Правове регулювання часу відпочинку

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Маріупольський коледж ДВНЗ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Трудове право України"

Правове регулювання часу відпочинку

Виконала: студентка 3 курсу

групи 09-ПР-11

Куниця Ганна

Науковий керівник:

викладач МК ДВНЗ «ПДТУ» Вербицька В.В.

м. Маріуполь - 2014



План

Вступ

1. Поняття та види часу вiдпочинку

1.1 Перерви для харчування та годування дитини

1.2 Щоденний (мiжзмiнний) вiдпочинок

1.3 Щотижневий вiдпочинок (вихiднi днi)

1.4 Святковi та неробочі днi

1.5 Правове регулювання роботи у вихiднi дні

2. Поняття відпусток та їх види

3. Порядок та черговість надання окремих видів відпусток

3.1 Щорічна основна відпустка

3.2 Додаткова відпустка за роботу зі шкiдливими та важкими умовами працi

3.3 Додаткова відпустка за особливий характер працi

3.4 Іншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством

4. Оплата вiдпусток

Висновок

Список використаних джерел

відпуска правовий законодавство



Вступ

Актуальність теми в питанні відпочинку громадян в рамках, охоплюваних трудовим правом, на мій погляд полягає в наступному: по-перше, це право закріплено не тільки нормами трудового права, а в першу чергу в основному законі держави - Конституції. Організація праці і відпочинку в підприємствах різних форм власності, на жаль, не завжди відповідає нормам, зазначеним у законі. На мій погляд, особливо це стосується підприємств, що входять до сфери приватних.

В українському трудовому праві часом відпочинку визнається частина календарного часу, протягом якого працівники звільняються від виконання трудових обов'язків і можуть використовувати його на власний розсуд.

Таким чином, поняття часу відпочинку охоплює собою не тільки час власне відпочинку, протягом якого відновлюються фізичні і духовні сили, а й час, що витрачається людиною на соціально-культурний розвиток, громадську діяльність, навчання, наукову, технічну й художню творчість, заняття фізкультурою і спортом і т. д. Це цілком відповідає визначенню вільного часу.

За трудовим законодавством у складі вільного від роботи часу розрізняються: перерви протягом робочого дня, щоденний (міжзмінний) відпочинок, щотижневий відпочинок, святкові дні, додаткові вільні від роботи дні, відпустки (деякі з них, в свою чергу, поділяються на кілька видів).

Правове регулювання часу відпочинку здійснюється Конституцією України, Кодексом законів України про працю, Законом України «Про відпустки» та іншими нормативними актами.

Метою курсової роботи є аналіз нормативно-правової бази, яка регулює час відпочинку.

Мета роботи передбачає розкриття наступних завдань:

- Аналіз поняття та видів часу відпочинку;

- Розгляд особливостей відпусток, їх видів та порядку надання.

Об'єктом дослідження даної роботи є відносини, які виникають у сфері забезпечення часу відпочинку працівників.

Предметом дослідження є система правових норм, яка регулюється трудовим правом.

Методологічний інструментарій дослідження базується на наукових методах, таких як історичний, конкретно-соціологічний, порівняльно- правовий.

Робота структурована відповідно до поставлених цілей і завдань, складається зі вступу, трьох розділів, висновку і списку нормативних джерел та використаної літератури.

Теоретичну базу курсової роботи склали: праці вчених Пилипенко П.Д., Дмитренко Ю.П. та ін.

Нормативну базу роботи склали: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про відпустки», Постанови Кабінету Міністрів України та ін. правові акти.



1. Поняття та види часу вiдпочинку

Вiдповiдно до ст. 45 Конституцiї України кожен, хто працює, має право на вiдпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого вiдпочинку, оплачуваної щорiчної вiдпустки, скороченого робочого дня щодо окремих професiй i виробництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час. Цi конституцiйнi основи деталiзуються в нормах трудового законодавства, зокрема, главi V КЗпП України «Час вiдпочинку», Закону України «Про вiдпустки» та iнших нормативних актах. Зміст чинних правових норм у цiй сферi сформувався в результаті постійної боротьби робiтникiв за свої права та вимог профспiлок.

Час вiдпочинку - це календарний перiод, протягом якого робiтники та службовцi звiльняються вiд виконання своїх трудових обов'язкiв i можуть його використовувати на свiй розсуд. 2, с. 246.

