Правовий статус арбітражного керуючого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський НАЦІОНАЛЬНИЙ університет імені Тараса Шевченка

УДК 346.93

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВИЙ СТАТУС АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО

РЯБЦЕВА Ярослава Григорівна

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

ПРОНСЬКА Граціелла Василівна,

доктор юридичних наук, професор

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”,

професор кафедри кримінального та господарського права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

ЧУВПИЛО Олександр Олександрович,

Донецький державний університет управління,

професор кафедри спеціальних юридичних дисциплін?

кандидат юридичних наук

БЕЗУХ Олександр Васильович,

Науково-дослідний інститут Приватного права і підприємництва Академії правових наук України (м. Київ), Завідувач сектора проблем господарського права.

Провідна установа: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого МОН України (м. Харків).

Захист відбудеться “18” жовтня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “12” вересня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор юридичних наук, професор Т.В. Бондар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена великим значенням інституту банкрутства для повноцінного функціонування економіки країни, недосконалістю правого регулювання статусу арбітражного керуючого у судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку законодавства в Україні є вдосконалення законодавства про банкрутство, зокрема законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого в процедурах банкрутства, яке має більш повно відповідати завданням та змісту інституту банкрутства та сприяти повноцінному функціонуванню економіки України. Основи законодавства про банкрутство були закладені ще в СРСР, проте, враховуючи відсутність необхідності в застосуванні ринкових інструментів у сфері регулювання відносин майнового характеру між учасниками торгового обороту, законодавча розробка цього інституту на довгий час була припинена. Після набуття Україною незалежності процес економічних перетворень викликав потребу у впровадженні інституту банкрутства, у зв'язку із чим у 1992 році було прийнято Закон України "Про банкрутство", який із-за відсутності досвіду застосування інституту банкрутства на практиці не виконував необхідної для економіки України функції. В результаті цього у 1999 році Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким фактично було закріплено відмінну від попередньої концепцію інституту банкрутства. Згідно з нею на перше місце було поставлено відновлення платоспроможності боржника, а не визнання його банкрутом та ліквідацію, введено нові процесуальні фігури, а саме, арбітражного керуючого. Проте враховуючи, що формування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" більшою мірою відбулось на основі чужого досвіду та уявлень, він не позбавлений недоліків та внутрішніх протиріч, які негативно позначаються на правозастосовчій діяльності. Це зумовлює потребу в проведенні наукового дослідження у цьому напрямі, зокрема, і у напрямі вивчення правового статусу арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства.

Вибір теми дослідження визначається також і тим, що в українській юридичній літературі недостатньо досліджуються питання правового регулювання статусу арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Не приділено достатньої уваги специфіці призначення та ролі арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Залишаються поза увагою вчених питання порядку ліцензування діяльності арбітражного керуючого, відповідальності та страхування його діяльності тощо.

Ця робота є спробою здійснення цілісного підходу до з'ясування правового статусу арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Крім того, наявність у чинному законодавстві України прогалин у регулюванні правового статусу арбітражного керуючого зумовлює потребу в дослідженні теоретичних питань правового регулювання діяльності арбітражного керуючого та розробленні відповідних науково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку і вдосконалення українського законодавства у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення та аналіз основних особливостей правового статусу арбітражного керуючого в судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації і розроблення конкретних пропозицій з удосконалення чинного законодавства України, що регулює правовий статус арбітражного керуючого. Дисертантка не ставить за мету розгляд всіх правовідносин, що можуть виникати в результаті діяльності арбітражного керуючого, а обмежується лише аналізом найбільш істотних і важливих.

У зв'язку з цим дисертанткою поставлено наступні основні завдання:

на тлі інституту банкрутства дослідити роль арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства;

визначити та дослідити правовий статус арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства;

окреслити законодавство, що регулює діяльність арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства;

дослідити порядок ліцензування діяльності арбітражного керуючого;

дослідити правове регулювання оплати послуг, відшкодування витрат та винагороди арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства;

розкрити зміст відповідальності арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства;

дослідити питання страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого під час виконання ним обов'язків в судових процедурах банкрутства;

виявити особливості правового статусу арбітражного керуючого в судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації.

Об'єктом дослідження виступає правовий статус арбітражного керуючого, його діяльність в судових процедурах банкрутства.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти законодавства України, що регулюють діяльність арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства, а також теоретичні та практичні питання регулювання правового статусу арбітражного керуючого.

Методи дослідження. Дисертація побудована на застосуванні діалектичного методу пізнання та системного підходу. У роботі також застосовано історичний, логічний, порівняльно-правовий методи та метод аналізу.

