Правове регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 349.42

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОЩУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ВИСОКОПРОДУКТИВНОГО НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

СТАНІСЛАВСЬКИЙ ВАЛЕРІЙ ПЕТРОВИЧ

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Статівка Анатолій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри аграрного права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Бобкова Антоніна Григорівна, Донецький національний університет, завідувач кафедри господарського права.

- кандидат юридичних наук, доцент Гуревський Володимир Климентійович, Одеська національна юридична академія, доцент кафедри аграрного, земельного і екологічного права.

Провідна установа - Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, відділ проблем аграрного, земельного та екологічного права, м. Київ.

Захист відбудеться 10 березня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська,77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 7 лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Спасибо-Фатєєва І.В.

насінництво зерновий культура високопродуктивний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нині в Україні оновлюється законодавство, все ширше впроваджуються демократичні методи регулювання суспільних відносин, в тому числі й відносини в галузі насінництва. Підвищення ролі права в регулюванні відносин, які складаються при вирощуванні високопродуктивного насіння зернових культур, дозволить задовольнити потреби аграрного виробництва у високопродуктивному насінні, вийти на зовнішній ринок, співпрацювати з зарубіжними партнерами. В сучасних умовах правове регулювання відносин по вирощуванню і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур дозволить також забезпечити перехід на нову систему насінницької діяльності, яка спричинена завданнями швидкого впровадження у виробництво досягнень вітчизняної селекції по створенню нових високопродуктивних сортів насіння зернових культур.

У зв'язку із зазначеним, актуальності набула проблема щодо необхідності в аналізі особливостей правового регулювання насінництва, у визначенні змісту самого поняття і принципів насінництва, а також в аналізі правових засобів підвищення його ефективності.

В умовах незалежності держави України, окрім незначної кількості окремих публікацій, комплексні дослідження з питань правового регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур на рівні дисертацій і монографій не проводилися. Саме наведені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичною базою для вирішення поставлених задач і формулювання висновків дисертації послужили праці представників вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці С.С.Алексєєва, В.М.Батуріна, Г.Ю.Бистрова, Ц.В.Бичкової, З.П.Білошкурської, М.І.Брагінського, В.В.Вітрянського, О.В.Дзери, М.Д.Єгорова, Б.В.Єрофєєва, Ю.Г.Жарікова, О.С.Іоффе, І.Ф.Казьміна, М.І.Козиря, В.В.Копейчикова, В.М.Корнієнко, П.Ф.Кулинича, В.П.Левченка, С.М.Лур'є, В.В.Луця, Т.В.Лямцевої, Л.М.Малька, В.К.Мамутова, І.Б.Новицького, О.А.Підопригори, О.О.Погрібного, О.А.Поліводського, М.В.Пухонти, А.О.Пушкіна, В.І.Семчика, В.М.Сінельнікової, А.М.Статівки, Н.І.Титової, В.Х.Улюнаєва, В.І. Хропанюка, Г.Ф.Шершеневича, В.С.Щербини, В.З.Янчука та ін.

В дисертаційній роботі використовувалися також праці деяких учених-економістів.

У процесі дослідження використані правові акти Російської Федерації, Казахстану, Киргизстану, ФРН та інших зарубіжних країн.

Інформаційну базу дослідження становили Конституція України, нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, акти міністерств і відомств, довідкові і періодичні видання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямкам державної політики України в галузі підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах державної цільової комплексної програми "Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)" (державна реєстрація № 0186.0.070869).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі теоретичних та практичних проблем правового регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур суб'єктами насінництва, спрямованого на розвиток однієї з складових теорії аграрного права, удосконалення аграрного законодавства, практики його застосування та підвищення ефективності насінницької діяльності.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені на вирішення такі основні задачі:

- вивчити та узагальнити загальнотеоретичну, спеціально-юридичну, екологічну літературу, статистичні дані, а також чинне законодавство України щодо правового регулювання насінницької діяльності в сучасних умовах, практику його застосування,;

- з'ясувати специфічні юридичні ознаки та сформулювати поняття насінництва;

- визначити порядок здійснення насінництва;

- з'ясувати принципи насінництва в сучасних умовах;

- уточнити суб'єктів по виробництву і реалізації оригінального, елітного, репродукційного насіння зернових культур;

- визначити види й специфіку договорів на реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур;

- розробити рекомендації з удосконалення законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері насінництва, з метою підвищення його ефективності.

