Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Автореферат

Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Кучанська Лариса Степанівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

СТРЕЛЬЦОВ Євген Львович,

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова,

проректор з навчальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ОСАДЧИЙ Володимир Іванович,

Національна академія внутрішніх справ України,

начальник кафедри теорії кримінального права;

кандидат юридичних наук, доцент

Чугуников Ігор Іванович,

Одеська національна юридична академія,

декан судово-адміністративного факультету.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська державність за роки своєї незалежності вже набула незворотній та нездоланний характер. Досягнення цього ставить наступні достатньо складні завдання нашого розвитку. Одним з таких, мабуть, найбільш складних напрямків, є подальше вдосконалення демократії, розвиток прав і свобод людини, ствердження загальнолюдських та вітчизняних основ моральності в суспільстві, збереження особистої моралі кожною людиною. Але ті значні зміни, які відбуваються у світі у зв'язку з процесами глобалізації, перманенті реформи, які проводяться у нашому суспільстві, уточнення або зміна ідеологічних пріоритетів та цінностей, призводить до певної невизначеності як основ суспільної моральності, так і особистої моралі, що за останні часи дуже часто негативно проявляється в нашому суспільному житті. Взагалі можливо зазначити, що проблема захисту духовних та моральнісних підвалин суспільства, моралі кожної людини може бути віднесене до найбільш важливих аспектів державної політики з питань національної безпеки.

Про серйозну занепокоєність органів державної влади станом моральності в суспільстві свідчить ціла низка нормативних актів, прийнятих тільки в останні роки, у тому числі: Закон України від 14 червня 2003 р. “Про основи національної безпеки України”, Закон України від 20 листопада 2003 р. “Про захист суспільної моралі”, Укази Президента України: від 27 квітня 1999 р. “Основні напрями розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України”, від 15 березня 2002 р. “Про невідкладні додаткові заходи щодо здійснення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя”, від 4 лютого 2003 р. “Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві”, від 24 листопада 2005 р. “Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства” тощо. Складність цієї ситуації потребує не тільки правового регулювання, а й правового, в тому числі кримінально-правового, захисту основ суспільної моральності.

Діючий Кримінальний кодекс (далі КК) України, враховуючи складність такого положення і необхідність більш ефективного правового захисту, повернувся, в певній мірі, до традицій, які існували раніше, коли злочини проти моральності мали самостійний статус у системі Особливої частини. Але такий підхід вітчизняного законодавства викликає необхідність подальшого наукового дослідження цієї групи злочинів у історичній ретроспективі та у сучасний час, порівняльно-правовій площині з метою більш детального дослідження широкого кола питань як власного досвіду, так і з корисного досвіду щодо регламентації відповідальності за злочини проти моральності у зарубіжних країнах. злочин кримінальний мораль закон

Потрібно відмітити, що проблемам кваліфікації злочинів проти моральності, розмежування цих суспільно-небезпечних діянь з суміжними складами у кримінально-правовій літературі приділялася і приділяється досить чільна увага, зокрема в працях таких українських та зарубіжних вчених, як М.М.Абрашкевич, Ю.М.Антонян, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.М.Броннер, В.О.Владимиров, П.А.Воробей, С.Б.Гавриш, В.О.Глушков, В.Г.Грищук, А.А.Габіані, І.М.Даньшин, С.Ф.Денисов, Т.А.Денисова, В.П.Ємельянов, М.А.Єфімов, В.О.Іваненко, О.М.Костенко, В.П.Лановенко, Ч.Ломброзо, В.І.Лебеденко, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, А.А.Музика, В.І.Осадчий, В.О.Навроцький, О.В.Наден, Ю.Є.Пудовочкін, В.М.Попович, А.Плешаков, В.М.Смітієнко, А.А.Станська, В.В.Сташис, Є.Л.Стрельцов, І.А.Топольськова, Є.В.Фесенко, В.Л. Чубарєв, С.В.Шлик, С.Щерба, Н.С.Юзікова, С.С.Яценко та ін. Треба додати також, що наукові дослідження у зазначеній сфері у останні часи значно активізувалися. Були захищені кандидатські дисертації А.В.Ландіною “Кримінально-правова охорона моральності в Україні” (2005 р.), Н.О.Горб “Наруга над могилою: Кримінально-правовий та кримінологічний аналіз” (2005 р.), П.П.Сердюком “Кримінологічні та кримінально-правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості” (2005 р.), О.П.Рябчинською “Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості” (2003 р.), В.В.Вітвицькою “Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх” (2002 р.).

Слід також підкреслити, що категорії “мораль” та “моральність” неодноразово виступали об'єктом дослідження з загальнотеоретичних, філософських та етичних позицій. Ця проблематика знайшла відображення у працях В.О.Бачиніна, М.В.Ведяхіна, В.Т.Ганжина, Г.Гегеля, О.Г.Дробницького, А.І.Некрасова, С.М.Пласкіна, Є.О.Позднякова, В.О.Рукавишнікова, Н.В.Рибакової, Є.Ю.Соловйова, О.К.Ульодова, Ю.Хабермаса, Л.Хельмана, Я.Шаппа, К.О.Шварцмана, П.Естер та ін.

