Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України
Порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України за окремими інститутами: створення й державна реєстрація товариств, розкриття ними інформації, капітал, корпоративне управління, поглинання, реорганізація та діяльність товариств, холдингів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.08.2014 |
| Размер файла | 66,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Докладно розглядається законодавче регулювання і практика використання британськими компаніями комерційного найменування.
У підрозділі 4.3. "Рекомендації щодо вдосконалення законодавства України з питань створення та державної реєстрації товариств" на підставі проведеного порівняльно-правового аналізу обґрунтовується теза, що вітчизняна система реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не виконує інформаційної функції, необхідної для нормального функціонування підприємницького середовища. На думку авторки, основними вадами чинної системи є: 1) відсутність єдиного (центрального) реєстру юридичних осіб (поряд з ЄДР в Україні продовжують існувати автономні реєстри); 2) відсутність вільного доступу до документів, що містяться в реєстраційній справі (законодавством передбачено доступ лише до відомостей, включених до ЄДР); 3) відсутність вимог щодо зберігання в реєстраційній справі внутрішніх документів товариств (рішень загальних зборів чи інших органів управління товариства), що часто призводить до зловживань з боку менеджменту чи мажоритарних акціонерів (фальсифікацій ухвалених рішень); 4) відсутність вимог про опублікування будь-якої інформації, що підлягає оприлюдненню, у центральному друкованому органі через державного реєстратора, в результаті чого адресанти інформації вимушені вивчати десятки центральних і місцевих видань у пошуку необхідної інформації; 5) відсутність єдиного веб-порталу, через який можна було б отримати відомості з ЄДР у режимі "он-лайн"; 6) визнання інформації такою, що є відомою третім особам, з моменту її включення до ЄДР, а не з моменту опублікування, що грубо порушує концепцію "офіційного повідомлення" запроваджену у всіх країнах ЄС; 7) неврегульованість питань стосовно можливих розбіжностей у дійсних та оприлюднених відомостях (тих, що містяться у реєстраційній справі, включених до ЄДР або опублікованих); 8) відсутність вимоги про реєстрацію відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб і включення відомостей про них до ЄДР (такі підрозділи реєструються в Україні лише як платники податків). Запропоновані зміни до чинного законодавства, спрямовані на усунення відповідних вад.
Доводиться, що за умови запровадження ЄДР потребують концептуального перегляду вимоги законодавця до статуту акціонерного товариства (далі - АТ) й товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ). Саме ЄДР, а не статут має розглядатись як основне джерело отримання інформації про товариство для третіх осіб. Пропонується скористатися досвідом Великобританії й надати можливість реєстрації господарських товариств без індивідуального статуту. Це дозволить суттєво спростити процедуру їх створення, звільнити учасників від зайвих формальностей і ризику визнання статуту недійсним. Індивідуальні відомості щодо товариства (склад учасників, розмір їх часток чи кількість акцій, місцезнаходження товариства, розмір капіталу, види діяльності) замість статуту повинні включатися до ЄДР. При цьому має бути встановлена сувора кримінальна відповідальність за подання невірних відомостей до ЄДР. У роботі також пропонується законодавчо врегулювати порядок підписання статуту й передбачити обов'язковість оформлення договорами відносин по внесенню вкладу до статутного капіталу.
У підрозділі розглядаються дві протилежні концепції комерційного найменування як засобу індивідуалізації підприємця і підприємства, тобто певного бізнесу. Обстоюється теза, що комерційне найменування є складовою частиною єдиного майнового комплексу (підприємства), яка індивідуалізує його в підприємницькій діяльності й має слідувати його правовій долі. Рекомендується ухвалити спеціальний закон про комерційні найменування.
Пропонується запровадити європейський підхід щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації: (а) встановити перелік порушень, що можуть розглядатись як підстави для визнання запису про державну реєстрацію недійсним, (б) запровадити скорочений строк позовної давності для таких позовів, (в) закріпити правило про дійсність правочинів, вчинених до моменту винесення відповідного судового рішення). Вноситься пропозиція закріпити, що суд не має права приймати рішення про припинення юридичної особи, якщо ситуація була виправлена чи може бути виправлена або якщо вчинене порушення є незначним.
У розділі 5 "Капітал товариства" міститься порівняльно-правовий аналіз регулювання відносин, що виникають з питань формування і підтримки розміру капіталу за правом ЄС, Великобританії та України.
Підрозділ 5.1. "Друга директива ЄС: вимоги щодо капіталу акціонерних товариств" висвітлює еволюцію у підходах європейського законодавця до визначення правового режиму капіталу акціонерного товариства.
Досліджуються основні вимоги Другої директиви щодо капіталу акціонерних товариств, що ґрунтуються на концепції обов'язкового капіталу, як-то: 1) розкриття інформації про капітал товариства усім зацікавленим особам; 2) акумулювання у товариства капіталу, необхідного для початку чи продовження діяльності: (а) встановлення мінімального розміру капіталу, на який має бути здійснена підписка; (б) встановлення спеціальних правил оплати акцій при створенні товариства і збільшенні розміру його капіталу; (в) заборона підписки на власні акції; заборона звільнення засновників від обов'язку щодо сплати акцій; 3) підтримка фактично акумульованого капіталу у належному розмірі: (а) контроль за придбанням майна у засновників товариства протягом перших років його діяльності; (б) встановлення спеціальних правил зменшення капіталу, викупу товариством своїх акцій та розподілу активів товариства серед акціонерів, включаючи виплату дивідендів; (в) заборона надання товариством фінансової допомоги для придбання акцій товариства третіми особами; (г) необхідність скликання загальних зборів акціонерів у випадку значних втрат підписного капіталу.
Проаналізовано дві базові концепції реформування законодавства з питань капіталу, розроблені Єврокомісією: 1) концепція "SLIM-plus", що передбачає збереження існуючого режиму за умови його суттєвої модифікації в бік спрощення; 2) концепція "альтернативний режим", що передбачає відмову від концепції обов'язкового капіталу із запровадженням інших механізмів захисту інтересів акціонерів та кредиторів (введення тестів на платоспроможність та акцій без номінальної вартості).
