Проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості (кримінологічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 343.97

Проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості (кримінологічний аспект)

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Титаренко Олексій Олексійович

Київ 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Давиденко Леонід Михайлович, Академія прокуратури України, професор кафедри кримінально-правових дисциплін

Офіційні опоненти: заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Стрельцов Євген Львович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, проректор з навчальної роботи

кандидат юридичних наук, доцент Дудоров Олександр Олексійович, Академія управління та інформаційних технологій ”АРІУ”, завідувач кафедри кримінального права та кримінології

Провідна установа Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра кримінології та юридичної соціології, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ

Захист відбудеться 23 жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розіслано 19 вересня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза

злочин економічний вугільна промисловість

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічний стан України є одним із вирішальних чинників соціального розвитку громадянського суспільства та держави в цілому. Відповідно до Конституції України однією з найважливіших функцій держави є забезпечення її економічної безпеки (ст. 17), яка полягає, зокрема, в створенні сприятливих умов для нормального розвитку всіх сфер економіки країни. Але, якщо проаналізувати реалізацію цієї функції, можна побачити деякі прогалини в діяльності уповноважених на це органів виконавчої влади, що певним чином впливає на рівень економічної злочинності в Україні. Вже тривалий час економічна злочинність завдає суттєві матеріальні збитки державі, знижуючи рівень її національної безпеки. Цей вид злочинності погіршує життя суспільства загалом, тому боротьба з ним є одним із пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й всіх структур нашої держави.

На сьогодні боротьба з цим видом злочинності повинна відбуватися не взагалі, а за конкретними напрямками, і система заходів протидії повинна бути спрямована на ті об'єкти економіки, які найбільш всього уражені злочинністю. Тому останнім часом особливу увагу правоохоронних органів привертає криміногенна ситуація у вугільній промисловості, яка є структурним елементом паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України. Вона має стратегічне значення для функціонування всієї енергосистеми держави. Розвиток цього комплексу в умовах дефіциту національних запасів нафти та газу становить одне з найважливіших завдань сучасної економічної політики держави.

Результати аналізу діяльності правоохоронних органів свідчать про те, що в цілому спостерігається ситуація, коли в сферах, які розвиваються переважно за рахунок дотацій, частіше концентрує свою увагу криміналітет, що призводить до вчинення великої кількості економічних злочинів у даному виді промисловості, особливо Дніпропетровського, Донецького, Луганського, Львівського регіонів. Тільки за 2005 р. органами внутрішніх справ (ОВС) було виявлено 871 злочин у вугільній промисловості, вчинені службовими особами, збитки від яких становили понад 37 млн. грн. Ці злочини характеризуються високим рівнем латентності.

Складна криміногенна обстановка потребує розробки комплексу науково обґрунтованих заходів, спрямованих на забезпечення нормального функціону-вання вугільної промисловості та протидію економічним злочинам, які вчиняються в цій сфері. Це зумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.

Питанням боротьби з економічною злочинністю присвячені роботи таких вітчизняних та російських вчених: О.І. Алексєєва, Ю.Г. Бойка, В.І. Борисова, М.Б. Бучка, В.П. Веріна, Б.В. Волженкіна, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, В.К. Звірбуля, А.Ф. Зелінського, О.Г. Кальмана, І.І. Карпеця, М.І. Кашліна, В.С. Квашиса, Я.Ю. Кондратьєва, А.Г. Корчагіна, Н.Ф. Кузнєцової, О.М. Литвака, Г.А. Матусовського, О.В. Негодченка, В.М. Поповича, Б.Г. Розовського, Л.С. Смеяна, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, І.О. Христич, В.І. Шакуна, О.М. Яковлєва, О.Л. Яременка, В.Б. Ястребова та інших.

Зазначені автори досліджували такі проблеми, як: поняття та основні показники економічної злочинності; сучасні тенденції та нові види економічних злочинів; загальносоціальне та спеціальне попередження економічних злочинів; чинники, що детермінують економічну злочинність взагалі; діяльність спеціальних суб'єктів попередження економічних злочинів.

Дехто з вчених у своїх окремих дослідженнях звертався і до спеціальних проблем економічних злочинів у конкретних сферах людського життя чи на конкретних об'єктах економіки. Так, наприклад, у роботі Б.Г. Розовського “Розслідування та попередження розкрадання державного майна у вугільній промисловості” (1968 р.) розглянуто слідчу профілактику розкрадань та їх розслідування з урахуванням специфіки галузі.

Однак, сьогодення вимагає диференційного підходу до боротьби з економічною злочинністю в Україні, яка в сучасних умовах становить серйозну загрозу економічній безпеці держави та перегляду і вдосконалення системи заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості з урахуванням її специфіки.

Кримінологія ще не має у своєму розпорядженні узагальнених даних, які б давали повне уявлення про детермінанти, способи вчинення економічних злочинів у цій галузі та заходи щодо їх попередження. Недостатньо вивчена і діяльність правоохоронних органів у боротьбі з цими злочинами у вугільній промисловості. Викладене вище обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що праця ґрунтується на положеннях “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. №1376/2000 (пп. 26; 35; 39), “Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки”, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. №116-р, Указу Президента України “Про Заходи щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки від 05.03.2002 р. №216/2002 (п. 19), Указу Президента України „Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції” від 18.11.2005 р. №1615/2005. Робота відповідає “Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки” (пп. 100, 115), затверджених Наказом МВС України від 05.07.2004 р. №755, тематиці наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя XXI століття, розроблених Координаційним бюро з проблем кримінології АПрНУ (пп.116, 120), планам науково-дослідницьких робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є проведення кримінологічної характеристики економічних злочинів у вугільній промисловості та комплексна наукова розробка системи заходів щодо їх протидії.