Зусиллями цих вчених сформоване достатньо солідне теоретичне підгрунтя, на базі якого може будуватися кримінальна правова охорона моральності. Однак на системному рівні злочини цієї групи ще не досліджувалися, проте саме цей підхід дозволяє реформувати законодавчі дефініції щодо деяких злочинів проти моральності з метою позбавлення певного перетинання їх ознак як між собою, так і з ознаками інших видів злочинів; правильно вирішити питання щодо розмежування злочинів проти моральності з іншими злочинами, а також кваліфікації за сукупністю злочинів; проаналізувати техніко-юридичні та змістовні компоненти окремих складів злочинів проти моральності з позицій виявлення прогалин правового регулювання, колізій кримінально-правових норм, адекватності відображення системою діючих складів злочинів реальної кримінологічної обстановки в країні тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова № 1251-20 від 24.04.2006 р. “Наукове забезпечення розслідування, кваліфікації та попередження злочинів”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний кримінально-правовий аналіз злочинів проти моральності, розроблення на його основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства в зазначеній сфері та підвищення ефективності кримінально-правових заходів охорони моральності від злочинних посягань.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

-провести ретроспективний аналіз відповідальності за злочини проти моральності;

- провести порівняльно-правовий аналіз системи злочинів проти моральності за національним та зарубіжним кримінальним законодавством;

- визначити поняття моральності як об'єкта кримінально-правової охорони;

- провести системний аналіз сучасних злочинів проти моральності;

- виявити проблеми забезпечення кримінально-правової охорони моральності в Україні;

-підготувати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення статей кримінального закону, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти моральності, з метою підвищення ефективності захисту моральності в Україні.

Об'єктом дослідження є система злочинів проти моральності за кримінальним правом України.

Предмет дослідження - підстави і умови криміналізації такіх суспільно небезпечних діянь, статті вітчизняного (ст.ст. 297-304 КК України) та зарубіжного законодавства, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти моральності, низка міжнародних та вітчизняних нормативних актів, положеннями яких забезпечується охорона моральності.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дисертаційного дослідження, з урахуванням особливостей його об'єкта і предмета, були використані наступні методи:

1) історичний метод використовувався при ретроспективному аналізі відповідальності за злочини проти моральності у вітчизняному кримінальному праві;

2) порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження законодавчої регламентації відповідальності за злочини проти моральності в кримінальному законодавстві Російської Федерації, Республіки Казахстан, Грузії, Литовської Республіки, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії, Данії, Швейцарії, Швеції, Китайської Народної Республіки, Голландії, Японії, Республіки Сан-Марино, штату Нью-Йорк;

3) метод системного аналізу використовувався як при дослідженні сукупності злочинів проти моральності у цілому, так і при характеристиці елементів і ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України;

4) догматичний (формально-юридичний) метод (заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права) використовувався при аналізі юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, а також при аналізі положень зазначених статей і визначенні змісту юридичних термінів, що в них вживаються.

Методологічною основою дисертаційної роботи виступають також загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії держави та права, соціології, філософії, етики, кримінології, кримінального права та інших юридичних наук.

Емпіричну базу дослідження складають 150 кримінальних справ цієї категорії (переважно ст. ст. 297, 302, 303 і 304), розглянутих судами м. Одеси та Одеської області за період з 2000 по 2006 рік.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням злочинів проти моральності на системному рівні. Внаслідок цього запропоновано розв'язання низки дискусійних теоретичних і практичних питань, а також сформульовані пропозиції щодо законодавчого корегування як системи цих злочинів у цілому, так і її окремих елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів та розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. У дослідженні відображені такі наукові положення:

вперше

запропоновано поняття видового об'єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, як моральнісних устоїв суспільства, під якими слід розуміти сукупність суспільних відносин, що забезпечують певний паритет (узгодження) інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні їх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки;

зроблено висновок, що моральнісні устої суспільства, які охороняються розділом ХІІ КК України, включають до себе три групи суспільних відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій, на які посягають злочини, передбачені ст. ст. 297-299 КК України: 2) моральнісні устої у статевій сфері (ст. ст. 301-303 КК); 3) моральнісні устої у сфері розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299; ст. 300; ч. 2 і 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304);

запропоновано доповнення системи злочинів проти моральнісних устоїв суспільства такими злочинами, як: 1) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); 2) посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 281 КК); 3) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст.. 155 КК); 4) розбещення неповнолітніх (ст. 156); 5) злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);

на підставі існуючих у теорії кримінального права принципів криміналізації діянь проаналізовано декриміналізацію проституції та зроблено висновок, що це поспішний та недостатньо аргументований крок, у зв'язку з чим пропонується доповнити КК ст. 302¹ “Заняття проституцією”;

зроблено висновок, що примушування, яке поєднано із застосуванням чи погрозою застосування насильства є конститутивною ознакою зґвалтування або задоволення статевої пристрасті неприродним способом, тому цю форму об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 303 КК з тексту закону треба виключити;

обґрунтовано положення про те, що сутність сутенерства головним чином полягає у звідництві для розпусти, яке вчинюється повторно з метою наживи, в зв'язку з чим запропоновано доповнити ст. 302 КК частиною четвертою відповідного змісту, а вказівку на сутенерство у ч. 1 ст. 303 та примітку 1 до ст. 303 КК скасувати;

зроблено висновок, що дії пов'язані із знищенням, руйнуванням або пошкодженням пам'яток - об'єктів культурної спадщини є злочином проти власності, відповідальність за який повинна передбачатися у межах розділу VI КК (шляхом його доповнення ст.194²);

запропоновано нову редакцію ч. 1 ст. 298 КК України, як „осквернення пам'яток - об'єктів культурної спадщини ...”