1.1 Перерви для харчування та годування дитини

Вiдповiдно до ст. 183 КЗпП жiнкам, що мають дiтей віком до пiвтора року, крім загальної перерви для вiдпочинку i харчування, надаються перерви для годування дитини не рiдше нiж через три години i тривалiстю не менше 30 хвилин кожна. При наявностi двох i бiльше грудних дiтей тривалiсть перерви встановлюється не менше години. Строки i порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом пiдприємства, установи, органiзацiї i з урахуванням бажання матерi. Перерви для годування дитини включаються в робочий час i оплачуються за середнiм заробiтком. Окрiм цього є технiчнi та iншi перерви.

Тим робітникам i службовцям, якi працюють у холодну пору року на вiдкритому повiтрi або в закритих неопалюваних примiщеннях, надаються за рiшенням власника спецiальнi перерви для обiгрiву i вiдпочинку.

Спецiальнi перерви для вiдпочинку, крім обiдньої, встановлюються вантажникам та іншим особам, зайнятим важкою фiзичною працею. Їх тривалiсть та перiодичнiсть встановлює безпосереднiй керiвник, залежно вiд iнтенсивностi працi.

1.2 Щоденний (мiжзмiнний) вiдпочинок

Щоденний (мiжзмiнний) вiдпочинок (вiдпочинок, що надається пiсля робочої змiни). Тривалiсть перерви в роботi мiж змiнами має бути не меншою подвiйної тривалостi часу роботи в попереднiй змiнi (включаючи i час перерви на обiд). Призначення працiвника на роботу протягом двох змiн пiдряд забороняється (ст. 59 КЗпП).

1.3 Щотижневий вiдпочинок (вихiднi днi)

При п'ятиденному робочому тижнi працiвникам надається два вихiдних днi на тиждень (в основному субота та недiля), а при шестиденному робочому тижнi - один вихiдний день (ст. 67 КЗпП).Загальним вихiдним днем, як правило, є недiля. Другий вихiдний день при п'ятиденному робочому тижнi, якщо вiн не визначений законодавством, визначаєтьсяграфiком роботи пiдприємства, установи, органiзацiї за погодженням з їх профспілковим органом i, як правило, має надаватися пiдряд. Коли святковий або неробочий день збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого дня.

На пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де робота не може бути перервана в загальний вихiдний день у зв'язку з необхiднiстю обслуговування населення (магазини, пiдприємства побутового обслуговування, театри, музеї та iн.), вихiднi днi встановлюються мiсцевими держадмiнiстрацiями та радами (ст. 68 КЗпП).

Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку має становити не менш як 42 години.

1.4 Святковi та неробочi днi

Законодавством встановлено такi святковi днi: 1 сiчня - Новий рiк; 8 березня - Мiжнародний жiночий день; 1 i 2 травня - День мiжнародної солiдарностi трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституцiї України; 24 серпня - День незалежностi України.

Робота також не проводиться в днi релiгiйних свят (неробочi днi):

7 сiчня - Рiздво Христове; один день (недiля) - Пасха (Великдень); один день (недiля) - Трiйця.

1.5 Правове регулювання роботи у вихiднi днi

Робота у вихiднi днi забороняється. Залучення окремих працiвникiв до роботи в цi днi допускається тiльки з дозволу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї пiдприємств, установ, органiзацiй i лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, зокрема ч. 2 ст. 71 КЗпП, за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. 7, 621 с.

Залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi допускається в таких виняткових випадках:

1) для вiдвернення або лiквiдацiї стихiйного лиха, епiдемiй, епiзотiй, виробничих аварiй i негайного усунення їх наслiдкiв;

2) для вiдвернення нещасних випадкiв, якi ставлять або можуть поставити пiд загрозу життя чи нормальнi життєвi умови людей, загибелi або псування державного чи громадського майна;

3) для виконання невiдкладних, наперед не передбачених робiт, вiд негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота пiдприємства, установи, органiзацiї в цiлому або їх окремих пiдроздiлiв;

4) для виконання невiдкладних вантажно-розвантажувальних робiт з метою запобiгання або усунення простого рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах вiдправлення i призначення.