Так, діалектичний та історичний методи використано в роботі для дослідження виникнення та розвитку регламентації правового становища особливих учасників провадження у справах про банкрутство, аналогічних арбітражному керуючому. З допомогою системного підходу безпосередньо досліджено правовий статус арбітражного керуючого у судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації. Через призму порівняльно-правового методу аналізуються наукові пропозиції та погляди українських і зарубіжних вчених щодо правового регулювання діяльності арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства. Шляхом застосування методу аналізу досліджено сучасний стан законодавства, яке регулює правовий статус арбітражного керуючого і відповідно внесено пропозиції для його удосконалення.

Теоретичну основу дисертації складають праці українських вчених, зокрема Р.Г. Афанасьєва, В.В. Джуня, Г.В. Пронської, М.І. Тітова, О.М. Бірюкова, В.В. Радзивилюк, А. Жукова, В.А. Малиги, Б.М. Полякова, Г.П. Литвинової, та інших, а також зарубіжних вчених, таких як: П.Д. Баренбойм, С. Брукс, В.С. Белих, Є.В. Вавілін, Е.А. Васил'єв, В.В. Вітрянський, В.В. Голубєв, А. Дубінчин, С.Е. Жилінський, О.Ф. Клейман, Є.А. Колініченко, Н.Г. Лівшиц, М.С. Малеїн, К.І. Малишев, В.Ф. Попондопуло, Т.П. Прудникова, В.В. Степанов, М.В. Телюкіна, А.Ф. Трайнін, М. Хоуман, Г.Ф. Шершеневич та інших.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає у комплексному дослідженні правового статусу арбітражного керуючого в судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації.

Аналіз чинного законодавства України, спеціальної літератури присвяченої інституту банкрутства і, зокрема, діяльності арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства надав можливість сформулювати положення, які містять наукову новизну, та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, а саме:

Вперше:

на підставі аналізу норм чинного законодавства України та практики зарубіжних країн обґрунтовано висновок про те, що одним із засобів розв'язання проблеми підвищення кваліфікації арбітражних керуючих може бути визнано створення саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих, для чого пропонується доповнити ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 16, п. 17) нормами, які б регулювали порядок створення, функціонування та ліквідації саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих;

доведено, що підвищенню кваліфікації арбітражних керуючих буде сприяти встановлення додаткових вимог до претендентів на здобуття статусу арбітражного керуючого, а саме річного терміну стажування у якості помічника арбітражного керуючого;

обґрунтовано висновок про те, що діяльність арбітражного керуючого є професійною, оскільки фізична особа -- підприємець, що має ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) при реалізації своїх повноважень у конкретній справі про банкрутство не вступає з боржником або кредиторами у трудові відносини;

обґрунтовано доцільність включення до Кримінального кодексу України окремого суб'єкта - арбітражного керуючого, самостійно, а не у рамках поняття “службової особи”;

досліджено та сформульовано перелік ненавмисних дій арбітражного керуючого, які можна віднести до страхових випадків;

обґрунтовано створення ліквідаційної комісії лише у разі необхідності та очолення її саме арбітражним керуючим, що призначений ліквідатором у справі про банкрутство і наділений повноваженнями визначати компетенцію ліквідаційної комісії та погоджувати її з комітетом кредиторів.

Удосконалено:

визначення поняття "банкрутство", під яким слід розуміти визнану господарським судом нездоланну неплатоспроможність боржника здійснити повні розрахунки із кредиторами за своїми зобов'язаннями не інакше як через застосування до нього ліквідаційної процедури;

розмежування підстав для відмови в призначенні арбітражного керуючого в конкретній справі про банкрутство та підстав для відмови претенденту для отримання статусу арбітражного керуючого;

висновок про необхідність зобов'язання комітету кредиторів після визначення розміру оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого в п'ятиденний термін подати на затвердження господарського суду своє рішення;

перелік прав розпорядника майна, визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і запропоновано доповнити його правом на звернення арбітражного керуючого до господарського суду з позовними заявами про визнання правочинів недійсними у разі укладення їх із порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, порушення керівником або органом управління боржника вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дістали подальший розвиток:

дослідження питання щодо співвідношення понять “банкрутство” та “неспроможність”, які не є тотожними і позначають різні стани суб'єкта господарювання як під час провадження у справі про банкрутство, так і до нього;

дослідження питання розмежування видів відповідальності арбітражного керуючого у справах про банкрутство;

обґрунтування доцільності чіткого визначення часових рамок здійснення розпорядником майна своїх повноважень;

положення про надання керуючому санацією права відмовлятися від виконання правочинів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково.

