Функції держави та форми їх реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ (МАУП)

ІНСТИТУТ ПРАВА (ІП)

КУРСОВА РОБОТА

За темою (розділом навчального плану):

«ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ТА ФОРМИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ»

З дисципліни: «ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА»

Київ - 2007



Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика функцій держави

1.1 Поняття функцій держави

1.2 Зміст функцій

1.3 Ознаки функцій

1.4 Еволюція функцій

Розділ ІІ. Види функцій держави

2.1 Поділ за ознаками

2.2 Внутрішні функції

2.3 Зовнішні функції

Розділ ІІІ. Форми та методи здійснення функцій держави

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Наукове пізнання держави будь-якого історичного типу обов'язково ставить за мету розгляд його цілей, задач і функцій, які втілюють найголовніші якісні характеристики і орієнтири не тільки власне держави, а й суспільства в цілому.

Питання про функції держави - це одне із важливих питань не тільки теорії, але й практики державотворення. Функції держави виражають соціальну природу держави і конкретизують її суть.

Отже, перед тим як висвітлювати це питання, насамперед треба з'ясувати, що ж саме є “Держава”, які має характеристики й ознаки.

Держава визначається як організація публічної влади в суспільстві, яка характеризується наявністю своєї території, суверенітетом, видає закони, стягує податки, виступає як суб'єкт міжнародних відносин та виражає інтереси і волю всього народу чи пануючої в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов'язкових норм (правил) поведінки та механізму впровадження їх у життя.

“Якщо ми звернемось до визначення держави з точки зору марксистсько-ленінських вчень, то поняття держави виходило з ідеї класового устрою суспільства і визначалося як апарат придушення одного класу іншим” [6, с.52]. Безперечність цієї теорії можна було сприймати на стадії розвитку капіталізму, коли чітко була окреслена класова структура суспільства. Це вчення формувалося під впливом класової боротьби, яка була характерна для того періоду розвитку суспільства і держави. Але повністю відмовитись від цієї теорії не можна, тому що вона була обумовлена конкретними обставинами історичного розвитку суспільства. Так само можна сказати, що на сучасному етапі, коли перестали існувати чітко виражені класи, а на зміну прийшла складна розгалужена соціальна структура, сутність держави обумовлюється сучасними умовами та тенденціями розвитку суспільства. Цей період розвитку “характеризується тим, що його метою є всебічний розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав і свобод. Дійсність пронизана ідеями гуманізму, пріоритету загальнолюдських цінностей. Все це знаходить своє відображення в сучасних найбільш розвинутих країнах - правових, демократичних, соціально-орієнтованих” [9, с.15].

Державу треба розглядати не тільки з точки зору сучасності, а й в історичному її розрізі. І тут треба звернути увагу на різні підходи до теорії виникнення держави. В теоретичній науці існує багато теорій її виникнення. Розглянемо деякі з них, найбільш розповсюджені:

- теологічна теорія - виводила державу з точки зору божественних начал, як дещо, що надано людству по волі божій;

- органічна теорія - по суті порівнювала державу з живим організмом, частинами якого начебто є люди та їх об'єднання;

- теорія насильства - пояснювала виникнення держави шляхом завоювань та війн;

- договірна теорія - виходила з того, що держава виникла в результаті добровільної угоди між людьми для захисту їх спільних інтересів;

- патріархальна теорія - пояснювала державу як велику сім'ю, яка з плином часу розросталася, на чолі з батьком, а згодом монархом;

- соціально-економічна або марксистська теорія - визначала, що “поштовхом для виникнення держави стало вдосконалення знарядь праці, яке привело до поділу на класи, а також до появи апарату держави - нової організації влади” [7, с.27].

Існують ще й інші теорії виникнення держави, які також заслуговують на увагу, серед яких космічна, психологічна, географічна, демографічна.

З усіх цих теорій найбільш обгрутнованою є соціально-економічна теорія, тому що розглядає соціальні й економічні причини виникнення держави, а також частково враховує і політичні фактори. Ця теорія виходить із внутрішніх факторів, але майже не враховує зовнішніх факторів, які впливали на виникнення держави. До виникнення держави необхідно підходити з різних позицій, розглядати як внутрішні, так і зовнішні фактори, як причини, так і умови, а також політичні, економічні, соціальні і природні фактори, які впливали на виникнення держави.

Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави. Всі теорії мають свої особливості виникнення держави у різних народів. Але жодна з них не володіє достатніми доказами, щоб можна було прийняти її за основу.

Розгляд теорій походження держави є органічним елементом даної роботи, бо дає можливість зрозуміти питання функцій держави в різні періоди історичного становлення сучасних держав. Як стає зрозумілим, з вище наведених даних, в історії людства існувала велика кількість держав, вони змінювали одна одну, змінювали свій устрій, тощо. Саме тому, всебічно розкрити поняття, зміст, багатогранність, властивості і риси держави - задача досить важка. Вирішити її можливо лише при вивченні зв'язків та взаємодії держави з економікою, соціально-політичним і духовним життям суспільства. Значну роль в даному процесі відіграє - вивчення функцій держави, які несуть в собі найголовніші якісні характеристики та орієнтири держави. Враховуючи все вище наведене, я вважаю, що дана тема є досить актуальною і сьогодні, та потребує конкретного дослідження.

Отже, в своїй роботі я намагаюсь розкрити дану тему, базуючи свої висновки і аналіз на різних правових виданнях. А також підходжу до питання про функції держави з погляду пріоритетних функцій Української держави на сучасному етапі.



