Кримінологічне вчення про особу злочинця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ННІ Права та безпеки

Кафедра кримінально-правових дисциплін

Реферат

з дисципліни: «Кримінологія»

на тему: «Кримінологічне вчення про особу злочинця»

Дніпропетровськ - 2012

Зміст

Введення

1. Загальна характеристика жіночої злочинності

2. Особистісні особливості жінок, які вчинили злочин

3. Причини та умови жіночої злочинність

4. Особливості попередження протиправної поведінки жінок

Висновок

Список літератури

Введення злочин кримінальний розкрадання

У ракурсі глобальних змін, що відбулися буквально у всіх сферах життя суспільства, мова йде про політичне,економічне і соціальної, що носять позитивне значення є також фактор, згубний вплив якого не можна не помічати й обходити увагою. Цей фактор це існуюча стійка тенденція зростання абсолютного числа загальнокримінальних злочинів, серед яких значне місце займає тяжкі та особливо тяжкі злочини, такі як вчинення вбивств, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, різного роду розкрадання та інших. І окремим, особливо тривожним російське суспільство елементом сучасної картини злочинності, є злочини скоювалися жінками або просто жіноча злочинність.

Наявність жіночої злочинності, як і злочинності чоловічий, а також підліткової наслідок девальвації суспільних цінностей, зниження рівня матеріального забезпечення російських громадян, існуюча відверта нестабільність в економіці та інших сферах.

Жінки, завжди вважалися хранительками сімейного вогнища, зразками чесноти, ніжності і милосердя, часом здатні на самих тяжкі злочини скоювалися з особливою холоднокровністю і жорстокістю, про що свідчить існуюча маса показових прикладів.

Ця проблема вже давно є предметом пильного вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-кримінологів, які присвятили її дослідженню багато свої наукові праці. Відправними точками в аналізі причин і умов призвели до вчинення злочинів жінками з'явилися праці Ч. Ломброзо, Е. Фереро - представниківантропологічної школи, а також їх ідейної продовжувачки в Росії Тарновської П.М., а також Зеланд Н., Фойніцкій І. Серед сучасних найбільш видатних і іменитих, необхідно перш за все назвати такі гучні прізвища російської кримінології як Антонян Ю.М., кормщік В.М., Серебрякова В.О. Зирянов В.М. та інші.

На основі аналізу праць перелічених вище вчених, а також іншої спеціальної літератури суть питання в даній курсовій роботи буде викладено у складі 4 розділів. У першій буде розглянута загальна характеристика жіночої злочинності, у другій особливості особистості жінки злочинця, в третій детермінація злочинів, а також буде розглянуто різні аспекти попередження злочинності серед жінок.

1. Загальна характеристика жіночої злочинності

Історично для жінок існувало набагато більше заборон, ніж для чоловіків, причому найчастіше виконання тих же діянь чоловіками не вважалося відхиленням від норми.

Так, на Таїті жінкам заборонялося торкатися до зброї, на Маркізьких островах злочином вважалося поява жінки на кораблі, а в Стародавній Юдеї жорстоко каралося носіння жінками чоловічого одягу.

Нерідко жінки ставали жертвами не тільки порядків і традицій суспільства, а й просто упереджень: сотні тисяч жінок були спалені на вогнищах інквізиції за звинуваченням у чаклунстві. Останній факт можна пояснити існуючим тоді думкою про спочатку порочної природи жінок.

Жінки багатьох розвинених країн сьогодні ведуть боротьбу за рівні з чоловіками права. Рівноправність підлог визнається одним з неодмінних атрибутів демократичного суспільства. Рівні права мають на увазі рівну відповідальність за вчинені дії.

У Російській Федерації на сьогоднішній день, незважаючи на переважання серед населення частки жінок, чоловіків серед злочинців у 6 разів більше. У той же час спостерігається зростання частки жінок-злочинниць в загальному числі злочинців (приблизно на 5% за останнє десятиріччя), що пов'язано із загальним підвищенням соціальної активності жінок.