удосконалено:

критерії віднесення діянь до кола злочинів проти моральнісних устоїв суспільства;

критерії розмежування злочинів проти моральнісних устоїв суспільства з суміжними складами;

юридичну конструкцію окремих злочинів проти моральнісних устоїв суспільства;

набули подальшого розвитку:

окремі положення загальної концепція об'єкту злочину як суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність;

положення, згідно якого ані мораль, яка залягає у суб'єктивній площині та відображає внутрішній світ людини, ані моральнісні засади чи принципи, громадська чи суспільна моральність, які є специфічними засобами регулювання суспільних відносин, не можуть бути об'єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК;

ідея про необхідність розташування злочинів проти моральності у межах самостійного розділу КК та запропоновано його назву “Злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства”;

теза про зв'язок кримінальної відповідальності за жорстке поводження з тваринами з публічним характером цих дій та запропоновано нову редакцію ст. 299 КК;

порозуміння втягнення у злочинну чи іншу антигромадську діяльність як діяння, яке не може супроводжуватися мордуванням, катуванням, заподіянням тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, знищення або пошкодженням майна;

теза про те, що викрадення предметів, які знаходяться у місці поховання або на трупі, спрямовані на заподіяння шкоди не моральнісним устоям суспільства, а відносинам власності, у зв'язку з чим вказівку на цю форму об'єктивної сторони наруги над могилою з тексту ст. 297 КК пропонується виключити;

думка про те, що суспільна небезпека втягнення у злочинну діяльність набагато більша, аніж суспільна небезпека втягнення у пияцтво або у заняття жебрацтвом, у зв'язку з чим пропонується розподілити ст. 304 КК на дві: ст. 304 “Втягнення неповнолітніх у вчинення злочину” і ст. 304¹ “Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій”. У ст. 304¹ пропонується включити і таку форму об'єктивної сторони цього злочину як втягнення у бродяжництво.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального законодавства про злочини проти моральності можуть бути використані:

-у законотворчій діяльності при подальшому вдосконаленні чинного кримінального законодавства України;

- у правозастосовчій діяльності при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань відповідальності за злочини проти моральності, у слідчій та судовій практиці;

- у науково-дослідній діяльності з метою подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем систематизації та кваліфікації злочинів проти моральності;

-у навчальному процесі при викладенні навчальної дисципліни “Кримінальне право України”, при підготовці відповідних розділів науково-практичних коментарів кримінального законодавства, підручників, навчальних і методичних посібників.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на семи наукових та науково-практичних конференція, зокрема: 58-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2003 р.); 59-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (Львів, 2005 р.); 61-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції “Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання” (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній семинар “Боротьба зі злочинністю та права людини” (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні питання” (Одеса, 2006 р.)

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у шести статтях та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях. П`ять статтей опубліковані у наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок: основний текст - 193 сторінки, обсяг, що займає список використаних джерел і літератури (226 найменувань) - 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі викладено загальну характеристику роботи, актуальність теми дослідження, значущість наукової проблеми, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, його емпірична база, сформульовано наукову новизну та основні положення, що виносяться на захист, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводиться інформація щодо їх апробації.

Розділ 1. “Система злочинів проти моральності в історії кримінального права України” містить ретроспективний аналіз становлення та розвитку кримінального законодавства України про злочини проти моральності, а також генезису вітчизняної кримінально-правової доктрини щодо порозуміння та правил кваліфікації цієї групи злочинів.

У підрозділі 1.1. “Історія становлення та розвитку кримінального законодавства України про злочини проти моральності” зазначається, що першим законодавчим актом, який діяв на території України і яким передбачалася відповідальність за злочини проти моральності у їх сьогоднішньому порозумінні був Статут Великого Князівства Литовського в редакції 1588 р., де вони містилися у розділі чотирнадцятому “О воровстве всякого рода”. Однак перша спроба систематизації злочинів цієї групи пов'язана з Укладенням про покарання кримінальні та виправні 1845 р., яке передбачало самостійну главу “О преступлениях против общественной нравственности и нарушении ограждающих оную постановлений”. Цей законодавчий акт вперше у вітчизняному кримінальному праві встановив відповідальність за проституцію, хоча ця стаття застосовувалася рідко, а з прийняттям Статуту про покарання, які накладаються мировими суддями 1864 р., це діяння фактично було декриміналізовано. Самостійну главу “О нарушении постановлений о надзоре за общественной нравственностью” містило і Кримінальне Укладення 1903 р. Але не дивлячись на це, слід зазначити, що ані у законодавця, ані у кримінально-правової доктрини не було достатньо чітких уявлень про моральність як об'єкт кримінально-правової охорони, про що свідчить розташування багатьох статей про злочини такого роду в інших розділах та главах (зокрема, “поругание над погребенным”, “поругание публичных памятников”, “умышленное развращение нравственности детей”, “вовлечение родителями своих детей в какое-либо преступление” та інші).

