Електронний науковий фаховий журнал "Державне управління: теорія і практика"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет ресторанно-готельного та туристичного бізнесу

Кафедра готельно-ресторанного та туристичного бізнесу

СТАТТЯ

"Адміністративний менеджмент"

Електронний науковий фаховий журнал "Державне управління: теорія і практика"

КИЇВ 2012

Освітні інновації як чинник підвищення управлінської культури державних службовців

У статті розглядаються традиційні моделі освітніх інновацій як чинника підвищення управлінської культури державних службовців. Основна увага зосереджується на обґрунтуванні особливостей впровадження освітніх інновацій. Пропонуються шляхи дослідження вітчизняного досвіду та впровадження його до національної системи підготовки й підвищення кваліфікації кадрового складу державної служби.

Ключові слова: освіта, освітні інновації, управлінська культура, модель підготовки державно-управлінських кадрів, професійне навчання державних службовців, державне управління України.

Постановка проблеми. Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України, проведення політичної, адміністративної та інших реформ вимагають високого рівня компетентності, професіоналізму, творчості та управлінської культури в державних службовців органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Тому ефективне забезпечення соціально-економічних реформ державного управління значною мірою залежить від кадрів, фахово і світоглядно підготовлених до активної професійної, компетентної та інноваційної роботи в нових умовах: демократії, економічної та політичної конкуренції, глобалізації.

Необхідною умовою ефективного державного управління є належний професійний рівень державного службовця, що підкріплений відповідною культурою управлінця. Ми вважаємо, що впровадження освітніх інновацій є одним з основних чинників підвищення управлінської культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми кадрового забезпечення державної служби та навчання державних службовців досліджують такі науковці: О.Вхо ронько, С.Дубенко, Ю.Кальниш, О.Конотопцев, О.Мельников, В.Луговий, Т.Лукіна, О.Оболенський, В.Понеділко, Н.Протасова, С.Серьогін, В.Шайдеров, С.Хаджирадєва. У працях цих учених аналізуються основні положення державної кадрової політики України, досліджуються потреби їхнього навчання та здійснюється кореляція між навчанням та підвищенням якості в процесі надання управлінських послуг державними службовцями в Україні тощо.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Навчання державних службовців розглядається як стратегічний пріоритет державної політики в Україні, що потребує інноваційного характеру та науково-методичного забезпечення.

Метою статті є обґрунтування традиційних моделей освітніх інновацій як чинників підвищення управлінської культури державних службовців, професійної підготовки управлінських кадрів та дослідження шляхів впровадження інноваційного досвіду в процесі підготовки нової генерації управлінців в Україні.

Виклад основного матеріалу. Освіта - унікальне суспільне явище, яке справляє значний вплив на всі аспекти життєдіяльності кожної країни, будь-якого соціуму, людської цивілізації загалом. В умовах сучасної науково-технічної та інформаційної революції освіта перетворилася на складний соціально-економічний організм, який відіграє визначальну роль у суспільному прогресі людства. Вона стала однією з найвагоміших галузей трудової і пізнавальної життєдіяльності. Усе це зумовлює активізацію наукових пошуків у царині освіти.

Освіта для державних службовців на сучасному етапі це реформування, пошук нових шляхів приведення змісту у відповідність із особистісними запитами та світовими стандартами. Нові реалії висувають нові вимоги до якості освіти, зокрема до універсальності підготовки державних службовців, підвищення їх управлінської культури, також їх адаптації до соціальних умов, особистісної орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальної важливості освіти у забезпеченні розвитку державної служби [10, с. 12]. В основі діючої нині в Україні системи навчання державних службовців лежить адаптація отриманого раніше фаху до професійної діяльності у сфері державного управління. Вона здійснюється шляхом реалізації освітньо-професійних програм підготовки магістрів, професійних програм підвищенням кваліфікації, тематичних семінарів і стажування. Магістерські програми мають академічний, фундаментальний характер, надають загальну широку освітню підготовку з державного управління. Програми підвищення кваліфікації державних службовців не мають необхідного практичного спрямування, мають здебільшого освітній характер. Програми базової підготовки, перепідготовки та функціональної спеціалізації службовців в Україні відсутні. Професійне навчання службовців здійснюється за державними і галузевими стандартами вищої освіти, стандартами вищих навчальних закладів, що ліцензовані та акредитовані в освітній галузі "державне управління". Підвищення кваліфікації вищих категорій службовців здійснюється в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ. Мережа закладів Системи професійного навчання службовців, яка сформована із застосуванням механізмів ліцензування та акредитації в освітній галузі "Державне управління", включає: НАДУ при Президентові України, її 4 регіональних інститути в Дніпропетровську, Львові, Одесі, Харкові; 14 вищих навчальних закладів, що ліцензовані та акредитовані для підготовки магістрів за спеціальностями "Державне управління" та "Державна служба" ; 23 центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій; 65 галузевих навчальних закладів вищої і післядипломної освіти, що ліцензовані для підвищення кваліфікації службовців.

