Особливості провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Особливості провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців

Назаренко Павло Григорович

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Аленін Юрій Павлович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри кримінального процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Лукашевич Віталій Григорович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент Ахтирська Наталія Миколаївна, Академія суддів України, завідувач кафедри кримінального судочинства.

Провідна установа: Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра кримінального процесу, Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Каткова Т.В.

Анотація

Назаренко П.Г. Особливості провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2006.

Дисертація присвячена питанням, що виникають під час провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців.

В роботі визначенні поняття та зміст загальноправового та кримінально-процесуального статусів іноземних громадян, визначено коло іноземців, які користуються імунітетом від юрисдикції кримінального судочинства України.

Дисертантом розглядаються проблемні питання, які виникають під час провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців, розглядаються питання планування та організації досудового провадження, питання представництва та захисту іноземців під час провадження досудового слідства.

Для кримінальних справ за участю іноземців притаманні специфічні риси, які мають вплив на початковий та подальший етапи розслідування, а саме: 1) правовий статус іноземця (наявність або відсутність імунітетів); 2) знання мови судочинства; 3) термін перебування іноземця в Україні; 4) національні особливості культури та побуту іноземця; 5) рівень освіти.

В роботі висвітлюються питання: надання міжнародно-правової допомоги по кримінальним справам; передачі кримінального провадження; екстрадиції; виконання тих чи інших слідчих дій на території інших країн.

У роботі містяться рекомендації щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства шляхом змін та доповнень діючих норм, запровадження нових норм законодавства, які б вирішили проблеми, пов'язані з провадженням досудового слідства за участю іноземців.

Ключові слова: досудове слідство, іноземці, міжнародна правова допомога.

Аннотация

Назаренко П.Г. Особенности производства досудебного следствия по уголовным делам с участием иностранцев. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Национальный университет внутренних дел Украины, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена вопросам, возникающим во время проведения досудебного следствия по уголовным делам с участием иностранцев. Автор рассматривает в работе понятие и правовой статус иностранцев, особенности производства следственных действий, особенности представительства и защиты иностранных граждан, вопросы международно-правовой помощи по уголовным делам с участием иностранных граждан.

Основным отличием правового статуса иностранных граждан от правового статуса граждан Украины в уголовном процессе Украины есть то, что иностранные граждане, пользующиеся иммунитетами от уголовной юрисдикции Украины, не могут быть подвергнуты уголовному преследованию за преступления, совершенные на территории Украины без согласия аккредитующего государства или международной организации.

Рассматривая иммунитет иностранных граждан от юрисдикции украинского государства, автор приходит к выводу о том, что они есть исключением из принципа равности всех перед законом и судом и являются гарантией прав и свобод при осуществлении правосудия на территории Украины.

На организацию и планирование досудебного следствия влияют следующие факторы: 1) правовой статус; 2) знание языка судопроизводства; 3) национальные особенности культуры и быта иностранца; 4) время пребывания в Украине; 5) уровень образования иностранца.

Производство по уголовным делам с участием иностранных граждан порождает возникновение новых отношений и вызывает необходимость в появлении новых норм, которые регулировали б общественные отношения в данной сфере. По мнению автора, одним из пробелов в законодательстве является норма ч. 2 ст. 19 УПК Украины, в которой сказано, что право пользоваться родным языком предоставлено только лицам, которые “… берут участие в деле”, тем самым, иностранцы лишены возможности давать показания и пояснения на родном языке на стадии доследственной проверки заявлений и сообщений о преступлениях.

В работе рассматриваются вопросы представительства и защиты иностранцев на стадии досудебного следствия. Одной из особенностей расследования указанной категории уголовных дел является и то, что при задержании иностранного гражданина, не имеющего иммунитет от уголовной ответственности, лица, производящие следственные действия в кратчайшее время (не позднее 3 суток с момента задержания) должны уведомить через Генеральную прокуратуру Украины государство, гражданином которой является задержанный. Помимо этой особенности разъяснить ему право на встречу с консулом своей страны для беседы по правовым вопросам. Автором вносятся конкретные предложения о внесении изменений в действующий УПК Украины.

В работе рассматриваются вопросы оказания правовой помощи по уголовным делам. Это касается и получения информации, представляющей интерес для следствия; передачи уголовного преследования другому государству; передача и выдача, задержанных, арестованных, осужденных лиц и т.д.

Диссертантом вносятся предложения по совершенствованию действующего уголовно-процессуального законодательства и правоприменительной практики, в частности, акцентируется внимание на необходимости урегулирования в отдельном разделе уголовно-процессуального кодекса Украины вопросов, связанных с расследованием уголовных дел с участием иностранцев.

Ключевые слова: досудебное следствие, иностранцы, международная правовая помощь.

Annotation

Nazarenko P.G. Peculiarity of prejudicial inquiry proceeding in criminal cases with participation of foreigners. - Manuscript.

Thesis for acquiring scientific degree of the candidate of law science on specialization 12.00.09 - criminal procedure and criminal law; forensic examination.

