Припинення договору за цивільним законодавством України

Встановлено відсутність спеціальних положень про припинення договорів перевезень, за винятком ст. 911 ЦК України, згідно з якою пасажир може відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати повну або часткову вартість квитка відповідно до правил транспортних кодексів (статутів), а також ст. 922 ЦК України, яка надає пасажирові право відмовитися від перевезення з причин затримки відправлення транспортного засобу. Доктринальне тлумачення ЦК України дає підстави вважати, що в необхідних випадках припинення договору перевезень має здійснюватися відповідно до загальних положень ЦК України про зобов'язання.

Фактично не визначеним виявився режим припинення договору зберігання, адже в главі 42 ЦК України відсутні норми про припинення цього договору будь-яким способом, що обумовлює необхідність знову ж таки звертатися в разі спору до загальних положень про зобов'язання.

З огляду на те, що в договорі зберігання ініціатором і, особливо, зацікавленою особою в його укладенні є поклажодавець, завдяки інтересам якого й здійснює свою діяльність зберігач, можна вважати, що поклажодавець повинен мати право у будь-який момент розірвати договір, вимагати повернення речі з обов'язком відшкодувати зберігачеві збитки (витрати), завдані достроковим розірванням договору.

Норми ст. 1008 ЦК України передбачають, зокрема, що договір доручення припиняється в разі відмови довірителя або повіреного від договору без наведення підстав для цього; смерті довірителя або повіреного; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, але не передбачають за ними права на розірвання договору.

Ст. 1009 ЦК України встановлює загальні правові наслідки припинення договору доручення (у формі відшкодування зазнаних витрат та оплати його послуг тощо), але не передбачає можливості відшкодування тій чи іншій стороні збитків, за винятком випадку дії повіреного в статусі комерційного представника, що обмежує право особи на захист порушених прав, передбачений ст. 16 ЦК України.

Право на довільну відмову від договору комісії мають комітент і комісіонер з дотриманням певних правил щодо процедури відмови та правової долі придбаного на виконання договору майна (статті 1021, 1025, 1026 ЦК України), але Закон не передбачає за ними права на припинення договору комісії за іншими підставами його припинення.

Порівняльний аналіз норм ЦК України, що регулюють доручення й комісію, дозволив дійти висновку про безпідставну їх побудову за різними критеріями, адже в першому випадку визначаються підстави припинення договору доручення, а в другому - випадки відмови від договору комісії. Натомість в ГК України (ст. 304) визначаються саме підстави припинення агентського договору.

Особливістю припинення договору управління майном є те, що в ЦК України передбачено вісім суб'єктивних та об'єктивних підстав припинення договору, зокрема довільна відмова управителя від договору та відмова установника й управителя від договору у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном (ст. 1044) та не передбачено припинення договору шляхом його розірвання.

В ЦК України відсутні норми, які б регулювали припинення договорів позики та кредитного договору. Натомість в главі 71 ЦК України виявилося досить повне врегулювання припинення договору банківського рахунку, в якому передбачені конкретні підстави припинення договору банківського рахунку (ст. 1075).

Звертає на себе увагу насамперед те, що в ч. 2 ст. 1075 ЦК України банку надається право розірвати договір, а в ч. 4 цієї ж статті банку надається право відмовитися від договору. Звичайно, тут простежується загальний непослідовний підхід законодавця до вирішення цієї проблеми. На наш погляд, у таких випадках необхідно надавати банку право на розірвання, а не на відмову від договору.

Відсутні в ЦК України спеціальні правила про припинення договорів в сфері факторингу, розрахунків.

Припинення договору комерційної концесії, строк якого не встановлений, здійснюється за правилами ч. 1 ст. 1126 ЦК України, згідно з якою кожна із сторін має право в будь-який час відмовитися, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Договір комерційної концесії відповідно до ч. 3 ст. 1126 ЦК України також припиняється в разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без заміни аналогічним правом або оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом). На жаль, законодавець не встановив для припинення договору комерційної концесії відповідних майнових наслідків.

У підрозділі 3.5. „Припинення договорів, які опосередковують спільну діяльність” визначені особливості договорів про спільну діяльність та порядок їх припинення.

Особливості припинення договорів про спільну діяльність обумовлені насамперед правовою природою цієї категорії договорів, яка виявляється в кількісному складі їх суб'єктів та в досягненні ними відповідної спільної мети.