Робота у вихiдний день може компенсуватися, за згодою сторiн, наданням iншого дня вiдпочинку (вiдгулу) з одноразовою оплатою у грошовiй формi або платою у подвiйному розмiрi(ст. 72 КЗпП).

Вiдгул - це вiдпочинок, який надається працiвниковi як компенсацiя за роботу в неробочий час. 2, с. 246.

Якщо працiвник залучався до роботи у вихiдний для нього день, то вiдгул має бути наданий протягом найближчих двох тижнiв. У разi неможливостi його надання (звiльнення працiвика) допускається компенсацiя шляхом виплати грошової винагороди.



2. Поняття відпусток та їх види

Вiдпустка - це найтривалiший вид часу вiдпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звiльнення роботодавцем працiвника вiд виконання трудових обов'язкiв протягом встановленої законом або за угодою сторiн кiлькостi календарних днiв iз збереженням за ним мiсця роботи на цей перiод.

Право на вiдпустку мають громадяни України, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємством незалежно від форми власностi, виду дiяльностi й галузевої належностi, а також працюють за трудовим договором у роботодавця - фiзичної особи. Iноземнi громадяни та особи без громадянства, якi працюють в Українi на законних пiдставах, мають право на вiдпустку на рiвнi з громадянами України.

Особи, якi працюють за договором підряду або за іншими договорами цивiльно-правового характеру, за авторським чи видавничим договором, не набувають статусу працiвника, а тому права на вiдпустку не мають.

Право на вiдпустку надається також поза штатним працiвникам, на яких поширено державне соцiальне страхування. Законом України «Про вiдпустки» вiд 15 листопада 1996 р. вперше передбачено також право на вiдпустку тимчасовим i сезонним працiвникам.

Види вiдпусток:

1) щорiчнi вiдпустки (їх ще називаються трудовими):

2) додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням;

3) творчi вiдпустки;

4) соцiальнi вiдпустки;

5) вiдпустки без збереження заробiтної плати. 8, 207 с.

Законодавством, колективними договорами, угодами та трудовими договорами можуть встановлюватися й iншi види вiдпусток.



3. Порядок та черговість надання окремих видiв вiдпусток

Громадянам, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також громадянам, якi працюють за трудовим договором у роботодавця - фiзичної особи, надаються щорiчнi (основна та додатковi) вiдпустки iз збереженням на їх перiод мiсця роботи (посади) i заробiтної плати.

Законом України «Про вiдпустки» встановлюються такi види щорiчних вiдпусток:

- основна (ст. 6),

- додаткова за роботу зі шкiдливими та важкими умовами працi (ст.7),

- додаткова за особливий характер працi (ст.8),

- iншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством.

3.1 Щорiчна основна вiдпустка

Щорiчна основна вiдпустка надається працівникам тривалiстю не менш як 24 календарнi днi за вiдпрацьований робочий рiк, який вiдлiчується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону України «Про вiдпустки»).

Промислово-виробничому персоналу вугiльної, сланцевої, металургiйної, електроенергетичної промисловостi, а також персоналу, зайнятому на вiдкритих гiрничих роботах, на роботах на поверхнi шахт, розрiзiв, кар'єрiв i рудникiв, на будiвельно-монтажних роботах у шахтному будiвництвi, на транспортуваннi та збагаченнi корисних копалин, надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 24 календарнi днi зi збільшенням за кожні два вiдпрацьованi роки на два календарнi днi, але не бiльш як 28 календарних днiв.

Працiвникам, зайнятим на пiдземних гiрничих роботах i в розрiзах, кар'єрах i рудниках глибиною 150 м i нижче, надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 28 календарних дні внезалежно вiд стажу роботи, а в розрiзах, кар'єрах i рудниках глибиною до 150 м - 24 календарнi днi зi збільшенням на 4 календарнi днi при стажi роботи на даному пiдприємствi два роки i бiльше.

Працiвникам лiсової промисловостi та лiсового господарства, державних заповiдникiв, нацiональних паркiв, що мають лiсовi площi, лiсомисливських господарств, постiйних лiсозаготiвельних i лiсогосподарських пiдроздiлiв інших пiдприємств, а також лiсництв надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 28 календарних днiв за списком робiт професiй i посад, затверджуваних КМУ (постанова КМ України вiд 9 червня 1997 р. № 570).