Відповідно до визначеної мети у роботі були поставленні такі завдання:

розкрити суть поняття „економічні злочини”, визначити сутнісні ознаки цих злочинів та надати визначення „економічним злочинам у вугільній промисловості”;

здійснити аналіз кількісно-якісних показників економічних злочинів у вугільній промисловості країни;

дослідити соціально-демографічні, морально-психологічні та кримінально-правові характеристики осіб, які вчинили економічні злочини на об'єктах цієї промисловості;

провести системно-структурний аналіз схем вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості з урахуванням її специфіки та здійснити систематизацію цих злочинів;

визначити фактори, що детермінують вчинення зазначених злочинів у вугільній промисловості;

дослідити існуючу систему протидії економічним злочинам та виділити головні напрями протидії на об'єктах вугільної галузі, насамперед, органами внутрішніх справ;

обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення системи заходів боротьби з економічними злочинами на об'єктах вугільної промисловості.

Об'єктом дослідження є економічна галузева злочинність в Україні, чинники її існування, заходи боротьби з нею.

Предметом дослідження є кримінологічні проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів, що дозволило розглянути економічну злочинність у цілому, та економічні злочини у вугільній промисловості в їхньому розвитку та взаємозв'язку і виявити певні закономірності, тенденції.

Проблеми протидії економічним злочинам у вугільній галузі складні та багатогранні, носять міжгалузевий характер і у своєму вивченні передбачають застосування цілого ряду наукових методів: логіко-порівняльний (дозволив проаналізувати понятійний апарат заходів протидії стосовно понять “економічний злочин”, “протидія” та обґрунтувати необхідність окремих пропозицій щодо їх удосконалення); логіко-правовий (дозволив на підставі отриманої кримінологічної інформації розробити та запропонувати правові заходи, спрямовані на удосконалення протидії економічним злочинам у даній промисловості, а саме: внести зміни до проекту Закону України “Про служби безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб”, після розроблення загальної “Концепції боротьби з економічною злочинністю” та прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю” розробити регіональні програми профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості, розробити та прийняти “Державну цільову програму реформування та фінансової підтримки вугільної галузі” як складової правового забезпечення боротьби зі злочинами у цій галузі); системно-структурний (дозволив дослідити форми і способи вчинення економічних злочинів на об'єктах вугільної галузі, зробити систематизацію цих злочинів, визначити систему суб'єктів протидії цим злочинам); статистичний (дозволив дослідити рівень, структуру, географію економічних злочинів у цій галузі, їх питому вагу серед економічних злочинів ПЕК, закономірності та тенденції цих злочинів, пояснити механізм їх формування, встановити детермінаційні взаємозв'язки та взаємозалежності); соціологічний (дозволив провести опитування працівників ОВС щодо удосконалення системи заходів протидії цим злочинам у вугільній галузі та вивчити кримінальні справи щодо визначення комплексу детермінант, які обумовлюють вчинення економічних злочинів у даній галузі).

Емпіричною базою роботи стали: статистичні дані за 1998-2005 рр. МВС України, УМВС України у Дніпропетровський, Донецький та Луганський областях, дані вибіркового вивчення 375 кримінальних справ з економічних злочинів у вугільній промисловості за період 1998-2004 рр. і матеріалів перевірки контрольно-ревізійними службами вугледобувних об'єктів, результати проведеного вибіркового опитування 183 слідчих, співробітників УДСБЕЗ, УБОЗ УМВС України у Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях.

Нормативною базою роботи є: чинне законодавство України у галузі боротьби зі злочинністю і нормативні документи у вугільній промисловості, прийняті Міністерством вугільної промисловості та Міністерством палива та енергетики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні самостійним кримінологічним дослідженням, яке присвячення комплексному вирішенню теоретичних та практичних проблем боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості. У дисертації пропонується низка нових концептуальних у теоретичному та прикладному аспектах положень і висновків. Із них:

Вперше:

- сформульовано поняття економічних злочинів у вугільній промисловості. Виділено основні їх ознаки: вчинення у сфері економічних відносин, заподіяння шкоди економічним інтересам громадян, суб'єктам господарювання та держави, вчинення цих злочинів умисно з корисливих мотивів, спеціальним суб'єктом та особами, які включені в систему економічних відносин, на які вони посягають;

- на основі комплексного аналізу рівня, структури, динаміки, географії, “ціни” економічних злочинів у вугільній промисловості визначено основні тенденції їх розвитку у цій стратегічній промисловості, детермінанти, що обумовлюють вчинення цих злочинів. Встановлено, що незважаючи на зменшення кількісних показників економічних злочинів у цій промисловості, матеріальні збитки поступово зростають, змінюються види економічних злочинів та збільшується кількість тяжких та особливо тяжких злочинів;

