Размещено на http://www.allbest.ru

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

ВИНАР ЛЮБОМИР ВІКТОРОВИЧ

УДК 347.195

ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЗАСНОВАНИХ ДЕРЖАВОЮ

Спеціальність 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів)

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Коссак Володимир Михайлович,

Львівський національний

університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри цивільного права і процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, член-кореспондент

Академії правових наук України

Спасібо-Фатєєва Інна Валентинівна,

Національна юридична академія

України імені Ярослава Мудрого,

професор кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук, доцент

Кравчук Володимир Миколайович

Львівський державний

університет внутрішніх справ,

професор кафедри цивільного права і процесу

Провідна установа: Одеська національна юридична академія,

Міністерства освіти і науки України (м. Одеса)

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О. Семків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

правовий юридичний держава майно

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки важливим є питання, наскільки ефективно держава братиме участь в цивільних відносинах, здійснюватиме своє право власності. Державна власність та державний сектор економіки будуть і в майбутньому відігравати значну роль у забезпеченні загальносуспільних потреб. Однією з правових форм участі держави в цивільних відносинах є створення нею юридичних осіб. У тих галузях, в яких держава покликана виконувати загальносуспільні, найважливіші соціальні функції, діють засновані нею юридичні особи публічного права. У сферах, де держава повинна бути активним учасником ринкових відносин, функціонують юридичні особи приватного права, засновані державою. Тому необхідно з'ясувати правовий статус створених державою юридичних осіб і на основі цього змоделювати такі організаційно-правові форми цих юридичних осіб, які б відповідали сучасним соціально-економічним і правовим умовам.

Правовий статус юридичних осіб, які створюються державою, недостатньо врегульований в законодавстві України. Нечисленні норми Цивільного кодексу України лише в загальних рисах констатують право держави на створення юридичних осіб, право цих юридичних осіб здійснювати діяльність, торкаються питання розмежування відповідальності між державою та юридичною особою. Інші ж норми Цивільного кодексу України є бланкетними і відсилають до окремих нормативних актів, зокрема щодо правового статусу юридичних осіб публічного права.

Норми Господарського кодексу України також регулюють статус юридичних осіб, заснованих державою, проте часто суперечать положенням Цивільного кодексу України, що не сприяє єдності правового регулювання відносин за участю юридичних осіб. Більше того, як показує практика, реальний зміст діяльності юридичних осіб, заснованих державою, часто не відповідає законодавчо встановленим організаційно-правовим формам, в яких створювалися такі особи, що спонукає до пошуку нових ефективних форм їх функціонування.

Правовий статус створених державою юридичних осіб був предметом дослідження вчених-правознавців у радянський період. Що стосується дослідження правового статусу окремих видів цих осіб у період української державності, то існує робота І. М. Бондаренко “Правова регламентація господарської діяльності казенних підприємств” (2001 р). В українській правовій науці відсутні спеціальні роботи з комплексного дослідження правового статусу юридичних осіб, які засновуються державою, зокрема після прийняття Цивільного та Господарського кодексів України. Це зумовлює необхідність і актуальність дослідження правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, в сучасних умовах.

Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження є роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: С.М. Братуся, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, В.П. Грібанова, І.П. Грєшникова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.В. Єршової, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, В.М. Кравчука, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, В.В. Луця, О. Огоновського, Д.В. Петрова, А. Пушкіна, А.П. Сергєєва, І.В. Спасібо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини та ін.

Нормативною основою дослідження є чинне законодавство України, установчі документи конкретних юридичних осіб, окремі нормативно-правові акти зарубіжних країн.

Емпіричною основою дослідження є матеріали судової практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планових тем роботи кафедри цивільного права і процесу “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” на 2002 -- 2004 роки (номер державної реєстрації 0103U005937) та “Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України” на 2005 -- 2008 роки (номер державної реєстрації 0105U004945).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вдосконалення правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, та розробка конкретних пропозицій до законодавства, яке регулює правовий статус цих юридичних осіб.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити та дослідити елементи правового статусу юридичних осіб, заснованих державою;

- з'ясувати обсяг правоздатності створених державою юридичних осіб;

- проаналізувати особливості створення і припинення юридичних осіб, заснованих державою;

- виокремити основні критерії, згідно з якими запропонувати класифікацію юридичних осіб, заснованих державою;

- з'ясувати правовий режим майна юридичних осіб публічного права, заснованих державою, та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства;

- з'ясувати характер майнової відповідальності, яку повинні нести юридичні особи, засновані державою, за своїми зобов'язаннями та випадки субсидіарної відповідальності держави.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають із приводу створення і правового статусу юридичних осіб, заснованих державою.

