Розв’язок практичних завдань з кримінального права України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. 21 червня 2001 р. приблизно о 1-й годині Старець за попередньою змовою із Мамонтовим розбили шибку у вікні приватного будинку, через отвір наставили обріз мисливської рушниці на господарів (подружжя Давиденків) і стали вимагати гроші. Господарі відповіли, що в них грошей немає, і запропонували забрати з подвір'я всю живність. Злочинці, почувши сторонні звуки та боячись бути затриманими, з місця події втекли, нічого не забравши з двору.

1. Що таке стадії вчинення злочину, які є їх види?

2. Зверніться до ст. 187 КК України. Яка стадія злочину на вашу думку, має місце в цьому випадку? Обґрунтуйте свою думку

Рішення.

Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. І ст.11 КК), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

КК України визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 КК і ст. 15 КК, а закінчених злочинів - у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.

Цей злочин можна кваліфікувати за статтею 187 КК України- Розбій.

На мою думку це діяння можна віднести до незакінченого злочину (ч.3 ст.15 КК)- Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

2. Азовський, який працював продавцем, знайшов біля свого кіоску загублений паспорт. Він вирішив з використанням цього документу вчинити злочин та розробив план, за яким його дружина Федоренко повинна була влаштуватися на роботу продавцем кіоску за підробленим паспортом, а через деякий час вночі разом з Азовським викрасти з кіоску весь товар та гроші. Федоренко спочатку відмовилась брати участь у злочині, але після довгих вмовлянь чоловіка дала згоду. Азовський вклеїв у паспорт фотокартку своєї дружини, Федоренко влаштувалася працювати в ларьок. Через тиждень Азовський під'їхав вночі до кіоску на автомобілі. Разом з Федоренко він забрав з кіоску майно та гроші (усього на суму 23 тис. грн.) та вивезли до своєї квартири.

1. Що таке форми співучасті?

2. Проаналізувавши ситуацію, визначте, яка форма співучасті має місце в цьому випадку.

3. Визначте види співучасників в цьому злочині.

4. Чи зміниться кримінально-правова оцінка, якщо Азовський наказав Федоренко взяти участь у крадіжці, обіцяючи в разі незгоди „вигнати її на вулицю” (квартира, в якій мешкало подружжя, перебувала в його власності)

Рішення.

Форми співучасті - це об'єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб'єктивних зв'язків між ними. Насамперед, у ч. 1 ст. 27 КК України говориться, що співучасниками є виконавці, організатори, підбурювачі та пособники, а в ч. 2 цієї ж статті сказано про співвиконавців. Отже, можлива співучасть, коли всі співучасники злочину будуть його виконавцями, але можлива і співучасть з розподілом ролей, коли співучасники виконують у злочині різні функції: один - виконавець, другий - пособник, третій - підбурювач і т.п.

Виділяють просту і складну співучасть:

1) проста співучасть (співвиконавство, співвинність) має місце там, де всі співучасники є виконавцями злочину і, отже, всі вони виконують однорідну роль.

2) складна співучасть (співучасть з розподілом ролей) виявляється в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі, тут має місце розподіл ролей - один або кілька з них - виконавці, інші - підбурювачі, пособники і т.п. Інакше кажучи, при цій формі співучасті не всі співучасники є виконавцями злочину.

2. За суб'єктивними ознаками, за стійкістю суб'єктивних зв'язків, стійкістю умислу ст. 28 КК України розрізняє вчинення злочину різними злочинними групами:

а) вчинення злочину групою осіб;

б) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

в) вчинення злочину організованою групою;

г) вчинення злочину злочинною організацією.

Група, що діє за попередньою змовою, організована група і злочинна організація можуть мати форму як простої співучасті (всі учасники цих груп виконують ролі співвиконавців), так і складної співучасті (у групах має місце розподіл ролей). Що ж стосується групи осіб, що вчиняють злочини без попередньої змови, то в ній можуть бути згідно з прямими вказівками ч. 1 ст. 27 КК України лише співвиконавці, тобто вона можлива лише у формі простої співучасті.

В цьому випадку має місце проста форма співучасті. Проста форма - це форма співучасті, при якій всі спільно діючі особи безпосередньо виконують об'єктивну сторону злочину. Вона розділяється на: співвиконавство без попереднього порозуміння та співвиконавство з попереднім порозумінням.

Співвиконавство з попереднім порозумінням має місце в цьому випадку, між всіма учасниками злочину мав місце зговір про спільне вчинення злочину до його початку.

