Правове регулювання, порядок і особливості уложення і виконання договору ренти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Кафедра цивільно-правового, господарського та трудового права

Курсовий проект (робота)

З цивільного права

На тему: Правове регулювання, порядок і особливості уложення і виконання договору ренти

Студентки 3-го курсу 341 групи

Напрям підготовки: право

Спеціальність 6.030401 правознавство

Крівеженко М. М.

Керівник: Шабанов Роман Iванович

Харків-2013



Зміст

Вступ

Глава I. Поняття договору ренти та його значення

1.1. Цивільно-правова характеристика та особливості договору ренти

1.2. Елементи договору ренти

1.3. Виконання договору ренти

1.4. Припинення договору ренти

Глава II. Окремі види договору ренти

2.1. Договір постійної ренти

2.2. Договір довічної ренти

2.3. Договір довічного утримання з утриманням

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Слово «рента» в сучасній мові має два значення: по-перше, - це певний дохід з капіталу, майна або земельної ділянки, що не вимагає від своїх одержувачів підприємницької діяльності, а по-друге, - це певна щорічна сума, що сплачується страховим товариством застрахованим .

Термін і позначене їм поняття зародилися ще в стародавньому Римі. У перекладі з латинської reddita, означає віддана (в короткому словнику іноземних слів - повернута, сплачена). Це слово вкоренилося у багатьох мовах - французькій (rente), німецькою (rente), англійською (rent).

Даний термін вживався до недавнього часу в основному як економічне поняття. З прийняттям ЦК відносини, що позначаються цим терміном, придбали і правовий характер. Тому слід розрізняти ренту як економічну категорію і як юридичне поняття. Як юридичне поняття цей термін вживається в більш вузькому розумінні і по суті ототожнюється з договором ренти, таким чином, маючи на увазі лише одне значення даного слова - дохід, не пов'язаний з підприємницькою діяльністю.

Актуальність теми курсової роботи. У наш час рента стала засобом"обміняти квартиру на забезпечену старість". Літні люди, для яких державна пенсія в підсумку не змогла стати джерелом гідного доходу. Не зважившись продати квартиру в місті і переїхати в передмістя, щоб на різницю в ціні міської й заміської нерухомості можна було жити кілька років. Крім того, учасниками договорів ренти стають і молоді сім'ї, які не в змозі придбати окреме власне житло, але готові надавати матеріальну та іншу допомогу власникам житла. Договір ренти вигідний обом сторонам угоди, так як власник житла отримує матеріальну винагороду та іншу допомогу від платника ренти, а платник ренти отримує нерухоме майно з розстрочкою платежу і іноді відстрочкою вселення.

У науці цивільного права інститут договору ренти в цілому поки що не піддавався детальному дослідженню. Тому в даний час рентні відносини вимагають всебічного вивчення на новому рівні з урахуванням практики застосування новітнього законодавства про договір ренти. Багато аспектів договору в ряді випадків потребують розвитку і вдосконаленні, в науковому обгрунтуванні. цивільний правовий договір рента

Об'єктом дослідження в даній роботі є суспільні відносини, які склалися в результаті укладення договору ренти.

Предметом дослідження є відповідні норми чинного цивільного законодавства, перш за все містяться в ЦК України.

Мета цього дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на чинне законодавство, що склалися в теоретичній літературі провести аналіз правового регулювання рентних відносин та виявити сутність і специфіку договору постійної ренти. В даний час договір ренти широко не застосовуеться . Застосування договору викликає різного роду труднощі у зв'язку з невизначеністю змісту деяких норм ЦК. Новизна цієї договірної конструкції породжує цілий ряд проблем як наукового, так і прикладного характеру.

На виконання даної мети ставляться наступні завдання:

1.Проаналізувати поняття ренти та рентних відносин.

2. Вивчити права та обов'язки сторін договору постійної ренти.

3. Розглянути зміст договору постійної ренти.

4. Показати відповідальність сторін за договором постійної ренти.

5. Дослідити порядок припинення договору та визнання його недійсним.



Глава I. Поняття договору ренты та його значення

1.1 Цивільно-правова характеристика та особливості договору ренти

Рента (нім. - Rente, фр.-rente, від лат. - Reddita-віддана ) як економiчна категорiя - це регулярно отримуваний дохід з капіталу, землі, облігацій, страхування та ін., який не потребує від одержувача підприємницької та трудової діяльності [10, стр.603].

Види ренти:

1. постійна - виплачується безстроково;

2. довічна - виплачується на термін життя одержувача;

3. утримання з утриманням - довічна рента з умовою про утриманні.

Рента відноситься до групи інститутів цивільного права, пов'язаних з відчуженням (за плату або безкоштовно) майна, яке забезпечує регулярний гарантований дохід, що отримується особою в обмін на відчуження майна, сполучений з ризиком і невизначеністю розміру ренти в силу тривалості виплати рентних платежів. Цивільний кодекс містить гл. 56 "Рента", її найменування дозволяє зробити висновок про визнання законодавцем кожного із зазначених у назві глави договорів самостійним.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання коштів на його утримання в іншій формі [1 , ст.731].

Правила про ренту вичерпним чином викладені в главі 56 Цивільного Кодексу; інших законодавчих актів немає. Разом з тим при передачі за договором ренти майна за плату до відносин сторін застосовуються правила про купівлю-продаж [1, гл.55], а якщо майно передається безкоштовно - правила про договір дарування, оскільки інше не встановлено у главі 56 ЦКУ про ренту і не суперечить суті цього договору. Крім того, до договору ренти застосовуються загальні правила про угоди та зобов'язання, якщо ці правила не суперечать призначенням і особливостям рентних відносин. Зокрема, можливе визнання договору ренти недійсним через обману або помилки, а також застосування до учасників ренти норми про відповідальність за збитки, завдані порушенням умов договору ренти [3, с.213].