КК радянських часів моральність як об'єкт кримінально-правової охорони окремо не виділяли, хоча і містили деякі статті про злочини цієї групи.

У діючому КК України 2001 р. законодавець, майже після сторічної перерви знов наділяє злочини проти моральності самостійним статусом. Однак, відокремлення в КК України 2001 р. злочинів, які аналізуються, в самостійний розділ обумовлено не тільки і не стільки даниною законодавчій традиції, скільки існуючим станом моральнісних устоїв суспільства, які на сучасному етапі розвитку держави потребують кримінально-правового захисту.

У підрозділі 1.2. “Формування кримінально-правової доктрини щодо злочинів проти моральності” надається аналіз теоретичних уявлень щодо юридичної природи злочинів проти моральності, а також юридичної характеристики та правил кваліфікації цих діянь, які панували у кримінально-правовій доктрині часів дії Укладення про покарання кримінальні та виправні та Кримінального Укладення, який дозволяє зробити висновок про те, що більшість з них не втратили своєї актуальності. Це, зокрема, трактовка злочинів проти моральності як діянь, що “подрывают этические устои общества”, критерії розмежування суто статевих злочинів та злочинів проти моральності у статевій сфері, майнових злочинів та осквернення (“поругания”) місць поховання, пам'ятників історії та культури як злочинів проти моральності та інше.

Розділ 2. “Злочини проти моральності у кримінальному законодавстві зарубіжних країн: порівняльно-правові аспекти” присвячено дослідженню системи злочинів проти моральності за КК інших держав та аналізу підходів зарубіжного законодавця до кримінально-правової оцінки діянь цієї групи.

У підрозділі 2.1. “Система злочинів проти моральності за кримінальним законодавством зарубіжних країн” аналізуються положення КК Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Грузії, Литовської Республіки, Франції, Іспанії, Данії, Швейцарії, КНР, Швеції, Голландії, Японії, Республіки Сан-Марино, ФРН, штату Нью-Йорк щодо регламентації злочинів проти моральності.

Зазначається, що якщо не враховувати особливості законодавчої техніки, різноманітність підходів національних КК до конструювання окремих складів злочинів та ін., мають місце певні спільні тенденції кримінально-правового регулювання щодо визначення кола цих діянь. Традиційно до цих злочинів відносяться дії, пов'язані з проституцією, розповсюдженням порнографічних матеріалів чи творів, що пропагують культ насильства та жорстокості. Але питання про юридичну природу цих діянь вирішується неоднозначно. Вони розглядаються і у якості посягань на народне здоров'я, і у якості злочинів проти громадського порядку чи порядку управління, і у якості статевих злочинів. Навіть у тих державах, КК яких передбачає самостійну главу чи розділ, присвячений охороні моральності, немає єдності щодо самої назви: за КК Голландії це злочини проти громадської моральності, за КК Японії злочини, які полягають в аморальності, а за КК Сан-Марино - злочини проти громадської моралі.

Система злочинів проти моральності, передбачена кримінальним законодавством України, є однією з найбільш повних та розвинутих. Цьому, безсумнівно, сприяло відокремлення моральності у якості самостійного об'єкту кримінально правової охорони. Разом з тим, аналіз кримінального законодавства країн світу, щодо зазначеної проблеми, дозволяє стверджувати, що вдосконалення цієї системи не тільки можливе, а й необхідне, і може здійснюватися шляхом: 1) доповнення розділу ХІІ КК України іншими складами злочинів, основним безпосереднім об'єктом яких є моральність; 2) певного корегування ознак об'єктивної сторони деяких злочинів проти моральності; 3) приведення санкцій статей, які передбачають відповідальність за злочини проти моральності у відповідність із справжнім ступенем небезпеки цих злочинних проявів.

Зазначається, що з усіх континентальних кримінальних кодексів, що аналізувалися, кримінальну відповідальність за проституцію передбачав тільки КК України. Дослідження цієї проблеми з позиції принципів криміналізації діянь призводить до висновку, що декриміналізація проституції, яка відбулася згідно Закону України від 12 січня 2006 р. є поспішним та недостатньо аргументованим кроком, у зв'язку з чим пропонується знов передбачити відповідальність за це діяння у кримінальному законодавстві України.

У підрозділі 2.2. “Покарання за злочини проти моральності за кримінальним законодавством зарубіжних країн” розглядаються санкції, які передбачають КК різних держав світу за злочини проти моральності.

Проведений аналіз відповідних положень дозволяє зробити висновок, що санкція основного складу створення або утримання місць розпусти і звідництва (ч. 1 ст. 302), передбачена кримінальним законодавством України, є надто м'якою (ч. 1 ст. 302 взагалі не передбачає позбавлення волі), особливо з урахуванням декриміналізації власне проституції і, мабуть, потребує суттєвого корегування.

Вивчення світового досвіду дозволяє зробити певні висновки і щодо оцінки національним законодавцем ступеня небезпеки дій, пов'язаних із втягненням неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність.

Пропонується диференціювати кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину та за втягнення їх в антигромадську діяльність, шляхом розподілу ст. 304 КК України на дві: ст. 304 КК України “Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність” і ст. 304¹ “Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій”.

