Створення спеціальних (вільних) економічних зон

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТВОРЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН

1. Загальні положення про спеціальні (вільні) економічні зони

Порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з державними та іншими органами визначаються у Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів:

вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

На території спеціальної (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони. Закон про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони не може суперечити Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

У спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування, пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.

Суб'єкти економічної діяльності, що діють на території спеціальної (вільної) економічної зони, здійснюють матеріально-технічне постачання і реалізацію продукції, а також одержують та надають послуги у формах і на умовах, які вони визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи державної виконавчої влади не мають права застосовувати у відносинах із зазначеними суб'єктами обов'язкове державне замовлення.

На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.

Суб'єкти економічної діяльності мають право самостійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству України.

На території спеціальної (вільної) економічної зони не дозволяється діяльність, що суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 p. №167 була затверджена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

Згідно з даною Концепцією спеціальні /вільні/ економічні зони - один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни спеціальні (вільні) економічні зони спроможні забезпечити активізацію підприємницької діяльності, залучення нових технологій, розвиток ринкових методів господарювання, а в остаточному підсумку -- збільшення виробництва і постачання високоякісних товарів та послуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Концепція створення спеціальних /вільних/ економічних зон в Україні /далі -- Концепція/ є методологічною основою для прийняття рішень і підготовки документів у процесі створення конкретних ВЕЗ і має реалізуватись у взаємозв'язку з програмами структурної перебудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, іншими програмами розвитку економіки країни. Вона базується на положеннях Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», інших актах законодавства України.

Під спеціальною (вільною) економічною зоною розуміється частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються в Україні з метою:

* стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;

* активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг;

* збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

* активізації науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;

* запозичення передового організаційного та управлінського досвіду ринкових методів господарювання;

* створення сучасної ринкової інфраструктури;

* поліпшення використання природних і трудових ресурсів;

* прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.

Згідно з Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі спеціальні (вільні) економічні зони:

зовнішньоторговельні зони -- частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі /імпорт, експорт, транзит/за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти /«порто-франко»/, вільні митні зони /зони франко/, митні склади;

комплексні виробничі зони -- частина території держави, на якій запроваджується спеціальний /пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо/ режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких -- розвиток імпортозамінних виробництв;

науково-технічні зони -- спеціальні (вільні) економічні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків /технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків/, а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристсько-рекреаційні зони -- вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності в тому числі із залученням іноземних інвесторів/у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

банківсько-страхові /офцюрні/ зони -- це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;

зони прикордонної торгівлі -- частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону та торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони інших типів, а також комплексні спеціальні /вільні/ економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

економічний зона правовий інвестиційний

2. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації.

У разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну (вільну) економічну зону.

У разі коли ініціатива у створенні спеціальної (вільної) економічної зони належить місцевим Радам народних депутатів та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропозицію про створення спеціальної (вільної) економічної зони у шестидесятиденний строк від дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України.

Пропозиції щодо зміни статусу і території спеціальної (вільної) економічної зони подаються в порядку, передбаченому цим Законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони.

Документи про створення спеціальної (вільної) економічної зони повинні містити:

а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад народних депутатів і місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);

б) проект положення щодо її статусу та системи управління, офіційну назву спеціальної (вільної) економічної зони;

в) точний опис кордонів спеціальної (вільної) економічної зони та карту її території;

г) техніко-економічне обгрунтування доцільності створення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони;

д) проект закону про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.

Інші документи вимагатися не можуть.

Техніко-економічне обгрунтування доцільності створення спеціальної (вільної) економічної зони має включати обгрунтування:

* мети, функціонального призначення та галузевої спрямованості її діяльності;

* етапів розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

* ступеню розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому;

* вихідного рівня розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення;

* рівня забезпеченості кваліфікованими кадрами;

* обсягів, джерел та форм фінансування на кожному етапі її створення і розвитку;

* режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму.

Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Радою України.

Спеціальна (вільна) економічна зона може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України.

Питання щодо доцільності продовження строку функціонування спеціальної (вільної) економічної зони або її дострокової ліквідації може бути передано для вивчення до комісії незалежних експертів, створюваній Верховною Радою України.

Верховна Рада України повинна розглянути подані пропозиції та у тримісячний строк від дня подання зазначеної пропозиції винести відповідне рішення. Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону її ліквідації.

Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони, врегулювання фінансових відносин між органом господарського розвитку і управління та суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони Кабінетом Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управління спеціальною (вільною) економічною зоною до моменту остаточного вирішення всіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони.

3. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами

Структура, функції та повноваження органів управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та (або) мешканців на території спеціальної (вільної) економічної зони.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації здійснюють свої повноваження на території спеціальної (вільної) економічної зони з урахуванням специфіки її статусу, визначеної законом про її створення.

Органами управління спеціальних (вільних) економічних зон незалежно від їх типу є:

а) місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;

б) орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу можуть бути покладені на одного із суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони.

Державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодавства України на території, де створено спеціальну (вільну) економічну зону.

Судові, арбітражні та інші правоохоронні органи, а також органи контролю за додержанням екологічних, санітарних та інших норм керуються при здійсненні своїх функцій чинним законодавством України, за винятками, передбаченими законодавчим актом про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону.

Орган господарського розвитку і управління та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони є самостійними у здійсненні своєї діяльності стосовно органів державного управління України, за винятками, передбаченими законодавчими актами України.

Органи державного управління України не несуть відповідальності за дії органу господарського розвитку і управління та суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, якщо інше не передбачено законодавчим актом про створення спеціальної (вільної) економічної зони або договором між ними. Орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони та зазначені суб'єкти не несуть відповідальності за дії органів державного управління України.

Органи господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони не несуть відповідальності за дії місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій. Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації не несуть відповідальності за дії органу господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони та суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, якщо інше не передбачено законом про створення спеціальної (вільної) економічної зони або договором між ними.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації, на території яких розташована спеціальна (вільна) економічна зона, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, до сфери повноважень місцевих Рад народних депутатів та місцевої державної адміністрації належить:

* внесення пропозицій щодо змін у статусі спеціальної (вільної) економічної зони в порядку, встановленому чинним законодавством;

* вирішення разом з органами державної виконавчої влади, суб'єктами економічної діяльності та профспілковими організаціями спеціальної (вільної) економічної зони питань, пов'язаних із специфікою правового та фінансового забезпечення, соціального захисту громадян України, які проживають на території зазначеної зони.

До сфери повноважень місцевих Рад народних депутатів та місцевих державних адміністрацій також належить укладення з органом господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони генеральної угоди про передачу в її користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на цій території, та природних ресурсів.

Місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації, на території яких розташована спеціальна (вільна) економічна зона, можуть мати своїх представників у керівництві органу господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони.

Функції та повноваження органу господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.

Орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони забезпечує загальні умови її функціонування. До виключної компетенції органу господарського розвитку в межах функціонування спеціальної (вільної) економічної зони належить:

* визначення перспективних напрямів розвитку спеціальної (вільної) економічної зони;

* експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб;

* розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами спеціальної (вільної) економічної зони;

* організація міжнародних торгів з метою розміщення на території спеціальної (вільної) економічної зони нових виробництв;

* упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони в користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів;

* видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у спеціальній (вільній) економічній зоні.

Виконавчим директором органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом.

4. Стратегія розвитку спеціальних (вільних) економічних зон в Україні

Для створення сприятливого інвестиційного клімату в спеціальних (вільних) економічних зонах необхідно:

* забезпечити довготерміновий і передбачуваний характер економічної політики;

* лібералізувати умови пересування капіталів і товарів;

* забезпечити умови виробництва та торгівлі, які відповідали б світовим стандартам, і тверді правові гарантії захисту права власності;

* сформувати ефективні форми взаємодії місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого і регіонального самоврядування та органу господарського розвитку й управління спеціальної (вільної) економічної зони на засадах обопільної зацікавленості в досягненні високих соціально-економічних результатів діяльності.