Предметом дослідження є правовий статус юридичних осіб, заснованих державою.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять дві групи методів: загальнонаукові (історичний, системний, аналізу та синтезу) та спеціальні (формально-логічний, порівняльно-правовий). За допомогою формально-логічного та історичного методів досліджувалися процеси становлення і розвитку вчення про юридичну особу, поняття окремих видів юридичних осіб, заснованих державою. Шляхом аналізу і синтезу досліджували сучасний стан законодавства, судова практика та розроблялися пропозиції вдосконалення нормативно-правової бази. За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство зарубіжних країн в цій сфері і співставлялося з національним законодавством.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в українській правовій науці комплексним цивільно-правовим дослідженням правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, на основі якого здійснено теоретичний аналіз правового статусу створених державою юридичних осіб і викладено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. Елементи наукової новизни притаманні таким положенням дисертації, які виносяться на захист:

1. Правоздатність юридичних осіб публічного права, заснованих державою, повинна бути спеціальною. Такі юридичні особи мають вчиняти дії та здійснювати види діяльності, які відповідатимуть визначеній засновником меті та функціям, покладеним на них державою. Спеціальну правоздатність повинні мати стратегічні акціонерні товариства, засновані державою. Юридичні особи приватного права, засновані державою, набувають загальної правоздатності.

2. З урахуванням змін до чинного законодавства України запропонована класифікація юридичних осіб, заснованих державою, за різними критеріями: порядком створення, правовим режимом майна, цілями діяльності, умовами відповідальності, системою організації управління, правовою природою акта, на підставі якого функціонують зазначені юридичні особи.

3. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою, визначається перш за все такими елементами: права і обов'язки цих осіб, мета або цілі їх діяльності, правовий режим майна, організація управління, умови відповідальності цих юридичних осіб за зобов'язаннями.

4. Вперше уточнено коло державних органів, через які держава може створювати юридичні особи. Право засновувати юридичні особи публічного права має держава в особі Президента України, органів виконавчої влади. Законодавчий орган та органи судової влади не мають права засновувати юридичні особи. Юридична особа публічного права створюється на підставі розпорядчого акта.

5. У разі припинення юридичної особи публічного права, зокрема її реорганізації, для задоволення інтересів кредиторів правонаступникам повинно передаватися конкретно визначене і закріплене за юридичною особою, яка припиняє діяльність, державне майно, крім державного майна, яке не може перебувати у власності недержавних юридичних осіб.

6. Подальший теоретичний розвиток отримали положення, що стосуються правового режиму майна юридичних осіб публічного права, заснованих державою. Запропоновано доповнити положення Цивільного кодексу України, які присвячені речовим правам на чуже майно, ще двома реально існуючими видами цих прав - правом господарського відання та правом оперативного управління. Юридичні особи приватного права, які засновані державою, є власниками майна, переданого їм засновником.

7. Сформульовано дефініцію поняття державної корпорації. Державною корпорацією є об'єднання юридичних осіб, наділене владними повноваженнями, яке засноване державою в розпорядчому порядку на підставі акта уповноваженого державного органу з метою здійснення управлінських функцій загальнодержавного характеру та заняття підприємницькою діяльністю.

8. Сформульовано дефініцію поняття державного акціонерного товариства. Державним акціонерним товариством є юридична особа приватного права, заснована державою, в особі уповноваженого державного органу, яка має особливий порядок формування статутного фонду, порядок управління та спеціальну правоздатність і в статутному фонді якої державі належить кількість акцій, що відповідно до законодавства забезпечує право вирішального впливу на прийняття рішень цим товариством.

9. Державне підприємство не має права засновувати юридичні особи без згоди на це уповноваженого державного органу. Не мають права створювати господарські товариства безпосередньо (від імені та без згоди держави) державні установи, які фінансуються з державного бюджету.

