Правові засади діяльності політичних партій в України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Курсова робота з конституційного права

на тему:

"Правові засади діяльності політичних партій в України "

Виконав:

студент 2 курсу , 2 групи

юридичного факультету

денної форми навчання

Литвяк А.В.

Науковий керівник:

доцент Міхневич Л.В.

Київ, 2013

Содержание

Вступ

1. Загальні засади діяльності політичних партій в Україні

1.1 Загальна характеристика національного законодавства прополітичні партії

1.2 Визначення, класифікація, функції політичних партій

2. Особливості реєстрації політичних партій та припинення їх діяльності

2.1 Реєстрація та права політичних партій

2.2 Припинення діяльності політичних партій

3. Проблеми діяльності політичних партій та шляхи вдосконалення

3.1 Проблема кількості політичних партій

3.2 Прозорість фінансування політичних партій

3.3 Способи вирішення проблем діяльності політичних партій

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що політичні партії є головними інститутами політичної системи громадянського суспільства, без яких демократія не є дієздатною, тому з кожним роком суспільна зацікавленість їх діяльністю зростає. У правовому розвинутому суспільстві політичні партії є інструментом здійснення цивілізованого процесу формування як законодавчої, так і виконавчої влади. Тому право на створення політичних партій є однією з базових свобод сучасних демократій. Саме поняття існування свободи створення політичних партій є правовою основою багатопартійної політичної системи, навіть якщо про неї ніде в правових актах не йдеться. Також, актуальність даної теми в тому, що вона не розглядалася достатнім чином з точки зору конституційного права. Аналіз цієї теми здійснювався, переважно, політологами і розглядалися партії як політичний інститут і спосіб досягнення влади. Тому цих досліджень не вистачає для повтого розуміння такого явища, як політичні партії. Для цього потрібно дослідити і правові аспекти діяльності політичних партій, визначити сферу діяльності, права, повноваження, відповідальність за порушення законодавства, порядок створення і вступу у політичні партії. Все це є важливим для розуміння діяльності політичної партії, на ряду з їх загальними функціями, завданнями, цілями.

Метою дослідження є узагальнення сукупності нормативно-правових актів та підзаконних нормативних-правових актів, а також наукових статей, задля повного і всебічного розгляду усіх аспектів діяльності політичних партій від загального поняття до прав, свобод обов'язків і процесу створення політичних партій.

Об'єктом, як видно із вище зазначеного, є діяльність політичних партій і їх участь у політичних процесах країни.

Предметом дослідження є аналіз і узагальнення законодавства України, пошук проблемних питань діяльності політичних партій з метою пошуку способів вирішення цих проблем, пошук колізій у законодавстві.

політичний партія реєстрація діяльність

Розділ 1. Загальні засади діяльності політичних партій в Україні

1.1 Загальна характеристика національного законодавства про політичні партії

Політичні партії в нашому суспільстві сформувались досить давно, але існували вони лише як політичний інститут. Невизначеність відносин, пов'язаних зі створенням, організацією та діяльністю політичних партій, а також зростання ролі політичних партій у житті суспільства та держави, після проголошення незалежності, стало поштовхом для правової інституоналізації діяльності політичних партій. Діяльність політичних партій регулюється багатьма нормативно-правовими актами, такими як: Конституція України, Закон України «Про політичні партії в України», Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Статтею 36 Конституції України визначається і гарантується право громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних та інших інтересів. Також у Конституції передбачено основні межі і напрями діяльності політичних партій. Важливим кроком на шляху побудови демократії та багатопартійності в нашій державі стало прийняття у 2001 р. Закону України "Про політичні партії в Україні". Також необхідно наголосити на тому, що діяльність політичних партій регламентується і залежить не тільки від закону про політичні партії, а й від норм, що регулюють порядок проведення виборів, тому що політичні партії є суб'єктами виборчого процесу.

