Тимчасова заборона здійснення зовнішньоекономічної діяльності як санкція за порушення зовнішньоекономічного законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. ГЕТЬМАНА

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА

Наука: Правове регулювання ЗЕД

Варіант 60

Завдання 1:

«Тимчасова заборона здійснення ЗЕД, як санкція за порушення зовнішньоекономічного законодавства України»

Виконав:

студент 4 курсу, 1 групи

юридичного факультету

заочної форми навчання

Гарячий К.В.

Викладач:

Голубєва В. О.

Київ 2014

План

Вступ

1. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність

2. Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Одним з головних факторів, що впливає на рівень світового прогресу та розвиток економіки кожної окремої країни, є міжнародна торговельна діяльність. Будь-яка держава, проводячи власну зовнішньоекономічну політику і розвиваючи свою економіку, водночас вступає у міжнародні відносини з іншими країнами, що вимагає зважування своїх дій, зіставлення їх з діями інших держав, узгодження шляхом прийняття спільних оптимальних рішень щодо регулювання та упорядкування зовнішньоторговельних відносин. Інструментом цього і слугують норми права (міжнародні, регіональні та національні). Отже, однією з важливих умов успішної та ефективної зовнішньоекономічної діяльності є створення відповідної національної правової бази, яка впливає на розвиток торговельних відносин країни. При цьому обов'язково треба пам'ятати про необхідність узгодження норм національного законодавства із зобов'язаннями держави, прийнятими відповідно до міжнародних договорів, що випливає з об'єктивних потреб приєднання країни до інтеграційних процесів.

Україна активно долучається до системи міжнародного поділу праці на основі ринкових відносин та принципів відкритої економіки. Незважаючи на труднощі та суперечності, можна констатувати, що зовнішня торгівля - один з найбільш рішучо та успішно реформованих секторів української економіки. Водночас процес активного входження України до міжнародної торгівлі супроводжується значними ускладненнями та проблемами. Хоча економіка країни значною мірою функціонує, спираючись на принципи та механізми ринкової економіки, українські підприємства на світовому ринку перебувають, як правило, у менш сприятливих умовах, ніж їхні конкуренти та партнери. Досі досягти економічно міцного та рівноправного становища країни на світових ринках не вдалося. Це відбувається як в силу об'єктивних причин, пов'язаних з низькою конкурентоспроможністю вітчизняних товарів, так і суб'єктивних факторів, насамперед через торговельно-політичні суперечності, білі плями в законодавстві та недоліки застосування торговельно-політичних інструментів.

Реформи, які відбулися в Україні останніми роками, націлені на розбудову демократичної правової держави, що має ґрунтуватися на ринковій економічній системі. Складовою цього процесу стала орієнтація України на повномасштабне входження до світової економічної системи. Лібералізація, відміна державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення кількості суб'єктів зовнішньоторговельного обігу не є відмовою держави від втручання в систему регулювання зовнішньої торгівлі. Більш того, світовий досвід свідчить, що відбувається посилення та диверсифікація такого впливу, пріоритети, принципи, механізми та інструменти якого взаємопогоджені на міжнародному рівні в численних двосторонніх та багатосторонніх угодах. Підвищення ефективності зовнішньоторговельної політики держави, що має забезпечити зміцнення позицій країни на світовому ринку, є одним з вирішальних факторів цього процесу. Для забезпечення ефективного функціонування ринку має бути створена національна система "правил гри", що сприятиме економічному розвитку країни та відповідатиме основним вимогам міжнародно-правового простору. Крім того, для забезпечення належного виконання зазначених правил необхідно створити ефективний механізм та інституції системи всередині країни. Успіх експортера на ринку країни визначається економічними, організаційними та правовими факторами. Будь-яка економічна діяльність у зовнішній сфері вимагає насамперед чіткого уявлення про правові акти, відповідно до яких вона має здійснюватися. Регулювання відносин між державами та учасниками зовнішньоторговельного обігу здійснюється через комплексну правову систему, що містить зафіксовані правила підприємницької діяльності у сфері міжнародного обміну товарами та послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, що ґрунтуються на національних інтересах.

1. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність

У результаті порушення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, завдається величезний збиток Україні. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах і формах, передбачених ст.ст. 33 і 37 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Відповідно до ст. 33 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та іншими законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність. Вона застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, що порушили закон, суб'єкти несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі; - кримінальна відповідальність - вона застосовується лише у випадках, передбачених кримінальним законодавством України. Згідно зі ст. 37 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: - накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; - застосування антидемпінгових процедур у випадках здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності демпінгу; - застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень цього Закону стосовно зазначених в ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави; - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, здійснення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Санкції, зазначені в ст. 37 Закону, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за рішеннями судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, та Національного банку України. Ці санкції, які застосовуються центральним органом законодавчої влади з питань економічної політики діють до моменту застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону. Застосування зазначених санкцій може бути оскаржено в судовому порядку. Порівняно з раніше діючою редакцією цієї норми, що передбачала обмежений перелік органів, за поданням яких ці санкції могли бути застосовані і максимальний строк їхньої дії був 6 місяців, у чинній редакції Закону розширений перелік органів, за поданням яких можуть бути застосовані санкції, а також дозволено застосовувати ці санкції протягом більше 6 місяців. Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, затверджено наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. № 52. Індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, зазначеної в ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які вчинили порушення в цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, що видається Міністерством економіки України або уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія в порядку, визначеному Міністерством економіки України. Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися усіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність, за винятком: - завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, за якими з боку українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції; - завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, що була відправлена за межі України українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або відправлена в Україну іноземними суб'єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції. Санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у разі здійснення ними таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин: - які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; - які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України; якщо суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не прийняв заходів для приведення своєї діяльності у відповідь з вимогами чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

2. Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності застосовується до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності у випадках порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. (далі - Закон про ЗЕД) або пов'язаних з ним законів України за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Богун В. зазначає, що такі санкції спрямовані на ліквідацію конкретних суб'єктивних прав, повинні посилювати превентивну функцію відповідальності за порушення в сфері ЗЕД [1, с.35-36]. Вінник О.М. спеціальні санкції визначила як форму обмеження господарської діяльності суб'єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства [2, с. 649]. Липницький Д.Х. та Болотова А.Д. визнають необхідність комплексного підходу з вирішення проблем господарської відповідальності при застосуванні економічних санкцій [3, с.4, 12], серед яких вагоме місце займає тимчасове зупинення ЗЕД.

Особливість спеціальних господарських санкцій полягає в тому, що вони: 1) можуть бути спрямовані як на обмеження здійснення однієї операції, так і на зовнішньоекономічну діяльність суб'єкта господарювання взагалі; 2) являються адміністративно-господарськими санкціями, отже, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом України (далі - ГК), іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (відповідно до ст. 238 ГК); 3) застосовуються виключно до суб'єктів господарювання, які порушили господарське законодавство при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; 4) застосовуються не тільки до національного суб'єкта, а ще до іноземного суб'єкта господарювання, на відміну від інших господарських санкцій; 5) в більшості випадків є заходами захисту в сфері ЗЕД, для застосування яких здійснення правопорушення - не обов'язкова підстава.

Закон про ЗЕД підстави застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності фактично не визначає. Адже правопорушенням у ЗЕД вважається проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Закон не передбачає, що саме є „економічною безпекою” з юридичної точки зору, та які дії суб'єктів ЗЕД призводять до негативних наслідків у розвитку національної економіки. Саме на це посилаються іноді науковці, коли засуджують „безпідставність” застосування такої санкції.

Але, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Міжнародна економічна безпека» 1985 р. та «Концепції міжнародної економічної безпеки», прийнятої на 42-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, невід'ємною складовою для міжнародної економічної безпеки мають бути заходи щодо зміцнення довіри в міжнародних економічних відносинах, а також протидія загроз економічної безпеки різних держав основним джерелам, серед яких основними нестабільність, непередбачуваність та ненадійність [4, с.14, 15].

Слід наголосити, що тимчасове зупинення ЗЕД як санкція не передбачена ГК України серед інших адміністративно-господарських санкцій. Стаття 245 ГК передбачає лише «припинення експортно-імпортних операцій» у випадках недобросовісної конкуренції; розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України; а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України.