Об'єктом дослідження є приписи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з вирощуванням і реалізацією високопродуктивного насіння зернових культур, а також відповідне законодавство деяких іноземних країн, практика його застосування.

Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають у процесі виробництва, реалізації високопродуктивного насіння зернових культур.

Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження, окремі методи і прийоми наукового пізнання.

Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі окремих положень нормативно-правових актів України і деяких іноземних країн, що регулюють суспільні відносини щодо вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур. За допомогою історико-правового метода дисертантом були досліджені етапи і тенденції розвитку законодавства, що регулювало відносини у сфері насінництва. Системно-функціональний метод застосовувався в процесі дослідження правових засобів підвищення ефективності насінництва і засобів стимулювання цієї діяльності в сукупності та взаємозв'язку. Статистичний метод використовувався при аналізі статистичних даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в українській юридичній науці проведено комплексне цілеспрямоване дослідження правового регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур в сучасних умовах.

У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані такі наукові результати:

1. Уперше визначено два основних етапи становлення і розвитку законодавства про вирощування і реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур в умовах незалежності України: перший - початок 90-х і до середини 2002 років - етап формування засад правового механізму регулювання відносин щодо вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур. Закони, прийняті в цей період, характеризуються значним масивом імперативних норм, за допомогою яких було врегульовано значне коло відносин в галузі насінництва; другий - з середини 2002 року - дотепер - період активного удосконалення законодавства, що регулює відносини по гарантованому використанню, вирощуванню і реалізації суб'єктами насінництва високопродуктивного насіння зернових культур, забезпеченню зберігання їхнього агробіорізноманіття, охорони навколишнього середовища.

2. По-новому визначено характерні ознаки насінництва: а) використання вихідного матеріалу (сорту, гібрида насіння), попередньо отриманого від селекції; б) організація державного сортовипробування насіння зернових культур; в) розміщення, зберігання і покращення сортової, посівної і урожайної якості (властивостей) насіння; г) здійснення сортового і посівного контролю насіння.

3. Уточнено визначення поняття насінництва - як діяльність суб'єктів по використанню вихідного матеріалу (сорту, гібрида насіння), попередньо отриманого від селекції, організації державного сортовипробування, розмноженню, збереженню, покращенню якості (властивостей) насіння, здійснення за ним сортового і посівного контролю, а також по забезпеченню, реалізації і використання насіння в рослинництві.

4. Запропоновано авторське визначення порядку здійснення насінництва як такого, що визначений законами, підзаконними нормативними актами, статутами суб'єктів насінницької діяльності засади, виконання і використання яких є обов'язковими для суб'єктів насінництва.

5. По-новому визначено принципи насінництва: по-перше, оптимального поєднання публічного і приватного інтересу в насінництві; по-друге, раціонального використання і охорони сільськогосподарських угідь в процесі насінництва; по-третє, екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища і здоров'я людини; по-четверте, здійснення незалежного контролю.

6. Обґрунтовано висновок, що специфіка насінництва полягає в тому, що вирощування високопродуктивного насіння зернових культур організовано по принципу вузької спеціалізації і здійснюється по трьохланковій схемі, кожній із яких відповідають визначені суб'єкти насінництва, які мають паспорт на виробництво, реалізацію відповідної категорії (оригінального, елітного, репродукційного) насіння зернових культур і які занесені в Державний реєстр виробників насіння.

7. Запропоновано види і специфіку договорів на реалізацію продукції насінництва, зокрема: договір контрактації продукції насінництва; договір купівлі-продажу продукції насінництва; договір поставки продукції насінництва; договір міни.

8. Обґрунтовано низку конкретних пропозицій по удосконаленню законодавства, що регулює суспільні відносини щодо вирощування, реалізації і використання високопродуктивного насіння зернових культур та підвищення його ефективності шляхом прийняття "Положення про насінницькі господарства в Україні", внесення доповнень до Законів України "Про насіння і садивний матеріал", "Про охорону прав на сорти рослин".