У процесі формування спеціальних (вільних) економічних зон слід дотримуватися концептуальної єдності підходів, що, зокрема означає:

* спрямованість на досягнення ефективного режиму господарювання кожного окремого суб'єкта при позитивному народногосподарському ефекті в цілому;

* гнучкість і динамічність управління спеціальними (вільними) економічними зонами, тобто можливість швидкого і адекватного реагування на зміни в кон'юнктурі ринку і зовнішньому економічному середовищі;

* збалансованість інтересів усіх сторін, що беруть участь у процесі створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон;

* багатоваріантність /альтернативність/ підходів, форм і моделей спеціальних (вільних) економічних зон, закладення в техніко-економічне обгрунтування доцільності їх створення;

* перспективність просторового і функціонального розвитку;

* відповідність пріоритетних напрямів розвитку спеціальних (вільних) економічних зон пріоритетним напрямам розвитку регіону та держави;

* врахування вимог національної безпеки. Створення спеціальних (вільних) економічних зон має здійснюватися з урахуванням певних факторів розміщення, зокрема:

* сприятливого з погляду зовнішніх і внутрішніх можливостей для реалізації намічених цілей місцерозташування спеціальних (вільних) економічних зон;

* наявності достатнього ресурсного потенціалу (природно-кліматичних умов, корисних копалин, трудових ресурсів, науково-виробничого потенціалу, тощо);

* забезпеченості об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі розбудови спеціальних (вільних) економічних зон) згідно з міжнародними стандартами;

* розвинутої системи комунікацій, особливо засобів зв'язку, розгалужена транспортна мережа;

* відсутності (або врахування в документах про створення спеціальних (вільних) економічних зон) екологічних обмежень та заборон щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон з огляду на існуючі або передбачувані антропогенні навантаження на навколишнє середовище.

Крім цих загальних для всіх територіально-господарських утворень факторів, повинні враховуватися специфічні умови, характерні для окремих типів спеціальних (вільних) економічних зон. Вони визначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної спеціальної (вільної) економічної зони, її зв'язками з позазональною економікою, ступенем інтегрованості в національне і світове господарство, прив'язкою до наявних систем розселення, виробничих та інших об'єктів. Варто також врахувати ступінь зацікавленості органів місцевого і регіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній території спеціальної (вільної) економічної зони.

Важливою передумовою ефективного функціонування спеціальної (вільної) економічної зони є наявність конкретної програми її розвитку з визначенням цілей, етапів, завдань, спрямованих на створення відповідної фінансово-економічної інфраструктури (банківської, страхової, інвестиційної тощо), термінів їх виконання, обсягів та джерел інвестицій.

З урахуванням сучасної економічної ситуації та виходячи з необхідності ефективного використання наявного природного й виробничого потенціалу і кваліфікованих трудових ресурсів в Україні доцільно сформувати розгалужену систему спеціальних (вільних) економічних зон різних функціональних типів з перевагою зовнішньоторговельних, комплексних виробничих і науково-технічних.

За ознаками відкритості та місцерозташування розрізняють інтеграційні спеціальні (вільні) економічні зони (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком), зовнішні (розташовані на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Вибір варіанту організації спеціальних (вільних) економічних зон визначається двома основними критеріями:

економічна ефективність та оптимальне поєднання типових елементів із специфічними умовами конкретного об'єкта.

Максимальні позитивні результати діяльності спеціальних (вільних) економічних зон при мінімумі початкових витрат забезпечуються створенням зовнішньо торговельних зон різної спеціалізації. Критеріям розміщення зон такого типу в цілому відповідають прикордонні регіони, що мають розвинуту транспортну інфраструктуру, яка обслуговує зовнішньоторговельні вантажопотоки (Львівська, Закарпатська, Чернівецька області). Тут може бути створено зовнішньоторговельні (експортні, імпортні, транзитні) зони невеликої площі.

В режимі «порто-франко», з перспективою наступного розширення функцій, можуть працювати порти Одеси, Іллічівська, Ізмаїла, Керчі, Ялти. За умови скоординованості економічної політики причорноморських держав у майбутньому може бути створено комплекс вільних митних зон малої площі (від 15 до 30 га), об'єднаних у митний союз.

У разі позитивного вирішення питання про будівництво «сорок п'ятої паралелі» -- трансконтинентальної автомобільної безмитної траси Київ-Лісабон -- доцільно сформувати комплекс зовнішньоторговельних зон для її обслуговування.

Об'єктивно існуюча спрямованість ряду підприємств України на випуск високотехнологічної наукомісткої продукції європейського та світового рівня, у поєднанні з діяльністю конкурентоспроможних у своїй галузі науково-дослідних установ і експериментальних центрів, здатна за короткий час забезпечити комплексний соціально-економічний ефект у науково-технічних зонах різної модифікації.

