Боротьба з тероризмом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Українське антитерористичне законодавство. Порівняльний аналіз українського законодавства проти тероризму з антитерористичним законодавством РФ
• 2. Методи боротьби з тероризмом в Сполучених Штатах та країнах колишнього СРСР, які входять у склад НАТО
• Висновок
• Список літератури
• тероризм антитерористичний боротьба законодавство
• Вступ
• Актуальність вибраної нами теми полягає в тому, що в момент порівняльного аналізу, видно, як певна держава вирішує проблеми пов'язані с тероризмом.
• Головною метою роботи є доведення актуальності обраної нами теми. А для цього було висунуто наступні завдання:

- Розглянути українське антитерористичне законодавство,

- Розглянути законодавство із боротьби з тероризмом країн НАТО,

- Виходячи з перших двох типів завдання, зробити порівняльний аналіз між українським законодавством, яке направлено проти тероризму та аналогічним законодавством країн НАТО.

Предметом дослідження є: закони пов'язані з тероризмом України та країн НАТО, статті, наукові роботи та літературні джерела, які стосуються боротьби з тероризмом.

Об'єкт дослідження: поведінка чинного уряду стосовно прийняття антитерористичних рішень тих чи інших країн.

Метод дослідження: порівняльно-аналітичний.

Структура роботи: дослідження складається зі: змісту, вступу, двох розділів, висновку та списку літератури. Загальний об'єм роботи 12 сторінок.

На протязі усієї роботи на прикладах антитерористичних законів ми намагалися показати схожість або відмінність саме українських законів від законів країн НАТО. А саме показати як певні представники влади України та країн НАТО намагаються вирішити проблеми пов'язані з існуванням тероризму.

Ми знаємо, що менталітет українського народу відрізняється від форми мислення країн НАТО, а це означає, що і терористичні акти в Україні відмінні від актів країн НАТО. А отже, метод боротьби з цим проявом злочинності теж повинен бути у кожній країні свій. Але є види терористичних актів, які мають точну подобу, то і тут повинні бути однакові вирішення питання тероризму. А як є на насправді, ми розглянемо у нашій роботі.

1. Українське антитерористичне законодавство. Порівняльний аналіз українського законодавства проти тероризму з антитерористичним законодавством РФ

Тероризм - суспільно небезпечний акт, що складається в тому, що свідоме, цілеспрямоване застосування насильства методом взяття заручників, здійснення вибухів, вбивств, катувань, залякування народу та органів влади або скоєння інших спроб спричинити загрозу життю чи здоров'ю звичайних людей або погрози.

Міжнародний тероризм - це тероризм, який спричинено у світовому чи регіональному обсязі терористичними спілками, угрупованнями, включно ті організації, що здійснюють терористичний акт за підтримкою державного уряду або інших країн, щоб добитися своїх цілей, соціально небезпечні примусові вчинки, які відносяться до викрадення, захоплення, вбивства звичайних людей чи небезпекою їхньому життю чи здоров'ю, ламанням чи загрозою зруйнування визначних народногосподарських предметів, порядків життєзабезпечення, порозумінь, використовуванням чи загрозою вживання ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї.

Правову основу боротьби з тероризмом в Україні становлять Конституція України (254к/96-ВР), Кримінальний кодекс України (2341-14), цей Закон, інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 1977 р. (994_331), Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 р. (995_374), Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р. (995_518), інші міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України. [1]

Для боротьби з тероризмом існують такі принципи:

- уникнення правопорушення стосовно антитерористичних законів та неухильного дотримання прав і свобод людини та громадянина;

- з цією метою - сукупне вживання політичних, правових, інформаційно-пропагандистських, соціально-економічних, та інших полів; пріоритетності попередливих засобів;

- неминучості покарання за терористичне діяння;

- переваги оборони життя і прав людей, які стикаються із небезпекою через терористичну діяльність;

- об'єднання гласних та негласних заходів боротьби з тероризмом;

- контроль за розповсюдженням інформації про техніку і стратегії операцій боротьби з тероризмом, а ще їх членів;

- єдиноначальність в силах і засобах, що приймають участь в організації контр. терористичних операцій;

- співробітництво у сфері боротьби з тероризмом з іноземними країнами, їхніми правоохоронними органами і компетентними службами, а ще з міжнародними організаціями, виконуючими боротьбу з тероризмом.