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити підходи до вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з вирощуванням, реалізацією і використанням високопродуктивного насіння зернових культур. Сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності у галузі аграрного та суміжних з ним галузей законодавства з метою заповнення прогалин, а також усунення окремих суперечностей і розбіжностей у сфері правового регулювання аграрних відносин. Деякі положення і висновки, сформульовані в роботі мають дискусійний характер і можуть послужити підставою для подальших наукових досліджень.

Окремі положення та висновки дисертації можуть бути застосовані також при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з аграрного права, методичних рекомендацій для студентів юридичних, аграрних вищих навчальних закладів, а також при викладанні курсу "Аграрне право України".

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, на конференціях, зокрема: на науково-практичній конференції „Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України” (м.Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 р.); на Всеукраїнській науковій студентській конференції „Екологія та соціальний прогрес” (м.Харків, 12-13 грудня 2002 р.); на науковій конференції молодих учених „Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м.Харків, 25-26 грудня 2002 р.).

Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційної роботи викладено в трьох статтях, які опубліковані в наукових фахових виданнях України, та трьох тезах виступів на наукових конференціях.

Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предметом, метою і задачами дослідження, а також логікою і послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, які містять у собі сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки, в тому числі, основного тексту 171 сторінки. Загальна кількість використаних джерел - 236 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається ступінь дослідження проблеми, її наукова і юридична значущість, головна мета і задачі дисертаційної роботи, наукова новизна та її практичне значення, формулюються основні положення, що виносяться на захист, і одержані висновки, вказуються ступінь апробації результатів дослідження, наявність публікацій за темою дисертації та структура дисертації.

Розділ перший „Загальна характеристика правового регулювання вирощування високопродуктивного насіння зернових культур” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „З історії виникнення та розвитку законодавства по вирощуванню високопродуктивного насіння зернових культур” відзначається, що відносини в сфері вирощування високопродуктивного насіння сільськогосподарських культур, у тому числі зернових, виникли ще в середині XIX століття. Однак царський уряд через Департамент сільського господарства організував інспекції сільського господарства, безпосередніми представниками якого були інспектори, наділені функціями контролю. Вони визначали навчальні і зразкові сільськогосподарські установи, на які покладалися завдання з випробування насіння. До них належали дослідні станції та дослідні поля. Таким чином, було закладено тільки організаційні основи для вирощування високосортного насіння зернових культур. В цей період правові засоби регулювання насінництва були відсутні.

Подальший розвиток відносини з вирощування високопродуктивного насіння сортів сільськогосподарських культур одержали після жовтневого перевороту. Аналіз документальної бази регулювання насінництва в радянську добу, свідчить про те, що в основі цього регулювання були партійні директиви та нормативні акти уряду, які, як правило, документально забезпечувалися постановами партії й уряду. В зазначений період прийняттю законів, як найбільш опрацьованій і авторитетній формі правового регулювання суспільних відносин, у тому числі відносин по насінництву, не надавалося важливого значення.

Після проголошення Україною незалежності розвиток законодавства по вирощуванню і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур пройшов декілька етапів. Так, на першому етапі розвитку законодавства про насінництво, починаючи з початку 90-х років і до середини 2002 р., були сформовані засади правового механізму регулювання відносин по вирощуванню і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур в Україні. Закони, прийняті в цей період характеризуються значним масивом імперативних норм, що регулюють відносини в сфері насінництва.

З прийняттям Верховною Радою України 26 грудня 2002 р. Закону України "Про насіння і садивний матеріал" було покладено початок другому етапу розвитку законодавства по вирощуванню і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур, що триває дотепер. Норми прийнятих у цей період спеціальних законів України "Про насіння і садивний матеріал", "Про карантин рослин" (у новій редакції) і підзаконних актів регулюють відносини по гарантованому використанню, виробництву і реалізації суб'єктами насінництва високопродуктивного насіння зернових культур, забезпеченню зберігання їх агробіорізноманітності, охорони навколишнього середовища. Намітилась тенденція щодо посилення публічно-правового регулювання насінництва. Це дає підставу зробити висновок про наявність специфічного інституту правового регулювання насінництва в системі аграрного права України.

