Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні

У підпункті 3.2.2.1 “Грошова одиниця та масштаб цін” виокремлюється як основний елемент сучасних національних грошових систем грошова одиниця, яка характеризується комплексом ознак: найменуванням, фізичними й іншими властивостями, у тому числі, особливим правовим режимом, що забезпечує специфічне значення такого елемента грошової системи для організації економічних відносин в країні.

Розглядається проблема змісту й значення масштабу цін, що в умовах панування металу, як загального еквівалента в грошовому обігу, традиційно визначався як вагова кількість металу, закріплена в законі й прийнята в країні за грошову одиницю. Наголошується, що внаслідок демонетизації золота з одного боку, вага металу втратила фундаментальне юридичне значення для визначення грошової одиниці, а з іншого - відсутній інший законодавчо визначений та об'єктивно економічно обґрунтований спосіб встановлення грошової одиниці, як було раніше. Це негативно впливає на стан правового регулювання грошової системи, підриває довіру до неї, загрожує стабільності грошового обігу.

У підпункті 3.2.2.2 “Система грошової одиниці та грошові знаки” у контексті аналізу виконуваної грошовою одиницею ролі у складі грошової системи вказується на її взаємозв'язок з грошовими знаками. Система грошової одиниці визначається як сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених принципами побудови і функціонування конкретної грошової системи видів грошових знаків, номінали яких відповідають законодавчо встановленим певним кількостям як цілої грошової одиниці, так і її відповідних фракцій. Підкреслюється, що система грошової одиниці, як правило, з одного боку відбиває історичні традиції, а з іншого - визначається сформованим рівнем цін на товари (роботи, послуги), а також пов'язаною з ним зручністю використання грошей на практиці.

З огляду на розвиток приватних платіжних, у т.ч. і електронних систем, що застосовують альтернативні legal tender кошти, розглядається проблема застосування в економічному обороті країни приватних грошей, що визначаються як платіжні засоби, яким властива обмежена сфера застосування й у своїй більшості (за умови відсутності заборони на їх застосування, як це має місце в Україні) обмежена законна платіжна сила. Вказуються їх, специфічні ознаки.

Звертається увага на проблему віднесення до складу грошової системи держави функціонуючих у країні грошових знаків. Автор вважає необхідним при вирішенні такої проблеми брати до уваги як спосіб емісії конкретного виду грошових знаків, так і їх державну акцептацію. Застосування цих двох кваліфікуючих ознак дозволяє істотно звузити та більш ретельно визначити види грошових знаків, що включаються до складу сучасних національних грошових систем.

У підпункті 3.2.2.3 “Проблема визначення правової природи безготівкових грошей та загальнодержавні й локальні електронні платіжні системи” у контексті питання про економічну сутність і правову природу безготівкових грошей розглядаються об'єкти, які поєднують і уособлюють такі явища як безготівкові гроші й безготівкові розрахунки, а саме - загальнодержавні й локальні електронні платіжні системи. Їх пропонується розглядати як один із елементів сучасних грошових систем.

Підкреслюється, що платіжна система не рівнозначна грошовій системі. Через зіставлення грошової і платіжної систем стверджується, що платіжна система не є самодостатнім явищем, так як її склад і структура базуються на елементах грошової системи і їх взаємозв'язках, копіюють їх. Усі платіжні системи або використовують як грошову (розрахункову) одиницю офіційну валюту держави, або застосовують своєрідні механізми зіставлення (порівняння) з нею власних сурогатних грошових знаків. Робота будь-якої платіжної системи ґрунтується на традиційних способах розрахунків і будується на принципах, аналогічних тим, які покладені в підстави організації і функціонування централізованої грошової системи, де провідна роль належить контрольно-емісійному центру.

У підпункті 3.2.2.4 “Грошовий апарат у складі грошової системи держави” вказується, що термін “грошовий апарат” не є усталеним, але має право на існування також як і категорії “державний апарат”, “судовий апарат” чи “апарат управління”. Через сприйняття правового регулювання грошового обігу як прояву державної влади грошовий апарат розглядається як система державних та інших уповноважених органів, які реалізують державну політику у сфері грошового обігу і сприяють його здійсненню.