- розроблено та запропоновано систему спеціально-кримінологічних заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості, яка, для підвищення її профілактичного впливу, повинна реалізовуватися у п'яти основних напрямках: 1) застосування загальних заходів спеціально-кримінологічного характеру; 2) удосконалення роботи щодо виявлення даних злочинів; 3) удосконалення роботи щодо виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню даних злочинів (заходи для підвищення ефективності практики виконання вимог ст.ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України); 4) удосконалення контролю та нагляду за дотриманням законності на підприємствах вугільної промисловості; 5) удосконалення функціонування системи протидії даним злочинам (координація, взаємодія, контроль за виконанням профілактичних заходів, оцінка ефективності застосування заходів спеціальними суб'єктами);

- визначено напрямки протидії економічним злочинам на підприємствах вугільної промисловості спеціальними підрозділами ОВС. Вони стосуються профілактики організованої злочинності, перевірки законності здійснення великих бартерних операцій із вугіллям, перевірки законності використання цільових бюджетних коштів на закупівлю обладнання, супроводження процесу приватизації, перевірки правильності проведення тендерів, відпуску вугільної продукції споживачам, реструктуризації вугледобувних об'єктів тощо.

Уточнено:

- кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють економічні злочини у вугільній промисловості. Отримано додаткову кримінологічну інформацію про них, пов'язану з особливістю функціонування галузі, та яка має важливе теоретичне і практичне значення для спрямування роботи правоохоронних органів щодо протидії цим злочинам;

- найбільш розповсюджені способи вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості, на підставі вивчення яких визначені відповідні критерії (об'єкт та предмет злочинного посягання; місце вчинення злочину; спосіб вчинення злочину; заподіяння шкоди економічними інтересам держави та галузі; особливості осіб, які вчинюють злочини; мотивація вчинення злочинів), за якими проведено розподіл цих злочинів на дев'ять основних груп;

- напрямки, форми відомчої та міжвідомчої взаємодії ОВС у протидії економічним злочинам у вугільній промисловості.

Набули подальшого розвитку:

- дослідження дискусійного питання відносно розуміння поняття “економічні злочини”, що є необхідним для здійснення науково обґрунтованої класифі-кації цих злочинів. Доцільно використовувати кримінально-правовий та кримінологічний підходи для більш повного визначення цих злочинів;

- дослідження проблеми латентності економічних злочинів у вугільній промисловості та аргументовано використання ряду заходів, спрямованих на її зменшення, а саме: проведення експертної оцінки, анкетування працівників ОВС і працівників підприємств даної промисловості, економічний аналіз діяльності цих підприємств;

- додаткова аргументація наукової позиції, згідно з якою економічні злочини у вугільній промисловості детермінуються різними за своїм характером криміногенними факторами (соціальними, економічними, правовими, політичними, організаційно-управлінськими), більшість з яких входять до криміногенного комплексу, який обумовлює економічну злочинність. Крім того, економічним злочинам у цій промисловості залишаються притаманні і ті фактори, які існують на галузевому рівні й обумовлюють їх вчинення;

- пропозиція щодо доцільності розробки та прийняття “Концепції боротьби з економічною злочинністю”, Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, а також розробки регіональних програм профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості, з урахуванням специфіки інфраструктури всіх вугільних регіонів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності для подальшої розробки проблем боротьби з економічними злочинами на галузевому рівні;

- для подальшого вдосконалення правової бази у сфері боротьби з економічною злочинністю, зокрема, при розробці та прийнятті законів України “Про боротьбу з економічною злочинністю” та “Про служби безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб”, „Концепції боротьби з економічною злочинністю”, “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю”, регіональних програм профілактики економічних злочинів у вугільній промисловості (акт № 06-19/15-169 від 04.02.05, довідка №163 від 07.04.05);

- у правозастосувальній діяльності для підвищення ефективності роботи правоохоронних органів та безпосередньо органів внутрішніх справ у боротьбі з економічними злочинами у цій галузі промисловості. Окремі результати дослідження використовуються в діяльності підрозділів управління боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області (акт від 13.06.05);

- у навчальному процесі під час вивчення курсу “Кримінологія”, при викладанні спецкурсу з протидії економічним злочинам, курсу “Актуальні питання протидії злочинності”, при підготовці методичної літератури, для подальшої розробки проблем економічної кримінології та науковій діяльності курсантів та студентів (акти від 25.04.05, 26.04.05, 29.04.05).

Окремі результати дисертаційної роботи отримали позитивну оцінку за підсумками Конкурсу №9 Програми малих грантів, який проводився Харківським Центром з вивчення організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні (довідка № 397 від 22.09.03).

Особистий внесок здобувача. В опублікованій у співавторстві з В.В. Ленем статті ”Шляхи вдосконалення нормативно-правових заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості” здобувачеві належать запропоновані підходи щодо забезпечення кримінологічної безпеки вугледобувних підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на двох міжнародних та п'ятьох науково-практичних конференціях: “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 2001 р.), “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), “Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю” (м. Донецьк, 2003 р.), “Шляхи України до економічної безпеки” (м. Харків, 2004 р.), “Економічна злочинність в Україні: причини та заходи протидії” (м. Харків, 2004 р.), “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (м. Львів, 2005 р.), ”Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (м. Запоріжжя, 2006 р.). Результати дисертації використовуються у навчальному процесі Запорізького національного університету, Запорізького юридичного інституту ДДУВС, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні курсу „Кримінологія” та споріднених спецкурсів.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у десяти наукових статтях, одних тезах виступу на конференції та навчально-практичному посібнику. Вісім статей опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дослідження складається із вступу, трьох розділів (що об'єднують дев'ять підрозділів), висновків, списку використаних джерел (306 найменувань) і додатків. Повний обсяг роботи становить - 275 сторінок, з них обсяг основного тексту - 200 сторінок, список використаних джерел та додатків - 75 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються вибір та актуальність теми дослідження, стан її наукової розробки, зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об'єкт та предмет, методи, наукова новизна одержаних результатів, їх практична значущість, сформульовані основні положення та висновки, що виносяться на захист.