На підставі цих висновків до законодавства України, що регулює діяльність арбітражного керуючого в судових процедурах банкрутства, пропонуються відповідні зміни. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій наводяться у дисертації.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість дисертації полягає у тому, що теоретичні положення, сформульовані на підставі дослідження, та практичні рекомендації можуть сприяти удосконаленню українського законодавства щодо регулювання правового статусу арбітражного керуючого. Крім того, сформульовані в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані як рекомендації судам при провадженні у справах про банкрутство.

Конкретні наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення законодавства можуть також використовуватися у навчальному процесі при підготовці спеціалістів у галузі господарського права та процесу. Положення дисертації можуть бути використані у науково-дослідній роботі та у навчальному процесі при читанні лекцій з курсу "Господарське право". Окремі положення, сформульовані в дисертації, носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблем правового статусу арбітражного керуючого.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Автор формулює теоретичні положення, а також дає конкретні рекомендації з удосконалення чинного законодавства України про банкрутство, зокрема, щодо правового статусу арбітражного керуючого.

Автором визначено систему чинного законодавства України щодо правового статусу арбітражного керуючого, виявлені колізії та прогалини цього законодавства і запропоновані конкретні способи їх подолання.

Деякі питання, що висвітлюються в роботі, порушуються вперше, інші розглянуто з нових правових позицій, вирішення окремих спірних питань отримало в роботі додаткове обґрунтування.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження було зроблено доповіді на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету (грудень 2004 року). Окремі положення дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників" (10-11 квітня 2003 року, м. Київ), Х Регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (5-6 лютого 2004 року, Львівський національний університет ім. І. Франка, м. Львів), Всеукраїнській науковій конференції "Юридичні читання молодих вчених" (23-24 квітня 2004 року, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, м. Київ), І Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу 2004" (1-15 листопада 2004 року, м. Дніпропетровськ), ХІ Регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (3-4 лютого 2005 року, Львівський національний університет ім. І. Франка, м. Львів).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в трьох наукових статтях, у тезах, включених до матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена об'ємом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 227 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 235 сторінок, з них 20 сторінок -- список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

арбітражний керуючий банкрутство

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь наукової розробки проблеми дослідження; визначаються предмет, об'єкт, основна мета та завдання дослідження, його методологічна та теоретична основа; обґрунтовується теоретичне та практичне значення роботи; формулюється наукова новизна та особистий внесок дисертантки.

Розділ 1. “Загальна характеристика основних засад діяльності арбітражного керуючого”, який складається з п'яти підрозділів, присвячений дослідженню історичного розвитку арбітражного керування, регулюванню правового статусу арбітражного керуючого за законодавством зарубіжних країн, дослідженню поняття, ознак і призначення банкрутства, окресленню кола учасників процедур банкрутства для того, щоб визначити місце арбітражного керуючого в процедурі банкрутства і серед інших учасників цієї процедури, а також окресленню джерел правового регулювання діяльності арбітражного керуючого.

У підрозділі 1.1. "Виникнення та розвиток регламентації правового становища особливих учасників провадження справ про банкрутство, аналогічних арбітражному керуючому" визначаються основні періоди історичного розвитку особливих учасників провадження у справах про банкрутство, аналогічних арбітражному керуючому. Крім того, приділена увага сучасним системам регулювання правового статусу особливих учасників провадження у справах про банкрутство, аналогічних арбітражному керуючому.

У підрозділі 1.2. “Поняття та ознаки банкрутства” досліджуються поняття та ознаки банкрутства. Автором аналізується спеціальна юридична література з цього питання і на підставі проаналізованого матеріалу формулюються ознаки банкрутства та дається визначення поняття банкрутства.

З поняттям банкрутства тісно пов'язані поняття “неспроможність” та “неплатоспроможність”. Виходячи із норм Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарського кодексу України видно, що поняття “банкрутство” та “неспроможність” не є тотожними і позначають різні стани суб'єкта господарювання.

Враховуючи положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарського кодексу України, критерієм банкрутства є нездоланна неплатоспроможність, тобто в кінцевому рахунку неоплатність, оскільки неможливість подолати не платоспроможність як раз і пов'язана з тим, що пасиви боржника перевищують активи, і застосування до такої особи будь-яких заходів по відновленню платоспроможності не дає позитивного результату.

Поняття "банкрутство" можна визначити як визнану господарським судом нездоланну неплатоспроможність боржника здійснити повні розрахунки із кредиторами за своїми зобов'язаннями не інакше як через застосування до нього ліквідаційної процедури.

У підрозділі 1.3. “Призначення інституту банкрутства” досліджуються задачі, що їх вирішує інститут банкрутства у сучасних економічних умовах в Україні.