У підрозділі 1.2. "Поняття та принципи насінництва" автор відзначає, що в аграрному законодавстві використовується термін "насінництво", однак зміст визначення даного поняття не розкриває в точності його сутності. Все це ускладнює розуміння відносин у насінництві і ускладнює адекватне правове регулювання. Це потребує чіткого визначення поняття "насінництво", його основних ознак. Дисертантом проаналізовані окремі наукові підходи щодо цього. Виділено характерні ознаки насінництва, а саме: використання вихідного матеріалу (сорту насіння), попередньо отриманого від селекції; організація державного сортовипробування насіння зернових культур; розмноження, зберігання і поліпшення сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей) насіння; здійснення сортового і посівного контролю насіння.

Наведені ознаки дозволили автору сформулювати поняття насінництва - як діяльність суб'єктів по використанню вихідного матеріалу (сортів насіння), попередньо отриманого від селекції, по організації державного сортовипробування, розмноження, зберігання, поліпшення якості (властивостей) насіння, здійснення за ним сортового і посівного контролю, а також по забезпеченню виробництва, реалізації і використання насіння у рослинництві. Із запропонованого поняття насінництва виключене розсадництво, так як це закріплено в ст. 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал", оскільки до насінництва та до розсадництва відносяться різні об'єкти. Наявність різного об'єкта в насінництві і розсадництві вказує на їхню відмінність, тому розсадництво не можна ототожнювати з насінництвом. Автор вважає, що у зв'язку з цим у ст. 1 Закону "Про насіння і садивний матеріал" запропоноване поняття насінництва доцільно закріпити окремо від однорівневого поняття "розсадництво". Такий підхід буде свідчити про межі правового впливу на об'єкти відносин у розглянутій сфері, досягнення ясності, чіткості і лаконічності норм.

Дисертант робить висновок про те, що порядок здійснення насінництва варто розглядати як визначені законами, підзаконними актами, статутами засади, дотримання і використання яких є обов'язковим для суб'єктів насінництва. Стверджується, що насінництво здійснюється на таких засадах: оптимального поєднання публічних і приватних інтересів у насінництві; раціонального використання та охорони сільськогосподарських угідь у процесі насінництва; екологічної безпеки й охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людини; здійснення незалежного контролю в насінництві.

У підрозділі 1.3. "Суб'єкти насінництва" зазначається, що аналіз окремих положень Законів України "Про насіння і садивний матеріал", "Про охорону прав на сорти рослин", а також "Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу" свідчить про специфіку насінництва. Така специфіка полягає в тому, що насінництво зернових культур організовано за принципом вузької спеціалізації і здійснюється по трьохланковій схемі, кожній з яких відповідають визначені суб'єкти насінництва, що мають паспорт, ліцензію на виробництво і реалізацію відповідної категорії (оригінального, елітного, репродукційного) насіння зернових культур.

Суб'єктами насінництва по виробництву і реалізації оригінального і елітного насіння за результатами атестації, проведеної спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань аграрної політики України, що одержали паспорт на виробництво і реалізацію такої категорії насіння і занесеними в Державний реєстр виробників насіння, є юридичні особи у формі товариств і установ Української академії аграрних наук, Національної академії наук України, а також установ, що діють у системі вищої професійної освіти.

Суб'єктами насінництва по виробництву і реалізації репродукційного насіння за результатами атестації, проведеної спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань аграрної політики Автономної Республіки Крим і областей, що одержали паспорт на виробництво і реалізацію такої категорії насіння і занесеними до Державного реєстру виробників насіння, є юридичні особи у формі спеціалізованих насінницьких господарств, сільськогосподарських підприємств (фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарські приватно-орендні підприємства та ін.), а також громадяни, що ведуть особисте селянське господарство.

Загальним для всіх суб'єктів насінництва є, по-перше, їхня діяльність пов'язана з виробництвом і реалізацією високопродуктивного насіння зернових культур; по-друге, їхня діяльність регламентована приписами законів України "Про насіння і садивний матеріал", "Про охорону прав на сорти рослин", підзаконних актів: накази Міністерства аграрної політики України "Про порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва і реалізацію насіння і садивного матеріалу"; "Про Положення про Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу".

Обґрунтовано доцільність, розробити Міністерством аграрної політики України, а постановою Кабінету Міністрів України затвердити "Положення про насінницькі господарства України".