Міністерство внутрішніх справ України боротьбі з тероризмом засобом застереження, виявлення і переслідування правопорушень, які виповнюються з терористичною метою, слідство розташовується в компетенції українським правоохоронним органам, гарантує антитерористичному центру при Службі безпеки України потрібні сили і засоби для постачання їх дієвого застосування при організації антитерористичних акцій.

Рішення стосовно організації антитерористичних заходів значиться залежно від рівня народної небезпеки вбивства по боротьбі з тероризмом центру в главі Служби безпеки України письмового дозволу президента Служби безпеки України або головою координаційної групи, належні регіональні влади Служби безпеки України, з письмового дозволу керуючого Антитерористичного центру Служби безпеки України погодився з головою Служби безпеки України. Рішення стосовно організації антитерористичної операції моментально повідомив президент.

Зокрема, аналіз кримінального законодавства, прийнятого у державах, що утворилися на пострадянському просторі, показує, що містяться у кримінальних кодексах склади тероризму істотно розрізняються за своїми ознаками, а часом і взагалі непорівнянні. Так, у Кримінальному законі Латвії, за відсутності складу диверсії ч. 1 ст. 88 (тероризм) сформульована таким чином, що практично ті ж ознаки характеризують склад диверсії у кримінальних кодексах Росії (ст. 281), України (ст. 113).

Звертає на себе увагу та обставина, що одні й ті ж діяння в ст. 205 КК РФ називаються тероризмом, а в ст. 258 КК України - терористичним актом. Крім того, якщо в кримінальному законодавстві Росії існують склади, що передбачають відповідальність окремо за тероризм і терористичний акт, то згідно з ч. 2 ст. 88 Кримінального закону Латвії поняттям «тероризм» охоплюються й ті діяння, які в Росії розцінюються як терористичний акт.

Якщо в КК РФ передбачена кримінальна відповідальність окремо за тероризм (ст. 205) і терористичний акт (ст. 277), а у Федеральному Законі «Про боротьбу з тероризмом» від 25 липня 1998 р. № 130/ФЗ в роздільному порядку мова йде про тероризми і злочини терористичного характеру, то в інших найважливіших документах ці категорії представляються як взаємозамінні слова-синоніми. Зокрема, в Указі Президента Російської Федерації від 22 січня 2001 р. № 61 «Про заходи по боротьбі з тероризмом на території Північно-Кавказького регіону Російської Федерації» не розрізняються такі категорії як «тероризм» і «терористичний акт», а у Федеральному Законі «Про органи федеральної служби безпеки» від 3 квітня 1995 р. № 40/ФЗ ст. 10 гласить, що органи ФСБ здійснюють оперативно-розшукові заходи щодо виявлення, припинення та розкриття «терористичній діяльності», тоді як п. «д» ст. 12 зобов'язує органи ФСБ виявляти, попереджати і припиняти «акти тероризму».

Якщо в Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837/96, говорилося про необхідність боротьби зі «злочинами терористичної спрямованості», то в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, поставлено завдання розробити проекти законів про посилення боротьби з «терористичними актами». [2]

Існуюча термінологічна плутанина в значній мірі ускладнює ефективну антитерористичну діяльність, тому необхідні зусилля вчених і практиків з вироблення однакового підходу до вживання відповідних понять і уніфікації антитерористичного законодавства.

2. Методи боротьби з тероризмом в сполучених штатах та країн колишнього СРСР, які входять у склад НАТО

Слід зазначити, що 31 січня 2001 р., через кілька днів після приходу до влади адміністрації Буша, була опублікована доповідь двопартійної Комісії з національної безпеки США в XXI столітті. До складу цієї комісії, яка працювала два роки, увійшли колишні сенатори Гері Харт і Уоррен Рудмен, президент Нью-Йоркської Ради з міжнародних справ Леслі Гелб, колишній лідер республіканців у Палаті представників Ньют Гінгріч, колишній міністр оборони Джемс Шлесінджер, колишній головнокомандувач НАТО в Європі Джеймс Гелвін, колишній голова комітету у закордонних справах палати представників Лі Гамільтон та інші видатні політичні діячі. У доповіді містився висновок про те, що головна загроза території США виходить від терористів, а це вимагає істотної зміни американської політики, оскільки «військову перевагу США не може забезпечити нам повного захисту».

