Квартирна плата

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Квартирна плата

Власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити плату власнику будинку за обслуговування і ремонт будинку, в той час як наймачі квартир державного житлового фонду вносять плату за найм житла. Плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири чи одноквартирного будинку. Розмір плати встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами береться плата за комунальні послуги. Пільги за квартирну плату та плату за комунальні послуги встановлюються законодавством.

Наймачі квартир (кімнат) державного житлового фонду вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Але відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про зміну порядку оплати за користування жилим приміщенням” від 15 грудня 1992 р. за № 11-92, дію ст. 66 Житлового кодексу України, яка передбачала плату за користування житлом, зупинено. Згідно з цим, щомісячні строки внесення квартирної плати, передбачені ст. 68, не діють. У той самий час плата за комунальні послуги відповідно до ст. 68 Житлового кодексу, повинна вноситися щомісячно. Плата за комунальні послуги вноситься понад плату за найом.

Платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами й орендарями повинні вноситися не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Разом з тим дію цього положення зупинено Законом України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13 листопада 1996 р. У ст. 1 цього Закону зазначено, що у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань, пов'язаних з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати за розрахунками з 1 жовтня 1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання та експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Цей Закон діє до моменту усунення Кабінетом Міністрів України причин, зазначених вище, і прийняття відповідного рішення Верховною Радою України.

Оплата за користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється виходячи із загальної площі квартири, одноквартирного будинку.

Те, що чинним законодавством передбачено оплату наймачем жилого приміщення всієї корисної площі квартири, не змінює правил ст. 104 Житлового Кодексу, згідно з якими питання про можливість зміни договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача може вирішуватися виходячи лише з розміру жилої площі.

При визначенні кола осіб, які мають право користуватися жилим приміщенням, проживання дитини в другого з батьків не може вважатися передбаченим п. З ст. 71 Житлового Кодексу поміщенням на виховання до родичів дітей, за якими зберігається жиле приміщення.

У майбутньому, в т. ч. відповідно до проекту Житлового Кодексу, пропонується визначати розмір квартирної плати з урахуванням норми жилої площі, підвищеної комфортності, упорядженості, технічного стану та місцезнаходження житла.

Розмір плати встановлюється з розрахунку на 1 м2 загальної площі. У гуртожитках за ліжко-місце. Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 м2 на одну особу.

В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має належати наймачеві та членам його сім'ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім'ю не перевищують норми загальної площі, яку належить мати одній особі.

Плата за використання теплової та електричної енергії, газу, за водопостачання і каналізацію та інші послуги (використання радіотрансляційної точки, колективної телевізійної антени, телефону тощо) власниками квартир (будинків) наймачами, орендарями вноситься за затвердженими тарифами.

Відносини між громадянами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення регулюються Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення” від 30 грудня 1997 р. за № 1497.

Розподіл загальних витрат на освітлення, опалення, ремонт підсобних приміщень квартири, оплату користування телефоном та інші послуги у квартирах, в яких проживає два і більше власників, наймачів чи орендарів, провадиться за узгодженням між мешканцями квартири. У разі відсутності згоди плата розподіляється так:

за електроенергію при загальному лічильнику -- пропорційно, потужності побутового електричного обладнання кожного власника, наймача, орендаря;

за користування телефоном -- за чисельністю мешканців у квартирі (крім дітей дошкільного віку) незалежно від кількості переговорів. Міжміські телефонні розмови оплачуються особою, яка їх замовляла;

за газ, опалення, освітлення підсобних приміщень квартири -- за чисельністю членів сім'ї, які проживають у квартирі, а також і тимчасових мешканців і дітей, починаючи із шкільного віку.

Тимчасова відсутність члена сім'ї (в тому числі колишнього) власника жилого будинку чи квартири не позбавляє його права користування жилим приміщенням. Він втрачає це право тільки в разі вибуття на інше постійне місце проживання і припинення внаслідок цього сімейних стосунків із власником.

За відсутності між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї угоди про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин (щодо плати за користування житлом і комунальні послуги) застосовуються правила ст. 162 Житлового Кодексу. Інших прав і обов'язків наймача жилого приміщення на колишніх членів сім'ї власника законом не поширено.