Відповідно в ЦК України (ст. 1141) передбачено біля дев'яти підстав безпосередньо припинення договору, а не зобов'язання, з яких шість (недієздатність учасника, смерть фізичної особи-учасника, ліквідація юридичної особи-учасника, сплив строку договору, банкрутство, досягнення мети або неможливість її досягнення) є об'єктивними, а три інші (відмова від участі в договорі або розірвання договору, виділ частки учасника на вимогу його кредитора) - суб'єктивними. Більше того, в ЦК врегульовано також правові наслідки припинення договору про спільну діяльність. Відтак це свідчить про більш повну урегульованість таких відносин спеціальними нормами, порівняно із загальними нормами ЦК України. Водночас вважаємо, що, з огляду на специфіку такого договору, він не може бути припиненим зарахуванням, прощенням боргу, відступним.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, сформульовані науково-теоретичні висновки, сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про зобов'язальні відносини та практики його застосування, сформульовані основні положення, що становлять зміст дисертаційної роботи:

- припинення зобов'язання в узагальненому вигляді - це припинення (ліквідація, скасування) прав та обов'язків суб'єктів зобов'язальних (договірних або недоговірних) правовідносин на майбутнє через суб'єктивні чи об'єктивні підстави;

- припинення договірного зобов'язання - це добровільна чи примусова ліквідація (погашення) у сторін прав та обов'язків за договірними чи законодавчими підставами та припинення між ними правового зв'язку, за винятком правозахисних відносин, пов'язаних з невиконанням на момент припинення зобов'язання окремих обов'язків, вимогами про якість продукції, товарів у межах гарантійних термінів та строків позовної давності;

- підстава припинення договору - це правомірний юридичний факт (сукупність фактів) суб'єктивного чи об'єктивного характеру, передбачений договором або законом, який призводить до припинення чинності договору як правочину та договірних зобов'язань на майбутній період;

- припинення договору - це припинення його чинності за суб'єктивними чи об'єктивними підставами, передбаченими договором або законом, та припинення договірних прав і обов'язків на майбутній період;

- способами домовленостей сторін про припинення зобов'язання можна вважати: передання відступного, прощення боргу, взаємоузгоджене зарахування зустрічних вимог, новацію, розірвання сторонами договору, взаємну відмову від договору;

- усі правові форми домовленостей про припинення зобов'язання мають ознаки правочинів з тією їх особливістю, що всі вони спрямовуються на припинення цивільних прав та обов'язків, що виникли на підставі первісного договору, а відтак такі домовленості мають відповідати загальним вимогам про правомірність правочинів, передбаченим ст. 203 ЦК України;

- розірвання договору не є поняттям, тотожним достроковому припиненню договірних зобов'язань, адже розірвання договору, по-перше, може бути вчинено й після спливу терміну його чинності, а по-друге, воно є лише однією з підстав (способів) припинення договірного зобов'язання за домовленістю сторін;

- розірвання договору - це припинення дії (чинності) договору за суб'єктивними підставами на вимогу однієї сторони чи за домовленістю обох сторін, або на вимогу уповноважених законом інших осіб, або за рішенням суду до моменту належного виконання, що тягне за собою припинення необхідності виконання умов договору на майбутній період, відповідний розподіл уже виконаних частково обов'язків або настання інших правових наслідків за домовленістю сторін або за рішенням суду;

- одностороння відмова однієї сторони від договору - це не лише односторонній правочин, а й оферта, спрямована на припинення договору, яка в разі її прийняття (акцепту) другою стороною набуває ознак двостороннього договору, спрямованого на розірвання первісного договору.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Міхно О. І. Припинення та розірвання цивільно-правового договору: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 9. - С. 21- 24.

Міхно О. І. Припинення цивільно-правового договору через неможливість його виконання // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 92- 95.

Міхно О. І. Цивільно-правові аспекти зарахування як способу припинення договору // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - Вип. 67. - С. 47- 55.

Міхно О. І. Поняття та види підстав припинення цивільно-правового договору // Право України. - 2004. - № 5. - С. 135- 138.

Міхно О. І. Прощення боргу за цивільним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 5. - С. 24- 27.

Міхно О. І. Відступне як підстава припинення договору за новим Цивільним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. - С. 45- 47.

Міхно О. І. До питання про припинення цивільно-правових договорів, пов'язаних з передачею майна у власність // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 10. - С. 78- 81.

Міхно О. І. Припинення договору виконанням за новим законодавством України // Нове законодавство України та питання його застосування: Тези доп. та наук. повід. учасн. наук. конф. молод. учених та здобувачів. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 103- 105.

Міхно О. І. Класифікації підстав припинення цивільно-правового договору // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції: Матер. наук. конф. курсантів, студентів та молод. науковців. - Дніпропетровськ: Акад. мит. служби України, 2004. - С. 186- 187.

Міхно О. І. До питання про припинення цивільно-правових договорів з виконання робіт та надання послуг // Наука і вища освіта: Тези доп. учасн. ХІІ міжвуз. студ. наук. конф.: У 2-х ч. - Ч. 2/ Гуманіт. ун-т “Запорізьк. ін-т держ. та муніцип. управління”; студ. наук. тов-во. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. - С. 58.

Міхно О. І. Припинення договору купівлі-продажу через неналежне виконання чи невиконання його однією зі сторін договору // Актуал. пробл. правознавства: Тези доп. та наук. повід. учасн. наук. конф. молод. учених та здобувачів. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 54- 56.

Міхно О. І. Припинення цивільно-правових договорів, укладених органами місцевого самоврядування // Теорія та практика державного управління. -Вип. 9: Державне управління та місцеве самоврядування: Тези ІV Міжнар. наук. конгресу, 26 лют. 2004 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 56- 59.