National university of internal affairs of Ukraine, Khar'kov, 2006.

The thesis is dedicated to the problem appearing during prejudicial inquiry proceeding in criminal cases with participation of foreigners. In this thesis the Author examines definition and legal status of foreigners, peculiarities of investigation actions, and peculiarities of representation and advocacy of foreigners, problems of international legal redress in criminal cases with participation of foreign citizens.

The main difference between legal status of foreign citizens and citizens of Ukraine of criminal procedure in Ukraine is that foreign citizens have immunity from criminal jurisdiction of Ukraine, they can't be criminal prosecuted for crimes commissioned on the territory of Ukraine without permission of a sending state or an international organization.

There are several aspects influence on organization and planning of prejudicial inquiry: 1) legal status; 2) knowledge of judicial proceeding language; 3) national specific features of culture and way of life of a foreigner; 4) period of staying in Ukraine; 5) level of education of a foreigner.

The Author makes suggestions of improving of existing procedural criminal law and law enforcement practice, especially the Author stresses on settling of questions of separate article of procedural criminal code of Ukraine that concern investigation of criminal cases with participation of foreigners

Key words: prejudicial inquiry, foreigners, international legal redress.

1. Загальна характеристика роботи

кримінальний законодавство іноземець

Актуальність теми. Реалізація економічних, політичних, культурних та інших контактів з країнами близького так і далекого зарубіжжя призводить до постійного зростання числа іноземців, які відвідують нашу країну з метою здійснення ділових зв'язків, виконання робіт, навчання, стажування, туризму.

У 2002-2003 роках реалізовано ряд організаційних та практичних заходів, під час яких виявлено 22,8 тис. незаконних мігрантів, близько 16 тис. яких було видворено за межі держави. Безпосередньо працівниками міліції виявлено та затримано 199 груп нелегальних мігрантів, загальною чисельністю 2,6 тис. осіб.

Окрім того, в 2001 році порушено 965 кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, вчинених іноземцями, що становить понад 2% від загальної кількості вчинених наркозлочинів, із них 425 - вчинені громадяни країн СНД.

В Конституції України містяться основні та першочергові завдання, які ставляться перед державою та суспільством. Аналіз цих завдань показує, що питання прав особистості, надання всіх необхідних умов щодо подальшого вільного та всебічного розвитку особистості, повинні отримати визначну роль при розробці та проваджені правової політики України.

Права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст та напрямок діяльності держави. Проблеми, пов'язані із забезпеченням прав і свобод людини, хоч і розглядаються в юридичній літературі, але потребують свого подальшого вивчення і тому залишаються актуальними.

Ознайомлення із загальнотеоретичними джерелами та спеціальною юридичною літературою, яка присвячена кримінально-процесуальному статусу іноземців в Україні, дає підстави говорити про відсутність комплексних самостійних праць, які б висвітлювали питання кримінально-процесуального статусу іноземців, їх гарантій, питання участі іноземців у кримінально-процесуальному судочинстві та особливостей провадження по кримінальних справах про злочини, вчинені іноземцями та по відношенню до них.

Окремі питання про правий статус іноземців, питань пов'язаних з правовими гарантіями особистості на досудовому слідстві, співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю, а також розслідування кримінальних справ, вчинених іноземцями та по відношенню до них досліджувались у працях таких вчених, як Ф.А. Агаева, Ю.П. Аленіна, Л.М. Альбертіні, С.А. Альперта, А.І. Бастрикіна, М.М. Богуславського, В.Н. Буталіна, Л.Н. Галенської, В.Н. Галузо, Ю.М. Грошевого, Ю.Г. Деміна, В.П. Зіміна, Л.Д. Кокорєва, О.В. Кузьменко, М.Н. Курко, М.І. Леоненко, В.В. Мілінчука, Е.А. Нагаєва, М.І. Пашковського, В.П. Чернега та інших вчених з різних галузей науки.

Слід відзначити і праці іноземних вчених, зокрема М. Аббеля, Ф. Маркуса, Ж.О.В. Мюллера, А.С. Хонбі та інших.

Розслідування злочинів, вчинених іноземними громадянами та по відношенню до них, породжує певні ускладнення, тому що ця категорія кримінальних справ має ціле коло кримінально-процесуальних особливостей розслідування.

Зазначені вище процеси, сукупність даних та обставин висувають на перший план перед правоохоронними органами України нагальну потребу в теоретичній розробці концепції особливостей досудового провадження по кримінальним справам за участю іноземців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України на період 2001-2005 років (Рішення Колегії МВС України від 12 грудня 2000 року № 9 КМ/1) і головними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005 рр.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України 31 січня 2003 р. (протокол № 1).

Мета та завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб сформулювати та виробити сукупність теоретичних висновків та рекомендацій по удосконаленню кримінально-процесуального законодавства України й практики його застосування, підвищенню ефективності дії кримінально-процесуальних норм і практики розслідування.