Говорячи про жіночу кримінальної мотивації, необхідно відзначити, що в нормальних умовах жінки практично не роблять злочинів. Найчастіше на вчинення злочинних діянь їх штовхають драматичні обставини власного життя. Сучасний темп і стиль життя змушують жінок брати на себе традиційно чоловічі функції, що призводить до сприйняття ними елементів чоловічої культури, дозволяє їм самоутверджуватися, але при цьому залишає глибоку психологічнунезадоволеність і відчуття провини. Звідси почуття ворожості світу, невпевненість і, як наслідок, ймовірна захисна агресія, жорстокість, соціальна дезадаптація.

Особливості жіночої психіки в поєднанні з психічними відхиленнями породжують іноді такі жахливі злочини, як дітовбивство. Відомо, що вбивство жінкою власного немовляти сприймається нею як символічне самогубство.

Щороку реєструється близько 220 таких злочинів. У порівнянні з 1920-ми роками число дітовбивств зросла в 3 рази: жінка не ставиться до свого немовляті як до істоти, яка має право на власну, окрему від матері, життя.

Вбивство дитини сприймається нею як вбивство частини самої себе. У результаті блокування можливості прояву описаної вище агресії зовні, тобто гетероагрессіі, виявляється аутоагресія, яка може виражатися в тому числі і у вчиненні злочину . Дітовбивство іноді може відбуватися як реакція назгвалтування, а також обумовлюватися особливостями психічного стану жінки в момент пологів і відразу після них.

До числа інших негативних тенденцій у структурі жіночої злочинності відносяться:

- Зростання частки скоєних жінками тяжких злочинів;

- Зростання професіоналізму та організованості жіночої злочинності (все частіше лідерами злочинних угруповань є жінки);

- Зростання числа вбивств жінками дітей старшеговозраста (вбивство дочки на грунті ревнощів до співмешканця, вбивство дітей коханця з целькустраніть перешкода для залишення ним родини, вбивство власних дітей, які опинилися перешкодою для створення нової сім'ї і т. д.);

- Зростання числа співучасті в згвалтуванні (на грунті ревнощів, помсти, заздрості).

2. Особистісні особливості жінок, які вчинили злочинСтруктура жіночої злочинності суттєво відрізняється від чоловічої

Це зумовлено соціальною роллю жінки у сучасному суспільстві, професіями, які частіше вибираються представницями слабкої статі (торгівля, громадське харчування, постачання).

Найпоширеніші злочини жінок - крадіжки (15% у структурі злочинності жінок) , розкрадання чужого майна шляхом привласнення або розтрати (18-20%),обман споживачів (13-14%). У загальному числі злочинів, пов'язаних з обманом споживачів, частка жінок становить 80%, з шахрайством - 41%.

Дані злочину входять в область так званого жіночого злочинного професіоналізму. Для жінок-злочинниць також характерно утримання місць розпусти, звідництво. Неухильно зростає кількість фактів торгівлі наркотичними речовинами, замовних вбивств, торгівлі неповнолітніми.

На жінок-злочинниць припадає 12% вбивств, 8% грабежів, 5% необережних злочинів.

Найбільш значна частина злочинів скоюється жінками у віці до 30 років (близько 48%), проте з окремих видів злочинів даний показник зміщується в ту чи іншу сторону: так, вік жінок, засуджених за одержання хабарів і великі розкрадання, зазвичай знаходиться в інтервалі 30 - 40 років. На дані види злочинів припадає і найбільша частка жінок з середньою спеціальною та вищою освітою, а також мають спеціальність.

Дослідження кількості судимостей чоловіків і жінок виявляє наступну тенденцію: при невеликій кількості судимостей частка чоловіків значно перевищує частку жінок, але в групах з великою кількістю судимостей їх питомі частки вирівнюються. Так, у разі п'яти судимостей число чоловіків на 60% перевищує кількість жінок, в той час як при дев'яти судимості спостерігається 17% переважання жінок.

3. Причини та умови жіночої злочинність

Багато вчених ставили собі за мету пояснити феномен жіночої злочинності. У наукових колах досі ведуться суперечки щодо психологічної або вродженої біологічної природи жіночої злочинності, її екзо-або ендогенного.