Розділ І. Загальна характеристика функцій держави

1.1 Поняття функцій держави

Характеристика будь-якої держави обов'язково має на меті розгляд її основних функцій, в яких безпосередньо виявляється сутність та соціальне призначення держави. Функції держави тісно пов'язані з її завданнями і цілями, але не зводяться до них. Аналіз функцій держави повинен з'ясувати таке питання: що повинна робити держава на певному етапі свого розвитку та як; на чому повинні бути сконцентровані зусилля її органів і відомств?

Отже, функції держави - це можливі та реальні напрямки діяльності держави і її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, які виражають сутність і соціальне призначення державного управління суспільством. У функціях держави знаходять свій вираз її завдання й цілі, тобто це є певна робота, коло діяльності держави, за допомогою яких вона може повноцінно діяти як найважливіша складова частина політичної системи суспільства. Також, для пояснення поняття функції держави, можна використовувати таке визначення: функція держави - це саме те, що і як держава “робить”[4, с.43].

Закордонні юридичні та політичні теорії зводять проблему функцій держави до діяльності його окремих органів і обговорюють законодавчу, судову, податкову та подібні функції держави. Деякі західні автори виділяють функції держави як організації захисту «загального блага», «загального благоденства», «охорони справедливості». В цілому для західного вчення про державу характерне розуміння функцій держави, основане на запереченні закономірної залежності сутності держави і реального змісту його діяльності від матеріальних та економічних умов існування пануючих класів [14, с.86].

Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Тому основні напрями її діяльності мають об'єктивний характер, обумовлений потребами життя суспільства. Здійснення функції держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом всього часу існування об'єктивно обумовлених завдань, що належить виконувати державі в конкретних історичних умовах. Функції держави взаємопов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати відповідно до своїх потреб всією своєю політикою.

Функція, як і багато інших понять у суспільствознавстві, не є власно юридичним та політичним поняттям. Воно було запозичене із зовсім інших наук. Наприклад, у фізиці, математиці поняття функції виражає залежність однієї величини від іншої, а у теорії держави і права цей термін набуває іншого змісту.

Особливістю юридичної термінології є запозичення чужих понять і наповнення їх своїм спеціальним, особливим змістом, при цьому це поняття може повністю втратити зв'язок з початковим змістом.

Так само відбувається й з поняттям “функція”, коли воно потрапляє в юридичну термінологію. “Функція” в теорії держави і права означає напрямок, предмет діяльності того чи іншого політико - правового інституту, зміст цієї діяльності, її забезпечення. Саме цього змісту набуває поняття “функція”, коли говориться про функцію держави, уряду, міністерств, інших державних органів.

Але слід відрізняти функції держави від функцій окремих її органів.

Поряд з функціями держави існують та функції державних організацій і їх посадових осіб. Розрізняють функції законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів держави.

Реалізуючи державні функції, державні організації повинні:

1) зважати на об'єктивні закони розвитку суспільства й керуватися цими законами в повсякденній діяльності;

2) стимулювати соціальну активність людини і громадянина, звертати увагу на виробничо-економічне та соціально-культурне самовизначення особистості;

3) брати до уваги інтереси й потреби різних соціальних спільнот, груп та об'єднань людей, конкретних особистостей, визнавати їх реальність і сприяти здійсненню;

4) підпорядковувати всю свою діяльність служінню громадянському суспільству, не втручатися в приватні справи людини та суспільства, якщо це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.

Отже, у здійсненні функцій держави так чи інакше беруть участь всі її органи, весь державний апарат. Функцію ж певного органу не може замінити чи підмінити ніякий інший. Але всі складові частини органу повинні через свої безпосередні обов'язки забезпечувати загальні функціональні завдання цього органу.

1.2 Зміст функцій

Поняття функції держави з'явилося й стало широко використовуватися на попередньому етапі розвитку вітчизняної теорії держави і права. В рамках марксистсько-ленінського підходу до держави виділялися, як уже вказувалося вище, класова сутність держави, загальносоціальне та класове призначення держави, затверджувалося, що оскільки і напрямок, і сам предмет, і зміст діяльності держави, і їхня система, що забезпечує, структурних утворень змінюється залежно від зміни класової сутності та форми держави, остільки для визначення цієї залежності цілком доречним і дуже підходящим є поняття саме функції.

Далі це поняття особливо широко було використано для визначення діяльності соціалістичної держави - його ролі як головного знаряддя побудови соціалізму, придушення експлуататорських класів, організації народного господарства, підтримки національно-визвольних рухів тощо. При цьому так звані нові (соціалістичні) функції держави тісно погоджувалися з новою (соціалістичною) сутністю самої держави - соціалістична власність, панування робітничого класу, правляча комуністична партія та т. д.

На сучасному етапі розвитку теорії держави і права теж зберігається функціональний підхід до діяльної сторони держави, але з уточненнями:

- розширюється та заглиблюється розуміння соціального призначення держави;

- відкидається проголошуваний раніше твердий зв'язок між змінами класових характеристик держави і, відповідно, його функцій.

Як показує історичний досвід, на функції держави впливають не стільки класові характеристики держави, скільки нові умови та проблеми сучасної життєдіяльності суспільства, існування цивілізації (екологія, ядерне озброєння, демографічні, сировинні і інші глобальні проблеми). В функціональній характеристиці держави вітчизняна теорія іде від попередньої методологічної вульгаризації і догматизації, ураховує всі нові проблеми, але, однаково, зберігає й те позитивне, що було накопичено і напрацьоване в цій області на попередньому етапі. Коштовним виявилося насамперед саме поняття функції держави, її зміст та значення як однієї з важливих характеристик діяльної сторони держави.