Законом України "Про політичні партії в Україні" закріплюється юридичне визначення поняття політичної партії, встановлюється порядок створення та припинення діяльності партій, запроваджуються основні принципи їх організаційної побудови, форми участі в політичному житті, джерела фінансування, гарантії діяльності, а також державний контроль за діяльністю політичних партій тощо. Згідно з законом, відносини між державою та політичними партіями будуються на засадах партнерства та законності. Держава визнає значимість громадської ініціативи, виступає гарантом дотримання прав, забезпечує правову, інформаційну, організаційну підтримку політичним партіям, зареєстрованим у порядку, передбаченому чинним законодавством. Політичні партії є рівні перед законом.

1.2 Визначення, класифікація, функції політичних партій

Стаття 36 Конституції та стаття 1 ЗУ «Про політичні партії в Україні» наголошують, що об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів є правом громадян і може бути обмежене лише відповідно до Конституції в інтересах національної безпеки та громадського порядку. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія -- це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Діяльність політичних партій здійсюється на певних принципах:

1) Законність - політичні партії діють відповідно до Конституції України, Закону «Про політичні партії в Україні», а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні мають всекраїнський статус, тобто діють по всій території держави, а не лише у певному регіоні.

2) Рівність - усі політичні партії є рівними перед законом, а органам влади, місцевего самоврядування та їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї або сприяти.

3) Прозорість і відкритість - партії повинні надавати доступ до їх програмних та ідеологічних документів, до процедур прийняття рішень.

4) Добровільність - ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з неї.

5) Недопущення дискримінації - належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії.

Законодавством встановлюються обмеження щодо членства певних осіб. Членами політичних партій не можуть бути:

1) судді;

2) працівники прокуратури;

3) працівники органів внутрішніх справ;

4) співробітники Служби безпеки України;

5) військовослужбовці;

6) працівники органів доходів і зборів;

7) персонал Державної кримінально-виконавчої служби України

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії. Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії. Членство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії.

Політичні партії повинні мати свою програму, відповідно до принципу прозорості і відкритості. Програма політичної партії є викладом ії цілей і завдань, а також шляхів їх досягнення.

Також політичні партії повинні мати статут, який повинен містити такі відомості:

1) назву політичної партії;

2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень;

3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній;

4) права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії;

5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків;

6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії;

7) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;

8) джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії;

9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).

Кожна політична партія повинна мати свою назву і символіку. Назва політичної партії, її символіка не повинні збігатися з назвою чи символікою іншої (зареєстрованої) політичної партії.

Забороняється буквальне відтворення в символіці політичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав. Політична партія може мати партійну символіку, до якої належать партійний гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз. Символіка політичної партії підлягає державній реєстрації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань (Державна реєстраційна служба України) у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Для здійснення своїх завдань і функціонування структурних підрозділів політичні партії повинні мати кошти та інше майно. Держава надає таку можливість політичним партіям. Відповідно до статті 14 Закону України «Про політичні партії в Україні» політичні партії є неприбутковими організаціями Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно.

Статтею 15 цього ж Закону встановлено обмеження у фінансуванні політичних партій. Не допускається фінансування політичних партій:

1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених законом;

2) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Інформація про надходження на рахунок політичної партії коштів, заборонених Законом, доводиться відповідною банківською установою до відома центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, перераховуються політичними партіями до Державного бюджету України або стягуються в доход держави у судовому порядку.

Політичні партії зобов'язані щорічно опубліковувати в загальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходи і видатки, а також звіт про майно політичної партії. Політичні партії щорічно інформують Міністрество юстиції про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії. Політичні партії також інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:

1) Міністерство юстиції України -- за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії.

2) Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії -- за додержанням політичною партією порядку участі у виборчому процесі.

Політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Задля забезпечання принципу законності і захисту основних правовідносин, за порушення Закону України «Про політичні партії в Україні» посадові особи і громадяни причетні до:

· створення, організації діяльності та участі в діяльності незареєстрованих політичних партій;

· обмеження в правах чи переслідування громадян у зв'язку з належністю чи неналежністю до політичних партій;

· необгрунтованої відмови в реєстрації політичної партії;

· надання політичній партії будь-яких переваг чи обмеження передбачених законом прав політичної партії та її членів;

· порушення закону при використанні символіки політичної партії;

· заподіяння матеріальної чи моральної шкоди політичній партії;

· утворення воєнізованих формувань;

· участі у діяльності забороненої політичної партії або інших передбачених чинним законодавством порушень,

притягаються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності згідно з законами України

З метою реалізації норм Конституції, якими передбачено вичерпний перелік підстав обмеження права громадян на об'єднання у політичні партії, до Закону "Про політичні партії в Україні" було включено відповідну статтю.