У підрозділі 5.2. "Режим акціонерного капіталу за правом Великобританії" розглядаються види акціонерного капіталу за правом Великобританії: дозволений до випуску, випущений, розміщений, сплачений, скликаний, реальний (активи товариства), основний (фіксований) та оборотний. Досліджуються засоби, спрямовані на акумулювання і збереження акціонерного капіталу. Робиться висновок, що основною метою регулювання є недопущення виведення з компанії акумульованого капіталу шляхом встановлення спеціальних правил щодо: 1) викупу компанією власних акцій; 2) дистрибуції, тобто безоплатної передачі активів компанії її учасникам, включаючи виплату дивідендів; 3) зменшення капіталу компанії, що супроводжується виплатами учасникам чи звільненням їх від зобов'язань по оплаті акцій (поверненням акціонерного капіталу).
На думку авторки, встановлені правила спрямовані на захист інтересів не тільки кредиторів компанії, а й її учасників, які можуть порушуватися, якщо окремі учасники без адекватної оплати придбавають акції компанії чи безоплатно (або за недостатню компенсацію) отримують від компанії певні грошові виплати (активи).
Реформа британського корпоративного права передбачає насамперед викладення правил щодо капіталу в чіткій, доступній формі, а також певну лібералізацію правового режиму акціонерного капіталу, особливо стосовно приватних компаній.
У підрозділі 5.3. "Рекомендації щодо вдосконалення правового режиму статутного фонду (капіталу) товариств за законодавством України" обстоюється теза, що основною функцією статутного капіталу має бути захист інтересів передусім не кредиторів, а учасників товариства. З урахуванням цього формулюються основні пропозиції по вдосконаленню правового режиму капіталу товариств, які базуються на дослідженні європейського досвіду:
1) зменшити вимоги до мінімального розміру статутного капіталу для АТ до суми, еквівалентної 25 тис. євро, і скасувати їх (чи хоча б істотно зменшити) щодо ТОВ;
2) зменшити частку капіталу, яка повинна бути оплачена до моменту державної реєстрації АТ, до 25 % і звільнити ТОВ від обов'язкового внесення засновниками своїх вкладів до моменту державної реєстрації товариства; збільшити максимальний строк оплати акцій (внесення вкладів) до 5-ти років;
3) скасувати правило про набуття акціонером прав учасника товариства тільки після повної оплати акцій;
4) закріпити процедуру внесення вкладів у негрошовій формі; запровадити обов'язкову незалежну оцінку таких вкладів, якщо їх вартість перевищує 10 % від суми статутного капіталу;
5) виключити із ЦК норми, що встановлюють необхідність ліквідації товариства, якщо вартість його активів стає меншою за розмір статутного капіталу; замість цього встановити обов'язок виконавчого органу товариства скликати загальні збори у двомісячний строк з моменту виявлення скорочення вартості чистих активів товариства до суми, що складає 50 % від розміру статутного капіталу;
6) запровадити субсидіарну відповідальність членів виконавчого органу товариства за його боргами, якщо за наявності ознак неплатоспроможності товариства чи значного зменшення чистих активів (втрати власного капіталу) виконавчим органом не було вчасно застосовано необхідних заходів;
7) встановити в законодавстві можливість товариства виплачувати дивіденди й викупати власні акції тільки після складення виконавчим органом тестів на платоспроможність, які свідчитимуть, що виплати не викличуть неплатоспроможності товариства.
Оскільки за вітчизняним законодавством зменшення статутного капіталу не призводить до виплат акціонерам чи учасникам, пропонується скасувати право кредиторів забороняти таке зменшення (ч. 3 ст. 16 Закону "Про господарські товариства") або вимагати припинення чи виконання товариством своїх обов'язків та відшкодування збитків (ч. 5 ст. 144, ч. 1 ст. 157 ЦК). При цьому потребують чіткого врегулювання процедури придбання товариством власних акцій (часток у статутному капіталі), виплати дивідендів, укладення правочинів з учасниками.
Розглянуто перспективи запровадження в законодавство України акцій без номінальної вартості.
У розділі 6 "Управління товариством" міститься порівняльно-правовий аналіз регулювання відносин, що складаються при управлінні товариством за правом ЄС, Великобританії та України.
Підрозділ 6.1. "Питання корпоративного управління у праві ЄС" розпочинається із загального огляду джерел законодавства ЄС з питань корпоративного управління. Зазначається, що ці питання є сферою, у якій гармонізація зазнала безперечного фіаско, оскільки не вдалося ухвалити П'яту директиву, яка мала визначити структуру органів акціонерного товариства, їх компетенцію й відповідальність. Директива не знайшла підтримки серед держав-членів через занадто імперативний характер регулювання та положень про обов'язкове залучення працівників в управління товариством.
Окремі норми щодо корпоративного управління містяться в низці чинних директив ЄС, присвячених іншим питанням. Найбільш цікавим документом, що відбиває сучасні європейські тенденції в регулюванні питань корпоративного управління, може вважатися Регламент про статут європейського акціонерного товариства. Досліджено однорівневу і дворівневу системи корпоративного управління, які на альтернативній основі закріплені в Регламенті.
На підставі документів, якими запроваджено реформу європейського корпоративного права, визначаються перспективи в регулюванні відносин з корпоративного управління:
1) істотна модифікація інституту загальних зборів: цей орган (у значенні фізичного зібрання акціонерів в одному місці) визнано таким, що не відповідає сучасним очікуванням, і пропонується: а) надати товариствам можливість ширше використовувати сучасні технології (Інтернет, супутниковий та телефонний зв'язок) для проведення зборів в електронному форматі; б) запровадити юридичні форми, що дозволяють виражати свою волю без особистої присутності на зборах (голосування через представників, дострокове голосування чи голосування після зборів шляхом відправки бюлетенів поштою або за допомогою сучасних електронних засобів зв'язку); в) питання щодо скасування необхідності щорічного проведення зборів планується залишити в компетенції національного законодавця.
2) запровадження у всіх державах-членах наступних механізмів захисту прав учасників товариства: а) закріплення права учасників товариства вимагати проведення адміністративної перевірки виконання посадовими особами товариства вимог корпоративного законодавства; б) введення інституту похідних позовів; в) запровадження інституту помилкової підприємницької діяльності (передбачає дискваліфікацію директорів товариства у випадку доведення його до стану неплатоспроможності).
3) проведення широкого комплексу заходів, спрямованих на наявність у складі органів акціонерного товариства, акції якого пройшли лістинг, незалежних директорів (виділяються три особливі сфери питань, які мають бути віднесені до виключної їхньої компетенції: (а) призначення виконавчих директорів, (б) визначення розміру винагороди, що виплачується їм; (в) перевірка фінансової звітності товариства).
У підрозділі 6.2. "Управління компанією за правом Великобританії" розглядаються особливості системи корпоративного управління, запровадженої у Великобританії, та напрямки її реформування.
