проведено комплексний аналіз чинної нормативно-правової бази, вітчизняних та зарубіжних наукових джерел за темою дослідження й визначено його основні напрями;

запропоновано інноваційну модель державного регіонального моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами, орієнтовану на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне використання ресурсів системи охорони здоров'я;

удосконалено:

дефініцію терміна категорійно-понятійного апарату державного управління “державне прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами” як науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку сфери охорони здоров'я, окремих галузей економіки, що пов'язані з виробництвом лікарських засобів, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому;

підходи до державного регіонального моніторингу забезпечення лікарськими засобами населення (системність аналізу всієї сукупності об'єктів моніторингу при унікальності кожного об'єкта спостереження, неупередженість інтерпретації та оцінювання, синтез якісно-кількісної інтерпретації результатів) на сучасному етапі реформування галузі охорони здоров'я України;

повне забезпечення ліками громадян з окремими захворюваннями та певних соціальних груп населення згідно з чинним законодавством;

доступність медикаментів для населення в роздрібній торгівлі, наявність широкої мережі аптек, перш за все в сільській місцевості, з доступними цінами на ліки;

достатнє забезпечення лікарськими препаратами всіх державних та комунальних закладів охорони здоров'я на основі державного прогнозування.

У розділі аналізується чинна процедура державного прогнозування, що визначається Законом України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ. Зазначається, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2005 р. № 927 Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2006 рік у жодній з десяти складових свого змісту не визначає прогноз щодо стану суспільного здоров'я взагалі та забезпечення лікарськими засобами зокрема.

Обґрунтовано основні принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: цілісності, об'єктивності, науковості, гласності, самостійності, рівності. Правовою основою державного прогнозування та розроблення програм економічного й соціального розвитку України є Конституція України (254к/96-ВР), інші закони України та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Аналіз літературних джерел (Г. Атаманчук, В.Д. Бакуменко, В.М. Князєв, Ю.П. Сурмін) свідчить, що практика державного будівництва висуває завдання, які дуже складно вирішити, застосовуючи колишні методологічні підходи. Саме до таких завдань можна віднести й державне управління забезпеченням населення лікарськими засобами, складовою якого є державне прогнозування у сфері охорони здоров'я.

Доведено, що управління процесами і трансформаціями в системі державного прогнозування потреб населення в лікарських засобах та впливу медико-соціальних чинників на цей процес як у структурному, так і у функціональному плані є частиною загального управлінського поля і разом з тим має внутрішні галузеві функціональні структури.

Науково обґрунтована необхідність дотримання в соціальному прогнозуванні принципів системності, узгодженості, варіантності, неперервності, верифікації та рентабельності. Доводиться доцільність застосування як наукової методики для дисертаційного дослідження нормативного прогнозування, оскільки воно дає можливість визначити шляхи і строки досягнення певних станів об'єкта прогнозування в майбутньому за допомогою активного впливу суб'єкта управління, а також оцінити можливі потреби в ресурсах і організаційних заходах для цього.

Доводиться необхідність урахування всіх суспільних потреб і чинників, що впливають на прогнозування вироблення певного обсягу лікарських засобів, отримання повного уявлення про медико-соціальні проблеми з метою ефективного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами з урахуванням його реальних потреб.

Аналіз наукових джерел дав змогу визначити основні соціальні чинники, що значно впливають на державне прогнозування забезпечення лікарськими засобами.

У розділі зазначається, що виробництво лікарських засобів - галузь, яка має суттєві особливості, що утруднюють стимулювання її розвитку з боку держави.

Запропоновано структуру алгоритму управлінської діяльності з оцінки впливу соціальних чинників на забезпечення населення лікарськими засобами (див. рисунок), основою якого є кумулятивні прогнозування й передбачення потенційних впливів, стратегії розвитку державної політики щодо надання доступної та якісної медичної допомоги.

