Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

УДК 346.1:347.736

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника

Бутирський Андрій Анатолійович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському університеті права НАН України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Поляков Борис Мусійович, Вищий господарський суд України, суддя.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, Донецький університет економіки та права, професор кафедри (м. Донецьк);

- кандидат юридичних наук, доцент Радзивілюк Валерія Вікторівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, доцент кафедри (м. Київ). боржник банкрутство санація кредитор

Провідна установа - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого МОН України (м. Харків).

Захист відбудеться "18" квітня 2007 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук К 26.006.05 в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за адресою: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г, к. 601.

Автореферат розісланий "16" березня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.О. Ізарова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розбудова в Україні ринкової економіки - шлях, яким країна рухається з 1991 р., - викликала, крім явних позитивних, також і негативні явища. З переходом до ринкової економіки Україну захлинула криза неплатежів, внаслідок чого діючі підприємства самі опинялися у ролі боржників, оскільки законодавство не могло належним чином захистити їхні інтереси. Така ситуація зумовила необхідність запровадження інституту банкрутства, який покликаний задовольнити вимоги кредиторів і водночас відновити платоспроможність боржника. Загалом, рівень розвиненості системи регулювання банкрутства вказує на рівень розвитку ринкових відносин у країні в цілому, на ступінь захисту інтересів боржника у процедурі неспроможності, що дозволяє зробити висновок про ступінь регулювання економіки з боку держави. Зауважимо, що сьогодні важливим показником ринкових перетворень, які відбуваються у пострадянських країнах, є наявність розробленого законодавства про банкрутство, яке виконує функції регулятора конкуренції та є дієвим механізмом у розв'язанні проблем заборгованості між суб'єктами господарювання.

Зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" видно, що його головною метою є відновлення платоспроможності боржника. У зв'язку з цим, при здійсненні процедур банкрутства особливого значення набувають різноманітні заходи, без використання яких здійснити фінансове оздоровлення боржника неможливо. До згаданого закону вносились численні зміни і доповнення, проте законодавець так і не визначив оптимального режиму для використання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, що негативно вливає на економічний розвиток країни. Дослідження наведеного інституту має для України велике теоретичне та практичне значення, яке визначається необхідністю наукового обґрунтування комплексного підходу щодо розв'язання даної проблеми. Недостатнє вивчення цих питань та їх актуальність зумовили вибір теми дисертаційної роботи та вплинули на окреслення основних напрямів наукового дослідження.

Загальні проблеми правового регулювання банкрутства в Україні активно досліджували у своїх наукових працях Р.Г. Афанасьєв, О.М. Бірюков, В.В. Джунь, Б.М. Малига, Б.М. Поляков, В.В. Радзивілюк, О.О. Степанов, М.І. Тітов та ін. Переважна більшість сучасних наукових робіт фахівців та вчених зосереджена на дослідженні фундаментальних засад банкрутства. При цьому проблематика заходів щодо відновлення платоспроможності боржника та напрямів їх реалізації ще не стала предметом всебічного дослідження, а окремі теоретичні розробки носять фрагментарний характер.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Обраний напрямок дисертаційного дослідження є частиною госпрозрахункової науково-дослідної роботи "Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні" (державний реєстраційний №01050001907), яку розробляли науковці кафедри аграрного, екологічного та підприємницького права Київського університету права НАН України.

Особисто автором було проведено комплексний аналіз заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, визначено їх основні складові та напрями удосконалення законодавства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-практичних підходів і практичних рекомендацій стосовно визначення та застосування заходів щодо відновлення платоспроможності боржника на основі комплексного аналізу законодавства та судової практики.

З огляду на поставлену мету сформульовано такі дослідницькі завдання:

– дослідити правову природу заходів щодо відновлення платоспроможності боржника та класифікувати їх;

– узагальнити та систематизувати історичний досвід походження заходів щодо відновлення платоспроможності боржника;

– розкрити особливості дії мораторію на задоволення вимог кредиторів;

– визначити присікальний строк для пред'явлення кредиторських вимог;

– окреслити основні риси інституту визнання недійсними угод боржника у процедурі банкрутства;

– охарактеризувати особливості застосування відмови від виконання договорів боржника у процедурі банкрутства;

– проаналізувати заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які використовуються у процедурі санації;

– обґрунтувати потребу у застосуванні зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі банкрутства та розгляд таких заходів припинення зобов'язань, як новація та відступне.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є комплекс правовідносин, що виникають у процедурах банкрутства, спрямованих на відновлення платоспроможності боржника.

Предметом дослідження є теоретичні й практичні аспекти правового регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника.

Методи дослідження.