Розділ 3. “Поняття та класифікації злочинів проти моральності за діючим кримінальним правом України” присвячений аналізу моральності як об'єкту кримінально-правової охорони, а також проблемам класифікації цієї групи злочинів.

У підрозділі 3.1. “Моральність як об'єкт кримінально-правової охорони” зазначається, що загальна концепція об'єкту злочину як суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, є достатньо обґрунтованою та цілком життєздатною у сучасних умовах, а тому відмовлятися від неї немає достатніх підстав.

Видовим об'єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК України, виступають моральнісні устої суспільства як певне поєднання сфери належного (моральнісні норми, принципи та правила поведінки) та сфери сущого (моральні установки конкретної особистості).

Моральнісні устої суспільства визначаються як сукупність суспільних відносин, які забезпечують певний паритет (узгодження) інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні їх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки.

На підставі критичного аналізу різноманітних позицій щодо об'єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, висловлених у кримінально-правовій літературі, а також літературі по філософії та етиці робиться висновок, що ні мораль, ні моральність не можуть виступати у цій якості.

Тому назву розділу ХІІ “Злочини проти громадського порядку і моральності” слід визнати не зовсім вдалою. У зв'язку з цим, пропонується використовувати термін “злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства”, який буде акцентувати увагу на тій обставині, що внаслідок вчинення діянь, передбачених ст. ст. 297-304 діючого КК, порушуються не моральнісні устої взагалі, а їх окремі сфери, що поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Відокремлення моральнісних устоїв суспільства у якості самостійного об'єкту кримінально-правової охорони викликає необхідність розташування відповідних злочинів у межах окремого розділу КК. Це дозволить, з одного боку, більш чітко розмежувати ці посягання із злочинами проти громадського порядку, здоров'я населення, статевими злочинами, а з іншого, підвищити ефективність захисту певних сфер моральнісних устоїв суспільства кримінально-правовими заходами.

Таким чином, злочини проти моральності пропонується визначити як передбачені КК України суспільно небезпечні діяння, вчинені суб'єктом злочину, які спрямовані на заподіяння шкоди певним сферам моральнісних устоїв суспільства.

У підрозділі 3.2. “Класифікація злочинів проти моральності” аргументується висновок, що моральнісні устої суспільства, які охороняються розділом ХІІ КК України, включають до себе три групи відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій; 2) моральнісні устої у статевій сфері; 3) моральнісні устої у сфері розвитку неповнолітніх. Звідси пропонується наступна класифікація злочинів, що аналізуються: 1) злочини проти моральнісних устоїв суспільства, які забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій (ст. 297-299 КК України); 2) злочини проти моральнісних устоїв суспільства у статевій сфері (ст. ст. 301-303 КК України); 3) злочини проти моральнісних устоїв суспільства у сфері розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299; ст. 300; ч. 2 і 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304).

Розділ 4. “Шляхи вдосконалення кримінального законодавства України щодо злочинів проти моральності” присвячений аналізу злочинів проти моральності на системному рівні та розробці певних заходів вдосконалення регламентації відповідальності за вчинення злочинів цієї категорії.

У підрозділі 4.1. “Перспективи розвитку системи злочинів проти моральності” на підставі системного підходу до аналізу цієї групи злочинів, а також порозуміння видового об'єкта цих посягань як моральнісних устоїв суспільства робиться висновок про те, що система цих діянь, передбачена розділом ХІІ КК України, є неповною і потребує певного удосконалення. До цієї системи можуть бути віднесені: 1) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); 2) посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК); 3) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК); 4) розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК); 5) злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК).

У підрозділі 4.2. “Шляхи вдосконалення законодавчих дефініцій щодо окремих злочинів проти моральності” зазначається, що системний підхід до аналізу сукупності злочинів проти моральності обумовлює необхідність певного законодавчого корегування не тільки на рівні системи в цілому, а й на рівні окремих її елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів, а також розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. Законодавче визначення специфічних ознак складів злочинів проти моральності перш за все повинно ґрунтуватися на правильному порозумінні безпосередніх об'єктів цих злочинів.

Так статева сфера включає до себе дві групи відносин, які охороняються кримінальним законодавством України: суспільні відносини, що забезпечують реалізацію права особи на статеву свободу та статеву недоторканість (мова йде про галузь приватних інтересів, тому й кримінальне переслідування ініціюється самим потерпілим) та моральнісні устої суспільства, що забезпечують трансформацію моральнісних норм і правил, схвалених суспільством у цю площину людських стосунків (мова йде про галузь публічного, тобто інтересах суспільства взагалі).

Такий підхід обумовлює віднесення до системи злочинів проти моральності діянь, передбачених ст. 155 та ст. 156 КК України

Викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі - це, на нашу думку, злочин не проти моральності, а проти власності. Тому вказівку на цю форму об'єктивної сторони наруги над могилою з тексту диспозиції ст. 297 КК України треба виключити. Якщо вилучення тих чи інших предметів не супроводжувалося діями, які містять у собі ознаки осквернення місць поховання чи трупу, вчинене потрібно кваліфікувати тільки як розкрадення. Викрадення. про яке йдеться у диспозиції ст. 297 КК України немає підстав зводити лише до крадіжки, оскільки вилучення можливе і в інших формах, зокрема, грабежу чи розбою. У випадках, коли незаконне заволодіння майном об'єктивно містить у собі і ознаки осквернення трупів чи місць поховання, що цілком усвідомлюється винним, вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів як розкрадення і наруга над могилою.