Економічні відносини початкового етапу переходу до ринку характеризувались зміною власника більшості колишніх державних підприємств у процесі їх приватизації, неготовністю керівників багатьох підприємств до роботи у ринкових умовах і, як наслідок, до збитків та зниження ефективності виробництва.

В основу сучасного законодавства про банкрутство України покладено принцип відновлення платоспроможності боржника та захисту його інтересів, який полягає у:

1)встановленні мінімального сукупного розміру вимог кредиторів до боржника, як підстави для порушення провадження у справі;

2)розгляді заперечень боржника щодо вимог кредиторів у провадженні справи про банкрутство;

3)участі арбітражного керуючого, який виконує функції розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора;

4) запровадженні мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Стверджується, що захист інтересів кредиторів у справах про банкрутство полягає у:

1) встановленні порядку подачі заяв з вимогами до боржника та документів, що їх підтверджують;

2) у можливості визнання господарським судом недійсними угод, укладених боржником, у тому числі тих, що укладені до винесення господарським судом ухвали про санацію, за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства;

3) захисті меншості на зборах кредиторів щодо укладення мирової угоди.

Визначається, що захист інтересів працівників боржника під час провадження у справах про банкрутство полягає у:

1)залучені до провадження у справах про банкрутство представника працівників;

2) визначенні місця задоволення вимог працівників у порядку задоволення кредиторських вимог.

Проведений аналіз законодавства про банкрутство дозволив дійти висновку, що основним призначенням інституту банкрутства в українському законодавстві є:

1) вивільнення ринку від суб'єктів, нездатних вести господарську діяльність ефективно;

2) захист інтересів неплатоспроможного боржника шляхом здійснення досудових та судових процедур, передбачених законодавством про банкрутство;

3) захист інтересів кредиторів шляхом здійснення провадження у справах про банкрутство;

4) захист інтересів працівників боржника під час провадження у справах про банкрутство.

У підрозділі 1.4. “Місце арбітражного керуючого серед учасників провадження у справах про банкрутство” визначається коло учасників судових процедур банкрутства і місце арбітражного керуючого серед них.

На підставі аналізу нормативно-правових актів України про банкрутство визначається, що коло учасників провадження у справах про банкрутство складається з: 1) сторін, 2) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), 3) власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника, 4) інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, таких як: Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Крім того, поза колом учасників, названих у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", залишається господарський суд, який відіграє одну з основних ролей у провадженні у справах про банкрутство.

Аналізуючи норми чинного законодавства та наукові джерела, дисертантка дає загальну характеристику колу учасників провадження у справах про банкрутство та визначення понять "учасники у справі про банкрутство", "основні учасники провадження у справах про банкрутство", "неосновні учасники провадження у справах про банкрутство", "інші особи, що беруть участь у провадженні у справах про банкрутство".

У підрозділі 1.5. “Джерела правового регулювання діяльності арбітражного керуючого” висвітлюється становлення законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого та відносини банкрутства. Звертається увага на те, що після прийняття Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на перше місце ставиться відновлення платоспроможності боржника, а не визнання його банкрутом та ліквідація.

Стверджується, що система джерел правового регулювання діяльності арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства складається з:

1) кодифікованих нормативних актів загальної сфери дії;

2) господарського законодавства, до системи якого входять нормативно-правові акти загальної сфери дії, що регулюють господарську діяльність і функціонування суб'єктів господарювання;

3) спеціального нормативного акту -- Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

4) підзаконних нормативних актів: указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства економіки та Фонду державного майна, тощо;

5) роз'яснень та інформаційних листів Вищого господарського суду України;

6) норм міжнародного приватного права.

Проведений аналіз законодавства про банкрутство дозволив дисертантці дійти висновку про те, що лише ефективне законодавство про банкрутство може забезпечити справедливий баланс приватних та публічних інтересів, який необхідний для встановлення та підтримки довіри з боку інвесторів та забезпечення господарського обороту. Тому правове регулювання банкрутства підлягає подальшому вдосконаленню шляхом прийняття відповідних змін і доповнень до чинного законодавства про банкрутство України та нових нормативних актів.

Розділ 2. “Загальні положення правового статусу арбітражного керуючого”, що складається з п'яти підрозділів, присвячений дослідженню загальних вимог до арбітражного керуючого, порядку ліцензування його діяльності, правового регулювання оплати праці та страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого, а також дослідженню відповідальності арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства.

У підрозділі 2.1. “Вимоги до арбітражного керуючого та його роль у судових процедурах банкрутства” висвітлюються питання кваліфікаційних вимог до діяльності арбітражного керуючого в Україні.