Розділ другий "Види договорів на вирощування і реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Огляд літератури стосовно видів договорів на вирощування і реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур" здійснено огляд та аналіз наукової юридичної літератури українських та іноземних авторів стосовно системи та видів договорів на вирощування й реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур.

На думку автора, система договорів на вирощування і реалізацію продукції насінництва обумовлена специфікою суспільних відносин, що складаються в насінництві. По-перше, об'єктом по договорам є особлива продукція, що характеризується: недопущенням заміни сортової чистоти і зміни посівних якостей, кондицій насіння; особливими умовами зберігання, транспортування; проведенням необхідної хімічної обробки після її одержання. По-друге, особливість правовідносин у цій сфері виявляється в ціноутворенні на неї. Така особливість обумовлена тим, що ціни на категорії насіння зернових культур (оригінальне, елітне, репродукційне) в залежності від їх видів - озима (ярова) пшениця, жито, ячмінь встановлюються не тільки від попиту і пропозиції, часу року, місця реалізації, але й у визначених випадках - від встановлених державою закупівельних цін. По-третє, відносини по реалізації високопродуктивного насіння регулюються значним масивом нормативних актів, що відносяться до різних галузей права. Тому у визначенні видів договорів на реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур варто враховувати такі особливості: об'єктом зобов'язань за договором є специфічний товар (продукція) - категорія (оригінальне, елітне, репродукційне) і вид насіння, занесених до Державного реєстру сортів рослин; сторонами такого договору виступають суб'єкти насінництва - виробник високопродуктивних сортів насіння зернових культур, що має паспорт на виробництво і реалізацію визначеної категорії насіння і занесений до Державного реєстру виробників насіння, споживач - аграрний товаровиробник (фізична, юридична особа); специфіка договірних відносин закріплена в ряді нормативних актів, що відносяться до різних галузей права.

Зазначені особливості договорів на вирощування і реалізацію продукції насінництва дають підстави для виділення їх в окрему групу, систему. До цієї групи можна віднести цілу низку договорів, що мають різну правову природу, різних суб'єктів і об'єкти насінництва.

На підставі аналізу наукової юридичної літератури, законодавства та практику його застосування автор пропонує таку систему договорів на вирощування й реалізацію продукції насінництва: договір купівлі-продажу; договір поставки; договір контрактації; договір міни.

Сторони мають право обрати будь-яку договірну форму в залежності від обставин, що складаються. При цьому кожний вид договору вимагає включення у зміст сукупності тих умов, по яким сторони дійшли згоди при укладенні договорів, а також їхніх прав і обов'язків з урахуванням імперативних приписів спеціального законодавства, що регулює відносини в насінництві.

У підрозділі 2.2. "Договір контрактації продукції насінництва" дисертант зазначає, що при укладенні конкретного договору контрактації продукції насінництва варто виходити з єдності умов договору, прав і обов'язків так, щоб вони юридично належним чином здійснювалися сторонами договору.

Основне призначення договору контрактації високопродуктивного сортового насіння як правової форми, що опосередковує економічні господарські відносини виробників і споживачів високопродуктивних сортів насіння, полягає в тому, щоб шляхом конкретизації умов, прав і обов'язків сторін забезпечити ефективне використання сільськогосподарськими товаровиробниками високопродуктивного насіння зернових культур в аграрному виробництві.

Аналіз окремих положень, що стосуються укладення договору контрактації продукції насінництва, указує на його особливості, зокрема: а) об'єктом такого договору є насіння визначеної категорії (оригінального, елітного, репродукційного) високопродуктивних сортів конкретних зернових культур. При цьому показники сортових і посівних властивостей повинні відповідати міждержавним або державним стандартам по кожній сільськогосподарській культурі; б) предметом договору контрактації виступають відносини по реалізації сортів зернових культур; в) продавцем відповідно до такого договору виступає тільки виробник насінницької продукції як суб'єкт насінництва; г) покупцем згідно договору є державний орган або уповноважена ним юридична особа публічного права, а також юридичні особи приватного права - аграрні товаровиробники; д) у договорі може передбачатися надання контрактантом допомоги виробнику насінницької продукції.