Воєнiзованому особовому складу гiрничо - рятувальних частин надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 30 календарних днiв, працівникам невоєнiзованих гiрничо-рятувальних частин - 24 календарнi днi зi збільшенням за кожнi два вiдпрацьованих роки на два календарнi днi, але не бiльше 28 календарних днiв.

Керiвним, педагогiчним, науково-педагогiчним працівникам освiти та науковим працівникам надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю до 56 календарних днiв в порядку, затверджуваному КМ України (постанова КМ України вiд 14 квiтня 1997 р. № 346).

Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки інвалідів I i II груп - 30 календарних днiв, а iнвалiдiв III групи - 26 календарних днiв. Особам віком до 18 рокiв надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 31 календарний день 4, Закону України «Про вiдпустки».

Сезонним працівникам та тимчасовим працівникам вiдпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робiт i сезонних галузей затверджується КМ України (постанова КМ України вiд 28 березня 1998 р. № 278).

Положення ст. 6 Закону України «Про вiдпустки» щодо тривалостi щорiчної основної вiдпустки не поширюються на працiвникiв, тривалiсть вiдпустки яким установлюється iншими законодавчими актами, проте тривалість їх вiдпустки не може бути меншою за передбачену законом.

Положення ст. 6 Закону України «Про вiдпустки» щодо тривалостi щорiчної основної вiдпустки не поширюються на працiвникiв, тривалiсть вiдпустки яким установлюється iншими законодавчими актами, проте тривалість їх вiдпустки не може бути меншою за передбачену законом.

3.2 Щорiчна додаткова вiдпустка за роботу зі шкiдливими i важкими умовами працi

Така відпустка до 35 календарних днiв надається працiвникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкiдливих виробничих факторiв, за списком виробництв цехiв, професiй i посад, затвердженим КМ України (постанова КМ України вiд 17 листопада 1997 р. № 1290).

3.3 Щорiчна додаткова вiдпустка за особливий характер працi

Вiдповiдно до ст. 8 Закону України «Про вiдпустки» щорiчна додаткова вiдпустка за особливий характер працi надається:

1) окремим категоріям працiвникiв, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоцiйним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географiчнихi геологiчних умовах та умовах пiдвищеного ризику для здоров'я, тривалiстю до 35 календарних днiв;

2) працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днiв згiдно зi списками посад, робiт та професiй, визначених колективним договором, угодою.3, Закон України «Про відпустеи від 15 листопада 1336р.

Конкретна тривалiсть щорiчної додаткової вiдпустки за особливий характер працi встановлюється колективним або трудовим договором залежно вiд часу зайнятостi працiвника в цих умовах.

Щорiчна додаткова вiдпустка надається понад щорiчну основну вiдпустку за однiєю пiдставою, обраною працiвником. Порядок надання додаткової вiдпустки з кількох пiдстав може встановлюватись КМ України.

3.4 Іншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством

Щорiчнi вiдпустки за бажанням працiвника можуть надаватись одночасно з щорiчною основною вiдпусткою або окремо вiд неї. Загальна тривалiсть щорiчних основної та додаткових вiдпусток не може перевищувати 59 календарних днiв, а для працiвникiв, зайнятих на пiдземних гiрничих роботах, - 69 календарних днiв.

Право працiвника на щорiчнi основну й додатковi вiдпустки повної тривалостi у перший рiк роботи настає пiсля закiнчення шести місяців безперервної роботи на даному пiдприємствi (ст. 10 Закону України «Про вiдпустки»).

Щорiчнi вiдпустки повної тривалостi до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи у перший рiк роботи на даному пiдприємствi за бажанням працiвника надаються:

1) жiнкам - перед вiдпусткою у зв'язку з вагiтнiстю та пологами або після неї, а також жiнкам, якi мають двох i більше дiтей віком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда;

2) iнвалiдам;

3) особам віком до 18 рокiв;

4) чоловiкам, дружини яких перебувають у вiдпустцi у зв'язку з вагiтнiстю та пологами тощо;

5) особам, звiльненим пiсля проходження строкової вiйськової або альтернативної (невiйськової) служби, якщо пiсля звiльнення зі служби вони були прийнятi на роботу протягом трьох мiсяцiв, не враховуючи часу переїзду на постiйне мiсце проживання;