Як свідчить аналіз наукової літератури з досліджуваної теми, методологічні й практичні проблеми запровадження державного прогнозування впливу медико-соціальних чинників на забезпечення лікарськими засобами в Україні науковцями вивчалися побіжно, тому поза їх увагою залишилися деякі складові. З огляду на це визначено основні напрями наукового дослідження:

інформаційна база даних та методів державного прогнозування;

науково-практичні засади державного управління забезпеченням населення лікарськими засобами;

основні медико-соціальні чинники як науково-практичні джерела щодо складання державного прогнозу забезпечення населення лікарськими засобами;

інформаційно-програмне забезпечення прийняття управлінських рішень щодо задоволення потреб населення в лікарських засобах;

обґрунтування й розробка моделі державного регіонального моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами, орієнтованої на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне використання ресурсів системи охорони здоров'я.

У другому розділі - “Інформаційна база даних та методів прогнозування як інноваційна стратегія контролю витрат і ефективного розподілу ресурсів в системі охорони здоров'я України” - узагальнено результати аналізу нормативно-правових основ і стану інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління та прогнозування обсягу виробництва ліків, висвітлено та критично оцінено досвід формування регульованого фармацевтичного ринку для задоволення потреб населення в ліках.

У розділі визначено, що надзвичайно високі вимоги до якості державного прогнозування в галузі охорони здоров'я зумовлені унікальністю здоров'я людини як суспільного і разом з тим особистого блага. З огляду на це здоров'я людини стає одним з найбільш ефективних інструментів управління в цій галузі Виявлено, що підвищення доступності та якості медичної допомоги на основі впровадження науково обґрунтованої системи забезпечення населення України лікарськими засобами сприятиме досягненню оптимальної якості його життя, що, зрештою, є стратегічною метою перетворень в економічній, політичній та соціальній сферах життєдіяльності суспільства.

Якщо відповідно до законів системного аналізу галузь охорони здоров'я та сферу виробництва й розподілу медикаментів вважати внутрішнім середовищем щодо державного управління забезпеченням населення лікарськими засобами, то суспільство, державне й громадське управління життєзабезпеченням населення утворить зовнішнє середовище цієї кластерної системи. Суспільство є багатовимірною системою, а його функціонування можна вважати важкопрогнозованим процесом.

Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення в практиці державного управління такого терміна категорійно-понятійного апарату, як “державне прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами”. лікарський державний прогнозування моніторинг

Результати семантичного аналізу визначення вищезазначеного поняття, а також урахування методологічних підходів до його трактування вітчизняними науковцями (В.М. Князєв, 2002; В. Бакуменко, 1999 та ін.) стали основою для якісного вдосконалення його теоретичного трактування та уточнення сутності.

Це дало змогу запропонувати більш точне тлумачення поняття “державне прогнозування забезпечення населення лікарськими засобами” як науково обґрунтованого передбачення напрямів розвитку сфери охорони здоров'я. Цей прогноз є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії й прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання процесу забезпечення лікарськими засобами населення України.

Досліджено необхідність модернізації інформаційно-програмної підтримки прийняття управлінських рішень при формуванні ринку фармацевтичних послуг. Застосування економетричних методів при прогнозуванні обсягів виробництва ліків дає змогу надавати інформацію через певні проміжки часу у встановленій формі, проводити діагностику і контроль моніторингу, забезпечувати постійне підвищення кваліфікації персоналу, успішно функціонувати локальним довідково-керуючим системам з метою оптимізації стратегічних рішень, маркетингових пошуків, формування ефективних управлінських рішень тощо. Система інформування має забезпечити необхідною інформацією органи державного управління охороною здоров'я для розробки рішень відносно виробництва ліків і лікарських засобів в Україні й закупівлі медичних препаратів за кордоном.

Наголошується на тому, що створення інформаційних систем, інформаційних технологій - це глобальний процес, пов'язаний з кардинальними змінами структури й характеру світового соціально-економічного розвитку. Світова історія доводить, що інформатизація - це об'єктивний і закономірний стан, що має бути характерним для будь-якого суспільство, якщо воно стало на шлях інтенсивного розвитку. І тому в Україні вже розробляються варіанти концепції інформатизації.