У підрозділі 2.3. „Договір купівлі-продажу і договір поставки продукції насінництва” відзначається, що під оптовою торгівлею високопродуктивним насінням зернових культур варто розуміти діяльність суб'єкта насінництва (продавця) по реалізації насіння визначеної категорії високопродуктивних сортів конкретних зернових культур (продукції) середніми або великими партіями (тобто значної кількості або ваги) іншим суб'єктам господарювання, що використовують дану продукцію (товар) для задоволення своїх виробничих потреб. Автор стверджує, що договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу. Тому умови договору купівлі-продажу і поставки збігаються.

Специфіка договору поставки продукції насінництва полягає в тому, що він спрямований на задоволення виробничих потреб сільськогосподарських підприємств, пов'язаних із посівом насіння зернових культур. Сторонами такого договору можуть бути з одного боку - суб'єкт насінництва (продавець), а з іншого боку - тільки суб'єкти господарювання - сільськогосподарські підприємства (споживач), що укладають договори з метою реалізації своїх статутних завдань.

Доцільно зафіксувати в договорі купівлі-продажу і поставки положення, згідно з яким покупець зобов'язується здійснювати перевірку якості переданого йому продавцем (постачальником) високопродуктивного насіння зернових культур відповідно до вимог нормативної документації щодо стандартів насіння конкретного виду зернової культури із залученням фахівців.

Реалізація високопродуктивного насіння зернових культур за договором поставки і купівлі-продажу має особливу специфіку, їх укладення і виконання регулюються значним масивом нормативних актів. У зв'язку з цим доцільно викласти ч. 1 ст. 18 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" у такій редакції: "насіння вводиться в обіг суб'єктами насінництва, яким надане право займатися виробництвом, реалізацією на договірних засадах після їхнього визнання державними органами управління і контролю в насінництві, що підтверджується відповідними документами встановленого зразку".

У підрозділі 2.4. "Договір міни" автор наголошує, що кожна із сторін по договору міни високопродуктивного насіння зернових культур на іншу продукцію, за загальним правилом, повинна бути тільки власником обмінюваного товару (продукції), володіти речовим правом, що включає правомочність по розпорядженню відповідною продукцією насінництва.

Сторонами міни високопродуктивного насіння зернових культур на іншу продукцію можуть бути юридичні і фізичні особи, що відповідно до Закону України "Про насіння і садивний матеріал" є суб'єктами насінництва (ст.ст. 3, 14), а також держава в особі уповноважених органів виконавчої влади.

Предметом договору міни високопродуктивного насіння зернових культур на іншу продукцію є відносини по здійсненню кожною із сторін визначених дій по передачі у власність іншій стороні обмінюваної продукції насінництва.

Об'єктом за договором міни є обмінювана продукція - високопродуктивне насіння визначеної категорії конкретного сорту зернових культур.

У дисертації відзначається, що при правовій регламентації реалізації продукції за договором міни необхідно виходити з балансу інтересів як суб'єктів насінництва й аграрних товаровиробників, так і держави, що полягають у необхідності надходження відповідних податків і обов'язкових платежів. У зв'язку з цим доцільно закріпити в ЦК України норму, відповідно до якої сторони за договором міни зобов'язані визначити ціну продукції переданої іншій стороні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей та закономірностей правового регулювання відносин у сфері насінництва в сучасних умовах.

Головними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі:

1. Відповідно до основних етапів становлення і розвитку законодавства щодо вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур в умовах незалежності України слід визначити два етапи. Перший - початок 90-х років і до середини 2002 р. - етап формування засад правового механізму регулювання відносин по вирощуванню і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур. Закони, прийняті в цей період, характеризуються значним масивом імперативних норм, що регулюють відносини в сфері насінництва. Другий - з середини 2002 р. - дотепер - період активного розвитку законодавства про насінництво. Норми прийнятих у цей період спеціальних законів і підзаконних актів регулюють відносини по гарантованому використанню, виробництву і реалізації суб'єктами насінництва високопродуктивного насіння зернових культур, це дає підставу зробити висновок про наявність специфічного інституту правового регулювання насінництва в системі аграрного права України.