Наголошується на стійкій тенденції зменшення ролі загальних зборів в управлінні компанією і концентрації керівних повноважень у директорів, до яких висуваються значно вищі вимоги, ніж на початку становлення корпоративного права. Відмічається процес розшарування повноважень усередині самої ради директорів. Якщо раніше остання розглядалася як унітарний орган управління, що складався з певного числа директорів, то згодом вони сталі розподілятися на дві групи - виконавчі директори і невиконавчі (незалежні) директори, правовий статус яких досить диференційований. Особливо яскраво такий розподіл виявляється у великих публічних компаніях. Більше того, у складі ради директорів особливе становище має особа, яка очолює групу виконавчих директорів, тобто керуючий (чи генеральний) директор.
Аналізуються новітні підходи до залучення учасників до управління компанією, що базуються на модернізації або повній чи частковій відмові від інституту класичних загальних зборів і заміни його іншими, більш сучасними формами волевиявлення учасників компанії.
Відзначається, що у Великобританії суд наділяється досить широкими повноваженнями щодо вирішення питань, які виникають у сфері корпоративного управління. Це дозволяє ефективніше розв'язувати корпоративні спори, захищати права учасників та виводити компанії із кризових ситуацій.
Звертається увага на надзвичайно детальне врегулювання у британському праві правового статусу директорів компанії з виділенням окремих їх груп і категорій (директорів де-факто, де-юре, тіньових, альтернативних, колишніх, виконавчих, невиконавчих, незалежних). Аналізуються основні засоби забезпечення чесної й добросовісної поведінки директорів компанії: 1) законодавче закріплення переліку обов'язків директорів перед компанією і притягнення їх до цивільної відповідальності у разі порушення обов'язків; 2) встановлення заборони для директорів і пов'язаних з ними осіб щодо вчинення певних дій; 3) наділення акціонерів і державного секретаря Департаменту торгівлі та промисловості правом подавати похідні позови проти директорів компанії (для захисту її інтересів) або вимагати ліквідації компанії у передбачених законом випадках; 4) можливість притягнення директорів до субсидіарної відповідальності за боргами компанії у випадках, визначених законом; 5) наділення учасників компанії правом вимагати проведення адміністративних перевірок стосовно дотримання вимог корпоративного законодавства; 6) можливість дискваліфікації директорів (заборони виконувати функції директора протягом встановленого судом строку); 7) встановлення широкого переліку корпоративних правопорушень з боку директорів, що кваліфікуються як кримінальні злочини (більше 160 окремих складів).
У підрозділі 6.3. "Питання реформування системи корпоративного управління, закріпленої у законодавстві України" аргументується, що вітчизняна модель корпоративного управління потребує фундаментального реформування.
Доводиться, що процедура скликання і проведення загальних зборів наразі є дуже складною й не пристосованою до практичних потреб учасників корпоративних відносин. Занадто велика кількість процедурних вимог суттєво підвищує ризик визнання недійсними рішень загальних зборів. Обстоюється теза, що в законодавстві України має знайти відбиття європейська тенденція заміни інституту загальних зборів більш сучасними формами волевиявлення учасників. Із урахуванням цього формулюються пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства України (для АТ й ТОВ): 1) передбачити можливість не проводити щорічних (чергових) загальних зборів за умови, що відповідне положення буде ухвалене на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів; 2) дозволити ухвалювати рішення методом письмового опитування (при цьому рішення має вважатися прийнятим після отримання необхідної кількості голосів, а не відповіді від усіх учасників); 3) законодавчо закріпити, що оскаржувати рішення загальних зборів на підставі порушення процедурних правил може лише учасник товариства; 4) скоротити строк повідомлення учасників товариства про скликання зборів до 2-х тижнів із закріпленням права товариства встановити більш тривалий або скорочений строк у статуті; 5) звільнити АТ із незначною чисельністю акціонерів від обов'язку публікувати повідомлення в засобах масової інформації; 6) закріпити право учасника або виконавчого органу господарського товариства звертатися до суду з вимогою скликати збори чи визначити особливі умови їх проведення; 7) запровадити альтернативні форми участі в загальних зборах: (а) через представників (потрібно внести зімни до ст. 100 ЦК); (б) шляхом дозволу голосування з питань порядку денного в письмовій формі без безпосередньої участі у зборах - так зване "заочне голосування" (може відбуватися як перед зборами, так і після їх проведення); (в) проведення зборів в "електронному форматі", тобто без фізичної присутності учасників за допомогою сучасних засобів зв'язку.
Пропонується легітимізувати такий поширений за кордоном інструмент, як договори між акціонерами, за допомогою яких може бути істотно модифікована модель внутрішньокорпоративних відносин, передбачена чинним законодавством чи статутом.
Авторка доходить висновку, що вкрай низький рівень захисту прав учасників господарських товариств зумовлений повною відсутністю в законодавстві України інституту директорів товариства, який має бути центральним для будь-якої моделі корпоративного управління. Рекомендується низка заходів для формування в Україні відповідного правового інституту.
Доводиться, що інститут наглядової ради не виконує покладених на нього завдань і не є дуже популярним у країнах, які надають своїм товариствам можливості обирати між однорівневою і дворівневою моделями корпоративного управління. Аргументується, що поки не буде досягнуто реальної незалежності наглядових рад (а це в сучасних умовах майже неможливо), вони не зможуть реально виконувати функцій захисту інтересів акціонерів і товариства в цілому. Наразі ж пропонується застосовувати інші форми захисту акціонерів, характерні більше для британської правової моделі.
Обґрунтовується, що помилковою є побудова органів управління товариства за британською концепцією "власника", що передбачає майже повне відсторонення працівників від питань корпоративного управління.
Обстоюється теза, що ревізійна комісія є очевидним атавізмом у системі корпоративного управління. Основний тягар перевірки фінансового-господарської діяльності товариств має бути покладено на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких належить дуже докладно врегулювати законом.
У розділі 7 "Поглинання товариств (придбання значного пакету акцій)" аналізується правове регулювання відносин з поглинання товариств у Великобританії, ЄС та Україні.
У підрозділі 7.1. "Поглинання компаній за правом Великобританії" з'ясовується зміст основних принципів і правил проведення поглинання й висвітлюються статус саморегулівної організації - Комісії зі злиттів та поглинань. Розглядається перспективне законодавство з питань поглинань.
Досліджується один із найцікавіших механізмів, що міститься у британському корпоративному праві, - механізм витиснення міноритарних акціонерів з компанії, що полягає у законодавчо встановленому праві особи, яка отримала контроль над компанією, примусово викупити акції в акціонерів, що залишилися в меншості.