Функціональний підхід дозволяє більш глибоко вивчати тривалий історичний процес виникнення, розвитку, зміни, руйнування, появи держав різних типів, видів, форм у різних народів, тобто процес формування та еволюції державності.



1.3 Ознаки функцій

Будь-яка держава з різним ступенем активності постійно діє, тому що пасивність, бездіяльність протипоказані самій її природі і призначенню. В даній главі держава і розглядається з його функціональної, діяльної сторони. Функціональний підхід, по-перше, допомагає глибше засвоїти саме поняття держави, побачити його історичне призначення та роль у житті суспільства; по-друге, дає можливість науково окреслити зміст діяльності держави, його механізм у конкретних історичних умовах; по-третє, служить цілям удосконалювання організаційної структури держави для якісного здійснення державного керування [1, с.63].

Функції держав експлуататорських типів мають істотні загальні риси:

- провідне значення функції прямого придушення експлуататорськими меншостями експлуатованої більшості населення. Розходження стосуються прийомів, масштабів, конкретних цілей придушення та класів, у відношенні яких воно здійснюється;

- охорона приватної власності на знаряддя та засоби виробництва; розходження випливають із особливостей самих форм приватної власності;

- забезпечення лише зовнішніх умов існуючих відносин експлуатації, обмежене втручання держави в економіку.

Функції держави демократичного типу протилежні у своєму змісті функціям експлуататорських держав:

- другорядне значення функції прямого придушення; воно здійснюється більшістю населення у відношенні скинутих експлуататорських меншостей і поступово втрачає своє значення, хоча рецидиви можуть бути;

- охорона всіх існуючих різних форм власності на засоби виробництва;

- провідне значення організаторських функцій, невідомих експлуататорським державам;

- цілеспрямованість функцій на рішення завдань демократичного будівництва.

Спробуємо виділити ознаки функцій, тобто ті стійкі характеристики, які дозволяють віднести різні сторони діяльності держави саме до функції.

До цих ознак відносяться:

- добре сформована предметна діяльність держави в найважливіших сферах громадського життя: економічного, політичного, соціального, духовного (ідеологічного, релігійного), правового;

- безпосередній зв'язок між сутнісними, формальними характеристиками держави та його соціальним призначенням, що й реалізується в діяльності держави;

- спрямованість діяльності держави на рішення великих соціально - економічних, політичних і інших завдань, досягнення великих, суспільно значимих цілей, які з'являються на кожному історичному етапі розвитку суспільства;

- діяльність держави в певних формах (найчастіше правових) та із застосуванням особливих, у тому числі владно - примусових методів.

Сукупність цих ознак дозволяє стверджувати, що дійсно мова іде про функціональну характеристику держави, про наявність у тої або іншої держави відповідних функцій.

Функціональна характеристика дозволяє вивчати не тільки державу конкретного типу, виду, форми в того або іншого народу в той або інший конкретно - історичний період, але й державність цього народу. Розглядаючи розвиток, зміну функцій, можна побачити і те, як розвивалася, змінювалася в певному зв'язку та самій державній організації суспільства в тривалому історичному процесі.



1.4 Еволюція функцій

Поява тих або інших нових функцій на різних етапах розвитку державності конкретних суспільств не має строго визначеного, причинно - слідчого характеру, не жорстко детерміновано новою сутністю і формою держави. Разом з тим така більш-менш причинна залежність все-таки характеризує функції держави, які є найважливішими напрямками діяльності держави в визначальних областях його існування в економічній, політичній, соціальній та інших. Основні функції найбільше "чуйні" до сутнісних змін держави.

Інші ж функції підпадають під потужний вплив стабільних етнокультурних шарів життя суспільства, національних, територіальних особливостей, традицій тощо. Тому новий тип держави, що з'явився в розвитку конкретного державно організованого суспільства, може в явній або схованій формі зберігати і іноді розвивати деякі старі функції.

Робимо висновок, що, таким чином, у державності того або іншого суспільства зберігається спадкоємність функцій, але діє й механізм відновлення функцій. Наприклад, на появу нових функцій впливають самоорганізаційні, суб'єктивні і навіть випадкові (синергетичні) процеси, а не тільки той або інший ступінь залежності функцій від зміни сутності та форми держави.

Протягом довгого часу в науці підтримувався штучно класовий підхід, не завжди зверталася увага на особливість функціонування держави в інтересах усього суспільства. Але в наш час можна із упевненістю сказати, що будь-яка держава здійснює загальносоціальну діяльність, виступає представником інтересів усього суспільства, всіх класів, соціальних груп і верств населення.

Функції не є чимось раз і назавжди, навічно даним, фундаментальним, застиглим та незмінним. Залежно від конкретних історичних умов елементи цих загальних функцій можуть набувати самостійне значення, становлячись в силу особливої значимості самостійними функціями. Це можуть бути функції організації суспільних робіт (наприклад, будівництво іригаційних споруджень в азіатських країнах), забезпечення прав і свобод громадян (сучасні країни, що розвиваються, в яких здійснюється перехід до правової держави), охорони природи (в країнах, де серйозно порушена екологічна рівновага) і інші.