Теорії ендогенної злочинності пояснюють явище жіночої криміналізації, грунтуючись на психогенетических факторах. Відомо, що один із засновників кримінології Ч. Ломброзо висловив думку про психічну схильності всіх жінок до вчинення злочинів. Так, навіть випадкові злочинниці, на його думку, «виявляють, завдяки життєвим умовам, ту частку моральної збоченості, яка властива кожній жінці, яка перебуває в ній у звичайних умовах в прихованому стані».

Прихильники біологічної кримінології вбачають причини жіночої злочинності у фізіологічних і біологічних особливостях людини. Зокрема, деякі вчені даної школи пояснюють жіночу агресивність через аномалії хромосомного набору. Так, в нормі статеві хромосоми жінки повинні бути виду «хх», а в чоловіка «ху».Причиною жіночої агресивності вчені вважають наявність у деяких жінок хромосомного набору типу «ХХУ», тобто наявність у них «зайвої» чоловічої хромосоми. Автори ендокринних біологічних теорій знаходять витоки агресивності в аномаліях функціонування залоз внутрішньої секреції і виробленні ними підвищеної кількості речовин, що викликають нервозність і агресивність, таких як тестостерон.

Однак прямої кореляції між кількістю судимостей і біологічними задатками жінок не виявлено. Цілком ймовірно, що останні впливають на жіночу злочинність непрямим шляхом: особливості фізіології жінок обумовлюють їх роль у суспільстві та надають таким чином вплив на поведінку жінки, в тому числі злочинне .

Фактори, що є причинами жіночої злочинності, можна розбити на чотири групи :

1) несприятливі процеси в області культури, зміна поняття жіночої культури, підміна її різними сурогатами;

2) соціально-політична ситуація в країні;

3) професійна діяльність жінок;

4) сімейне життя і побутова сфера;

До першої групи факторів відносяться:

- Недооцінка суспільством значимості споконвічно жіночих функцій (народження і виховання дітей, ведення домашнього господарства, рукоділля і т. п.);

- Пріоритет чоловічих видів діяльності (державна служба, виробництво, комерція);

- Порочність жіночого руху, заохочує виконання жінками чоловічих функцій.

Ці фактори призводять до поступової втрати жіночої культурою таких явищ, як жіночність, кроткость, ніжність, милосердя.

У другу групу можна включити:

- Підвищену криміногенність культури, нав'язуваної засобами масової інформації;

- Криза економіки, зубожіння значної частини населення, безробіття (причому частка жінок серед безробітних складає 80%);

- Кримінальний раціоналізм буття, тобто обмеження можливості забезпечити нормальне життя законними способами;

- Невпевненість в завтрашньому дні, що провокує наркоманію і алкоголізм.

Окремо слід згадати міжнаціональні конфлікти, що представляють собою одне з найбільш криміногенних явищ. В результаті військових конфліктів жінки втрачають чоловіків, родичів, місце проживання. Самотні жінки та дівчата часто стають об'єктом знущань, наслідком чого, як правило, стає важка психологічнатравма і значно знижується можливість контролю за вчинюваними діями.

До генеруючим жіночу злочинність факторів, пов'язаних з трудовою діяльністю (третя група), відносять:

- Недоліки правового регулювання жіночої праці (проблеми працевлаштування, невідповідні умови праці, нижча в порівнянні з чоловіками заробітна плата);

- Недостатню соціальну підтримку працюючої жінки (неналежна охорона праці, відсутність турботи про дітей співробітниці і соціальних пільг).

Факторами, пов'язаними з сімейної та побутовою сферою (четверта група), є:

- Сімейні конфлікти (в батьківській або власної сім'ї);

- Негативний вплив чоловіка або співмешканця (підбурювання до злочину);

- Відсутність постійного місця проживання;

- Агресивна реклама красивою і модного одягу, яка у поєднанні з низьким рівнем життя створює мотивацію до скоєння корисливих злочинів.

4. Особливості попередження протиправної поведінки жінок

Проблема попередження жіночої злочинності - це частина попередження злочинності в цілому, але вона має і певну специфіку, цілий комплекс спеціальних заходів, спрямованих на захист прав жінок.

Як стратегічну мету у доповіді на IV Всесвітньої конференції зі становища жінок (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.) передбачено: "зміна структури і цілеспрямоване розподіл державних асигнувань з метою заохочення економічних можливостей жінки та рівного доступу до виробничих ресурсів і задоволення спеціальних освітніх та медичних потреб жінок, особливо які живуть в умовах убогості ".