Відповідно до цього необхідно було вирішити наступні завдання:

а) визначити поняття правового статусу іноземних громадян та проаналізувати загальноправовий та диференційовані статуси іноземців (привілеї та імунітети);

б) визначити зміст прав та гарантій іноземців у кримінальному судочинстві під час провадження досудового слідства;

в) розкрити особливості захисту іноземців;

г) розкрити особливості представництва іноземців;

ґ) дослідити особливості застосування норм кримінально-процесуального права до іноземців, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

д) встановити особливості провадження окремих слідчих дій за участю іноземців;

є) визначити проблеми, які виникають при застосуванні норм кримінально-процесуального права під час провадження досудового слідства за участю іноземних громадян, та шляхи їх вирішення;

ж) дослідити підстави та зміст міжнародного співробітництва України та його вплив на кримінально-процесуальне законодавство;

з) обґрунтувати відповідні рекомендації по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України, приведення його у відповідність з міжнародно-правовими нормами у зв'язку з особливостями провадження досудового слідства за участю іноземних громадян.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців, а також окремі кримінально-правові та суміжні правові інститути, зокрема інститути виконання міжнародних договорів про правову допомогу та співробітництво у кримінальних справах; а також правовий механізм регулювання окремих видів такого міжнародного співробітництва.

Предметом дослідження є норми чинного кримінально-процесуального, міжнародного та інших галузей законодавства України, сутність і зміст діяльності органів досудового слідства та дізнання під час розслідування кримінальних справ за участю іноземців.

Методологічну та методичну основу наукового дослідження складає загальний метод пізнання, який відображає діалектичний взаємозв'язок та взаємообумовленість українського кримінально-процесуального, іноземного та міжнародного права, а також теорії та практики розслідування кримінальних справ за участю іноземців. Вихідну основу методології складає сукупність загальних методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філософії діалектичного розвитку загальнолюдських цінностей (із використанням таких принципів наукового мислення, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження).

Спеціальними методами дослідження, використаними в дисертації, є: метод системного аналізу правових норм (цей метод використовувався, зокрема, в процесі порівняння загальних та спеціальних норм); порівняльно-правовий метод (застосовувався в процесі порівняння конституційних, кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм України та ряду іноземних держав, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного та проекту нового КПК України); статистичний метод (його використання забезпечило обґрунтування теоретичних положень роботи даними судової статистики та іншою статистичною інформацією); соціологічний метод (цей метод забезпечив вивчення кримінальних справ, проведення анкетування серед працівників правоохоронних органів та обробку отриманих даних).

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці в галузі конституційного, міжнародного права, кримінального, кримінально-процесуального права, психології, криміналістики, як вітчизняних, так й іноземних авторів.

Нормативною базою роботи є положення, які закріплені в Конституції України, міжнародно-правових актах, законодавстві України та законодавстві іноземних країн.

Емпіричну базу дослідження склали результати анонімного анкетування 34 дізнавачів ОВС, 100 слідчих ОВС, 30 слідчих СБУ, 30 слідчих прокуратури та 6 прокурорів; результати вивчення 150 архівних кримінальних справ.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що в Україні вперше на монографічному рівні здійснена спроба дослідити та розробити рекомендації з питань досудового провадження по кримінальним справам за участю іноземців.

За результатами дослідження сформульовано ряд положень, висновків і пропозицій, які мають ознаки новизни і виносяться на захист, зокрема:

Досліджено й проаналізовано поняття “іноземець”, яке використовується у кримінально-процесуальній діяльності та наведена умовна класифікація іноземців, в основу якої покладено вплив юрисдикції української держави на іноземних громадян. Вважаємо за доцільне виокремити наступні групи іноземців:

А) іноземці, які не мають імунітету від юрисдикції України:

іноземці, які постійно проживають на території України;

іноземці, які іммігрували в Україну для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти);

іноземці, які тимчасово прибули на територію України;

біженці;

нелегальні мігранти.

Б) іноземці, які мають дипломатичний або консульський імунітет та привілеї.

Систематизовано кримінально-процесуальні гарантії іноземців. Автор приходить до висновку що вони мають системний характер: 1) гарантії передбачені українським законодавством, які представлені комплексом конституційних норм, норми законів та інших правових актів; 2) гарантії, які закріплені системою загальновизнаних принципів й норм міжнародного права та міжнародними договорами України; 3) гарантії, встановлені правовими нормами іноземного законодавства.

Виокремлюється три рівня імунітету іноземних громадян в кримінально-правовій сфері від юрисдикції України (межі користування імунітетами по колу осіб): 1) повний імунітет, який розповсюджується не тільки на дії при виконанні службових обов'язків, але і на дії, не пов'язані з таким виконанням; 2) частковий імунітет, закріплений в міжнародних конвенціях або угодах й пов'язаний з виконанням особою службових обов'язків; 3) частковий імунітет, встановлений державою перебування. Зроблено висновок про те, що в галузі кримінально-процесуальних відносин імунітети та привілеї іноземних громадян є виключенням з принципу рівності всіх перед законом та судом та іншими органами кримінального судочинства.