Якщо між власником і колишнім членом його сім'ї не було угоди про безоплатне користування жилим приміщенням і останній не сплачує квартирну плату за комунальні послуги добровільно, власник вправі пред'явити до нього позов про стягнення належних за це сум.

Спори між власниками, наймачами, орендарями у квартирах, в яких проживає два і більше власників, наймачів, орендарів, про ремонт, прибирання і використання підсобних приміщень, розподіл витрат на оплату комунальних та інших послуг розв'язуються судом.

Власник квартири має право за згодою всіх членів сім'ї здавати в оренду квартиру чи кімнати квартири. Їх використання обумовлюється договором оренди, укладеним з власником квартири у письмовій формі.

Розмір орендної плати за жилі приміщення узгоджується між сторонами. При визначенні орендної плати враховуються площа приміщень, що здаються в оренду, фактичні витрати власника житла на обслуговування та ремонт будинку, сума відшкодування власникові вартості на відновлення житла та інші витрати. Орендодавці (власники квартир) зобов'язані подавати податковій інспекції декларацію про доходи від житла, переданого в оренду. Власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Плата за користування жилим приміщенням за договором піднайму

Договір піднайму -- сплатний договір. Однією із суттєвих умов є угода між наймачем і піднаймачем про сплату за користування жилими приміщеннями і витрат за комунальні послуги. Оплата встановлюється за згодою сторін.

Хоча розмір плати за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги за договором піднайму встановлюється угодою сторін, він не може перевищувати розміру квартирної плати, що сплачується наймачем за дане приміщення і відповідної частини його витрат по оплаті комунальних послуг.

2. Пільги по оплаті квартирної плати та плати за комунальні послуги

Пільги окремим категоріям громадян щодо оплати квартирної плати та плати за комунальні послуги встановлюються законодавством України. У ч. 2 ст. 24 Конституції України зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, у тому числі й за місцем проживання особи. Поняття “привілеї” і “пільги” не є тотожними, тому надання пільг не суперечить конституційним положенням, які визначають заборони щодо встановлення привілеїв для окремих категорій осіб.

Відповідно до законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, “Про службу безпеки України”, “Про прикордонні війська України”, “Про національну гвардію” військовослужбовці, які проходять службу на території України, вносять плату за жилу площу і комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) в будинках державного житлового фонду в розмірі 50 відсотків встановлених ставок.

Знижка в розмірі 50 відсотків вартості житлово-комунальних послуг надається ветеранам військової служби згідно з Указом Президента України “Про статус ветеранів військової служби, гарантії їх соціального захисту”. Така сама знижка у 50 відсотків для оплати жилої площі та комунальних послуг передбачена реабілітованим я громадянам Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій”, суддям -- “Про статус суддів”. Для суддів така пільга і зберігається і після виходу їх у відставку.

Відповідно до законів України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, “Про пожежну безпеку” батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали без вісті або стали інвалідами під час проходження військової служби; працівники міліції та члени їхніх сімей; сім'ї особового складу державної пожежної охорони та члени їхніх сімей користуються 50-відсотковою знижкою при оплаті за житлово-комунальні послуги.

Право на отримання 50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних послуг для дружини (чоловіка), дітей і батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав без вісті або став і інвалідом під час проходження військової служби, працівника міліції л чи особового складу державної пожежної охорони виникає за наявності лише однієї умови -- належності до сім'ї суб'єкта права на зазначені пільги. Таке саме право для дружини (чоловіка), дітей і батьків військовослужбовця, який несе службу на загальних підставах, набувається за такої самої умови, але тільки у випадках, коли вони перебувають на повному утриманні військовослужбовця чи одержують від нього допомогу, яка є для таких членів сім'ї постійним і основним джерелом засобів до існування. Але за будь-яких з названих обставин право на зазначені пільги не залежить від того, хто з членів сім'ї є наймачем або власником (співвласником) жилого приміщення.

Дружина (чоловік), їх діти і батьки є членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а , у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство.

Стосовно дітей не має значення їх походження, а також те, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Якщо дорослі діти чи батьки мають або створюють власні сім'ї, то члени їхніх сімей набувають права на зазначені пільги нарівні з іншими членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, але тільки за умов, коли вони визнані як інші особи, що належать до членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони на підставі положень ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, тобто як такі, що постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та з дотриманням правил, визначених ч. З цієї самої статті та ст. 65 зазначеного Кодексу.