6) сумісникам - одночасно з вiдпусткою за основним місцем роботи;

7) працiвникам, якi успiшно навчаються в закладах освiти та бажають приєднати вiдпустку до часу складання iспитiв, залiкiв, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робiт, передбачених навчальною програмою;

8) працiвникам, якi не використали за попереднiм місцем роботи повнiстю або частково щорiчну основну вiдпустку i не одержали за неї грошову компенсацiю;

9) працiвникам, якi мають путiвку (курсiвку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лiкування;

10) батькам - вихователям дитячих будинкiв сiмейного типу;

11) в iнших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.2,128 с.

Щорiчнi вiдпустки за другий та наступнi роки роботи можуть бути наданi працiвниковi в будь-який час вiдповiдного робочого року.

Черговiсть надання вiдпусток визначається графiками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, i доводиться до вiдома всіх працiвникiв. При складаннi графіків ураховуються iнтереси виробництва, особистi iнтереси працiвникiв i можливостi для їх вiдпочинку. Конкретний перiод надання щорiчних вiдпусток у межах, встановлених графiком, узгоджується мiж працiвником i роботодавцем, який зобов'язаний повiдомити працiвника про дату початку вiдпустки не пiзнiш як за два тижнi до встановленого графiком термiну. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облiк вiдпусток, що надаються працiвникам.

Щорiчнi вiдпустки за бажанням працiвника у зручний для нього час надаються:

1) особам віком до 18 рокiв;

2) iнвалiдам;

3) жiнкам перед вiдпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами;

4) жiнкам, якi мають двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда;

5) одинокiй матерi (батьку), що виховує дитину без батька (матерi), опiкунам, пiклувальникам або iншим самотнiм особам, якi фактично виховують одного або бiльше дiтей вiком до15 рокiв за вiдсутностi батькiв;

6) дружинам(чоловiкам) вiйськовослужбовцiв;

7) ветеранам працi та особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною;

8) ветеранам вiйни, особам, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною, а також особам, на яких поширюється чиннiсть Закону України «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх сцiального захисту»;

9) батькам-- вихователям дитячих будинкiв сiмейного типу;

10) в iнших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керiвним, педагогiчним, науковим, науково-педагогiчним працiвникам, спецiалiстам закладiв освiти щорiчнi вiдпустки повної тривалостi у перший i наступнi робочi роки надаються у перiод лiтнiх канiкул незалежно вiд часу прийняття їх на роботу.6

До стажу роботи, що дає право на щорiчну основну вiдпустку (ст. 6 Закону України «Про вiдпустки»), зараховуються:

1) час фактичної роботи (у тому числi на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається вiдпустка;

2) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним згiдно iз законодавством зберiгалися мiсце роботи (посада) та заробiтна плата повнiстю або частково, в тому числi час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на iншу роботу;

3) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним зберiгалося мiсце роботи (посада) i йому виплачувалася допомога по державному соцiальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної вiдпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку;

4) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним зберiгалося мiсце роботи (посада) i йому не виплачувалася заробiтна плата у порядку, визначеному ст. 25 i ч. 2 ст. 26 Закону України «Про вiдпустки», за винятком вiдпустки без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирiчного вiку;

5) час навчання з відривом вiд виробництва тривалiстю менше десяти мiсяцiв на денних вiддiленнях професійно-технiчних закладiв освiти;

6) час навчання новим професiям(спецiальностям) осiб, звiльнених у зв'язку зi змiнами в органiзацiї виробництва та працi, у тому числi з лiквiдацiєю, реорганiзацiєю або перепрофiлюванням пiдприємства, скороченням чисельностi або штату працiвникiв;

7) iншi перiоди роботи, передбаченi законодавством. 2,128 с.

До стажу роботи, що дає право на щорiчнi додатковi вiдпустки (статті 7 i 8 Закону України «Про вiдпустки»), зараховуються:

1) час фактичної роботи iз шкiдливими, важкими умовами або з особливим характером працi, якщо працiвник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалостi робочого дня, встановленої для працiвникiв даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорiчних основної та додаткових вiдпусток за роботу iз шкiдливими, важкими умовами i за особливий характер працi;

3) час роботи вагiтних жiнок, переведених на пiдставi медичного висновку на легшу роботу, на якiй вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторiв.