Система навчання державних службовців, підвищення їх управлінської культури, вирішує такі загальні завдання, щодо здійснення:

- підготовки державних службовців як навчання з метою отримання особою певного нового для неї освітньо-кваліфікаційного рівня (спеціаліст, магістр) за спеціальністю, спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого самоврядування. При цьому під підготовкою державного службовця необхідно розуміти і навчання особи, яка вже перебуває на державній службі, і особи, яка цілеспрямовано готується до неї;

- перепідготовки державних службовців як навчання з метою отримання певного освітньо-кваліфікаційного рівня за іншою спеціальністю (спеціалізацією), спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого самоврядування;

- підвищення кваліфікації державних службовців як навчання, спрямоване на підвищення, тобто досягнення певного визначеного рівня загальної управлінської культури та що спеціалізується в межах певної категорії посад і спеціалізації на окремих функціях, завданнях, повноваженнях, що визначаються актуальними потребами сьогодення (для конкретної особи, конкретного органу державної влади чи місцевого самоврядування, для конкретної зміни державно-службових відносин тощо).

Стратегія професійної підготовки кадрів, підвищення їх управлінської культури - стратегія майбутнього розвитку держави. Визначення потреб у кадрах (кількісного та якісного - за спеціальностями та кваліфікаціями) обумовлюється, передусім, пріоритетами соціально-економічного і політичного розвитку, рівнем забезпеченості потреб суспільства, завданнями управління. інновація управлінський державний службовець

Тому питання підготовки державних службовців, підвищення їхньої управлінської культури, на наш погляд, має розв'язуватися як складна, комплексна науково-прикладна, соціальна проблема. Висхідним для цього має бути процес удосконалення всієї системи державного управління в Україні [3].

Освітні інновації - це вперше створені, вдосконалені та застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності і виступають чинником підвищення управлінської культури державних службовців [4, с. 5].

Пріоритетними освітніми інноваціями як чинниками підвищення управлінської культури державних службовців є:

* впровадження в навчальний процес модульного навчання та рейтингової системи контролю знань (кредитно-модульна система);

* система дистанційного навчання;

* комп'ютеризація бібліотеки із використанням програм електронного каталогу та створення фонду електронних навчальних та навчально-методичних матеріалів;

* електронна система управління діяльністю навчального закладу та навчальним процесом.

У навчальному процесі підвищення кваліфікації державних службовців з метою удосконаленню їх професійної культури мають використовуватись різноманітні інноваційні педагогічні методики, основою яких є інтерактивність та максимальна наближеність до реальної професійної діяльності державного службовця в аспекті підвищення його управлінської культури:

* імітаційні технології (ігрові та дискусійні форми організації);

* технологія "кейс-метод" (максимальна наближеність до реальності);

* методика відеотренінгу (максимальна наближеність до реальності);

* комп'ютерне моделювання;

* інтерактивні технології;

* технології колективно-групового навчання;

* технології ситуативного моделювання;

* технології опрацювання дискусійних питань;

* проектна технологія;

* інформаційні технології;

* технології диференційованого навчання;

* текстоцентрична технологія навчання.

Новітні форми організації навчального процесу та технології навчання нерозривно пов'язані із створенням інноваційного інструментарію, що удосконалює творчу діяльності державних службовців та підвищує їх управлінську культуру [5].

На сучасному етапі пріоритетним напрямом державної політики має стати створення повноцінної ефективної системи безперервного професійного навчання державних службовців як чинника підвищення управлінської культури, що відповідала б кращим європейським стандартам професійної освіти. Результативність діяльності системи професійного навчання може бути досягнута за рахунок запровадження інноваційних технологій та творчого підходу за умов відповідності професійної підготовки, післядипломної освіти та освіти впродовж життя.

Зміст професійного навчання державних службовців реалізується через сукупність освітньо-професійних і професійних програм повинен формуватися з урахуванням прогнозів соціально-економічного та політичного розвитку держави, освітньо-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців [8, с. 80].

Підвищення управлінської культури як результат професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має бути одним з основних чинників при їх просуванні по службі.

Потрібно розробити систему об'єктивного оцінювання, діагностики, мотивації та професійної самореалізації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі - оцінювання їх фахової підготовленості.

Система професійного навчання державних службовців, підвищення їх управлінської культури має цільову спрямованість, а також виступає як єдина система освітньої діяльності з єдиними вимогами щодо формування змісту навчання, з мережею навчальних закладів, визначених у встановленому порядку, та зі своєю системою управління [6, с. 34].