10. Визначено організаційно-правові форми діяльності юридичних осіб приватного права, які засновані державою. Держава створює юридичні особи приватного права в організаційно-правових формах державного акціонерного товариства, акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю. Держава не може створювати юридичну особу приватного права в організаційно-правовій формі повного товариства, командитного товариства та товариства з додатковою відповідальністю, що пов'язано з особливостями відповідальності засновників таких товариств. Участь держави як вкладника в командитному товаристві не дає змоги брати участі в діяльності такого товариства і не дозволяє формувати мету та впливати на завдання цієї юридичної особи. Участь держави як учасника в повному і командитному товаристві неможлива з огляду на відповідальність учасників цих товариств усім своїм майном.

11. Обґрунтовано, що продаж акцій державного акціонерного товариства в процесі приватизації, зміна складу учасників, структури управління, порядку прийняття рішень таким товариством, є підставами для висновку про реорганізацію такого товариства шляхом перетворення, зміну організаційно-правової форми державного акціонерного товариства на форму акціонерного товариства. Моментом перетворення державного акціонерного товариства є день державної реєстрації внесених та затверджених загальними зборами змін до статуту товариства.

12. Засновник (орган держави, до сфери управління якого входить державне підприємство, що корпоратизується) державного акціонерного товариства має своїм обов'язком передати корпоративні права єдиному органу управління цими правами - органу приватизації у визначений строк. Питання, які віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, у державному акціонерному товаристві вирішуються засновником.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає в тому, що теоретичні висновки і практичні пропозиції можуть бути використані для вдосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює статус юридичних осіб, заснованих державою. Результати роботи можна використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, у навчальному процесі при вивченні цивільного та господарського права, зокрема курсів “Цивільне право України”, “Господарське право України”. Деякі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто. Сформульовані в дисертації висновки обґрунтовані на підставі аналізу чинного законодавства, матеріалів судової практики.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дисертації апробовані на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 2003); міжнародній науковій конференції “Право і держава: традиції і перспективи” (Мінськ, 2003); міжнародній науковій конференції “Другі осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2003, тези опубліковано); регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 2004, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2004, тези опубліковано); регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2005, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції “Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2005, тези опубліковано); науково-практичному семінарі “Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин” (Львів, 2006); науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання та правозахисту в Україні (юридичні та загальногуманітарні аспекти)” (Львів, 2006).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць, чотири з яких опубліковано у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 189 сторінок. Робота містить список використаних джерел у кількості - 185 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано об'єкт та предмет дослідження, його мету і завдання, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробацію, кількість публікацій за темою дисертації.

Перший розділ -- “Загальнотеоретичні проблеми правової природи юридичної особи, створеної державою” -- складається із двох підрозділів. У підрозділі 1.1 “Соціально-правова сутність юридичної особи в умовах становлення ринкової економіки” з'ясовується поняття юридичної особи в сучасних умовах, досліджуються сучасні концепції юридичної особи.

Відзначається, що юридичною особою є певна внутрішньо структурована соціальна спільність, яка має визначену мету своєї діяльності. Ця соціальна спільність, іншими словами -- організація, здатна набувати права й обов'язки, здійснювати певні види діяльності та нести відповідальність за свої дії. Свою діяльність така організація здійснює на принципах самостійності і бере участь в правовідносинах від власного імені.

До ознак, що характеризують юридичну особу, створену державою, на погляд автора, належать організаційна єдність, самостійна відповідальність, участь в правовідносинах від власного імені. Необхідною умовою появи юридичної особи є її державна реєстрація. Правосуб'єктність юридичної особи складається із трьох елементів: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Розглядається ознака участі юридичної особи в правовідносинах від власного імені. Аналізується положення Цивільного кодексу України про те, що юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (стаття 90 ЦКУ).

У підрозділі 1.2 “Особливості правового статусу юридичних осіб, заснованих державою” визначаються елементи правового статусу юридичних осіб, заснованих державою.

Автором з'ясовано, що визначальними елементами правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, є права і обов'язки цих осіб, мета або цілі їх діяльності, правовий режим майна, організація управління, умови відповідальності цих юридичних осіб за зобов'язаннями.

Одним з елементів правового статусу юридичної особи є правоздатність. Важливим моментом для з'ясування суті правоздатності є мета або цілі юридичної особи, ті функції, які виконуватиме юридична особа. Встановлено, що мета юридичної особи, створеної державою, завжди буде похідною від функцій засновника, тобто функцій самої держави, таких, наприклад, як забезпечення прав і свобод громадян, обороноздатності країни, державної безпеки. З огляду на свою сутність і призначення юридична особа, яка заснована державою, не повинна мати право здійснювати будь-які види діяльності, оскільки зв'язана цільовою спрямованістю функцій держави. Мета юридичних осіб, заснованих державою, повинна бути спрямована на задоволення суспільно необхідних публічних інтересів.