У підрозділі 7.2. "Регулювання поглинання товариств у праві ЄС" досліджуються основні підходи до правової регламентації поглинання товариств на рівні ЄС (Тринадцята директива), які втілюють переважно британський досвід, й проводиться їх зіставлення з американським підходом до регулювання цього явища. Директива побудована на базі двох основних принципів: а) рішення стосовно поглинання мають приймати акціонери товариства, яке поглинається, а не його менеджмент, якому має бути заборонено здійснювати будь-які захисні дії без їх погодження із акціонерами; б) повинна існувати пропорційність між рівнем інвестиційного ризику, що несе особа, і рівнем її контролю над товариством (концепція захисту капіталу, що несе основні ризики). Остання знаходить прояв у (а) праві "прориву до товариства" - якщо поглинання було успішно завершене щодо нового власника контрольного пакету мають втрачати юридичну силу будь-які норми, що перешкоджають здійсненню ефективного управління й контролю над товариством; (б) праві власника контрольного пакету акцій на витиснення міноритарних акціонерів.
У підрозділі 7.3. "Перспективи регулювання поглинання товариств у праві України" розглядається перспективне законодавство України з питань поглинання. Доводиться, що проектом Закону "Про акціонерні товариства" (розд. ХІ) не передбачено основних елементів регулювання механізму поглинання, які вимагаються Тринадцятою директивою й запроваджені (чи запроваджуються) європейськими країнами; формулюються пропозиції щодо вдосконалення чинного та перспективного законодавства.
У розділі 8 "Реорганізація товариств" міститься порівняльно-правовий аналіз регулювання процесу реорганізації товариств за правом ЄС, Великобританії та України.
Підрозділ 8.1. "Директиви ЄС щодо реорганізації товариств" присвячено аналізу Третьої (злиття) та Шостої (поділ) директив. Звертається увага на низку відмінностей у регулюванні процесів реорганізації, притаманних більше європейському законодавству порівняно з українським. Надається стислий огляд Десятої директиви, що регулює транскордонні злиття.
У підрозділі 8.2. "Реорганізація компаній за правом Великобританії" визначаються особливості британського підходу до регулювання процесів реорганізації. Поняття "реорганізація" у британському праві не збігається з його значенням у праві України, воно застосовується для визначення правочинів, спрямованих на передачу всього або частини бізнесу однієї компанії іншій. При цьому питання про обов'язки (борги) вирішується окремо, тобто універсального правонаступництва немає. Досліджуються дві форми реорганізації компанії: (а) на підставі добровільної угоди (компромісу); (б) в процесі добровільної ліквідації.
У підрозділі 8.3. "Рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про реорганізацію" міститься аналіз чинного й перспективного законодавства України про реорганізацію і формулюються пропозиції по запозиченню найбільш вдалих підходів до регулювання цього процесу із законодавства ЄС.
Аргументується необхідність відмови від регулювання реорганізації як форми припинення юридичних осіб. Пропонується включити до ЦК норму наступного змісту: "Юридична особа вважається такою, що реорганізується, якщо: 1) вона припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам, або 2) до неї внаслідок правонаступництва переходять майно, права та обов'язки іншої юридичної особи, яка припиняється, або 3) частина майна, прав та обов'язків цієї юридичної особи переходять внаслідок правонаступництва до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб, або 4) юридична особа відчужує чи передає в оренду підприємство як єдиний майновий комплекс або його частину".
Доводиться, що комісія з припинення, запроваджена новим ЦК, є штучним і неефективним інститутом, невдало запозиченим з ліквідаційної процедури. Такий орган невідомий європейському законодавству. Дії, пов'язані з проведенням реорганізації, мають здійснюватись саме виконавчим органом юридичної особи.
Обґрунтовується, що система захисту інтересів кредиторів при реорганізації, запроваджена новим ЦК, не відповідає європейському підходу з цього питання (принципу мінімального втручання кредиторів у процес реорганізації). Пропонується запровадити різні системи захисту кредиторів залежно від форми реорганізації. При злитті, приєднанні й перетворенні достатнім засобом захисту інтересів кредиторів може вважатися їх персональне повідомлення про реорганізацію з наданням права вимагати від юридичної особи забезпечення зобов'язань (а не дострокового виконання, як передбачено чинним законодавством). Юридична особа повинна мати право достроково виконати зобов'язання перед кредитором замість надання йому забезпечення. Слід також закріпити, що реорганізація не може бути здійснена до виконання вимог усіх кредиторів, які звернулися з відповідною заявою. Достатнім механізмом захисту інтересів кредиторів при розділі та виділенні має бути їх персональне повідомлення про реорганізацію та встановлення солідарної відповідальності юридичних осіб - правонаступників та юридичних осіб - правопопередників (якщо вони не припинили існування після реорганізації) за боргами, які виникли до повідомлення кредиторів про реорганізацію. Це дозволяє зберегти баланс інтересів юридичної особи, яка прагне провести розділ (виділення), та її кредиторів.
У розділі 9 "Групи товариств" досліджується правове регулювання відносин, що виникають за участю товариств, що входять до складу групи (пов'язані відносинами контролю-підпорядкування), у Великобританії, ЄС та Україні.
У підрозділі 9.1. "Групи компаній за правом Великобританії" доводиться, що британське статутне право визнає існування груп компаній за умови належності холдинговій (материнській) компанії: (а) більшості голосуючих прав у дочірній компанії з урахуванням голосів, переданих їй на підставі угод з іншими учасниками або (б) права формувати її орган управління, тобто обирати та відкликати більшість директорів у раді директорів компанії. Проте регулювання діяльності груп у Акті про компанії 1985 року є фрагментарним. Головним чином воно зводиться до встановлення певних обмежень у сфері правовідносин між материнською (холдинговою) компанією та дочірніми (залежними) компаніями і додаткових обов'язків та обмежень для директорів зазначених компаній.