Міхно О. І. Припинення договору оренди: проблеми застосування норм нових Цивільного та Господарського кодексів України // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матер. наук.-практ. семінару: Ч. ІІ (м. Харків, 23 квітня 2003 р.). - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. - С. 27- 30.

Міхно О. І. Підстави припинення цивільно-правових договорів, які опосередковують спільну діяльність // Актуальні проблеми цивільного права та цивільного процесу: Матер. наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті професора О. А. Пушкіна. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. - С.163- 165.

Міхно О. І. Припинення договору підряду виконанням // Актуальні проблеми правознавства: Тези доп. та наук. повід. учасн. наук. конф. молод. учених та здобувачів. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - С.93- 95.

АНОТАЦІЇ

Міхно О. І. Припинення договору за цивільним законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, Київ, 2007.

Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, комплексним дослідженням проблем правового регулювання припинення цивільно-правових договорів, в якій на підставі чинного законодавства та практики досліджуються особливості припинення та розірвання договорів. Надано визначення припинення договору, під яким запропоновано розуміти припинення його чинності за суб'єктивними чи об'єктивними підставами, передбаченими договором або законом, та припинення договірних прав і обов'язків на майбутній період. Підстави припинення договору класифіковано залежно від вольового критерію сторони (сторін) договору на суб'єктивні й об'єктивні, розкривається специфіка порядку припинення цивільно-правових договорів, аналізуються наслідки припинення договорів, виявляються особливості припинення окремих видів договорів (купівлі-продажу, дарування, ренти, оренди, підряду, доручення, комісії, комерційної концесії). Значна увага приділяється розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства про припинення договорів.

Ключові слова: цивільно-правовий договір, припинення договору, розірвання договору, відмова від договору, підстава припинення договору, домовленість сторін, порушення договору.

Михно О. И. Прекращение договора по гражданскому законодательству Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины, Киев, 2007.

Диссертация является самостоятельной завершенной научной работой, комплексным исследованием проблем прекращения гражданско-правовых договоров. На основании действующего законодательства анализируются особенности прекращения и расторжения гражданско-правовых договоров.

Впервые дано широкое доктринальное понятие прекращения договора, под которым предлагается понимать прекращение его действия по субъективным и объективным основаниям, предусмотренным договором или законом, и прекращение договорных прав и обязанностей на будущее.

Под основанием прекращения договора предложено понимать юридический факт (совокупность фактов) субъективного или объективного характера, предусмотренный договором или законом, который приводит к прекращению действия договора как сделки или договорных обязательств на будущее. Предложена классификация оснований прекращения договоров в зависимости от волевого критерия стороны (сторон) договора на субъективные и объективные.

Впервые обоснован вывод о том, что расторжение договора не является понятием, тождественным досрочному прекращению договорных обязательств, поскольку расторжение договора, во-первых, может быть осуществлено и после истечения срока его действия, а во-вторых, оно является только одним из оснований (способов) прекращения договорного обязательства по соглашению сторон.

Расторжение договора - это прекращение действия договора по субъективным основаниям по требованию одной стороны или по соглашению сторон, или по требованию уполномоченных законом других лиц, или по решению суда до надлежащего исполнения, что влечет за собой прекращение необходимости исполнения условий договора на будущий период, соответствующее распределение уже частично выполненных обязательств или наступление других правовых последствий по соглашению сторон или по решению суда.

В диссертации обосновывается тезис о том, что односторонний отказ одной стороны от договора должен рассматриваться не только в качестве односторонней сделки, но и как оферта, направленная на прекращение договора, которая в случае ее принятия (акцепта) другой стороной приобретает признаки двустороннего договора, направленного на расторжение первичного договора.

Диссертантом выявляются особенности прекращения отдельных видов договоров (купли-продажи, дарения, ренты, аренды, подряда, поручения, комиссии, коммерческой концессии).

Ключевые слова: гражданско-правовой договор, прекращение договора, расторжение договора, отказ от договора, основание прекращения договора, соглашение сторон, нарушение договора.

Mihno O. I. Reprieving the agreement basing on the civil legislation of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Judicial Sciences following the specialty 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law, international private law. Scientific and Research Institute of Private Law and Entrepreneurship of the Academy of Legal Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2007.

Dissertation is an independent completed scientific work, complex research of the issues of legal regulation of reprieving civil-legal agreements, which basing on the legislation in force and practice investigates the peculiarities of retrieving and rupturing the agreements. The classification of grounds on the subjective and objective for reprieving the agreement depending on the imperative criterion of the side's (sides') agreement is elaborated. The specificity of the order of reprieving civil-legal agreements is revealed. The consequences of retrieving the agreements are analyzed; the peculiarities of retrieving some types of agreements (purchase-sale, gift, renting, lease, contract, warrant, commission, commercial concession) are defined. Considerable attention is given to developing propositions on improving legislation on retrieving agreements.

Key words: civil-law contract, retrieving agreement, rupturing agreement, rejection of the agreement, reason for retrieving the agreement, arrangement between the sides, violation of agreement.

Размещено на Allbest.ru