Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз)

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.12

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз)спеціальність 12.00.12 - Філософія права

Ануфрієнко Олександр Анатолійович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Сливка Степан Степанович, Львівський державний юридичний університет, перший проректор з навчальної та методичної роботи

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Гуренко Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ,

професор кафедри теорії, історії держави і права

кандидат філософських наук, доцент Титаренко Сергій Анатолійович, Луганський національний аграрний університет,

доцент кафедри політології та соціології

Провідна установа Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Київ)

Захист відбудеться “06” квітня 2007 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібіотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

Автореферат розісланий “01” березня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І.Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Право базується на традиціях культури. Нині процес реалізації волі сучасного суспільства щодо правового захисту себе від небезпек внутрішніх деструкцій, як свідчить світова юридична практика, багато в чому залежить від рівня професійної культури юриста в цілому та її політичної складової зокрема.

Саме належний рівень політичної культури юриста в професійному вимірі - професійно-політичої культури юриста - може прискорити еволюційний вихід суспільства зі стану соціокультурної кризи, що пов'язана, перш за все, з відсутністю належного правового вирішення політичних проблем, характеризується неефективним позитивно-правовим регулюванням політичної системи, проявом правового нігілізму, послабленням нормативно-регулятивної функції позитивного права, недостатньо раціональною дією відповідних його механізмів.

Стосовно сучасної Української держави, яка відзначила 15-річчя своєї незалежності, слід зауважити, що процес деполітизації державних установ, проведення конституційної та політичної реформ, необхідність усунення конкретних недоліків у чинному законодавстві, які хибно впливають на політичну систему, потребують відповідного рівня професійно-політичної культури юриста.

Необхідність розробки теми дисертації посилюється й у зв'язку з тим, що професійні дії українських юристів на початку ХХІ ст. пов'язуються як із політичною владою, так із політичною діяльністю та ще знаходяться під впливом ідеології тоталітаризму, що в першу чергу характеризується подвійною мораллю, адміністративно-силовим примусом держави за практичної відсутності впливу традицій національної духовної культури та українського звичаєвого права.

Сучасні тенденції розвитку правової соціальної української державності вказують на особливу роль у цьому процесі впливу юриста на політичну сферу і впливу цієї сфери на право. Усвідомлюючи досвід Євросоюзу, окремо слід зазначити й складність тлумачення сутності участі юриста у політичній діяльності.

Вона залежить, насамперед, від його конкретних службово-функціональних обов'язків, а поза межами його професійних дій, більшою мірою, від особистісної політичної культури юриста.

Разом з цим, недостатній рівень професійно-політичної культури юриста під час побудови в незалежній і суверенній Україні правової демократичної держави, закріпленої Конституцією України, може спричинити ситуацію, коли юридичний конфлікт переростає в загальнодержавну політичну кризу і ставить суспільство на межу розколу та громадянської війни.

Вивчення стану розробленості проблеми політичної культури юриста в професійному вимірі потребувало проведення аналізу відповідних наукових розвідок, зокрема таких авторів, як І.В. Бризгалов, В.М. Горшеньов, О.Ф. Скакун, С.С. Сливка та ін. Деонтологічні аспекти формування як професійної культури юриста в цілому, так і політичної культури юриста зокрема окреслили Р.С. Бєлкін, С.Д. Гусарєв, В.С. Зеленецький, В.Н. Казаков, О.С. Кобліков, В.О. Лозовий, О.Д. Тихомиров, В.І. Темченко, Б.Ф. Чміль та ін. Звертались до проблем, пов'язаних з професійною свідомістю юриста, що має діалектичний зв'язок з його політичною свідомістю в професійному вимірі як ціле з частиною Н.Л. Гранат, А.Е. Жалинський, Р.Х. Макуєв, О.В. Петришин, С.В. Ситін, М.Я Соколов, Т.С. Ткаченко, С.М. Фомічов та ін. Висвітлили аспекти проблеми професійної та політичної культур юриста в ракурсі західних філософсько-правових концепцій В.Б. Брюггер, В.М. Кукушкін, Д. Коммерс, Ю.І. Римаренко та ін.

Всебічний теоретичний аналіз різноманітних правових та політичних проблем, які тісно пов'язані з феноменом професійно-політичної культури юриста, міститься також у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених різних історичних епох з: філософії права - В.Д. Бабкіна; О.О. Бандури; В.А. Бачиніна; О.І. Гвоздіка; Г.-В.-Ф. Гегеля; М.М. Гуренко; А.А. Козловського; М.І. Козюбри; М.В. Костицького; О.Є. Манохи; В.В. Шкоди; політичної культури - Г. Алмонда; В.М. Бебика; В.І. Бурдяк; Б.Л. Кухти; В.К. Липинського; Б. Сутюра; філософії - В.М. Свінціцького; І.В. Бичка; Г.І. Горак; І.Ф. Надольного; В.С. Соловйова; філософії юридичної освіти - В.І. Андрейцева; О.В. Батанова; М.Ф. Орзіха; В.М. Синьова; О.М. Литвинова; Г.Х. Яворської; теорії держави та права - О.Г. Мурашина; Н.М. Оніщенко; Л.І. Петражицького; П.М. Рабіновича; С.М. Стахівського; політології права - С.С. Дністрянського; Я.Ю. Кондратьєва; В.Ф. Погорілка; В.М. Селіванова; О.В. Скрипнюка; Ю.С. Шемшученка.