Умови, які визначають можливість створення науково-технічної зони:

* високий науково-технічний потенціал навчальних і дослідних інститутів, центрів, лабораторій і конструкторських бюро, що здійснюють перспективні науково-технічні розробки, мають у своєму доробку відкриття та новітні технологічні рішення;

* висока концентрація підприємств, спроможних реалізувати у виробництві результати науково-дослідних і конструкторських розробок;

* просторова можливість для розміщення нових фірм;

* сприятливі умови життєдіяльності та відпочинку науково-технічного персоналу;

* перспективи залучення фінансових ресурсів (у національній та іноземній валютах) для обслуговування розвитку зони.

Зазначеним умовам великою мірою відповідають за своїм інтелектуальним, кадровим і виробничим потенціалом міста Київ, Харків, Львів, Одеса.

Крім того, в Україні доцільно стимулювати створення науково-технічних центрів різної спеціалізації, технопарків та інкубаторів, які навіть при незначних масштабах проектів та галузевій обмеженості досліджуваних проблем сприяють розвиткові науково-технічного потенціалу та реалізації інновацій у сфері виробництва.

Перспективним і економічно доцільним є створення багатопрофільних комплексних виробничих зон, у тому числі експортно-виробничих, на основі існуючої виробничої бази, підсиленої національними й іноземними інвестиціями. Це сприятиме розвиткові експортного потенціалу окремих регіонів та держави в цілому, вирішенню проблем зайнятості населення.

Основними факторами, що обумовлюють вибір виробничої спеціалізації зони, є:

* базовий виробничий потенціал;

* забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури;

* наявність відповідних природних і трудових ресурсів необхідної кваліфікації або відносного надлишку трудових ресурсів (незайнятого у суспільному виробництві населення);

* зацікавленність іноземних інвесторів в фінансуванні того чи іншого виробництва.

Зазначеним умовам відповідає ряд регіонів та міст України. Уже найближчим часом можливе створення експортно-виробничих зон у ряді західних областей, зокрема у Львівській, Закарпатській та Чернівецькій, а також у Київській області з орієнтацією на випуск продукції точного машинобудування, меблів, виробів легкої промисловості.

У південних областях України доцільно організувати зони, спеціалізовані на випуску товарної руди, вугілля, продукції хімічної промисловості. Північні, центральні області України можуть орієнтуватися на випуск хімічних волокон, окремих видів продукції машинобудування, будівельних матеріалів, в тому числі на обробку граніту.

Унікальний природно-ресурсний потенціал України, наявна матеріально-технічна база лікування та відпочинку, доповнена необхідними засобами комунікації, незмінно високий попит на рекреаційні послуги зумовлюють потенційну вигідність функціонування туристсько-рекреаційних зон. Базою для їх створення можуть стати регіон Карпат (зокрема, Закарпатська і Львівська області), Одеська область, Республіка Крим.

Проблеми, пов'язані з фінансуванням та інфраструктурним забезпеченням спеціальних (вільних) економічних зон, частково можуть вирішуватися шляхом ненадання окремих незабудованих територій у довготермінову оренду іноземним фірмам на пільгових умовах, з правовим гарантуванням стабільності визначених договором умов у разі додержання напрямів підприємницької діяльності.

На першому етапі (1994--2000 роки), з метою практичного відпрацювання організаційних, фінансових та виробничих механізмів, доцільно створювати спеціальні /вільні/ економічні зони різних типів, віддаючи перевагу локальним або так званим «точковим» спеціальним (вільним) економічним зонам, які розміщуються на невеликих територіях.

На другому етапі можна формувати багатофункціональні спеціальні (вільні) економічні зони, в тому числі на базі окремих регіонів, а також спеціальні (вільні) економічні зони міжнародного типу на суміжних територіях кількох держав.

5. Правове регулювання інвестиційної діяльності в окремих спеціальних (вільних) економічних зонах в Україні

Північнокримська експериментальна економічна зона «Сиваш» діє відповідно до Указів Президента України від ЗО червня 1995 р. № 497 «Про Північнокримську експериментальну економічну зону «Сиваш» та від 17 листопада 1995 р. № 1062 «Про заходи щодо проведення експерименту у Північнокримській експериментальній економічній зоні «Сиваш», Закону України «Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» та Положення про Північнокримську експериментальну економічну зону «Сиваш», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 455.

