Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 34(437)(09)

ПРАВОВА КУЛЬТУРА У ПЕРШІЙ ЧЕХОСЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (1918-1938 рр.)

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних та правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КУШНІР НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Бисага Юрій Михайлович - завідувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства. Ужгородського національного університету.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Кузьминець Олександр Васильович - начальник кафедри історії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, професор, Бобровник Світлана Василівна - проректор Київського університету права.

Провідна установа: Інститут законодавства Верховної Ради України

Захист відбудеться “12” травня 2006 р. об 14єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.009.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою:03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий “ 10 ” квітня 2006 р.

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності перед Україною постала проблема підвищення рівня правової культури населення, формування громадянського суспільства та побудови правової держави. Необхідний рівень правової культури та правосвідомості є важливою передумовою розвитку демократичного державного ладу, де на чільне місце ставиться людина, а її честь, гідність та життя визнаються найвищими цінностями.

Україна, що утворилась унаслідок глобальних державно-політичних перетворень, отримала нове за своєю суттю завдання - формування високої правової культури українського суспільства. Це одне з основних завдань, що забезпечить становлення соціальної правової держави і яке знайшло своє відображення на законодавчому рівні.

Указом Президента України від 18 жовтня 2001р. передбачено, що становлення в Україні демократичної правової державності потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури.

Відповідно до Засад державної політики в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №757-ХІV, одним з основних напрямків державної політики є підвищення рівня правової культури та правосвідомості людини і громадянина.

Виконати заплановане неможливо без урахування традицій та досвіду європейських держав. Одним із яскравих історичних прикладів становлення високоорганізованої демократичної держави була перша Чехословацька Республіка, суспільство, засноване на повазі прав громадян незалежно від мови, національності, релігії, яке впроваджувало в життя принципи гуманізму та демократизму й дотримувалось їх.

Використання історичного досвіду Чехословацької Республіки (1918 - 1938 рр.) надасть можливість уникнути окремих помилок та обрати найефективніший шлях до формування високої правової культури. Крім того, вивчення історико-правового надбання Чеської та Словацької Республік сприятиме ефективному культурному, науковому співробітництву та стратегічному партнерству з цими державами.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена й тим, що значна частина історико-правових питань становлення правової культури Чехословацької Республіки (1918-1938 рр.) залишається мало вивченою. Аналіз окремих аспектів формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини знаходимо у працях Катаріни Завацкой, Вери Олівовой, Йозефа Бені, Франтішка Вейра, Яроміра Седлачека, Владіміра Файнора.

На нашу думку, дисертаційне дослідження дозволить з'ясувати особливості формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини, а також зробити певні висновки, які будуть мати історико-правове, практичне та прогностичне значення для українських науковців.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1918 року, коли була утворена Чехословацька держава і закінчуються 1938 роком, коли існування першої Чехословацької Республіки припинилося.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження даної проблеми пов'язане з комплексною темою кафедри конституційного права та порівняльного законодавства “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету (номер державної реєстрації 0196U008267).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно механізмів підвищення рівня правової культури в першій Чехословацькій Республіці, визначення ролі правової культури у формуванні правової держави, а також підготовка одного з перших у вітчизняній науці комплексного дослідження монографічного характеру, де було б розглянуто процес становлення та рівень правової культури в Чехословацькій державі (1918 - 1938 рр.). Визначена вище мета органічно обумовила необхідність постановки та розв'язання наступних завдань:

– розкрити сутність категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”; чітко розмежувати вказані категорії; сформулювати критерії та методи визначення рівня правової культури чехословацького суспільства;

– обґрунтувати авторське визначення правової культури;

– дослідити політико - правові та соціальні передумови формування правової культури у першій Чехословацькій Республіці;

– з'ясувати рівень закріпленості та захисту основних прав і свобод людини й громадянина, охорони прав меншин у міжвоєнній Чехословаччині (1918 - 1938 рр.) та існування дієвих механізмів реалізації цих прав;

– проаналізувати рівень розвитку структурних елементів правової культури чехословацького суспільства 1918 - 1938 рр.;

– встановити проблеми та особливості формування правової культури Чехословаччини (1918 - 1938 рр.);

– обґрунтувати пропозиції щодо шляхів підвищення рівня правової культури українського суспільства.