Нормативну базу дослідження складають: Конституція України, Загальна декларація прав людини, відповідні Конвенції, кодекси, закони.

Віддаючи належне окресленим вище науковим дослідженням та правовим документам, слід зазначити, що в них відсутнє поняття ``професійно-політична культура юриста'', відповідно, не розглядаються філософсько-правова сутність цього поняття, його основоположні засади формування в цілому та в умовах України ХХІ ст. зокрема.

Отже, тема дисертаційного дослідження була обрана у зв'язку з її актуальністю, теоретичним і практичним значенням, а також недостатньою науковою розробленістю визначеної проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст роботи відповідає ст. 7 Закону України ``Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки'' від 11 липня 2001 року та ``Тематиці пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002-2005 рр.'', затвердженій наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року.

Дисертація є складовою науково-дослідницької роботи Київського національного університету внутрішніх справ ``Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.''. Вона виконана в межах плану науково-дослідних робіт кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, узгоджується із темою вищезазначеного плану - ``Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі''.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення загальнотеоретичних засад професійно-політичної культури юриста шляхом здійснення її філософсько-правового аналізу, це й зумовило, з урахуванням потреб реформування правової та політичної систем України, концепцію дисертаційної роботи.

Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:

– визначити витоки та дати філософсько-правове обґрунтування поняття “професійно-політична культура юриста'';

– встановити та охарактеризувати філософсько-правові детермінанти, принципи та функції професійно-політичної культури юриста;

– розглянути вплив духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста;

– виявити вплив правової культури на політичну поведінку юриста в професійному вимірі;

– проаналізувати дію чинників національної політичної культури на формування професійно-політичної культури юриста;

– окреслити модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;

– запропонувати практичні заходи, спрямовані на формування моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. та загальні напрями їх юридичного забезпечення.

Об'єктом дослідження є професійна культура юриста.

Предметом дослідження є професійно-політична культура юриста у філософсько-правовому вимірі.

Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є систематизована сукупність відрефлексованих пізнавальних засобів, що дозволяють досліджувати професійно-політичну культуру юриста в її різноманітних зв'язках зі світовим суспільним буттям взагалі та правовою реальністю зокрема, це комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних підходів та методів.

У процесі роботи, насамперед, використовувалися:

– культурологічний підхід - при визначенні впливу духовної, правової та національної політичної культур на формування професійно-політичної культури юриста;

– антропологічний та аксіологічний підходи - при аналізі того, яким чином, за допомогою яких засобів можливе формування професійно-політичної культури юриста;

– гносеологічний підхід - при розумовому відтворені аспектів професійно - політичної культури юриста;

– діяльнісний підхід - при розгляді професійно - політичної культури юриста в службово - функціональному вимірі;

– системно - структурний підхід - при конкретизації, об'єднанні та з'ясуванні складових професійної та професійно - політичної культур юриста у їх зв'язку та взаємодії;

– метод теоретичного моделювання - при окресленні моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;

– історичний метод - при визначенні філософсько-правової генези професійно-політичної культури юриста;

– метод герменевтики (тлумачення) права - при з'ясуванні змісту правових норм, які регламентують професійну діяльність юриста стосовно вирішення політико-правових проблем і формування професійно-політичної культури юриста;

– порівняльно-правовий метод - при зіставленні українського національного права з правом інших держав;

– методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, абстрагування, поєднання історичного та логічного використані при систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше:

впроваджено поняття ``професійно - політична культура юриста'' як службово-функціональна складова його політичної культури, що характеризує рівень його професійної підготовленості та службової діяльності, пов'язаної з участю у правовому регулюванні політичної системи;

окреслено ґенезу та філософсько - правові детермінанти професійно - політичної культури юриста як найзагальніші категорії, що обумовлюють її виникнення, існування, зміст та перетворення;

з'ясовано принципи професійно - політичної культури юриста як її важливі ідейно-фундаментальні відмінні ознаки та політико-правові основні засади та її функції як важливі напрямки юридичного впливу на правові та політичні системи;

визначено вплив духовної культури як найважливішої складової культури на формування професійно-політичної свідомості юриста та дію національної політичної культури як сукупності притаманних представникам певної нації ціннісно-насичених форм і проявів політичного життя на формування професійно-політичної культури юриста;

виявлено регулятивно-політичний вектор дії правової культури як суспільно правового феномену, що включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства та правову поведінку юриста в професійному вимірі;

окреслено модель професійно-політичної культури українського юриста XXI ст., спроможного творчо використовувати правові засоби при участі в правовому регулюванні української політичної системи XXІ ст., передусім, на засадах природного права, політичного імунітету та демократії;

визначено загальну спрямованість юридичного забезпечення практичних заходів щодо формування моделі професійно-політичної культури українських юристів ХХІ ст., та юристів країн, які долають наслідки тоталітаризму, знаходяться на початковій фазі розбудови громадянського суспільства й демократичного національного державотворення.