Договір ренти є порівняно новим інститутом вітчизняного цивільного права [5, с.40]. У раніше діючому законодавстві його попередником був договір купівлі-продажу житлового будинку з умовою довічного утримання, коротко врегульований в рамках договору купівлі-продажу. Перехід до ринку створив умови для більш широкого застосування договору ренти, і він отримав в Цивільному Кодексі розгорнуту регламентацію і статус самостійного договірного типу, що має ряд різновидів.

Договір ренти належить до групи договорів, які передбачають відчуження майна, і за цією ознакою схожий з договорами купівлі-продажу, міни, дарування [7, с.361]. Однак він є самостійним видом договору. Від договору дарування договір ренти відрізняється тим, що особа, яка здійснила відчуження майна у власність іншої, вправі вимагати надання зустрічного задоволення - рентного доходу. Від договорів купівлі-продажу та міни договір ренти відрізняється характером зустрічного задоволення, що надається одержувачу ренти за відчужуване їм майно. За договором купівлі-продажу покупець виплачує за товар (у тому числі проданий з розстроченням платежу) певну ціну. Аналогічно за договором міни взаємне відчуження товару сторонами здійснюється за певну, наперед оцінене відшкодування. За договором же ренти обсяг належних отримувачу рентних платежів є невизначеним, бо зобов'язання по виплаті ренти діє або безстроково (постійна рента), або на строк життя отримувача (довічна рента). Тому договір ренти відноситься до групи алеаторних (ризикованих) договорів. Елемент ризику, прийнятого на себе кожної зі сторін, полягає в імовірності того, що "або один, або інший контрагент фактично отримає зустрічне задоволення меншого обсягу, ніж ним самим представлене".

Договір ренти є самостійним договором, але по відношенню до нього можливе застосування в субсидіарної порядку норм про договори купівлі-продажу та дарування. Це пояснюється тим, що теоретично і практично відчуження майна під виплату ренти може бути здійснено двома способами. Майно, яке відчужується під виплату ренти, може бути передане одержувачем ренти у власність платника ренти за плату або безкоштовно п.1 ст. 734 [14, с.585]. В силу приписів п.2 ст.734 ЦК у разі, коли договором ренти передбачається передача майна за плату, до відносин сторін щодо передачі та оплати застосовуються правила про купівлю-продаж, а якщо таке майно передається безплатно, діють правила про договір дарування (гл . 55 ЦК), оскільки інше не встановлено правилами гл. 56 ЦК і це не суперечить суті договору ренти. Приписи п.2 ст.734 ГК необхідно мати на увазі при вирішенні питання про реальність або консенсуального договору ренти.

Договір ренти, безсумнівно, є реальним при передачі (відчуженні) рухомого майна під виплату ренти у власність платника ренти безкоштовно, так як в цих випадках до відносин з передачі застосовуються норми гл. 55 ЦК про договір дарування.

Договір ренти є консенсуальним, коли передача рухомого майна у власність платника ренти здійснюється за плату. У цих випадках до відносин з передачі застосовуються норми гл. 54 ГК про договір купівлі-продажу. Саме тому платник ренти, в разі відмови одержувача ренти передати у власність під виплату ренти обумовлений у договорі рухоме майно вправі вимагати від одержувача ренти виконання обов'язку з передачі цього майна [1, гл.56].

Договір ренти є оплатним. Це проявляється в необхідності надання платником ренти її одержувачу рентних платежів (ренти, рентного доходу) взамін майна, отриманого у власність. Право отримання рентних платежів (ренти, рентного доходу) виникає в одержувача ренти тільки після передачі майна під виплату ренти. Відповідно з цього ж моменту виникає обов'язок по виплаті рентних платежів у платника ренти. Рентні платежі можуть здійснюватися у формі грошових виплат [11, с.431], а також у формі надання утримання, що включає в себе забезпечення потреб у житлі, харчуванні, одязі і т.п. [9, с.602]. У законі може встановлюватися мінімальний розмір довічної ренти [12, гл.56] і мінімальної вартості загального обсягу змісту з утриманням [9, с.567]. Метою подібних приписів закону є захист інтересів рентного кредитора і встановлення об'єктивних критеріїв відмежування удаваних угод ренти, що прикривають інші угоди. Незалежно від форми всі рентні платежі повинні мати еквівалентну грошову оцінку.

Зобов'язання по виплаті рентних платежів є триваючим довгий час і підлягає систематичному виконанню. У зв'язку з цим законодавство встановлює ряд правил про форму і способи забезпечення виконання зобов'язання щодо виплати ренти.

Істотними умовами договору ренти є [14, с143]:

1. а) або надати забезпечення виконання його зобов'язань щодо виплати ренти (маються на увазі будь-які передбачені законом або договором способи забезпечення виконання зобов'язань - застава, утримання майна боржника, поручительство, банківська гарантія, завдаток та ін;

б) або застрахувати за правилами на користь одержувача ренти ризик відповідальності за невиконання або неналежне виконання платником ренти зобов'язань по її виплаті. При невиконанні платником ренти зазначених обов'язків, а також у разі втрати забезпечення або погіршення його умов за обставинами, за які одержувач ренти не відповідає, одержувач ренти має право розірвати договір ренти і зажадати відшкодування збитків, спричинених розірванням договір.

2. Істотною умовою, визначальним різновид договору ренти, є його термін. Він поділяє ренту на окремі види [15, с.321].

З випадками передачі під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна закон пов'язує інші важливі форми і способи забезпечення виконання зобов'язань по виплаті рентних платежів.