У контексті особливостей правового регулювання діяльності банків та інших кредитно-фінансових установ вказується на те, що банк, з урахуванням можливостей державного впливу на його діяльність, став центральним органом, що реалізує державну політику у сфері грошового обігу. Він у взаємодії з іншими державними органами втілює на практиці рішення про порядок емісії грошей, відповідні квоти випусків грошових знаків, їх види, номінали, системи захисту, ознаки платіжності тощо, регулюючи грошовий обіг і сприяючи його здійсненню.

Поряд з центральним банком (у ряді країн - національним, державним) грошовий апарат держави утворюють й інші органи, які здійснюють різні функції, зміст і спрямованість яких визначаються соціально-економічною, матеріально-технічною і юридичною складовими механізму грошового обігу. Як приклад наводиться структура грошового апарата в США, вказується на складність функціональних взаємозв'язків державних органів і фінансово-кредитних установ при управлінні грошовим обігом у цій країні.

У контексті функціонування грошового апарата як елемента грошової системи остання розглядається не тільки як сукупність і взаємозв'язок окремих елементів, але також і безпосередньо взаємозалежних підсистем - регулюючої і регульованої (керуючої і керованої), де грошовий апарат сприймається як організаційна форма реалізації керуючої підсистеми, яка включає поряд з регуляторними установами й інші елементи. До них можна віднести функції, компетенцію і методи роботи уповноважених органів, що регулюють і контролюють грошову систему. Перелік вищевказаних уповноважених органів, їх функції, компетенція, а також методи діяльності відображаються і закріплюються в нормативних актах як правовій формі регулятивно-управлінської діяльності держави у сфері організації і функціонування грошової системи. Сукупність таких правових норм також пропонується розглядати як елемент відповідної керуючої підсистеми.

У підпункті 3.2.2.5 “Методи стабілізації валют (грошові реформи)” як елементи грошової системи розглядаються методи стабілізації валют (реставрація, девальвація, ревальвація (ревалоризація), деномінація і нуліфікація), так як вони мають самостійне значення для її організації і функціонування. Такі заходи державного впливу на грошову систему також іменують грошовими реформами і визначають як повне або часткове перетворення державою своєї грошової системи. Автор не погоджується з визначенням грошових реформ як законодавчих актів, спрямованих на зміцнення грошових систем країн, так як грошові реформи являють собою суспільні відносини, пов'язані з перетворенням існуючих грошових систем, а законодавчі акти при цьому виступають правовою формою, яка сприяє організації й реалізації таких відносин.

В роботі розкривається зміст окремих видів грошових реформ. Відзначається, що грошові реформи, хоча і є безпосередньою формою прояву кредитно-грошової політики держави і докладно описані в юридичній та економічній літературі, все ж важко знайти який-небудь акт національного законодавства будь-якої країни, який би регулював механізм їх реалізації на майбутнє. Усі відомі грошові реформи здійснювалися, як правило, за допомогою видання одного чи низки нормативних актів, які передбачали проведення заходів щодо повного чи часткового перетворення грошової системи країни в конкретних економічних і соціально-політичних умовах. Такі дії, як правило, базуються на нормах поточного національного законодавства, яке визначає основні напрями кредитно-грошової політики держави, і залежать від конкретних макроекономічних показників за відповідний період. Такі економічні чинники, як об'єктивні передумови проведення грошових реформ, безпосередньо визначають цілі, завдання, спрямованість і зміст заходів по перетворенню грошової системи.

У підрозділі 3.3 “Особливості правового регулювання становлення й розвитку грошової системи України”, який поділено на шість пунктів (3.3.1 - 3.3.6) розглядаються питання становлення та еволюції як грошової системи України в цілому, так і окремих її елементів.