удосконалено: концепцію професійної культури юриста як складову культури його особистості;

концепцію політичної культури юриста у філософсько-правовому вимірі;

набуло подальшого розвитку:

використання ідей метафізично - правового концептуального підходу, природно - правової методологічної парадигми та методології юридичного позитивізму під час філософсько-правового аналізу професійно - політичної культури юриста.

Практичне значення одержаних результатів. Аналітичний матеріал дисертації використовувався протягом 2002-2006 рр., в практичній діяльності органів внутрішніх справ м. Краснодон при організації та проведенні виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування (довідка Краснодонської міської ради № 33/5101-6 ).

Сформульовані в роботі положення, висновки, пропозиції можуть стати основою для подальшої розробки загальнотеоретичної концепції професійно-політичної культури юриста, її філософсько-правової характеристики, а також для дослідження проблем професійно-політичної культури юриста окремих фахових груп юристів (адвокатів, прокурорів, слідчих, суддів, юрисконсультів та ін.).

Матеріали дослідження можуть бути корисні під час підготовки навчальних курсів з філософії права, юридичної деонтології, історії політичних та правових вчень, теорії держави та права, політології права, спрямованих не на інформаційно-репродуктивне навчання, а на духовно-практичне опанування змісту цих курсів..

Результати дослідження використовувалися автором при читанні лекцій та під час семінарських занять з курсу „Юридична деонтологія” (акт про впровадження Краснодонського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом від 18.11.06).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження повідомлялися та обговорювалися на 12 наукових конференціях:.. міжнародних: „Молода гвардія - 60 років” (Краснодон, 2002); „Голодомор 1932-1933 років як величезна трагедія українського народу” (Київ, 2002); „Голодомор 1932-1933 років: основні дійові особи і механізми здійснення” (Київ, 2003); „Співробітництво без меж” (Донецьк (Росія) 2004); „Смертна кара та евтаназія: громадська думка і право ”( Краснодон, 2004); “Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону” (Луганськ, 2006). всеукраїнських: „Формування культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах” (Краснодон, 2003); „Політична свідомість молоді України” (Краснодон, 2003); „Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2004); “Духовність українства ХХІ ст.” (Кіровоград, 2005); “Апостол свободи. Концепція свободи Бердяєва як основа розуміння свободи в сучасному українському суспільстві” (Краснодон, 2005); регіональній: „Національний дух українського права” (Краснодон, 2004). Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ. …

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 18 публікаціях, 6 з яких - статті, надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, 12 - матеріали і тези конференцій..……….

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження обраної теми і складається зі вступу, 3 розділів, які містять 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 171 сторінку та доповнюється 3 таблицями, які повністю займають площу 2 сторінок, списком використаних джерел (421 найменування на 41 сторінці), та 2 додатками на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі подається загальна характеристика роботи: обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь її наукової розробки, визначається предмет, об'єкт, мета та завдання дослідження, його теоретично-методологічна основа; доводиться наукова новизна, формуються основні положення, що виносяться на захист, доводиться наукове і практичне значення отриманих результатів, вказуються відомості про апробацію результатів роботи.

Закономірним є наявність першого розділу ``Історія поглядів на професійну та політичну культури юриста у філософії права''. Впровадження поняття ``професійно-політична культура юриста'', окреслення його концепції та визначення філософсько-правових засад його формування зумовили аналіз автором історичного розвитку поглядів на проблеми професійної та політичної культур юриста, які постають у єдності своїх онтологічних, аксіологічних і гносеологічних характеристик багатомірними соціальними феноменами.

У першому підрозділі дисертації ``Професійна культура юриста - складова культури його особистості'', здобувач аналізує літературу в якій розглядаються, насамперед, дефініції культури, професійної культури, правової цивілізації та культури особистості у філософсько-правовому вимірі.

Дисертант аргументує, що креативність правових цивілізацій, які перетворюють практично-духовний досвід традиціоналізму звичаєвого права в якісно нові форми цивілізованої нормативності, при вирішенні соціально-політичних проблем багато в чому залежить від такої категорії антропології права як “ культура особистості юриста”. На думку автора, розгляд сутності правових цивілізацій указує на важливість впливу духовності, нормативів національної ментальності та звичаєвого права на формування сучасних правових систем узагалі та професійної культури юриста зокрема.

Здобувач виокремлює, що культура особистості юриста - складне поліструктурне явище, що характеризує самореалізацію його особистості в цілому та якість професійної діяльності зокрема - вона дозволяє йому мати відповідні морально-правовим критеріям відносини з іншими суб'єктами права та професійно організовувати їх діяльність.

Під професійною культурою юриста як складовою культури його особистості автор розуміє, перш за все: 1) здатність до виконання вимог загальнолюдських абсолютних моральних принципів і норм природного права; 2) знання юристом правових та інших соціальних норм, які набуваються з урахуванням досвіду професійної діяльності юристів-попередників; 3) уміння й навички реалізовувати вказані норми та правила під час юридичної професійної діяльності, готовність виконувати свій професійний обов'язок, діяти правомірно в будь-якій ситуації, маючи за головну мету розбудову демократичної, соціальної, правової, національної держави.