Якщо працiвник, переведений на роботу на iнше пiдприємство, повнiстю або частково не використав щорiчнi основну та додатковi вiдпустки, то до стажу роботи, що дає право на щорiчнi основну та додатковi вiдпустки, зараховується час, за який вiн не використав цi вiдпустки за попереднiм місцем роботи.

Додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням.

Вiдповiдно до ст. 13 Закону України «Про вiдпустки» учням, якi здобувають загальну середню освiту в середнiх загальноосвiтнiх вечірніх (змiнних) школах, класах, групах з очною та заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, надається додаткова оплачувана вiдпустка на перiод складання іспитів.

Соцiальнi вiдпустки, їх види i порядок надання.

Вiдповiдно до ст. 17 Закону України «Про вiдпустки» на пiдставi медичного висновку жiнкам надається оплачувана вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами такою тривалiстю:

1) до пологiв - 70 календарних днiв;

2) пiсля пологiв - 56 календарних днiв (70 календарнихднiв - у разi

народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв), починаючи з дня пологiв.

Жiнкам, якi усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається вiдпустка з дня усиновлення тривалiстю 56 календарних днiв (70 календарних днiв - при усиновленнi двох i бiльше дiтей).

Вiдповiдно до ст. 18 Закону України «Про вiдпустки» після закiнчення вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами за бажанням жiнки їй надається вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку.

Пiдприємство за рахунок власних коштiв може надавати жiнкам частково оплачувану вiдпустку та вiдпустку без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною більшої тривалостi. Ця вiдпустка може бути використана повнiстю або частинами також батьком дитини, бабою, дiдом чи iншими родичами, якi фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опiку дитину. За бажанням жiнки або осiб, зазначених у ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про вiдпустки», у перiод перебування їх у вiдпустцi для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберiгається право на одержання допомоги в перiод вiдпустки для догляду за дитиною.

Вiдповiдно до ст. 182 1КЗпП та ст. 19 Закону України «Про вiдпустки» жiнцi, яка працює i має двох i бiльше дiтей вiком до15 рокiв, або дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, одинокій матері щорiчно надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 7 календарних днiв без урахування святкових і неробочих днів. Батьку, який виховує дитину без матерi (в тому числі й у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також особi, яка взяла пiд опiку дитину, ця вiдпустка надається на аналогiчних умовах.

Вiдповiдно до ст. 20 Закону України «Про вiдпустки» тривалiсть вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами обчислюється сумарно i становить 126 календарних днiв (140 календарних днiв - у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв).

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку надається за заявою жiнки або iнших осiб, зазначених у Законi України «Про вiдпустки», повністю або частково в межах установленого перiоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про вiдпустки» (крім осiб, якi усиновили чи взяли дитину пiд опiку у встановленому законодавством порядку), вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку надається на пiдставi довiдки з мiсця роботи (навчання, служби) матерi дитини про те, що вона вийшла на роботу до закiнчення термiну цiєї вiдпустки i виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (iз зазначенням дати). Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вiку трьох рокiв не надається працiвниковi, якщо дитина перебуває на державному утриманнi. Додатковi вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, надаються понад щорiчнi вiдпустки, передбаченi статтями 6, 7 i 8 Закону України «Про вiдпустки». Якщо дитина за станом здоров'я потребує домашнього догляду, жiнцi надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше як до досягнення дитиною шестирiчного вiку (ст. 179 КЗпП, п. 3 ст. 25 Закону України «Про вiдпустки»).

Вiдпустка без збереження заробiтної плати.

Вiдпустка без збереження заробiтної плати може надаватися в обов'язковому та договiрному порядку.