При передачі під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти в забезпечення зобов'язань платника ренти набуває право застави на це майно [16, с.97]. Звідси випливає, що відчуження обтяженого рентою нерухомого майна новому набувачу можливе лише за згодою одержувача рентних платежів як заставодержателя.

Рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будівля, споруда або інше нерухоме майно, передане під її виплату [17, с.391]. У разі відчуження такого майна платником ренти його зобов'язання за договором ренти переходять до набувача майна. З цього випливає, що право одержувача на отримання рентних платежів слід за нерухомим майном. У більшості правових систем закон на захист інтересів рентного кредитора обмежується встановленням лише права слідування рентного обтяження за нерухомим майном, від якого платник ренти може звільнитися за допомогою відчуження нерухомого майна, придбаного ним під виплату ренти.

В якості особливої ??заходи, що захищає інтереси одержувача ренти, закон передбачив відповідальність платника ренти за прострочення виплати ренти [5, с.157]. Вона встановлена ??у вигляді обов'язку платника ренти сплачувати одержувачеві ренти за прострочення виплат ренти проценти.

Слід зазначити, що договір ренти може бути розірваний, як з боку одержувача так і з боку платника.

Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти (1, ст.739 ЦКУ):

1. Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якого платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є недійсним.

2. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти.

3. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти (1, ст. 740 ЦКУ):

1. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо: платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

- Платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

- Платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором.

2. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

1.2 Елементи договору ренти

Роблячи висновки, згідно з вищевказаного визначення договору ренти випливає, що сторонами договору ренти є:

1. Одержувач ренти [8, с.58] (рентний кредитор) - особа, яка передає своє майно у власність іншій особі з метою отримання від останнього протягом тривалого періоду часу доходу (ренти).

2. Платник ренти [8, с.61] (рентний боржник) - особа, яка зобов'язана в обмін на отримане у власність майно виплачувати передавшему його особі протягом тривалого періоду часу дохід (ренту).

У законі немає прямої відповіді на питання про те, хто може бути одержувачем та хто - платником ренти. Тому коло осіб, які вправі стати сторонами такого договору, слід визначати виходячи з системного аналізу норм загальної частини цивільного законодавства.

Коло можливих одержувачів ренти (рентних кредиторів) визначається законодавцем двома способами. Називаючи ренту довічної або встановленої на умовах довічного утримання громадянина з коштом, законодавець виразно говорить, що одержувачами ренти в договорі довічної ренти та її різновиду - договорі довічного утримання з коштом - в силу самої сутності цих договорів можуть бути тільки громадяни. Інший спосіб - це пряме припис норми права. У ЦКУ зазначено, що одержувачами постійної ренти можуть бути тільки громадяни, а також некомерційні організації, якщо це не суперечить закону і відповідає цілям їх діяльності.

Закон відмовився від колишнього обмеження - продавцем житлового будинку з умовою його довічного утримання міг бути лише непрацездатний за віком або станом здоров'я.

Одержувач ренти може не збігатися з особою, яка передає майно під виплату ренти. Так, довічна рента може бути встановлена ??одним громадянином на користь іншого громадянина чи групи громадян.

Так само створюються державні (муніципальні) служби, які надають самотнім літнім громадянам або подружнім парам та інвалідам, заключающим зі службою договір купівлі-продажу житлової площі з правом довічного утримання, соціальні послуг:

* Прибирання квартири;

* Приготування їжі;

* Санітарно-гігієнічні послуги;

* Медичні послуги;

* Транспортні послуги;

* Ритуальні послуги.

Платниками ренти (рентними боржниками) можуть бути будь-які громадяни, юридичні особи,слiд зазначити як комерційні, так і некомерційні, зацікавлені у придбанні майна, пропонованого одержувачем ренти, і здатні виконати імперативні вимоги, що пред'являються законом до змісту договору ренти та забезпечення її виплати. Але слід мати на увазі, що сама здатність суб'єкта виконати імперативні вимоги, що пред'являються законом до змісту договору ренти та забезпечення її виплати, є властивістю фактичного порядку і визначається в період укладення договору і служить для одержувача ренти підставою для вирішення питання про доцільність укладення договору з конкретним суб'єктом. Разом з тим, ця здатність може визначатися і юридичними критеріями (наприклад, у випадках, коли статутом юридичної особи заборонена можливість укладення договорів ренти).

Майно, яке відчужується під виплату ренти, може бути передане одержувачем ренти у власність платника ренти за плату або безкоштовно. Якщо майно передається за плату, то до відносин сторін про передачу і оплату застосовуються правила про купівлю-продаж.

Платник ренти набуває право власності на передану одержувачем ренти нерухомість з моменту державної реєстрації переходу права власності за договором ренти. З цього ж моменту він приймає на себе обов'язки по сплаті земельного податку, податку на майно фізичних осіб, а також вартості комунальних послуг. При цьому рента виплачується її одержувачу незалежно від того, передається майно платникові ренти у власність за плату або безкоштовно. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти, розмір яких визначається договором ренти (1, ст.736).

Договір ренти - односторонній, тобто породжує у одного боку тільки права, а в іншої - тільки обов'язки. У її платника тільки обов'язок систематично, протягом тривалого часу виплачувати іншій стороні певну, обумовлену грошову суму або надати в натурі еквівалентно кошти на утримання одержувача ренти в іншій формі. При цьому платник ренти зобов'язаний, безумовно забезпечити виконання свого зобов'язання, а рівно і належне його виконання.

Договір ренти - реальний [9, с.97] Цей договір починає діяти з моменту, коли одержувач ренти передає платникові ренти у власність відповідне майно. Сама угода про ренту до передачі майна ніяких правових наслідків не тягне.

Предмет договору ренти визначений законодавцем досить узагальнено: зазначено, що одержувач ренти передає у власність платникові ренти майно. Точно названий лише предмет договору ренти з умовою довічного утримання з коштом - предметом такого договору є нерухоме майно.