Північнокримська експериментальна економічна зона «Сиваш» (далі -- зона «Сиваш») включає територію Красноперекопського району, міст Красноперекопська та Армянська Автономної Республіки Крим, у межах якої проводиться економічний експеримент щодо розроблення моделі управління та господарювання в умовах переходу до ринкової економіки.

Керівним органом зони «Сиваш» є Адміністрація зони «Сиваш», що провадить свою діяльність у формі державної компанії, Статут якої затверджує Кабінет Міністрів України.

Експеримент проводиться з метою реалізації заходів:

* експериментального відпрацювання на практиці сучасних економічних механізмів та методів господарювання;

* впровадження передових вітчизняних і зарубіжних науково-технологічних розробок та винаходів;

* розвитку експортного потенціалу на основі ефективного комплексного використання сировинних, промислових та сільськогосподарських можливостей території;

* підготовки кадрового потенціалу, який відповідає вимогам організації високотехнологічного виробництва конкурентоспроможної продукції в умовах переходу до ринкової економіки;

* розв'язання проблеми зайнятості населення та інших соціальних проблем на території зони «Сиваш»;

* створення і забезпечення умов для реалізації інвестиційних проектів;

* залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів для реалізації інвестиційних проектів розвитку підприємств регіону;

* створення та розвитку виробничої і невиробничої інфраструктури.

Реєстрація суб'єктів зони «Сиваш» здійснюється Адміністрацією зони «Сиваш» в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційні проекти, реалізація яких пов'язана з наданням пільг суб'єктам зони «Сиваш», затверджується Кабінетом Міністрів України після розгляду та схвалення їх Спостережною радою по контролю за проведенням експерименту у Північнокримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» (далі -- Спостережна рада).

Кошти, отримані за рахунок надання суб'єктам зони «Сиваш» пільги щодо сплати податку на прибуток, спрямовуються ними на реалізацію інвестиційних проектів у межах зони «Сиваш».

Контроль за проведенням експерименту в Північно-кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» здійснює Спостережна рада, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Законом України «Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» сировина, матеріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну для потреб власного виробництва суб'єктами експериментальної економічної зони «Сиваш», не підлягають обкладанню ввізним митом та податком на добавлену вартість.

Сума податку на прибуток, нарахована відповідно до законодавства підприємствами -- суб'єктами експериментальної економічної зони «Сиваш», зменшується на 50 відсотків у разі використання суми, на яку зменшується податок на прибуток, на реалізацію інвестиційних проектів у межах цієї зони.

Надходження в іноземній валюті на користь суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у разі використання вивільнених валютних коштів на потреби розвитку цієї зони.

Суб'єктами експериментальної економічної зони «Сиваш» є зареєстровані згідно з чинним законодавством на території експериментальної економічної зони «Сиваш» суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів України, у межах цієї зони під час проведення локального економічного експерименту.

Порядок утворення і функціонування в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності визначається Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 p. № 356-XIV.

Згідно із зазначеним законом територія пріоритетного розвитку -- це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць. Спеціальний режим інвестиційної діяльності -- це режим, який передбачає введення податкових, митних та інших пільг, передбачених цим Законом, для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти, схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.

Метою створення в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств, впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів.

Спеціальна економічна зона «Донецьк» та спеціальна економічна зона «Азов» створені на строк 60 років у межах визначених законом територій.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджений на територіях пріоритетного розвитку на строк ЗО років і діє у пріоритетних видах економічної діяльності, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України.

На територіях спеціальних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку встановлюються спеціальні митні, податкові режими та інші умови здійснення економічної діяльності.

Органами управління спеціальними економічними зонами і територіями пріоритетного розвитку є:

* Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області;

* органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації;

* органи господарського розвитку спеціальних економічних зон.

У спеціальних економічних зонах «Азов» та «Донецьк» запроваджується режим спеціальної митної зони.

В них також встановлюється спеціальний пільговий режим оподаткування:

а) прибуток платників податку на прибуток на території спеціальної економічної зони оподатковується за ставкою 20 відсотків до об'єкта оподаткування;

б) доходи, отримані нерезидентами з джерелом походження з території спеціальної економічної зони, від провадження господарської діяльності оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та доходи, визначені п. 13.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

в) не справляються збори до Державного інноваційного фонду та до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

г) валютне регулювання на територіях спеціальних економічних зон здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням норм, визначених цим Законом.