Згідно ст. 27 КК України - співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. У цьому випадку Азовський є - організатор злочину, тому що він наперед все спланував, -підбурювач, оскільки він вмовляв свою дружину допомогти йому, і безпосередньо - виконавець, він підробив паспорт, забрав майно та гроші з кіоску. Його дружина Федоренко виступає, як виконавець та пособник, вона допомогла проникнути чоловіку до кіоску, разом з ним забрала звідти майно та гроші, з самого початку підготування до злочину приховувала злочинні наміри.

Кримінально-правова оцінка, змінилася лише в тому випадку, якщо особа не могла вчинити інакше, запобігти вчиненню злочину. Якщо ж вона мала свободу волевиявлення, наприклад доповісти правоохоронним органам, і нічого не зробила, щоб запобігти злочину, то полегшуючі обставини виключаються. Ступінь опору визначає винність особи. Якщо б Федоренко здійснила цей злочин під психологічним тиском, то це були б пом'якшуючі обставини.

3. 15-тирічний Дяченко зі свої братом - 16-тирічним Кузнєцовим з метою викрадення чужого майна вночі проникли в приміщення монтажного цеху, розукомплектували кілька приладів й принесли викрадені деталі до квартири свого знайомого Разінькова, який, як вони вважали, міг придбати такі речі. Разіньков сказав хлопцям, що принесене ними його не цікавить, але він готовий придбати електрогенератор та деталі токарного верстату, якщо вони десь їх десь знайдуть. Дяченко та Кузнєцов повернулися до цеху, викрали указані предмети і принесли їх Разінькову.

1. Що таке одиничний злочин?

2. Скільки злочинів вчинили Дяченко та Кузнєцов.

3. Чи можна вважати їх дії продовжуваним злочином? Аргументуйте свою відповідь

Рішення.

Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Саме поєднання типових ознак цих злочинів дає підставу законодавцеві визнавати їх одиничними злочинами, що охоплюються відповідною нормою закону. Одиничні злочини поділяють на прості та ускладнені.

Прості одиничні злочини, передусім, мають місце в тих випадках, коли одній дії (бездіяльності) відповідає один наслідок, передбачений у кримінальному законі. Наприклад, таким злочином є крадіжка: тут одна дія - таємне викрадення майна - і один наслідок - майнова шкода власнику. Простий одиничний злочин може складатися з однієї дії, наслідки якої лежать за межами відповідного складу (так звані злочини з формальним складом), як наприклад, завідомо неправдиве показання, погроза вбивством тощо. Простий одиничний злочин може також полягати в одній дії, яка потягла декілька наслідків, зазначених у законі. Наприклад, ч. 2 ст. 274 КК України передбачає відповідальність за порушення правил ядерної та радіаційної безпеки, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (вибух, руйнування будинків і споруджень, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо.). Тут одне діяння - порушення правил безпеки - і два наслідки. Отже, простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) та одного наслідку або однієї дії і кількох наслідків, або, нарешті, наявністю альтернативних дій.

Будь-який одиничний злочин кваліфікується за однією статтею або частиною статті КК України, наприклад, та сама крадіжка кваліфікується за ч. І ст. 185.

Ускладнені одиничні злочини характеризуються складнішою структурою складу, в них більш складні об'єктивна і суб'єктивна сторони вчиненого. Є такі види ускладнених одиничних злочинів: такі, що тривають, продовжуються, складені злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настанням додаткових наслідків (у теорії їх називають злочинами, кваліфікованими за наслідками).Злочин, що триває, можна визначити як одиничний злочин, який, розпочавшись дією або бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом більш-менш тривалого часу.

Продовжуваний злочин. Таким визнається злочин, який складається з кількох тотожних злочинних діянь, що спрямовані до загальної мети та утворюють у цілому єдиний злочин. У частині 2 ст. 32 КК України продовжуваний злочин визначається як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Цим поняттям широко користується судова практика у справах про крадіжки, привласнення та розтрати, обман покупців, давання-одержання хабара, статеві злочини та в інших випадках.

Складений злочин. Цей злочин (його іноді називають складним), як зрозуміло з самого визначення, складається з двох або більше злочинних діянь, що утворюють, проте, один одиничний злочин. Тому такі діяння і розглядаються як один, одиничний злочин і тягнуть за собою відповідальність за однією статтею (частиною статті КК України).

Дяченко з Кузнєцовим вчинили одиничний продовжуваний злочин, оскільки їхні діяння тотожні, вони направлені на досягнення однієї мети та об'єднаних єдиним злочинним наміром. Цей злочин можна кваліфікувати за ст. 185 КК України.