Визначення безпосереднього об'єкта знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини як певної сфери моральнісних устоїв суспільства, недостатньо погоджується із змістом ст. 298 КК України. У такому вигляді - це класичний майновий злочин, самостійність якого обумовлює особлива цінність предмету посягання. Тому термін “знищення, руйнування або пошкодження”, що вжитий у диспозиції ст. 298 КК, треба замінити на термін “осквернення”.

Саме осквернення знаходить свій об'єктивний прояв у вчиненні дій, які мають цинічний, непристойний характер, глибоко ображають оточуючих людей та несумісні з призначенням об'єктів, що охороняються (наприклад, нанесення ображаючих написів, малюнків, знаків, заливання фарбою, брудом і т ін.). Саме у цих діях проявляється нехтування певними національними та загальнолюдськими традиціями. У випадку вчинення осквернення, яке призвело до знищення, руйнування чи пошкодження пам'ятки, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Пропонується доповнити диспозицію ст. 299 КК України вказівкою на публічний характер дій, пов'язаних з жорстоким поводженням з тваринами. З такою конструкцією буде погоджуватися і ч. 2 цієї статті - “ті ж самі дії, вчинені у присутності малолітнього”. При цьому публічними повинні вважатися не тільки дії, вчинені у присутності іншої особи, а й дії, які вчинені при відсутності сторонніх осіб, але будуть доведені до їх відома (крик чи стогін тварини, яка піддається мученню, наслідки мордувань тощо), що робить спроможнім “ображення моральних почуттів цих осіб”.

Аргументується висновок щодо виключення з диспозиції ст. 303 КК України такої форми об'єктивної сторони як втягнення неповнолітніх в азартні ігри (карти, рулетку, “наперсток” та ін.), оскільки за останніх часів не було порушено жодної кримінальної справи стосовно таких осіб, і це свідчить про те, що у цій частині досліджувана кримінально-правова норма у сучасних умовах не працює. Однак видається необхідним включити до ст. 304 КК України таку ознаку, як втягнення у бродяжництво, оскільки на даному етапі ця проблема є однією з актуальних.

Враховуючи, що боротьба з проституцією в адміністративно-правовій площині успіху не має, ст. 181¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується скасувати. КК України доповнити ст. 302¹ (заняття проституцією).

Санкції за цей злочин можуть бути різноманітними, включаючи (з врахуванням масштабів проституції в Україні) і позбавлення волі.

ВИСНОВКИ

На підставі історичного, порівняльно-правового та системного аналізу злочинів проти моральності зроблено наступні висновки:

1. Теоретичні уявлення щодо юридичної природи злочинів проти моральності, а також юридичні характеристики та правила кваліфікації цих діянь, які панували у кримінально-правовій доктрині часів дії Укладення про покарання кримінальні та виправні та Кримінального Укладення, більшою мірою не втратили своєї актуальності. Це, зокрема, трактовка злочинів проти моральності як діянь, що “подрывают этические устои общества”, критерії розмежування суто статевих злочинів та злочинів проти моральності у статевій сфері, майнових злочинів та осквернення (“поругания”) місць поховання, пам'ятників історії та культури як злочинів проти моральності та інше.

2. Не враховуючи особливості законодавчої техніки, різноманітність підходів національних КК до конструювання окремих складів злочинів та ін., мають місце певні спільні тенденції кримінально-правового регулювання щодо визначення кола цих діянь. Традиційно до цих злочинів відносяться дії, пов'язані з проституцією, розповсюдженням порнографічних матеріалів чи творів, що пропагують культ насильства та жорстокості. Але питання про юридичну природу цих діянь вирішується неоднозначно. Вони розглядаються і у якості посягань на народне здоров'я, і у якості злочинів проти громадського порядку чи порядку управління, і у якості статевих злочинів. Навіть у тих державах, КК яких передбачає самостійну главу чи розділ, присвячений охороні моральності, немає єдності щодо самої назви.

3. Система злочинів проти моральності, передбачена кримінальним законодавством України, є однією з найбільш повних та розвинутих. Цьому, безсумнівно, сприяло відокремлення моральності у якості самостійного об'єкту кримінально правової охорони. Разом з тим, аналіз кримінального законодавства країн світу щодо зазначеної проблеми дозволяє зробити висновок, що вдосконалення цієї системи не тільки можливе, а й необхідне і може здійснюватися шляхом: а) доповнення розділу ХІІ КК України іншими складами злочинів, основним безпосереднім об'єктом яких є певні сфери моральнісних устоїв суспільства; б) певного корегування ознак об'єктивної сторони деяких злочинів проти моральності; в) приведення санкцій статей, які передбачають відповідальність за злочини проти моральності у відповідність із справжнім ступенем небезпеки цих злочинних проявів.

4. Вважаємо за необхідне диференціювати кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину та за втягнення їх в антигромадську діяльність шляхом розподілу ст. 304 КК України на дві: ст. 304 КК України “Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність” і ст. 304¹ “Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій”.