Отже, відповідно до статей 37 Конституції України та 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

· ліквідацію незалежності України;

· зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

· порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

· підрив безпеки держави;

· незаконне захоплення державної влади;

· пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

· посягання на права і свободи людини;

· посягання на здоров'я населення.

Політичні партії виконують певні функції. До них можна віднести: формування соціальних інтересів, практична участь у боротьбі за владу, включення громадян і соціальних груп у політичне життя країни, організаційна, кадрова та соціалізаційна функції.

Таке явище як політичні партії існує у політичному житті держав вже досить довгий час, тому є певні критерії, на основі яких виокремлюють різні види партій. Відповідно за походженням розрізняють парламетські та позапарламентські партії. За характером організації виокремлюють кадрові (орієнтовані на усаішне проведення виборів) та массові (добре організовані партії з широким колом прибічників і визначеною ідеологією). Відповідно до ідеології відокремлюють ліберальні, консервативні, комуністичні, соціалістичні, фашистські та інші партії. Залежно від положення у політичній системі, партії поділяють на правлячі та опозиційні.

2. Особливості реєстрації політичних партій та припинення їх діяльності

2.1 Реєстрація та права політичних партій

Порядок створення політичної партії визначений статтею 10 Закону, згідно з якою рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах. Ці підписи повинні бути зібрані не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя, Автономної Республіки Крим.[3. ст.10 ]

Статтею 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" передбачено, що політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію у встановленому Законом порядку своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі, Автономній Республіці Крим.

У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на рішення Конституційного Суду України, як важливу віху в розвитку законодавства про політичні партії, від 12 червня 2007 р. N 2-рп/2007 (справа про утворення політичних партій в Україні) та від 16 жовтня 2007 р. № 9-рп/2007 у справі за конституційним поданням Міністерства юстиції України про офіційне тлумачення положень частини шостої статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення та реєстрацію партійних організацій).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 р. N 2-рп/2007 (справа про утворення політичних партій в Україні) всі перелічені адміністративно-територіальні одиниці визнані такими, що мають рівний статус і права у питаннях, пов'язаних зі створенням політичних партій, тому положення частини шостої статті 11 Закону щодо вимоги до кожної політичної партії стосовно обов'язковості утворення партійних організацій в Автономній Республіці Крим визнано неконституційним.

Виходячи з цього, положення частини шостої статті 11 Закону, згідно з яким політична партія забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі, Автономній Республіці Крим, слід розуміти як обов'язок політичної партії утворити та зареєструвати обласні і прирівняні до них партійні організації не менш як у чотирнадцяти з двадцяти семи адміністративно-територіальних одиниць України, перелічених у частині другій статті 133 Конституції України. Наявність обласних і прирівняних до них організацій менш як у чотирнадцяти з перелічених адміністративно-територіальних одиниць України відповідно до статті 24 Закону є підставою для вирішення питання про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Згідно зі статутами політичних партій їх структуру складають обласні, Київська та Севастопольська міські, республіканська в Автономній Республіці Крим, районні, міські організації, а також первинні осередки. Статутами політичних партій передбачена легалізація своїх структурних утворень у встановленому законом порядку. Розгалужена система місцевих організацій (осередків) політичних партій дає змогу забезпечити виконання політичними партіями своїх завдань, зокрема, участь у виборах. Виборчим законодавством України передбачена активна участь місцевих осередків політичних партій у висуванні кандидатів у депутати усіх рівнів та у формуванні виборчих комісій. Відповідно до норм виборчого законодавства висування кандидатів у депутати та формування виборчих комісій здійснюється політичними партіями та їх зареєстрованими осередками. [4. ст.10; 5. ст.10; 6. ст.10]

Зважаючи на те, що політичні партії посідають особливе місце і відіграють ключову роль у суспільно-політичному житті, суттєво впливають на формування та діяльність органів державної влади, вони повинні мати розгалужену структуру саме зареєстрованих обласних, районних, міських організацій у більшості регіонів України.

