Розвиток юридичної деонтології як науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Розвиток юридичної деонтології як науки та «Університетської освіти та юридичної деонтології» як навчальної дисципліни.

Самостійна робота Студентки І курсу

Юридичного факультет 3 групи

Радченко Анастасії

2014

План

Становлення та розвиток юридичної деонтології як науки

«Університетська освіта та юридична деонтологія» як навчальна дисципліна

Висновки

Становлення та розвиток юридичної деонтології як науки

Деонтологія з грецької - наука про належне. Як належить вести себе юристам в тій чи іншій ситуації, в тому чи іншому випадку. Мудрі люди говорять, що юристам краще відпустити на волю 100, а деякі навіть 1000 винних ніж засудити одного не винного.

Виникнення юридичної деонтології зумовлене різними чинниками. Один з таких чинників -- виникнення такого соціального інституту як держава, її апарату та механізму. Оскільки відносини з державою будуються здебільшого на принципі підпорядкованості, це передбачає створення ієрархічної системи владних органів та наділення державних органів владними повноваженнями. Однак підпорядкованість одних органів влади іншим могла стати передумовою для виникнення спокуси зловживання владою, тому необхідно було ввести дієвий механізм захисту від перевищення владних повноважень. Таким реальним засобом захисту стало виникнення права що, відповідно, призвело до появи фахівців у галузі права, які мали професійні правові знання, здійснювали практичну реалізацію права, надавали юридичну допомогу тощо.

Особливістю юридичної деонтології є те, що вона характеризує правознавство крізь призму юридичної професії і діяльності юриста, якому постійно необхідно вирішувати складні проблеми - життя, свободи, честі людей. А це потребує - напруги моральних сил, розуміння міри відповідальності перед клієнтом і врешті решт перед суспільством. А для цього потрібно знати психологію, політику, етику, естетику і багато всього іншого.

Водночас розвиток права, який нерозривно пов'язаний з підвищенням ролі юристів у державі, призвів до встановлення суспільством певних вимог до юристів, до їх професійної культури, моральних цінностей, правосвідомості тощо. У зв'язку з зазначеним, були започатковані спроби теоретичного вивчення та аналізу внутрішніх процесів, що передують вчиненню уповноваженою особою тих чи інших юридичних дій та пояснення необхідності дотримання тої чи іншої моделі поведінки в конкретній ситуації.

Одним з засновників деонтології вважають англійського філософа і юриста Джеремі Бентама (1748--1832), який уперше у своїй праці «Деонтологія, або Наука про мораль» (перші два томи були опубліковані в 1834 р.) ввів в обіг термін «деонтологія» (deon -- потрібне, необхідне; 1оgоs -- поняття, вчення).

Однак, якщо Дж. Бентам використовував термін «деонтологія» для позначення вчення про мораль у цілому, то надалі деонтологія формувалась як специфічна система знань про належне, виходячи з вимог суспільної моралі.

Система юридичних деонтологічних знань склалася значно пізніше, ніж у медицині. Формування системи деонтологічних знань у межах медицини відбулося не випадково, а все тому що медицина є найгуманнішою галуззю людської діяльності. Процес лікування людини, збереження її як соціальної цінності, як частини живої природи є проявом високої моралі, доброти, гуманізму. Тому система моральних вимог до професійної діяльності медика формувалася постійно. Протягом тривалого часу свого існування медична деонтологія зазнавала впливу з боку релігії, політики тощо. У подальшому у складі медицини було сформовано особливе значення -- медична деонтологія, що вивчала систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків, що стосуються ступеня відповідальності медичних працівників за життя і здоров'я хворого; питання дотримання лікарської таємниці, взаємовідносини медичних працівників між собою тощо. Родоначальником цієї науки про лікарський зв'язок вважається М. Петров (1876--1964), який досліджував теорію правильного поєднання організаційних заходів, наукових знань і технічних прийомів з турботливим, милосердним ставленням до хворого для успіху його лікування та усунення шкідливих наслідків неповноцінної медичної роботи. Однак необхідно зауважити, що ці ідеї сягають своїм корінням у глибоку давнину і були відображені ще у клятві Гіппократа (близько р. до н. е. -- 377 р. до н. е.), суть якої зводилася до 4 принципів лікування: приносити користь і не шкодити, протилежне лікувати протилежним, допомагати природі, і, дотримуючись обережності, жаліти хворого.