Предметом майна, яке бере участь у відносинах ренти, можуть бути, без будь-яких обмежень у законі, як рухомі, так і нерухомі речі на відміну від Цивільного Кодексу 1964 року, обмежила об'єкт тільки одним видом нерухомого майна - житловим будинком. У їх числі:

* Грошові суми;

* Підприємства;

* Приватні колекції картин;

* Посуд;

* Меблі;

* Вироби з дорогоцінних металів;

А також:

* Квартира;

* Житловий будинок;

* Дача;

* Гараж.

Все залежить від цілей, яким служать рентні платежі [9, с.138].

Форма договору ренти згідно ст.734 ЦКУ:

1. Договір ренти укладається у письмовій формі.

2. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації. Отже, що якщо сторони порушать вимоги про нотаріальне посвідчення договору ренти, то такий договір буде вважатися недійсною угодою. Якщо ж договір про передачу під ренту нерухомого майна буде нотаріально посвідчений, але не підданий державної реєстрації, він буде вважатися неукладеним правочином.

Підвищені вимоги законодавця до оформлення договору ренти покликані максимально гарантувати інтереси одержувача ренти.

Види договору ренти:

1. договір постійної ренти;

2. договір довічної ренти;

3. договір довічного утримання з коштом.

1.3 Виконання договору ренти

Мета виконання договору, як відомо, полягає в здійсненні сторонами своїх суб'єктивних прав і обов'язків. За рахунок виконання боржником свого суб'єктивного обов'язку і прийняття предмета виконання кредитором відбувається здійснення суб'єктивного права кредитора. Таким чином, суть виконання договору ренти полягає у вчиненні боржником тих дій, яких від нього вправі очікувати кредитор.

Оскільки договір ренти реальний, під поняття його виконання не може бути підведена передача майна, оскільки вона в реальних договорах здійснюється, звичайно, в момент їх укладення. Однак, безумовно, можна говорити, що передача майна в договорі ренти також виконується. Особливістю передачі майна в даному випадку є те, що вона не може бути здійснена на вимогу іншої сторони договору ренти - платника ренти - оскільки до передачі майна договору ренти ще не існує і, відповідно, немає і обов'язки одержувача ренти по її виконанню.

Основне виконання договору ренти зосереджується на виконанні обов'язку ренти відповідно до умов досягнутої домовленості. Обов'язок платника ренти по виплаті ренти може виконуватися як наперед, так і після закінчення певного терміну. Виконання обов'язку ренти наперед означає, що перша виплата ренти здійснюється в момент укладення договору або негайно після цього. Виконання обов'язку ренти після спливу певного строку означає, що воно має бути розпочато з відстрочкою, у термін, передбачений домовленістю сторін або законом ст. 738 ГК України. Обов'язок ренти не може бути виконано відразу, ні в момент укладення договору ренти, ні після, оскільки рента - це не одноразове, а періодичне, повторюване зобов'язання.

Виконання обов'язку ренти передбачає активну вольову поведінку платника ренти, яка спрямована на задоволення права вимоги одержувача ренти. Завдяки здійсненню свого обов'язку платника ренти здійснює задоволення права на ренту одержувача ренти.

Предметом виконання зобов'язання ренти є дії по періодичного надання рентного доходу у встановленій договором формі. Якщо рента виплачується шляхом передання речей, то вона становить періодичні надання визначених за розміром, вагою, якості, асортименту речей або їх сукупностей, тобто предметом виконання договору ренти є, як правило, рухомі речі, визначені родовими ознаками, індивідуалізуються на момент їх передачі одержувачу ренти.

Якщо договором встановлюється рента у формі виконання робіт або надання послуг, то предмет зобов'язання ренти набиратиме вигляду періодично виконуваних робіт і наданих послуг. Що це будуть за види періодичних робіт і послуг та в чому полягатиме їх предмет сторони договору ренти повинні визначитися на момент його укладення. Щодо виконання такого договору ренти сторони повинні визначитися з матеріалами, які будуть використовуватися при його здійсненні, а також визначити їх обсяг і якість. У цьому випадку в порядку виконання договору ренти субсидіарно мають застосовуватись відповідні положення про договір підряду й договори з надання послуг.

У договорі ренти може бути передбачено декілька предметів його виконання. Наприклад, для сторін договору ренти може виявитися зручною умова договору про те, що виплати ренти можуть здійснюватись речами або грошима. Тоді перед нами альтернативне зобов'язання ренти, тобто таке, яке має два предмети виконання. Здійснення платником ренти виконання свого обов'язку ренти на вибір одним із передбачених предметів вважатиметься належним виконанням договору ренти ст. 539 ЦК України.

Специфіка виконання договору ренти полягає в тому, що періодичне зобов'язання ренти не передбачає одноразової дії для його виконання, а розраховане на повторювані дії протягом тривалого часу. За своїм характером ці дії є однорідними, оскільки вони нічим не відрізняються один від одного. Кожна наступна дія по виконанню зобов'язання ренти схожа на всі вчинені попередні. Зобов'язання ренти не може бути виконане ні в цілому, ні частинами, оскільки сукупний обсяг всіх рентних платежів, як правило, невідомий. Зобов'язання ренти повинно виконуватись регулярно через рівні проміжки часу.

1.4 Припинення договору ренти

Звичайним способом припинення договірного зобов'язання вважається його виконання боржником: належним чином, відповідному кредитору, в обумовлений договором строк, час і місце.

Припинення договору ренти шляхом його виконання на умовах і в порядку, передбаченому договором або законом.