Була розроблена і затверджена постановою Уряду РФ № 6 від 8 січня 1996 р. Концепція поліпшення становища жінок в Російській Федерації, в якій передбачається з метою поліпшення становища жінок: домагатися створення умов і правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав і рівних можливостей; використовувати досвід, накопичений у різних регіонах Російської Федерації; забезпечити координацію дій на федеральному, регіональному та міжнародному рівнях. Ці загальні цілі намічалося вирішувати паралельно з поліпшенням соціально-економічного становища в країні, і тому інтереси жінок повинні бути враховані в даному випадку максимально.

Федеральні програми щодо посилення боротьби зі злочинністю, що мають велике профілактичне значення, містили ряд конкретних пропозицій як загального, так і спеціального характеру, що мають безпосереднє відношення до забезпечення нормальної життєдіяльності жінки, захисту сім'ї, боротьбі з насильницькими і економічними злочинами і т. п. Однак вузькоспеціальних заходів, спрямованих безпосередньо на захист жінки, не містилося. І, як завжди, проблемою була реалізація програм.

Механізм соціальної інерції, що виявляється по відношенню до сім'ї, дітям, вплив традицій і звичаїв робить на жінку значно більший вплив, ніж на чоловіка. Ця обставина в заходах соціальної профілактики, як правило, не враховується.

Застосування общепредупредітельних заходів розраховане на великі соціальні групи, матеріальне становище яких достатньо одноманітно. Але далеко не повно враховуються при видачі допомоги на утримання дітей рівень доходів в сім'ї і ряд інших чинників. Тому надання профілактичної матеріальної допомоги часто буває неефективним.

В умовах розшарування населення важливий облік дифференцирующих факторів, їх вплив на формування різних типів поведінки жінки в залежності від приналежності її до певної соціальної групи. У кінцевому підсумку саме приналежність жінки до тієї чи іншої соціальної групи визначає ступінь незадоволеностіматеріальних потреб, протиріччя між матеріальними та духовними потребами. Нині існуючі нормативні акти, спрямовані на поліпшення умов побуту сім'ї, жінки, виховання дітей, житла, враховують в основному число дітей або ступінь забезпеченості житлом. Крім того, виходять з положень, що саме батьки є захисниками дітей. Але досвід проведення приватизації житла показав, що інтереси дітей при продажу, обміні приватизованих квартир батьками з антигромадською поведінкою не враховувалися.

Число злочинниць без постійного місця проживання значно менше, ніж аналогічне число чоловіків. Однак тенденція несприятлива: число таких злочинниць збільшилася в 1993-1995 рр.. в 2,3 рази. Недосконалість житлового законодавства, суперечливість окремих його норм, що дозволяють вільно розпоряджатися приватизованим житлом, ослаблення чи повна відсутність контролю з боку громадськості і владних структур за їх використанням сприяють тому, що в кінцевому результаті не тільки сама жінка, але й цілі родини виявляються без житла.

Характер злочинів, скоєних жінками, опитування злочинниць дають підстави зробити висновок про те, що якщо б профілактична робота була проведена у момент зародження конфліктної ситуації, то багато злочину не були б зроблені. Це положення відноситься до питань запобігання злочинів у жінок, що виникають не тільки на сімейно-побутовому грунті, а й у виробничих колективах. Тільки 30-35% опитаних злочинниць вважали, що в сімейному житті і в побуті неможливо уникнути серйозних конфліктів, скандалів.

Ослаблення або майже повне зникнення контролю за поведінкою, конфліктними ситуаціями з боку колективу, громадськості було обумовлено існували раніше тотальним контролем з боку партійних органів і призвело до негативних наслідків. В даний час починають на іншій основі і в іншій формі створюватися різні громадські жіночі організації в країні з різних підстав: професійним, по роботі серед жінок, дітей, на захист сім'ї і т. п. Таких організацій в цілому по Росії створено вже понад однієї тисячі . Набирають силу та комісії при виконавчих органах з питань сім'ї та дитинства. Їх активність також стає все більш помітною, і вони намагаються розробити такі заході, які допомогли б кращої адаптації жінок до сучасних умов.