2. Ознаками насінництва є: використання вихідного матеріалу (сорту насіння), попередньо отриманого від селекції; організація державного сортовипробування насіння зернових культур; розмноження, зберігання і поліпшення сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей) насіння; здійснення сортового і посівного контролю насіння.

3. Насінництво - це діяльність суб'єктів по використанню вихідного матеріалу (сортів насіння), попередньо отриманого від селекції, по організації державного сортовипробування, розмноженню, зберіганню, поліпшенню якості (властивостей) насіння здійсненню за ним сортового і посівного контролю, а також по забезпеченню виробництва, реалізації і використання насіння у рослинництві.

4. Порядок здіснення насінництва варто розглядати як визначені законами, підзаконними актами, статутами засади, дотримання і використання яких є обов'язковими для суб'єктів насінництва.

5. Насінництво здійснюється на таких засадах: оптимального поєднання публічних і приватних інтересів у насінництві; раціонального використання та охорони сільськогосподарських угідь в процесі насінництва; екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людини; здійснення незалежного контролю в насінництві.

6. Специфіка насінництва полягає в тому, що вирощування високопродуктивного насіння зернових культур організоване за принципом вузької спеціалізації і здійснюється по трьохланковій схемі, кожній із яких відповідають визначені суб'єкти насінництва, що мають паспорт на виробництво і реалізацію відповідної категорії (оригінального, елітного, репродукційного) насіння зернових культур і які занесені в Державний реєстр виробників насіння.

7. Система договорів на реалізацію продукції насінництва зумовлена специфікою суспільних відносин, що складаються у насінництві. По-перше, об'єктом зобов'язань по договорам є особлива продукція - це насіння визначеної категорії високопродуктивних сортів конкретної зернової культури, що характеризується: а) недопущенням заміни сортової чистоти і зміною посівних якостей, кондицій насіння; б) особливими умовами зберігання, транспортування; в) проведенням необхідної апробації і хімічного опрацювання після її одержання. По-друге, особливість правовідносин у цій сфері виявляється в ціноутворенні на продукцію.

8. Види договорів на реалізацію продукції насінництва
доцільно представити таким чином: договір купівлі-продажу; договір поставки; договір контрактації продукції насінництва; договір міни.

9. Подальший розвиток законодавства, що регулює суспільні відносини в сфері вирощування, реалізації й використання високопродуктивного насіння зернових культур, підвищення його ефективності доцільно здійснювати шляхом прийняття "Положення про насінницькі господарства в Україні", внесення доповнень до Законів України "Про насіння і садивний матеріал", "Про охорону прав на сорти рослин" та ін.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ ТАКІ РОБОТИ

1. Станіславський В. Правові питання насінницької діяльності в Україні: окремі проблеми // Право України. - 2003. - № 3. - С. 113-116.

2. Станиславский В. Об усилении публично-правового регулирования семеноводства в Украине // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - С. 89-90.

3. Станіславський В. Розвиток законодавства щодо вирощування зернових культур // Право України. - 2004. - № 4. - С. 138-141.

4. Станиславский В.П. О договорах на выращивание высокопродуктивных семян в новом Гражданском кодексе Украины // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України: Науково-практична конференція, присвячена 10-ій річниці заснування юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2002. - С. 138-141.

5. Станиславский В.П. Об охране окружающей природной среды в процессе выращивания высокопродуктивных зерновых культур // Вісник ХІСП: Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес. - Харків, 2003. - Вип. 1-2 (3-4). - С. 47-50.

6. Станіславський В.П. Правові проблеми розвитку насінницької діяльності в Україні // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених (м.Харків, 25-26 грудня 2002 р.). - Харків, 2003. - С. 129-130.

АНОТАЦІЯ

Станіславський В.П. Правове регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06. - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2004.

Дисертація є комплексним дослідженням проблем правового регулювання вирощування і реалізації високопродуктивного насіння зернових культур в сучасних умовах. В роботі виділено ознаки та сформульовано поняття насінництва. Обґрунтовані засади його здійснення.

Аналізуються суб'єкти насінництва, види договорів на вирощування і реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур. Висловлені пропозиції щодо удосконалення законодавства України, що регулює відносини у сфері вирощування, реалізації високопродуктивного насіння зернових культур та підвищення його ефективності.