У процесі дослідження визначено складові державної політики щодо ефективної інформаційної підтримки процесу державного управління забезпеченням лікарськими засобами:

введення правових і господарських норм для функціонування системи інформування;

розробка й затвердження базових стандартів, які регламентують форму подання й способи збирання, обробки та передачі інформації;

надання комп'ютерної освіти фахівцям у галузі охорони здоров'я;

створення відповідної інфраструктури для функціонування інформаційних систем у сфері охорони здоров'я;

розробка й формування ринку інформаційних продуктів щодо державного управління забезпеченням лікарськими засобами;

використання всіх видів управління й вільного ринку з метою створення умов для розвитку інформаційних технологій;

задоволення потреб споживачів в інформації щодо інформаційних систем;

забезпечення взаємодії міжнародної мережі зв'язку з інформативними системами;

широке використання нових систем масового інформаційного обслуговування (електронне урядування);

формування конкурентного середовища для розробки й отримання кращих інформаційних систем.

Показано, що використання принципів Європейського Союзу в практиці державного регулювання фармацевтичного сектора сприяє прискоренню інтегрування України в європейський ринок, підвищенню якості й конкурентоспроможності української продукції, що відображено в Постанові Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 244 “Про заходи щодо поетапного запровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, міжнародних та Європейських стандартів”.

Установлено, що основними причинами незадовільного стану забезпечення населення України лікарськими засобами і гальмування реформи національної системи охорони здоров'я є:

наявні в чинному законодавстві численні колізії, а саме підхід до законодавчого врегулювання такої важливої стратегії контролю за витратами в секторі медичного обслуговування, як визначення базового пакету медичних послуг, що мають надаватися громадянам безоплатно за рахунок публічних джерел фінансування:

несприяння процесу пріоритизації та послідовності в розробці державної політики в галузі охорони здоров'я, що базується на acquis communautairе;

відсутність розрахунків витрат унаслідок застосування різних підходів до реалізації раціональної фармацевтичної політики, що мають слугувати аргументами, необхідними уряду для прийняття політичних рішень;

брак інформації про вплив заходів на громадськість та приватний сектор щодо необхідних змін у медичних інституціях, управлінні та виробничих процедурах фармацевтичного сектора;

відсутність кількісного вимірювання впливу соціальних чинників на бюджетні витрати на охорону здоров'я щодо забезпечення лікарськими засобами (або відповідні регіональні й місцеві бюджети), а також фінансування потреб фармацевтичних компаній.

У третьому розділі - “Державний регіональний моніторинг чинників соціальної динаміки - базис прогнозування забезпечення лікарськими засобами населення України” - доведено необхідність розвитку технологій державного моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами для здійснення якісних перетворень у системі державного управління охороною здоров'я в Україні. Виявлено й розкрито основні принципи розробки моніторингу забезпечення потреб населення в лікарських засобах, запропоновано удосконалити нормативно-правові засади та оптимізувати механізми управління цим процесом, обґрунтовано концептуальний підхід до запровадження комплексної моделі державного регіонального моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами з урахуванням чинників соціальної динаміки.

Узагальнення результатів системного аналізу літературних джерел та набутого практичного досвіду свідчить про необхідність оновлення технологій державного моніторингу відповідно до Міжгалузевої комплексної програми “Здоров'я нації” на 2002-2011 роки, оскільки існуюча технологічна база не може бути визнана досконалою.

Зазначається, що національна система моніторингу забезпечення населення України лікарськими засобами може бути визначена як одна з ключових складових підсистем Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення, що впливає на формування та реалізацію державної політики у сфері виробництва, державного регулювання та контролю виробництва лікарських засобів. Але моніторинг впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами в Україні можна вважати основою новітньої політики ефективного використання ресурсів Української держави. Створення державної системи моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами вже розпочалося. Законом України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р. чітко визначено системну організацію національної фармацевтичної галузі та сфери споживання лікарських засобів, її правові засади, технології оцінювання, національні й галузеві стандарти. Цей законодавчий акт втілив ідеї Конституції України та інших нормативно-правових актів України, в яких визначено якість і безпеку лікарських засобів як один з пріоритетних напрямів державної політики в галузі охорони здоров'я і складову національної безпеки країни.