Зокрема, Конституційний Суд України, дослідивши наведені положення частини шостої статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" в системному зв'язку з іншими його нормами, в своєму рішенні від 16 жовтня 2007 р. № 9-рп/2007 у справі за конституційним поданням Міністерства юстиції України про офіційне тлумачення положень частини шостої статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення та реєстрацію партійних організацій) дійшов висновку, що питання стосовно кількості партійних організацій районного рівня, які повинна утворити кожна зареєстрована політична партія у шестимісячний термін, не унормовано належним чином ні частиною шостою статті 11 Закону, ні іншими його положеннями.

Створення структури партійних організацій політичних партій належить до основоположних засад їх діяльності. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України засади утворення і діяльності політичних партій визначаються виключно законами України. Тому питання стосовно визначення кількості партійних організацій районного рівня, які необхідно утворити політичним партіям, є компетенцією Верховної Ради України.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини шостої статті 11 Закону України «Про політичні партії в Україні», якими передбачається, що політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим, треба розуміти як обов'язок кожної політичної партії забезпечити утворення та реєстрацію своїх обласних і прирівняних до них партійних організацій не менш як у чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиницях України з перелічених у частині другій статті 133 Конституції України. Крім того, Конституційний Суд України вирішив припинити конституційне провадження у справі про офіційне тлумачення зазначених положень.

Відповідно до зазначеного Закону політична партія створюється на установчому з'їзді (конференції, зборах). На цьому ж з'їзді (конференції, зборах) затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Слід особливо наголосити на тому, що підписи збираються на підтримку рішення про створення політичної партії, тобто після проведення установчого з'їзду (конференції, зборів).

Слід зазначити, що Закон України «Про політичні партії в Україні» передбачає, що діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

В Україні визначальна роль в реалізації права громадян на об'єднання належить Міністерству юстиції та його територіальним органам.

Відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» та згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції здійснює відповідно до закону реєстрацію політичних партій та державний контроль за додержанням політичними партіями вимог Конституції, законів України, а також положень статутів політичних партій.

Статтею 11 Закону визначений вичерпний перелік документів, який подається до Міністерства юстиції та його територіальних органів для реєстрації політичних партій та їх структурних утворень.

Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції разом з заявою подаються:

1) статут і програма політичної партії;

2) протокол установчого з'їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії

3) підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог цього Закону на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

4) відомості про склад керівних органів політичної партії;

5) підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог цього Закону на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

6) платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

7) назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону Державна реєстраційна служба України приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації політичної партії в місячний термін з моменту надходження документів. Цей строк може бути продовжений Міністерством юстиції у разі потреби, але не більше ніж на 15 днів.

Розмір реєстраційного збору за реєстрацію політичної партії встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2001 року № 840 і становить сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Міністерство юстиції України видає політичній партії реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Керуючись статтею 11 Закону України «Про політичні партії в Україні», Державна реєстраційна служба України може відмовити у реєстрації політичної партії, якщо документи, подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Конституції, цьому та іншим законам України. Рішення Державної реєстраційної служби України чи його територіального органу щодо реєстрації або неприйняття будь-якого рішення з цього питання може бути оскаржене до суду. Відмова у реєстрації не є перешкодою у повторному зверненні про реєстрацію.

Після реєстрації політична партія в установленому порядку набуває статусу юридичної особи. Як на юридичну особу на неї поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Тому після реєстрації політична партія зобов'язана подати до Міністерства належним чином заповнені документи для передачі їх Міністерством державному реєстратору з метою внесення політичної партії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Цією ж статтею встановлено, що реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції України. Після реєстрації обласних, міських та районних організацій політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії.

Реєстрація обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами Міністерства юстиції України, які приймають рішення про реєстрацію зазначених структурних утворень протягом 10 днів з дня надходження письмової заяви від них, завіреної керівним органом політичної партії. До заяви додаються: копія статуту політичної партії; протокол установчих зборів або конференції, на яких було утворено обласну, міську, районну організацію або інше структурне утворення політичної партії. У разі відмови в реєстрації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань повинні надати заявникові своє письмове вмотивоване рішення.