Надходження в іноземній валюті від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих у спеціальній економічній зоні, звільняються від обов'язкового продажу;

д) до валового доходу підприємства, розташованого у спеціальній економічній зоні, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді:

* коштів;

* матеріальних цінностей;

* нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

У разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, передбаченої цим пунктом, суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав інвестицію, зобов'язаний сплатити податок з прибутку, одержаного в такому звітному (податковому) періоді.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом.

Відповідно до цього режиму:

а) звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п'ять років, від обкладення ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) і податком на додану вартість -- устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;

б) звільняється на три роки від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на новостворених підприємствах, діючих підприємствах, їх філіях та інших структурних підрозділах -- платниках податку, на яких відбувалася реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в частині, одержаній від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податкового) обліку, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш як 1 млн. доларів США.

Порядок обчислення прибутку, одержаного від здійснення інвестицій на діючих підприємствах, встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Прибуток таких підприємств, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.

Дивіденди, що сплачуються інвестору суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, оподатковуються за ставкою 10 відсотків.

Доходи нерезидентів України, отримані від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на територіях пріоритетного розвитку, Оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та доходи, визначені п. 13.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначені пільги застосовуються з моменту отримання першого прибутку:

в) звільняється від сплати збору до Державного інноваційного фонду та сплачує 50 відсотків встановленої норми збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення на період до 2009 року новостворені або діючі підприємства, на яких відбулася реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в якому чисельність працівників, вивільнених з гірничодобувних та інших підприємств, що закриваються, становить у звітному (податковому) періоді не менше 50 відсотків середньоспискової чисельності працюючих;

г) до валового доходу підприємства, розташованого на території пріоритетного розвитку, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді:

* коштів;

* матеріальних цінностей;

* нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

У разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження зазначеної інвестиції, суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав інвестицію, зобов'язаний сплатити податок з прибутку, одержаного в такому звітному (податковому) періоді.

Порядок створення, ліквідації та особливості механізму функціонування спеціальної економічної зони «Яворів» визначається Законом України «Про спеціальну економічну зону «Яворів» від 15 січня 1999 p. № 402-XIV.

Спеціальна економічна зона «Яворів» (далі -- СЕЗ «Яворів») створена на період до 1 січня 2020 р. в адміністративно-територіальних межах Яворівського району Львівської області, за винятком територій військового полігону та військових частин.

СЕЗ «Яворів» поєднує в собі функції комплексної виробничої зони, вільної митної зони та технологічного парку.

СЕЗ «Яворів» створена з метою залучення інвестицій Для:

* створення нових робочих місць та забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», що вивільняються у зв'язку із скороченням виробництва, перепрофілювання вільних виробничих потужностей, вирішення екологічних проблем у Яворівському районі шляхом створення умов для відновлення земель, порушених техногенним впливом гірничо-хімічного виробництва, активізації підприємницької діяльності, збільшення обсягів виробництва товарів (робіт, послуг), поставок на внутрішній та зовнішній ринки високоякісної конкурентоспроможної продукції (послуг), а також впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання та розвитку інфраструктури спеціальної економічної зони;

* розвитку експедиційно-складської, транспортно-сервісної та виробничої сфер на території автопорту «Кра-ковець».

Органами управління СЕЗ «Яворів» є Яворівська районна рада та Яворівська районна державна адміністрація. Для облаштування території СЕЗ «Яворів», будівництва об'єктів виробничої 1 невиробничої інфраструктури та залучення інвестицій створюється орган господарського розвитку і управління СЕЗ «Яворів».

Суб'єктами СЕЗ. «Яворів» є суб'єкти підприємницької діяльності, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які розташовані та реалізують на території СЕЗ «Яворів» інвестиційні проекти кошторисною вартістю, еквівалентною не менше 500 тис. доларів США (крім проектів технологічного парку), затверджені Яворівською районною державною адміністрацією та зареєстровані органом господарського розвитку і управління СЕЗ «Яворів» як суб'єкти СЕЗ «Яворів».