Вищезазначений аналіз дав змогу дисертанту дійти до висновку, що, насамперед, духовна, правова, національна та політична складові є головними в структурі професійної культури юриста.

У другому підрозділі ``Політична культура юриста у філософсько-правовому вимірі'' з'ясовується сутність категорій ``політична культура'' та ``політична культура юриста'', в контексті дослідження, шляхом критичного історико-філософського аналізу різних поглядів на ці проблеми.

Результати досліджень цього підрозділу дали змогу здобувачу стверджувати, що політична культура юриста є важливим поняттям філософії права, у найширшому розумінні - це політична культура його особистості, елементами якої є компонент політичної культури особистості юриста, що не позначається на його професійній діяльності, та політична культура юриста в професійному вимірі. Будучи важливим елементом культури особистості юриста, компонент політичної культури особистості юриста, який не позначається на його професійній діяльності, надає можливість вирішити проблеми, пов'язані з особистим правом юриста на власні політичні погляди, які, в той же час, не можуть негативно відображатися на його професійній діяльності. Політична культура юриста в професійному вимірі, на думку дисертанта, - компонент його професійної культури, який характеризує в першу чергу професійно-функціональний вплив юриста на взаємодію держави та громадянського суспільства, інших суб'єктів політичної системи.

Другий розділ ``Концепція професійно-політичної культури юриста в контексті сучасної філософії права'' присвячений з'ясуванню світоглядних та методологічних засад наукового розгляду сутності політичної культури юриста в професійному вимірі (професійно-політичної культури юриста), детермінант, принципів та функцій професійно-політичної культури юриста, чинників окремих видів культури, які, насамперед, сприяють її формуванню.

У першому підрозділі ``Теоретико-методологічні засади та сутність професійно-політичної культури юриста'', виокремивши світоглядну основу концепції професійно-політичної культури юриста та її методологічні засади, автор вводить визначення професійно-політичної культури юриста та дає її порівняльну характеристику щодо окремих видів культури юриста.

У дисертації зазначається, що юридичний світогляд, який є раціонально-теоретичною рефлексією поглядів на державу й право, сприяє з'ясуванню концепції професійно-політичної культури юриста при домінуванні, щонайперше, природно-правової парадигми, не виключаючи паралельного співіснування з нею позитивно-правової та неправової (сваволя, відокремленість від загального права) раціональних методологічних моделей високого ступеня узагальнення.

Методологічною основою дослідження концепції професійно-політичної культури юриста є філософія права як систематизована сукупність відрефлексованих засобів, що дозволяють досліджувати правову реальність у її різноманітних зв'язках із світовим буттям, вона надає можливість наблизитися до вирішення вищезазначеної проблеми шляхом розгляду її на основі метафізичної індукції, філософського розуму та теоретичної розсудливості.

Професійно-політична культура юриста, на думку автора - політичні аспекти свідомості, відносин та поведінки юриста як суб'єкта правової системи в професійному вимірі. Вона разом з компонентом політичної культури особистості юриста, який не позначається на його професійній діяльності, складає політичну культуру особистості юриста. Одночасно професійно-політична культура юриста є складовою ще і його професійної культури та культури його особистості.

Здобувач стверджує, що складовими професійно-політичної культури юриста виступають такі компоненти: основоположний (формується, насамперед, під впливом чинників духовної культури та не залежить від виду юридичних службових обов'язків); варіативно-практичний (формується, у першу чергу, під впливом правової та національної політичної культур і змінюється залежно від конкретних службово-функціональних обов'язків та прав юриста).

``Детермінанти професійно-політичної культури юриста'' досліджуються у другому підрозділі. На думку дисертанта, це професійно-політична свідомість юриста та культура професійно-політичної поведінки юриста.

Автор вважає компонентами професійно-політичної свідомості юриста національний дух права, професійну відповідальність за національну політичну дійсність, власну політичну орієнтацію юриста в професійному вимірі.

Здобувач доводить, що культурою політичної поведінки юриста в професійному вимірі є належна службово-функціональна політична участь у певних формах політичної поведінки, у системі певних політичних відносин, професійна здатність юриста на основі духовності, національної ідеї та консолідації держави передбачити наслідки своєї участі в правовому регулюванні політичної системи, виробити політичний імунітет проти деформації почуттів та переконань, які здатні хибно вплинути на його професійну діяльність, яка визначається загальнолюдськими принципами права. український правовий культура юридичний

Ці ідеї розглядаються у третьому підрозділі ``Принципи професійно-політичної культури юриста''. До ідейно-фундаментальних відмінних ознак, які покладені в основу професійно-політичної культури юриста, мають взаємні зв'язки та складають систему, здобувач відносить такі принципи: духовності, моральності, справедливості, культури дискурсу.

Основними політико-правовими засадами професійно-політичної культури юриста автор вважає наступні принципи: демократизму, державотворчої ідеології, національної ідейності, політичного імунітету, політичного консенсусу.