Запропоновано зробити наступні термінологічні зміни в законодавстві. А саме, виходячи із змісту Конституції України, вважаємо за доцільне з цією метою в ст. 16 КПК України слова “Правосуддя по кримінальним справах здійснюється на початках рівності громадян...” замінити фразою: “Кримінально-процесуальна діяльність здійснюється на засадах рівності всіх...”. Аналогічні зміни внести і в назву статті.

Пропонується надати право іноземцям подавати заяви та пояснення про вчинений злочин на мові судочинства або іншій мові, якою вони володіють та розуміють.

Запропоновано на законодавчому рівні закріпити положення, про те, що отриманні докази в рамках міжнародної правової допомоги вважати такими, що відповідають законодавству України.

Встановлено, що на планування розслідування кримінальної справи за участю іноземців впливає три визначальних фактора: а) правовий статус іноземця (наявність або відсутність імунітетів); б) розуміння іноземцем мови судочинства; в) термін перебування останнього на території України.

Обґрунтовано тезу про неможливість участі іноземного адвоката в кримінальному судочинстві України в якості захисника.

Проаналізовані погляди вчених та надано власні дефініції наступних правових категорій: “правова допомога”, “екстрадиція”, “передача кримінального провадження”.

Практичне значення дослідження обумовлено можливістю використання його результатів у таких напрямках суспільної та наукової діяльності: для подальших наукових досліджень у сфері кримінально-процесуального судочинства; для викладання курсів “Кримінальний процес України”, “Криміналістика”; для удосконалення законодавства України з питань кримінально-процесуальних відносин, питань присвячених кримінально-процесуальному статусу іноземців; для подолання такого негативного явища, як правовий нігілізм та підвищення рівня правосвідомості громадян України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації знайшли свої відображення в доповідях та виступах на конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” Дніпропетровськ, 25-26 жовтня 2002 р.; Міжвузівська наукова конференція з іноземних мов „Правоохоронець і населення: іноземний досвід співпраці”, Донецьк, 22 березня 2002 р.; Міжвузівська студентська наукова конференція “Наука і вища освіта” Запоріжжя, 16-17 травня 2002 р.; Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.; Регіональний круглий стіл на тему: “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” Хмельницький, 21-22 лютого 2003р.; Звітна 6-а (58-а) наукова конференція професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії, Одеса, 23-24 квітня 2003р.; Звітна 8-а (60-а) наукова конференція професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії, Одеса, 22-23 квітня 2005 р.

Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в семи наукових статтях, чотири з яких надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Складається з вступу, трьох розділів, що об'єднують вісім підрозділів, висновків, бібліографії, додатків. Повний обсяг дисертації складає 196 сторінок, з яких 169 сторінок - безпосередньо текст дисертації.

2. Основний зміст роботи

У вступі роботи обґрунтовується актуальність її теми, визначаються мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, формулюється новизна роботи, пропонується теоретичне та практичне застосування положень дисертації та одержаних висновків, подається ступінь апробації результатів дослідження та список публікацій за темою дисертації.

Перший розділ “Правовий статус іноземців - суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності”, присвячений аналізу прав та обов'язків іноземців в Україні з точки зору кримінального судочинства. У підрозділі 1.1 “Поняття іноземців та їх загально-правовий статус в правовій системі України” дається визначення поняття “іноземець”, “іноземний громадянин”, “особа без громадянства”, “особа з подвійним громадянством”, “іммігрант”, “біженець”. В даному підрозділі розглядаються також історія розвитку поняття “іноземець” у законодавстві СРСР та України. Зроблено аналіз нормативних актів, які регулюють питання статусу іноземців в Україні. Розглядається дія кримінального та кримінально-процесуального закону щодо кола осіб, зокрема - іноземців.

По-перше, автор приходить до висновку, що під іноземцями слід розуміти: іноземних громадян - будь-яку фізичну особу, яка перебуває на території України або за її межами, яка вступає в правовий зв'язок з Українською державою, але не є громадянином України й має достовірне підтвердження своєї належності до громадянства іншої держави; осіб без громадянства - будь-яку фізичну особу, яка перебуває на території України або за її межами, яка вступає в правовий зв'язок з Українською державою, але не належить до громадянства будь-якої держави.

По-друге, автором наводиться умовна класифікація іноземців: - іноземці, які постійно проживають на території України; - іноземці, які іммігрували в Україну для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти); - іноземці, які тимчасово прибули на територію України; - іноземці, які мають дипломатичний або консульський імунітет та привілеї; - біженці; - нелегальні мігранти.

Кримінальна відповідальність дипломатичних представників, консулів та прирівняних до них осіб, які користуються імунітетом від юрисдикції українського законодавства вирішується дипломатичним шляхом (в разі відмови акредитуючої держави від імунітету згаданих осіб).

У підрозділі 1.2 “Диференційовані статуси іноземців у кримінальному судочинстві України” автор розглядає питання імунітетів та категорії осіб, які користуються даним правовим інститутом. Зроблено короткий екскурс в розвиток інституту імунітетів.