Необхідно визначити джерела формування деонтологічних норм, тобто джерела формування внутрішнього імперативу службового обов'язку. Формування деонтологічних норм відбувається в процесі підготовки фахівців, особливо гуманітарної, яка сприяє закріпленню в свідомості майбутніх юристів історичних, культурних, національних, мовних та інших гуманітарних цінностей; озброєння їх навичками наукового, творчого мислення та критичного ставлення до дійсності; культивування принципів моралі.

Відповідно джерелами формування юридичних деонтологічних норм є:

— професійна культура юриста;

— стандарти юридичної професії;

— професійна присяга.

Останньому джерелу надається особливе значення у формуванні внутрішнього особистого (індивідуального) професійного та морального почуттів. Вони проявляються у самодисципліні та самоконтролі юриста. Самоконтроль -- це здатність самостійно регулювати та спрямовувати свою поведінку, він залежить від вимогливості професіонала до себе, самокритичності, а також рівня свідомості, духовного розвитку та моральної культури особистості. Саме тому присяга стала обов'язковою для таких юридичних спеціальностей як адвокат, суддя.

Наука "Юридична деонтологія" виникла зовсім нещодавно.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс "Вступ до юридичної спеціальності", метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алексеева С.С. (1976 p.). Це був перший крок на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін "юридична деонтологія" ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який справедливо вважається засновником науки "Юридична деонтологія".

До питань співвідношення права і моралі, етики юристів за останні десятиліття так чи інакше зверталося багато вчених (Агєшин Ю.О., Сливка С.С., Суворов Л.К., Бородін В.В., Лукашо-ва О.О., Нєрсєсянц B.C. та інші). Правовій свідомості та правовій культурі служителів Феміди було присвячено значну кількість наукових досліджень, що складає міцну базу для поширення наукових деонтологічних знань. Виходячи з наведеного вище, робимо висновок, що юридична деонтологія виникла не на порожньому місці і розвивається цілком природно та закономірно.

Юридична діяльність значною мірою повґязана з політикою і політичною діяльністю. Цим можна пояснити той інтерес, який періодично виявлявся до юриспруденції з боку політичного керівництва країни. Особливо це було помітно у період керівної ролі КПРС - період зрощення апаратів партії та держави. У партійних документах, які використовувались на рівні законів, йшлося про відданість комуністичній ідеї, про знання основ марксизму, радянського ладу та партійної програми, що становило основу моральних та професійних якостей юриста. Така політизація суспільних відносин, політизація юридичної науки негативно впливала на її стан, на хід наукових досліджень, на суспільство в цілому. Зараз ситуація дещо змінилася, але у системі деонтологічних знань ще існують недоліки, які, в основному, мають науково-методологічний характер. Наприклад, досі чітко не визначені межі предмету даної науки, недосконалою являється і структурна композиція навчальних програм з юридичної деонтології, не вистачає комплексних наукових досліджень. Слід згадати про проблеми кадрового, методичного забезпечення, які існують в системі юридичної освіти. У порівнянні з медичною деонтологією просліджуеться відставання у формуванні чіткої, узгодженої системи знань.

На перший план у системі професійних вимог тепер ставляться не ідейно-політичні, а морально-ділові якості. Головним призначенням юристів тепер можна назвати не служіння ідеям партії або державним інтересам, а служіння закону, праву, ідеалам суспільної моралі. Це не означає повну безідейність та безпринциповість, а мова йдеться лише про те, що в умовах багатопартійної системи захисники свободи та справедливості не можуть бути підконтрольні тій чи іншій партії або відчувати ідеологічний тиск. їх головний контроль - закон та совість.