Замість тимчасового зупинення ЗЕД «припинення експортно-імпортних операцій» застосовують не за ймовірності настання шкоди, а при її фактичному спричиненні. Аналіз тимчасового зупинення ЗЕД (передбаченого ст. 37 Закону про ЗЕД) та припинення експортно-імпортних операцій (відповідно до ст. 245 ГК України), дає змогу стверджувати, що йдеться про різні заходи відповідальності, неоднакові підстави та різні наслідки застосування цих санкцій у ЗЕД. В першу чергу, це прямо стосується дії санкцій. Припинення експортно-імпортних операцій обмежується тільки двома видами зовнішньоекономічних операцій: експортом та/або імпортом, та не має дії на інші види, перелік яких надано ст. 4 Закону про ЗЕД.

Базові міжнародно-правові документи зобов'язують держав-учасниць усунути національні бар'єри на шляху руху капіталів, не встановлювати заборони й обмеження експорту приватних інвестицій в інші країни. Вільний вивіз інвестицій за межі своєї держави визнають спеціальним фундаментальним принципом побудови системи міжнародного інвестиційного права [5, с. 57]. Слід наголосити, що при застосуванні досліджених засобів відповідальності, увага повинна акцентуватися не на інституціональних видах господарської діяльності, а на характері та змісті зовнішньоекономічних операцій, відповідних діях суб'єктів ЗЕД України та іноземних суб'єктах господарської діяльності.

Інша відмінність наведених норм полягає в лексичному тлумаченні термінів «тимчасове зупинення» та «припинення». В науковій літературі при дослідженні спеціальних санкцій у ЗЕД неодноразово висловлювалась думка та пропозиції щодо заміни приведених термінів. І дійсно, при застосуванні тимчасового зупинення ЗЕД фактично дія всіх зовнішньоекономічних операцій суб'єкта господарювання припиняється до моменту, поки цей суб'єкт не здійснить заходів щодо приведення у відповідність своєї діяльності до вимог чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин та подальшого відновлення ЗЕД. Тимчасовий характер цієї санкції прямо залежить від можливостей та бажання самого суб'єкта ЗЕД, а іноді і від державних органів, з ініціативи яких цю санкцію було накладено як запобіжний (попереджувальний) захід для підтримки ефективного функціонування економіки країни при певних (форс-мажорних) обставинах. Отже, якщо строк, на який державою запроваджується заборона здійснення певних зовнішньоекономічних операцій, не встановлюється, то про «тимчасовість» не може йтися. На сьогодні, єдиної думки з приводу визначення цієї спеціальної санкції в теорії господарського права немає. Науковці застосування тимчасового зупинення ЗЕД обґрунтовували та прагнули замінити як на «припинення», так і на «призупинення», «зупинення», «обмеження», «заборону» та інше. Хоча на практичне застосування цієї санкції тлумачення термінів впливу не має.

Відповідно до п. 3.2. Положення «Про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону про ЗЕД», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. №52. (далі - Положення № 52) санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в разі проведення ними таких дій у сфері зовнішньоекономічних відносин:

· які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки;

· які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України;

· якщо суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, до якого раніше була застосована санкція -індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо приведення у відповідність своєї діяльності до вимог чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Отже, не всі підстави застосування тимчасового зупинення ЗЕД, що наведені в Положенні № 52, ввійшли до Закону про ЗЕД. Хоча, слід зауважити, що Положення № 52 (його текст) майже повністю було відображене в ст. 37 Закону про ЗЕД.