Розглядаючи питання імунітетів, автор приходить до висновку, що сучасна концепція дипломатичних імунітетів в кримінальному процесі базується головним чином на ідеї відносної непідсудності осіб, які користуються відповідним імунітетом, до моменту позбавлення відповідною державою даної особи цієї привілеї.

В даному параграфі проаналізовано ряд міжнародних конвенцій та інші норми міжнародного права та чинного законодавства України, які регламентують питання імунітетів осіб, які користуються міжнародним захистом. Серед згадуваних конвенцій слід виокремити наступні: Віденська конвенція про дипломатичні відносини 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р., Конвенції про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, в тому числі дипломатичних агентів 1973 р.

На думку дисертанта, за результатами аналізу міжнародно-правових документів, виокремлюються три рівня імунітету іноземних громадян в кримінально-правовій сфері від юрисдикції України (межі користування імунітетами по колу осіб): 1) повний імунітет, який розповсюджується не тільки на дії при виконанні службових обов'язків, але і на дії, не пов'язані з таким виконанням; 2) частковий імунітет, закріплений в міжнародних конвенціях або угодах й пов'язаний з виконанням особою службових обов'язків; 3) частковий імунітет, встановлений державою перебування.

Звертаючи увагу на той факт, що чіткого розмежування між імунітетами та привілеями ні в міжнародному праві, ні у внутрішньому законодавстві не існує, дисертант приходить до висновку, що дане положення пояснюється тим, що кожний процесуальний імунітет і кожна процесуальний привілей не можуть існувати у “чистому” вигляді. Кожний з них уявляє собою сукупність правил, які мають ознаки, як імунітету, так і привілеї. Наприклад, правило отримання згоди на дачу дипломатичним агентом показань у якості свідка, безумовно представляє пільгу (гарантію), що має за мету забезпечення ефективного та без перешкод виконання агентом своїх функцій - ознака імунітету. Разом з тим, само право відмовитися від дачі показань у якості свідка, також, безумовно представляє виняток із загального правила обов'язку давати показання за вимогою компетентних органів кримінального судочинства - ознака привілеї.

Дисертант приходить до висновку, що серед існуючих імунітетів, які мають вплив на кримінальне судочинство України необхідно виділили: а) консульський імунітет; б) дипломатичний імунітет; в) імунітет осіб, які викликаються у якості свідків та експертів в рамках надання міжнародної правової допомоги.

У підрозділі 1.3 “Кримінально-процесуальні гарантії іноземців в Україні” автор розглядає процесуальні гарантії іноземців, передбачені і закріплені в Конституції України, гарантії, передбачені іншими міжнародно-правовими актами.

Розглядаючи принцип “рівності громадян перед законом та судом”, дисертант приходить до висновку, що чинне законодавство не віддзеркалює в належному рівні гарантії іноземців, обмежуючи їх право в самому визначені закону. Так, наприклад, в ст. 16 КПК України “Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом та судом” фраза “рівності громадян” на думку автора обмежує коло суб'єктів, які мають право використовувати дану норму. Тому, на думку автора, слід внести відповідні зміни й вказати, що “кримінально-процесуальна діяльність здійснюється на засадах рівності всіх” і викласти статтю у такій редакції:

“Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності всіх перед законом та судом.

Правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх перед законом та судом незалежно від, етнічного чи соціального походження, ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, громадянства, освіти, місця проживання, мови спілкування та будь-яких інших ознак.

Питання про притягнення до відповідальності іноземців, які мають імунітет від юрисдикції української держави вирішується дипломатичним шляхом.”.

Розглядаючи принцип національної мови судочинства та процесуальне її закріплення в ст. 19 КПК України, автор приходить до висновку, що цей принцип обмежує право особи давати показання до порушення кримінальної справи на мові, яку він розуміє. Виходячи зі змісту самої норми (ст. 19 КПК) видно, що право на використання даного принципу надано особам, “… які беруть участь в справі”, хоча на думку дисертанта необхідно внести зміни в закон, а саме: “…особам, які беруть участь у кримінально-процесуальній діяльності” і викласти ч. 2 ст. 19 КПК України у такій редакції:

“Стаття 19 ч. 2 “Особам, які беруть участь у кримінально процесуальній діяльності, які не розуміють чи не достатньо розуміють українську мову, забезпечується право робити заяви, давати пояснення та показання, заявляти клопотання та подавати скарги, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою, або мовою, яку вони розуміють.”.

Автор приходить до висновку, що іноземці, користуються правами, які притаманні лише їм, як учасникам кримінально-процесуальної діяльності. Серед цих гарантій слід виокремити: повідомлення МЗС країни громадянства іноземця, про затримання чи обрання запобіжного заходу тримання під вартою; тримання іноземців у ізоляторі тимчасового тримання та слідчому ізоляторі окремо від громадян України; право іноземця на зустріч з консулом своєї країни до першого допиту; якщо іноземець не володіє мовою судочинства - обов'язкова участь захисника у справі.