У пункті 3.3.1 “Встановлення правового режиму полівалютності на початку формування національної грошової системи України”, на підставі аналізу законодавства України, іноземних держав, колишнього СРСР, а також ряду міжнародних актів викладаються причини й етапи запровадження в Україні правового режиму полівалютності, як об'єктивного явища властивого й іншим країнам. Розглядаються проблеми й особливості правового регулювання становлення національної грошової системи України як форми реалізації суверенних прав держави на організацію грошового обігу на її території

У контексті створення власної національної валюти, як елемента грошової системи України викладається сутність утвореної постановою Президії Верховної Ради України “Про введення в обіг на території республіки купонів багаторазового використання” від 09.09.91 р. № 1519-XII системи рівнобіжного готівкового обігу внаслідок введення нового готівкового циркуляційного інструмента, що перебував у обігу поряд з радянськими грошовими знаками.

У пункті 3.3.2 “Перехід до правового режиму моновалютності в Україні” розглядаються особливості закріплення українського карбованця як єдиного законного засобу платежу на території України, висвітлюється специфіка формування національного законодавства, яким регулювалися питання організації грошового обігу та формування грошової системи республіки.

У контексті дослідження питання про зміцнення введеного в готівковий обіг купона багаторазового використання і заміни в безготівковому обігу російського карбованця на національну валюту України розглядаються зміст та спрямованість актів національного законодавства України, Росії, а також міжнародні угоди країн СНД. Акцентується увага на особливому значенні для введення в Україні правового режиму моновалютності Угоди про грошово-кредитні відносини між Центральним Банком Російської Федерації і Національним Банком України від 23.06.1992 р., укладення якої юридично оформило створення Україною власної грошової системи.

У пункті 3.3.3 “Особливості програмної спрямованості дій держави при проведенні грошової реформи в Україні” вказується, що напередодні заміни в безготівковому обігу на території України російського карбованця на національну валюту в Україні не існувало чітко визначеної програми дій держави в грошово-кредитній сфері і нормативного акта, що системно регулював би їх характер і спрямованість. Положення ряду актів законодавства хоча і відрізнялися певною узгодженістю, однак не відбивали концептуальну цілісність процесу створення в Україні національної грошової системи, не визначали ідейну спрямованість її устрою. Вони вирішували окремі тактичні завдання в рамках поставленої стратегічної мети - введення національної валюти. Системна єдність і координованість оформлюваних такими актами заходів могли б мати більшу чіткість при наявності урядової програми, яка так і не була створена. Особливо наголошується, що закріплену п. 3 Постанови Президії Верховної Ради України “Про національну валюту в Україні” від 14.11.1991 р. № 1809-XII вимогу щодо розробки профільними комісіями Верховної Ради України, КМУ і НБУ проекту закону про грошову систему не було виконано.

При характеристиці й аналізі спрямованості грошової реформи в Україні автор погоджується тим, що вона відрізнялася неконфіскаційністю здійснених у її перебігу заходів, так як відповідно до встановленого курсу обміну перерахування українських карбованців в гривні проводилося без яких-небудь обмежень, вилучень і конфіскацій. При обміні грошових знаків була врахована сформована на момент обміну купівельна спроможність українського купоно-карбованця, яка відбивала динаміку інфляційних процесів і відповідала устояному рівню цін в економіці. Збільшення заборгованості держави в 1995-1996 рр. по виплатах заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат, а також заморожування коштів на рахунках і внесках у фінансово-кредитних установках за своєю суттю сприймаються як особлива, специфічна форма державного кредиту.

У пункті 3.3.4 “Спрямованість, етапи і підсумки проведення грошової реформи в Україні” висловлюється думка, що сутність грошової реформи не можна зводити винятково до факту введення в обіг гривні, оскільки йому передували події, які кардинально змінювали грошову систему, що діяла в Україні. Хоча кожну з проведених трансформацій у системі організації грошового обігу за своїм значенням можна визнати окремою грошовою реформою, але виходячи з суті і внутрішньої логіки проведених заходів визнається факт проведення однієї грошової реформи, що тривала майже п'ять років. Введення в обіг гривні завершило процес створення основних елементів української національної грошової системи, забезпечило її стабілізацію. І хоча заходи, які здійснювалися в перебігу грошової реформи, не мали програмної цілісності, все-таки вони поєднувалися однією генеральною метою - створенням на базі нової національної валюти стійкого механізму грошового обігу. Підкреслюється, що головною метою реформи було створення саме нової національної грошової системи, а не перетворення старої - радянської, яка зазнала краху.