Розділ 1. „Кримінологічна характеристика економічних злочинів у вугільній промисловості” складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу базових понять, кількісно-якісних показників економічних злочинів у даній сфері промисловості, способів вчинення цих злочинів та кримінологічній характеристиці осіб, що вчиняють ці злочини на об'єктах вугільної галузі.

У підрозділі 1.1. „Поняття та загальна характеристика економічних злочинів у вугільній промисловості”, спираючись на положення кримінологічної теорії попередження економічної злочинності, визначається зміст таких понять, як: „кримінологічна характеристика”, „економічні злочини”, „економічна злочинність”, „економічні злочини у вугільній промисловості”, а також приводиться аналіз кількісно-якісних показників економічних злочинів у цій галузі промисловості. Зазначається, що через не визначення на законодавчому рівні понять “економічна злочинність”, “економічні злочини”, статистичний облік економічних злочинів у цій промисловості ведеться в окремих відомствах та підрозділах правоохоронних органів розрізнено. Відсутність єдиного інформаційного банку кримінологічної інформації не дає можливості у повному обсязі встановити реальний криміногенний стан на об'єктах вугільної промисловості.

Із урахуванням кримінально-правового та кримінологічного підходів автором були виділені найбільш суттєві ознаки економічних злочинів: відповідна сфера економічних відносин; заподіяння шкоди економічним інтересам громадян, суб'єктам господарювання та держави, які охороняються законом; наявність умисної форми вини та корисливого мотиву; спеціальний суб'єкт злочину (службова особа) та загальні суб'єкти, які включені в систему економічних відносин, на які вони посягають. Саме ці ознаки дозволили в подальшому визначити, які злочини увійдуть у кримінологічну групу економічних злочинів, що вчиняються у вугільній промисловості. Переважно це злочини, відповідальність за які передбачена статтями: 175, 191, 209, 210, 212, 222, 233, 357, 364, 366-368 КК України.

На підставі аналізу наукових позицій щодо визначення „економічних злочинів” і таких її складових, як „економіка” та „злочин”, сформульоване поняття ”економічних злочинів у вугільній промисловості”, під якими необхідно розуміти умисні корисливі злочини, що посягають на економічні відносини, а також на порядок управління економікою на об'єктах вугільної галузі, вчинені службовими та іншими особами, які включені в систему економічних відносин у цій галузі, та заподіюють шкоду економічним інтересам працівників промисловості, самій промисловості та державі.

Зазначається, що аналіз кількісно-якісних показників економічних злочинів у вугільній промисловості за дослідний період свідчить про складну криміногенну ситуацію на її об'єктах. Незважаючи на зменшення кількісних показників (із 984 економічних злочинів у 1998 р. до 871 - у 2005 р.) питома вага особливо тяжких, тяжких і середньої тяжкості злочинів залишається високою (від 74 % до 86 %). Залишаються більш всього ураженими економічними злочинами вугільні галузі наступних областей: Луганський (42 %), Донецький (40 %), меншою мірою Дніпропетровський (7 %), Львівський (3 %), Волинський (1 %), Кіровоградський (0,8 %). У структурі економічних злочинів у цій галузі переважають злочини: у сфері службової діяльності (46 %); пов'язані з привласненням, розтратою майна або із заволодінням ним шляхом зловживання службовим становищем (42 %), у сфері господарської діяльності (9 %). Хоча у регіонах є певні відмінності у структурі цих злочинів, які пояснюються специфікою діяльності правоохоронних органів та кількістю підприємств цієї галузі, розташованих у відповідному регіоні. Вказується, що у зв'язку з визначеним державою курсом на приватизацію вугледобувних підприємств, починаючи з 2003 року, спостерігається тенденція до виявлення органами внутрішніх справ злочинів, пов'язаних із незаконною приватизацією об'єктів вугільної галузі. Матеріальні збитки від цих злочинів за дослідний період суттєво збільшилися (у 1998 р. - 5,2 млн. грн., а у 2005 р. - 37,8 млн. грн.).

У підрозділі 1.2. „Характеристика осіб, що вчинили економічні злочини у вугільній промисловості” на підставі узагальненої інформації про соціально-демографічні, морально-психологічні та кримінально-правової ознаки осіб, що вчинили економічні злочини у вугільній промисловості, наведено низку кримінологічно значущих спостережень. Відзначається, що характеристика цих осіб хоча в більшості і співпадає з загальною характеристикою економічного злочинця, але має свої особливості. Так, якщо серед економічних злочинців переважають особи старші 30 років, то у вугільній промисловості - від 40 до 50 років. За соціальним станом серед засуджених за економічні злочини у вугільній промисловості переважають керівники підрозділів і керівники підприємств (60 %), а в усіх економічних злочинах навпаки - робітники (62,8 %). Щодо освітнього рівня, то на відміну від даних стосовно економічної злочинності (8,5 % - особи, які мали вищу освіту, 66 % - спеціальну та середню освіту) у вугільній промисловості переважають особи з вищою (48,4 %) та спеціальною (42,5 %) освітою. Рівень рецидиву у засуджених осіб у вугільній галузі дещо нижче (5 %), ніж у усіх сферах економіки (7-9 %). Останнім часом спостерігається тенденція до зниження кількості виявлених осіб, які вчинили економічні злочини у цій галузі (42,3 % порівняно з 1998 роком). Залишається висока питома вага жінок у структурі економічних злочинів - 39,4 % (чоловіки 60,6 %).