У розділі акцентується увага на тому, що з точки зору еволюції систем охорони здоров'я актуальним стає розвиток концепції самостійного лікування в країнах Центральної і Східної Європи. Національні системи охорони здоров'я, як і все суспільне життя, в цих країнах перебували під впливом загальної орієнтації політичної системи, що панувала в цьому регіоні до кінця 80-х рр. ХХ ст. Провідна роль держави в системі соціального забезпечення була характерною для країн соціалістичного табору. Це означало, що держава піклувалася про здоров'я кожної людини й надавала медичну допомогу в разі хвороби. Хоча на практиці поряд з державною системою в цих країнах, в тому числі і в Україні, існувала практика самостійного лікування й піклування пацієнтів про власне здоров'я, офіційно роль індивіда у вирішенні проблем, пов'язаних зі здоров'ям, не визнавалася.

Таким чином, споживачі 90-х рр. поступово звикають до змін у соціальному забезпеченні, що запроваджуються урядами, в тому числі українським. З точки зору органів охорони здоров'я сприйняття концепції самостійного лікування й піклування про власне здоров'я відповідає не тільки бажанню громади “управляти” власним здоров'ям, а й необхідності утримувати видатки на суспільні потреби на раціональному рівні. У цілому для держави важливо уникнути необов'язкового фінансового тиску й зосередитись на вирішенні більш невідкладних проблем охорони здоров'я.

Усе це в широких масштабах стимулювало впровадження інноваційних медичних технологій, зміцнення організаційних основ здійснення фармацевтичної діяльності, розвиток нових технологій оцінки впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами. Актуальність наведених проблем значно підвищилася внаслідок інформатизації, комп'ютеризації вітчизняних закладів охорони здоров'я. Це привело до змін саме управлінської та технологічної складових забезпечення лікарськими засобами, ефективного державного моніторингу цього процесу.

Необхідність технологізації моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами зумовлена також демократизацією управління галуззю охорони здоров'я, набуттям нею суспільно-державного характеру, переходом від адміністративного управління працівниками сфери забезпечення лікарськими засобами до управління змістом та якістю системи забезпечення лікарськими засобами, регулювання правових основ саморозвитку цієї галузі медичної діяльності в Україні.

Установлено, що технологізації моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами передували зміни завдань діяльності закладів охорони здоров'я в Україні, широка диференціація медичних послуг, що орієнтовані на попит.

У розділі наголошується на тому, що зміна статусу суб'єктів медичної діяльності стала додатковим стимулом дослідження актуальності технологізації моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами. Поряд з державними у 1990-х рр. почали активно діяти недержавні фармацевтичні заклади на асоціативних, кооперативних засадах. Державна система забезпечення лікарськими засобами має доповнюватись системою моніторингу забезпечення лікарськими засобами, що підтримується громадськими організаціями, політичними партіями, вітчизняними та іноземними фондами.

З огляду на викладене з'ясовано, що в цілому вибір технології моніторингу впливу чинників соціальної динаміки зумовлюється системністю аналізу всієї сукупності об'єктів моніторингу при унікальності кожного з них; об'єктивністю інтерпретації та оцінювання; визначеністю заданої періодичності спостереження; синтезом якісно-кількісної інтерпретації результатів моніторингу; єдністю зовнішнього та внутрішнього аспектів моніторингу; поступальністю та збільшенням обсягів прогнозування.

Запропоновано використовувати в державному моніторингу забезпечення лікарськими засобами такі інноваційні технології: маркетингу; проектування стратегій, цілей, завдань, очікуваних результатів та процедур їх діагностування; проектування, розробки, апробації та стандартизації засобів контрольно-оцінної діяльності; моніторингу, аналізу, інтерпретації, прогнозу та надання рекомендацій, а також технологію наскрізного аналізу, прогнозу та управління в рамках державної системи управління якістю.

Ставиться акцент на тому, що на регіональному рівні фокусуються всі проблеми, що є загальними для охорони здоров'я в Україні. У зв'язку з цим доцільно покласти вирішення основних завдань моніторингу впливу соціальних чинників на забезпечення лікарськими засобами саме на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, оскільки відповідно до чинного законодавства саме вони здійснюють державну політику у сфері забезпечення лікарськими засобами і контроль за нею, а також за дотриманням нормативно-правових актів про забезпечення лікарськими засобами населення незалежно від форми власності і підпорядкування закладів охорони здоров'я та аптек.