На підставі цього обґрунтовано положення про спеціальну правоздатність юридичних осіб публічного права, заснованих державою.

Автором розглядається питання відповідальності державних установ за зобов'язаннями. Наведено правові позиції окремих вчених-правознавців стосовно того, що може бути об'єктом стягнення за боргами установи. Перша позиція полягає в тому, що відповідальність державної установи повинна наступати тільки в межах грошових коштів, які передбачені кошторисом установи на певні цілі. Друга позиція передбачає, що додатковим щодо грошових коштів об'єктом стягнення повинні бути доходи від додаткової “платної” діяльності державної установи, а також придбане за рахунок цих доходів майно.

На підставі норм чинного законодавства України, а також враховуючи, що установи є публічними організаціями, які фінансово залежать від засновника, дисертант дійшов висновку, що відповідальність державних установ обмежується лише грошовими коштами, виділеними засновником для їх функціонування. При недостатності цих коштів держава повинна нести субсидіарну відповідальність.

Відповідальність державних акціонерних товариств розглядається у взаємозв'язку з відповідальністю їх засновника і акціонера - держави. Проаналізовано Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств з часткою держави не менше 25 відсотків статутного фонду. На думку автора, законодавче закріплення обмеження відповідальності лише щодо господарських товариств із певною часткою держави в статутному фонді, тільки рухомим майном та іншим майном, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, є неправомірним та недоцільним. Господарські товариства, засновані державою, повинні нести відповідальність за зобов'язаннями всім належним їм майном.

Другий розділ -- “Юридичні особи публічного права, засновані державою” -- складається із трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 “Порядок створення та припинення юридичних осіб публічного права, заснованих державою” з'ясовується порядок створення і припинення юридичних осіб публічного права. Юридичні особи публічного права засновуються державою в розпорядчому порядку.

Право засновувати юридичні особи публічного права має держава в особі Президента України та органів державної влади. Уточнено коло органів державної влади, які засновують юридичні особи. Таким правом наділені органи виконавчої влади, а законодавчий орган та органи судової влади не мають права засновувати юридичні особи.

Встановлено, що держава, в особі своїх органів, як засновник юридичних осіб публічного права має низку прав і обов'язків. Зокрема, має право створити юридичну особу, припинити її діяльність, визначити організаційно-правову форму, в якій здійснюватиме свою діяльність така юридична особа, визначити обсяг і характер діяльності, передати створеній юридичній особі певне майно, на власний розсуд, дотримуючись законодавства, визначити органи управління юридичної особи. Як засновник держава має, зокрема, обов'язок затвердити статут державного і казенного підприємства, призначити керівника підприємства, дати дозвіл на здійснення господарської діяльності. Держава також має всі права та несе обов'язки власника щодо майна створеної нею юридичної особи публічного права. Моментом створення юридичних осіб публічного права, які засновуються державою, є день їхньої державної реєстрації.

З метою забезпечення гарантій кредиторів казенного підприємства запропоновано встановити, що у випадку перетворення казенного підприємства у державне підприємство засновник несе протягом визначеного строку субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до державного підприємства.

Підрозділ 2.2 “Правовий режим майна юридичних осіб публічного права” присвячений розкриттю змісту правового режиму майна юридичних осіб публічного права, з'ясуванню особливостей правового режиму майна державної установи та казенного підприємства, державного підприємства.

З метою визначення правового режиму майна юридичних осіб публічного права автором звертається увага на з'ясування понять майна та складу майна, яке дається в чинному законодавстві України. Проаналізовано ряд підзаконних нормативних правових актів, що визначають правовий режим майна державних установ, казенних підприємств, державних підприємств.

У процесі дослідження автор розглядає право оперативного управління і право господарського відання у порівняльному аспекті з правом управління майном за договором та з правом довірчої власності. Оперативне управління майном і господарське відання майном, на відміну від управління майном за договором, є речовими правами. Правомочності володіння, користування і розпорядження для юридичних осіб публічного права, заснованих державою, є їх власними правомочностями, а управитель за договором здійснює чужі правомочності.