Як показують кримінологічні дослідження, великий резерв для поповнення контингенту злочинниць становлять жінки, ведуть аморальний спосіб життя, здійснюють різні антигромадські проступки. На жаль, моральним, духовним питань в останні роки в суспільстві приділяється дуже мало уваги. А між тим аморальність у суспільстві настільки велика, що "настав час ухвалити закон про захист моральності і передбачити в ньому заходи боротьби з цим злом найнебезпечнішим: економічні, ідеологічні, виховні, медичні, правові" .

Профілактичне значення має система підготовки і перепідготовки кадрів. При цьому необхідно враховувати особливості життєдіяльності жінок різного контингенту, в тому числі матерів, які повернулися після відпустки по догляду за малолітніми дітьми, жінок, які відбувають покарання, і т. п. Важливі програми професійного навчання жінок, що відчувають особливі труднощі при влаштуванні на роботу, але при цьому необхідний тонкий, диференційований підхід до різних груп жінок.

Велика частка жінок зайнята в малому бізнесі, і їм важливо надавати цілеспрямовану підтримку.

У числі спеціальних заходів повинні знайти відображення не тільки декларація про рівні права, але і вирішення питання про те, які функції жінки в суспільстві. Ця проблема складна, дискусійна, але вибір основного напрямку для сучасного розвитку суспільства необхідний. Тільки тоді спеціальні заходи, що захищають права жінок, можуть бути ефективними.

Необхідно також враховувати, що у жінок всяка діяльність більшою мірою, ніж у чоловіків, опосередковується суб'єктивними обставинами. Це чітко проявляється при дослідженні злочинниць: у житті злочинниць значно більше криміногенних обставин, ніж у законослухняних жінок. Дійсно, за данимикримінологічних досліджень, близько 70% неблагополучних сімей своїм основним джерелом неблагополуччя мали батьківську сім'ю з асоціальної і антигромадської орієнтацією .

Дослідження показують, що вчинені злочини на жінку чинять сильніший вплив, ніж на чоловіка. Вона значно повільніше долає інерцію злочинної діяльності, значно важче і складніше включається в процес ресоціалізації. Тому важливо визначити долі злочинниць, які відбули покарання. Більшості з них нікудиповертатися, сім'ї розпалися, зв'язки з дітьми порушені, навички роботи втрачені. Необхідні спеціальні заходи для їх реабілітації та повернення в життя суспільства.

Рішення трудових і побутових проблем жінок, які відбули покарання, що не мають постійного місця проживання, постійного джерела доходу, має стати проблемою не тільки суспільства, а й держави. Ці обставини вимагають розробки конкретних заходів у кожному конкретному випадку.

Заходи щодо попередження та запобігання злочинів, скоєних жінками, можна розділити на кілька груп:

1) довгострокові, пов'язані з необхідністю розробки національної програми зі становища жінок, спрямовані на загальне поліпшення всіх сфер життєдіяльності жінок і вдосконалення морального клімату в суспільстві; особлива увага повинна бути звернена на ступінь задоволення потреб; розробка системи заходів, спрямованих на підвищення законності в суспільстві, включаючи не тільки оцінку існуючих заходів, але і систему контролю за їх виконанням, систему захисту прав жінок на виробництві, в сім'ї;

2) розробка системи виховних заходів з урахуванням особливостей формування поведінки жінки; аналіз обстановки на виробництві, в родині, в побуті з метою виявлення чинників, що провокують жінок на вчинення злочинів; підвищення соціального контролю за виконанням жінкою сімейних ролей;

3) заходи, спрямовані на запобігання конкретних злочинів, скоєнних жінками. У цьому випадку застосовується загальна методика попередження, однак з урахуванням особливостей здійснення злочинів жінками;

4) заходи, спрямовані на запобігання різних правопорушень, що призводять до скоєння злочинів, таких як, наприклад, пияцтво, споживання наркотиків і т.п.;

5) надання допомоги жінкам, що ведуть антигромадський спосіб життя;

6) надання допомоги жінкам, які відбувають термін позбавлення волі у ВТУ;

7) надання допомоги жінкам, які відбувають термін покарання, в адаптації до життя на волі.