У другому розділі “Особливості організації досудового слідства за участю іноземців” автор розглядає питання організації та планування дізнання та досудового слідства, проведення окремих слідчих дій, суб'єктів представництва іноземців на досудових стадіях кримінального процесу, а також суб'єктів захисту.

У підрозділі 2.1 “Особливості участі іноземців у проведенні окремих слідчих дій” дисертант розглядає питання ходу планування розслідування справи в залежності від сукупності обставин та конкретної слідчої ситуації.

Аналізуючи практику розслідування кримінальних справ даної категорії, дисертант виокремлює наступні обставини, які впливають на хід розслідування: 1) правовий статус іноземця; 2) знання мови судочинства; 3) термін перебування іноземця в Україні; 4) національні особливості культури та побуту іноземця; 5) рівень освіти.

Виходячи з обставини знання чи не знання мови судочинства іноземцем, можливо два варіанти планування ходу розслідування та застосування тактичних прийомів проведення слідчих дій. Перший, це коли іноземець не володіє мовою судочинства. В цьому випадку необхідно усі слідчі дії проводити за обов'язковою участю перекладача та захисника (вимоги п.3 ст. 45 КПК України). Другий, коли іноземець володіє мовою судочинства - в цій ситуації, участь захисника не є обов'язковою, а у послугах перекладача не має необхідності.

Розглядаючи термін перебування іноземця в Україні, необхідно зазначити, що на початковому етапі розслідування, необхідно з'ясувати з якою метою прибув іноземець, перевірити законність перебування, на який час він залишиться, мета приїзду. Від отриманої інформації буде залежати планування та проведення слідчих дій, їх доцільність та достатність для отримання та закріплення необхідної для слідства інформації.

Сукупність перелічених обставин не є вичерпною і залежить в першу чергу від особистості іноземця, його статусу, та конкретної слідчої ситуації.

Автор розглядає випадки, коли іноземець (потерпілий, свідок) виїхав за кордон, і проведення слідчих дій за його участю на території України не можливе. Це стосується, наприклад, таких слідчих дій, як пред'явлення для впізнання осіб чи предметів. На думку автора в даному випадку необхідно вирішити питання одним з зазначених способів: а) використати фото - або відео-зображення, направив їх за місцем знаходження іноземця через відповідні інстанції, якщо з даною країною підписано угоду про взаємну правову допомогу (якщо така угода відсутня, то це можливо зробити через представництво НЦБ Інтерполу в Україні); б) ідентифікувати об'єкт за описом, який є в протоколі допиту іноземця, якщо такий є; в) застосування дистанційного провадження (відео трансляція в прямому ефірі з іншої країни).

Виклик іноземців до органу дізнання та досудового слідства доцільно робити через керівників делегацій, капітанів судів, адміністрацію навчальних закладів, адміністрацію установ та підприємств, туристичні агентства, тощо.

Для своєчасного виклику перекладачів слідчим відділам УВС, відділам УВСТ необхідно мати списки з номерами робочих телефонів, адресами місця проживання. Копії цих списків повинні знаходитися у міських та районних органах внутрішніх справ. Але, як показують реалії сьогодення, не у всіх райвідділах є таки списки. Тому на практиці виникають ускладнення у пошуку відповідного перекладача, який би володів певною мовою. Нами вбачається, на думку автора, у разі виникнення такої проблеми, слід звернутися до консульства через МЗС з проханням надати відповідного перекладача.

Підрозділ 2.2 “Питання кримінально-процесуального представництва та захисту іноземців” присвячений дослідженню особливостей представництва та захисту іноземців на досудових стадіях кримінального судочинства.

Обґрунтовується теза про те, що: по-перше, представництво - це особливий інститут, який покликаний на захист інтересів особи у кримінальному та цивільному провадженні; по-друге, слід відокремлювати кримінально-процесуальне представництво від захисту, як самостійного інституту права, тому що захист не виключає представництво, а скоріше всього навпаки, представництво застосовується для захисту прав та інтересів учасників процесу; по-третє, процесуальне значення представництва має вираз в тому, що передусім, є засобом реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників, захисту їх процесуальних інтересів, представники допомагають учасникам процесу здійснювати права, впливають на встановлення сприятливих обставин, та забезпечити законність їх вимог; по-четверте, беручи участь у кримінальному процесі шляхом вчинення процесуальних дій представники сприяють повному, всебічному, об'єктивному дослідженню обставин, правильному застосуванню норм права, оформлюючи будь-який процесуальний акт, виконують технічну функцію захисту прав та інтересів особи, інтереси яких вони представляють.

Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, іноземні громадяни в кримінальному провадженні мають право користуватися й правом консула здійснювати функції надання допомоги з правових питань. Це право повинні роз'яснити уповноважені органи кримінального судочинства країни перебування під час будь-якого позбавлення волі (затримання та арешт). На погляд дисертанта, в даному випадку, виникає новий вид кримінально-процесуальних відносин між іноземним громадянином та консулом.