При дослідженні теми дисертаційної роботи автор використовував наступні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, аналіз та синтез, статистичний, аналітико-синтетичний. Діалектичний метод використовувався для вивчення нормативно-правових актів, які регулюють інститут заходів щодо відновлення платоспроможності боржника. За допомогою формально-логічного методу було здійснено класифікацію заходів санації. Історичний метод використовувався для дослідження становлення та розвитку інститутів банкрутства. Визначення умов, за яких відбувається визнання недійсними угод боржника та проведення зарахування, здійснювались за допомогою системно-структурного методу. Порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні законодавства про банкрутство України та зарубіжних країн. Метод аналізу та синтезу використовувався при дослідженні базових понять, зокрема визначення санації, мораторію. За допомогою статистичного методу була визначена кількість справ, завершених санацією відносно загальної кількості порушених справ про банкрутство. Аналітико-синтетичний метод використовувався для аналізу практики вирішення спорів, пов'язаних з банкрутством.

Теоретичну основу дослідження, крім вищезазначених авторів, склали праці вчених дореволюційної Росії, дослідників теорії конкурсного процесу: А.Е. Бардзького, Г.В. Бертгольда, А.Х. Гольмстена, Н.Л. Дювернуа, К.І. Малишева, Г.Ф. Шершеневича; наукові праці та статті зарубіжних авторів: М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Д. Дєдова, О. Дубінчина, О.О. Колесникова, К.А. Колініченко, Л.М. Міхієнко, В.Ф. Попондопуло, Є. Ращевського, Ю. Світ, В.В. Степанова, М.В. Телюкіної, Є. Торкановського, В.А. Хімічева, К. Аббота, К.Д. Блума, І.М. Дворкіна, П.Д. Кіндера, Е. Кітча, Л.С. Кларка, К. Ньютона, Ф. Пінка, М. Хоумана та ін.

Під час написання дисертації використовувалися також результати наукових досліджень вчених: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, В.М. Гайворонського, О.В. Дзери, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, Р.З. Лівшиця, В.К. Мамутова, В.Ф. Опришка, Д.М. Притики, В.С. Щербини та ін.

Правову основу дослідження склали нормативно-правові джерела, зокрема Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших центральних органів державної влади.

У дисертаційному дослідженні також використано історичні джерела права та нормативна база законодавства Англії, Німеччини, Росії, США та Франції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійсненим на основі порівняльного та історичного аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел права, у якому запропоновані конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання даного інституту. До основних наукових результатів, що виносяться на захист, належать:

вперше:

– сформульовано авторське визначення поняття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника;

– запропоновано ввести розгляд судом вимог конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, після введення процедури ліквідації, що відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності;

удосконалено:

– класифікацію заходів щодо відновлення платоспроможності боржника шляхом визначення наступних ознак: заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності боржника; заходів санації; заходів, спрямованих на погашення вимог кредиторів;

– класифікацію заходів санації, які запропоновано розподілити наступним чином: заходи санації, що передбачені ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; заходи санації виробничого характеру; заходи санації, що здійснюються за безпосередньої участі держави; заходи санації за участю банків; заходи санації, що пов'язані з обігом цінних паперів;

– обґрунтовано необхідність включення до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" норми про те, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство не допускається припинення грошових вимог кредиторів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо при цьому порушується встановлена законом черговість задоволення вимог кредиторів;

одержали подальший розвиток:

– всебічно проаналізований інститут мораторію на задоволення вимог кредиторів як один із заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності боржника; виділено ознаки мораторію та проаналізовано його концепції;

– адаптовано історичний та зарубіжний досвід правового регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника до українського законодавства та запропоновано зміни й доповнення до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

– на підставі аналізу норм діючого законодавства досліджено інститут відмови від виконання договорів боржника, обґрунтовано, що договір вважається розірваним від дати отримання всіма сторонами за таким договором заяви керуючого санацією про відмову від виконання договорів боржника, та запропоновано відповідні зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає у розробці методичних основ для удосконалення правового регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які узагальнюють досвід зарубіжних країн і можуть бути використані у практичній діяльності господарських судів України.

Результати дисертаційного дослідження в частині визначення заходів щодо відновлення платоспроможності боржника та відповідних науково-методичних рекомендацій щодо їх використання впроваджені Чернівецькою міською радою та використані у практичній діяльності господарського суду Чернівецької області.

Окремі методичні розробки та низка основних положень дисертаційної роботи використані у навчальному процесі, а саме при підготовці навчально-методичного забезпечення з курсів "Підприємницьке право", "Господарське законодавство" та "Міжнародне економічне право" для студентів усіх спеціальностей та форм навчання, а також для проведення лекційних та практичних занять у Чернівецькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ та обласним товариством "Знання" при підготовці і читанні курсів лекцій "Господарське право", "Правове регулювання банкрутства в Україні".