У договорі ренти під виконанням розуміється здійснення платником ренти належним чином своїх обов'язків по виплаті ренти одержувачу ренти, в результаті чого договір ренти припиняє своє існування. Специфічність виконання періодичного зобов'язання ренти полягає в тому, що під ним може розумітися і здійснення окремого рентного платежу, і здійснення всіх виплат ренти, із сукупності яких воно складається. Після вчинення окремої рентного платежу договір ренти не припиняє свого існування, оскільки таким чином виконується лише частина зобов'язання ренти. Таким чином припиняється тільки окрема вимога ренти. Договір ренти припиняє своє існування тільки після здійснення всіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов'язання ренти. Отже, під виконанням договору ренти, яке веде до припинення договору ренти, слід розуміти здійснення платником ренти всіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов'язання ренти. Таким чином, момент припинення договору ренти пов'язується з виплатою останнього рентного платежу, який повинен сплатити платник ренти.

Припинення договору ренти виконанням можливе лише за строкового договору ренти. При цьому розуміється здійснення платником ренти всіх виплат ренти до закінчення строку строкового договору ренти (події). У відношення безстрокового договору ренти, припинення його шляхом виконання неможливе. Скільки б платник безстрокового договору ренти не виконував своїх окремих зобов'язань, періодично виплачуючи ренту, це не призведе до його припинення. Сукупний обсяг всіх виплат ренти, у даному випадку невідомий через невизначеність зобов'язання ренти, яке полягає в тому, що невизначений строк договору ренти. Відповідно до чого невідомий, скільки буде тривати виконання безстрокового договору ренти й коли, врешті-решт, настане момент, коли воно припиниться.

Згідно зі ст. 600 ГК України припинення зобов'язання можливо за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна). Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються сторонами. Метою такої домовленості є припинення зобов'язання боржника

Сторони договору ренти в будь-який час після його укладення можуть домовитись про звільнення боржника від виконання договору ренти, у результаті чого договір ренти припиняється. Звільнення боржника від виконання окремих виплат ренти припиняє виконання договору ренти тільки в цій частині і не звільняє боржника від виконання договору в цілому. Тому домовленість про прощення боргу в договорі ренти повинна стосуватися звільнення боржника від виконання його зобов'язання повністю, а не в окремій його частині. Тільки повне звільнення боржника від виконання його зобов'язання ренти веде до припинення договору ренти. Припинення договору ренти, викликане збігом боржника і кредитора в одній особі, може відбуватися як у договірному, так і в спадковому порядку. В договірному порядку договір ренти припиняє своє існування тоді, коли кредитор за договором купівлі-продажу набуває права власності на нерухоме майно, обтяжене рентою. Його припинення у даному випадку зумовлене тим, що зобов'язання ренти переходити на кожного нового власника цього нерухомого майна. У момент набуття права власності на майно, обтяжене рентою, обов'язок ренти не переходить на одержувача ренти, а припиняє своє існування раз і назавжди, оскільки саме в цей момент відбувається збіг боржника і кредитора в одній особі. З припиненням обов'язку ренти одержувач ренти втрачає своє право вимоги ренти й перестає бути суб'єктом договору ренти. Таким чином, у договірному порядку збіг боржника і кредитора в одній особі відбувається в момент набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою. З моменту набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою договір ренти припиняється.

Спадкування одержувачем ренти нерухомого майна, обтяженого рентою на його користь, також означає припинення договору ренти. Як і перед цим, зобов'язання ренти припиняється внаслідок набуття права власності на майно, обтяжене рентою. Від попереднього воно відрізняється тим, що припинення зобов'язання ренти пов'язана не з передачею майна, а з прийняттям його у власність в результаті спадкового правонаступництва. У момент прийняття спадщини відбувається збіг боржника і кредитора в одній особі. Відповідно, моментом припинення договору ренти при спадковому правонаступництво в результаті здійснення якого спостерігається збіг боржника і кредитора в одній особі, слід вважати час прийняття спадщини.

Договір довічної ренти завжди припиняється смертю фізичної особи. Термін його продовження може бути обумовлений як життям кредитора, так і життям боржника, а також життям іншої людини, яка взагалі не є стороною договору довічної ренти. Обсяг дієздатності цієї останньої людини не впливає на дійсність договору ренти. У випадку, коли одержувач ренти помре раніше платника ренти, впродовж життя якого повинен виконуватися договір, право на отримання ренти переходить до правонаступників одержувача ренти. Вони можуть вимагати виплат ренти протягом життя платника довічної ренти. У разі, якщо платник ренти помре раніше одержувача ренти, впродовж життя якого повинен виконуватися договір, обов'язок по виплаті ренти може переходити до правонаступників платника ренти. Вони повинні відповідати за виплату ренти тільки в межах успадкованого майна або відмовитися від договору ренти. Договір ренти не може припинятися смертю фізичної особи.

Договір ренти може бути припинений оголошенням фізичної особи безвісно відсутньою або померлою. У разі, коли оголошений безвісно відсутнім або померлим фізична особа з'явиться, договір довічної ренти може бути поновлений.

Під умовою повного розрахунку між сторонами договору ренти розуміється виплата всієї ренти і виконання умов односторонньої відмови від договору, якщо такі умови в ньому передбачаються. Як правило, в якості таких умов сторони договору ренти передбачають викуп ренти.

Припинення договору ренти шляхом викупу - специфічна особливість, яку він успадкував від договору відсоткової позики. Таким чином повертається приблизний грошовий еквівалент того, що було взято в борг. Внесенням частини викупу зобов'язання ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу, якщо інший порядок викупу не передбачений договором.

Про односторонню відмову від договору ренти, в результаті якої він припиняється, йдеться в ст. 740 ГК. Правом на односторонню відмову від договору ренти в даному випадку наділяється одержувач ренти. Зокрема, йому надається право відмовитися від договору тоді, коли:

1. платник ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2. платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення її виплати;

3. платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, встановлені договором;

4. в інших випадках, встановлених договором ренти.