Принципи професійно-політичної культури юриста, підкреслює дисертант, слугують досягненню цілей правового регулювання політичної системи на основі творчої професійно-політичної діяльності юриста. Вони мають вплив на формування функцій професійно-політичної культури юриста.

Четвертий підрозділ ``Функції професійно-політичної культури юриста'' висвітлює філософсько-правовий аналіз службово-функціональних аспектів правового призначення професійно-політичної культури юриста, який зробив можливим окреслення автором наступних її функцій: аксіологічно-інтеграційної, гносеологічно-ідентифікаційної, оцінно-прогностичної, орієнтаційно-виховної, регулятивно-нормативної.

Функції професійно-політичної культури юриста, зазначає дисертант, формуються, передусім, під впливом відповідних детермінант і принципів професійно - політичної культури юриста та мають свою специфіку для України ХХІ ст., яка пов'язана, найперше, з основоположним впливом українських духовної, правової та національної політичної культур.

У третьому розділі ``Філософсько-правові засади формування професійно-політичної культури юриста'' автор, враховуючи, що предмет дослідження пов'язаний, насамперед, з діяльністю в межах культурної сфери людини, що знаходиться всередині єдиного ціннісно-нормативного континууму взагалі та професійною діяльністю в межах правової сфери зокрема, на основі культурологічного, антропологічного та аксіологічного підходів, доводить, що сутність процесу формування професійно-політичної культури юриста можна розглядати як на макрорівні (стихійний вплив на особистість юриста всіх умов соціального середовища, що можуть включати як позитивні, так і негативні чинники, які мають зв'язок з правовою та політичною системами), так і на мікрорівні (цілеспрямована організована діяльність, яка направлена на досягнення високого рівня професійно-політичної культури юриста).

Усвідомлюючи специфіку дисертаційного дослідження, здобувач розглядає проблеми формування вищенаведеного виду професійної культури юриста саме на мікрорівні. Шляхом аналізу юридичної практики та логічного міркування дисертант доходить висновку, що основоположні чинники формування професійно-політичної культури юриста характеризуються, по-перше, відповідним впливом на формування її детермінант та принципів наступних видів культури: духовної, правової та національної політичної.

``Вплив духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста'' розглядається у першому підрозділі на основі припущення, що цей процес може відбуватися з моменту зачаття особи майбутнього юриста (формування особистісної культури) і впродовж всього періоду фізичного існування особи юриста.

Автор доводить, що професійно-політична свідомість юриста, як детермінанта його професійно-політичної культури, належно формується, насамперед, за сприяння релігійної етики як джерела загальнолюдських цінностей, які роблять зазначений процес відповідним природно-правовим критеріям; креативного та наполегливого пошуку оптимального професійного рішення при організації правового регулювання політичної системи. Релігійна етика є основою виникнення професійно-політичної етики юриста - важливого компонента його професійно-політичної культури, який орієнтує на справедливі юридичні дії при відповідній участі у правовому регулюванні політичної системи. Причому під час цих дій неприйнятними є ані протиставлення релігії та права і політики, ані ототожнення релігії з правом і політикою, найкоректнішою є ідея про їх взаємний вплив на кількох рівнях: духовних явищ, організацій, окремих людей.

Природно-правову ідейну орієнтацію при формуванні професійно-політичної свідомості юриста, стверджується в роботі, здатна надавати філософія, у першу чергу за сприяння таких своїх компонентів: філософії юридичної освіти, філософії права, філософії політики.

Правове та політичне мистецтва, на думку здобувача, через відповідний художній образ (особливий знаковий сколок зі світової політико-правової дійсності, що надає мистецькому твору надзвичайну виховну смислову місткість) шляхом виховного впливу на формування професійно-політичної свідомості юриста патріотичних пісень, героїчно-епічних музичних творів, маршової музики, історико-батального живопису, портретів державних діячів, національних героїв, відповідної скульптури та архітектури, художньої літератури, наукової фантастики, які мають правову та політичну тематику, дає змогу сформувати в юриста професійно-політичні почуття, в основі яких лежать природно-правові та політико-демократичні як загальнолюдські, так і національні цінності.

У другому підрозділі “Регулятивний вектор дії правової культури на політичну поведінку юриста в професійному вимірі” розглядаються наступні чинникі правової культури:

професійно-політичне правове виховання юриста - регулятивно діє через відповідні освітні заходи та творчу участь як майбутніх, так і діючих юристів, на засадах політичного імунітету, у роботі державних та суспільних установ, які займаються справами політичних організацій;

природно-правова детермінація правового регулювання політичної системи - існування якої обумовлене природним правом, через процес дискусійного вирішення важливих політико-правових проблем у межах юридичної професійної діяльності, вона здатна відповідно впливати на формування професійно-політичної культури юриста;

морально-правова регламентація виборчої системи - впливає на формування професійно-політичної культури юриста через участь юристів у проведенні формально-правової організації та реалізації виборчого законодавства, та безпосередню юридичну діяльність у виборчих органах на засадах природного права та відродженої національної культури.

У третьому підрозділі ``Дія національної політичної культури на формування професійно-політичної культури юриста'' висвітлюється, у першу чергу, вплив державотворчого компонента національної політичної культури (ідейно-джерельний вектор впливу національного звичаєвого права, консолідуюча державотворча дія національного патріотизму та аксіологічні орієнтири національних позитивно-правових норм).