5. Видовим об'єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК України виступають моральнісні устої суспільства, як певне поєднання сфери належного (моральнісні норми, принципи та правила поведінки) та сфери сущого (моральні установки конкретної особистості).

Моральнісні устої суспільства - це сукупність суспільних відносин, які забезпечують певний паритет (узгодження) інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні своїх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки.

6. Моральнісні устої суспільства, що охороняються розділом ХІІ КК України, включають до себе три групи відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій, на які посягають злочини, передбачені ст. ст. 297-299 КК України; 2) моральнісні устої у статевій сфері (ст. ст. 301-303 КК); 3) моральнісні устої у сфері розвитку неповнолітніх ( ч. 2, ст. 299; ст. 300; ч. 2 і 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304).

Злочини проти моральності можна визначити як передбачені КК України суспільно небезпечні діяння, вчинені суб'єктом злочину, які спрямовані на заподіяння шкоди певним сферам моральнісних устоїв суспільства.

7. Оскільки ані моральність, ані мораль не можуть виступати у якості об'єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, назву розділу ХІІ “Злочини проти громадського порядку і моральності” слід визнати не зовсім вдалою. У зв'язку з цим пропонується використовувати термін “злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства”, який буде акцентувати увагу на тій обставині, що внаслідок вчинення діянь, передбачених ст. ст. 297-304 діючого КК, порушуються не моральнісні устої взагалі, а його окремі сфери, що поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Відокремлення моральнісних устоїв суспільства у якості самостійного об'єкту кримінально-правової охорони викликає необхідність розташування відповідних злочинів у межах окремого розділу КК. Це дозволить більш чітко розмежувати ці посягання із злочинами проти громадського порядку, здоров'я населення, статевими злочинами, а також підвищити ефективність захисту певних сфер моральнісних устоїв суспільства кримінально-правовими заходами.

8. Система злочинів проти моральності, передбачена розділом ХІІ КК України, є неповною. До цієї системи можуть бути віднесені: а) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); б) посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК); в) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК); г) розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК); д) злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);

9. Викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі - це злочин не проти моральності, а проти власності. Тому вказівку на цю форму об'єктивної сторони наруги над могилою з тексту диспозиції ст. 297 КК України треба виключити. Якщо вилучення тих чи інших предметів не супроводжувалося діями, які містять у собі ознаки осквернення місць поховання чи трупу, вчинене потрібно кваліфікувати тільки як розкрадення. Викрадення, про яке йдеться у диспозиції ст. 297 КК України, немає підстав зводити лише до крадіжки, оскільки вилучення можливе і в інших формах, зокрема, грабежу чи розбою. У випадках, коли незаконне заволодіння майном об'єктивно містить у собі і ознаки осквернення трупів чи місць поховання, що цілком усвідомлюється винним, вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів як розкрадення і наруга над могилою.

10. Термін “знищення руйнування або пошкодження”, що вжитий у диспозиції ч. 1 ст. 298, КК треба замінити на термін “осквернення” і викласти її у такій редакції: “Осквернення пам'яток - об'єктів культурної спадщини, карається ...”.

Ст. 298 КК у її сьогоднішній редакції пропонується розташувати у розділі VI у вигляді ст. 194² .

У випадку вчинення осквернення, яке призвело до знищення, руйнування чи пошкодження пам'ятки, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

11. Диспозицію ст. 299 КК України слід доповнити вказівкою на публічний характер дій, пов'язаних з жорстоким поводженням з тваринами та викласти її у такій редакції: “публічне знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, - караються ...”.

12. Ст. 155 та ст. 156 КК України пропонується викласти у такій редакції:

ст. 155. Статеві зносини з особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.

Статеві зносини з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, - караються ...

Ст. 156 Розпусні дії.

Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, - караються ... .

13. Ч. 1 ст. 303 КК України пропонується викласти у такій редакції: Втягнення або спонукання особи до заняття проституцією з використанням обману, шантажу чи вразливого стану цієї особи - караються ...

14. Пропонується пов'язати сутенерство із звідництвом для розпусти, яке повторно вчинюється з метою наживи та викласти ч. 2 ст. 302 КК у такій редакції: Ті самі дії, вчинені з метою наживи або організованою групою, - караються ... .

Доповнити ст. 302 КК частиною четвертою наступного змісту: Сутенерство, тобто звідництво для розпусти, вчинене з метою наживи повторно, - карається ... . Такий підхід не позбавляє можливості доповнення сутенерства й і іншими формами об'єктивної сторони.

Вказівку на сутенерство у ч. 1 ст. 303 КК та примітку 1 до цієї статті з тексту закону треба виключити.

15. Пропонується доповнити КК України ст. 302¹ (заняття проституцією) наступного змісту:

1. Заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, - карається ...

2. Ті самі дії, вчинені повторно, - караються ...

3. Звільняється від кримінальної відповідальності за проституцію особа, яка добровільно звертається за допомогою до правоохоронних органів (органів державної влади) та сприяє розкриттю злочинів, пов'язаних з проституцією.

Ст. 181¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно скасувати.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Кучанська Л.С. Злочини проти моральності: історичний аспект // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - Одеса, 2004. - № 4. - С. 103-108.