Враховуючи вищевикладене, на думку автора необхідно:

1) доповнити ст. 43¹ КПК України новою частиною наступного змісту:

“Ч____ “Підозрювані - іноземці, окрім зазначених цією статтею прав, мають право у термін не більший ніж 3 доби з моменту затримання, або обрання запобіжного заходу, на зустріч з консулом своєї країни для бесіди з ним віч-на-віч з правових питань.”;

2) Доповнити ст. 95 Кримінально-процесуального Кодексу України частиною наступного змісту:

“Ч____ “Особам, які не володіють або не розуміють мову національного судочинства надається право робити заяви та повідомлення про злочин, а також давати пояснення на рідній мові, або на мові якою вони володіють та розуміють.”

Аналізуючи чинне законодавство з питань захисту особи, автор приходить до висновку, що в діючому КПК України не встановлені підстави та умови участі в справі (відмові від участі) захисника-іноземця. Поряд з тим, у органів досудового слідства й суду не має підстав відмовити обвинуваченому іноземному громадянину в запрошені захисника з його Батьківщини.

На погляд дисертанта це положення не є доцільним, оскільки іноземний адвокат не знає всіх нюансів та тонкощів вітчизняного права і не зможе в повному обсязі, якісно провести захист, що в кінцевому рахунку може привести до негативних наслідків для обвинуваченого. Крім цього, перш ніж допустити особу до участі в справі як захисника, потрібно бути переконаним в її компетенції, при поданні іноземцем (адвокатом, захисником) документів про право на здійснення захисту виникають певні труднощі із перевіркою їх справжності.

Аналізуючи світову практику з зазначених питань та законодавство України, автор приходить до висновку про те, що іноземний адвокат, по-перше, за законом не може захищати особу, бо це суперечить законодавству України; по-друге, не може у повному обсязі захистити підзахисного, бо він не знає особливостей українського законодавства. Саме з цих міркувань, ми наполягаємо на тому, що участь іноземного захисника у кримінальному провадженні за законодавством України неможливе.

В третьому розділі “Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства за участю іноземців” проаналізовано специфіка інституту міжнародної правової допомоги з кримінальних справ, розглянуто механізм видачі переслідуваних осіб та передачі кримінального провадження.

У підрозділі 3.1 “Правові засади міжнародної співпраці у сфері кримінального судочинства” роботи розглядається поняття допомоги та умови її надання.

Під “міжнародною взаємодопомогою у кримінальних справах” дисертант розуміє: “Відносини взаємного співробітництва між державами у галузі кримінального судочинства, які полягають у виконанні на підставі міжнародних угод та національного законодавства певних дій, необхідних для здійснення іноземною державою правосуддя у конкретній справі”.

Серед нормативних актів, які регламентують порядок надання правової допомоги виокремлюють: по-перше, багатосторонні міжнародні документи (конвенції); по-друге, двосторонні міждержавні угоди про надання правової допомоги з кримінальних справ; по-третє, договори, які укладаються відповідними правоохоронними органами країн.

Кожен міжнародний договір України про взаємодопомогу у кримінальних справах визначає компетентні центральні органи договірних сторін, відповідальні за передачу та виконання запитів про допомогу.

Серед чинних договорів України автор виокремлює: - ті, що відповідно до Закону України “Про правонаступництво” були укладені СРСР і є обов'язковими для України; - укладені Україною.

Автор звертає увагу на те, що питанню участі іноземців у кримінальному судочинстві України вперше приділили увагу у главі 54 проекту КПК України, який має назву “Правова допомога у кримінальних справах”.

Автором розглядається також питання з пасивною правовою допомогою. Мова йде не лише вчинення процесуальних дій, направлених на виконання прохання іноземної держави (пов'язаних зі збиранням доказів, видачею передбачуваних злочинців, передачею кримінального провадження і таке інше), але й створення відповідних правових умов для вчинення вказаних дій компетентними органами іноземної держави самостійно (наприклад, стосовно діяльності консульських установ з виконання доручень правоохоронних органів власної держави) або реалізації процесуальних прав іноземних громадян у національному кримінальному судочинстві (зокрема, про подання цивільного позову, тощо).

З урахуванням вимог загальних принципів міжнародного права та тенденцій до подальшого поглиблення міжнародного співробітництва у цій сфері вдосконалення чинного законодавства України, на думку, дисертанта має бути спрямоване, перш за все, на підвищення ефективності регулювання кримінально-процесуальних відносин, що виникають у процесі виконання міжнародних зобов'язань через доповнення, деталізацію та зміни вже існуючих кримінально-процесуальних норм; по-друге, - на створення у відповідності з міжнародними зобов'язаннями таких нових норм права, які б виключали можливість самими бути підставою для відмови у наданні правової допомоги; по-третє, робота над подальшим вдосконаленням повинна враховувати необхідність повного і детального врегулювання можливих колізій кримінально-процесуального законодавства України та положень міжнародних договорів у сфері взаємної допомоги у кримінальних справах.