Доводиться, що британське право також містить цілий комплекс засобів, хоча й спеціально не призначених для регулювання діяльності груп, але за допомогою яких ефективно здійснюється вплив на їх функціонування. До них належать: а) можливість притягнення холдингової (материнської) компанії до відповідальності за боргами дочірніх компаній у випадку їх неплатоспроможності шляхом визнання її тіньовим директором за умови її протиправної поведінки, яка може виразитися у формі помилкові чи недобросовісні дії в період істотного погіршення фінансового стану дочірньої компанії; б) притягнення директорів дочірніх компаній до особистої майнової відповідальності за збитки, завдані компанії внаслідок порушення ними своїх фідуціарних обов'язків, тобто за дії не в інтересах останньої; в) застосування широкого спектра засобів захисту інтересів міноритарних акціонерів дочірніх (залежних) компаній, які можуть вимагати в суду: заборони здійснення компанією певних дій (дії); спонукання компанії до здійснення певних дій (дії); викупу їх акцій самою компанією або іншими акціонерами у разі їх недобросовісної поведінки; ліквідації компанії; г) застосування британськими судами доктрини "підняття корпоративної завіси" в будь-якому випадку, коли справедливе вирішення справи вимагає визнання факту існування групи компаній.
Новою тенденцією в регулюванні діяльності груп компаній є прагнення до створення законодавцем умов для більш ефективної діяльності компаній, що входять до складу економічної групи.
У підрозділі 9.2. "Регулювання груп товариств на рівні ЄС" досліджуються підходи ЄС до врегулювання діяльності груп товариств. Зазначається, що завдання комплексної гармонізації законодавства держав - членів ЄС про групи товариств шляхом прийняття Дев'ятої директиви реалізувати не вдалося внаслідок відсутності на національному рівні однакового підходу до регулювання діяльності груп. Робиться висновок, що провал з розробкою Дев'ятої директиви є яскравим свідченням того, що германська концепція комплексного врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з існуванням груп компаній, не сприймається іншими країнами як ефективна і не отримала визнання та поширення в інших країнах ЄС. Тому Україна має досить зважено підходити до запозичення германського досвіду в цій галузі.
Констатується, що більшість чинних директив (Друга, Третя, Четверта, Шоста, Дванадцята, Тринадцята) враховують особливості відносин, що складаються у рамках групи (особливо холдингової), і містять спеціальні норми, розраховані на застосування до правовідносин за участю товариств, що входять до складу групи.
Аналіз ініціатив Єврокомісії свідчить, що в перспективі її зусилля будуть спрямовані на: 1) забезпечення максимального розкриття фінансової і нефінансової інформації про діяльність групи; 2) врегулювання питань корпоративного управління товариствами, що входять до групи (розробка правил “групової політики”).
У підрозділі 9.3. "Проблеми та перспективи правового регулювання груп товариств у праві України" досліджуються підходи вітчизняного законодавця до регламентування діяльності груп. На думку авторки, спроба врегулювати в ЦК та ГК відносини, що виникають у рамках групи юридичних осіб, пов'язаних відносинами залежності чи контролю, не може бути визнана вдалою, оскільки без уваги залишилися найбільш важливі аспекти діяльності товариств, що входять до складу групи.
Доводиться, що особами, права та інтереси яких можуть бути порушеними внаслідок діяльності групи (вказівок материнської чи холдингової компанії), є міноритарні учасники або кредитори дочірнього товариства (їх інтереси порушуються в разі спонукання дочірнього товариства до здійснення невигідних для нього дій в інтересах групи). Саме на захист прав та законних інтересів цих осіб мають бути спрямовані норми корпоративного законодавства. Пропонується вжиття низки першочергових заходів щодо створення більш сприятливого правового режиму для діяльності груп.
Висновки
У дисертації отримала наукову розробку проблема побудови оптимальної моделі розвитку вітчизняного корпоративного права з метою досягнення відповідності потребам сучасного бізнесу, зменшення регуляторного навантаження на господарські товариства, забезпечення збалансованого захисту інтересів учасників корпоративних відносин, а також певного ступеня відповідності сучасним стандартам ЄС у цій сфері правового регулювання.
Найважливішими висновками роботи є нижченаведені положення.
1. У багатьох країнах світу сьогодні відбувається процес фундаментального реформування корпоративного права. Реформи, розпочаті країнами загального права (Канадою, США, Австралією) у 70 - 90-ті роки ХХ ст., наразі активно реалізуються на рівні ЄС та його окремих держав-членів. Основним вектором при їх проведенні є зменшення регуляторного навантаження на товариства, створення для них максимально сприятливого правового середовища.
2. Сучасне корпоративне право України являє собою заплутаний і суперечливий конгломерат нормативних приписів, результатом яких є відсутність визначеності практично в будь-якій сфері регулювання. Для виведення його з кризового стану має бути проведена комплексна фундаментальна реформа. Для виконання цього завдання необхідно затвердити Концепцію розвитку корпоративного законодавства України, а також створити спеціальну робочу групу із провідних фахівців у галузі корпоративного права й суміжних галузей для розробки основних заходів щодо реалізації реформи. Орієнтиром при проведенні реформування має стати поточне й перспективне законодавство ЄС.
3. При приведенні корпоративного законодавства України у відповідність із законодавством ЄС слід керуватися наступними методологічними засадами: 1) для проведення адаптації у пріоритетних сферах мають бути врахованими насамперед акти законодавства ЄС, спрямовані на гармонізацію національних норм корпоративного права в державах - членах ЄС; ті ж акти, що визначають правовий статус наднаціональних юридичних осіб, безпосередньо не є предметом для проведення адаптації (адже в Україні відсутні аналогічні юридичні особи), однак їх положення можуть бути враховані для більш чіткого розуміння правових доктрин, інститутів, концепцій, методів регулювання й окремих правових понять, що існують у сучасному корпоративному праві ЄС; 2) при адаптуванні треба враховувати не тільки (і не стільки) чинні директиви ЄС, а загальні тенденції та перспективи розвитку європейського корпоративного права, для чого слід звертатися до документів, якими запроваджено фундаментальну реформу корпоративного права на рівні ЄС; 3) для цілей адаптації є вкрай необхідним звернення до положень національного корпоративного права держав-членів ЄС, оскільки тільки ретельне вивчення механізмів та наслідків впровадження вимог директив у національне право держав Євросоюзу допоможе сформувати виважену програму адаптації корпоративного законодавства України до законодавства ЄС; 4) адаптацію доцільно проводити відповідно до вимог Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", враховуючи при цьому зовнішньополітичну й економічну політику України, рівень її економічного і соціального розвитку, національні інтереси, культуру та традиції; 5) при здійсненні адаптації Україні належить орієнтуватися на адаптацію по суті, на досягнення певних (спільних) цілей у регулюванні, а не прагнути до зовнішньої подібності законів чи норм.