Наголошується, що на сьогодні найбільш гострими проблемами, пов'язаними з арбітражним керуванням, є: 1) забезпечення достатнього рівня кваліфікації арбітражних керуючих, при якому останні могли б швидко та ефективно вирішувати проблеми відновлення платоспроможності боржника; 2) слабкість реальних намірів арбітражних керуючих максимально результативно та повно вирішити покладені на них завдання згідно із вимогами закону проти прагнень використати свої повноваження для цілей, далеких від мети відновлення платоспроможності боржника.

Як свідчить світовий досвід арбітражного керування, питаннями підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, серед іншого, займаються саморегулівні професійні організації арбітражних керуючих. Чинне законодавство про банкрутство не регулює діяльності таких організацій і не визначає їх статусу. Дисертанткою досліджуються світовий досвід створення та діяльності саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих і доводиться необхідність впровадження інституту саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих в Україні. Наголошується, що необхідно внести зміни в чинне законодавство і доповнити Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтею, що регулює створення та діяльність саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих.

Робиться висновок, що арбітражний керуючий у інституті банкрутства діє як професійна особа та виділяються ознаки професійної особи такі, як: 1) набуття такого статусу в силу дозволу держави; 2) виконання певного кола функцій, що покладені на таку особу чинним законодавством України; 3) відповідальність такої особи визначена у чинному законодавстві України.

У підрозділі 2.2. “Порядок ліцензування діяльності арбітражного керуючого” на підставі аналізу чинного законодавства України та спеціальної літератури розглядається порядок ліцензування діяльності арбітражного керуючого і пропонуються шляхи його вдосконалення.

На підставі аналізу чинного законодавства та з урахуванням висловлених у науковій літературі зауважень, робиться висновок про необхідність уточнення переліку кваліфікаційних та організаційних вимог до провадження діяльності арбітражного керуючого.

Обґрунтовується необхідність залучення до учбового процесу з підготовки арбітражних керуючих представників саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих.

Стверджується, що для покращення рівня підготовки арбітражних керуючих необхідне запровадження стажування претендента на отримання ліцензії на провадження діяльності арбітражного керуючого як помічника арбітражного керуючого на менше одного року.

У підрозділі 2.3. “Правове регулювання оплати послуг, відшкодування витрат та винагороди арбітражного керуючого” аналізується чинне законодавство про банкрутство і досліджуються особливості регулювання оплати послуг, відшкодування витрат та винагороди арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства.

На підставі аналізу чинного законодавства визначаються права арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства на одержання: 1) оплати послуг; 2) відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків; 3) винагороди, що сплачується за результатами його діяльності.

Арбітражний керуючий маючи статус фізичної особи -- підприємця при здійсненні своїх функцій він не вступає у трудові відносини ні з боржником, ні з кредиторами, ні з господарським судом. Тобто, арбітражний керуючий не діє в інтересах роботодавця, і відповідно, предметом правового регулювання є його праця, як результат його діяльності, а не як спосіб досягнення цього результату. А тому арбітражний керуючий отримує за свою роботу не заробітну плату, а оплату своїх послуг.

Стверджується, що доцільним було б встановити замість визначеного максимального мінімальний рівень оплати послуг арбітражного керуючого на рівні середньомісячної заробітної плати керівника боржника, а максимальний залишити на розсуд кредиторів та господарського суду при розгляді конкретних справ про банкрутство.

Звертається увага на те, що невірним є укладення між сторонами у справі про банкрутство та арбітражним керуючим договорів щодо надання послуг арбітражного керуючого до моменту призначення такого арбітражного керуючого у конкретній справі про банкрутство, оскільки виходячи із змісту норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", права та обов'язки арбітражного керуючого виникають не на основі договору, а на основі ухвали господарського суду про його призначення.

Робиться висновок про те, що під винагородою арбітражного керуючого розуміється саме винагорода арбітражного керуючого -- суб'єкта підприємницької діяльності, а не винагорода, яка є по суті оплатою послуг арбітражного керуючого. Враховуючи це, можна дійти висновку, що сума винагороди і є тим прибутком на отримання якої спрямована діяльність арбітражного керуючого -- суб'єкта підприємницької діяльності.

У підрозділі 2.4. “Правове регулювання страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого” визначаються загальні положення страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого підчас здійснення ним обов'язків розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора.