Відповідно до аналізу статті 1033 Цивільного кодексу України дисертант робить висновок про те, що казенне підприємство і державна установа не можуть бути управителями майна за договором, оскільки не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Автором звернено увагу на те, що встановлене Цивільним кодексом України право довірчої власності, яке може виникати внаслідок закону, не вказує однозначно на можливість передачі державою майна юридичним особам публічного права у довірчу власність на підставі закону, оскільки законодавство України не розкриває поняття та механізму здійснення права довірчої власності.

У підрозділі 2.3 “Класифікація юридичних осіб публічного права, заснованих державою” дається класифікація юридичних осіб публічного права, наводяться визначення понять державної установи, державного підприємства, казенного підприємства, державної корпорації.

При класифікації юридичних осіб публічного права, які засновані державою, автором насамперед звернуто увагу на законодавчі положення. На основі аналізу чинного законодавства України проведено класифікацію за такими критеріями як: цілі створення юридичних осіб, правовий режим закріплюваного за юридичними особами публічного права майна, предмет діяльності.

Звертається увага на проблемність поділу Господарським кодексом України (стаття 73) державних унітарних підприємств на державні комерційні підприємства і казенні підприємства. Державні комерційні підприємства діють на принципах підприємництва і є суб'єктами підприємницької діяльності. Казенне підприємство хоча і отримує прибуток, проте не є суб'єктом підприємництва і отримання прибутку для нього не є самоціллю. Видається, що термін “державне підприємство” є більш обґрунтованим, аніж “державне комерційне підприємство”, оскільки недоцільно виділяти ознаку “комерційність” стосовно державних підприємств.

Дисертантом обґрунтовується визначення державного підприємства, казенного підприємства, державної установи. Державне підприємство -- це юридична особа публічного права, яка створена в розпорядчому порядку державою в особі компетентного органу державної влади, діє на підставі статуту і за якою закріплено майно на праві господарського відання.

Казенне підприємство -- це юридична особа публічного права, яка створена державою в розпорядчому порядку, на підставі рішення Кабінету Міністрів України і здійснює свою діяльність за наявності особливих законодавчо визначених умов, на підставі статуту і за якою закріплено майно на праві оперативного управління.

Державна установа -- це юридична особа публічного права, яка створюється державою в розпорядчому порядку, діє, як правило, на підставі положення про організації даного виду, фінансується з державного бюджету, використовує доходи відповідно до затвердженого кошторису та здійснює діяльність, не пов'язану з виробництвом.

Розглянуто статус організацій - юридичних осіб, що є об'єднаннями інших юридичних осіб. Врахувавши ознаки, притаманні публічним корпораціям у країнах, де існують ці юридичні особи, автор з'ясував, що визначення корпорації як договірного об'єднання в пункті 3 статті 120 Господарського кодексу України не можна вважати прийнятним для державної корпорації, оскільки державна корпорація створюється в розпорядчому порядку за рішенням уповноваженого державного органу, а не в результаті угоди між юридичними особами.

На підставі ряду ознак, що є характерними для об'єднань юридичних осіб, які засновуються державою, дисертант робить висновок, що юридичні особи, наділені владними повноваженнями, які створюються в розпорядчому порядку на підставі акта уповноваженого державного органу з метою здійснення управлінських функцій загальнодержавного характеру та водночас заняття підприємницькою діяльністю, належать до юридичних осіб публічного права та здійснюють діяльність в організаційно-правовій формі державної корпорації.

Третій розділ -- “Юридичні особи приватного права, засновані державою” -- складається із двох підрозділів. У підрозділі 3.1 “Особливості створення та припинення юридичних осіб приватного права, заснованих державою” розглядаються способи створення юридичних осіб приватного права, заснованих державою, особливості створення юридичних осіб у процесах корпоратизації та приватизації і порядок їх припинення, визначаються їх організаційно-правові форми.

Автором з'ясовується суть корпоратизації і приватизації. Окрім створення юридичних осіб у процесі приватизації і корпоратизації, держава засновує юридичні особи приватного права і в порядку, який передбачений Цивільним кодексом України для юридичних осіб приватного права, як одноосібно, так і разом з іншими учасниками цивільних відносин.

Встановлено, що держава створює юридичні особи приватного права в організаційно-правових формах державного акціонерного товариства, акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Держава не може створювати юридичну особу приватного права в організаційно-правовій формі повного товариства, командитного товариства та товариства з додатковою відповідальністю, що пов'язано з особливостями відповідальності засновників таких товариств. Участь держави як вкладника в командитному товаристві не дає змоги брати участі в діяльності такого товариства і не дозволяє формувати мету та впливати на завдання цієї юридичної особи.