З цієї позиції уточнюються етапи проведення грошової реформи в Україні, яких налічується сім від прийняття 16.07.1990 р. Декларації про державний суверенітет, яка передбачала можливість введення власної валюти до введення 25.08.1996 р. нової національної валюти - гривні. Основним результатом грошової реформи в Україні було створення і розвиток базових елементів грошової системи, організація її структури. Заміна в грошовому обігу тимчасової грошової одиниці - купоно-карбованця на гривню остаточно оформило як національну грошову систему в цілому, так і окремі її елементи. Подальше завдання державного будівництва в Україні у сфері організації грошового обігу зводиться до забезпечення нормального функціонування грошової системи, вдосконалення окремих її елементів з урахуванням новітніх досягнень науки, техніки і технології, зокрема, створення дійового механізму електронного обігу грошей, співставлення й узгодження чинних у цій сфері національних стандартів із тими, що діють у інших країнах.

У пункті 3.3.5 “Становлення державної емісійної монополії в Україні” розглядається емісійна діяльність НБУ, як одна з центральних функцій цього органа. Вказується, що у процесі еволюції емісійного механізму в Україні була остаточно здійснена індивідуалізація суб'єктів емісійної діяльності за допомогою законодавчого закріплення державної монополії і визначення кола осіб, які реалізують таку монополію.

Аналізуються особливості чинного в Україні правового режиму емісійної діяльності, вказується на існуючі проблеми в цій сфері. Підкреслюється, що правове забезпечення монетної регалії держави у перебігу становлення та розвитку національної грошової системи України не обмежується законодавчим встановленням режиму ліцензування випуску грошових знаків, бланків цінних паперів і документів суворого обліку та встановлення державної емісійної монополії. Держава активно вдосконалює кримінальне й адміністративне законодавство, як інструменти захисту його фінансових інтересів у сфері організації грошового обігу.

У пункті 3.3.6 “Правові засади організації глобальної платіжної системи в Україні” розглядається специфіка правового регулювання організації глобальної (у деяких фахівців - загальнодержавної чи інтегрованої) платіжної системи, як елемента грошової системи України. Указується на багатозначність та розпливчастість категорії “платіжна система”, виокремлюються рівні її реалізації. Аналіз поняття “платіжна система” як цілісного об'єкта здійснено через розкриття структури і складу елементів, проаналізовано положення Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ.

Базовим елементом платіжної системи є платіжна організація, оскільки вона являє собою організатора системи суспільних відносин по здійсненню переказу грошей в межах платіжної системи, залучає до її роботи членів платіжної системи, які разом з нею утворюють апарат платіжної системи. Відзначається, що члени платіжної системи як і платіжна організація входять до складу платіжної системи на противагу від її учасників в інтересах яких здійснюється переказ грошей.

У залежності від функціональної спрямованості платіжних систем щодо організації руху грошей та його територіальних меж виокремлюються: 1) внутрішньодержавна платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України і, 2) міжнародна платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу. Вказується, на існування платіжних систем, які поєднують можливості внутрішніх та міжнародних платіжних систем, забезпечуючи переказ грошей як з однієї країни в іншу, так і усередині певної країни.

Розглядаються склад та структура загальнодержавної системи електронних міжбанківських переказів, яка відбиває реалізацію принципу централізації грошової системи України та базується на імперативних засадах правового регулювання грошового обігу.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження в дисертації наведені теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми дійовості й відповідності застосовуваних державою принципів, методів й типів правового регулювання сутності, структурі та тенденціям розвитку грошового обігу задля удосконалення й підвищення ефективності фінансової діяльності держави.