Автор вважає, що, враховуючи специфіку провадження у справах про банкрутство, наперед визначити точне коло третіх осіб, на користь яких буде здійснюватись страхова виплата у разі настання страхового випадку, неможливо. По-перше, відповідальність арбітражного керуючого є за своєю суттю деліктною. По-друге, якщо боржник -- це заздалегідь відома особа, то перелік кредиторів може бути точно визначений лише після спливу місячного строку
з дня опублікування оголошення, встановленого ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та затвердження судом реєстру кредиторів. А тому, на думку дисертантки, доцільно зазначати у договорі страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого лише категорії третіх осіб - боржник та кредитори.

Дисертанткою робиться висновок про те, що оскільки метою обов'язкового страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого є гарантування його відповідальності перед боржником та кредиторами, то необхідно внести відповідні доповнення до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про страхування” щодо виділення окремого виду обов'язкового страхування відповідальності -- страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого на випадок заподіяння шкоди боржнику або кредиторам.

У підрозділі 2.5. “Відповідальність арбітражного керуючого у процедурах банкрутства” досліджуються підстави та обсяги відповідальності арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора у провадженні у справах про банкрутство.

На підставі аналізу чинного законодавства України робиться висновок про те, що відповідальність арбітражного керуючого у процедурах банкрутства включає: 1) господарсько-правову відповідальність; 2) адміністративну відповідальність; 3) кримінальну відповідальність.

Автором визначається, що господарсько-правова відповідальність арбітражного керуючого полягає в:

1) усуненні арбітражного керуючого у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків у процедурі банкрутства за відсутності значної шкоди завданої боржнику чи кредиторам;

2) анулюванні ліцензії арбітражного керуючого у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам;

3) відшкодуванні збитків, завданих кредиторам та іншим особам діяльністю арбітражного керуючого.

На арбітражного керуючого може бути покладена адміністративна відповідальність за адміністративні правопорушення в галузі фінансів та підприємницької діяльності. Такий вид юридичної відповідальності застосовується у випадку протиправних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, за які Кодексом про адміністративні правопорушення України встановлена адміністративна відповідальність.

Стверджується, що склади злочинів визначені у ст. 215 Господарського кодексу України та у Кримінальному кодексі України за порушення норм інституту банкрутства розподіляється на:

1) склади злочинів, за якими до відповідальності можуть притягатися засновники або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службові особи суб'єкта господарської діяльності за дії, вчинені або до подання заяви про визнання банкрутом до господарського суду, або до призначення господарським судом конкретного арбітражного керуючого (ст.ст. 218-221 КК України);

2) склади злочинів, за якими до відповідальності можуть притягатися крім вищезазначених суб'єктів і арбітражні керуючі за дії, що були вчиненні після початку процедур банкрутства або надання конкретному арбітражному керуючому відповідних повноважень по справі (ст.ст. 221, 222 КК України).

У розділі 3. “Особливості правового статусу арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства”, що складається з трьох підрозділів, досліджується правовий статус арбітражного керуючого у судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації.

Підрозділ 3.1. “Особливості правового статусу розпорядника майна” присвячений дослідженню функцій арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень розпорядника майна у судовій процедурі банкрутства.

Діяльність розпорядника майна у процедурі банкрутства здійснюється в двох основних напрямках: збереження майна боржника та здійснення аналізу господарської діяльності боржника.

Автором обґрунтовується доцільність чіткого визначення часових рамок здійснення розпорядником майна своїх повноважень та пропонується внести до абз. 3 ч. 10 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зміни щодо встановлення таких часових рамок.

Робиться висновок про доцільність розмежування загальних та специфічних повноважень арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства.

На підставі аналізу чинного законодавства, визначається перелік спеціальних повноважень розпорядника майна та робиться висновок про те, що вони поділяються на дві групи:

1) обов'язки, що відображають направленість діяльності арбітражного керуючого, реалізація яких можлива лише через організацію конкретних заходів (вживання заходів щодо захисту майна боржників, аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника);

2) обов'язки, які визначають проведення конкретних заходів арбітражним керуючим (наприклад, виявлення кредиторів, складення реєстру вимог кредиторів тощо).

На підставі аналізу норм чинного законодавства та думок, висловлених з цього приводу в науковій літературі, робиться висновок щодо доцільності внесення до переліку прав розпорядника майна, визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", права на звернення до господарського суду з позовними заявами про визнання правочинів недійсними у разі укладення їх з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, порушення керівником або органом управління боржника вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Особливість статусу арбітражного керуючого у судовій процедурі розпорядження майна передбачає, на думку автора, подання звіту на затвердження господарському суду, де мають відбиватися не тільки заходи, вчинені розпорядником майна на виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства, але й відомості про фінансово-господарський стан боржника тощо.

У підрозділі 3.2. “Особливості правового статусу керуючого санацією” досліджуються повноваження арбітражного керуючого як керуючого санацією під час судової процедури санації.