Таким чином, модернізація цієї системи повинна відбуватися одночасно в двох напрямах:

1. Модернізація загальнонаціональної системи професійного навчання державних службовців проходить шляхом системності в професійно-освітній процес на базі реалізації єдиної державної кадрової політики у сфері державної служби через визначення структури та змісту професійної діяльності державних службовців, професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, цілей, пріоритетів і принципів професійного навчання, шляхом введення єдиних державних стандартів професійної підготовки та критеріїв оцінки їх досягнення. Саме це має надати системі професійного навчання цілісності та забезпечить неперервність і послідовність навчального процесу.

2. Модернізація загальнонаціональної системи професійного навчання державних службовців проходить шляхом зміцнення керованості діяльності системи, взаємозв'язку та зкоординованості дій усіх акредитованих та ліцензованих навчальних закладів, що здійснюють освітню діяльність в освітній галузі державного управління [7, с. 109].

Висновки. У підсумку можна стверджувати, що освітні інновації як чинник підвищення управлінської культури державних службовців передбачають послідовне здійснення систематизованих комплексів практичних заходів (правових, організаційних, інформаційних, матеріально-технічних, фінансових та інших), спрямованих на забезпечення єдності всіх елементів системи державної служби, на чіткий взаємозв'язок усіх її інституціональних положень з діяльністю корпусу державних службовців. Становлення та функціонування ефективного управління державною службою неможливе без впровадження таких освітніх інновацій з метою удосконалення функціональної та організаційно-методичної вертикалі управління.

Сьогодні, в умовах реалізації конституційних засад демократичної, правової, соціальної держави та формування громадянського суспільства, питанням із питань постає удосконалення кадрового забезпечення державного апарату висококваліфікованими і компетентними фахівцями, здатними ефективно працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Успіх соціально-економічних і політичних перетворень в Україні визначальною мірою залежить від ефективної діяльності органів державної влади всіх рівнів. У свою чергу, забезпечення ефективності державного управління нерозривно пов'язане з розв'язанням проблеми компетентності та професіоналізму державних службовців. Тому організація ефективної системи підвищення кваліфікації державних службовців центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів розглядається як одне із першочергових завдань, без розв'язання якого неможливо підняти ефективність державного управління, а отже, зробити реальним досягнення Україною високих стандартів демократичного розвитку, перетворення її в країну з розвиненими економікою і соціальною сферою.

На сучасному етапі важливо, щоб усі державні службовці володіли знаннями та уміннями, необхідними для ефективного виконання завдань і функцій держави, окремих органів виконавчої влади і їх структурних підрозділів. Підвищення кваліфікації є одним із провідних видів навчання державних службовців, який забезпечує його безперервність і актуальність протягом усієї трудової кар'єри.

Інтегруючись в європейський і світовий освітній простір, Україна прагне враховувати кращі напрацювання даної галузі інших країн. Безумовно, це не передбачає сліпого копіювання зарубіжного досвіду. Проблема підвищення кваліфікації державних службовців, їх управлінської культури потребує не тільки вирішення питання щодо формування системи та створення мережі підготовки, а й наповнення її певним змістом.

Перспективи подальших розвідок стосуються розробки нових освітніх програм, що сприятимуть оновленню змісту підготовки державних службовців та осіб місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Закон України про державну службу // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

2. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лют. 1997 р. № 167 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.zakon1.rada.gov.ua

3. Проект Стратегії модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. - К., 2007. - С. 17-18.

4. Згуровський М. З. Ми повинні упереджувати ситуацію, а не фіксувати проблеми / М. З. Згуровський // Освіта України. - 1997. - 28 лют. - № 10. - С. 4.

5. Іванова Т. Система підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців: сучасний стан і перспективи розвитку [Електронний ресурс] / Т. Іванова. - Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/ visnyk/pdf/2008_2/visnik_st_16.pdf

6. Луговий В. І. Управління освітою : навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спец. "Держ. упр." / В. І. Луговий. - К. : Вид-во УАДУ, 1997. - 421 с.

7. Скідін О. Л. Основи використання соціальних технологій в управлінні вищими закладами освіти : навч. посіб. / О. Л. Скідін. - Запоріжжя : ЗДУ, 2011. - 277 с.

8. Слободчиков В. И. Образовательная среда: реализация целей образования в пространстве культуры / В. И. Слободчиков. - М., 2010. - 345 с.

9. Управління навчальним закладом : навч.-метод. посіб. : у 2 ч. - Х. : Веста ; Ранок, 2011. - 152 с.

10. Шленов Ю. Стратегия образования ХХІ века и качество жизни / Ю. Шленов, Ю. Бойцов // Дайджест педагогічних ідей та технологій. - 2003. - № 4. - С. 11-14.

Размещено на Allbest.ru