Первинні осередки політичної партії, яким статутом політичної партії не надається право юридичної особи, легалізують свою діяльність шляхом письмового повідомлення про утворення до відповідного органу юстиції Міністерства юстиції України в 10-денний строк з часу їх утворення. Про своє утворення первинні осередки політичної партії повинні у вказаний строк повідомити також відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У разі невиконання політичною партією вимоги щодо утворення та реєстрації структурних утворень, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років Міністерство юстиції України, керуючись статтею 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Однак, після впровадження в Україні адміністративного судочинства зазначені норми вступили в колізію з частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності з якою адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. На сьогодні зазначені адміністративні справи розглядаються відповідно до Кодексу адміністративного судочинства. В уже згаданому рішенні Конституційного суду України від 12 червня 2007р. звертається увага Верховної Ради України на необхідність законодавчого усунення зазначеної суперечності шляхом приведення положення Закону щодо судового порядку анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії у відповідність до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

2.2 Припинення діяльності політичних партій

Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. [3. ст.23]

У разі порушення політичними партіями Конституції, законів України до них можуть бути вжиті такі заходи [3. ст.19]:

1) Попередження про недопущення незаконної діяльності -- у разі публічного оголошення керівними органами політичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачена юридична відповідальність, відповідні органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політичних партій, видають приписи про недопущення протиправних вчинків.

Якщо вчинені політичною партією дії не тягнуть за собою іншого виду відповідальності, відповідними контролюючими органами видається припис про усунення допущених правопорушень.

Керівництво політичної партії зобов'язане невідкладно усунути порушення законодавства України, що стали підставою для винесення попередження, і в п'ятиденний строк повідомити про вжиті заходи органу, який виніс попередження.

2) Заборона політичної партії -- політична партія може бути за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду. Зазначена норма відповідає принципам міжнародного права, у відповідності з якими примусовий розпуск або ж заборона політичних партій є мірами виняткового характеру і повинні бути результатом судового висновку про неконституційність цих партій. Будь-які такі заходи повинні ґрунтуватися на достатніх доказах того, що партія як ціле, а не тільки її окремі члени, переслідує політичні цілі, використовуючи, або готуючись використовувати, антиконституційні засоби. Той факт, що партія закликає до мирної зміни Конституції, не є достатнім для її заборони або розпуску.

3. Проблеми діяльності політичних партій та шляхи вдосконалення

3.1 Проблема каількості політичних партій

В умовах здійснення політичної реформи роль політичних партій у розбудові демократичного, громадянського суспільства в Україні постійно зростає. Для партійної системи сьогодення в Україні характерною є значна кількість політичних партій.

Природно, що в цих умовах Закон України "Про політичні партії в Україні", прийняття якого свого часу стало важливим кроком на шляху побудови демократії та багатопартійності в нашій державі, потребує подальшого вдосконалення і внесення змін. Станом на 13 листопада 2012 року в Україні офіційно зареєстровано 200 політичних партій. В останніх виборах до Верховної Ради брали участь 87 політичних партій, 9 з яких стали парламентськими. Через високу чисельність політичні партії нечасто мають шанс отримати владу поодинці, тому раніше вони утворювали блоки для участі на виборах. Але з 2011 року Верховна Рада України схвалила закон, в якому забороняється участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Довіра українського суспільства до політичних партій стабільно низька. Існування 201 політсили в Україні вказує на існування значної розбіжності між реальною необхідністю в їх кількості і в самій їх якості. Парламентські реалії свідчать, що фактично втраченими є голоси виборців, віддані за дрібні партії, які не подолали так званого кваліфікаційного бар'єру. Але навіть якщо невеличка політична партія й долає його, це не означає, що інтереси її виборців неодмінно будуть враховані. Як правило, їх ігнорують багаточисельні партії, хоча існують і інші можливі варіанти, коли дрібні партії знаходять способи посилення своєї ролі в парламентському процесі. Таке велике число партій в Україні вказує на ніщо інше як на низьку якість сучасних політсил вміти творити (вести) якісну політику, тобто давати суспільству високоякісний продукт -- задовільняти потреби суспільства і вчасно та вміло реагувати на виклики часу держави. Поява щораз нових політсил сприяє щораз більшому спантеличенню суспільства. Досить часто їх створення є бурхливим та нерозважним актом, який сприяє поділу на окремі табори та розмежуванню, що ще більше спантеличує людей. Це створює дискомфорт не тільки електорату, який не може повністю розібратися із цим питанням як на виборах, під час голосування, так і у звичайному житті, під час вирішення кому ж потрібно надавати перевагу. Це шкодить і державним органам влади, які повинні здійснювати контроль за діяльністю цих політичних партій. Через таку велику кількість за всіма майже не реально встигнути слідкувати, що призводить до нехтування законами з боку партій, адже вони розуміють, що контроль за їх діяльністю послаблений і розсіяний.