Дисертант встановив, що залежно від стажу роботи найбільш активну криміногенну групу у вугільній промисловості становили особи, які перебували на посадах від 2 до 5 років (48,5 %), переважно це чоловіки, а серед жінок - ті, які перебували на посадах від 5 до 10 років.

Підтримується позиція про те, що особам, які вчиняють економічні злочини, залишається притаманна антисуспільна настанова, яка може бути різною за своєю силою, глибиною, спрямованістю, стійкістю. Переважно економічні злочини у вугільній промисловості вчиняються з корисливих мотивів, який визначається соціальним статусом винних осіб та на формування якого переважно впливає прагнення винних осіб до особистого збагачення.

Автором, з урахуванням посад, які обіймали засуджені за ці злочини у даній галузі, виділяються найбільш та найменш „криміногенні посади”, на які необхідно звертати увагу правоохоронним органам при здійсненні профілактичних заходів. Питома вага групових економічних злочинів у вугільній промисловості ще залишається високою (38 %) і найбільше всього цей показник спостерігається у Донецькій і Луганській областях. Встановлено, що найбільш високий рівень активності вчинення групових злочинів спостерігається серед керівників підрозділів та фінансово-бухгалтерських працівників підприємств вугільної промисловості.

У підрозділі 1.3. „Способи вчинення економічних злочинів у вугільній промисловості” досліджуються найбільш поширені способи вчинення економічних злочинів, які пов'язані з особливістю функціонування підприємств цієї промисловості. Серед них автор виділяє такі, як: незаконне нарахування премій; нелімітований відпуск вугілля; порушення порядку реалізації електроенергії; фіктивне оформлення регресів; нецільове використання бюджетних коштів; порушення порядку надання в оренду приміщень вугледобувних підприємств тощо. Автором розглядається специфіка вчинення найбільш розповсюджених на вугледобувних підприємствах злочинів, яку необхідно враховувати при здійсненні профілактичних заходів. З метою розробки, вдосконалення в подальшому системи заходів протидії цим злочинам та визначення основних напрямків профілактичної діяльності ОВС дисертантом на підставі визначених критеріїв (об'єкт та предмет злочинного посягання; місце вчинення злочину; спосіб вчинення злочину; завдання шкоди економічними інтересам держави та галузі; особливості осіб, які вчинюють злочини; мотивація вчинення злочинів) була здійснена систематизація цих злочинів на 9 основних груп, пов'язаних з: викраданням товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за участю службових осіб (викрадення вугілля, вибухових речовин та інших ТМЦ); незаконними діями щодо нарахування на підприємствах вугільної галузі заробітної плати, премій та регресів; нецільовим використанням бюджетних коштів; неправильним списанням основних засобів на підприємствах вугільної промисловості шляхом зловживанням службовим становищем; укладанням службовими особами фіктивних або економічно невигідних угод на закупівлю обладнання та інших ТМЦ у комерційних структур; порушеннями правил надання певних приміщень вугледобувних підприємств в оренду комерційним структурам та під час приватизації об'єктів вугільної галузі; ухиленням від сплати податків, вчиненими службовими особами вугледобувних підприємств; шахрайством із фінансовими ресурсами (надання службовими особами вугледобувних підприємств неправдивих відомостей до банківських установ для одержання кредитів); зловживанням службовими особами під час реструктуризації вугледобувних підприємств та під час виконання програми соціального захисту вивільнюваних працівників цих підприємств.

У підрозділі 1.4. „Проблеми латентності економічних злочинів у вугільній промисловості” розкривається кримінологічне значення латентних економічних злочинів у вугільній промисловості. На думку дисертанта, латентність розглядуваних злочинів залишається високою і досягає 80-90 %, як і в усій економічної злочинності, що ускладнює боротьбу з ними правоохоронних органів.

Автор вважає, що при визначенні рівня латентності економічних злочинів необхідно говорити не стільки про кількість ще не виявлених злочинів, скільки про розмір збитків, які завдані підприємствам вугільної галузі, але з тих чи інших причин ще не виявлені правоохоронними органами. Пропонується здійснювати певні заходи, спрямовані на зменшення рівня латентності цих злочинів на об'єктах вугільної галузі. Серед них можна виділити такі, як: більш ширше використання такого соціологічного методу, як експертне анкетування фахівців правоохоронних органів та досвідчених працівників вугледобувних підприємств; перевірка прокуратурою вжитих заходів правоохоронними органами на критичні виступи у ЗМІ відносно окремих службових осіб підприємств вугільної галузі; вивчення прокуратурою та ОВС матеріалів перевірки контрольно-ревізійними службами вугледобувних підприємств щодо фактів порушення службовими особами підприємств галузі фінансової дисципліни; проведення економічного аналізу на вугледобувних підприємствах контрольно-ревізійними службами та аудиторським фірмами з метою використання отриманих результатів підрозділами УДСБЕЗ та УБОЗ для виявлення на підприємствах цієї галузі ділянок, найбільш уражених економічними злочинами, тощо.