За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Такою мірою відповідальності несправного платника ренти, на наш погляд, передбачене ст. 741 ГК порядок розрахунків між сторонами у разі розірвання договору ренти.

Висновок: Договір ренти походить із середньовічної Західної Європи. Договором ренти можуть регулюватися постійні й довічні ренті правовідносини. У свою чергу, договір довічної ренти ділиться на договір довічного утримання й позику. Мета договору постійної ренти полягає - в довгостроковому кредитуванні, а договору довічної ренти в перенесенні права власності під надання одержувачу ренти засобів до існування. Мені здається, це єдиний договір де між сторонами виникають відносини які не притаманні іншим договорам, оскільки вони розраховані на довгий період, вимагають довіри сторін, оскільки вони несуть певну алеаторність.

Я вважаю, що відсутність еквівалентної ціни повинна стосуватися лише безстрокового договору, оскільки саме в безстроковому договорі сторона передає майно яке вона не має інтересу використовувати.

Довічні й постійні рентні правовідносини вимагають від сторін довіри.

Оскільки причиною виникнення строкової ренти була неспроможність одразу придбати майно у власність, одержувач ренти розтягував суму оплати в часі. З цього випливає, що раціональніше встановити реальну суму майна. Отже ренті також притаманна визначеність.

Передбачене ст. 734 ЦК застосування до договору ренти договір дарування на практиці не допускається в силу не врегулювання укладення безвідплатного договору ренти в чинному ЦК України. За ст. 731 ЦК договір ренти завжди відплатний, а отже відповідна частина ст. 734 ЦК суперечить суті договору ренти.

На практиці перевага повинна віддаватися довгостроковості укладення договору ренти, оскільки короткостроковість зобов'язання ренти суперечлива самій природі ренти.



Глава II. Окремі види договору ренти

2.1 Договір постійної ренти

За цим договором платник ренти виробляє в обмін на передане йому майно періодичні грошові платежі одержувачеві ренти. Можлива виплата постійної ренти і в іншій формі: надання речей, виконання робіт або надання послуг, відповідних за вартістю грошовій сумі ренти. Розмір платежу встановлюється у договорі ренти [9, с.234].

Одержувачем постійної ренти можуть бути тільки громадяни, а також некомерційні організації, якщо це не суперечить цілям їх діяльності. Коло останніх обмежений: правоздатність некомерційних організацій спеціальна, що означає можливість мати також цивільні права і носити такі обов'язки, які відповідають цілям діяльності, передбачених в установчих документах. Найбільше цим цілям відповідає діяльність некомерційних фондів, що переслідують соціальні, благодійні, культурні, освітні чи інші суспільно-корисні цілі. У меншій мірі відповідають цілям постійної ренти споживчі кооперативи, зайняті задоволенням матеріальних та інших потреб своїх учасників. Не відповідають названим цілям асоціації або спілки, які об'єднують комерційні організації, створені для представництва і захисту їх загальних майнових інтересів. Такі, наприклад, спілки та асоціації кредитних організацій [9, с.248].

Права одержувача ренти можуть передаватися шляхом уступки вимоги, а також переходити в спадщину або в порядку правонаступництва при реорганізації юридичних осіб, якщо інше не передбачено договором ренти.

Особливості договору постійної ренти:

* Одержувачами можуть бути громадяни, некомерційні організації;

* Права одержувача передаються в порядку спадкування (правонаступництва), шляхом уступки вимоги;

* Виплата здійснюється у грошах, а також у вигляді надання речей, виконання робіт, послуг, що відповідають вартості ренти. Грошовий еквівалент не є постійним: в процесі виконання договору постійної ренти він збільшується пропорційно зростанню мінімального розміру оплати праці, що визначається законом. Звичайно, сторони вправі узгоджено відмовитися від цих змін або від принципу цих змін, встановивши цей принцип. Це рішення має бути відображено в умовах договору [9, с.267];

* Ризик випадкової загибелі майна лежить на платника ренти. Якщо майно було передано безкоштовно, то за ним зберігаються зобов'язання з виплати ренти. У разі загибелі возмездно переданого майна платник має право вимагати припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Спеціальних норм про розмір постійної ренти в ЦК немає, а тому її розмір повинен визначаться договором. Таким чином, договір постійної ренти, в якому відсутня вказівка ??на її розмір, слід вважати неукладеним, оскільки сторони тим самим не досягли згоди по одному з її істотних умов.

Строк виплати ренти, визначається ст.738 ЦКУ:

1. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Постійна рента безстрокова. Безстроковість зобов'язання з виплати постійної ренти означає, що його існування не обмежується будь-яким періодом часу, в тому числі терміном життя або існування одержувача. Разом з тим закон передбачає можливість платника передчасно її викупити, припинивши односторонньо таким чином договірні відносини. Це є спеціальним підставою припинення зобов'язань, що випливають з договору постійної ренти.

Платник ренти може припинити виплату постійної ренти шляхом її викупу. Викуп ренти означає виплату платником постійної ренти її одержувачу замість рентних платежів викупної ціни ренти, визначеної сторонами в договорі постійної ренти. Однак договором може бути передбачено, що таке право не може бути здійснене протягом життя одержувача ренти або протягом іншого строку, але не більше 30 років. Платник повинен за 3 місяці до припинення виплати письмово попередити про це одержувача. Зобов'язання по виплаті ренти припиняється з моменту отримання всієї суми викупу одержувачем.

Ціна викупу визначається договором. Якщо така умова відсутня в договорі, то викуп здійснюється за ціною, рівною річній сумі підлягає виплаті ренти - якщо майно було передано за плату.

