яких питання відповідальності у сфері оподаткування регулювалися б КУпАП та Податковим кодексом України.

4. Особливість процедури адміністративного оскарження рішень дій та бездіяльності органів державної податкової служби, полягає у тому, що крім загальноприйнятого адміністративного порядку оскарження, який передбачає розгляд справ вищестоящим органом, у податковому законодавстві виокремлено порядок перегляду рішень особою, яка це рішення приймала, що дозволяє посадовій особі органів державної податкової служби виправити власну помилку, а платнику податків відстояти свої права та законні інтереси.

5. Запропоновано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання, а також практики застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України, зокрема:

- внести доповнення до статті 234-2 КУпАП, а саме закріпити право органів державної податкової служби розглядати та виносити рішення по справах про адміністративні правопорушення передбачені статтями 156, 164-5, 163-1, 163-2, 163-3, 163-4;

- необхідно законодавчо закріпити визначення поняття процесу справляння податків як основний вид правозастосовної діяльності органів державної податкової служби України, що полягає у забезпеченні вчасного та повного надходження податкових зобов'язань до державних фондів коштів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Мацелик Т. Деякі питання адміністративного примусу щодо забезпечення справляння податків // Науковий вісник Національної Академії ДПС України. - 2004. - 2(24). - С. 162-166.

2. Мацелик Т. Застосування податковою міліцією заходів адміністративного припинення // Науковий вісник Національної Академії ДПС України. - 2004. - 3 (19). - С. 215-219.

3. Мацелик Т. Заходи процесуально-правового забезпечення справляння податків // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - 2005. - 1 (22). - С. 157-161.

4. Мацелик М., Мацелик Т. Підстави адміністративної відповідальності за порушення митного законодавства України // Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2003. - С. 150.

5 Мацелик Т. Заходи адміністративного припинення як спосіб забезпечення справляння податків // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України. - 2004. - С. 237-238.

6. Мацелик Т. Податкова застава за українським та російським законодавством // Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та європейського союзу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - С. 289-290.

7. Мацелик Т. Органи ДПС України як суб'єкти застосування заходів адміністративного примусу // Другі юридичні читання : Матеріали всеукраїнської наукової конференції. - Київ, 2005. - С. 215-216.

АНОТАЦІЯ

Мацелик Т.О. Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2005.

Дисертацію присвячено аналізу теоретико-методологічних засад, підстав та процесуально-процедурних засад застосування адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України.

У роботі досліджено місце адміністративного примусу в податковому праві України. Визначено повноваження органів державної податкової служби України щодо застосування адміністративно-примусових заходів у сфері оподаткування. Проаналізовано концептуальні підходи щодо розуміння сутності засобів адміністративного примусу, здійснено їх класифікацію та виділено специфіку їх застосування у сфері оподаткування.

Досліджено процесуально-процедурні засади застосування заходів адміністративного примусу та особливості оскарження рішень дій та бездіяльності посадових та службових осіб органів державної служби України.

На основі проведеного дослідження сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення організаційно-правових засад застосування заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України.

Ключові слова: адміністративний примус, заходи адміністративного примусу, органи державної податкової служби, специфіка, процесуально-процедурні засади, оскарження.

Мацелык Т.А. Административное принуждение в деятельности органов государственной налоговой службы Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2005.

Диссертация посвящена анализу теоретико-методологических основ, оснований, а также процессуально - процедурных основ применения административного принуждения в деятельности органов государственной налоговой службы Украины.

Работа является одной из первых попыток комплексно, с использованием современных методов познания, исследовать проблемные вопросы административного принуждения в налоговом законодательстве. В результате проведенного исследования обосновано существование административного принуждения в налоговом законодательстве Украины.

Рассмотрены органы государственной налоговой службы Украины как субъекты применения мер административного принуждения. Сформулировано авторское определение органов государственной налоговой службы Украины как правоохранительных органов исполнительной власти, которые состоят из подразделений и служб, созданных для решения задач по контролю и обеспечению взыскания налогов и других обязательных платежей с правом применения мер административного принуждения.

Детально освещены, с выделением специфики, составляющие административного принуждения в сфере налогообложения, а именно: меры административного предупреждения, меры административного пресечения и меры ответственности за противоправные действия, которые имеют признаки административного правонарушения. Специфика применения мер административного принуждения состоит в том, что органы государственной налоговой службы Украины имеют право применять как общепризнанные меры административного принуждения, так и меры, которые используются только в сфере налогообложения.

Делается вывод, что большое количество нормативно-правовых актов, предусматривающих ответственность за налоговые правонарушения, которые имеют признаки административных проступков, усложняет выработку единого подхода к ответственности, поэтому целесообразно заменить их единым нормативно-правовым актом, а также установить четкий порядок применения мер ответственности в сфере налогообложения, что послужит началом стандартизации ответственности в упомянутой сфере.

В работе особое внимание уделено процессуально-процедурному порядку применения мер административного принуждения, характерных именно для сферы налогообложения. Отмечается, что деятельность органов государственной налоговой службы по применению мер административного принуждения является неотъемлемой частью административного процесса, в связи с этим рассматривается его содержание, структура и соотношение с административной процедурой.

Обоснована научно-теоретическая конструкция понятий “исправление налогов”, “взыскание налогов”, как соотношение общего и конкретного. Отмечено особенности обжалования в сфере налогообложения, которые состоят в том, что, кроме общепринятых административного и судового порядков обжалования решений, действий и бездеятельности органов государственной налоговой службы, также выделен порядок пересмотра решения лицом принимающим его.

Сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на усовершенствование теоретико-правовых основ и практики применения мер административного принуждения органами государственной налоговой службы Украины.

Ключевые слова: административное принуждение, меры административного принуждения, специфика, органы государственной налоговой службы Украины, процессуально-правовые основы, обжалование

Matselik T.O. Administrative compulsion in the State Tax Service bodies activity.

Dissertation for the degree of PhD in Law. Specialty 12.00.07 - theory of management; administrative law and process; financial law; information Law. The national Academy of the Internal Revenue Service of Ukraine. Irpin. 2005.

The dissertation is devoted to the theoretical - methodical ground, basis and processual procedures of the administrative compulsions in the Internal Revenue Service against activities.

The place and importance of the administrative compulsion in the tax law of Ukraine is investigated in this work.

Also the competence of the bodies of the Internal Revenue Service as to the administrative compulsion means employment in the sphere of taxation.

The conceptual approaches to the understanding of the essence of the administrative compulsion means are analyzed and theirs classification is done.

The processual - procedure basis of the administrative compulsion means use is investigated as well.

Conclusions and recommendations as for letter the organizational - juridical ground for the administrative compulsion means employment by the Internal Revenue Service bodies are maid by the author.

Key words: administrative compulsion, administrative compulsion means, Internal Revenue Service bodies, peculiarities, processual - procedure ground, claims.

Размещено на Allbest.ru