На території СЕЗ «Яворів» у районі пункту пропуску через державний кордон України «Краковець» створюється автопорт «Краковець». На території автопорту «Краковець» запроваджується спеціальний митний режим. Відповідно до цього спеціального митного режиму на території автопорту «Краковець» встановлюється такий порядок ввезення (вивезення) товарів та інших предметів:

а) у разі ввезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з поза межі митної території України на територію автопорту «Краковець» для використання в межах території автопорту ввізне мито та податок на додану вартість не справляються;

б) у разі ввезення на митну територію України з території автопорту «Краковець» товарів та інших предметів, що попередньо були ввезені з поза межі митної території України на територію автопорту «Краковець», податки сплачуються в порядку, встановленому законодавством України для оподаткування товарів, що імпортуються;

в) у разі вивезення з території автопорту «Краковець» за межі митної території України товарів та інших предметів, вироблених, у тому числі повністю або достатньо перероблених чи оброблених, на території автопорту «Краковець», вивізне мито та акцизний збір не справляються, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

г) у разі вивезення з території автопорту «Краковець» за межі митної території України товарів та інших предметів, попередньо ввезених з поза межі митної території України на територію автопорту «Краковець», вивізне мито, податок на додану вартість і акцизний збір не справляються;

д) у разі вивезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з митної території України на територію автопорту «Краковець» вивізне мито не справляється, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

е) у разі ввезення товарів та інших предметів на територію автопорту «Краковець» з метою транзиту через територію автопорту митні збори справляються відповідно до законодавства України;

є) в інших випадках оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України.

Не звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України товарів та інших предметів повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених на території автопорту «Краковець».

Операції з надання зазначених послуг не підлягають обкладенню податком на додану вартість.

Суб'єктам СЕЗ «Яворів» надаються пільги щодо сплати податку на прибуток підприємств, сплати ввізного мита, податку на додану вартість, збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, збору до Державного інноваційного фонду та плати за землю.

Суб'єкти СЕЗ «Яворів», які ввозять на територію СЕЗ «Яворів» (крім території автопорту «Краковець») устаткування, обладнання та комплектуючі деталі до них (крім підакцизних товарів) для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією, звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п'ять років, від сплати ввізного мита.

Звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення (пересилання) устаткування, обладнання та комплектуючих деталей до них (крім підакцизних товарів), які ввозяться (пересилаються) на територію СЕЗ «Яворів» суб'єктами СЕЗ «Яворів» для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією.

Імпорт суб'єктами підприємницької діяльності СЕЗ «Яворів» товарів та інших предметів для потреб власного виробництва на території СЕЗ «Яворів» та експорт товарів, інших предметів, повністю вироблених або достатньо перероблених чи оброблених на території СЕЗ «Яворів», не підлягають ліцензуванню та квотуванню, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Звільняється на п'ять років від оподаткування прибуток суб'єктів СЕЗ «Яворів», отриманий на території СЕЗ «Яворів» від реалізації інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією. Прибуток таких платників податку, отриманий у наступні роки реалізації інвестиційних проектів, оподатковується за ставкою 50 відсотків діючої ставки оподаткування. Ця норма застосовується з моменту одержання суб'єктом СЕЗ «Яворів» першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту.

Суб'єкти СЕЗ «Яворів», які реалізують на території СЕЗ «Яворів», інвестиційні проекти, затверджені Яворівською районною державною адміністрацією, звільняються від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, від сплати збору до Державного інноваційного фонду.

Суб'єкти СЕЗ «Яворів» (власники земельних ділянок та землекористувачі на території СЕЗ «Яворів») повністю звільняються від сплати земельного податку в перші три роки реалізації на території СЕЗ «Яворів» інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією, а в наступні роки сплачують земельний податок за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. Суб'єкти СЕЗ «Яворів» (власники земельних ділянок та землекористувачі на території СЕЗ «Яворів»), які реалізують інвестиційні проекти на територіях земель, порушених від діяльності Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», звільняються від сплати земельного податку.

Указом Президента України «Про спеціальну економічну зону «Славутич» від 18 червня 1998 p. №657/98 утворено на період до 1 січня 2010 p. спеціальну економічну зону «Славутич» (далі -- зона «Славутич») в адміністративних межах міста Славутича Київської області. Відповідно до зазначеного Указу Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1166 «Про спеціальну економічну зону «Славутич» затверджено Положення про спеціальну економічну зону «Славутич».

Спеціальна економічна зона «Славутич» створена з метою:

* розв'язання проблеми зайнятості працівників Чорнобильської АЕС, які вивільняються у зв'язку з достроковим виведенням її блоків з експлуатації;

...