Апробація результатів дослідження. Теоретичні та методологічні аспекти дослідження доповідалися на 5 всеукраїнських і міжнародних семінарах-практикумах та науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економічно-правовий та соціально-психологічний аспекти ефективного підбору та використання кадрового потенціалу в умовах ринкових перетворень" (Чернівці, 28 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Дні науки '2005" (Дніпропетровськ, 15-27 квітня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку" (Київ, 20-25 квітня 2005 р.); Всеукраїнському семінарі-практикумі з питань застосування законодавства про банкрутство (Севастополь, 12-13 травня 2005 р.); Всеукраїнському семінарі-практикумі з питань застосування законодавства про банкрутство (Харків, 23-25 листопада 2005 р.).

Публікації.

Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 15 наукових працях дисертанта, серед них: 6 статей, опублікованих у наукових фахових виданнях; 9 статей, опублікованих у матеріалах всеукраїнських та міжнародних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 6,6 друкованого аркуша, особисто автору належить 6,6 друкованого аркуша.

Структура дисертації.

Специфіка проблем, що стали об'єктом дисертаційного дослідження, мета та завдання роботи зумовили її логіку та структуру. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та 5 додатків.

Загальний обсяг дисертації викладено на 193 сторінках, основний зміст роботи становить 176 сторінок друкованого тексту, список використаних джерел охоплює 181 найменування на 17 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв'язок з науковими програмами і темами, основні теоретико-методологічні підходи та методи дослідження, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, відомості про апробацію результатів дослідження, структуру роботи.

Розділ 1 "Поняття та історичне походження заходів щодо відновлення платоспроможності боржника" включає три взаємопов'язані підрозділи, де висвітлено науково-теоретичні і методологічні підходи до розуміння правової природи та видів заходів щодо відновлення платоспроможності боржника; проведено дослідження їх історичного походження; здійснено порівняльний аналіз правового регулювання вказаних заходів у зарубіжних країнах.

У підрозділі 1.1 "Правова природа та види заходів щодо відновлення платоспроможності боржника" визначається, до якої галузі права належить інститут банкрутства і заходи щодо відновлення платоспроможності боржника як його складова.

Відносини неспроможності регулюються нормами господарського права, оскільки у них чітко простежуються особливості предмету та методу правового регулювання господарського права. Водночас у процедурі банкрутства мають місце цивільні, кримінальні та трудові правовідносини.

У підрозділі проаналізовано думки дослідників стосовно класифікації заходів та аргументовано, чому певні інститути банкрутства не відносяться до заходів, необхідних для відновлення платоспроможності боржника.

Дисертант досліджує та класифікує заходи щодо відновлення платоспроможності боржника наступним чином:

1) заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності боржника, які, у свою чергу, поділяються на:

- безумовні (атрибутивні), тобто такі, що настають у силу закону (мораторій на задоволення вимог кредиторів, присікальний строк для виявлення конкурсних кредиторів);

- ситуативні, які можуть застосовуватися за умов, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (визнання угод недійсними, відмова від виконання договорів боржника);

2) заходи санації, тобто ті, що передбачені у ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема:

– виконання зобов'язань боржника третіми особами;

– обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;

– реструктуризація підприємства;

– перепрофілювання виробництва;

– закриття нерентабельних виробництв;

– відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

– ліквідація дебіторської заборгованості;

– реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

– продаж частини майна боржника;

– зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

– виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

– продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

– одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;

– звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

– виконання зобов'язань боржника третіми особами;

– обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;

– інші способи відновлення платоспроможності боржника;

3) заходи, спрямовані на погашення вимог кредиторів:

– заходи, що не передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак врегульовані нормами господарського та цивільного права (зарахування зустрічних однорідних вимог, новація, відступне).

Автором сформульовано власне визначення заходів щодо відновлення платоспроможності боржника.

У підрозділі 1.2 "Історичне походження заходів щодо відновлення платоспроможності боржника" дисертант досліджує еволюцію розвитку інституту неспроможності в цілому та заходів щодо відновлення платоспроможності боржника зокрема. Процедури банкрутства неспроможних боржників були ґрунтовно розроблені ще на початку ХІХ ст., однак історія інституту банкрутства починається з моменту виникнення ринкових відносин.

За часів римського права вже існувала відстрочка у виконанні зобов'язань, що давало можливість боржнику впродовж певного часу не сплачувати борги кредиторам (прототип сучасного мораторію на задоволення вимог кредиторів). Проте початковий розвиток неспроможності передбачав мораторій лише як відстрочку або розстрочку боргів і, відповідно, мав мало спільного із сучасним значенням мораторію. Згадки про відстрочку виконання зобов'язань містяться також у "Руській правді".

Зарубіжне законодавство ХVІІ-ХІХ ст. встановлювало різні строки для звернення кредиторів з вимогами. Так, французьке законодавство зобов'язувало всіх кредиторів заявити свої вимоги після оголошення неспроможності, а для тих, хто не звернувся, публікувалось нагадування. У Німеччині строки встановлювались судом, який, враховуючи місцезнаходження кредиторів, міг встановити строк від двох тижнів до трьох місяців. Разом з тим, зарубіжне законодавство, на відміну від російського, було більш лояльним до кредиторів, які пропустили строк для пред'явлення вимог, оскільки допускало таких кредиторів до участі у конкурсі.