Вiдповiдно до ст. 25 Закону України «Про вiдпустки» вiдпустка без збереження заробiтної плати за бажанням працiвника надається в обов'язковому порядку:

1) матерi або батьку, який виховує дiтей без батька (матерi), в тому числi й у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi, що має двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда, - тривалiстю до 14 календарних днів щорiчно;

2) чоловiковi, дружина якого перебуває у пiсляпологовiй вiдпустцi, - тривалiстю до 14 календарних днiв;

3) матерi або iншим особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 та ч. 2ст. 19 Закону України «Про вiдпустки», якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирiчного вiку;

4) ветеранам вiйни, особам, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту», - тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно;

5) особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною, - тривалiстю до 21 календарного дня щорiчно;

6) пенсiонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днiв щорiчно;

7) інвалідам I та II груп - тривалiстю до 60 календарних днiв щорiчно;

8) особам, якi одружуються, - тривалiстю до 10 календарних днiв;

9) працівникам у разi смертi рiдних по кровi або по шлюбу: чоловiка (дружини), батькiв (вiтчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братiв, сестер - тривалiстю до 7 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад, iнших рiдних - тривалiстю до трьох календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим, рiдним по кровi або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду, - тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше 30 календарних днiв;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лiкування - тривалiстю, визначеною у медичному висновку;

12) працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi заклади освiти, тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу i назад;

13) працiвникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспiрантуру з відривом або без вiдриву вiд виробництва, а також працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, - тривалiстю, необхiдною для проїзду до мiсцезнаходження iншого закладу освiти або закладу науки i назад;

14) сумiсникам на термiн до закiнчення вiдпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам працi - тривалiстю до 14 календарних днів щорiчно;

16) працiвникам, якi використали за попереднiм мiсцем роботи щорiчну основну та додатковi вiдпустки, тривалiсть яких була меншою від 24 календарних днiв, i одержали за них грошову компенсацiю, - тривалiстю до 24 календарних днiв у перший рiк роботи на даному пiдприємствi, до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи.

Вiдповiдно до ст.26 Закону України «Про вiдпустки» за сiмейними обставинами та з iнших причин працiвниковi може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати на термiн, обумовлений угодою мiж працiвником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльше 15 календарних днiв на рiк.



4. Оплата вiдпусток

Порядок оплати вiдпусток регулюється ст. 21 ЗаконуУкраїни «Про вiдпустки». Заробiтна плата працівникам за час вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до її початку. Порядок обчислення заробiтної плати працівникам за час щорiчної вiдпустки, додаткових вiдпусток у зв'язку з навчанням, творчої вiдпустки, додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, та компенсацiї за невикористанi вiдпустки, встановлюється КМУ країни (постанова КМ України від 8 лютого 1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробiтної плати»).

Працiвникам, якi мають право на соцiальнi вiдпустки, передбаченi статтями 17 i 18 Закону України «Про вiдпустки», виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сiм'ям з дiтьми» та iншими нормативно-правовими актами України.

Умови відрахування iз заробiтної плати за час вiдпустки визначенi в ст. 22 Закону України «Про вiдпустки». У разi звiльнення працiвника до закiнчення робочого року, за який вiн уже одержав вiдпустку повної тривалостi, для покриття його заборгованостi роботодавець провадить вiдрахування iз заробiтної плати за днi вiдпустки, що були наданi в рахунок невiдпрацьованої частини робочого року.

Порядок фiнансування оплати вiдпусток встановлений у ст. 23 Закону України «Про вiдпустки». 3

Витрати, пов'язанi з оплатою вiдпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 16 i 19 Закону України «Про вiдпустки», здiйснюються за рахунок коштiв пiдприємств, призначених на оплату працi, або за рахунок коштiв роботодавця - фiзичної особи, в якої працюють за трудовим договором працiвники. В установах та органiзацiях, що утримуються за рахунок бюджетних коштiв, оплата вiдпусток провадиться з бюджетних асигнувань на їх утримання. Оплата iнших видiв вiдпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на пiдприємствi після сплати податкiв та iнших обов'язкових платежiв до бюджету, або за рахунок коштiв фiзичної особи, в якої працюють за трудовим договором працiвники. В установах i органiзацiях, що утримуються за рахунок бюджетних коштiв, оплата цих вiдпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та iнших додаткових джерел. Фiнансування допомоги по вагiтностi та пологах, а також допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку провадиться з коштiв державного соцiального страхування.