У висновках формулюються основні результати дослідження, найзначніші положення, пропозиції по вдосконаленню правового регулювання грошового обігу, окреслено проблеми, вирішення яких може сприяти підвищенню ефективності здійснення фінансової діяльності держави, зокрема:

1. Гроші, виникнувши як явище приватноправове, внаслідок їх особливої значимості і виконуваної ролі для держави й суспільства перетворилися в об'єкт, регульований публічно-правовими нормами, яким властивий жорсткий імперативний характер.

2. Грошовий обіг як об'єкт фінансово-правового регулювання являє собою безперервний рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі й розрахунки в економіці. Він являє собою не тільки особливий економічний процес, але й складає особливу сферу суспільного відтворення, де цей процес проходить. Дійове правове регулювання грошового обігу неможливе без урахування й упорядкування таких рівнобіжних проявів регульованого об'єкта, а також існуючого взаємозв'язку між ними.

3. Суспільні відносини, що пов'язані з організацією і функціонуванням грошового обігу є різновидом фінансових правовідносин, оскільки вони: 1) виникають із приводу встановлення і впровадження в економіку і забезпечення функціонування там специфічних вартісних еквівалентів - грошей, без яких у сучасних умовах неможливо уявити саму фінансову діяльність держави; 2) є не просто формою прояву організуючого впливу держави на процеси суспільного відтворення з метою створення і функціонування централізованих і децентралізованих фондів коштів, в основі якого лежить практичне застосування функцій і форм грошей, а є їх владно-майновим фундаментом; 3) з огляду на особливе значення грошових форм і функцій грошей, використовуваних державою з метою організації фінансової діяльності стосуються як кожного окремо узятого фонду коштів, так і усієї їх системи в цілому.

4. Фінансово-правовий інститут грошового обігу являє собою певну сукупність взаємопов'язаних фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що пов'язані з організацією функціонування безперервного руху грошей у різних формах їх матеріального буття, з одного боку, та у відповідних сферах, секторах, площинах і каналах руху в економіці - з другого. Зовнішньою формою фінансово-правового інституту виступає відповідне законодавство, особливістю якого є багаторівнева структура та відсутність достатнього ступеня зовнішньої систематизації, з одного боку, та досить високий рівень внутрішньої систематизації з другого.

5. Реалізація в Україні двох форм грошового обігу пов'язана з формуванням трьохрівневої системи правового регулювання. Перший рівень утворюють норми Конституції України, які є основою для розвитку спеціального законодавства, що регулює грошовий обіг. Другий рівень складають спеціальні закони, деталізація змісту яких здійснюється на третьому рівні, що охоплює нормативні акти Президента України, КМУ, НБУ, Мінфіну України, інших міністерств і відомств. Остання група актів законодавства деталізуючи чи доповнюючи норми законів, безпосередньо визначає можливості застосування відповідних форм грошових розрахунків, порядок і умови їх реалізації.

6. Імперативний метод правового регулювання, який охоплює грошовий обіг і як особливий економічний процес, і як сферу суспільного відтворення, де цей процес проходить, має за мету створення необхідних і достатніх умов їх функціонування. Держава, здійснюючи фінансову діяльність, за допомогою права створює організоване середовище, яке передбачає наявність відповідних органів, необхідних інструментів, способів, засобів, правил, стандартів і процедур. Це зумовлює згідно специфіці фінансово-правового регулювання поділ грошового обігу в залежності від площин руху грошей на: 1) емісійну роботу центрального банку, і 2) організацію розрахунково-касових і кредитних відносин в економіці країни.

7. Державні й інші органи, які забезпечують процес грошового обігу, утворюють певні системи (інфраструктури), у прямій залежності від секторів і каналів руху грошей в економіці: 1) ринкову, і 2) публічно-фінансову, які постійно взаємодіють між собою, забезпечуючи безперервність грошового обігу.

8. Сучасній економіці притаманна імперативна форма організації національних грошових систем. Однак, існують деякі видові відмінності в їх будові. Основною ознакою сучасної імперативної форми грошової системи є законодавчо оформлена жорстка централізація емісії грошових знаків, яка в сучасних умовах покладається на центральні банки держав. Чинна національна грошова система України побудована саме на таких засадах.