На Всесвітній конференції з прав людини (Відень, 1993 р.) питання про правове становище жінок вперше були винесені на обговорення в якості самостійних пунктів порядку денного. Постановою Уряду РФ в 1996 р. була затверджена Концепція поліпшення становища жінки в Російській Федерації, що визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо жінок і націлена на реалізацію принципу рівних прав і свобод, створення рівних можливостей для жінок і чоловіків відповідно до Конституції РФ , міжнародними зобов'язаннями Росії і рекомендаціями IV Всесвітньої конференції зі становища жінок з урахуванням реальної соціально-економічної ситуації в сучасній Росії. Це можна розглядати як серйозний внесок у загальне попередження жіночої злочинності.

Що стосується правоохоронної діяльності, то при вирішенні питань про притягнення жінки до кримінальної відповідальності, її покарання вкрай важливо враховувати, чи не знаходиться вона у стані вагітності, чи має дітей, керуватися серед інших обставин інтересами виховання дітей.

Висновок

Жінки багатьох розвинених країн сьогодні ведуть боротьбу за рівні з чоловіками права. Рівноправність підлог визнається одним з неодмінних атрибутів демократичного суспільства. Рівні права мають на увазі рівну відповідальніст за вчинені дії.

У Російській Федерації на сьогоднішній день, незважаючи на переважання серед населення частки жінок, чоловіків серед злочинців у 6 разів більше. У той же час спостерігається зростання частки жінок-злочинниць в загальному числі злочинців (приблизно на 5% за останнє десятиріччя), що пов'язано із загальним підвищенням соціальної активності жінок.

Структура жіночої злочинності суттєво відрізняється від чоловічої. Це зумовлено соціальною роллю жінки у сучасному суспільстві, професіями, які частіше вибираються представницями слабкої статі (торгівля, громадське харчування, постачання).

Найпоширеніші злочини жінок - крадіжки, розкрадання чужого майна шляхом привласнення або розтрати, обман споживачів Дані злочину входять в область так званого жіночого злочинного професіоналізму.

прямої кореляції між кількістю судимостей і біологічними задатками жінок не виявлено. Цілком ймовірно, що останні впливають на жіночу злочинність непрямим шляхом: особливості фізіології жінок обумовлюють їх роль у суспільстві та надають таким чином вплив на поведінку жінки, в тому числі злочинне.

Проблема попередження жіночої злочинності - це частина попередження злочинності в цілому, але вона має і певну специфіку, цілий комплекс спеціальних заходів, спрямованих на захист прав жінок.

Характер злочинів, скоєних жінками, опитування злочинниць дають підстави зробити висновок про те, що якщо б профілактична робота була проведена у момент зародження конфліктної ситуації, то багато злочину не були б зроблені. Це положення відноситься до питань запобігання злочинів у жінок, що виникають не тільки на сімейно-побутовому грунті, а й у виробничих колективах.

Рішення трудових і побутових проблем жінок, які відбули покарання, що не мають постійного місця проживання, постійного джерела доходу, має стати проблемою не тільки суспільства, а й держави. Ці обставини вимагають розробки конкретних заходів у кожному конкретному випадку.

Список літератури

1. Антонян Ю. М. Злочинність серед жінок / / Російське право. М., 2006

2. Антонян Ю. М., Самовичев Є. Г. Несприятливі умови формування особистості в детстве.-М., 2005.

3. Доповідь IV Всесвітньої конференції зі становища жінок. 2007. П. 582.

4. Дубінін М. П., Карпець І. І., Кудрявцева В. М. Генетика. Поведінка. Відповідальність. - М., 2008 ..

5. Зеланд Н. Жіноча злочинність. СПб., 2004.

6. Іншаков С. М. Кримінологія: Підручник. - М., 2000.

7. Кормщік В. М. Кримінологія сімейного неблагополуччя. Перм, 2000.

8. Кримінологія / Під. ред. Кудрявцева В. Н., Емінова В, Е. - М., 1999 ..

9. Ломброзо Ч., Ферреро Г. Жінка злочинниця і повія. - Ставрополь, 2004.

10. Російська газета. 1996. 16 квітня.

11. Тарновська П.М. Жінки-вбивці. СПб., 2004.

Размещено на Allbest.ru