Розділ 2. „Детермінанти економічних злочинів у вугільній промисловості” складається із двох підрозділів, присвячених загальній характеристиці факторів економічної злочинності та вивченню детермінації економічних злочинів у вугільній промисловості.

У підрозділі 2.1. „Поняття та загальна характеристика факторів економічної злочинності” відзначається, що для позначення причинних зв'язків у кримінології використовуються різні терміни: „фактори”, „детермінанти”, „причини та умови”, „чинники”, „обставини”. При цьому за кожним із них у конкретному випадку можуть стояти різні за своїм характером обставини і явища. Зазначається, що вирішальну роль у детермінації злочинності відіграють саме об'єктивні фактори, а не суб'єктивні. Зроблено висновок, що економічна злочинність, в цілому, продукується складним причинним комплексом, який є проявом найбільш глибоких деформацій, що протидіє економічному, соціальному, політичному, правовому і культурному розвитку суспільства. До причинного комплексу входять детермінанти: економічного характеру (диспропорції економічного розвитку); соціального характеру, які полягають у наявності у суспільстві значної кількості безробітних громадян, соціально незахищених верств населення; політичного характеру (переважно, це відсутність зваженої державної політики у сфері приватизації стратегічних об'єктів промисловості); правового характеру, які полягають у тому, що чинне законодавство не повною мірою передбачає цілісну, взаємопов'язану систему заходів протидії економічній злочинності і не здійснює відповідного антикримінального впливу на її детермінанти (відсутність законів України “Про профілактику злочинності” та “Про боротьбу з економічною злочинністю”); організаційно-управлінського характеру (відсутність належного контролю у низових рівнях економічної структури держави, а саме на підприємствах, установах та організаціях; протекціонізм) та недоліки у діяльності правоохоронних органів (кадрові прорахунки, відсутність у роботі системності та взаємодії, низький рівень матеріального забезпечення працівників правоохоронних органів). Дисертант зазначає, що структура і зміст системи факторів економічної злочинності мають певні особливості, які обумовлюються визнанням її галузевого характеру.

У підрозділі 2.2. ”Фактори, що детермінують економічні злочини у вугільній промисловості” на підставі власного дослідження дисертант зробив висновок, що на вчинення економічних злочинів у вугільній галузі промисловості впливає комплекс економічних, політичних, соціальних, правових, організаційно-управлінських факторів, які формуються під впливом загальних факторів, що детермінують усю економічну злочинність у державі, але мають свої особливості, обумовлені специфікою самої промисловості. Серед економічних факторів виділяються: наявність бартерних операцій; обсяги державної підтримки розвитку галузі; недоліки цінової політики на вугільну продукцію; монополізація комерційними структурами більшості державних підприємств, що виробляють обладнання для вугільної галузі; непрозорість механізму приватизації привабливих вугледобувних підприємств. Серед політичних факторів - існування тенденції прийняття власними структурами економічних рішень під впливом політичних міркувань, а також проведення перебудови галузі; непрозорість політики реструктуризації неприбуткових та приватизації рентабельних вугледобувних підприємств. Серед соціальних факторів - відсутність належної державної підтримки для вирішення проблем, пов'язаних із закриттям шахт, працевлаштуванням вивільнюваних працівників таких підприємств, несвоєчасні виплати заробітної плати. Серед правових факторів - відсутність чіткої і прозорої енергетичної стратегії держави та механізму реалізації заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення галузі; наявність нормативно-правових документів, які мають переважно декларативний характер. Серед організаційно-управлінських факторів - недоліки: діючої системи контролю за збутом вугільної продукції, системи звіту та обліку з боку керівництва, у кадровій роботі підприємств вугільної галузі; відсутність певний час чіткої вертикальної керованості галуззю; недотримання керівниками вугледобувних підприємств “елементарної” фінансової дисципліни. Виділяються автором і певні недоліки у діяльності відповідних правоохоронних органів, які переважно пов'язані: з відсутністю систематизованої нормативно-правової бази, яка б чітко регламентувала діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції, Служби безпеки України у боротьбі з економічними злочинами на даних об'єктах; зі значною віддаленістю об'єктів оперативного обслуговування від місця розташування правоохоронних органів; із негативними наслідками політики гонитви за показниками; з формальним підходом до перевірки якості виконання поданнів, складених у порядку ст. 23-1 КПК.

Розділ 3. „Кримінологічні аспекти протидії економічним злочинам у вугільній промисловості” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Поняття та загальна характеристика протидії економічним злочинам” розглядається понятійний апарат і співвідношення термінів „попередження”, „профілактика”, „контроль”, „протидія” та ін. При цьому дисертант підтримує позицію кримінологів, які вважають, що найбільш широкими поняттями є “протидія злочинності” та “боротьба зі злочинністю” і включають два аспекти: кримінально-правовий та кримінологічний. Зазначається, що коли мова йде про вплив на злочинність, де переважають кримінально-правові заходи, більше підходить термін “боротьба зі злочинністю”. Коли у комплексі заходів, спрямованих на злочинність, переважають заходи кримінологічного характеру _ термін “протидія злочинності”.