Одержувач ренти має право вимагати викупу у випадках, якщо [9, с.294]:

1. платник ренти прострочив її виплату більш ніж на 1 рік, якщо інше не передбачено договором постійної ренти;

2. платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

3. платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, очевидно свідчать, що рента не виплачуватиметься ним у розмірі і строки, які встановлені договором;

4. нерухоме майно, передане під виплату ренти, надійшло у спільну власність або поділене між кількома особами;

5. в інших випадках, передбачених договором.

Також існує типовий договір постійної ренти.

2.2 Договір довічної ренти

Довічна рента визначається в договорі як грошова сума, періодично виплачувана одержувачеві ренти протягом його життя.

Довічна рента (на відміну від постійної) виплачується тільки в грошовій формі на період життя громадянина, що передає майно під виплату ренти, або на період життя іншого вказаного ним громадянина [15, с.371]. Допускається встановлення довічної ренти на користь декількох громадян (наприклад, подружжя), причому в разі смерті одного з них його частка переходить до пережили одержувачам ренти, якщо договором не було передбачено інше.

Особливості договору довічної ренти:

* Встановлюється на період життя громадянина, що передав майно, або вказаної ним громадянина або декількох громадян, що мають рівні частки у праві на отримання ренти;

* Договір, що встановлює довічну ренту на користь громадянина, який помер до моменту укладення договору, мізерний.

* Розмір ренти визначається як грошова сума, періодично виплачувана протягом всього життя одержувача; він повинен бути не менше 1 МРОТ і підлягає індексації з урахуванням рівня інфляції. Якщо інше не передбачено договором, рента виплачівае6тся після закінчення кожного календарного місяця;

* Ризик випадкової загибелі майна лежить на платника ренти. Його зобов'язання зберігаються на тих же умовах навіть при загибелі майна;

* При істотному порушенні договору довічної ренти одержувач має право вимагати від платника викупу ренти, повернення квартири, житлового будинку чи іншого переданого майна, якщо вони не були відчужені безкоштовно.

На відміну від договору постійної ренти викуп довічної ренти з ініціативи платника ренти не допускається.

Одна з істотних відмінностей довічної ренти від постійної проявляється при вирішенні питання про наслідки випадкової загибелі переданого одержувачем ренти її платнику майна: при постійній ренті платник вправі вимагати припинення договору або зміни такого права у платника ренти не створюють.



2.3 Договір довічного утримання з утриманням

Це найпоширеніша і разом з тим юридично найбільш складний різновид ренти, оскільки утримання з утриманням вимагає наявності в законі диспозитивних, достатньо гнучких правил, що полегшують укладання таких договорів.

Існує типовий договір довічного утримання з утриманням [11, с.213].

За договором довічного утримання з утриманням одержувач ренти - громадянин передає належні йому житловий будинок, квартиру, земельну ділянку чи іншу нерухомість у власність платника ренти, який зобов'язується здійснювати довічне утримання громадянина з утриманням і (або) вказаної ним третьої особи (осіб). Обов'язок платника ренти з надання утримання з коштом може включати забезпечення потреб у житло, харчуванні та одязі, а якщо цього вимагає стан здоров'я громадянина, - також і догляд за ним. Договором довічного утримання з коштом може бути передбачена оплата платником ренти ритуальних послуг.

Термін дії договору - час життя одержувача - дозволяє поширити дію правил договору довічної ренти на відносини довічного утримання з коштом, регулюючим договір довічного утримання з утриманням.

Особливості договору довічного утримання з утриманням[16, с.125]:

Застосовуються правила про довічну ренту;

- Обов'язок змісту включає: забезпечення житлом, харчуванням, одягом, догляд за громадянином, оплату ритуальних послуг;

- Повинна бути визначена вартість обсягу змісту. Допускаючи можливість виникнення спорів про обсяг змісту, Цивільний кодекс вказує на загальні критерії для їх вирішення: суд повинен керуватися принципами сумлінності та розумності;

- Надання змісту може бути замінене за договором виплатою протягом життя одержувача певних сум;

- Для відчуження майна, що належить платникові на праві власності потрібна згода одержувача ренти.

Договір довічного утримання з коштом відрізняється від договору довічної ренти, різновидом якого він є, тим, що:

1. поширюється тільки на певний вид майна (нерухомість, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку);

2. передбачає необхідність визначити в договорі вартість всього обсягу змісту з утриманням;

3. передбачає більш високий нижня межа ренти, встановлених законом;

4. допускає надання вмісту як у грошах, так і в натурі;

5. встановлює обмеження права платника ренти на отримане ним майно (хоча платник і в цьому вигляді ренти визнається власником переданого йому майна, розпоряджатися ним - відчужувати, здавати в заставу або іншим способом обтяжувати нерухоме майно, передане в забезпечення довічного змісту, зокрема здавати в оренду, можна тільки з попередньої згоди одержувача ренти).

Як і при довічної ренти, випадкова загибель або ушкодження переданого майна не звільняють платника ренти від зобов'язань з утримання одержувача ренти на умовах, передбачених укладеним договором. Це правило - важлива гарантія інтересів громадян, що побажали скористатися інститутом ренти.

Даний договір припиняється у разі:

А). смерті одержувача ренти;

В). вимогам одержувача про викуп ренти або розірвання договору при істотному порушенні платником своїх зобов'язань. У цьому випадку платник не має права вимагати компенсації понесених витрат.



Висновок

З вище сказаного слід зробити висновок, що договір ренти відноситься до числа нових цивільних договорів, оскільки можливість відчуження майна в обмін на надання колишньому власнику стабільного грошового або іншого утримання раніше, до прийняття нового ЦК, обмежувалася. Допускалася тільки купівля-продаж житлового будинку з умовою довічного утримання. Однак проведені реформи та зміна економічної ситуації в країні викликали необхідність в юридичному оформленні фактично сформованих рентних відносин.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання коштів на його утримання в іншій формі (п. 1 ст. 731 ЦКУ).