Теоретична і практична потреба вивчення правової культури першої Чехословацької Республіки зумовлена такими факторами, як: відсутність комплексних історико-правових вітчизняних доробків з цього питання; необхідність формування високого рівня правової культури українського суспільства на основі позитивного досвіду першої Чехословацької Республіки; необхідність підвищення рівня викладання історії держави та права зарубіжних країн; вивчення механізмів становлення правової культури суспільства в цілому та окремих її елементів; висвітлення значення правової культури суспільства у процесі побудови демократичної, правової держави.

Об'єктом дослідження є рівень розвитку інституційного, нормативного та суб'єктивного елементів правової культури чехословацького суспільства у 1918 - 1938 роках. право свобода громадянин чехословаччина

Предмет дослідження - особливості та процес формування правової культури в першій Чехословацькій Республіці.

Методологічна основа дослідження. З метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного аналізу досліджуваної проблеми автором використаний комплекс філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження; принципи та засоби пізнання, які вироблені суспільними науками і застосовуються у процесі пізнання специфіки конкретно-історичної правової дійсності.

За допомогою таких загальнонаукових методів, як аналіз та синтез, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія та моделювання, у роботі розкрито сутність категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”, проведено їх детальний аналіз. На підставі хронологічного методу виділено етапи розвитку поняття правової культури.

Історико-правовий метод дослідження, що застосовується в роботі, дає можливість визначити еволюцію розвитку поняття правової культури та розкрити умови формування, особливості та специфіку правової культури у міжвоєнній Чехословаччині. Особливе місце серед методів дослідження займає порівняльно-правовий, за допомогою якого здійснено порівняння реального рівня розвитку правової культури Чехословаччини 1918 - 1938 рр. з бажаним, ідеальним рівнем, що асоціюється у нас з такими поняттями, як правова держава й громадянське суспільство. Системно-структурний метод був використаний у процесі розкриття структури правової культури суспільства та структури інституційного, нормативного та суб'єктивного елементів правової культури суспільства, які являють собою складні підсистеми. Цей метод також застосовувався під час дослідження законодавства першої Чехословацької Республіки, за його допомогою було систематизовано та згруповано нормативно - правові акти, що впроваджували механізми реалізації прав і свобод людини й громадянина та охорони прав меншин.

Здійснюючи аналіз положень нормативно-правових актів та окремих правових норм законодавства першої Чехословацької Республіки, автор застосував формально-логічний та спеціально-правовий методи, зокрема прийоми тлумачення правових актів, а на основі методу прогнозування сформульовано пропозиції та рекомендації щодо підвищення рівня правової культури України.

Джерельною та емпіричною базою дослідження стали нормативно-правові акти Чехословаччини 1918 - 1938 рр., монографії, публікації у періодичних наукових виданнях, а також архівні та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим вітчизняним історико-правовим монографічним дослідженням проблем формування правової культури у першій Чехословацькій Республіці (1918 - 1938 рр.).

У результаті проведеного дослідження сформульовані наступні положення та висновки, що складають наукову новизну та відображають особистий внесок автора у розроблювану проблему:

– Запропоновано розглядати: “правову культуру” як якісний стан, рівень розвитку елементів, що відносяться до сфери дії права; “правову культуру суспільства” як якісний стан правового життя суспільства, що відображається у досягнутому рівні організації органів державної влади, місцевого самоврядування, розвитку юридичних актів, інших текстів правового характеру, рівні правової діяльності, правосвідомості та правового розвитку суб'єкта в цілому, а також у ступені гарантованості свободи поведінки особистості у поєднанні з її відповідальністю перед суспільством; “суспільну правову культуру” як якісний показник рівня правосвідомості та правової поведінки всієї сукупності членів певного суспільства.

– Встановлено, що правова культура може розглядатись як “система елементів”, “структура” лише у зв'язку та в залежності від об'єкту дослідження.