Як відзначає в А.Б. Венгеров, насамперед на функції впливає науково-технічний, інтелектуальний розвиток всієї цивілізації. Функції всіх без винятку сучасних держав піддаються впливу науково-технічних досягнень ХХ ст.(а тепер уже й ХХІ - А.Р.). Це вплив подвійний. З одного боку, з'являються життєво важливі напрямки діяльності держави: підтримка науки, особливо фундаментальної, використання її результатів, розвиток і збагачення інтелектуального потенціалу суспільства. З іншого боку - обмеження небезпеки, що походить від неконтрольованої появи та використання сучасних науково-технічних досягнень (ядерні технології, генетика, медична біологія, проблема клонування та ін.) [3, с.142].

Також до числа факторів, що впливають на еволюцію функцій держави безсумнівно можна віднести екологічний фактор. Якщо сучасні держави не візьмуть на себе обов'язок підтримувати умови існування людей на своїй території, і не стануть взаємодіяти з іншими державами, то в самий найближчий час, на думку А.Б. Венгерова, наступить неминучий суспільний колапс, глобальна криза [3, с.143].

Інтернаціоналізація світової економіки, загальне переплетення економічних інтересів, поява та панування транснаціональних компаній, інші економічні фактори планетарного значення - ще одна сфера, що впливає на еволюцію функцій.

На додаток до всього сказаного відзначимо, що в цей час більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, які характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення та використання ядерної, інформаційної технологій, в області захисту прав і свобод людини та в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що мають вплив на всю цивілізацію.



Розділ ІІ. Види функцій держави

2.1 Поділ за ознаками

Тепер розглянемо як функції держави поділяються на види для зручності їх розуміння та вивчення. Поділ функцій на групи або види базується на наявності певних ознак тієї чи іншої функції.

Розподіл функцій перш за все треба почати з розподілу за сферою діяльності держави. Отже, в залежності від того, в якій сфері суспільного життя функції держави здійснюються, вирішенню яких завдань вони служать - внутрішньополітичним чи зовнішньополітичним, ми поділяємо їх на внутрішні та зовнішні функції. Нижче я більш детально розгляну цю групу функцій.

А поки, розглянемо ще розподіл функцій за ознакою соціального значення. Серед численних внутрішніх та зовнішніх функцій виділяються основні та додаткові функції держави. Основні функції характеризують найбільш важливі та загальні напрями діяльності держави на певному етапі її розвитку. Ці функції мають комплексний характер і здійснюються численними ланками державного апарату. Основними функціями держави можна назвати, наприклад, функції оборони країни, захист правопорядку, законності, охорони прав та свобод громадян тощо.

Щодо додаткових функцій держави, то вони є складовими частинами основних функцій і не можуть самостійно розкривати сутність держави.

Функції держави з точки зору їх тривалості у часі поділяються на постійні, які здійснюються протягом всього часу існування держави, та тимчасові, які здійснюються протягом певного періоду існування держави. Тимчасові функції тісно пов'язані з історичним розвитком та історичними подіями, які відбувалися в той чи інший період існування держави. Прикладом такої тимчасової функції може бути одна з основних функцій соціалістичної держави, в якій ми ще не так давно існували, “функція подавлення опору скинутих експлуататорів”. Однак ця функція здійснюється тимчасово, поки в суспільстві ще залишаються експлуататорські класи та не досягнуто морально-політичну єдність народу [6, с.95]. Як ми бачимо, навіть радянські ідеологи вважали цю функцію тимчасовою, але трохи з іншої точки зору.

Наприклад, сьогодні однією з тимчасових функцій України є ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже ми розглянули основні види функцій держави, які об'єднуються за певними ознаками, але в той же час дуже тісно переплітаються між собою. Тому що будь-яка функція може бути водночас і основною, і зовнішньою, і постійною. Наприклад, функція оброни країни є основною постійною зовнішньою функцією держави.

Тепер повернемося до такої найбільш чисельної та багатогранної групи як внутрішні і зовнішні функції держави. До внутрішніх функцій, які охоплюють сферу внутрішнього, самостійного життя держави, що безпосередньо стосується кожного члена суспільства, відносяться такі функції:

- охоронна;

- економічна;

- соціальна;

- культурно-виховна;

- природоохоронна.

До зовнішніх функцій, які направлені на забезпечення існування держави в світовому суспільстві, відносяться:

- оборона держави від збройних нападів інших держав;

- підтримання міжнародних політичних відносин, економічних та культурних зв'язків;

- боротьба з міжнародною злочинністю;

- участь у міжнародній охороні навколишнього середовища.



2.2 Внутрішні функції

А) Охоронна функція

Це функція державної діяльності проявляється в забезпеченні державою громадського і правового порядку, а саме: захист та охорона прав і інтересів громадян та організацій, захист конституційного ладу держави від протиправних дій, забезпечення внутрішньої стабільності у суспільстві, врегулювання суспільних відносин. Ця функція направлена на охорону життя, здоров'я, честі і гідності громадян, а також на охорону державного та громадського майна, на охорону приватної власності.

Громадський порядок, який держава повинна забезпечувати, - це система суспільних відносин, які регулюються нормами правового і неправового характеру (нормами моралі, звичаями, традиціями тощо). В більш вузькому розумінні, громадський порядок є система суспільних відносин, які відбуваються головним чином у громадських місцях та забезпечують свободу і недоторканність особи, громадський спокій, нормальні умови для праці й відпочинку громадян, функціонування та діяльність органів, підприємств, установ, організацій.