На думку здобувача, вищенаведений компонент на основі сприяння відповідним політико-правовим професійним діям юриста через вплив на його професійно-політичну свідомість та діяльність, має можливість об'єднати етнокультурні спільноти, розташовані на території держави, які мають політичні, виховні, економічні, мовні та інші відмінності, на засадах національної ідеї шляхом відповідного правового регулювання політичної системи, націленого на демократичне національне державотворення та толерантне ставлення до вищенаведених відмінностей.

``Модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.'' (четвертий підрозділ) - автор стверджує, що це особистісні професійно-політичні якості еталона українського юриста ХХІ ст., які вказують на ступінь духовно-практичної універсальності його як суб'єкта правотворчості та правозастосування при правовому регулюванні української політичної системи та сукупність цінностей, знань, переконань, навичок, умінь, здібностей і можливостей його професійно-політичної орієнтації.

Дисертант доводить, що сутнісними компонентами моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. можуть виступати: основоположний елемент (природно-правова політична значущість, професійне державотворче політичне самовизначення та професійна політико-правова відповідальність юриста); варіативно-практичний елемент (характеризує здатність юриста в професійному вимірі креативно регулювати українську політичну систему правовими засобами з використанням принципу деполітизації, форма застосування якого залежить від конкретних службово-функціональних обов'язків юриста).

Ці обов'язки, зауважує здобувач, покладаються на юриста під час його професійної діяльності, пов'язаної, насамперед, з демократичним національним державотворенням в умовах України ХХІ ст. та перспективою входження України до Євросоюзу. В розділі наводяться пропозиції щодо змін відповідних українських нормативно-правових актів для забезпечення практичного формування належного рівня професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.

ВИСНОВКИ

У висновках викладені загальні підсумки дослідження, сформульовані основні наукові положення дисертації, пропонуються рекомендації щодо практичного використання результатів роботи та окреслюються перспективи подальших наукових розвідок.

Зокрема відзначається:

1. Професійно-політична культура юриста - різновид його професійної культури (основоположними засадами якої є духовність, повага до права та патріотизм), політична культура юриста в професійному вимірі, яка характеризує рівень його професійної підготовленості та службової діяльності, пов'язаної з участю у правовому регулюванні політичної системи, і складається з наступних компонентів: основоположного, який не залежить від виду юридичних службових обов'язків та формується, передусім, під впливом чинників духовної культури; варіативно-практичного, який змінюється залежно від конкретних службово-функціональних обов'язків юриста й формується, у першу чергу, під впливом правової та національної політичної культур.

2. Концепцію професійно-політичної культури юриста (її світоглядні та методологічні засади, детермінанти, принципи та функції) доцільно визначати на засадах домінування природно-правової парадигми в умовах української дійсності початку ХХІ ст., коли плюралізм у якості найважливішої складової юридичного світогляду та методології юриспруденції тільки відроджується в оточенні матеріалістичної версії моністичного підходу.

3. Формування професійно-політичної культури юриста може відбуватися як на макрорівні - це стихійний вплив на особистість юриста всіх умов соціального середовища, які можуть включати як позитивні, так і негативні чинники впливу, походження яких пов'язано, насамперед, з правовою та політичною системами, так і на мікрорівні - цілеспрямована організована діяльність, метою якої є досягнення високого рівня професійно-політичної культури юриста. У роботі більш детально розглядався процес формування предмета дослідження на мікрорівні.

4. Модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. - особистісні професійно-політичні якості еталона українського юриста ХХІ ст., які є системою та вказують на наступне: ступінь духовно-практичної універсальності юриста як суб'єкта правотворчості та правозастосування при правовому регулюванні української політичної системи; сукупність цінностей, знань, переконань, навичок, умінь, здібностей та можливостей юриста в професійно-політичному вимірі; його професійно-політичну орієнтацію, сутність якої залежить від конкретних службових обов'язків, покладених на юриста під час його професійної діяльності, пов'язаної, насамперед, з участю у правовому регулюванні політичної системи в межах демократичного, українського, соціального, правового державотворення ХХІ ст.

5. Основоположний елемент моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. має такі компоненти: природно-правова політична значущість (ґрунтується на морально-аксіологічній, теоретико-пізнавальній та природно-правовій професійно-політичній активності юриста); професійне державотворче політичне самовизначення (сприяє формуванню українського національного патріотизму та втіленню принципів українського звичаєвого права); професійна політико-правова відповідальність юриста (ґрунтується на глибокому розумінні сенсу й наслідків його професійно-політичної діяльності, основою якої є боротьба з наслідками руйнації української культури: передусім духовного, правового та національно-політичного її сегментів в цілому та правовим нігілізмом зокрема).

6. Варіативно-практичний елемент моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. має наступні компоненти, які є практичними професійно-політичними якостями його особистості й тісно пов'язані між собою: прихильність до духовності, моральності, справедливості та демократизму за професійного юридичного регулювання політичної системи; відданість правовій політиці держави, верховенству права, поділу влади, формуванню громадянського суспільства, деліберативній демократії; можливість максимально сприяти правовими засобами українській національній консолідації, політичній стабільності, політичному плюралізму та консенсусній демократії, в українському національному правовому просторі.