За часів існування конкурсного права неодноразово змінювалися підстави та терміни спростування угод, наслідки такого спростування, розроблялися різні теорії спростування угод боржника, встановлювався різний "період підозрілості", однак універсального механізму так і не було розроблено.

У підрозділі 1.3 "Порівняльний аналіз правового регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника у зарубіжних країнах" проаналізовано законодавчу базу про неспроможність зарубіжних країн. Тривалість законодавчого регулювання відносин неспроможності у США, Франції, Англії, Німеччині та Росії, приналежність до різних систем (проборжниківської, прокредиторської та нейтральної) і важливість набутого ними досвіду для України зумовило вибір цих країн для правового дослідження.

До проборжниківської системи конкурсного законодавства відносяться законодавства США та Франції. Американський закон дозволяє сумлінним юридичним і фізичним особам, які відповідально ставляться до предмета своєї діяльності, одержати звільнення від вимог кредиторів, пред'явлених у формі судових позовів. Кредиторам заборонено втручатися у процес банкрутства, намагатися стягнути борг у той час, коли справа знаходиться у провадженні суду, якщо, звичайно, положення закону чи суд не допускає таке втручання.

Концепція французької системи правового регулювання неспроможності базується на твердженні, що цілями законодавства про неспроможність є, насамперед, збереження діючих підприємств та робочих місць і лише потім йдеться про задоволення вимог кредиторів.

До прокредиторської системи неспроможності належить законодавство Англії та Німеччини. Англійське законодавство про неспроможність насамперед дбає про інтереси кредиторів, тоді як інтереси боржника відходять на другий план. Особливо захищаються права заставних кредиторів. Так, у процедурі ліквідації заставний кредитор може вилучити предмет застави.

У німецькому законодавстві значна увага також надається захисту майнових інтересів кредиторів, а не долі неспроможної особи. Боржник відсторонюється від управління підприємством, призначається повірений (конкурсний) розпорядник, а перехід до реабілітаційної процедури можливий тільки за наявності певного рівня згоди кредиторів.

Законодавство Росії відноситься до нейтральної системи неспроможності. Її суть полягає в тому, що норми конкурсного законодавства спрямовані на досягнення балансу інтересів боржника і кредиторів. Тобто, в цьому випадку закон не надає явних переваг одній стороні на шкоду іншій, а боржник та кредитори знаходяться приблизно в однаковому становищі, оскільки закон намагається врахувати їхні інтереси одночасно.

Розділ 2 "Заходи, що сприяють відновленню платоспроможності боржника" складається з чотирьох підрозділів, у яких проведено загальний аналіз таких заходів, як мораторій на задоволення вимог кредиторів, присікальний строк для пред'явлення кредиторських вимог, визнання недійсними угод боржника у процедурі банкрутства та відмова від виконання договорів боржника у процедурі банкрутства.

У підрозділі 2.1 "Мораторій на задоволення вимог кредиторів" досліджується інститут мораторію, проаналізовано його концепції та виділено його ознаки. Так, виходячи із визначення мораторію, автор виділяє властиві йому (мораторію) ознаки: носить диспозитивний характер (вводиться незалежно від волі сторін); стосується лише грошових зобов'язань; застосовується тільки відносно конкурсних кредиторів; триває з моменту порушення провадження у справі про банкрутство до її припинення.

Введення мораторію сприятливо позначається на матеріальному становищі боржника, що відбувається за рахунок кредиторів, у яких фактично заморожуються кошти. За своєю суттю мораторій, з одного боку, призводить до обмеження цивільних прав кредиторів по грошових зобов'язаннях, а з іншого - прямо сприяє відновленню платоспроможності боржника і спрямований на захист як приватних, так і публічних інтересів.

Аналізуючи негативні наслідки введення мораторію для кредиторів та можливі зловживання пільгами, які отримує боржник, автор пропонує передбачити у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перелік ухвал господарського суду, що підлягають оскарженню, а також внести зміни у Господарський процесуальний кодекс України, якими необхідно закріпити право місцевих господарських судів відмовляти в прийнятті апеляційних скарг на ухвали, що не підлягають оскарженню.

У підрозділі 2.2 "Присікальний строк для пред'явлення кредиторських вимог" досліджуються особливості правового регулювання строку для пред'явлення кредиторських вимог.

Дисертант розкриває правову природу присікальних строків, до яких відноситься тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Для присікальних строків характерно те, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку.