Дається загальна характеристика системи заходів протидії економічній злочинності, яка повинна бути спрямована на усунення чи нейтралізацію головних чинників, що впливають на криміналізацію економіки та суттєво знижують рівень економічної безпеки держави.

У підрозділі 3.2. „Загальносоціальні заходи протидії економічним злочинам у вугільній промисловості” розглядається система загальносоціальної протидії цим злочинам. Дисертант зазначає, що загальносоціальні заходи прямо не впливають на стан економічної злочинності, але створюють надійні передумови щодо її зменшення. Серед загальносоціальних заходів, спрямованих на усунення загальних детермінант, виділяються наступні: визначення єдиної енергетичної стратегії України; розробка та прийняття Концепції перспективного розвитку та державної підтримки вугільної галузі промисловості, Державної цільової програми реформування та фінансової підтримки вугільної галузі, яка б відповідала вимогам, закріпленим у Законі України “Про державні цільові програми”; посилення контролю з боку Міністерства палива та енергетики та Міністерства вугільної промисловості за ціновою політикою у вугільній галузі; подолання кризи неплатежів у галузі за рахунок повної заборони бартерних операцій із вугіллям та інші.

У підрозділі 3.3. „Спеціально-кримінологічні заходи протидії економічним злочинам у вугільній промисловості” автор виділяє коло спеціальних суб'єктів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості, до яких відносить: органи прокуратури, СБУ, податкову міліцію, ОВС (а саме підрозділи: боротьби з економічною злочинністю, боротьби з організованою злочинністю та боротьби з протиправними посяганням на вантажі), суд, контрольно-ревізійну службу. Система спеціально-кримінологічних заходів протидії економічним злочинам у цій галузі розглядається за п'ятьма основними напрямками, а саме: 1) загальні заходи спеціально-кримінологічного характеру; 2) заходи, спрямовані на удосконалення роботи з виявлення злочинів; 3) заходи, спрямовані на удосконалення роботи з виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів; 4) заходи, спрямовані на удосконалення контролю та нагляду за дотриманням законності на підприємствах вугільної промисловості; 5) заходи з удосконалення функціонування системи протидії злочинів.

У висновках здобувач сконцентрував увагу на головних положеннях дисертації, визначивши таким чином значущість результатів дослідження для теорії і практики протидії економічним злочинам у вугільній промисловості.

Так, зокрема, отримала подальше обґрунтування позиція щодо доцільності використання в теорії попередження злочинності поряд із терміном “боротьба зі злочинами” терміну “протидія злочинам”, який точніше відображає зміст даного феномену, пов'язаного із застосуванням комплексу заходів, спрямованих на злочинність, де переважають заходи кримінологічного характеру.

Додатково наведені аргументи щодо обов'язкової розробки і здійснення в рамках єдиної стратегії заходів загальносоціальної та спеціально-кримінологічної протидії економічним злочинам у вугільній галузі промисловості. При цьому система заходів загальносоціальної протидії повинна передувати заходам спеціально-кримінологічної протидії.

Визначено та обґрунтовано позицію щодо доцільності вирішення соціально-економічних проблем та удосконалення соціально-економічного розвитку вугільної промисловості шляхом: визначення єдиної прозорої енергетичної стратегії України, розроблення Концепції перспективного розвитку та державної підтримки вугільної промисловості, розроблення та прийняття “Державної цільової програми реформування та фінансової підтримки вугільної галузі”.

З метою налагодження в майбутньому форм та напрямків взаємодії правоохоронних органів зі службами безпеки приватизованих вугледобувних підприємств аргументовано необхідність доопрацювання та прийняття проекту Закону України “Про служби безпеки суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб” від 01.07.2004 р. реєстр. №5338.

Для вдосконалення функціонування системи протидії економічним злочинам у вугільній промисловості автором запропоновані напрямки міжвідомчої взаємодії органів внутрішніх справ з іншими спеціальними суб'єктами, відомчої взаємодії спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ, а також основні форми такої взаємодії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Титаренко О.О. Поняття та загальна характеристика економічних злочинів, які скоюються у вугільній промисловості: кримінологічний аспект (за даними Дніпропетровської області) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Спецвипуск. - 2001. - С. 61-63.

2. Титаренко О.О. Чинники, що впливають на злочинність у вугільній промисловості України // Бюлетень з обміну досвідом роботи. Науково-практичне видання МВС. - 2003. - № 146/147. - С. 45-48.

3. Титаренко О.О. Злочинні посягання на вугільних підприємствах Західного Донбасу і напрямки боротьби з ними // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. - 2003. - № 2. - С. 341-347.

4. Титаренко О.О. Виявлення та основні заходи попередження економічних злочинів у вугільній промисловості (за матеріалами Дніпропетровської області) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2003. - № 3. - С. 328-337.

5. Титаренко О.О. Деякі проблеми попередження економічних злочинів у вугільній промисловості та шляхи їх вирішення // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. - 2004. - № 3. - С. 310-318.

6. Титаренко О.О. Шляхи виявлення латентних економічних злочинів у вугільній промисловості // Право і безпека. - 2005. - Т.4. - №2. - С. 105-108.

7. Титаренко О.О. Щодо питання визначення напрямків і форм взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами у протидії економічним злочинам у вугільній промисловості // Вісник ЛДУВС МВС України. - 2005. - №4. - С. 224-232.