7. Поряд із висвітленням філософсько-правових проблем професійно-політичної культури юриста чільне місце у дисертації відведене напрямам практичного формування належного рівня професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. У зв'язку з вищенаведеним запропоновано внести зміни до відповідних українських нормативно-правових актів.

8. На думку здобувача, висновки його роботи, які можуть бути використані при підготовці юристів, у першу чергу, у країнах, що долають наслідки тоталітаризму, знаходяться на початковій фазі розбудови громадянського суспільства й демократичного національного державотворення (наприклад, Україна ХХІ ст.).

Перспективу подальшого дослідження дисертант вбачає в пошуку шляхів удосконалення процесу формування професійної культури українського юриста взагалі та його професійно-політичної культури зокрема, в умовах правового забезпечення процесу Євроінтеграції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ануфрієнко О.А. Політична культура юриста: аспекти історіографії // Наук. вісн. Нац. академії ДПС України. - 2003. - № 3. - С. 148-157.

Ануфрієнко О.А. Філософсько-правовий аналіз функцій політичної культури юриста // Право і безпека. -Х.: НУВС, 2004. - № 3, 4. - С. 10-14.

Ануфрієнко О.А. Філософські детермінанти політичної культури юриста // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України.- К.: НАВСУ, 2004. - № 5. - С. 164-171.

Ануфрієнко О.А. Формування професійних якостей юриста засобами духовної культури // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України.- К.: НАВСУ, 2005. - № 1. - С. 63-69.

Ануфрієнко О.А. Політична модель правознавця ХХІ століття // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. - К.: НАВСУ, 2005. - № 4. - С. 45-51.

Ануфрієнко О.А. Вплив національної культури на формування політичної культури юриста // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. - К.: НАВСУ, 2005. - № 5. - С. 38-46

Ануфриенко А.А. Технология управления непрерывно-модульным оцениванием качества знаний студентов (на примере Краснодонского регионального подразделения МАУП): Автореф. дис... д-ра. филос. в обл. образования: 13.00.04 / МАУП. - К., 2000. - 19 с.

Ануфриенко А.А. `` Молодая гвардия ” и воспитание студенческой молодежи в Украине // ``Молодая гвардия ” - 60 лет: Междунар. науч.-практ. конф. - Краснодон, 2002. - С. 44-46.

Ануфрієнко О.А. Голодомор 1932-1933 років і проблеми виховання сучасних юристів // Голодомор 1932-1933 років як величезна трагедія українського народу: Матеріали Всеукр. Наук. конф. - К., 2003. - С. 194-197.

Ануфрієнко О.А. Філософські витоки поняття „політична культура” // Політична свідомість молоді України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Краснодон: КФ МАУП, 2003. - С. 7-12.

Ануфрієнко О.А. Формування політичної культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах в Україні на початку XXI століття // Формування культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Краснодон: ТОВ „Центр”, 2003. - С. 62-63.

Ануфриенко А.А. Духовность и моральность - главные принципы политической культуры юриста: философско-правовое обоснование // Сотрудничество без границ: Юбилейный сб. науч. тр. - Ростов-н/Д.: Ин-т управления, бизнеса и права, 2004. - С. 189-197.

Ануфрієнко О.А. Механізм здійснення Голодомору 1932-1933 років на Луганщині і сучасна адміністративна реформа в Україні // Голодомор 1932-1933 років: основні дійові особи і механізми здійснення: Матеріали Другої Міжнар. наук. конф. - К., 2004. - С. 310-314.

Ануфрієнко О.А. Політична модель українського юриста ХХІ століття // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. наук. пр. - Луганськ: Східноукр. нац. ун-т, 2004. - № 3 (8). - С. 135-139.

Ануфрієнко О.А. Модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. та філософія покарання людини // Смертна кара та евтаназія: громадська думка і право: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Краснодон: КФ МАУП, 2005. - С. 13-16.

Ануфрієнко О.А. Формування професійно-політичної культури майбутніх юристів чинниками правової культури та правова філософія М. Бердяєва // Апостол свободи. Концепція свободи Бердяєва як основа розуміння свободи в сучасному українському суспільстві: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Краснодон: КФ МАУП, 2005. - С. 6-13.

Ануфрієнко О.А. Формування політичної культури юриста засобами національної культури // Національний дух українського права: Матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. - Краснодон: КФ МАУП, 2005. - С. 5-14.

Ануфрієнко О.А. Християнська етика, філософія, мистецтво як засоби формування політичної культури юриста // Духовність українства: Зб. наук. пр. - Вип. 9 / Ред. кол. Ю.М. Білодід та ін. - Кіровоград - Житомир: 2005. - 214 с.

Ануфрієнко О.А. Природно-правовий аспект впливу духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста // Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону: Матеріали круглого столу ``Захист прав людини в Луганському регіоні: шлях до європейських стандартів '' (15 грудня 2005 р.) і науково-практичної конференції ``Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону''(16 лютого 20006 р.) - Луганськ, 2006. - С. 114-116.