У ході дослідження автором з'ясовано, що присікальний строк є заходом щодо відновлення платоспроможності боржника, який, шляхом відсікання конкурсних кредиторів, що не звернулися (чи звернулися із запізненням) із грошовими вимогами до боржника, має на меті виявити всіх кредиторів і встановити пасив боржника. Під час провадження у справі про банкрутство задоволення вимог кредиторів відбувається лише у межах справи про банкрутство, тобто індивідуальні стягнення з боржника є неможливими. Але не можна позбавити кредитора права звернутися з позовом до суду поза межами справи про банкрутство. У цьому випадку суттєву роль відіграє момент опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Так, до оголошення суд може вирішувати спір у позовному провадженні, а після оголошення - ні.

На підставі проведеного аналізу автор пропонує, щоб вимоги кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розглядалися судом у процедурі ліквідації. За таких умов кредитори, що не звернулися у тридцятиденний термін з дати оголошення, лише втрачають право брати участь у підготовчому і попередньому засіданні та засіданні суду згідно з абз. 6 с. 11 ст. 11 цього Закону, і відповідно, вирішувати долю боржника у комітеті кредиторів, але при цьому не втрачають право вимагати погашення вимог у майбутньому.

У підрозділі 2.3 "Визнання недійсними угод боржника у процедурі банкрутства" проведено дослідження правового регулювання інституту визнання недійсними договорів у процедурі банкрутства, виділено специфіку застосування та проаналізовано судову практику.

Інститут визнання недійсними угод боржника у процедурі банкрутства позитивно впливає як на боржника, так і на його кредиторів, оскільки надає можливість створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності останнього, шляхом повернення до конкурсної маси майна, що протиправно вибуло від боржника. Автором визначено певні умови, за яких можливе спростування угод у процедурах банкрутства, зокрема: повинна бути порушена справа про банкрутство, оскільки саме з цього моменту відносно боржника вводиться особливий правовий режим, який передбачає специфічні підстави для визнання угод недійсними; у результаті угоди кредиторам завдано чи може бути завдано збитки або один з кредиторів отримав перевагу перед іншими кредиторами; угода повинна бути укладена в період підозрілості.

Шляхом дослідження встановлено, що сучасна правова конструкція, яка регулює порядок визнання недійсними угод у процедурі банкрутства, є недосконалою. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими надати кредиторам право оскаржувати ухвали суду, що винесені за результатами розгляду заяв ліквідатора про визнання угод недійсними. Також в оскарженні ухвал суду зацікавлені засновники боржника, яким не байдуже відновлення платоспроможності боржника.

Дисертант обґрунтовує необхідність вживання у ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" терміна "дії" замість терміна "угода", оскільки боржник може зменшити свої активи, не укладаючи угоди (безоплатне відчуження, дострокові платежі, погашення прострочених платежів та інше), а вказаний Закон не передбачає можливості спростування дій боржника. Також автор мотивує необхідність визнання недійсними угод, які завдають збитків боржнику.

У підрозділі 2.4 "Відмова від виконання договорів боржника у процедурі банкрутства" проаналізовано порядок, умови та особливості інституту відмови від виконання договорів боржника.

Приналежність інституту відмови від виконання договорів боржника до заходів щодо відновлення платоспроможності боржника обумовлена тим, що метою санації є запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, а сама санація спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Досягненню таких цілей санації може перешкоджати виконання у період її дії певних зобов'язань боржника. Відмова від виконання договорів боржника веде до їх розірвання і, відповідно, правовідносини між сторонами припиняються з моменту отримання контрагентом боржника повідомлення про відмову від договору.

Заява керуючого санацією про відмову від виконання договорів боржника повинна містити підставу, за якою відбувається така відмова. Наведена підстава повинна відповідати вимогам, передбаченим у ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Автором запропоновано також ввести до вищезазначеного Закону норму, відповідно до якої керуючий санацією, на вимогу контрагента боржника, зобов'язаний невідкладно повідомити, чи має він намір вимагати виконання. Якщо керуючий санацією не виконає цього, він не може наполягати на виконанні зобов'язання контрагента боржника.

Розділ 3 "Заходи санації та погашення вимог кредиторів як шлях до відновлення платоспроможності боржника" містить два підрозділи, в яких проаналізовано заходи, що використовуються у процедурі санації, а також зарахування зустрічних однорідних вимог, новацію та відступне як способи погашення вимог кредиторів.

У підрозділі 3.1 "Заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які використовуються у процедурі санації" автором виявлено та класифіковано заходи санації наступним чином: заходи санації, що передбачені абзацами 5-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; заходи санації виробничого характеру; заходи санації, що здійснюються за безпосередньої участі держави; заходи санації за участі банків; заходи санації, що пов'язані з обігом цінних паперів.