3.2 Прозорість фінансування політичних партій

В наш час ця проблема існує в усіх країнах світу, адже умови, в яких політичні партії здійснюють свою діяльність, змінилися за останні десятиліття, і сьогодні партії потребують істотних фінансових ресурсів для здобуття популярності та політичної підтримки своїх ідей. Нездатність забезпечити обмеження на розмір внесків в поєднанні з непрозорістю джерел їх надходження, а також низький рівень аудиту спричиняє масову корупцію в політичній системі. Прозорість такого фінансування іноземні експерти оцінили у 32 бали із 100, тобто як дуже низьку. Громадяни демонструють зростаюче занепокоєння щодо корупції, пов'язаної з поступовою втратою політичними партіями незалежності та випадками незаконного впливу на прийняття політичних рішень через фінансові важелі. Ряд скандалів, пов'язаних із фінансуванням політичних партій у декількох країнах-членах Ради Європи в усіх частинах континенту за останні роки, продемонстрували, що ця проблема потребує негайного вирішення задля запобігання втраті інтересу громадськості до політичного життя і Україна не виключення. Членські внески, традиційні та безспірні джерела фінансування, не є достатніми з огляду на постійно зростаючі витрати на політичну боротьбу, що і викликає необхідність залучати тіньових інвесторів, які можуть вкладати гроші, отримані злочинним шляхом. Таким чином ці гроші відмиваються і легалізуються, що є проблемою і порушенням чинного законодавства. Також таке фінансування вводить політичні партії у певну залежність і це дуже небезпечно, адже таким чином здійснюється незаконний вплив на партії задля досягнення цілей компаній, які і фінансують політичні партії. Це призводить до дій, що задовольняють потреби саме цих компаній, а не певних соціальних груп, інтереси яких партія була покликана представляти. Зазвичай, ці дії є протиправими, що призводить до підвищення рівня корупції у багатьох ланках державних органів влади, а також порушень конституційних принципів діяльності цих органів влади.

3.3 Способи вирішення проблем діяльності політичних партій

Звичайно, знаходячи певні проблеми, потрібно знаходити і способи вирішення цих проблем. Хотів би розпочати з проблеми прозорості фінансування політичних партій. Іноземні аналітики вважають, що в Україні гарна правова база, яка могла б забезпечити вжиття антикорупційних заходів. Однак рівень фактичної реалізації законодавства в цій сфері залишається дуже низьким. Законодавство України, в цілому, визначило основні межі фінансування політичних партій, фінансової звітності, але не встановлено достатньо суворих запобіжних заходів задля дотримання цього законодавства, що призводить до простого недотримання законодавства України. У випадку порушення законодавства, політичні партії мають піддаватися зрозумілим санкціям, включаючи повну втрату чи примусове відшкодування державних внесків, а також накладення обов'язкове накладення штрафів штрафів. Коли встановлена індивідуальна відповідальність, санкції мають передбачати анулювання мандату або тимчасове позбавлення права займати певну посаду. Також, для подолання цієї проблеми політичні партії мають отримувати фінансування з державного бюджету для запобігання встановленню залежності від приватних донорів, але з підвищеною звітністю. Тобто партії повинні повідомлювати відповідні державні органи, на що саме підуть кошти з бюджету, надавати кошторис тощо. А також, необхідно підвищити рівень внутрішнього і зовнішнього аудиту.