Громадський порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями і самими громадянами. Особлива роль у забезпеченні громадського порядку належить органам внутрішніх справ, міліції. держава право громадянин

Дійсно важлива роль у здійсненні державних функцій належить правоохоронним органам.

Систему правоохоронних органів, що здійснюють державні функції, становлять:

а) судові органи;

6) органи прокуратури;

в) Служба безпеки України;

г) органи внутрішніх справ;

д) нотаріальні органи та ін.

Система правосуддя в Україні складається з Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції.

Функцію нагляду здійснює прокуратура, що включає Генерального прокурора України і підлеглих йому прокурорів.

Органи внутрішніх справ (ОВС) мають власну структуру. До них належать:

а) органи міліції;

б) органи пожежного нагляду та пожежної охорони;

в) слідчі апарати;

г) внутрішні конвойні війська та ін.

Міліція(поліція) виконує:

а) адміністративну;

б) профілактичну;

в) оперативно-розшукову;

г) кримінально-процесуальну;

д) охоронну;

є) виконавчу та інші функції.

ОВС забезпечує реалізацію:

а) правопорядку, особистої безпеки громадян, прав, свобод і законних інтересів;

б) різних форм власності;

в) екологічної безпеки;

г) культурно-виховної діяльності держави та ін.

Отже слід зазначити, що працівники органів внутрішніх справ безпосередньо здійснюють державні функції або створюють умови для їх здійснення іншими державними органами і посадовими особами.

Б) Політична функція

Всі функції держави носять політичний характер, однак у політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ державних органів, через які здійснюються функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обрані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в країні, органи місцевого самоврядування, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.

Маючи верховенство в системі державної організації, представницькі органи зосереджують у своїх руках державне керівництво суспільством, виконують функцію публічної влади, захисту конституційного ладу. Зміст даної функції складають:

- реалізація волевиявлення народу в формі законодавства (правотворчості);

- забезпечення державного суверенітету, визначення правового розташування певних територій і керування ними;

- офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної влади, держава є юридичною особистістю, суб'єктом права. Разом з тим здійснення функції забезпечення народовладдя припускає наявність правових відносин між державою та суспільством, залежність держави від суспільства, відповідальність перед ним;

- захист конституційного ладу, що реалізується як спеціальними органами (Конституційним судом), так і безпосередньо народом, шляхом здійснення права на опір будь-якій спробі насильницької зміни або усунення існуючого конституційного ладу.

В) Економічна функція

“Ця функція держави сильно змінилася в ході історичного існування держави від повного невтручання держави в економіку до повного контролю всієї господарської діяльності та регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типу)” [5, с.7].

У сучасних умовах, коли дуже ускладнилися господарські зв'язки, держава не залишається стороннім спостерігачем, але й не встановлює повний контроль. Вона активно розроблює та проводить економічну політику, яка будується на принципах вільного ринку і вільного підприємництва. Держава впливає на економіку через податкову політику, кредитно-фінансову та валютно-грошову системи. В умовах існування нашої країни в складі Радянської держави регулювання економічних відносин було абсолютно пануючим і стосувалося всіх сфер економіки: від рівня державних інвестицій в ту чи іншу галузь економіки до встановлення найменувань і цін на продукцію.

В умовах розвинених ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття та рівності всіх форм власності, сумлінної конкуренції економіка розвивається на основі саморегулювання. Втручання держави має певні межі:

- виробленню економічної політики;

- керуванню підприємствами і організаціями, що є державною власністю. Їх коло повинно бути обмежене найважливішими галузями, що мають загальнодержавне значення, наприклад, ядерною енергетикою, діяльністю в космосі, транспортом, зв'язком і т.д.;

- установленню правових основ ринку та цінової політики, зокрема, стимулюванню державними коштами підприємництва і вільної праці, забезпечення рівноправності всіх форм власності, правовому захисту власника, вживанню заходів для припинення монополізму та несумлінної конкуренції, охороні прав споживача та ін.;

- регулюванню зовнішньоекономічних відносин держави.

В періоди економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується. Як показує досвід, економічні реформи не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси - великий масив законодавчих актів у цій області і економічні заходи, проведені державою, наприклад, приватизація житлового фонду, державної та муніципальної власності, земельна реформа і т.д.

Політична та економічна функції виступають одночасно і як зовнішні функції держави. Тому що «зовнішні функції є не що інше, як розвиток та продовження внутрішніх функцій» [11, с.26].

Г) Соціальна функція

Виконувати соціальну функцію - це означає, що держава має своїм важливим завданням турботу про всіх тих громадян, які через ті чи інші обставини неспроможні забезпечити для себе нормальне існування. Держава проводить заходи, які направлені на захист від безробіття, виявляє турботу про дітей та непрацездатних людей.

Соціальна функція різноманітна за змістом та масштабна за обсягом діяльності. Головне її призначення - забезпечити суспільне благополуччя, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.

Багато держав характеризують себе як соціальні. Це означає, що вони вважають своїм важливим завданням турботу про всіх тих громадян, які в силу яких-небудь причин не в змозі забезпечити для себе нормальне існування, гідне людини. Держава проводить заходи, спрямовані на захист від безробіття, піклується про дітей і непрацездатних людей.

Таким чином, держава вживає різних заходів для підвищення життєвого рівня громадян.