Автором пропонується внести зміни у чинне законодавство, а саме:

1) Доповнити ст. 65 Кримінально-процесуального Кодексу України частиною наступного змісту:

“Ч___ “Будь-які докази, отримані у порядку надання міжнародної правової допомоги відповідно до діючих міжнародних договорів та конвенцій, учасницею яких є Україна вважати такими, що відповідають вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства відносно законності отримання та їх допустимості.”;

2) Додати до Кримінально-процесуального кодексу України статтю наступного змісту:

“Стаття ______ Повноваження консульських посадових осіб при виконанні міжнародних доручень в рамках надання правової допомоги.

Ч. 1: Уповноважені особи дипломатичних та консульських установ України за кордоном мають право в рамках виконання міжнародних доручень про правову допомогу з кримінальних справах викликати до установи осіб, відносно яких отримано доручення для проведення слідчих дій.

Ч. 2: Вказані особи повинні роз'яснити права викликаним особам згідно з законодавством сторони, яка надіслала доручення, про що складається протокол відповідно до цього кодексу.

Ч. 3: Положення ч. 1 цієї статті розповсюджується на дипломатичні та консульські установи іноземних країн, які знаходяться на території України з метою виконання доручень в межах надання правової допомоги з зазначених вище питань.”

У підрозділі 3.2 “Видача і передача іноземців на досудових стадіях” розглядаючи погляди різних вчених, автор приходить до висновку, що під екстрадицією (видачею) слід розуміти заснований на міжнародних угодах та принципах міжнародного права акт правової допомоги, змістом якого є передача обвинуваченого, засудженого, а також особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, державі, що є потерпілою від злочину, на території якої було вчинено злочин, або громадянином якої є особа, що підлягає видачі, для притягнення її до кримінальної відповідальності або для виконання вироку.

В даному підрозділі дисертант висвітлює процедуру звернення до компетентних установ, механізм здійснення самої видачі.

Компетентними органами, які мають вирішувати та розглядати питання щодо виконання Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1975 р., Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1978 р., Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 р., Додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, 1978 р., Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими особами, 1964 р., Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 р., Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 р. є Міністерство юстиції України (щодо справ, що перебувають на розгляді в суді) і Генеральна прокуратура України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).

У підрозділі 3.3 “Передача кримінального провадження” розглянуто питання підстав, порядку та механізму здіснення передачі кримінального переслідування (провадження).

Під час досудового провадження по кримінальним справам всі клопотання про передачу кримінального провадження надсилаються до Генеральної прокуратури України. Підслідність визначається відповідно до кримінально-процесуального законодавства України.

На думку дисертанта повинно бути встановлене загальне правило про механізм здійснення передачі провадження у кримінальних справах й обов'язково знайти своє відображення в КПК України. Передбачити умови, що перешкоджають здійсненню передачі провадження.

У висновках у концентрованому вигляді підводяться підсумки дослідження загальнотеоретичних і практичних проблем досудового провадження у кримінальних справах за участю іноземців, а також сформульовано конкретні пропозиції стосовно подальшого вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.

Особливості даної категорії кримінальних справ полягають в тому, що враховуючи специфічний статус суб'єкта - іноземця, його терміни перебування в Україні, правові гарантії, та інші обставини, практика вимагає створення методики розслідування злочинів, вчинених іноземцями та по відношенню до них. Розроблена автором методика враховує специфіку планування і організації досудового провадження; питання, які виникають під час розслідування; особливості провадження слідчих дій за участю іноземців; особливості і процедуру здійснення процесуальних дій в межах надання правової допомоги.

У додатках дисертант наводить анкету для анкетування практичних працівників та результати анкетування, що відображають положення дисертації стосовно практики застосування та необхідності вдосконалення чинного законодавства з питань досудового провадження у кримінальних справах за участю іноземців.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Назаренко П.Г. Питання екстрадиції у кримінальному судочинстві: проблеми законодавства // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2002. - № 1. - С. 213-218.

2. Назаренко П.Г. Поняття “іноземець” як об'єкт законодавчого регулювання// Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 1. - С. 305-310.

3. Назаренко П.Г. Особливості організації і проведення окремих слідчих дій за участю іноземців // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. - Донецьк. - 2002. - № 2. - С. 247-254.

4. Назаренко П.Г. Принцип рівності всіх перед законом і судом у кримінальному судочинстві України // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 21. „Юридична література”. - Одеса. - 2003. - С. 207-210.

5. Назаренко П.Г. Специфіка отримання показань на території інших держав // Наука і вища освіта: Доповіді учасників Х Міжвузівської студентської наукової конференції 16-17 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 2002. - Ч. 1. - С. 61-63.

6. Назаренко П.Г. Кримінально-процесуальне представництво: особливості та недоліки застосування // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. - Ч. 2. - С. 110-114.

7. Назаренко П.Г. “Міжнародне співробітництво” та “правова допомога” в сфері кримінального судочинства - проблеми визначення // За матеріалами Регіонального круглого столу “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування”. - Хмельницький. - 2003. - С. 191-194. Размещено на Allbest.ru

...