Обґрунтовується доцільність надання керуючому санацією права відмовлятися від виконання правочинів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, невиконаних повністю або частково.

Крім того, автором доводиться необхідність розроблення та впровадження письмової форми та порядку щоквартального звітування керуючого санацією перед комітетом кредиторів.

Керуючий санацією у відповідності до п. 6 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язаний розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в судовій процедурі розпорядження майном боржника та санації. У зв'язку із тим, що порядку і строків розгляду таких вимог Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлює (що на практиці значно ускладнює проведення процедури санації), пропонується включити до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю, яка регулювала б правовий статус поточних кредиторів у процедурах банкрутства, зокрема, питання розгляду та включення заяв таких кредиторів до вже затвердженого господарським судом реєстру кредиторів.

У підрозділі 3.3. “Особливості правового статусу ліквідатора” досліджуються правовий статус та роль арбітражного керуючого як ліквідатора у судовій процедурі банкрутства.

Обґрунтовується висновок про те, що судова процедура ліквідації не може бути продовжена господарським судом на підставі неможливості проведення продажу майна банкрута. В такому випадку майно боржника визнається неліквідним, і після закриття реєстру вимог кредиторів передається власнику або уповноваженому органу банкрута.

На думку автора, створення ліквідаційної комісії може лише обтяжити та уповільнити процедуру ліквідації, крім того, законодавець чітко не визначив обов'язковість створення такої комісії. Тому пропонується визначити у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можливість створення такої комісії лише у разі необхідності. Крім того, визнається за доцільне встановити, що ліквідаційну комісію має очолювати арбітражний керуючий, який призначений ліквідатором у справі про банкрутство і який визначає повноваження ліквідаційної комісії та погоджує їх з комітетом кредиторів.

У Висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з вдосконалення чинного законодавства, яке регулює правовий статус арбітражного керуючого, зокрема, щодо:

необхідності доповнення ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" п. 16 п. 17 нормами, які б регулювали порядок створення, функціонування та ліквідації саморегулівних професійних організацій арбітражних керуючих;

встановлення річного терміну стажування у якості помічника арбітражного керуючого для претендентів на здобуття статусу арбітражного керуючого;

визначення діяльності арбітражного керуючого, як професійної, оскільки фізична особа -- підприємець, що має ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та при реалізації своїх повноважень у конкретній справі про банкрутство не вступає з боржником або кредиторами у трудові відносини;

необхідності визначення розміру оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого комітетом кредиторів;

визначення господарсько-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності арбітражного керуючого;

доповнення до переліку прав розпорядника майна визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" права на звернення до господарського суду з позовними заявами про визнання правочинів недійсними;

надання керуючому санацією права відмовлятися від виконання правочинів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рябцева Я.Г. Поняття та ознаки банкрутства // Вісник господарського судочинства. - 2002. - №4.- С. 213-217.

2. Рябцева Я.Г. Арбітражний керуючий: кваліфікаційні вимоги та етика професійної діяльності // Вісник господарського судочинства. - 2003. - №4. - С. 205-208.

3. Рябцева Я.Г. Відповідальність арбітражного керуючого // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №1. - С. 356-358.

4. Рябцева Я.Г. Правове регулювання страхування відповідальності арбітражного керуючого // Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції "Науковий потенціал світу 2004". - 2004. - Tом 51: Право. - С. 21-24.

АНОТАЦІЇ

Рябцева Я.Г. Правовий статус арбітражного керуючого. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. -- господарське право; господарсько-процесуальне право. -- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, що присвячена дослідженню правового статусу арбітражного керуючого у судових процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації. У роботі досліджуються: виникнення та розвиток регламентації правового становища особливих учасників провадження у справах про банкрутство, аналогічних арбітражному керуючому; загальні засади діяльності арбітражного керуючого; загальні положення правового статусу арбітражного керуючого; особливості правового статусу арбітражного керуючого у судових процедурах банкрутства. Особлива увага приділяється загальній характеристиці інституту банкрутства, визначенню загальних вимог до арбітражного керуючого, порядку ліцензування його діяльності, та дослідженню питань відповідальності арбітражного керуючого у процедурах банкрутства. Велика увага приділена дослідженню правового регулювання страхування діяльності арбітражного керуючого, а також правовому регулюванню оплати послуг, відшкодування витрат та винагороди арбітражного керуючого.

Значна увага в дисертації приділяється розробці пропозицій щодо удосконалення правового регулювання діяльності арбітражного керуючого. Результатом дослідження стало внесення пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України, у тому числі, і до Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ключові слова: арбітражний керуючий, інститут банкрутства, порядок ліцензування діяльності арбітражного керуючого, відповідальність арбітражного керуючого, страхування діяльності арбітражного керуючого, правовий статус розпорядника майна, правовий статус керуючого санацією, правовий статус ліквідатора.

