Державна реєстрація і порядок ліквідації приватних підприємств

Размещено на http://allbest.ru

Доповідь

На тему: «Державна реєстрація і порядок ліквідації приватних підприємств»

Виконали студенти

Групи ГР-46

КІТЗ НАУ

Дем`яненко В`ячеслав

Новіков Егор

«Державна реєстрація»

Приватним підприємством згідно зі статтею 113 Кодексу визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, приватне підприємство створюється виключно на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи.

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

Приватні підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).

В установчих документах повинні бути зазначені найменування підприємства, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

Установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити приватне підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю підприємства та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут приватного підприємства повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) підприємства чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Найменування приватного підприємства має містити інформацію про його організаційно-правову форму, тобто містити слова "приватне підприємство". приватний підприємство реорганізація прибуток

Законодавство не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. Під час формування статутного фонду приватного підприємства слід виходити лише з принципу "достатності для здійснення господарської діяльності".

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Приватне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Зазначене підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Управління приватним підприємством здійснюється згідно з його установчими документами. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю приватного підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, , умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Припинення діяльності приватного підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Приватне підприємство визнається таким, що припинилось, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.

Наведене вище, дає можливість окреслити такі основні ознаки приватного підприємства, як відсутність законодавчо встановленого обмеження, пов'язаного з формуванням статутного фонду, можливість самостійного визначення засновниками принципів і механізмів управління підприємством, здійснення господарської діяльності з використанням найманої праці чи без її використання. Саме самостійне, на власний розсуд, визначення власником засад діяльності приватного підприємства обумовлює поширеність зазначеного виду підприємства в Україні.

Торкаючись питань правового становища приватних підприємств, слід звернути увагу на наступне.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України, яка визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, юридичні особи, у тому числі і приватні підприємства, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

У зв'язку з тим, що законодавчі акти не дають чіткого визначення терміну "організаційна форма юридичної особи", існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 Господарського кодексу України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності.

Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарним є підприємство, засноване на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративним є підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб.

Таким чином, враховуючи статтю 63 Господарського кодексу України, сьогодні в Україні діють приватні унітарні та приватні корпоративні підприємства.

Крім того, деякі нормативно-правові акти, зокрема Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", використовують поняття "приватне підприємство" у розумінні підприємства, заснованого на приватній формі власності, яке є відмінним від державного та комунального підприємства, а інші нормативно-правові акти - саме як організаційну форму підприємства.

У зв'язку з тим, що поняття "приватне підприємство" вказує лише на форму власності, а не на особливості у заснуванні чи управлінні підприємством, приватне підприємство як організаційна форма потребує законодавчого уточнення.

«Порядок ліквідації приватних підприємств»

Зараз чоловік зіткнувся з необхідністю закрити підприємство, та перші розпитування наштовхнули на думку, що процес занадто важкий та тривалий. Як насправді виглядає алгоритм закриття підприємницької діяльності, скільки це займе часу та чи може підприємець впоратися з цим самотужки? На ці питання відповідає юрист Центру Оксана Шлегель.

- Ліквідація (припинення, закриття) приватного підприємця (фізичної особи-підприємця, ФОП) починається з підготовки та подачі державному реєстратору заяви приватного підприємця про припинення підприємницької діяльності. Після цього державний реєстратор дає оголошення про ліквідацію (припинення, закриття) у спеціалізований друкований засіб масової інформації. На ці дії Закон надає реєстратору строк до 2-х тижнів.

Згідно ст. 47 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", з моменту публікації повідомлення та до моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про ліквідацію (припинення, закриття) приватного підприємця має пройти не менш ніж 2 місяці. Це так званий строк на пред'явлення претензій кредиторами до приватного підприємця, який ліквідується. Тож маємо перший розрахунковий строк. У ідеальному випадку закриття ФОП займає близько 2,5 місяців. Тобто стільки часу має пройти з моменту надання державному реєстратору заяви, публікації повідомлення про ліквідацію та витримані строку на пред'явлення претензій. Реальна ж тривалість ліквідації (припинення, закриття) ФОП залежить від дій податкової та інших ліквідаційних перевірок.

Далі, для проходження процедури ліквідації приватного підприємця, необхідно:

1) закрити рахунки приватного підприємця у банках. Закриття рахунків здійснюється за відповідною заявою приватного підприємця. При цьому треба повідомити податкову інспекцію про закриття кожного рахунку приватного підприємця у встановлений термін;

2) отримати у податковій інспекції довідку про відсутність заборгованості приватного підприємця зі сплати податків та зборів. Для цього необхідно подати заяву та пройти ліквідаційну перевірку у податковій інспекції та отримати відповідний акт / довідку про проведення ліквідаційної перевірки приватного підприємця та отримати довідку про відсутність заборгованості.

Зазвичай, це найбільш тривалий етап;

3) отримати у Пенсійному Фонді та Фондах обов'язкового державного соціального страхування довідки про відсутність заборгованості приватного підприємця перед цими фондами, або довідки про те, що приватний підприємець, що ліквідується, не стояв у таких фондах на обліку.

Процедура аналогічна тій, що й у податковій інспекції: подання заяв, проходження ліквідаційних перевірок, які завершуються видачею відповідних довідок про відсутність заборгованості.

Ці дії доцільно починати після проведення ліквідаційної податкової перевірки, оскільки більшість фондів воліють проводити свої ліквідаційні перевірки приватного підприємця за актом ліквідаційної перевірки у податковій інспекції;

4) знищити печатку приватного підприємця в органах дозвільної системи МВС, якщо приватний підприємець її мав.

Після сплину вказаного вище 2-х місячного строку всі зібрані документи надаються державному реєстратору, який вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення (ліквідацію) приватного підприємця. Не пізніше, ніж через 4 робочі дні, державний реєстратор видає приватному підприємцю копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з відповідною відміткою про ліквідацію (припинення, закриття) ФОП.

При ліквідації ФОП слід мати на увазі, що до моменту остаточної ліквідації (припинення, закриття), тобто до моменту внесення відповідного запису про ліквідацію (припинення) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приватний підприємець має продовжувати надавати звітність до податкової інспекції.

Ще декілька порад. До початку ліквідаційної податкової перевірки та ліквідаційних перевірок у фондах рекомендується привести всю документацію приватного підприємця у порядок. В разі наявності заборгованості зі сплати податків та зборів, необхідно її погасити. Без цього приватний підприємець не отримає відповідних довідок з податкової інспекції. Якщо ФОП не впевнений у повноті та правильності документів, які будуть надаватися для ліквідаційної перевірки податковій інспекції, рекомендується звернутися за допомогою до досвідченого бухгалтера або аудитора. В іншому випадку процедура ліквідації (припинення, закриття) ФОП може значно затягнутися, а до "собівартості" ліквідації можуть додатися витрати у вигляді штрафних санкцій з боку податкової інспекції.

Сама по собі ліквідація (припинення, закриття) приватного підприємця - це складний процес, який має велику кількість нюансів та "підводних каменів". Зазвичай юристи Центру рекомендують звертатися до фахівців, які надають послугу з ліквідації приватних підприємців. Як показує досвід, навіть зважаючи на те, що робота ліквідаторів коштує грошей, в решті решт, процес проходить значно швидше, відбирає менше нервів, ніж коли підприємець робить це самостійно.

Размещено на Allbest.ru