Якщо суд установить, що виправлення особи, яка у віці до 18 років вчинила злочин без значної суспільної небезпеки, можливе без використання кримінальної відповідальності, він може застосувати до неї примусові засоби виховного характеру, що не є кримінальним покаранням:

- передача винного під нагляд батьків чи осіб, які їх заступають;

- передача винного під нагляд громадських організацій чи трудового колективу за їхньою згодою, а також окремих громадян за їхньою згодою;

- направлення винного у спеціальний навчально-виховний чи лікувально-виховний заклад для дітей та підлітків. До осіб, котрі не досягли 18-річного віку, не може бути застосована смертна кара; строк позбавлення волі не може перевищувати 10 років. Згідно п.1.3 ст.66 КК України вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність.

4. Органами досудового слідства Зєнякіну було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України у вчиненні умисного вбивства Ялового за таких обставин. 12 липня Яловий, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 24-й годині прийшов до будинку Нічипорчука для з'ясування стосунків. Почувши стукіт та лайку, Зєнякін, зять Нічипорчука, узяв двоствольну мисливську рушницю та два патрони із соляною сумішшю, які були у гаражі. Наближаючись до воріт і заряджаючи рушницю, він необережно вистрелив у землю, потім відчинив хвіртку і вийшов із двору на вулицю. Побачивши у нього в руках рушницю, Яловий намагався втекти, проте Зєнякін умисно, з метою позбавити потерпілого життя, на ґрунті особистих неприязних стосунків, вистрелив йому у спину з відстані приблизно два метри, заподіявши проникне вогнепальне поранення правої половини грудної клітки з ушкодженням легені і осколковими переломами 5-7-го ребер та рване поранення правого плеча, від чого останній 18 липня помер у лікарні.

Вироком місцевого суду Зєнякіна було виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. Визначте, чи є підстави для його виправдання?

злочинний співучасть умисел

Рішення.

Для вирішення цієї задачі по-перше треба визначити, що таке склад злочину та його ознаки.

Склад злочину -- сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Складається з 4 елементів: - суб'єкт-це особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за злочини, визначені в ст. 22 КК України; - суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину, встановлюються на підставі показань даних особою, а також на підставі аналізу та оцінки об'єктивних ознак злочину;

- об'єкт злочину - суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність. Об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. Об'єкт злочину це суспільні відносини, взяті під охорону нормами кримінального права, на які посягнув порушник;

- об'єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його шкідливі наслідки та причиновий зв'язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.

Проаналізувавши дану ситуацію можна зробити висновок, що жодних підстав для виправдання Зєнякіна немає, оскільки це діяння має усі ознаки складу злочину. Суб'єкт злочину - Зєнякін; суб'єктивна сторона злочину - мета позбавити Ялового життя, на ґрунті особистих неприязних стосунків; об'єкт злочину - життя потерпілого, воно охороняється законом, чітко вказано у ст. 27 Конституції України - «Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань»; об'єктивна сторона злочину - посягання на життя Ялового, що спричинило смерть потерпілого у лікарні, знаряддя злочину - рушниця, місце злочину - двір Нічипорчука. Вирок суду визначено неправильно, ця справа повинна биту розглянута за ст.115 КК України, Зєнякин повинен понести покарання за вчинений ним злочин.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Закон України "Про атестаційну комісію".

4. Кримінально-процесуальний Кодекс України.

5. Цивільно-процесуальний Кодекс України.

6. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. - К. - Юрінком інтер. - 1997 р.

7. С.В. Бородина "Процесуальные акты предварительного расследования». - М. - «Юридическая литература». - 1978 р.

8. О.В Ефіменко, К.В. Манжул "Основи галузевого законодавства". - Кіровоград. - 1998 р.

9. «Слово адвокату». - М. «Юридическая литература» 1968 г.

10. Борщевский М.Ю. «Бизнес - адвокат в США, Германии» - М. 1995 г.

11. Ермакова С.В. «Практические советы юристам.» Симфирополь. 1997 г.

12. Гальченко В. «Беседы юриста» - К. 1976 р.

13. За редакцією професора Матишевського П.С., доцентів Андрушка П.П, Шапченка С.Д. Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів.-Київ: Юрінком Інтер, 2001 р.

14.Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: - Київ: Либідь, 1999 р.

15. Кузнецова Н.Ф., Злочин та злочинність, М.,1996 р.

16.За ред. акад. АПрН України, док. юр. наук проф. Копєйчикова В.В. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1998 р.

Размещено на Allbest.ru