– Запропоновано розподіл структури правової культури суспільства на інституційний (організація державної влади, місцевого самоврядування, уся сукупність та різноманітність установ правого характеру), нормативний (система права та законодавства, інші тексти правового характеру) та суб'єктивний (правова свідомість та правова поведінка) елементи.

– Доведено, що до критеріїв визначення рівня розвитку правової культури певного суспільства, в тому числі й суспільства міжвоєнної Чехословаччини, належать: рівень закріплення, забезпечення та гарантованості у державі прав і свобод громадян; збереження всієї культурно - правової спадщини, досвіду та цінностей, накопичених протягом усього розвитку правової системи суспільства; рівень розвитку інституційного, нормативного та суб'єктивного елементів правової культури суспільства; рівень правового нігілізму.

– З'ясовано, що перша Чехословацька Республіка була державою з усіма ознаками демократичного суспільства та високим рівнем правової культури. Народ визнавався єдиним джерелом усієї державної влади; на конституційному рівні визначалися механізми реалізації народного суверенітету шляхом прямої (безпосередньої) та представницької демократії; Конституція та закони Чехословаччини (1918 - 1938 рр.) закріплювали основні права і свободи людини й громадянина; особлива увага приділялась правам меншин; державна влада у республіці була організована за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову; наявним був економічний та політичний плюралізм.

– Доведено, що особливістю першої Чехословацької Республіки була увага прикута до охорони прав народних, релігійних та расових меншин, зумовлена багатонаціональним складом республіки та особливими вимогами щодо охорони прав меншин, які випливали з міжнародно - правових угод. Здійснено аналіз чинного законодавства та встановлено механізми реалізації основних прав і свобод у Чехословаччині 1918 -1938 рр.

– Встановлено, що носіями групової правосвідомості у першій Чехословацькій Республіці були політичні партії та громадські організації, визначено їх правовий статус та вплив на формування індивідуальної, групової та суспільної правосвідомості.

– Встановлено, що негативним чином на розвиток правової культури в першій Чехословацькій Республіці впливали: дуалізм законодавства, наявність в Конституції так званих фіктивних норм, проблема неграмотності населення, правовий нігілізм.

– До факторів, що сприяють підвищенню правової культури суспільства, запропоновано віднести: державну політику, спрямовану на утвердження загальнолюдських цінностей; організацію системи правової освіти населення та проведення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості громадян; формування досконалого за формою та змістом, гуманістично та соціально спрямованого законодавства, досягнення високого рівня правотворчої техніки, узгодження колізійних норм; створення державних органів з дотриманням принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, формування ефективного механізму стримувань і противаг між гілками влади.

У своїй сукупності висновки і положення дисертації дозволили розв'язати важливе завдання - визначити рівень правової культури в першій Чехословацькій Республіці з усіма її позитивними та негативними рисами, а з урахуванням цього - висловити конкретні міркування щодо вдосконалення процесу формування правової культури українського суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути корисними для подальшої розробки та дослідження категорій “правова культура” та “правова культура суспільства”; для визначення нових історико-правових тенденцій та закономірностей формування правової культури суспільства; для подальших історико-правових досліджень Чехословацької держави (1918 - 1938 рр.); для вдосконалення шляхів та методів підвищення правової культури ук-раїнського суспільства; в науково-дослідній роботі, для подальших історико-правових розробок цієї проблеми; у навчальній сфері: у лекційних курсах, у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій, при читанні спеціальних курсів; у правотворчості, зокрема врахування позитивних надбань першої Чехословацької Республіки в 20-30-х роках ХХ століття в сучасному українському законодавстві; для підвищення рівня правової освіти, формування правової культури сучасного суспільства.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на науково - практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково - практичній конференції “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгород, 28 травня 2003 р.), матеріали опубліковані у збірнику “Правовий статус національних меншин. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції”. - Ужгород, 2003 р. - С.104-111; Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано - Франківськ, 22 квітня 2005 р.); науковій конференції “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 29 квітня 2005 р.), матеріали опубліковані у збірнику “Сучасні правові проблеми українського державотворення: матеріали державної наукової конференції”. - Біла Церква, 2005. - С.116-118; Міжнародному “круглому столі” представників наукових та ділових кіл “Україна - ЄС: досвід центральноєвропейських країн щодо євроінтеграційних процесів” (м. Ужгород, 11 травня 2005 р.); на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету.

Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладені у шести публікаціях, які містяться у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження, основними положеннями, що виносяться на захист, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які мають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з них 19 сторінок займає список використаних джерел ( 204 найменування ).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, задачі, об'єкт та предмет дослідження, розкриваються методологічні, джерельні та емпіричні основи дослідження, його наукова новизна, положення, що виносяться на захист, практичне значення отриманих результатів, відомості про апробацію та публікацію результатів дисертаційної роботи.

Перший розділ - “Правова культура як надбання суспільства” - складається з двох підрозділів: “Виникнення, розвиток та аналіз поняття правової культури як теоретична основа характеристики правової культури першої Чехословацької Республіки”, “Критерії оцінки правової культури суспільства як фактор визначення рівня правової культури Чехословаччини 1918 -1938 рр.”

Останнім часом до проблем правової культури прикута пильна увага вітчизняних учених, передусім це стосується досліджень В. Бурмістрова, С. Станік, О. Шупінської, О Менюка. Неоціненний вклад у розвиток поняття правової культури у свій час зробили такі російські науковці, як Е. Лукашева, Р. Русинов, Е. Аграновська, А. Семітко, Н. Кейзеров. Найважливішими джерелами у дослідженні розвитку правової культури міжвоєнної Чехословаччини 1918 - 1938 рр. є, звичайно, праці чеських та словацьких учених. Це зокрема: К. Завацка, Л. Губенак, З. Песка, І. Валента, Е. Ворачек, Й. Гарна, В. Файнор, І. Білій, Ф. Пероужка, Є. Броклова, З. Неубауер, Й. Беня, В. Ванєчек, Й. Фрітз, Я. Седлачек, Л. Черна, Ч. Сікора, В. Душіл, П. Матєс, Й. Клімент, Й. Летріх, Е. Стодола, П. Моцні та ін.

З метою розкриття ступеня наукової розробки проблеми було охарактеризовано основні етапи розвитку поняття правової культури, а також запропоновано розмежовувати такі категорії як “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”. Правова культура розглядається дисертантом як якісний стан, рівень розвитку елементів, що відносяться до сфери дії права.

Визначити структуру правової культури видається можливим лише у залежності та в зв'язку з об'єктом дослідження. Така система буде будуватись з тих правових елементів об'єкта, які необхідно дослідити, щоб визначити рівень його правової культури.

Зокрема, поняття “правова культура суспільства” містить у собі інформацію про об'єкт дослідження “суспільство”, є поняттям структурним і охоплює наступні елементи:

1) інституційний (організація державної влади, місцевого самоврядування, уся сукупність та різноманітність установ правого характеру);

2) нормативний (система права та законодавства, інші тексти правового характеру);

3) суб'єктивний (правова свідомість та правова поведінка (діяльність).

Детальна характеристика кожного елемента (інституційного, нормативного, суб'єктивного) є основою для визначення рівня розвитку правової культури певного суспільства, наприклад чехословацького 1918 - 1938 рр.

Правова культура суспільства розглядається як якісний стан правового життя, що відображається у досягнутому рівні організації органів державної влади, місцевого самоврядування, розвитку юридичних актів, інших текстів правового характеру, рівні правової діяльності, правосвідомості та правового розвитку суб'єкта в цілому, а також у ступені гарантованості свободи поведінки особистості у поєднанні з її відповідальністю перед суспільством.

Кожен елемент системи правової культури суспільства - інституційний, нормативний та суб'єктивний - є складним системним утворенням і має свій рівень розвитку, який не завжди є тотожним. Так, при дослідженні правової культури особистості (суб'єкта), групи, спільноти необхідно враховувати здатність особи мислити, обирати спосіб поведінки й діяти певним чином, внаслідок чого суб'єктивну правову культуру пропонуємо розглядати як сукупність суб'єктивного (правова свідомість) та об'єктивного (правова поведінка, діяльність) елементів.