Рябцева Я.Г. Правовой статус арбитражного управляющего. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 -- хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. -- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Диссертация является самостоятельной завершенной научной работой, посвященной исследованию правового статуса арбитражного управляющего в судебных процедурах распоряжения имуществом, санации и ликвидации.

В работе рассмотрены и проанализированы на основе нормативно-правовых актов Украины и научных взглядов специалистов общие положения правового статуса арбитражного управляющего, особенности правового статуса арбитражного управляющего в судебных процедурах банкротства. Особое внимание уделено общим основаниям деятельности арбитражного управляющего, определению общих требований к арбитражному управляющему, порядку лицензирования его деятельности и изучению вопросов ответственности арбитражного управляющего в процедурах банкротства. В работе выделено и проанализировано действующее законодательство Украины, регулирующее страхование профессиональной ответственности арбитражного управляющего, а также регулирующее вопросы оплаты услуг, возмещения затрат и выплаты вознаграждения арбитражного управляющего.

В диссертации уделено внимание правовому положению особых участников производства по делам о банкротстве, аналогичных арбитражному управляющему, как на основных этапах исторического развития, так и современном законодательстве таких зарубежных стран как Англия, Соединенные штаты Америки, Германия и Франция.

Детально исследовано место арбитражного управляющего среди участников производства по делам о банкротстве. Даны определения таких групп участников как основные, неосновные и другие лица, принимающие участие в судебных процедурах банкротства. Определены и исследованы источники правого регулирования деятельности арбитражного управляющего в судебных процедурах банкротства.

В работе исследуются общие положения правого статуса арбитражного управляющего, определяются и анализируются общие требования, предъявляемые к арбитражному управляющему, порядок и условия лицензирования деятельности арбитражного управляющего. Уделяется внимание исследованию порядка оплаты услуг, возмещения затрат и вознаграждения арбитражного управляющего, а также страхования профессиональной ответственности арбитражного управляющего во время осуществления последним полномочий в судебных процедурах банкротства. Отдельное внимание уделено вопросам ответственности, которую несет арбитражный управляющий во время осуществления полномочий в судебных процедурах банкротства.

Особое внимание уделено правовому статусу арбитражного управляющего в таких судебных процедурах банкротства, как распоряжение имуществом должника, санации и ликвидации. Автор определяет и анализирует общие и специальные полномочия арбитражного управляющего в судебных процедурах распоряжения имуществом, санации и ликвидации.

Значительное внимание в диссертации отводится разработке предложений по усовершенствованию правового регулирования деятельности арбитражного управляющего. Результатом исследования стало внесение предложений относительно изменений и дополнений в действующее законодательство Украины, в том числе, и в Закон Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признания его банкротом".

Ключевые слова: арбитражный управляющий, институт банкротства, порядок лицензирования деятельности арбитражного управляющего, ответственность арбитражного управляющего, страхование деятельности арбитражного управляющего, правовой статус распорядителя имуществом, правовой статус управляющего санацией, правовой статус ликвидатора.

Ryabtseva Y.G. The Legal status of the arbitration managing director. -- the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudence of a speciality 12.00.04 -- the economic right; economic-procedural right. -- the Kiev national university named by Taras Shevchenko, Kiev, 2006.

The dissertation is the independent completed scientific work, devoted to research of the status of the arbitration managing director at a stage of the order property, sanitations and liquidations.

In this work general provisions of a legal status of the arbitration managing director, feature of a legal status of arbitration bankruptcy operating in legal proceedings are considered and analysed on the basis of normative-legal certificates of Ukraine and scientific views of experts.

The special attention is given to a general characteristic of institute of bankruptcy, definition of the general requirements to the arbitration managing director, the order of licensing of its activity and studying of questions of the responsibility of arbitration bankruptcy operating in procedures.

The current legislation of Ukraine adjusting insurance of activity of the arbitration managing director, and also adjusting questions payment work and payment of compensation of the arbitration managing director is allocated and analysed.

The significant attention in the dissertation is allocated to development of offers concerning improvement of legal regulation of activity of the arbitration managing director. Result of research became entering offers concerning changes and additions in the current legislation of Ukraine.

Keywords: the arbitration managing director, institute of bankruptcy, the order of licensing of activity of the arbitration managing director, the responsibility of the arbitration managing director, insurance of activity of the arbitration managing director, a legal status of the manager property, a legal status operating sanitation, a legal status of the liquidator.

Размещено на Allbest.ru

...