Відповідно до Закону “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються такі пільги: звільнення осіб і членів їхніх сімей, що спільно проживають з ними, від квартирної плати, незалежно від форм власності житлового фонду, оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в будинках, що не мають центрального опалення, -- надання палива, придбаного у межах норм, встановлених для продажу населенню, а також інші види комунальних послуг). Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками Героїв Соціалістичної Праці, повних кавалерів ордена Трудової Слави; житло комунальний обслуговування плата

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій надається 75-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством та 75-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання. Для сімей, що складаються тільки з непрацездатних осіб, а також інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: 100-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством; 100-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами, газом, електроенергією та іншими послугами в межах середніх норм споживання.

Учасникам війни (статті 8, 9 зазначеного Закону) надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, та 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послу гами (газ, електроенергія та інші види послуг) у межах середніх норм споживання.

Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (ст. 11 Закону), та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, від оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення).

В Угоді про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, укладеній державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 р. і ратифікованій Законом України від 26 квітня 1996 р., зокрема підкреслюється, що визначені Угодою пільги надаються за місцем постійного проживання особи (ст. 8), право на 50-відсоткові знижки в оплаті житла набувають лише ті члени сімей, які постійно спільно проживають із суб'єктами права на пільги. Виключно в разі спільного проживання надаються й знижки в оплаті за користування опаленням, водопостачанням, газом, електроенергією.

Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. за № 94 встановлено перелік документів, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

І. Учасники бойових дій: “Посвідчення учасника війни”, “Свидетельство о праве на льготы”, “Удостоверение” (при наявності штампу “Україна. Учасник бойових дій”), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства закордонних справ.

II. Інваліди війни: “Удостоверение инвалида Отечественной войны”, “Удостоверение инвалида о праве на льготы”, довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки. Міністерства соціального захисту населення.

III. Учасники війни: “Удостоверение” (при наявності штампу “Україна. Учасник війни”), “Удостоверение о праве на льготы”, “Пенсійне посвідчення” (при наявності штампу чи відповідного запису “Україна. Учасник війни”), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства соціального захисту населення, Міністерства праці.

IV. Особи, на які поширюється чинність цього Закону: “Пенсійне посвідчення” (при наявності штампу чи відповідного запису “Україна. Сім'я загиблого” або “Україна. Дружина (чоловік) померлого інваліда (учасника Вітчизняної війни)”), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства соціального захисту населення.

V. Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною: документи, які підтверджують присвоєння звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагородження орденом Слави трьох ступенів і засвідчують особу нагородженого.

Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), плата за користування житлом (квартирна плата) ними та членами їхніх сімей здійснюється в розмірі 50 відсотків квартирної плати, передбаченої чинним законодавством, а також плата в розмірі 50 відсотків встановленої плати за користування комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Пільги щодо квартирної плати надаються громадянам, які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду, а відносно оплати комунальних послуг також і тим, хто проживає у будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів і в будинках, що належать громадянам на праві особистої власності. У разі проживання в гуртожитку оплата за проживання провадиться у розмірі 50 відсотків встановленої плати:

Потерпілим дітям та їхнім батькам (ст. 30), оплата сім'єю, що має дитину-інваліда, за користування житлом (в межах норми, передбаченої законодавством України) становить 50 відсотків квартирної плати, а також оплата в розмірі 50 відсотків встановленої плати за користування комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) та телефоном за умови, що дитина проживає разом з сім'єю.

Пільги відносно квартирної плати надаються сім'ї, що має дитину-інваліда, яка проживає у будинках державного та громадського житлового фонду, а щодо оплати комунальних послуг також і сім'ї, яка проживає у будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів і в будинках, що належать громадянам на праві приватної власності.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про пільги Героям Радянського Союзу і повним кавалерам ордена Слави” встановив для Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави та членів їхніх сімей, що спільно проживають з ними, звільнення від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, оплати комунальних послуг. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і за батьками Героїв та повних кавалерів ордена Слави.