Автором звернено увагу на особливості зміни організаційно-правової форми діяльності державного акціонерного товариства на форму акціонерного товариства в результаті продажу державою належних їх акцій. Дисертант вважає, що продаж акцій державного акціонерного товариства в процесі приватизації, зміна складу учасників, структури управління, порядку прийняття рішень таким товариством, є підставами зробити висновок про реорганізацію такого товариства шляхом перетворення, зміну організаційно-правової форми державного акціонерного товариства на форму акціонерного товариства. Моментом перетворення державного акціонерного товариства є день державної реєстрації внесених та затверджених загальними зборами змін до статуту товариства.

Підрозділ 3.2 “Види юридичних осіб приватного права, заснованих державою” присвячений видам юридичних осіб приватного права, які засновуються державою.

Практика заснування державою юридичних осіб приватного права свідчить про те, що такі особи створюються як державні акціонерні компанії, національні акціонерні компанії, державні акціонерні холдингові компанії. Оскільки термін “компанія” не притаманний законодавству України, з метою уніфікації правової термінології потрібно вживати термін “товариство”.

У результаті проведеної роботи автором досліджено ознаки та особливості, притаманні акціонерним товариствам, які засновуються державою, і запропоновано організаційно-правову форму діяльності юридичних осіб приватного права, заснованих державою --державне акціонерне товариство.

Встановлено також, що при формуванні статутного фонду державного акціонерного товариства не здійснюється відкрита підписка на акції товариства, не відбувається передбаченого Законом України “Про господарські товариства” об'єднання майна, а статутний фонд державного акціонерного товариства формується з майна вже існуючого державного підприємства.

Автором проаналізовано чинне законодавство України на предмет виявлення специфіки управління державним акціонерним товариством. Встановлено, що вищим органом державного акціонерного товариства у період до набуття у процесі приватизації прав власності на акції товариства іншими особами та проведення перших загальних зборів акціонерів є засновник як єдиний акціонер. Органами управління державного акціонерного товариства є засновник як вищий орган товариства, наглядова рада, правління товариства. З'ясовано, що відповідно до статті 160 Цивільного кодексу України випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Обов'язковість створення цього органу в державному акціонерному товаристві в даний час передбачена підзаконними актами. У зв'язку з цим дисертантом запропоновано доповнити Цивільний кодекс України положенням про обов'язковість створення наглядової ради в державному акціонерному товаристві.

На підставі ознак та особливостей, які притаманні державному акціонерному товариству, пропонується визначення державного акціонерного товариства. Державним акціонерним товариством є юридична особа приватного права, заснована державою в особі уповноваженого державного органу в процесі корпоратизації чи приватизації, статутний фонд якої формується з майна реорганізованого державного підприємства, яка має особливий порядок управління та, як правило, спеціальну правоздатність і в якій державі належить кількість акцій, що відповідно до законодавства забезпечує право вирішального впливу на прийняття рішень цим товариством.

ВИСНОВКИ

Автором сформульовано ряд положень і пропозицій науково-теоретичного і практичного характеру.

1. На підставі аналізу теоретичних положень та чинного законодавства України визначальними елементами правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, необхідно вважати: 1) права і обов'язки юридичних осіб, заснованих державою; 2) мету або цілі діяльності юридичних осіб, заснованих державою; 3)правовий режим майна цих юридичних осіб; 4) організацію управління юридичними особами, заснованими державою; 5) особливостями відповідальності таких юридичних осіб за зобов'язаннями.

2. Закріплення в Цивільному кодексі України можливості набуття юридичними особами в сучасних економічних та суспільних умовах загальної правоздатності є позитивним явищем, проте правоздатність юридичних осіб публічного права, заснованих державою, повинна бути спеціальною.

3. Враховуючи особливості правового режиму юридичних осіб публічного права пропонується доповнити положення Цивільного кодексу України такими видами речових прав на майно, як право господарського відання та право оперативного управління. Для цього статтю 395 Цивільного кодексу України викласти в такій редакції: “1. Речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 5) право господарського відання; 6) право оперативного управління. 2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно”.