Суспільна правова культура як форма прояву суб'єктивної правової культури є якісним показником рівня правосвідомості та правової поведінки всієї сукупності членів певного суспільства.

Для дослідження правової культури певного суспільства, зокрема чехословацького 1918 - 1938 рр., дисертант формулює критерії її оцінки та фактори, які позитивним чи негативним чином впливають на процес її становлення та розвитку. Такий оціночний момент притаманний правовій культурі через те, що цільовий стан чи максимально високий рівень розвитку правової дійсності певної суспільно-економічної формації - це той ідеал, який безпосередньо входить в поняття правової культури суспільства. На кожному етапі людського розвитку були свої уявлення про “ідеальний” стан правової культури. Ці уявлення залежали від економічного, політичного розвитку. Сьогодні уявлення про ідеальний стан правової культури суспільства відображаються в таких поняттях, як “громадянське суспільство” та “правова держава”. Протягом останнього десятиліття ряд учених - юристів визнає, що показником рівня правової культури юридичної системи перш за все є ступінь гарантованості державою свободи поведінки особи в суспільстві.

При оцінці наявного стану правової культури немалого значення набуває проблема правового нігілізму. Правовий нігілізм є напрямом суспільно - політичної думки, який заперечує цінність права, правових норм або виявляється в зневажливому ставленні до правових цінностей. Як соціальне явище і як властивість свідомості, нігілізм має різні форми прояву: від байдужого ставлення до ролі та значення права до повної недовіри та явно негативного ставлення до нього.

Часто правову культуру та правовий нігілізм розглядають у відриві один від одного. Вважаємо, що такі явища, як протиправна діяльність, низький рівень знання та розуміння законів і т.п., характеризують рівень правової культури в суспільстві і органічно входять в це поняття як її якісний показник.

До критеріїв визначення рівня розвитку правової культури суспільства, в тому числі й суспільства міжвоєнної Чехословаччини (1918 - 1938 рр.), пропонується віднести:

1) рівень розвитку нормативного, інституційного та суб'єктивного елементів правової культури суспільства;

2) рівень закріплення, забезпечення та гарантованості у державі прав і свобод громадян;

3) збереження всієї культурно - правової спадщини, досвіду та цінностей, накопичених протягом усього розвитку правової системи суспільства;

4) рівень правового нігілізму в суспільстві.

Другий розділ - “Забезпечення основних прав і свобод людини й громадянина, охорона прав меншин у першій Чехословацькій Республіці” - складається з двох підрозділів: “Закріплення прав людини та громадянина у Конституції та законах Чехословаччини. Особливості їх реалізації у Чехословацькій Республіці”, “Права меншин у міжнародно - правових нормах та в законодавстві першої Чехословацької Республіки”.

Дисертант звертає увагу на те, що Конституцію Чехословацької держави часто називають однією з найдемократичніших конституцій Європи міжвоєнного періоду. ЇЇ структура включала 6 глав, дві з яких стосувались забезпечення прав та свобод людини й громадянина, в тому числі й прав національних меншин. Це, зокрема, Глава 5 “Права, свободи та обов'язки громадян” та Глава 6 “Захист народних, релігійних та расових меншин”. Зі 134 параграфів Конституції 28 було присвячено цим питанням, що в цілому становило її п'яту частину.

У Конституції Чехословаччини розмежовувались поняття “людина” і “громадянин”. Такий підхід узгоджується і з законодавчою практикою міжнародного співтовариства, та з нашими уявленнями про рівність. Це робилось для захисту суверенітету і незалежності держави, з метою забезпечення гідних умов життя. Зокрема, виключно громадян держави стосувався параграф 127 Основного закону, яким визначався військовий обов'язок.

Обмеження прав і свобод допускалось лише у виняткових випадках та на підставі закону. Наявність таких норм не можна розцінювати як засіб порушення прав людини і громадянина. Ці обмеження не мали масового характеру, вони були виправданими і в конкретній ситуації, необхідними для забезпечення миру й безпеки в державі, нормального функціонування її установ.