Поняття “член сім'ї” та “утриманець” як суб'єкти права на пільги

Щодо терміна “член сім'ї”, який перебуває на утриманні, то поняття “утримання” вживається у Конституції України у формулюванні обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51), обов'язку держави утримувати дітей-сиріт (ст. 52) і тісно пов'язується з обов'язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але в цілому національне законодавство чіткого визначення поняття “утриманство” не містить.

У ст. 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України (ст. 75 Сімейного кодексу України) закріплене положення, згідно з якими подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного, а один із розведеного подружжя, який потребує допомоги, має право на утримання, як що він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.

Зазначена стаття цього нормативного акта ототожнює поняття “утримання” і “аліменти”. Стаття 80 Кодексу про шлюб та сім'ю (статті 180, 198 Сімейного кодексу України) зобов'язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а ст. 81 Кодексу про шлюб та сім'ю (ст. 202 Сімейного кодексу України) покладає на повнолітніх дітей зобов'язання утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Отже, утриманцями можуть бути як батьки, так і діти, за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги. Відповідно до ст. 95 Кодексу про шлюб та сім'ю (ст. 265 Сімейного кодексу України) обов'язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів. А ст. 96 Кодексу про шлюб та сім'ю (статті 265-269 Сімейного кодексу України) покладає обов'язок щодо утримання непрацездатних повнолітніх членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і надавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п'ять років.

Важливі положення відносно розуміння поняття “утриманство” та похідних від нього термінів “утримання”, “утриманець” тощо містять ст. 38 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і ст. 31 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”.

Цими статтями передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

У ст. 531 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім'ї є різним стосовно кожної галузі законодавства. До першої з них слід віднести чоловіка або дружину та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях дітей і батьків.

Другу групу членів сім'ї складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), а й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати й сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування жилим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім'ї осіб (крім подружжя, дітей, батьків) вирішуються відповідними органами і організаціями, а у спірних випадках -- судами загальної юрисдикції, які з'ясовують характер відносин при розгляді кожної конкретної справи.

Суттєвим правовим чинником для визначення кола осіб, яким надається право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, є факт їх спільного проживання з суб'єктом права на такі пільги. Це випливає з наведених положень ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, інших законів України та тих міжнародних угод, які стали невід'ємними складовими національного законодавства.

За наявності у власності військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони кількох квартир (будинків) за аналогією з положенням ст. 13 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг поширюються тільки на одну з таких квартир (будинків).

Набуте відповідно до зазначених норм законів право на пільги втрачається тими особами, які перестали бути членами сім'ї при зміні місця постійного проживання, втраті права на користування жилим приміщенням, при припиненні ведення спільного господарства тощо.

Якщо пільги за законом надаються членам сім'ї, то для набуття права на пільги, не має значення, хто з членів сім'ї є власником житла чи наймачем або членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу.

Член сім'ї втрачає право на безоплатне житло з опаленням і освітленням, а також на користування іншими пільгами, передбаченими законодавством, у разі вибуття на інше місце проживання чи втрати ознак члена сім'ї (припинення ведення спільного Господарства, відмова від участі у спільних витратах тощо). Спори щодо визнання члена сім'ї таким, що проживає разом з особою, що має право на пільги, чи щодо належності того, хто проживає у жилому приміщенні, до членів сім'ї у кожному конкретному випадку при виникненні спору остаточно вирішуються судами загальної юрисдикції.

Визначальною ознакою поняття “утриманство” має бути наявність такого фактичного рівня забезпеченості громадянина, який відповідно до ч. З ст. 46 Конституції України є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Це означає, що одержання членом сім'ї сукупного середньомісячного доходу у розмірах, нижчих від встановленого законом прожиткового мінімуму, є конституційною підставою, за якою при певних умовах член сім'ї може вважатись утриманцем. Саме вартісна величина споживчого кошика, до якого входять і житлово-комунальні послуги, об'єктивно має стати основою межі прожиткового мінімуму і для дітей, і для пенсіонерів, і для інших членів-утриманців сім'ї.

До законодавчого визначення прожиткового мінімуму критерієм для визнання утриманцями членів сім'ї має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості.