4. Враховуючи те, що в Україні простежується тенденція до управління державним сектором економіки шляхом створення організацій, що поєднують у собі функції управління з функціями господарювання, пропонується передбачити в законодавстві визначення організаційно-правової форми об'єднань юридичних осіб, які засновані державою, - державної корпорації. Для цього пункт 6 статті 120 Господарського кодексу України доповнити положенням такого змісту: “Державною корпорацією є об'єднання юридичних осіб, заснованих державою, яке наділене владними повноваженнями, створене в розпорядчому порядку на підставі акта уповноваженого державного органу з метою здійснення управлінських функцій загальнодержавного характеру та заняття підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку”.

5. Визначено організаційно-правові форми, в яких здійснюють діяльність юридичні особи, засновані державою. Юридичні особи публічного права, які засновані державою, діють в організаційно-правовій формі державної установи, державного підприємства, казенного підприємства, державної корпорації. Юридичні особи приватного права, засновані державою, діють в організаційно-правовій формі державного акціонерного товариства, акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю.

6. Сформульовано дефініцію поняття державного акціонерного товариства та державного акціонерного холдингового товариства.

Державне акціонерне товариство - це юридична особа приватного права, заснована державою, в особі уповноваженого державного органу, статутний фонд якої формується з майна реорганізованого державного підприємства, яка має особливий порядок управління та спеціальну правоздатність і в якій державі належить кількість акцій, що відповідно до законодавства забезпечує право вирішального впливу на прийняття рішень цим товариством.

Державне акціонерне холдингове товариство - це юридична особа приватного права (державне акціонерне товариство), заснована державою в особливому порядку уповноваженим органом чи державним акціонерним товариством, яка володіє контрольними пакетами акцій інших, одного чи більше, акціонерних товариств і в якій державі належить кількість акцій, що відповідно до законодавства забезпечує право вирішального впливу на прийняття рішень цим товариством.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Винар Л.В. Проблема відповідальності юридичних осіб, заснованих на державній власності // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2003. - Випуск 38. - С. 286-292.

2. Винар Л.В. Правоздатність юридичних осіб, заснованих державою // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. - 2003. - № 3-4 (7-8). - С. 145-149.

3. Винар Л.В. Проблема правоздатності юридичних осіб публічного права, заснованих державою // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”. - Хмельницький: В-во ХІУП. - 2003. - С. 80,81.

4. Винар Л.В. Способи створення юридичних осіб, заснованих державою // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали 5-ї Регіональної міжвузівської наукової конференції (Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 року). - Івано-Франківськ. - 2004. - С. 72-75.

5. Винар Л.В. Правова природа рішення про створення юридичної особи, заснованої державою // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”. - Хмельницький: В-во ХУУП. - 2004. - С. 122-124.

6. Винар Л.В. Окремі аспекти адаптації правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, до стандартів Європейського союзу // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали 11 регіональної науково-практичної конференції, 3-4 лютого 2005 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - С. 213-214.

7. Винар Л.В. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - С. 6-10.

8. Винар Л.В. Правовий статус державної корпорації // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах.- Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. - Частина друга: “Приватно-правові науки”.-- С. 52-55.

9. Винар Л.В. Порядок створення юридичних осіб публічного права, заснованих державою // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 12. - С. 44-47.

АНОТАЦІЇ

Винар Л.В. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2006.

У дисертації проведено комплексний аналіз правового статусу юридичних осіб, заснованих державою. В роботі висвітлено визначальні елементи правового статусу юридичних осіб, які засновуються державою, а саме: права і обов'язки цих юридичних осіб, мета і цілі їх діяльності, правовий режим майна, організація управління, умови відповідальності юридичних осіб, заснованих державою, за зобов'язаннями. У дослідженні розкривається порядок створення і припинення юридичних осіб, які засновуються державою. Уточнено коло державних органів, через які держава засновує юридичні особи. З'ясовуються організаційно-правові форми, в яких здійснюють діяльність юридичні особи публічного права, засновані державою, та організаційно-правові форми, в яких діють юридичні особи приватного права, засновані державою. Акцентується увага на організаційно-правовій формі державного акціонерного товариства, визначаються поняття та ознаки державного акціонерного товариства. На підставі вивчення фахової юридичної літератури, аналізу чинного законодавства України та узагальнення матеріалів судової практики, присвячених визначальним елементам правового статусу юридичних осіб, заснованих державою, сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Ключові слова: правовий статус юридичних осіб, заснованих державою; правовий режим майна; організаційно-правові форми і види юридичних осіб, заснованих державою; особливості цивільно-правової відповідальності юридичних осіб, створених державою.