9. Специфіка грошової реформи в Україні полягала в тому, що її головною метою було не перетворення старої радянської, а утворення нової української національної грошової системи як форми організації грошового обігу в країні, а сам грошовий обіг і як процес, і як сфера суспільного відтворення мав бути перетвореним відповідно до такої форми, а не виникнути як нове явище.

10. Провідна роль в організації і функціонуванні сучасних імперативних грошових систем належить державній монетній регалії, як привласненому державою виключному праву на створення (випуск у обіг) грошей, а встановлена відповідно до цього права система юридичних норм є особливою правовою формою, яка становить органічну частину фінансово-правового інституту грошового обігу, так зване “Емісійне право”. Відбиттям такого привласненого права є відповідний правовий режим застосування грошей в економічних відносинах, який можна охарактеризувати як офіційну моновалютність, тобто використання виключно випущених державою грошових знаків (офіційної валюти). Діаметрально протилежним правовим режимом застосування грошей в економічних відносинах є полівалютність, коли закон допускає рівноцінне використання багатьох валют, які випускаються в обіг децентралізовано.

11. Централізм в управлінні грошовим обігом визначає певний комплекс застосовуваних державою регулятивних прийомів і засобів, у тому числі і правових, які забезпечують досягнення бажаного для суспільства результату - стабільного механізму товарообміну і розрахунків. Комплекс інструментів кредитної політики держави змінив у сучасних умовах правовий характер гарантій коштів на поточних рахунках у банках й інших фінансово-кредитних установах з приватного на публічний. Природа централізованої грошової системи не може допустити існування не ліцензованих державою форм організації розрахунків і товарообміну, якими, у більшості випадків є сучасні електронні платіжні системи (чи так звані системи електронної комерції).

12. Створення попиту в суспільстві на законні платіжні засоби базується на праві держави стягувати податки, яке разом з її монетною регалією визначає різноспрямовані, але взаємозалежні вектори фінансової діяльності держави, що покликані забезпечити функціонування всього господарського механізму країни.

13. Разом із центральним банком грошовий апарат держави утворюють й інші органи, які здійснюють різні функції, зміст і спрямованість яких визначаються соціально-економічною, матеріально-технічною і юридичною складовими механізму грошового обігу. Грошовий апарат є організаційною формою реалізації керуючої підсистеми, яка включає поряд з регуляторними установами й інші елементи. До них можна віднести функції, компетенцію і застосовувані методи роботи державних чи інших уповноважених органів, що регулюють і контролюють грошову систему. Перелік вищевказаних уповноважених органів, їх функції, компетенція, а також можливі методи діяльності відображаються і закріплюються в нормативних актах як правовій формі регулятивно-управлінської діяльності держави у сфері організації і функціонування грошової системи. Сукупність таких правових норм також необхідно розглядати як елемент відповідної керуючої підсистеми.

14. Платіжна організація є базовим елементом платіжної системи, оскільки являє собою організатора системи суспільних відносин по здійсненню переказу грошей в межах платіжної системи, залучає до її роботи членів платіжної системи, які разом з нею утворюють апарат платіжної системи і є складовою національної системи органів, що сприяють організації та функціонуванню грошового обігу в Україні. Суспільні відносини, що виникають при проведенні переказу грошей входять до складу платіжної системи тільки у тій своїй частині, які складаються між платіжною організацією та членами платіжної системи, тобто коли вони існують в межах платіжного апарату. З огляду на це, учасників платіжної системи краще було б визначити як її клієнтів, що більше відповідає характеристиці статусу таких суб'єктів та їх відношення до платіжної системи.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНО ТАКІ РОБОТИ

Монографія

1. Алісов Є.О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні - Харків: Фоліо, 2004. - 288 с.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Алісов Є.О. До питання про фінансовий договір // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. - Вип. 14: Правознавство. - Чернівці: Чернівецьк. держ. ун-т, 1997. - С. 203 - 207.

2. Алисов Е.А. Генезис банковской системы Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 40. - С. 111 - 118.