У реалізації соціальної функції велике місце належить проведенню державної політики в галузі освіти, науки, культури, здоров'я громадян. У зазначених сферах соціальна функція здійснюється в формі державної підтримки (фінансової, матеріальної, програмної та ін.) освітніх, виховних і наукових установ, а також установ культури. Що стосується керування та організації їх роботи, то вони автономні, вільні в своїй діяльності, і втручання держави тут неприпустиме.

Д) Культурно-виховна функція

Держава і суспільство в цілому зацікавлені в тому, щоб кожен громадянин мав освіту, яка відповідає прийнятим нормам. Без освіти в наш час неможливо уявити активну участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності.

Держава підтримує та розвиває мистецтво, забезпечує для громадян свободу творчої діяльності. Кожний громадянин повинен усвідомлювати, що не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги ы збереження історичних традицій і культурної спадщини. Тому, неодмінною складовою частиною виховного процесу є виховання громадян у дусі поваги до історичного минулого, яке є безцінним надбанням кожної сучасної держави. Також, велике значення має правове виховання. Кожен громадянин зобов'язаний знати закони своєї держави та суворо дотримуватись їх.

Е) Природоохоронна функція

“Без охорони природи і навколишнього середовища сьогодні неможливо уявити сучасний світ. Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв'язки, руйнує навколишнє середовище, і тим самим мимоволі створює для себе несприятливі, а іноді навіть згубні, умови життя” [10, с.33]. Охорона природи - справа всього суспільства, але тільки держава, яка володіє необхідними засобами та можливостями концентрації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.

У сучасному світі проблеми охорони та раціонального використання природних багатств набули великого економічного, соціального і політичного значення. Вони стосуються інтересів всіх народів та держав. Чим розумніше використовувати багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість, сільське господарство тощо. Охорона природи займає одне з важливих місць серед найбільш гострих соціальних проблем і представляє собою одне з важливих загальнодержавних завдань. При здійсненні цієї функції держава повинна дотримуватися таких принципів:

- природні багатства підлягають охороні з боку держави, незалежно від того, залучені вони в господарський обіг чи ні.

- використання природних багатств повинно бути раціональним, відповідати розвитку держави та її потребам.

- неухильно дотримуватися природоохоронного законодавства і суворо відповідати за його порушення.

Дотримання цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних функцій держави на вирішення завдань у сфері охорони та раціонального використання природних ресурсів.

2.3 Зовнішні функції

Зовнішні функції - це основні напрямки діяльності держави, які виявляються переважно поза державою та суспільством, у взаємовідношеннях з іншими організаціями або державами.

А) Оборона держави

Ця функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету та територіальної цілісності держави. Виходячи з цього, оборона країни від збройного нападу з боку інших країн належить до найважливіших зовнішніх функцій держави і є справою всього народу.

Практичне виконання функції оборони держави покладається також на різні особливі державні збройні організації. Вони призначені для забезпечення суверенітету, захисту території, кордону, населення від зовнішніх посягань та забезпечення громадського порядку й безпеки громадян. Характер завдань, які виконують збройні державні організації, обумовлює особливості їх формування, діяльності, управління та забезпечення. До особливих збройних державних організацій відносяться:

1. Служби зовнішньої розвідки. Вони здійснюють збір інформації на випадок проведення воєнних дій.

2. Служба безпеки. Вона призначена для захисту державної безпеки та конституційного ладу від зовнішніх посягань.

3. Міліція (поліція) є основою і гарантом громадського порядку. Міліція покликана служити всьому суспільству, забезпечувати порядок, спокій та безпеку громадян.

Б) Підтримка міжнародних політичних відносин, економічних і культурних зв'язків.

В основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. В конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби та співробітництва з усіма країнами.

В сучасних умовах розвиток держави визначається процесом інтеграції господарського, політичного та культурного життя. Функція співробітництва і взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій основі створюються різні організації, діяльність яких направлена на покращення економічного, політичного та культурного життя суспільства. Прикладом таких організацій є ООН, ЮНЕСКО, НАТО, Європейський Союз тощо.

Як було наведено вище, кожна держава пов'язана з іншими державами різними відносинами: політичними, економічними і культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати та регулювати.

Політичні відносини: держава зобов'язана захищати своїх громадян, які знаходяться на території інших держав та надавати їм заступництво. Підтримання міжнародних політичних відносин держави забезпечується представниками в особі дипломатів, послів, консулів тощо.

Економічні відносини: держава є членом світового співтовариства та відповідно залучається до системи світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв'язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

Культурні відносини: культура кожного народу, держави є здобутком всього людства. Держава підтримує та розвиває культурні зв'язки, що служать взаємному духовному зросту та збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм тощо.

В) Боротьба з міжнародною злочинністю

В останній час все більш широкого розмаху досягла міжнародна злочинність. Торгівля і контрабанда наркотиків, тероризм, незаконна торгівля зброєю - це ще неповний перелік найбільш небезпечних видів міжнародних злочинів.

Жодна країна не може без допомоги інших країн подолати цю проблему. Безперечною є необхідність спільних дій країн у боротьбі з міжнародною злочинністю. Конкретними діями держав в цій сфері є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами. Однією з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Країни спільно планують свою діяльність щодо попередження та запобігання цих злочинів, проводять спільні заходи, здійснюють обмін інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.

Г) Участь у міжнародній охороні навколишнього середовища

На сьогоднішній день дуже гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Це питання постійно знаходиться в центрі уваги всього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально-технічної бази в країні.