Грошова компенсацiя за невикористанi щорiчнi вiдпустки виплачується у випадках, встановлених ст. 24 Закону України «Про вiдпустки», а саме:

1) у разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсація за всi невикористанi ним дні щорiчної вiдпустки, а також додатковi вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей;

2) у разi звiльнення керiвних, педагогiчних, наукових, науково-педагогiчних працiвникiв, спецiалiстiв закладiв освiти, якi до звiльнення пропрацювали не менш як 10 мiсяцiв, грошова компенсацiя виплачується за не використанi ними днi щорiчних вiдпусток з розрахунку повної їх тривалостi;

3) у разi переведення працiвника на роботу на iнше пiдприємство грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприємства, на яке перейшов працiвник;

4) за бажанням працiвника частина щорiчної вiдпустки замiнюється грошовою компенсацiєю. При цьому тривалiсть наданої працiвниковi щорiчної та додаткових вiдпусток не повинна бути меншою вiд 24 календарних днiв. Особам вiком до18 рокiв замiна всiх видiв вiдпусток грошовою компенсацiєю не допускається;

5) у разi смертi працiвника грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачується спадкоємцям.



Висновок

Таким чином, можна зробити наступні висновки.

Зараз трудового законодавства не зовсім дотримуються. З одного боку, начебто застосовується Кодекс законів про працю, норми якого встановлюють певні принципи взаємин працівника і роботодавця, але з іншого боку, є роботодавець, він же - господар, для якого, будемо відверті, закони не писані: потрібен лише економічно корисний результат, а яким способом він досягається (з порушенням трудового законодавства чи ні) - питання, часто не підлягає розгляду. Тому проблем у трудових відносинах існує предостатньо. І, звичайно, в літній період особливо актуальною є проблема надання щорічних відпусток.

Так, відповідно до частини 5 статті 79 КЗпП, конкретний період надання щорічних відпусток узгоджується між працівником і власником, який зобов'язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну. У разі порушення власником терміну повідомлення працівника про час надання йому відпустки щорічна відпустка має бути перенесена на інший період (стаття 80 КЗпП). У той же час, дуже важко довести, що працівник дійсно не було попереджено. Тому я пропоную усне попередження замінити на письмове.

З кожним роком все більше розширюється коло осіб, які мають право на відпустку. Але все одно ще далеко не все ідеально. Багато людей не знають свої права, не знають, наприклад, що через стажу збільшується відпустку, не знають, куди вони можуть звернутися, якщо їх не влаштовує час відпустки. Також люди не підозрюють, що їм надані пільги на відпустку. Було б доцільно, щоб роботодавці ще при підписанні трудового договору (угоди) поряд з іншими питаннями пояснювали працівникові право на відпочинок.

Мабуть, відпустка - це найбільш бажаний період часу для більшості працівників, адже робочий час вимірюється роками, а відпустку - днями. Але, незважаючи на загальні правила про відпустки, кожне підприємство самостійно вирішує, на яких саме умовах надавати працівникові відпустку: з повної його оплатою або часткової, на 24 дні або на місяць і т.д.

Рішенням проблеми дотримання трудового законодавства в питанні відпочинку працівників може полягати в наступному:

1. Належний контроль за додержанням законодавства про відпустки в межах своєї компетенції центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів прокуратури.

2. Залучення осіб, винних у порушенні прав на відпочинок до відповідальності, передбаченої законом.

3. Роз'яснювальна робота серед населення через засоби масової інформації.

4. Належна, а не формальна робота професійних спілок, комісій з трудових спорів.

5. Нагляд за дотриманням законодавства про відпустки уповноваженими на це державними органами та інспекціями, які є незалежними у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

6. Захист законних прав на відпочинок в суді.



Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом УРСР від 10 грудня 1971р. (зі змін., і доп.) К. Крїїна-Мрій, с. 246.

3. Закон України «Про відпустки від 15 листопада 1336р. №504/96(зі змін.,і доп.) //Відомості Верховної Ради України - 1997.-№2.-Ст.4.

4. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2003р. №122 //Офіційний вісник України. - 1996.-№6. Положення про умови застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997р. № 346. Про порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.1998р. №45. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток.

7. Дмитриенко Ю.П. Трудовое право України. Підручник. Київ. Юринков Інтер. 2009-621 с.

8. Пилипенко П.Д. Трудовое право України. Підручник. Київ. «Істина» - 2010-207 с.

Размещено на Allbest.ru

...