Крім санації, яка використовується у процедурі банкрутства, автором виділена досудова санація, яка за своєю суттю збігається із санацією, що застосовується у процедурі банкрутства. Розбіжність між досудовою санацією і санацією полягає в тому, що досудова санація можлива до порушення провадження у справі про банкрутство, а санація - після, тобто в останньому випадку санація отримує особливий порядок здійснення з окремими перевагами, чого не можна сказати про досудову санацію.

У дисертації проаналізовано та виділено складові реструктуризації підприємства (реструктуризація виробництва, реструктуризація активів, фінансова реструктуризація, реорганізація підприємства, зміна форми власності), а також розкрито особливості списання (прощення) боргу органами Державної податкової служби. Положення ч. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на думку автора, є дискримінаційними щодо податкових кредиторів у порівнянні з іншими кредиторами третьої черги, оскільки вказаний закон передбачає, що лише вони зобов'язані погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. У всіх інших кредиторів третьої черги такого обов'язку не існує, а вимоги пенсійних кредиторів взагалі не можуть бути прощені (списані).

Автор дисертаційного дослідження встановив, що природа плану санації законодавцем не визначена. Це є недоліком вказаної норми права, у зв'язку з чим запропоновано розглядати план санації як багатосторонню угоду, з якої витікають права та обов'язки кредиторів, боржника та інвестора. Тоді, у випадку невиконання плану санації, до інвестора можна буде пред'явити позов про виконання взятих на себе зобов'язань. Також автором виявлено, що виконання зобов'язань боржника власником майна боржника є економічно невигідним, тому що суми фінансової допомоги включаються до валового доходу, у зв'язку з чим збільшується об'єкт оподаткування у боржника.

У підрозділі 3.2 "Погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства як захід відновлення платоспроможності боржника" розглядаються такі заходи як зарахування зустрічних однорідних вимог, передання відступного та новація.

Автор зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог може застосовуватись у процедурі банкрутства лише в тому випадку, якщо вони виникли в один період (у ході однієї і тієї ж процедури банкрутства або до порушення провадження у справі про банкрутство), а власне погашення вимог кредиторів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише пропорційно, в межах однієї черги кредиторів, і за умови погашення вимог кредиторів попередніх черг. Лише таке зарахування не буде порушувати права та інтереси інших кредиторів. Також зарахуванням можуть бути припинені тільки ті вимоги, які включені в реєстр вимог кредиторів.

Дисертант наголошує, що як відступне у процедурі банкрутства можуть розглядатися виконання робіт, надання послуг, передача майна тощо. Що ж стосується використання грошових коштів як відступного, то у процедурі банкрутства таке відступне неможливе, оскільки згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги стосовно грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, за умови відступного у вигляді грошових коштів відбудеться заміна грошей на гроші, що суперечить суті відступного.

Визначено характерні ознаки новації, до яких відносяться: наявність угоди сторін, тобто відсутність спору стосовно припинення дії колишнього зобов'язання і щодо умов нового зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не домовилися при укладанні нової угоди про інше; виникнення між тими самими особами нового зобов'язання, що містить умову про інший предмет або про інший спосіб виконання.

Висновки

У висновках узагальнено основні результати дослідження.

Спираючись на теоретико-методологічні концепції вітчизняних та зарубіжних вчених, у дисертації проведено теоретичне узагальнення і здійснена спроба вирішення наукового завдання, що проявилося в аналізі правового регулювання банкрутства в Україні. Визначаючи мету і завдання дослідження, автор виокремив заходи щодо відновлення платоспроможності боржника і на значному фактичному матеріалі спробував встановити їх місце в інституті банкрутства, особливості використання та шляхи подолання проблем у застосуванні. Відповідно до завдань дослідження автор дійшов до таких основних висновків:

1. Визначено поняття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, під якими розуміють інструменти (засоби) правового та економічного характеру, які передбачені законодавством про банкрутство та іншими нормативно-правовими актами і які спрямовані на створення сприятливого режиму для подолання стану неспроможності та використовуються для відновлення платоспроможності боржника і погашення грошових вимог кредиторів у процедурах банкрутства.

2. Розроблено теоретичну класифікацію заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які запропоновано поділити на три види: заходи, спрямовані на створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності боржника (мораторій на задоволення вимог кредиторів, присікальний строк для виявлення конкурсних кредиторів, визнання угод недійсними, відмова від виконання договорів боржника); заходи санації, що передбачені ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; заходи, спрямовані на погашення вимог кредиторів (зарахування зустрічних однорідних вимог, новація, відступне).

3. Досліджено, що найдавніші джерела права про неспроможність містили норми, які регулювали заходи стосовно відновлення платоспроможності боржника. Такі заходи з'явилися одразу після того, як прийшло розуміння, що погасити борг можливо не лише за рахунок особи боржника, а і за рахунок його майна.

4. Встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства є заходом щодо відновлення платоспроможності боржника, який покликаний: а) захищати інтереси кредиторів шляхом заборони окремим конкурсним кредиторам задовольняти свої вимоги до боржника одноособово (конкурсний імунітет); б) захищати інтереси боржника за допомогою встановлення особливого правового режиму.

5. Присікальний строк для пред'явлення кредиторських вимог відсікає всі не заявлені вчасно вимоги і слугує для боржника законним заходом ухилитися від виконання своїх грошових зобов'язань перед кредиторами, які з тих чи інших причин пропустили тридцятиденний строк. Це порушує загальні засади справедливості та добросовісності, а тому запропоновано зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

6. Для спростування угод у процедурах банкрутства необхідні наступні умови: повинна бути порушена справа про банкрутство, оскільки саме з цього моменту відносно боржника вводиться особливий правовий режим, який передбачає специфічні підстави для визнання угод недійсними; у результаті угоди кредиторам завдано чи може бути завдано збитки або один з кредиторів отримав перевагу перед іншими кредиторами; угода повинна бути укладена в період підозрілості.

7. Встановлено, що інститут відмови від виконання договорів боржника переслідує дві цілі: відновлення платоспроможності боржника та запобігання виконанню шахрайських договорів. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на відміну від цивільного законодавства, передбачає відмову від виконання договору з добросовісним учасником цивільно-правового зобов'язання і для цього не потрібно рішення суду, а достатньо лише заяви керуючого санацією.

8. Встановлено, що заходи санації слід класифікувати наступним чином: заходи санації, що передбачені ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; заходи санації виробничого характеру; заходи санації, що здійснюються за безпосередньої участі держави; заходи санації за участі банків; заходи санації, що пов'язані з обігом цінних паперів.

9. Зарахування зустрічних однорідних вимог може застосовуватись у процедурі банкрутства лише в тому випадку, якщо вони виникли в один період (у ході однієї і тієї ж процедури банкрутства або до порушення провадження у справі про банкрутство), а власне погашення вимог кредиторів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише пропорційно, в межах однієї черги кредиторів, і за умови погашення вимог кредиторів попередніх черг.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Бутирський А.А. Залік зустрічних однорідних вимог у процедурі банкрутства як спосіб погашення вимог кредиторів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 335-341.

2. Бутирський А.А. Місце та роль мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурах банкрутства // Вісник господарського судочинства. - 2005. - №2. - С. 34-40.

3. Бутирський А.А. Особливості задоволення вимог окремих кредиторів у процедурі банкрутства // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 358-366.

4. Бутирський А.А. Спростування угод у процедурах банкрутства як засіб відновлення платоспроможності боржника // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 398-404.

5. Бутирський А.А. Правове регулювання відмови від виконання договорів боржника у процедурах банкрутства // Вісник господарського судочинства. - 2005. - №6. - С. 154-159.

6. Бутирський А.А. Правова природа засобів відновлення платоспроможності боржника // Вісник господарського судочинства. - 2006. - №3. - С. 190-196.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій та семінарів

1. Бутирський А.А. Порушення провадження у справі про банкрутство // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Економічно-правовий та соціально-психологічний аспекти ефективного підбору та використання кадрового потенціалу в умовах ринкових перетворень" (м. Чернівці, 28 квітня 2004 р.). - Чернівці, 2004. - С. 30-34.

2. Бутирський А.А. Про деякі проблемні питання, що виникають при введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів // Санація та банкрутство. - 2004. - №1. - С. 51-54.

3. Бутирський А.А. Податкові органи як кредитори у справах про банкрутство // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку" (м. Київ, 20-25 квітня 2005 р.). - Київ, 2005. - С. 42-44.

4. Бутирський А.А. Правове регулювання мораторію та заліку у процедурах банкрутства за законодавством США // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Дні науки '2005". (м. Дніпропетровськ, 15-27 квітня 2005 р.). Том 28. Юридичні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 69-71.

5. Бутирський А.А. Про деякі проблемні питання, що виникають при відмові керуючого санацією від виконання договорів боржника // Матеріали Всеукраїнського семінару-практикуму з питань застосування законодавства про банкрутство (м. Севастополь, 12-13 травня 2005 р.). - Севастополь, 2005. - С. 62-63.

6. Бутирський А.А. Правовий аналіз інституту мораторію на задоволення вимог кредиторів у зарубіжних країнах: компаративний підхід // Санація та банкрутство. - 2005. - №3. - С. 148-154.

7. Бутирський А.А. Наслідки пропуску строку для пред'явлення кредиторських вимог // Тези доповідей Всеукраїнського семінару-практикуму з питань застосування законодавства про банкрутство (м. Харків, 23-25 листопада 2005 р.). - Харків, 2005. - С. 44-45.

8. Бутирський А.А. Засоби щодо відновлення платоспроможності боржника: історичний аспект // Санація та банкрутство. - 2005. - №4. ? С. 105-110.