3. Алисов Е.А. О юридической природе частных денег // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 42. - С. 137 - 141.

4. Алисов Е.А. Об опыте правового регулирования денежного обращения в Российской империи // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 44. - С. 133 - 137.

5. Алисов Е.А. Деньги и правовой обычай // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 45. - С. 149 - 154.

6. Алисов Е.А. Теории денежного обращения в истории философско - правовой мысли Древней Греции // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 46. - С. 155 - 159.

7. Алисов Е.А. Незаконные денежные операции в теневой экономике Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 48. - С. 87 - 91.

8. Алисов Е.А. К вопросу о правовом регулировании механизма денежного обращения в Украине // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 50. - С. 116 - 120.

9. Алісов Є.О. Грошовий обіг і екстраординарні фінансові правовідносини // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. Вип. 103: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 84 - 86.

10. Алисов Е.А. К вопросу об определении понятия и сущности денег // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 52. - С. 107 - 112.

11. Алисов Е.А. К вопросу об эволюции правового характера современных денег // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 54. - С. 125 - 131.

12. Алисов Е.А. Деньги в функции меры стоимости и их влияние на правовое регулирование финансовой деятельности государства // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 57. - С. 133 - 139.

13. Алісов Є.О. Щодо проблеми правової інституціоналізації приватних грошей, які застосовуються в сучасних електронних платіжних системах // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. - Харків: Право, 2002. - Вип. 4. - С. 66 - 72.

14. Алисов Е.А. Правовой характер и исторические типы денег как основания классификации денежных систем // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 58. - С. 90 - 96.

15. Алисов Е.А. О некоторых особенностях императивной формы организации денежных систем // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 59. - С. 94 - 98.

16. Алисов Е.А. О месте института правового регулирования организации и планирования денежной системы и денежного обращения в системе финансового права // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 60. - С. 131 - 138.

17. Алисов Е.А. Правовое регулирование и система структуризации денежного обращения // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 64. - С. 97 - 102.

18. Алісов Є.О. Правове регулювання і проблема визначення структури та складу грошової системи // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр.- Харків: Право, 2003. - Вип. 5. - С. 111 - 120.

19. Алісов Є.О. Про деякі особливості правового регулювання механізму плати за користування надрами // Наук. вісн. Нац. акад. держ. податк. служби України (економіка, право). - Ірпінь: Нац. акад. держ. податк. служби України, 2003. - Вип. 4 (22). - С. 84 - 86.

20. Алісов Є.О. Правове регулювання системи органів, що сприяють організації та функціонуванню грошового обігу в Україні // Вісн. Акад. прав. наук України: Зб. наук. пр. - Харків: Право, 2004. - Вип. 2 (37). - С. 150 - 159.

21. Алісов Є.О. Щодо питання про галузеву належність інститута правового регулювання грошового обігу // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 70. - С. 62 - 71.

22. Алісов Є.О. Деякі проблеми правового регулювання глобальної платіжної системи в Україні // Вісн. Акад. прав. наук України: Зб. наук. пр. - Харків: Право, 2004. - Вип. 4 (39). - С. 116 - 126.

АНОТАЦІЇ

Алісов Є.О. Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено питанням правового регулювання грошового обігу в Україні. У роботі визначається поняття фінансово-правового інституту грошового обігу й предмет його регулювання - суспільних відносин, які виникають у сфері організації функціонування безперервного руху грошей в економіці країни. Вивчаються питання сутності, ознак та структури грошового обігу як об'єкта фінансово-правового регулювання. Досліджуються також проблеми становлення й розвитку грошової системи України як організаційно-правової форми грошового обігу, її склад та структура, етапи й особливості проведення грошової реформи в Україні, викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів.

Ключові слова: фінансово-правовий інститут грошового обігу, грошовий обіг, грошова реформа, грошова система, грошова одиниця, центральний банк, готівковий обіг, безготівковий обіг, платіжна система, приватні гроші.