Такі підстави є не просто юридично не визначені, що дуже шкідливо, особливо з огляду на плани України щодо побудови правової держави. Адже будь-які санкції суттєво обмежують права підприємства та є для нього матеріально обтяжливими. Зупинення ЗЕД - це практично параліч підприємства, якщо воно орієнтоване на зовнішній ринок і його продукція на внутрішньому ринку України не має попиту [6, с. 50]. Тому застосування такої санкції має бути достатньо мотивоване, що неможливо без всебічної оцінки кожного конкретного випадку правопорушення при перетинанні митного кордону України або до того, як таке перетинання здійснювати. Може статися так, що резидент здійснив всі дії, передбачені зовнішньоекономічним контрактом для експортування товару: здійснив заходи щодо зберігання товару, навантажив його на транспорт, здійснив доставку до митниці на території України, уклавши посередницькі угоди, угоди с перевізниками тощо, - а митні органи відмовляються здійснити митне оформлення, бо до суб'єкта застосоване тимчасове зупинення його діяльності. В такому випадку відбувається простій транспорту та невиконання зобов'язання перед іноземним контрагентом у певний строк, що призводить до інших санкцій, передбачених вже не державою та законодавством, а контрагентами згідно із основним зовнішньоекономічним контрактом та іншими договорами, за допомогою яких можна здійснити зобов'язання за зазначеним контрактом. Тимчасове зупинення ЗЕД як спеціальна санкція застосовується державними органами за дії, які не призвели до шкідливих наслідків, а лише «можуть призвести», - тобто за ймовірності їх настання. Згідно із зазначеним можна стверджувати, що застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, як заходу відповідальності, у більшості випадків є безпідставним, бо суб'єкт, здійснюючи зобов'язання за контрактом, правопорушення не здійснює. Та якщо він зобов'язання перед іноземним контрагентом, негативні наслідки та шкода від таких дій може й не настати. Слід зауважити, що такі дії відбуваються з одного боку без наявності наслідків такого правопорушення (що повинно бути ознакою об'єктивної сторони), та без вини суб'єкта з іншого боку (що свідчить про відсутність обов'язкового елементу суб'єктивної сторони правопорушення).

На думку В. Богуна, останні дві санкції (тимчасове зупинення ЗЕД та індивідуальний режим ліцензування) за своїм функціональним призначенням спрямовані на обмеження чи ліквідацію конкретних суб'єктивних прав. А от щодо „національних економічних інтересів” автор пропонує законодавчо закріпити термінологічне визначення критеріїв цього поняття, оскільки для самих суб'єктів ЗЕД не зрозумілим до кінця залишається, якими своїми діями вони можуть зашкоджувати інтересам національної економічної безпеки [1, с. 36]. Павловський М. надає цьому поняттю дуже широке тлумачення: «це стан та рівень розвитку всіх сфер економічної системи виробництва» [4, с. 23].

Вищезазначений аналіз дає змогу зробити висновки, що законодавчі акти України, які регулюють застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, потребують подальшого удосконалення. Треба визначити дії контролюючих органів щодо порядку притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності, порядку накладення спеціальних санкцій. задля захисту прав та економічних інтересів держави. Ця проблема та детальніший аналіз правової регламентації застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності будуть об'єктом дослідження у іншому розділі роботи.

Аналізуючи підстави притягнення до відповідальності суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання можна дійти висновку, що санкції, які містяться у ст. 37 Закону про ЗЕД і застосовуються державою, є заходами захисту та (як виключення) заходами відповідальності. З огляду на це, слід констатувати, що трактовка зазначеної норми не відповідає її сутності, та потребує детальнішої та більш чіткої правової регламентації, а саме: «за порушення Закону про ЗЕД або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції…». Підставою застосування зазначених заходів не завжди є порушення суб'єктом ЗЕД певних законів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність (тобто правопорушення), а негативний стан економіки країни або ймовірність завдання шкоди економічній безпеці, державне регулювання за поверненням капіталу, ймовірність негативного впливу наслідків здійснення зовнішньоекономічних операцій на норми міжнародних угод України та інші форс-мажорні обставини. Перелік таких підстав не є вичерпним та може змінюватись залежно від зовнішніх факторів і внутрішнього стану держави.

діяльність зовнішньоекономічний україна

Список використаної літератури

1. Богун В. Індивідуальний режим ліцензування і припинення експортно-імпортних операцій як види спеціальних економічних санкцій // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №6. - С. 35-36.

2. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник. - [2-ге вид., змін. та доп.]. - К.: Правова єдність, 2009. - 766 с.

3. Липницкий Д.Х., Болотова А.Д. Основне направления унификации экономических санкцый. - Донецк: ИЄПИ НАН Украины, 1998. - 26с.

4. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення: Монографія / М.М. Єрмошенко. - МОН України, Київський національний торгівельно-економічний ун-т; К.: 2001. - 309с.

5. Тумакова М. Принципи та норми міжнародного інвестиційного права як основа законодавства України у сфері регулювання іноземного інвестування / М. Тумакова // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №8. - С. 55-58.

6. Лук'янець Д. Про правову природу адміністративно господарських санкцій / Д. Лук'янець // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №3. - С. 10-15. 

Размещено на Allbest.ru