Ключові слова: насінництво, засади насінництва, суб'єкти насінництва, договори на вирощування і реалізацію високопродуктивного насіння зернових культур.

АННОТАЦИЯ

Станиславский В.П. Правовое регулирование выращивания и реализации высокопродуктивных семян зерновых культур. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06. - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2004.

Диссертация является комплексным исследованием проблем правового регулирования и реализации высокопродуктивных семян зерновых культур в современных условиях.

В работе определены признаки семеноводства, а именно: использование исходного материала (сортов семян), предварительно полученного от селекции; организация государственного сортоиспытания семян зерновых культур; размножение, сохранение и улучшение сортовых, посевных и урожайных качеств семян; осуществление сортового и посевного контроля семян.

Сформулировано понятие семеноводства. Семеноводство - это деятельность субъектов семеноводства по использованию исходного материала (сорта, гибрида семян), предварительно полученного от селекции, по организации государственного сортоиспытания, размножению, сохранению, улучшению качества (свойств) семян, осуществлению за ним сортового и посевного контроля, а также по обеспечению производства, реализации и использованию семян в растениеводстве.

Определён порядок осуществления семеноводства как закрепленные законами, подзаконными актами, уставами начала, соблюдение и использование которых являются обязательными для субъектов семеноводства. Семеноводство осуществляется на таких началах: оптимального сочетания публичных и частных интересов в семеноводстве; рационального использования и охраны сельскохозяйственных угодий в процессе семеноводства; экологической безопасности и охраны окружающей природной среды и здоровья человека; осуществление независимого контроля в семеноводстве.

Специфика семеноводства заключается в том, что выращивание высокопродуктивных семян зерновых культур организовано по принципу узкой специализации и осуществляется по трехзвенной схеме, каждой из которой соответствуют определенные субъекты семеноводства, имеющие паспорт на производство и реализацию соответствующей категории (оригинальных, элитных, репродукционных) семян зерновых культур, и занесенные в Государственный реестр производителей семян.

Исследуется система договоров по реализации продукции семеноводства, которая обусловлена спецификой общественных отношений, складывающихся в семеноводстве. Объектом обязательств по договорам является особенная продукция - это семена определенной категории высокопродуктивных сортов конкретной зерновой культуры, характеризующиеся недопущением замены сортовой чистоты и замены посевных качеств (кондиций) семян, особенными условиями хранения, транспортировки, проведением необходимой химической обработки после ее получения. Определено, что виды договоров на реализацию продукции семеноводства целесообразно представить таким образом: договор купли продажи; поставки; контрактации; мены.

Изложены предложения по совершенствованию действующего законодательства Украины, регулирующего отношения в сфере выращивания, реализации и использования высокопродуктивных семян зерновых культур и повышению его эффективности.

Ключевые слова: семеноводство, принципы семеноводства, субъекты семеноводства, договоры на выращивание высокопродуктивных семян зерновых культур.

ANNOTATION

Stanislavskiy V. P. Legal regulation of growing and selling of highly productive seeds of grain cultures. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of candidate of legal sciences, speciality 12.00.06 - land law; agricultural law; environmental law; law of natural resources. - Yaroslav the Wise National law academy of Ukraine. Kharkiv, 2004.

The dissertation is a complex research of the problems of legal regulation of growing and selling of highly productive seeds of grain cultures in modern conditions.

The author defines signs and concept of seed growing and justifies its principles.

The subjects of seed growing are analyzed, together with types of agreements on growing and selling of highly productive seeds of grain cultures. The proposals concerning improvement of legislation of Ukraine, which regulates relations in the field of growing, selling and usage of highly productive seeds of grain cultures and increasing its productivity are formed.

Key words: seed growing, principles of seed growing, subjects of seed growing, agreements on growing and selling of highly productive seeds of grain cultures.

Відповідальна за випуск

кандидат юрид. наук, доцент

Туєва О. М.

Підписано до друку __.__. 2005. Формат 60х90 1/16.

Папір офсетний. Віддрукована на ризографі.

Ум. друк. арк. 0.8. Обл. - вид. арк. 0.8. Тираж 100. Зам. №__

Друкарня Національної юридичної академії України

Імені Ярослава Мудрого

61024, вул. Пушкінська, 77

Размещено на Allbest.ru

...