АНОТАЦІЯ

Ануфрієнко О.А. Професійно-політична культура юриста (філософсько-правовий аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12. - філософія права. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

У дисертації вперше впроваджено термін ``професійно-політична культура юриста'', цю категорію визначено як службово-функціональну складову політичної культури юриста, важливий компонент його професійної культури. Розроблена концепція професійно-політичної культури юриста в контексті сучасної філософії права - визначені відповідні теоретико-методологічні засади, детермінанти, принципи та функції. Окреслені філософсько-правові засади формування професійно-політичної культури юриста на мікрорівні, які пов'язані, насамперед, із філософією юридичної освіти. Визначено модель професійно-політичної культури українського юриста XXI ст., загальну спрямованість правового забезпечення практичних заходів щодо її формування.

Висновки дисертації можуть бути використані, перш за все, у країнах, де юридична діяльність обумовлена подаланням наслідків тоталітаризму та Євроінтеграцією.

Ключові слова: філософія права, філософія юридичної освіти, професійна культура юриста, професійно-політична культура юриста, політична культура юриста, модель професійно-політичної культури юриста, юридична діяльність, український юрист ХХІ ст.

АННОТАЦИЯ

Ануфриенко А. А. Профессионально-политическая культура юриста (философско-правовой анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.12. - философия права. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2007.

В диссертации впервые употреблен термин ``профессионально-политическая культура юриста'', эта категория определена как служебно-функциональная составляющая политической культуры юриста, важный компонент его профессиональной культуры.

Профессиональная культура юриста рассматривается как комплекс разных видов культур, но главным в ее структуре выделяются духовная, правовая, национальная и политическая составляющие.

Разработана концепция профессионально-политической культуры юриста в контексте современной философии права - определенны соответствующие: теоретико-методологические основы, детерминанты, принципы и функции.

Выделенная из политической культуры юриста его политическая культура в профессиональном измерении, которая одновременно есть составляющей еще и его профессиональной культуры и культуры его личности, в работе называется профессионально-политической культурой юриста. Под этой категорией понимаются политические аспекты сознания, отношений и поведения юриста как субъекта правовой системы в профессиональном измерении.

Очерчены философско-правовые основы формирования профессионально-политической культуры юриста на микроуровне: влияние духовной культуры как важнейшей составляющей культуры, которое связывается, прежде всего, с философией юридического образования; регулятивно-политический вектор действия правовой культуры; государственно-созидательное действие национальной политической культуры. В исследовании впервые определено: модель профессионально-политической культуры украинского юриста XXI ст., способного креативно использовать правовые средства во время юридической деятельности. Она связывается с регулированием украинской политической системы XXІ ст., прежде всего, на началах естественного права и политического иммунитета; общую направленность правового обеспечения практических мероприятий по формированию вышеприведенной модели.

Сущностными компонентами модели профессионально-политической культуры украинского юриста ХХІ ст. являются следующие составляющие. Основоположный элемент (естественно-правовая политическая значимость, профессиональное государственно-созидательное политическое самоопределение и профессиональная политико-правовая ответственность юриста); вариативно-практический элемент (характеризует способность юриста, в профессиональном измерении, креативно регулировать украинскую политическую систему правовыми средствами с использованием принципа деполитизации, форма применения которого зависит от конкретных служебно-функциональных обязанностей юриста).

Выводы диссертации могут быть использованы, прежде всего, в странах где демократическое национальное государственное строительство находится в начальной фазе и юридическая деятельность обусловлена преодолением последствий тоталитаризма и Евроинтеграцией.

Ключевые слова: философия права, философия юридического образования, профессиональная культура юриста, профессионально-политическая культура юриста, политическая культура юриста, модель профессионально-политической культуры юриста, юридическая деятельность, украинский юрист ХХІ ст.

SUMMARY

Anufrienko O.A. The professional and political culture of the lawyer(philosophical and legal analysis). - Manuscript.

The dissertation on getting a scientific degree of the candidate in law in speciality 12.00.12. - legal philosophy. - Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2007.

The term “professional and political culture of the lawyer” is introduced for the first time in the dissertation, this category is determined as a professional and functional component of political culture of the lawyer, the important component of his professional culture. The concept of professional and political culture of the lawyer is developed in a context of modern legal philosophy - fitting theoretical and methodological bases, determinants, principles and functions are defined. The philosophical and legal basis of formation of professional and political culture of the lawyer on micro level are outlined, first of all, on the basis of philosophy of the legal education. The model of professional and political culture of the Ukrainian lawyer of XXI century; the general orientation for legal guarantee of practical actions on its formation are determined for the first time in the dissertation.

Conclusions of the dissertation can be used, first of all, in the countries where legal activity is caused by overcoming the consequences of totalitarianism and European integration.

Key words: legal philosophy, philosophy of the legal education, professional culture of the lawyer, professional and political culture of the lawyer, political culture of the lawyer, model of professional andlitical culture of the lawyer, legal activity, Ukrainian lawyer of XXI century.

Размещено на Allbest.ru

...