Винар Л. В. Правовой статус юридических лиц, учреждённых государством. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2006.

Диссертация содержит комплексный анализ правового статуса юридических лиц, учреждённых государством. Рассмотрено правоспособность юридических лиц, учреждённых государством, определяющим моментом которой являются цели создания юридического лица. Определено, что цель юридического лица, учреждённого государством, всегда будет производной от функций государства и будет направлена на удовлетворение общественно необходимых публичных интересов, и в связи с этим юридическое лицо публичного права, учреждённое государством, имеет специальную правоспособность.

Определены основные составляющие компоненты правового статуса юридических лиц, которые учреждаются государством: права и обязанности юридических лиц, учреждённых государством; цели их деятельности; правовой режим имущества; организация управления; особенности ответственности этих юридических лиц за обязательствами.

Рассмотрен порядок создания и прекращения деятельности юридических лиц, учреждённых государством, а также конкретизирован круг органов государственной власти, через которые государство учреждает юридические лица. Определено, что право учреждать юридические лица имеет государство в лице Президента Украины и органов исполнительной власти, а законодательный орган и органы судебной власти не могут учреждать юридические лица. Уделено внимание особенностям создания государственных акционерных обществ в процессе корпоратизации и приватизации государственного имущества.

Определено содержание правового режима имущества юридических лиц, учреждённых государством, и рассмотрено установленную правовыми нормами структуру этого имущества, порядок его формирования и использования, обращения на него взыскания кредиторов. Проведен сравнительный анализ права хозяйственного ведения и права оперативного управления с правом доверительной собственности и управлением имуществом за договором и предложены дополнения в гражданское законодательство касательно правового режима имущества юридических лиц публичного права, учреждённых государством.

Рассматривается гражданско-правовая ответственность юридических лиц публичного права, учреждённых государством, и ответственность юридических лиц частного права, которые создаются государством, определены условия и случаи субсидиарной ответственности государства как учредителя юридических лиц.

Определены понятия государственной корпорации, государственного акционерного общества, государственного акционерного холдингового общества. Государственной корпорацией является объединение юридических лиц, которое имеет властные полномочия, учреждённое государством и создано в распорядительном порядке на основании акта уполномоченного государственного органа с целью совершения управленческих функций общегосударственного характера и занятия предпринимательской деятельностью. К государственным акционерным обществам следует относить юридические лица частного права, учреждённые государством в лице уполномоченного государственного органа, уставной фонд которых формируется с имущества реорганизованных государственных предприятий, которые имеют особый порядок управления и, как правило, специальную правоспособность и в которых государству принадлежит количество акций, которое в соответствии с законодательством обеспечивает право решающего влияния на деятельность таких обществ. Предлагается дополнить Гражданский кодекс Украины положениями, определяющими понятие государственного акционерного общества, порядок его создания и прекращения, ответственности за обязательствами.

Ключевые слова: правовой статус юридических лиц, учреждённых государством; правовой режим имущества; организационно-правовые формы и виды юридических лиц, учреждённых государством; особенности гражданско-правовой ответственности юридических лиц, созданных государством.

Vynar L.V. The legal status of legal entities founded by the state. - Manuscript.

The dissertation for conferring the scientific degree of Candidate of Judicial Sciences speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2006.

In dissertation a comprehensive analysis of legal status of legal entities founded by the state was realized. The determinate elements of legal status of legal entities that are founded by the state are elucidate, which are: rights and duties of these legal entities, the purpose and targets of their activity, legal regime of estate, organization of control, the conditions of responsibility by obligation of legal entities founded by the state. The order of foundation and cessation the activity of legal entities founded by the state in the research was revealed. The circle of government bodies by which the state is founding the legal entities was made more accurate. The organizational-legal forms in which public legal entities founded by the state are realizing their activity and organizational-legal forms in which operate private legal entities founded by the state were elucidated. Was paid attention to the organizational-legal form of state joint-stock company, the meaning and features of state joint-stock company are determined. The analysis of special law literature, valid legislation of Ukraine and generalization the materials of court legal practice devoted to determinate elements of legal status of legal entities founded by the state was made. The author made a number of proposals concerning the valid civil legislation.

Key words: legal status of legal entities founded by the state; legal regime of estate; organizational-legal forms and forms of legal entities founded by the state; civil responsibility of legal entities founded by the state.

Размещено на Allbest.ru

...