Особливості правового становища держави як суб’єкта приватного (цивільного) права

Правоздатність держави має універсальний характер, становить стабільну правову категорію - невідчужувану та неподільну властивість виступати суб'єктом права, мати права та обов'язки. Цивільна правоздатність держави є спеціальною, тобто визначеною законом можливістю бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків, умовою реалізації якої є не індивідуальне волевиявлення, спрямоване на реалізацію суб'єктивного права (на відміну від інших осіб), а юридичний обов'язок щодо виконання державних функцій.

Принцип юридичної рівності учасників є визначальним - він забезпечує встановлення у цивільному обороті балансу: по-перше, між публічним інтересом, представленим державою, та приватним інтересом конкретної особи; по-друге, між публічно-правовими засобами організації й діяльності держави та свободами особистості щодо здійснення її прав. Особливості правового становища держави як суб'єкта приватного (цивільного) права обумовлені наявністю публічного (загальносуспільного) інтересу щодо її участі у цивільних відносинах та їх правових наслідках.

Державі як суб'єкту цивільного права властиві риси колективного утворення, що притаманні юридичній особі: організаційна єдність, майнова самостійність, наявність власного найменування, цивільна правосуб'єктність. Обґрунтована можливість поширення на державу як учасника цивільних відносин юридико-технічної моделі юридичної особи. Також обґрунтовано невідповідність засадам приватного права класифікації юридичних осіб за критерієм їх приналежності до публічного права та приватного права (ч.2 ст.81 ЦК) та запропоновано замінити її на класифікацію юридичних осіб за характером діяльності: а) публічні юридичні особи - участь у цивільних відносинах має загальнокорисний, суспільно-значимий характер, в основі якого лежить публічний інтерес; б) приватні юридичні особи - діяльність спрямована на реалізацію приватних інтересів, визначених цілями засновника.

Конкретизовано зміст та обсяг таких форм обмежених речових прав як право господарського відання та право оперативного управління через встановлення: 1) зобов'язального правовідношення між власником-державою та суб'єктом речового права на чуже (державне) майно; 2) абсолютних речових правовідносин між правомочною особою-володільцем та всіма третіми особами (у т.ч. власником-державою).

Визначено поняття „права участі держави” щодо утвореної юридичної особи в залежності від виду господарських організацій: а) права участі, що випливають з акціонерних прав держави, є її особистими немайновими правами участі в управлінні справами АТ та включають зобов'язальні права держави щодо утвореної нею юридичної особи та речові права на акції; б) права участі, що випливають із формування державою майна юридичної особи (відмінної від АТ), включають зобов'язальні права держави щодо такої особи та майнові права на передане такій особі майно.

Диференційовано категорії „власність держави” і „власність народу України”, що як за матеріально-об'єктивованим, так і за правовим змістом утворюють самостійні правові явища. Державна власність є індивідуалізованою за суб'єктним критерієм. Щодо об'єктів власності народу України держава виступає правомочною особою на виконання функцій управління. Запропоновано вдосконалити правову конструкцію механізму реалізації права власності народу України, визначену ст.13 Конституції України, та замінити за контекстом статті слова „права власника” на „верховне управління”.

Сформульовано визначення спеціальних способів припинення права державної власності, що можуть бути застосовані лише державою (приватизація майна, відчуження акцій, що є державною власністю), як встановлені законом способи передачі у власність приватних осіб об'єктів державної власності з метою досягнення позитивного соціально-економічного ефекту.

Визначено особливості деліктного зобов'язання держави: 1) юридичний факт порушення абсолютних прав приватних осіб пов'язаний з виконанням представниками держави їх обов'язків або умовами крайньої необхідності; 2) пов'язаність його з функціональним обов'язком держави щодо здійснення правозахисту прав і законних інтересів постраждалої особи; 3) є додатковим обов'язком, оскільки реалізується у правовідновленні, компенсації, відшкодуванні тощо; 4) його зміст включає такі елементи: а) деліктне зобов'язання звичайного деліктвента; б) застосування до зобов'язаних осіб заходів адміністративного, стимулюючого, превентивно-виховного характеру; в) публічно-офіційне визнання й осудження (обґрунтування, пояснення) дій, що спричинили шкідливі наслідки.

Розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, зокрема:

ст.228 ЦК доповнити положенням про застосування до особи, якою було умисно вчинено дії, мають ознаки правочину, який порушує публічний порядок, цивільно-правових санкцій у формі конфіскації одержаного прибутку та/чи належного за правочином;

ч.1 ст.720 ЦК конкретизувати, визначивши, що держава за договором дарування може виступати лише на стороні обдаровуваного;

ст.720 ЦК доповнити положенням про заборону отримання державними службовцями подарунків, що пов'язані з виконанням ними службових обов'язків;

ст.1187 ЦК доповнити положенням про те, що шкода, завдана особі джерелом підвищеної небезпеки через обставини непереборної сили відшкодовується державою;

ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” доповнити вимогою використання майна за його цільовим призначенням, правовими наслідками невиконання якої може стати розірвання договору та відшкодування орендодавцю шкоди, заподіяної орендарем неналежним використанням орендованого майна;

ч.2 ст.9 Закону України “Про концесії” та ст.12 Закон України „Про оренду державного та комунального майна” привести у відповідність до ст.182, ч.3 ст.640 ЦК, згідно з якими моментом укладення договору щодо нерухомості визначити момент державної реєстрації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Клименко О.М. Теоретична концепція місця і ролі митної служби в функціонуванні держави // Митна справа. - 2001. - № 2. - С. 66-73.

2. Клименко О. Особливості інституту представництва держави у міжнародному приватному праві // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 4. - С. 38-42.

3. Клименко О. Особливості деліктної відповідальності держави в міжнародному приватному праві // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - С. 44-47.

4. Клименко О.М. Цивільно-правовий інтерес держави в аспекті прав промислової власності // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць. Випуск 3 (7). Частина 1. - К.: УАЗТ, 2003. - 67-75.

5. Клименко О. Держава як суб'єкт цивільного права // Юриспруденція: теорія і практика [Центр правових досліджень Фурси]. - 2005. - № 2 (4). - С. 27-31.

6. Клименко О. До питання про націоналізацію у праві України // Право України. - 2005. - № 9. - С. 108-111.

7. Клименко О. Щодо проблеми ефективності застосування законодавства про власність // Право України. - 2005. - № 12. - С. 14-16.

8. Клименко О.М. Концептуальні аспекти функціонування державного механізму при здійсненні митної політики // Зб. матер. ІV міжнар. наук.-прак. конф. УАЗТ „Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах”, м. Київ, 25.05.2001 р. [Додат.]. - К.: УАЗТ. - 2001. - С. 69-72.

9. Клименко О. Держава в аспекті світових інтеграційних процесів. // Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України. Зб. матер. V міжнар. наук.-прак. конф. УАЗТ, м. Київ, 30.05.2002 р. - К.: УАЗТ, 2002. - С. 146-149.

10. Клименко О.М. Цивільно-правові інтереси держави в аспекті зазначення походження товару як об'єкта промислової власності // Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Зб. матеріалів VІ міжнар. наук.-прак. конф. УАЗТ, м. Київ, 30-31.05.2003 р. - К.: УАЗТ, 2003. - С.291-294.

11. Клименко О.М. Некоторые вопросы участия государства как стороны в международном гражданском процессе // Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве / Под ред. М.К. Треушникова. - М.: ОАО “Изд. дом “Городец””, 2004. - С. 162-165.

12. Клименко О. Юридичні особи публічного права у Цивільному кодексі України // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 28-29.04.2004 р.). Зб. наук. праць. В 2 ч. / Редкол.: С.А. Єрохін, В.Ф. Погорілко, Я.М. Шевченко та ін. - К.: Національна академія управління, 2004. - ч. 1. - С. 599-602.

Размещено на Allbest.ru