До числа утриманців-членів сім'ї відносяться особи, що повинні утримуватись іншими особами, на яких закон покладає такий обов'язок. За змістом цих положень особа зобов'язана утримувати своїх дітей, у тому числі й позашлюбних, дітей дружини (чоловіка), усиновлених до їх повноліття; піклуватися про своїх непрацездатних батьків; утримувати непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги; матеріально підтримувати дружину (чоловіка), особливо того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, дружину в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (якщо дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною -- на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку). Обов'язки щодо матеріальної підтримки іншого члена подружжя зберігаються і після розірвання шлюбу. Один із розлучених, який потребує матеріальної допомоги, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.

Утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладене на особу, яка є дідом, бабою, братом, сестрою, вітчимом, мачухою дитини, чи на особу, яка постійно виховувала дитину і утримувала її як члена своєї сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Утримання непрацездатних повнолітніх членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, стає обов'язком особи, яка є онуком, пасинком чи падчеркою або особою, яку вони виховували й надавали їй систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п'яти років.

Утриманцями військовослужбовця можуть вважатись і члени його сім'ї, які належать до кола утриманців годувальника, визначеного Законами України “Про пенсійне забезпечення”, “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Цивільним кодексом Української РСР та іншими законами. Виходячи з положень цих нормативних актів до категорії “член сім'ї”, який перебуває на утриманні військовослужбовця, можна віднести дітей та інших членів сім'ї віком до 18 років; членів сім'ї, які є вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами; членів сім'ї, які визнані у встановленому порядку непрацездатними через хворобу чи є такими за віком; працездатних членів сім'ї, які займаються такими видами трудової діяльності, як догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку тощо.

У встановленому нормативними актами порядку до числа утриманців можуть бути віднесені й ті члени його сім'ї, які протягом тривалого часу не отримують заробітної плати, стипендії, пенсії, інших належних їм виплат, працездатні члени сім'ї, які офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу або визнані безробітними.

Із законодавства України випливає, що деякі обмеження для осіб, які належать до категорії “член сім'ї”, що перебуває на утриманні, відносно віку, працездатності та сукупного середньомісячного доходу доповнюються обов'язковою вимогою спільного проживання.

Членом сім'ї, який перебуває на утриманні, є особа, що перебуває на повному утриманні або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, які не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких зобов'язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; ґ) працездатні члени сім'ї, зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім'ї право на трудову пенсію; д) інші особи, , визнані утриманцями в встановленому порядку.

Для набуття права на пільги не має значення хто є власником (співвласником) житла або наймачем.

Висновки

Отже плата за житло -- це плата за користування житловим приміщенням, що є предметом договору найму, яка обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного) будинку. Оплата за користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, одноквартирного будинку. Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 м2 на одну особу. Розмір плати встановлюється з розрахунку на 1 м2 загальної площі, а в гуртожитках - за ліжко-місце.

Квартирна плата повинна сплачуватися щомісяця. Зміна розміру квартирної плати залежить від переліку та якості послуг, що надаються підприємствами житлового господарства, та може мати місце лише за умови її економічного обґрунтування. Розмір плати може також залежати від витрат підприємства житлового господарства, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій: на експлуатацію будинкового господарства (прибирання будинкової території, вивезення та знешкодження сміття й відходів, здійснення протипожежних заходів), на амортизацію будинку, споруд, обладнання, інвентарю, на капітальний ремонт будівель тощо. Також ураховуються роботи, направлені на забезпечення схоронності житлового фонду: профілактичний ремонт, технічні огляди будівель, споруд та елементів зовнішнього благоустрою, витрати на підготовку житлового фонду до роботи в осінньо-зимовий період тощо.

Також передбачений широкий обсяг пільг для плати за житло. Одним з них є житлові субсидії -- безготівкова допомога, яка надається державою малозабезпеченим сім 'ям з метою відшкодування витрат на оплату житла та комунальних послуг, субсидія є безповоротною і її отримання не пов 'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. Житловий кодекс України

3. Закони України:

- “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”

- “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”,

- “Про службу безпеки України”,

- “Про прикордонні війська України”,

“Про національну гвардію”

- “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”

- “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

- “Про приватизацію державного житлового фонду”

Размещено на Allbest.ru