4. Створена в Україні система державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не відповідає стандартам ЄС, тому що неналежним чином виконується інформаційна функція. Підвищити ефективність роботи реєстраційної системи пропонується через такі заходи, як уніфікація системи публічних повідомлень, запровадження у законодавство концепції "офіційного повідомлення"; встановлення пріоритету оприлюднених відомостей над відомостями, включеними до ЄДР чи до документів реєстраційної справи; встановлення вільного доступу до документів реєстраційної справи; розширення переліку документів, які товариства зобов'язані направляти державному реєстратору; встановлення чітких строків інформування державного реєстратора про зміну відомостей про зареєстровану особу; розкриття через ЄДР відомостей про відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб, що мають місцезнаходження на території України; запровадження можливості доступу до ЄДР у режимі “он-лайн”, електронної реєстрації.
5. У зв'язку із запровадженням ЄДР мають бути переглянуті законодавчі вимоги до установчих документів товариства, що дозволить звільнити учасників товариств від зайвих формальностей (пропонується закріпити у законодавстві можливість реєстрації товариства з модельним статутом замість індивідуального; скоротити перелік відомостей, що підлягають включенню до статуту товариства; врегулювати законодавчо порядок затвердження й підписання статуту).
6. Основною посилкою в моделюванні норм українського законодавства про комерційні найменування має стати уявлення про комерційне найменування як складову частину єдиного майнового комплексу (підприємства), яка індивідуалізує його у підприємницькій діяльності й повинна слідувати його правовій долі.
7. Норми сучасного українського законодавства щодо капіталу, не захищаючи кредиторів товариства, деструктивно впливають на процеси створення й діяльності товариства і викликають додаткові ризики для учасників та самого товариства. Статутний капітал замість інструменту захисту прав кредиторів товариства має скоріше виконувати функцію захисту прав його акціонерів (учасників): встановлений законодавчо режим повинен гарантувати, що капітал, інвестований в товариство, істотно не зменшився, не був виведений з нього. Усім учасникам має бути забезпечено право на отримання корпоративних прав, адекватних дійсній вартості внесених вкладів, а також право на захист своїх корпоративних прав від розмивання. Інтереси кредиторів при проведенні виплат учасникам мають захищатися через складення виконавчим органом декларації про платоспроможність (на підставі відповідних розрахунків - тестів на платоспроможність).
8. В Україні доцільно запровадити акції без номінальної вартості. Це дозволить істотно скоротити витрати товариства на обслуговування емісій і проведення корпоративних операцій з цінними паперами, а також суттєво спростити процедуру збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ та його реорганізації. Такі акції будуть ефективніше захищати акціонерів товариства від розмивання пакетів при проведенні додаткових емісій та інших корпоративних операцій.
9. Норми українського законодавства, що регулюють відносини з управління господарськими товариствами, не відповідають стандартам ЄС і потребам практики. Вимагає вдосконалення процедура скликання та проведення загальних зборів, яка наразі є дуже складною й не пристосованою до практичних потреб учасників корпоративних відносин. Пропонується перетворити збори на факультативний орган замість обов'язкового і запровадити альтернативні форми волевиявлення учасників. Необхідно ввести в законодавство інститут директорів товариства (із виділенням чотирьох їх категорій) і запровадити поширені в країнах ЄС механізми забезпечення належного виконання директорами своїх обов'язків. Ефективність діяльності таких органів, як наглядова рада й ревізійна комісія в Україні є дуже низькою. Наглядова рада сьогодні не здатна забезпечити ефективного захисту інтересів акціонерів, оскільки її члени у більшості випадків не є незалежними. Україна має врахувати європейський досвід й активніше запроваджувати інші форми захисту прав акціонерів, засновані перш за все на підсиленні відповідальності директорів та інших посадових осіб товариства і на застосуванні спеціальних механізмів захисту прав меншості. Пропонується взагалі відмовитися від інституту ревізійної комісії. Основний тягар перевірки фінансово-господарської діяльності товариств слід покладати на незалежних аудиторів, порядок обрання (заміни) яких потрібно докладно врегулювати законом. Також необхідно розробити механізми залучення працівників до управління товариствами.
10. Чинне законодавство і проект Закону "Про акціонерні товариства" не містять основних елементів регулювання механізму поглинання, які вимагаються Тринадцятою директивою. Але навіть його запровадження не дозволить позбавитися силових схем захвату корпоративного контролю, що є поширеними в Україні. Для стимулювання до легальних методів поглинання потрібно втілити в законодавство концепцію захисту капіталу, що несе основні ризики; вона має знайти прояв у наступних правах особи, яка здійснила легальне придбання контрольного пакету акцій: а) праві прориву до товариства (скликання зборів у скорочені строки; право самостійно здійснювати дії пов'язані зі скликанням та організацією зборів із їх компенсацією за рахунок товариства; дострокове припинення повноважень виборних органів товариства; визнання недіючими будь-яких положень статуту та внутрішніх нормативних актів товариства, що створюють обмеження для проведення загальних зборів та зміни персонального складу органів управління; б) праві на витиснення міноритарних акціонерів шляхом примусового викупу їхніх акцій.
11. Необхідно втілити в законодавство України сучасну модель регулювання питань реорганізації юридичних осіб, що вже знайшла своє відбиття у праві ЄС. Слід відмовитися від визначення реорганізації як форми припинення юридичних осіб. Реорганізація має бути визначена як правонаступництво між юридичними особами, тобто комплексний одночасний переходом усього чи частини майна, прав та обов'язків від одних юридичних осіб (правопопередників), які можуть припинятись чи продовжувати існування, до інших новостворених або існуючих юридичних осіб (правонаступників). Європейський підхід до регулювання реорганізації акціонерних товариств також повинен передбачати: а) віднесення питання про реорганізацію до виключної компетенції загальних зборів (зі встановленням певних виключень); б) запровадження обов'язкового попереднього оприлюднення основних умов реорганізації й визначення переліку документів, з якими можуть знайомитися акціонери до загальних зборів; в) покладення саме на виконавчий орган юридичної особи відповідальності за проведення реорганізації; г) втілення принципу мінімального втручання кредиторів у процес реорганізації (запровадження адекватного механізму захисту їх прав залежно від виду реорганізації); д) встановлення скорочених строків позовної давності (6 місяців) щодо вимог про визнання реорганізації недійсною; е) визначення механізму відновлення правового статусу юридичних осіб-правопопередників у випадку визнання реорганізації недійсною.