8. Лень В.В., Титаренко О.О. Шляхи вдосконалення нормативно-правових заходів протидії економічним злочинам у вугільній промисловості // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №3. - С. 101-105.

9. Титаренко О.О. Кримінологічна характеристика та попередження економічних злочинів органами внутрішніх справ у вугільній промисловості (за матеріалами Дніпропетровської області): Навчально-практичний посібник / Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. - 2004. - 156 с.

10. Титаренко О.О. Проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості (науково-практичний огляд) // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск дев'ятий. - Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. - С. 206-230.

11. Титаренко О.О. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють економічні злочини на вугледобувних підприємствах, та напрямки її використання у діяльності підрозділів ДСБЕЗ // Влада. Людина. Закон: Юридичний науково-публіцистичний журнал. - Запоріжжя: ЗНУ, юр. ф-т, 2005. - № 6. - С. 58-63.

12. Титаренко О.О. Кримінологічна безпека вугледобувних підприємств // Шляхи України до економічної безпеки: Матеріали науково-практичної конференції, 16-17 квітня 2004 р. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. - С. 33-35.

АНОТАЦІЇ

Титаренко О.О. Проблеми боротьби з економічними злочинами у вугільній промисловості (кримінологічний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню актуальних проблем боротьби з економічними злочинами у такій стратегічній галузі економіки, як вугільна.

Проаналізовані основні кримінологічні поняття, пов'язані з протидією економічним злочинам. Досліджено криміногенний стан у вугільній промисловості, поширені способи вчинення економічних злочинів та надана характеристика особам, що вчиняють ці злочини. Основну увагу приділено дослідженню детермінації економічних злочинів та вдосконаленню системи заходів протидії цим злочинам у даній промисловості. Розглянуто систему суб'єктів протидії економічним злочинам у цій промисловості.

Внесено пропозиції щодо основних напрямів удосконалення системи протидії економічним злочинам у вугільній промисловості, а також напрямків та форм взаємодії органів внутрішніх справ з іншими спеціальними суб'єктами протидії цим злочинам.

Ключові слова: боротьба зі злочинністю, економічні злочини у вугільній промисловості, детермінація, суб'єкти протидії, органи внутрішніх справ, система заходів протидії.

Титаренко А.А. Проблемы борьбы с экономическими преступлениями в угольной промышленности (криминологический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию актуальных проблем борьбы с экономическими преступлениями в такой стратегической отрасли экономики, как угольная. Проанализированы основные криминологические понятия, связанные с противодействием экономическим преступлениям. Формируется понятие экономических преступлений в угольной промышленности. Проанализированы количественные и качественные характеристики экономических преступлений в угольной промышленности. На основе анализа наиболее распространённых способов совершения экономических преступлений в угольной промышленности и с учётом определённых критериев осуществлена их систематизация.

Представлена криминологическая характеристика лиц, совершающих экономические преступления на объектах угольной промышленности. Исследуются их социально-демографические, морально-психологические и уголовно-правовые признаки. Выделяется наиболее криминогенная группа лиц.

Рассмотрены проблемы латентности экономических преступлений в угольной промышленности и возможные пути их решения.

Отдельный раздел диссертационной работы посвящен изучению детерминации экономических преступлений в данной отрасли промышленности. Обозначен криминогенный комплекс, который состоит из взаимосвязанных “общих” детерминант экономической преступности и “специальных” детерминант экономических преступлений в угольной промышленности. Исследуются недостатки в работе правоохранительных органов и непосредственно в органах внутренних дел по противодействию данным преступлениям на объектах угольной отрасли.

Большое внимание уделено вопросам противодействия экономическим преступлениям в изучаемой промышленности. Раскрыты понятия и общая характеристика противодействия экономическим преступлениям. Изучается практика деятельности органов внутренних дел, а также выделяется система общих и специальных субъектов противодействия экономическим преступлениям в данной промышленности.

Обоснованы и предложены направления по усовершенствованию обще-социальных и специально-криминологических мер противодействия экономическим преступлениям на объектах угольной промышленности. Рассмотрены отдельные проблемы координации и взаимодействия выделенных общих и специальных субъектов противодействия данным преступлениям, предложены практические меры, направленные на совершенствование направлений и форм данной деятельности в угольной промышленности.

Вносятся предложения по совершенствованию нормативно-правовой базы, которая регулирует деятельность правоохранительных органов в сфере противодействия экономическим преступлениям.

Ключевые слова: борьба с преступностью, экономические преступления в угольной промышленности, детерминация, субъекты противодействия, органы внутренних дел, система мер противодействия.

Tytarenko O.O. Problems of fighting economic crimes in coal-mining industry (criminological aspect). - Manuscript.

Dissertation for Candidate in Law degree in specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - The Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to study of actual problems of fighting economic crimes in such strategic area of economy as coal mining.

The main criminological notions connected with the reluctance to economic crimes are analyzed. The criminological state in the coal-mining industry and the widespread ways of completion of economic crimes are investigated, the persons committing this type of crimes are characterized. The focus is made on the research of the economic crimes determination and improvement of the system of actions of reluctance to these crimes in the given industry. The system of agents fighting with economic crimes in this industry is considered.

Offers as for the guidelines of improvement the system of reluctance to economic crimes in the coal-mining industry are contributed as well as directions and forms of interactions of law enforcement bodies with other agents fighting with these crimes.