У розділі всебічно обгрунтовується модель збирання та обробки даних для регіонального моніторингу впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами, зосереджується увага на таких важливих заходах:

вибираються регіональні центри, в яких узагальнюється інформація згідно з економічними зонами та укладаються договори на виконання роботи;

на ім'я голів держадміністрацій розсилаються однакові опитувальники із супровідним листом Міністра охорони здоров'я або його заступників;

у листі вказується регіональний центр обробки інформації, куди має бути направлений заповнений опитувальник на паперовому та магнітному носіях, та терміни подання інформації;

на основі поданих матеріалів готується аналітична міжрегіональна доповідь згідно з економічними зонами (наприклад Східний регіон, Західний регіон, окремі області тощо);

МОЗ ініціює соціологічне дослідження з наведених проблем, результати якого включаються в національну доповідь.

У результаті дослідження виявлено, що однією з головних характеристик моніторингу впливу соціальних чинників на забезпечення лікарськими засобами має стати постійно діючий режим його функціонування, коли інформацію щодо фактичного забезпечення ліками кожного громадянина України можна буде отримати в будь-який момент часу. Це дасть змогу підвищити об'єктивність контролю якості дотримання державних та галузевих стандартів щодо забезпечення лікарськими засобами на різних рівнях надання медичної допомоги. Органи управління охороною здоров'я матимуть додаткові засоби та організаційні механізми, за допомогою яких можна буде отримати необхідну інформацію щодо якості та ефективності діяльності медичних і фармацевтичних закладів, здійснити її аналіз та визначити відповідні управлінські рішення й впливи, які сприятимуть прискоренню реформування галузі охорони здоров'я в Україні.

Результати наукового дослідження дали змогу визначити напрями удосконалення організаційного та економічного механізмів державного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами та запропонувати для їх реалізації дієві організаційні й законодавчі заходи.

ВИСНОВКИ

У дисертації на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування пріоритетного впливу чинників медико-соціальної динаміки на організаційні та економічні механізми державного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки та внести певні пропозиції.

1. Ретроспективний аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правової літератури підтверджує, що теоретичні й концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам досліджуваної проблематики. Узагальнюючі наукові праці з теми дослідження відсутні. Це зумовлює необхідність проведення системного аналізу впливу чинників соціальної динаміки на державне управління забезпеченням населення України лікарськими засобами.

2. Досліджено, що на формування негативних змін стану здоров'я населення України значно впливає нераціональна фармацевтична політика, а також недосконала з адміністративного та економічного поглядів модель системи забезпечення лікарськими засобами. В нових економічних умовах вона виявилася неефективною і спричинила зменшення доступності медичної допомоги для широких верств населення, різке погіршення якості фармацевтичних послуг при недостатній орієнтації на принцип acquis communautairе й відсутності ефективного соціального прогнозування. Це вимагає переосмислення та суттєвих змін державної політики стосовно забезпечення ліками, її переорієнтації з урахуванням сучасних міжнародних підходів.

3. Установлено, що моніторинг впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами в Україні є основою новітньої політики ефективного використання ресурсів держави та однією зі ключових складових підсистем Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення, що впливає на формування та реалізацію державної політики у сфері виробництва, державного регулювання та контролю виробництва лікарських засобів й потребує формування відповідної структури в цій службі.

4. Основними науково-практичними джерелами формування державного прогнозу забезпечення населення лікарськими засобами є:

рівень мінімальної заробітної плати;

державні витрати на охорону здоров'я на одного громадянина;

відсоток неофіційних платежів за послуги охорони здоров'я;

відсоток витрат домогосподарств на лікарські засоби у структурі всіх витрат на послуги охорони здоров'я;

відсоток населення, що перебуває у вікових межах першої та другої дезадаптації.

5. Обґрунтовано, що державне управління забезпеченням населення лікарськими засобами як ефективна діяльність держави з контролю за реалізацією єдиної державної політики щодо задоволення потреб спільноти в забезпеченні лікарськими засобам потребує інформаційно-програмної підтримки прийняття управлінських рішень при формуванні ринку фармацевтичних послуг. Застосування інноваційних економетричних методів та створення єдиної інформаційно-аналітичної бази при прогнозуванні обсягів виробництва ліків дасть змогу успішно функціонувати локальним довідково-керуючим системам з метою оптимізації стратегічних рішень, маркетингових пошуків, формування ефективних управлінських рішень.