12. Здійснення підприємницької діяльності із застосуванням груп юридичних осіб є звичайною діловою практикою, поширеною в більшості країн світу. Відповідно при регулюванні правовідносин за участю товариств, що входять до складу групи, в Україні слід запроваджувати не тільки заходи, спрямовані на захист інтересів кредиторів та міноритарних учасників цих товариств, а й механізми, що полегшуватимуть діяльність груп (введення спеціальних норм стосовно управління товариствами однієї особи, спрощення правового режиму для внутрішньогрупових правочинів і реорганізації).
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНО НАСТУПНІ ПРАЦІ
1. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. - Х.: Страйд, 2005. - 432 с.
2. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Великобритании. Законодательство. Прецеденты. Комментарии. - К.: Юстініан, 2003. - 368 с.
3. Кибенко Е.Р. Научно-практический комментарий Закона Украины "О хозяйственных обществах". - Х: Эспада, 2000. - 440 с.
4. Кибенко Е.Р. Корпоративное право. Учеб. пособ. - Х.: Эспада, 1999. - 480 с.
5. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учеб. пособ. - Х.: Эспада, 2001. - 288 с.
6. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. посіб. - Х.: Еспада, 2003. - 688 с.
7. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учеб.-практ. пособ. - Х.: Эспада, 2003. - 512 с.
8. Кібенко О.Р. Чи потрібна українським товариствам наглядова рада? // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 11. - С. 37- 40.
9. Кібенко О.Р. Правові наслідки внесення відомостей до ЄДР: порівняльно-правовий аналіз положень Першої директиви ЄС та українського законодавства // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 10. - С. 3 - 7.
10. Кібенко О.Р. Установчі документи господарського товариства: європейський підхід // Юрид. Україна. - 2005. - № 7. - С. 62 - 67.
11. Кібенко О.Р. Інститут загальних зборів у корпоративному праві Великобританії і України: новий підхід // Юрид. Україна. - 2005. - № 6. - С. 43 - 48.
12. Кібенко О.Р. Новий погляд на інститут реорганізації // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид.акад. України, 2005. - Вип. 76. - С. 46 - 50.
13. Кібенко О.Р. Інститут загальних зборів у корпоративному праві Великобританії: новий підхід // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т эконом.-прав. исследований. - Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд", 2005. - С. 115 - 120.
14. Кібенко О.Р. Глобальна реформа корпоративного права ЄС // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 65. - С. 62 - 71.
15. Кибенко Е.Р. Коммерческое (фирменное) наименование: сравнительный анализ законодательства Украины и Великобритании // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 69. - С. 126 - 135.
16. Кибенко Е.Р. Процедура принудительного выкупа акций у миноритарных акционеров: европейский опыт // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 66. - С. 31 - 37.
17. Кібенко О.Р. Групи юридичних осіб: порівняльна характеристика положень Цивільного і Господарського кодексів України // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 70. - С. 22 - 30.
18. Кібенко О.Р. Чи можна визнати недійсними рішення установчих зборів акціонерного товариства? // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 5. - С. 5 - 7.
19. Кибенко Е.Р. Правовое регулирование деятельности групп компаний в праве ЕС // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. - Вип. 64. - С. 30 - 38.
20. Кибенко Е.Р. К вопросу о признаках юридического лица: доктрина "поднятия корпоративного занавеса" в Великобритании // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 6. - С. 4 - 7.
21. Кибенко Е.Р., Доля Т.А. Проведение общего собрания акционеров без содействия правления акционерного общества - миф или реальность? // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 8. - С. 12 - 14.
22. Кибенко Е.Р., Доля Т.А. Наблюдательный совет акционерного общества: функции, порядок формирования, компетенция // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 25 - 28.
23. Кибенко Е.Р. Краткий очерк из истории развития английского корпоративного права // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 9. - С. 3 - 7.
24. Кибенко Е.Р. Наименование хозяйственного общества: законодательство и практика // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 10. - С. 7 - 9.
25. Кибенко Е.Р. Офшорные компании: особенности правового статуса // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид.акад. України, 2000. - Вип. 42. - С. 141 - 150.
26. Кибенко Е.Р. Международно-правовые аспекты регулирования иностранных инвестиций в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 5. - С. 3 - 10.
27. Кибенко Е.Р. Оффшорные компании: преимущества или проблемы ? // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 4. - С. 11 - 16.
28. Кибенко Е.Р. К вопросу о правовом статусе участников хозяйственного общества // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид.акад. України, 2000. - Вип. 45. - С. 85 - 90.
29. Кібенко О.Р. Інвестиційна діяльність: визначення, суб'єкти, класифікація та співвідношення з підприємницькою діяльністю // Вісн. Ун-ту внутр. справ. / Відп. ред. О.М. Бандурка. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. - Вип. 6. - С. 217 - 221.
30. Кибенко Е.Р. О формах иностранного инвестирования // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид.акад. України, 1999. - Вип. 37. - С. 147 - 151.
31. Кибенко Е.Р. Проблемы совершенствования законодательства Украины об иностранных инвестициях // Пробл. законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид.акад. України, 1999. - Вип. 38. - С. 112 - 118.
32. Кібенко О.Р. Правовий режим майна приватного підприємства // Юрид. радник. - 2005. - № 1. - С. 37 - 41.
33. Кібенко О.Р. Проблемні питання застави корпоративних прав // Юрид. радник. - 2005. - № 1. - С. 19.
34. Кібенко О.Р. Корпоративне право: відповіді на запитання // Мала енцикл. нотаріуса. - 2005. - № 5. - С. 59 - 63.
35. Кібенко О.Р. Проблемні питання затвердження установчих документів юридичної особи // Мала енцикл. нотаріуса. - 2005. - № 3. - С. 45 - 48.
36. Кибенко Е.Р. Уравнение со множеством неизвестных. О парадоксах правового статуса коллективного предприятия // Юридическая практика. - 2005. - № 41. - С. 1, 14, 15.
37. Кибенко Е.Р. Два в одном - не всегда хорошо... Или как избежать ошибок при проведении дополнительного выпуска акций // Бизнес-мост. - 2005. - № 8. - С. 24 - 25.
38. Кибенко Е.Р. Что тебе в имени моем…Коммерческое наименование: старое название - новое содержание // Юридическая практика. - 2004. - № 9. - С. 7 - 8.
39. Кібенко О.Р. Реорганізація АТ: "гра за новими правилами" // Юрид. газета. - 2004. - № 6. - С. 9, 14.
40. Кібенко О.Р. Парадокси нового ЦК: чи заборонено учасникам господарських товариств призначати представників? // Юрид. газ. - 2004. - № 10 (22). - С. 19.