В ряді країн це тісно пов'язано з особливостями кліматичних умов в даному регіоні. Видатні вчені багатьох країн занепокоєні екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету все більше і більше виділяється коштів на підтримання екології в належному стані, також надають велику допомогу й громадські організації. В деяких країнах уряд приймає різні міри для попередження порушення законодавства щодо охорони природи.

Великі вчені ряду держав стурбовані екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету все більше й більше виділяється коштів на підтримку екології в належному виді, також надають різну допомогу й громадські організації. У ряді держав уряд вживає різних заходів до порушення нормативних актів по охороні природи. Чільне положення займає переконання, а також штрафи та покарання.



Розділ ІІІ. Форми та методи здійснення функцій держави

Функції держави розрізняють за формами і методами їх здійснення. Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управління правосуддя, контроль та нагляд, правоохоронна та правореалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому вигляді відносять переконання, заохочення і примус. Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватися в різних формах і різними методами. Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Форми здійснення функцій держави -- це спеціальні сторони її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції. За правовими наслідками названі форми поділяються на правові та неправові (організаційні).

Правові форми -- це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки. Це - однорідна за своїми зовнішніми ознаками, характером і юридичними наслідками діяльність державних органів. Вони пов'язані з виданням юридичних актів. У правових нормах відображаються зв'язок держави і права, обов'язок держави діяти при виконанні своїх функцій на основі права і в рамках закону, крім того вони показують, як державні органи і посадові особи працюють, які юридичні дії вони здійснюють [4, с.49].

Організаційні форми (не правові)-- специфічні види фактичної діяльності, які не тягнуть за собою правових наслідків.

Види організаційних форм:

- організаційно-регламентуюча являє собою поточну організаційну роботу з вирішення повсякденних питань, техніко - організаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механізму;

- організаційно - економічна - це оперативно-технічна поточна господарська робота з матеріального забезпечення виконання різних державних функцій (економічне обґрунтування, контрольно-ревізійна робота, бухгалтерія, статистика, постачання, збут);

- організаційно-ідеологічна діяльність - це повсякденна оперативно-роз'яснювальна виховна робота (роз'яснення законів та інших нормативних актів, формування суспільної думки, робота засобів масової інформації).

Але основними формами здійснення функцій держави є правотворчість, безпосередня організаторська діяльність і забезпечення здійснення правових настанов методами переконання, заохочення та примусу.

Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держави з правом як одним з основних засобів здійснення влади. Через право держава впроваджує в життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні завдання. В одних випадках держава видає юридичні норми, в других - організовує їх виконання, у третіх - забезпечує та охороняє їх. У залежності від цього й розрізняють три основні форми здійснення функцій:

1. Правотворча - державна діяльність, що знаходить свій вираз у розробці та прийнятті юридичних норм, в яких закріплюються програми діяльності людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, які встановлюють нові норми, змінюють або відміняють старі.

2. Правовиконавча - державна діяльність, яка полягає в прийнятті заходів щодо виконання норм права. Вона полягає головним чином у виданні індивідуальних актів, тобто актів, які розраховані тільки на даний, конкретний випадок (наприклад, видання одноразового планового акту на будівництво, призначення особи на посаду тощо).

3. Правозабезпечуюча (правоохоронна) - державна діяльність, яка має на меті контроль та нагляд за дотриманням і виконанням норм, а також застосовує примусові заходи до порушників встановлених норм. В процесі здійснення цієї функції вирішуються юридичні справи, пов'язані із застосуванням санкцій, спорами між окремими особами тощо.

Кожна окремо взята функція держави поєднує в собі ці форми, а також методи їх здійснення. Але кожна функція має свої певні особливості, які характерні для виконання тієї чи іншої функції держави. Для прикладу можна взяти охоронну функцію. Для виконання завдань цієї функції застосовуються такі форми:

- правотворчість - виражається у правовому регулюванні шляхом видання відповідними державними органами нормативних актів щодо застосування норм права, спрямованих на забезпечення здійснення прав та свобод громадян;

- безпосередня організаторська діяльність (правовиконавча форма) - полягає в проведенні конкретних заходів, що стосуються зазначених питань: розподіл кадрів, їх навчання, забезпечення технічними засобами, організація цієї роботи;

- правозабезпечення - полягає в здійсненні нагляду за неухильним виконанням положень нормативних актів, контролі за виконанням норм права, в забезпеченні правопорядку, безпосередній охороні життя громадян, запобіганні порушенням шляхом застосування різних санкцій.

Методи здійснення функцій держави -- це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави з реалізації її функцій.

Види методів здійснення функцій держави:

- правотворчої;

- виконавчо-розпорядчої;

- правоохоронної;

- організаційної діяльності держави із здійснення функцій.

Методи:

Правотворчої діяльності держави -- це засоби, прийоми і способи підготовки, прийняття і оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів, що забезпечують здійснення державних функцій.

Виконавчо-розпорядчої -- це засоби, прийоми і способи здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності в сфері реалізації функцій держави.

Правоохоронної -- засоби, прийоми і способи правоохоронної діяльності відповідних державних органів.

Організаційної -- засоби, прийоми та способи здійснення організаційного виду діяльності із забезпечення реалізації державних функцій.

До них відносять:

а) програмування;

б) прогнозування;

в) дослідження;

г) здійснення оперативного аналізу та ін.

Наприклад, методи при здійсненні охоронної функції мають дещо особливий характер, як то: переконання шляхом правового виховання населення, проведення різних попереджувальних заходів, агітації; заохочення шляхом пропаганди досвіду й надання різних пільг та нагород особам, колективам, які самі не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними; метод примусу має на увазі застосування до суб'єктів, що скоїли правопорушення, заходів покарання, перевиховання тощо.