Така ідейно-політична переорієнтація суспільства висвітила ряд недоліків у системі деонтологічних знань щодо особи працівника правової сфери. Це можна пояснити таким чином. Деонтологічний аспект професіограми юриста - це в основному моральний аспект, хоча професійність має також велике значення для характеристики особи. Та, на жаль, мораль - це такий нормативний регулятор, який не змінюється швидко із зміною політичних та економічних відносин. І та глобальна перебудова, що відбулася в нашому суспільстві за короткий час, не призвела до формування нових моральних норм та вимог, в тому числі і у професії юриста. Не відбулося належного переосмислення суспільством цінності права, правової роботи, ролі юридичної професії в системі соціальних звґязків. І це ставить проблему переосмислення особи юриста, а саме його внутрішнього світу, зовнішніх звґязків та ефективності функціонування у різних сферах суспільного життя з урахуванням ускладненої структури соціального середовища.

«Університетська освіта та юридична деонтологія» як навчальна дисципліна

Юридична деонтологія - це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка представляє собою узагальнену систему знань про кодекс професійної поведінки юриста.

Якщо в сфері деонтологічного наукового дослідження відбувається вироблення нових знань, то в сфері навчання, а конкретно - в системі юридичної освіти відбувається розповсюдження та опанування науковим досягненням з метою його подальшого використання на практиці.

Слід відзначити, що здійснення такого роду інтелектуальної діяльності як навчання має найбільшу ефективність, якщо субґєкти цього процесу однаково добре підготовлені до такої роботи. Щодо системи вищої освіти, то вона передбачає особливо ретельну підготовку до процесу засвоєння знань, починаючи від ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку, режимом, формами роботи і завершуючи. професійною орієнтацією студентів на далеку перспективу, формуванням загального уявлення про можливу сферу своєї професійної діяльності.

Із вступом до навчального закладу практичними стає безліч запитань. Відповіді на ці запитання повинна давати вступна навчальна дисципліна, яка базується на дослідженнях науки "юридична деонтологія". Таке співвідношення науки і освіти є необхідним і обовґязковим у підготовці майбутніх фахівців.

Поряд з іншими навчальними дисциплінами в єдиній системі підготовки фахівців юридична деонтологія виконує як загальні освітянські завдання, так і специфічні, що обумовлюються особливостями структури та змісту навчального предмету. Серед них слід назвати такі:

· Організаційно підготувати студентів до участі у навчальному процесі, поставити основні навчальні завдання, цілі та засоби їх досягнення.

· Ознайомити з особливостями сфери здійснення юридичної діяльності, як одного із видів соціальної діяльності, що відбувається у сфері права.

· Висвітлити характерні риси практичної діяльності юристів за окремими напрямками спеціалізації юридичної роботи.

· Розкрити роль юридичної науки у здійсненні практичної діяльності, охарактеризувати систему наукових юридичних знань, їх сучасний стан, перспективи розвитку, а також систему наукових юридичних установ.

· Ознайомити студентів з організацією та функціонуванням системи юридичної освіти в Україні, особливостями здійснення процесу навчання та правового виховання.

· Охарактеризувати всебічно особу юриста як теоретичну модель професіонала шляхом визначення системи професійних та особистих якостей, сформульованих в нормах нормативно-правового та морального походження.

· Зміцнити світоглядну та громадянську позицію майбутніх правозахисників, підготувати їх психологічно до самостійної напруженої та відповідальної роботи на користь суспільства та держави.

Висновки

держава деонтологічний юрист поведінка

Можна зробити висновок, що університетська освіта та юридична деонтологія як навчальна дисципліна це - узагальнена система знань про особливості та організацію юридичної освіти та етичні вимоги до професійної діяльності юристів.

Юридична деонтологія - це наука про обов'язки юриста, про кодекс його професійної поведінки, правила поведінки. Вживається у широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні - наука про застосування загальних норм моралі у діяльності юриста.

У широкому - наука, що аналізує психологічні, політичні, естетичні та етичні і звичайно моральні вимоги, які регламентують ставлення юриста до - клієнта, своїх і чужих колег, до всіх оточуючих.

У результаті вивчення даної навчальної дисципліни студенти повинні знати зміст професійної підготовки на юридичному факультеті, розуміти соціальне значення професійної діяльності юриста, розрізняти види професійної діяльності юриста та знати права та обов'язки суб'єктів юридичної практичної діяльності, знати принципи діяльності окремих юридичних спеціальностей тощо.

Размещено на Allbest.ru