Особливістю першої Чехословацької Республіки була увага до охорони прав народних, релігійних та расових меншин. Таке спеціальне регулювання було зумовлено двома основними причинами. По-перше, це багатонаціональний склад Чехословаччини. По-друге, особливі вимоги щодо охорони прав меншин випливали з міжнародно - правових угод, однією з сторін в яких виступала Чехословацька Республіка.

Можна зробити висновок, що систематизованої групи нормативних актів, спрямованих на забезпечення реалізації положень Конституції щодо охорони та захисту прав і свобод людини й громадянина, не було. Однак існувало декілька комплексів норм, які так чи інакше торкались охорони прав людини та громадянина та охорони прав меншин, а саме: норми мовного права, громадянства, перепису населення, створення та діяльності культурно - освітніх закладів, що загалом не виявляло суттєвих недоліків та не перешкоджало реалізації населенням своїх прав та свобод.

Дисертантом виділено та проаналізовано наступні форми реалізації прав меншин у 1 - й Чехословацькій Республіці:

– національно - культурна автономія - фактично була закріплена главою шостою Конституції, якою меншинам надавалось право користування і навчання рідною мовою, вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, можливість розвитку національних культурних традицій, сповідування своєї релігії, створення національних культурних і навчальних закладів;

– місцева автономія - надавалась у відповідності до Конституції Чехословаччини компактно проживаючому населенню Підкарпатської Русі і передбачала створення самоврядної території з власним автономним сеймом, якому б належало право приймати закони у справах мови, освіти, релігії та місцевого управління. На практиці ці положення Конституції залишились нереалізованими, що йшло врозріз з демократичними перетвореннями, які впроваджувала в життя Чехословацька Республіка у відношенні до національних, мовних та релігійних меншин;

– участь представників меншин на рівній недискримінаційній основі в представницьких та інших органах державної влади, яка була забезпечена Конституцією та законодавчим регулюванням виборчого процесу в цілому;

– діяльність товариств, громадських об'єднань, створених представниками меншин;

– політичне представництво - було реалізоване, зокрема, через надане представникам меншин рівне з іншими жителями республіки право створювати власні політичні партії та з їх допомогою брати участь у формуванні органів державної влади.

Дисертантом також зроблено висновок, що в Конституції 1-ї Чехословацької Республіки знайшло своє відображення широке коло економічних, політичних, культурних прав та свобод. Соціальні права, хоча і не містились в Основному законі, були забезпечені продуманою соціальною політикою держави; це передусім стосувалось надання допомоги у разі втрати працездатності, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених чехословацьким законом.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2006.

У роботі проведено комплексне та цілісне історико-правове дослідження становлення та розвитку правової культури у першій Чехословацькій Республіці (1918-1938рр.). Зокрема, автором здійснено теоретико-методологічний аналіз категорій “правова культура”, “правова культура суспільства”, “суспільна правова культура”, виділено та проаналізовано основні критерії визначення рівня розвитку правової культури чехословацького суспільства, висвітлено проблеми, пов'язані з формуванням інституційного, нормативного й суб'єктивного елементів правової культури Чехословацької Республіки 1918-1938 рр., дано характеристику прав і свобод людини й громадянина, прав національних, мовних, релігійних меншин, що знайшли своє закріплення у законодавстві міжвоєнної Чехословаччини, встановлено особливості їх реалізації. Сформульовано основні висновки наукового дослідження та практичні рекомендації щодо вдосконалення процесу становлення високої правової культури в Україні.

Ключові слова: правова культура, правосвідомість, правова культура суспільства, Чехословаччина, Чехословацька Республіка.

Аннотация

Кушнир Н.П. Правовая культура в первой Чехословацкой Республике (1918-1938 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2006.

Создание в 1918 году Чехословацкой республики как независимого демократического государства вызвало необходимость формирования высокого уровня правой культуры населения. Такие же цели сегодня стоят перед Украиной, где повышение уровня правовой культуры выступает одним из приоритетных направлений государственной политики.