41. Кібенко О.Р. Втрачена довіра. Парадокси нового ЦК: право участі у товаристві як особисте немайнове право // Юрид. вісн. України. - 2004 р. - № 19. - С. 8.
42. Кібенко О.Р. Регулювання комерційного (фірмового) найменування у нових Цивільному та Господарському кодексах України // Мала енцикл. нотаріуса. - 2004. - № 4. - C. 16 - 19.
43. Кібенко О.Р. Місцезнаходження юридичної особи: новації у законодавстві України // Юрид. радник. - 2004. - № 2. - С. 10 - 14.
44. Kibenko, Elena. How to Sell Ukrainian Shares // Ukrainian Journal of Business Law. - 2003. - № 3. - P. 13 - 15.
45. Кібенко О.Р. Підписка не відбулась - що далі? // Юрид. журн. - 2003 . - № 3. - С. 13 - 15.
46. Кибенко Е. Стеценко О. Продажа акций украинских эмитентов // Фин. директор. - 2003. - № 2. - С. 53 - 58.
47. Кібенко О. Чи завжди акціонер може продати свої акції? До питання щодо моменту виникнення права власності на акції при їх первинному розміщенні // Юрид. газ. - 2003. - № 2. - С. 10.
48. Кибенко Е.Р. Мертвые души акционерных обществ: определение правовой судьбы акций умерших акционеров // Юридическая практика. - 2003. - № 38. - С. 20 - 21.
...Подобные документы
Міжнародні стандарти у сфері правового регулювання відпусток. Регулювання відпусток за французьким трудовим законодавством. Відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною в країнах ЄС та Великобританії, в США, Китаї та Канаді.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 31.05.2015Порівняльно-правовий аналіз пенітенціарних систем України та Норвегії шляхом виокремлення як позитивних рис, так і проблемних питань, пов’язаних із виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.
учебное пособие [6,3 M], добавлен 10.07.2013Особливості створення юридичних осіб за правом Великобританії та розкриття інформації про їх діяльність. Розгляд української системи реєстрації суб'єктів господарювання. Створення в Україні єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців.
реферат [32,7 K], добавлен 24.03.2012Загальна характеристика господарських товариств. Створення, реєстрація господарських товариств. Зміцнення позицій виробництва на ринку. Реорганізація товариств шляхом злиття, приєднання, розподілу, виділення, приєднання. Етапи проведення реорганізації.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 15.02.2011Перспективи удосконалення законодавчої бази стосовно діяльності акціонерних товариств. Аналіз ключових законодавчих актів, що визначають правила їх діяльності на сьогоднішній день. Шляхи усунення зловживань, удосконалення захисту прав власників товариств.
реферат [24,0 K], добавлен 09.04.2011Аналіз поняття господарських товариств, як юридичних осіб: їх права та обов’язки, порядок утворення і припинення діяльності. Аналіз реалізації майнового права в акціонерному товаристві, особливості управління товариством з обмеженою відповідальністю.
курсовая работа [84,0 K], добавлен 27.04.2010Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація. Правовий статус селянських (фермерських) та приватно-орендних підприємств. Агробіржа як суб'єкт аграрного права. Порядок створення селянського (фермерського) господарства, його державна реєстрація.
курсовая работа [47,5 K], добавлен 11.10.2011Світові реєстраційні системи речових прав на нерухоме майно. Роль держави та інституцій, яким кореспондовано обов’язок або делеговано право здійснювати реєстрацію від імені держави. Реальні права власника стосовно нерухомості. Обмеження прав власності.
реферат [34,8 K], добавлен 29.04.2011Земельно-правові відносини на території України в період феодалізму до скасування кріпосного права у 1861 р. Аналіз правового режиму земель в Україні від скасування кріпосного права до здобуття незалежності (1961-1991). Земельний кодекс України 2001 р.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 28.09.2010Історико-правовий аспект розвитку юрисдикції судових інститутів України за спеціалізацією. Міжнародний досвід спеціалізації органів правосуддя (на прикладі Великобританії, Німеччини, США, Росії) та його роль у розбудові спеціалізованих судів України.
диссертация [197,9 K], добавлен 17.05.2011Проблема джерел права в юридичній науці. Поняття правового звичаю, специфічні риси. Правовий звичай в різних правових системах, в сім'ї загального права. Історична основа правового звичаю, його місце в системі джерел права, в правовій системі України.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 08.04.2011Еволюція теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині. Співвідношення заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту та профілактики. Аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн.
автореферат [55,2 K], добавлен 10.04.2009Поняття дії права і правового впливу. Підходи до визначення правового регулювання. Його ознаки та рівні. Взаємодія правового впливу і правового регулювання. Інформаційна і ціннісно-мотиваційна дія права. Поняття правового регулювання суспільних відносин.
лекция [24,9 K], добавлен 15.03.2010Роль та місце інформаційної безпеки в понятійно-категорійному апараті інформаційного права. Поняття, зміст та розвиток інформаційної безпеки. Характеристика становища інформаційної безпеки України та механізм правового регулювання управління нею.
дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.10.2013Аналіз принципів трудового права України. Розгляд основних причин припинення трудових відносин. Суб’єкт права як учасник суспільних відносин: підприємства, державні органи. Характеристика державних органів, виступаючих суб'єктами трудового права України.
контрольная работа [46,2 K], добавлен 24.03.2013Загальнотеоретична характеристика значення й сутності часу відпочинку працівників. Опис головних рис цього правового явища. Аналіз норм регламентації робочого часу в чинному законодавстві України як однієї з гарантій забезпечення права на відпочинок.
статья [19,6 K], добавлен 14.08.2017Історія розвитку нормативно-правового акту як основного джерела права України. Правове становище населення в античній Греції: громадян, метеків та іноземців, рабів. Особливості правового становища римських громадян, рабів та наближених до них категорій.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 26.10.2010Поняття та ознаки господарських товариств. Види господарських товариств. Акціонерне товариство. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства. Майно та майнові права в акціонерному товаристві. Управління акціонерним товариством.
курсовая работа [79,1 K], добавлен 22.07.2008Заснування Служби безпеки України (СБУ). Голова СБ України. Визначення правового статусу. Розміщення і компетенція Центрального управління СБУ. Взаємодія з Управлінням охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за додержанням і застосуванням законів.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 29.11.2014Права, обов’язки учасників господарських товариств згідно Цивільного Кодексу України. Порядок відчуження частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю. Документальне оформлення договора купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ.
контрольная работа [71,6 K], добавлен 09.02.2014