9. Бутирський А.А. Присікальний строк для пред'явлення кредиторських вимог у процедурі банкрутства // Санація та банкрутство. - 2006. - №1. ? С. 112-116.

Анотація

Бутирський А.А. Правове регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Київський національний економічний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню правового регулювання заходів щодо відновлення платоспроможності боржника у процедурі банкрутства. Проаналізовано історичні передумови становлення згаданого інституту та зарубіжний досвід правового регулювання. Визначено і систематизовано заходи щодо відновлення платоспроможності боржника.

Досліджено інститути мораторію на задоволення вимог кредиторів, присікального строку, визнання угод недійсними та відмови від виконання договорів боржника. Визначено умови застосування зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі банкрутства. Розкрито зміст заходів санації та вдосконалено їх класифікацію. В роботі автором викладено теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ключові слова: неспроможність, банкрутство, заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів, присікальний строк, визнання угод недійсними, відмова від договорів, зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аннотация

Бутырский А.А. Правовое регулирование мероприятий по восстановлению платежеспособности должника. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2007.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правового регулирования мероприятий по восстановлению платежеспособности должника.

В первом разделе автором определена правовая природа указанных выше мероприятий, рассмотрены существующие классификации, на основе чего дано собственное определение мероприятий по восстановлению платежеспособности должника и усовершенствовано их классификацию. Автором предложено следующую классификацию мероприятий по восстановлению платежеспособности должника: мероприятия, направленные на создание благоприятных условий для восстановления платежеспособности должника; мероприятия, предусмотренные ст. 18 Закона Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признании банкротом"; мероприятия, направленные на погашение требований кредиторов.

Также автором исследовано исторические условия становления института мер по восстановлению платежеспособности должника и проанализировано зарубежное законодательство на примере США, Франции, Англии, Германии и России.

Во втором разделе диссертант исследует мероприятия по восстановлению платежеспособности должника, направленные на создание благоприятных условий для восстановления платежеспособности должника, а именно: мораторий на удовлетворение требований кредиторов, пресекательный строк, признание сделок должника недействительными и отказ от договоров должника. Обусловлена необходимость установления положения, согласно которому требования кредиторов, которые заявлены после окончания срока, установленного ч. 1 ст. 14 Закона Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признании банкротом", рассматриваются судом в процедуре ликвидации. Автором определены условия, при которых возможно признание недействительными сделок должника и предложено предоставить управляющему санацией оспаривать не только сделки должника, но и его действия. Также усовершенствован порядок отказа от договоров должника.

В третьем разделе автор исследует меры санации, на основе чего предлагает собственную классификацию указанных мер, а также анализирует такие способы погашения денежных требований, как зачет встречных однородных требований, отступное и новацию.

Меры санации диссертантом классифицированы следующим образом: меры санации, которые предусмотрены абзацами 5-8 ч. 1 и ч. 2 ст. 18 Закона Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признании банкротом"; меры санации производственного характера; меры санации, которые осуществляются при непосредственном участии государства; меры санации при участии банков; меры санации, которые связаны с обращением ценных бумаг.

Далее диссертант рассмотрел и выделил составные реструктуризации предприятия. Также автором установлено, что природа плана санации законодателем не определена, что есть недостатком указанной нормы права, в связи с чем предлагается рассматривать план санации как многостороннее соглашение, из которого вытекают права и обязанности кредиторов, должника и инвестора.

В этом разделе также рассматриваются такие мероприятия, как зачет встречных однородных требований, отступное и новация.

Автор отмечает, что зачет встречных однородных требований может применяться в процедуре банкротства лишь в том случае, если они возникли в один период (в ходе одной и той же процедуры банкротства или до момента возбуждения дела о банкротстве), а само погашение требований кредиторов путем зачета встречных однородных требований возможно лишь пропорционально, в пределах одной очереди кредиторов, и при условии погашения требований кредиторов предыдущих очередей. Только такой зачет не будет нарушать права и интересы других кредиторов. Также зачетом могут быть прекращены только те требования, которые включены в реестр требований кредиторов.

Ключевые слова: несостоятельность, банкротство, мероприятия по восстановлению платежеспособности должника, мораторий на удовлетворение требований кредиторов, пресекательный строк, признание сделок должника недействительными, отказ от договоров должника, зачет встречных однородных требований.

Summary

Butyrskiy А.А. Legal Regulation of Measures on Restoration Payment of the Debtor. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of the candidate of juridical sciences by speciality 12.00.04 - Economic Law; Economic-Procedural Law. - Kiev national economic university of Vadim Hetman. - Kiev, 2007.

The dissertation is devoted to research of legal regulation of measures on restoration payment of the debtor in procedure of bankruptcy. The historical preconditions establishment of institute of measures concerning restoration payment of the debtor is investigated and the foreign experience of legal regulation is analyzed. Are certain and the measures on restoration payment of the debtor are systematized.

...