Щодо проблеми кількості політичних партій в країні. Вирішити цю проблему можливо шляхом удосконалення процесу створення та реєстрації політичних партій на законодавчому рівні. Якщо ввести більш жорсткі вимоги до політичних партій, наприклад: збільшити кількість підписів громадян на підтримку рішення про створення політичної партії, ввести систему обов'язкового оповіщення громадян про цілі, методи діяльності, стратегію партії під час збору підписів. Також цю проблему можна вирішити на політичному рівні, якщо зменшити кількість партій, поєднавши їх. Так, хтось може сказати: «скільки людей, стільки й думок»⁾ Теренцій Публій Афр (бл. 195 -- 159 до н. е.) -- римський драматург, комедіограф.⁾, але шляхом вмілого зібрання, поєднання і упорядкування ідей схожих за ідеологією партій у єдине ціле допоможе більш ефективно здійснювати партіям свої функції. Надати їм більш конкретного змісту, направити у необхідне русло. Це збільшило би вагу політичних партій, інтерес громадян до політичного життя, а також довіру народу до такого політичного інституту, як політичні партії.

Висновки

В процесі написання цієї роботи мною було досліджено основні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність політичних партій в України, зокрема: Конституція України, Закон України «Про політичні партії в Україні», а також виборче законодавство. Визначено основні поняття такі як: політична партія -- це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах, правовий статус, до якого входять права, обов'язки та повноваження політичних партій процес створення, реєстрації та припинення діяльності політичних партій, а також причини припинення їх діяльності.

Жодна діяльність людини не може бути цілком досконалою, тому очевидно, що у процесі дослідження мені вдалося знайти певні проблеми діяльності політичних партій. Одними з найсерйозніших проблем є велика кількість політичних партій в Україні. Як я вже зазначав, станом на станом на 13 листопада 2012 року в Україні офіційно зареєстровано 200 політичних партій. Така кількість дуже сильно впливає на якість політичних сил, адже політичні партії увесь час займаються марним змаганням одна з одною, хоча основою якісної діяльності і є конкуренція між політсилами, але в нашому випадку вони лише сваряться між собою і намагаються задовольнити власні потреби, замість представництва народних мас. Це, до речі, теж одна з вагомих проблем: існування партій задля задоволення економічних потреб керівників партій, а не представлення інтересів великих соціальних груп. Також серйозною проблемою є недостатність прозорості фінансування політичних партій, що викликає підвищення рівню корупції і порушення законодавства України. Дослідивши всі ці проблеми, я спробував знайти певні шляхи їх вирішення і удосконалення діяльності політичних партій в Україні.

Також, мною було знайдено колізію у законодавстві між ч.1 ст.24 Закону України «Про політичні партії в Україні і ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України 1996 р. _ №30 - ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України 2005 р. _ № 35-36, № 37 - ст.446.

3. Закон України від 5 квітня 2001 р «Про політичні партії в Україні» // Відомості Верховної Ради України 2001 р. _ № 23 - ст.118.

4. Закон України від 5 березня 1999 р. «Про вибори Президента України» // Відомості Верховної Ради України 1999 _ № 14 - ст.81.

5. Закон України від 17 листопада 2011 р. «Про вибори народних депутатів України» // Відомості Верховної Ради України 2011 _ № 10-11 - ст.73.

6. Закон України від 10 липня 2010 р. «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» // Відомості Верховної Ради України 2012 _ № 35-36 - ст.491.

7. Закон України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об'єднання» // Відомості Верховної Ради України 2013 _ № 1 - ст.1

8. Іванова Н.Ю.,Смолянюк В.Ф. Політологія: Навч. посібник -К.: КНЕУ., 2011.

9. Партологія: Навч. посібник / За ред. Обушного М.І. - К.: Арістей., 2006.

10. Совгиря О.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. Повний курс _ К.: ЮрінкомІнтер., 2012.

11. Шведа Ю.Р. Політичні партії. Енциклопедичний словник. - Львів: Астролябія., 2005.

12. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник - Львів: Тріада плюс., 2004.

13. Шляхтун П.П. Політологія: історія та теорія: Підручник / П.П. Шляхтун. -- К.: Центр учбової літератури., 2010.Размещено на Allbest.ru

...