У загальній складності в доповіді було представлено майже 50 рекомендацій по захисту американської території. Зокрема, автори доповіді вважали за необхідне створити нове міністерство - Національне агентство з захисту території США - і перепідпорядкувати йому прикордонну охорону і митну службу. Крім того, боротьба з тероризмом на американській території повинна стати головним завданням національної гвардії. Однак ці рекомендації не були враховані адміністрацією Буша.

У Росії та посткомуністичних країн, які зараз входять у склад НАТО, ситуація така:

Поняття «терористичний акт» в ряді країн також знаходить законодавче закріплення, проте навряд чи можна говорити про точність відображення його елементів в ознаках відповідних складів. Зокрема, при зіставленні ст. 277 КК РФ (терористичний акт) нез'ясовним представляється наступне. По-перше, чому ознаками складу, передбаченого ст. 277 КК РФ, охоплюються лише посягання на життя державного чи громадського діяча? По-друге, чому зазіхання на життя державних чи громадських діячів у відомих цілях визнаються терористичними актами, а скоєні в тих же цілях посягання на життя особи, яка здійснює правосуддя або попереднє розслідування (ст. 295 КК РФ) або працівника правоохоронного органу (ст. 317 КК РФ) такими не визнаються?

28 жовтня 2001 прем'єр-міністр Латвії Андріс Берзіньш взяв участь у зустрічі прем'єр-міністрів країн Балтії та північних країн у Копенгагені, Данія. Крім традиційних питань, що стосуються ЄС, розширення НАТО і Північного виміру, вісім прем'єр-міністрів також приділили увагу внеску своїх країн у боротьбу проти міжнародного тероризму. Прем'єр-міністр Латвії ознайомив своїх колег з антитерористичної програмою Латвії та спільною діяльністю країн Балтії в цьому відношенні.

Висновок

Актуальність вибраної доведена. Отже, головна мета виконана, завдяки поставленим завданням:

- Розглянули українське антитерористичне законодавство,

- Розглянули законодавство із боротьби з тероризмом країн Нато,

- Виходячи з перших двох типів завдання, зробили порівняльний аналіз між українським законодавством, яке направлено проти тероризму та аналогічним законодавством країн НАТО.

Предметом дослідження були: закони пов'язані з тероризмом України та країн НАТО, статті, наукові роботи та літературні джерела, які стосуються боротьби з тероризмом.

На протязі усієї роботи на прикладах антитерористичних законів ми показали схожість або відмінність саме українських законів від законів країн НАТО. А саме показали як певні представники влади України та країн НАТО намагаються вирішити проблеми пов'язані з існуванням тероризму.

Ми знаємо, що менталітет українського народу відрізняється від форми мислення країн НАТО, а це означає, що і терористичні акти в Україні відмінні від актів країн НАТО. А отже, метод боротьби цим проявом злочинності теж повинен бути у кожній країні свій. Але є види терористичних актів, які мають точну подобу, то і тут повинні бути однакові вирішення питання тероризму. А як є на насправді, ми розглянули у нашій роботі.

Список літератури

1. Андрій Дорошенко. Терор і тероризм // Політика і час. № 8-9, 2003.

2. «Заходи по ліквідації міжнародного тероризму» 28 серпня 2000 р.,(витяг).

3. Змієвський А., Тарабрін В. Тероризм. Потрібні скоординовані зусилля світової спільноти / / Міжнародна життя. №4. 2002. С. 12-17.

4. Телешун С. Сучасний тероризм: українські реалії // Політичний менеджмент. 2005. № 1 (10). C. 163-169.

5. Тероризм в сучасній Росії. «Диалог» №9, 1996. ст. 14-15.

6. Тероризм: сучасний стан та міжнародний досвід боротьби / В.П. Журавльов, Б.В. Романюк, В.В. Коваленко та ін.; за ред. Я.Ю. Кондратьєва та Б.В. Романюка.

7. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/638-15.

8. http://www.lawmix.ru/comm/4966.

9. http://all-books.biz/ugolovnoe-pravo-uchebnik/stattya-258-vtyagnennya-vchinennya.html.

10. http://www.iskran.ru/russ/rogov/21-10.html.

Размещено на Allbest.ru