Алисов Е.А. Проблемы правового регулирования денежного обращения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена вопросам правового регулирования денежного обращения в Украине. В работе определяются понятие финансово-правового института денежного обращения и предмет его регулирования - общественные отношения, возникающие в сфере организации функционирования беспрерывного движения денег в экономике страны. Изучаются вопросы сущности, признаков и структуры денежного обращения как объекта финансово-правового регулирования. Исследуются также проблемы становления и развития денежной системы Украины, как организационно-правовой формы денежного обращения, ее состав и структура, этапы и особенности проведения денежной реформы в Украине, поданы предложения по совершенствованию соответствующей нормативной базы.

В работе рассматривается проблема определения понятия денег как экономико-правовой категории, исследуются пути происхождения денег с учетом воздействия права на такой процесс. Анализируется влияние трансформации методов правового регулирования меновых отношений на изменения, как правовой регламентации денежного обращения, так и содержания денежных систем как его организационно-правовой формы.

Существенное внимание уделяется выяснению вопроса о выполняемых деньгами функциях и их влиянии на правовое регулирование финансовой деятельности государства. В этом контексте рассматривается взаимосвязь правовых норм и таких явлений как бюджет, налоги, банки и т.д., возникновение и развитие которых связано с действием закона стоимости и господством товарно-денежных отношений. Уточняется содержание ряда категорий в сопоставлении с конкретными функциями денег, в частности, выясняется значение термина “законное платежное средство”, которое является примером совпадения институционального и функционального проявлений денег, их правовой формы и экономического содержания.

Диссертация содержит анализ понятия “денежное обращение”, осуществляется его сопоставление с термином “денежный оборот”. При характеристике денежного обращения, как объекта финансово-правового регулирования он рассматривается не только как особый экономический процесс, но и как особая сфера общественного воспроизводства, где этот процесс происходит. В этом контексте анализируются правовые и организационные особенности соотношения и взаимодействия рыночной и публично-финансовой инфраструктур сферы денежного обращения, роль в этом вопросе Национального банка Украины.

В диссертационном исследовании указываются черты императивного метода регулирования денежного обращения в современных социально-экономических условиях в Украине. Определяется понятие финансово-правового института денежного обращения, приводится его характеристика по двум направлениям: структурному и функциональному. В первом случае внимание сосредотачивается на особенностях внутреннего строения рассматриваемого финансово-правового института и форме его внешней реализации, а во втором - раскрывается специфика содержания и регуляторной направленности образующих его юридических норм. В контексте характеристики финансово-правового института денежного обращения определяется его место в системе финансового права. Осуществляется сопоставление рассматриваемого финансово-правового института со смежными финансовому праву отраслями.

Анализируются теоретические проблемы определения состава и структуры денежной системы. Акцентируется особое внимание на электронных платежных системах, как новых элементах денежных систем, сопоставляются эти две категории.

Ключевые слова: финансово-правовой институт денежного обращения, денежное обращение, денежная реформа, денежная система, денежная единица, центральный банк, налично-денежное обращение, безналичное обращение, платежная система, частные деньги.

Alisov E.A. The Problems of Legal Regulations of the Money Circulation in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for a doctor`s of law degree in the field 12.00.07 - theory of management; administrative law and procedure; financial law; informational law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Mudry. - Kharkiv, 2006.

The thesis is devoted to the problems of legal regulations of the money circulation in Ukraine. The author has defined the notion of the financial and legal institute of the money circulation and the subject of its regulation - social relation, which arise in the sphere of organization and functioning of the continuous motion of money in the economy of the country. The issues of essence, indications and structure of the money circulation as a subject of the financial and legal regulation are researched in the work. The author has also researched the problems of the formation and development of the monetary system of Ukraine as an organizational and legal form of the money circulation, its composition and structure, the stages and peculation of carrying out of money reform in Ukraine. The proposals concerning the perfection of the corresponding normative acts have been formulated by the author.

Key words: financial and legal institute of the money circulation, money circulation, monetary reform, monetary system, monetary unit, central bank, hand to hand circulation, clearing, pay system, private currency.

Размещено на Allbest.ru