В наш час зростає роль договірної форми в здійсненні функцій держави. Це обумовлено розвитком ринкової економіки і децентралізацією державного керування. Зараз державно-владні рішення органів держави все більше поєднуються з договірною формою, структурами цивільного суспільства та громадянами.

Неправові форми охоплюють великий обсяг організаційно-підготовчої роботи в процесі здійснення функцій держави. Така діяльність є й необхідною, й правомірною, але вона не пов'язана з юридично значимими діями, що тягнуть за собою правові наслідки. Це, наприклад, підготовча робота зі збору, оформленню та вивченню різної інформації при розгляді юридичної справи, ознайомлення з листами і заявами громадян і т.п.

Виділяють наступні неправові (організаційні) форми діяльності державних органів по здійсненню функцій держави.

Організаційно-регламентуюча діяльність являє собою поточну організаційну роботу з вирішення повсякденних завдань, техніко-організаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механізму.

Організаційно-господарська діяльність-- це оперативно-технічна, поточна господарська робота з матеріального забезпечення виконання різних державних функцій (економічне обґрунтування, контрольно-ревізійна діяльність, бухгалтерія, статистика, організація постачання, збуту тощо).

Організаційно-ідеологічна діяльність-- це повсякденна оперативно-роз'яснювальна, виховна робота (роз'яснення законів та інших нормативних актів, формування суспільної думки; робота засобів масової інформації тощо).

Отже, здійснення відповідного напряму державної діяльності вимагає поєднання форми та методу функції держави.

Таким чином, функції держави та методи їх здійснення характеризують сутність, соціальне призначення і роль держави в суспільстві. В соціальних демократичних та правових державах вони уособлюють загальнолюдські і гуманістичні форми [4, с.45].

До функціональної характеристики держави входить й розгляд тих коштів і способів, які забезпечують виконання державою своїх функцій. Такою структурою, що забезпечує, є державний апарат - система органів держави, створюваних спеціально для виконання функцій держави.

Підкреслимо, що функції держави, а не різні функції різних галузей влади, забезпечує державний апарат у цілому, в комплексі, в системі. Але при цьому, зрозуміло, кожна ланка цього апарату, кожний орган має й свої власні функції, що представляють поділ праці по керуванню суспільством. От чому треба розрізняти функції держави, функції державної влади та функції державних органів.

Отже, для забезпечення виконання своїх функцій у будь-якій державі формується спеціальна структурна організація, названа державним апаратом. Він персоніфікує матеріальну чинність державної влади. Апарат держави - це система державних органів, взаємопов'язаних загальними принципами, єдністю кінцевої мети і взаємодією, наділених владними повноваженнями, а також привабливими матеріально-технічними можливостями для здійснення своїх функцій. Державні органи є структурними ланками державного апарату. Для створення державного органу необхідна правова основа, тобто видання спеціального нормативно-правового акту. Звичайно система державних органів установлюється конституцією (основним законом держави).

Дуже важливо відзначити, що саме державні органи саме характеризують формування в державі особливої верстви людей, фізично відірваного від матеріального виробництва, але виконуючого досить важливі управлінські функції. Ця верства відома під різними найменуваннями: чиновники, бюрократи, керівники, функціонери, номенклатура, менеджери і т.д. Він являє собою об'єднання професіоналів, зайнятих управлінською працею, - це особлива й важлива професія.

Як правило, ця верства людей забезпечує виконання функцій держави, державної влади, державних органів в інтересах суспільства, народу. Але в певній історичній обстановці функціонери можуть стати на шлях забезпечення власних інтересів. Тоді й виникають ситуації, коли для тих або інших осіб створюють спеціальні органи (синекуру) або шукають цим органам нові функції і т.п.

Таким чином, орган держави - це спеціально створена структура, що складає частину державного апарату, наділена компетенцією, необхідною для здійснення функцій. Побудова апарату держави повинна іти від функцій до органа, а не навпаки, і на суворій правовій основі.

Діяльність держави широка й різноманітна. Для того, щоб охопити, охарактеризувати її в цілому, потрібен високий рівень наукової абстракції та відповідні йому поняття. Вони дозволяють побачити, що з моменту виникнення і до справжніх днів завдання держави не залишаються незмінними. Одні здійснюються до кінця, на зміну їм приходять інші, більш складні.

В майбутньому будуть виникати і нові функції, а разом з ними й певні труднощі, які необхідно буде вирішувати.

Таким чином, з розглянутих нами функцій, ми бачимо, що держава є не тільки апаратом придушення, представником інтересів панівного класу, але й організацією, яка захищає інтереси всього суспільства.



Висновки

В формулюванні певної мети держави виявляється його соціальне призначення. Для її досягнення потрібно вирішити конкретні завдання, що у свою чергу обумовлено здійсненням відповідних функцій.

Постановка перед державою й суспільством певних завдань породжує необхідність здійснення відповідних функцій, тому що поза реалізацією функцій держави його завдання залишаться нездійсненими. Функції держави - це не його завдання, хоча й пов'язані з ними і, навіть, безпосоредньо залежать від них. Однак, при всій своїй значимості завдання не є першоосновою для розвитку держави і його функцій, тому що вони самі походять із економічних та політичних потреб суспільства, визначаються закономірностями його розвитку і залежать від національно - історичної та іншої специфіки кожної держави.

...