2. Кучанська Л.С. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність: кримінально-правові аспекти / Матеріали Між. наук-практ. конференції “Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави”. - Одеса, 2004. - С. 34-37.

3. Кучанська Л.С. Злочини проти моральності: об'єкт та система // Правова держава. - 2004. - № 7. - С. 109-115.

4. Кучанська Л.С. Щодо проблеми розмежування проституції або примушування чи втягнення до заняття проституцією від суміжних складів злочинів / Материалы 59-ой науч. конфр. проф.-препод. состава экономико-правового ф-та ОНУ им. И.И.Мечникова “Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика”. - Одесса, 2005. - С. 157-161.

5. Кучанська Л. Кримінальне законодавство про злочини проти моральності: порівняльно-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 8. - С. 124-127.

6. Кучанська Л.С. Кримінально-правове поняття проституції // Адвокат. - 2005. - № 2. - С. 11-13.

7. Кучанська Л.С. Проблеми криміналізації та декрамілізації окремих злочинів проти моральності у сучасній кримінально-правовій доктрині України// Правова держава. - 2005. - №7. - С. 162-170.

8. Кучанська Л. С. Основні положення сучасної системи Особливої частини Кримінального кодексу Федеративної Республіки Німеччини / Матеріали Між. наук. конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні читання”. - Одеса, 2006. - С. 89-90.

9. Кучанская Л.С. Преступления против нравственности и половые преступления в законодательстве иностранных государств / Матеріали Між. наук. конференції студентів і аспірантів “Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання”. - Одеса, 2006. - С. 43-45.

Анотація

Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, Одеса, 2007.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням злочинів проти моральності на системному рівні. Внаслідок цього запропоновано розв'язання низки дискусійних теоретичних і практичних питань, а також сформульовані пропозиції щодо законодавчого корегування як системи цих злочинів у цілому, так і її окремих елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів та розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. Досліджено історію становлення та розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти моральності, проаналізовано цю групу злочинів у порівняльно-правовій площині, на підставі чого виявлені окремі недоліки, прогалини та колізії діючого КК України.

Запропоновано поняття родового об'єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України як моральнісних устоїв суспільства, а також класифікацію цієї групи злочинів.

Ключові слова: об'єкт кримінально-правової охорони, мораль, моральність, моральнісні устої суспільства, система, класифікація злочинів.

Кучанская Л.С. Понятие и система преступлений против нравственности по уголовному праву Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право.- Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2007.

Диссертация является первым в Украине комплексным исследованием преступлений протии нравственности на системном уровне.

Вследствие этого предложено решение ряда дискуссионных теоретических и практических вопросов, а также сформулированы рекомендации по законодательной корректировке, как системы этих преступлений в целом, так и ее отдельных элементов, то есть конкретных составов преступлений, с целью устранения определенного пересечения их признаков с признаками иных преступлений и правильного разграничения составов преступлений против нравственности со смежными составами. Исследована история становления и развития уголовного законодательства Украины о преступлениях против нравственности, проанализирована эта группа преступлений в сравнительно-правовой плоскости, на основании чего выявлены отдельные недостатки, пробелы и коллизии действующего УК Украины.

Аргументируется вывод о необходимости дополнения системы преступлений против нравственности такими деяниями, как: 1) осквернение религиозных святынь (ст. 179 УК); 2) посягательство на здоровье людей под предлогом проповедования религиозных вероучений или выполнения религиозных обрядов (ст. 218 УК); 3) половое сношение с лицом, не достигшим половой зрелости (ст. 155 УК); 4) развращение несовершеннолетних (ст. 156 УК); 5) злостное невыполнение обязанностей по уходу за ребенком или за лицом, в отношении которого установлена опека либо попечительство (ст. 166 УК).

На основе существующих в теории уголовного права принципов криминализации деяний проанализирована декриминализация проституции и сделан вывод о том, что это несколько поспешный и недостаточно аргументированный шаг в связи с чем, предлагается вернуться к вопросу о криминализации проституции.

Исследован вопрос о родовом объекте преступлений, предусмотренных ст. ст. 297-304 УК Украины. Обосновывается положение, в соответствии с которым ни мораль, находящаяся в субъективной плоскости и отражающая внутренний мир личности, ни нравственные основы и принципы, ни общественная нравственность, которые выступают в качестве специфических способов регулирования общественных отношений, не могут быть объектом анализируемой группы преступлений. Под таковым предложено понимать нравственные устои общества как совокупность общественных отношений, обеспечивающих определенный паритет (согласование) интересов общества и его отдельных членов при удовлетворении их потребностей и инстинктов на основании существующих нравственных норм, принципов и правил поведения. Сделан вывод о том, что нравственные устои общества, которые охраняются разделом ХІІ УК Украины, включают в себя три группы общественных отношений: 1) нравственные устои, обеспечивающие сохранение и функционирование национальных, религиозных и общечеловеческих традиций, на которые посягают преступления, предусмотренные ст. ст. 297-299 УК; 2) нравственные устои в половой сфере (ст. ст. 301-303 УК); 3) нравственные устои в сфере развития несовершеннолетних (ч. 2 ст. 299; ст. 300; ч. 2 и ч. 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304 УК).

...