В последние годы к исследованию проблем правовой культуры привлечено внимание большого научного потенциала, но до сих пор не выработано единого мнения даже относительно понятия изучаемой категории. Такая неопределенность усложняет познание правовой культуры общества, а также поиск способов повышения ее уровня. Учитывая изложенное, диссертант в научной работе делает теоретико-методологический анализ понятий “правовая культура”, “правовая культура общества”, “общественная правовая культура”, проводит их четкое разграничение, исходя из объекта изучения, рассматривает правовую культуру как системное понятие, определяет критерии, с помощью которых можно наиболее четко установить уровень правовой культуры общества на любом этапе его развития.

Чтобы избрать самый эффективный путь повышения правовой культуры украинского общества, необходимо учитывать традиции и опыт европейских стран. Одним из самых ярких исторических примеров формирования высокоорганизованного демократического государства была первая Чехословацкая Республика, общество, основанное на уважении прав человека независимо от языка, национальности, религии, которое внедряло в жизнь и придерживалось принципов демократии и гуманизма. Конституцией Чехословакии 1920 года народ был признан единственным источником власти, на конституционном уровне также фиксировались механизмы реализации народного суверенитета путем прямой и представительской демократии, государственная власть организовывалась по принципу её деления на законодательную, исполнительную и судебную.

Диссертант делает акцент на обеспечении прав и свобод человека и гражданина, а также на охране прав меньшинств в первой Чехословацкой Республике как на одном из главных критериев, характеризирующих уровень правовой культуры общества. В работе анализируются группы нормативных актов, касающихся охраны прав и свобод, изучаются причины, благодаря которым большое внимание в Чехословацкой Республике было уделено проблемам национальных, религиозных и других меньшинств.

В процессе исследования установлено, что негативным образом на уровень правовой культуры в первой Чехословацкой Республике влиял, во-первых, дуализм законодательства, полученный в наследство от Австро-Венгерской империи, а также сформированный вследствие наличия старых австро-венгерских норм и новых, аутентичных норм, принятых чехословацкими органами власти. Во-вторых, негативным фактором было наличие в Конституции так называемых фиктивных норм, которые касались существенных вопросов государственного управления и общественно - политической жизни. В-третьих, остро стояла проблема неграмотности среди населения республики, что никоим образом не способствовало повышению правовой культуры чехословацкого общества.

Повышение правовой культуры в Украине диссертант видит: 1) в проведении государственной политики, направленной на утверждение общечеловеческих ценностей и стандартов, отображении на законодательном уровне прав и свобод человека, внедрении эффективных механизмов их реализации; 2) в организации системы правового образования населения с целью повышения его правосознания на эмпирическом, профессиональном и научном уровнях, борьбе с правовым нигилизмом; 3) в формировании совершенного по форме и содержанию законодательства, достижении высокого уровня законодательной техники, согласовании коллизионных норм; 4) в обеспечении эффективного механизма сдерживаний и противовесов между законодательной, исполнительной и судебной властью.

С целью определения уровня правовой культуры чехословацкого общества (1918-1938 гг.) в диссертационном исследовании дается характеристика развития её субъективного, объективного и институционного элементов, анализируются факторы, которые негативным или позитивным образом действовали на процесс её развития.

Исходя из того, что в Украине формирование правовой культуры пребывает на изначальном этапе, было внесено предложение взять как образец и использовать для улучшения этого процесса в нашем государстве способы, которые в своё время прошли апробацию в Чехословацкой Республике.

Ключевые слова: правовая культура, правосознание, правовая культура общества, Чехословакия, Чехословацкая Республика.

Annotation

Kushnir N.P. Legal culture in the first Czechoslovak Republic (1918-1938). - Script.

Dissertation for achieving a scientific degree of the candidate of legal science for the specialty of 12.00.01. - theory and history of state and law; history of political and law doctrines. - Kiev national university of internal businesses. - Kiev, 2006.

After formation of the first Czechoslovak Republic as an independent democratic state formation of a high level of legal culture of its people became necessary. The present day Ukrainian society faces the same problem and one of the main directions of its state policy is improvement of the level of legal culture.