Договір ренти є реальним, оскільки для його укладення необхідна передача майна платнику ренти. Він відноситься до числа односторонньо-зобов'язуючих, так як після передачі майна в одержувача ренти є тільки права і немає обов'язків, а у платника є тільки обов'язки і немає прав.

Договір ренти є оплатним, оскільки в наявності зустрічне надання у вигляді утримання, переданого в обмін на майно.

Мета курсового дослідження досягнута шляхом реалізації поставлених завдань. В результаті проведеного дослідження по темі можна зробити ряд висновків:

Рента є однією з форм суспільних відносин, регульованих нормами цивільного права (цивільні правовідносини). Відносини, до яких відноситься рента, виникають у зв'язку з відчуженням майна однієї особи під виплату цій особі (колишньому власникові) або іншій особі грошового чи іншого змісту (ренти).

Рента - це власність, віддана в користування особі, яка зобов'язалася регулярно виплачувати обумовлену в договорі суму за придбану власність. У ренту можна віддати як гроші, так і товар (нерухомість, автомобіль і т.д.). Обчислюються рентні платежі від розміру вкладеного капіталу, а відсотки по ренті нараховуються з урахуванням різних факторів, таких як, наприклад, розмір вкладень, час користування капіталом (нерухомістю), вид вкладень (нерухомість, гроші і т.д.)

Існує три основних види договору ренти: договір постійної ренти, договір довічної ренти та договір довічного утримання з коштом. Причому кожен з них має свої особливості, що стосуються сторін, предмета, строку, ціни та умов припинення договору.

В даний час рентні відносини вимагають всебічного вивчення на новому рівні з урахуванням практики застосування новітнього законодавства про договір ренти. Багато аспектів договору в ряді випадків потребують розвитку і вдосконаленні, в науковому обгрунтуванні.

Розглядаючи судову практику, можна зробити висновки, що більшість суперечок виникає по-приводу недійсності угоди. Найбільш часто зустрічаються підставами для визнання договору ренти недійсним, є: вчинення правочину під впливом помилки, що має істотне значення; обману; зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною; при збігу важких обставин на вкрай невигідних умовах; а також здійснення угоди громадянином, не здатним розуміти значення своїх дій або керувати ними. Такі угоди заперечні за позовом потерпілої сторони. При визнанні угоди недійсною діє принцип відшкодування реального збитку винною стороною.

Підводячи підсумки, потрібно відзначимо, що вивчення судової практики виявило при порівняно невеликій поширеності договору велику кількість судових справ виникають з позовних вимог щодо визнання договору ренти недійсним.



Список використаноi лiтератури

Нормативні акти:

1. Цивільний Кодекс України.-Х.: Одіссей, 2012.-352 с.;

2. Сімейний Кодекс України.-Х.: Одіссей, 2012.-88с.;

Навчальна література:

1. Апанасюк М.П. Договір ренти: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004. - 18 с.

2. Брагинський М.И., Витрянский В.В. Договірне право. - Кн. 3. - М., 2001.

3.Цивiльне право України: Підручник для вузів системи МВС України: У 2-х частинах. Частина I / А.А. Пушкін В.М.Самойленко, Р.Б.Шішка та ін; під ред. проф. А-А-Пушкіна, доц. В.М.Самойленко. - X.: Ун-т внутр. справ; «Основа», 1996. - 440 с

4. Цивільне право України: Академічний курс. - Ч. 2 / За ред. Я.М. Шевченка.-К., 2011.-342с.;

5. Цивільне право України. - Кн. 2 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

6. Цивільне право України. - Ч.ІІ / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобровоой. - К., 1996.

7. Цивільне право / Под ред. Ю.К. Толстого. - Ч. 2. - М.: Проспект, 1997.

8. Класичний університетський підручник Цивільне право; під редакцією Е.А. Суханова; Том III; 3-видання Москва 2007 рік;

9.Научно-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред.В.М. Коссака. - К., 2004.

10. Словник іноземних слів; під редакцією І.В. Лехина і Ф.Н. Петрова; Москва 1955;

11. Підручник Цивільне право; Том 2 під редакцією О.Н. Садикова 2007 рік;

12. Підручник Договори і зобов'язання; Курс Цивільного права Частина 3; К.П. Побєдоносцев, М., 2003 рік;

13. Підручник Цивільне право під ред. проф. Е.А.Суханова. М., 1998;

14. Підручник для вузів Цивільне право Росії; Л.Ю. Грудіцина, М.: Спектор, 2007.-562с.;

15. Підручник Цивільне право 4-е видання 2 тому під редакцією А.П.Сергеева, Ю.К. Толстого,-М., 2006 р.;

16. Підручник Цивільно-правові договори в Росії; Курс лекцій; А.Ю. Кабалкин, 2002 рік;

17. Підручник Договори, зобов'язання, угоди; Б.А. Подхолзін,-К., 1989.-386с.;

18. Постанова касаційної інстанції щодо перевірки законності та обгрунтованості судових актів арбітражних судів, що вступили в законну силу від 12 вересня 2003 р. Справа N А09-654/03-10.

19. Хохлов С.А. Рента і довічне утримання з утриманням / / Цивільний кодекс РФ. Частина друга: Текст, коментарі, алфавітно-предметний покажчик / За ред. О.М. Козир, А.Л. Маковського, С.А. Хохлова .- М., 1996.

20. Цибуленко 3. Рента і довічне утримання з утриманням / / Російська юстіція.-1997 .- № 7.

Размещено на Allbest.ru

...