6. З'ясовано, що прогнозування впливу соціальних чинників доцільне в тому разі, коли це реально позначається на прийнятті управлінських рішень. Оцінка впливу не є механізмом прийняття політичного рішення і не підміняє інші процеси й стратегії щодо покращання забезпечення лікарськими засобами. Сама по собі така оцінка пов'язана з витратами часу, людських і бюджетних ресурсів, тому вона має здійснюватися в такий спосіб, щоб визначити вирішальні чинники соціального впливу на сферу охорони здоров'я.

7. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб країни на сучасному етапі розвитку в ефективному розподілі та використанні ресурсів охорони здоров'я дає змогу запропонувати для втілення в практичну діяльність з метою вдосконалення сфери державного управління певні практичні рекомендації. Зокрема, з метою розвитку організаційно-економічних механізмів системи управління забезпеченням населення України лікарськими засобами на законодавчому рівні доцільним є:

внесення змін до ст. 49 Конституції з метою надання можливості ефективного регулювання обсягу державних гарантій щодо забезпечення громадян безоплатною медичною допомогою (через встановлення законом чи рішенням уряду базового пакету безоплатних медичних послуг, що передбачає й забезпечення лікарськими засобами), а також ефективного планування мережі державних і приватних фармацевтичних закладів;

упровадження національного переліку основних (життєво необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення та формулярної системи медикаментозного забезпечення медичною допомогою відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я із цих питань;

створення та забезпечення постійного функціонування систем моніторингу цін виробників та постачальників на основні (життєво необхідні) лікарські засоби та моніторингу показників доступності основних (життєво необхідних) лікарських засобів;

вжиття заходів щодо запровадження Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями механізму регулювання граничних рівнів оптових і роздрібних торговельних надбавок на основні (життєво необхідні) лікарські засоби.

Саме ці заходи мають уможливити легітимне практичне застосування проаналізованих у дисертаційному дослідженні та підтверджених досвідом більшості європейських країн управлінських стратегій, спрямованих на покращання забезпечення населення України лікарськими засобами, належний контроль за витратами, ефективний розподіл ресурсів галузі охорони здоров'я та, що є найважливішим, на підвищення якості й доступності медичного обслуговування населення України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скляренко В.Є. Визначення статистичних залежностей прогнозних показників від окремих факторів при споживанні та виробництві лікарських препаратів // Статистика України. - 2005. - № 4 (31). - С. 33-36.

2. Скляренко В.Є. Системний підхід при формуванні державної політики щодо виробництва та споживання фармацевтичних препаратів // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. - Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 8. - С. 151-156.

3. Скляренко В.Є. Удосконалення механізмів державного регулювання виробництва лікарських засобів в Україні відповідно до суспільних потреб // Державне управління: теорія і практика: Електронне наук. фахове вид. - 2005. - № 2

4. Скляренко В.Є. Прогнозування виробництва ліків для сімейної медицини // Сімейна медицина. - 2004. - № 3 (9). - С. 29.

5. Скляренко В.Є. Прогнозування обсягу виробництва кровозамінників // Ювілейний VIII з'їзд Всеукраїнського Лікарського Товариства 21-22 квітня 2005 р., присвячений 15-річчю організації: Тези доп. - К., 2005. - С. 500-501.

6. Скляренко В.Є. Прогнозування обсягу виробництва психоневрологічних лікарських засобів // Медична інформатика 2005: Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф., 16-17 трав. 2005 р. - Т., 2005. - С. 29-31.

АНОТАЦІЇ

Дисертація присвячена вирішенню завдання щодо науково-практичного обґрунтування пріоритетного впливу чинників медико-соціальної динаміки на організаційні та економічні механізми державного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами та розробки інноваційної моделі регіонального моніторингу цього процесу як складової ефективного прогнозування обсягу виробництва ліків з метою підвищення якості та доступності медичної допомоги.

Конкретизовано сутність механізмів державного управління забезпеченням населення лікарськими засобами та запропоновані методи прогнозування виробництва ліків і лікарських засобів за допомогою економічного моделювання.