Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини по відношенню до природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки, закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання і дотримання нормами права, забезпеченими державним примусом на випадок їх невиконання. Беручи до уваги комплексний характер проблем екології, їх органічний зв'язок з усіма політичними, соціальними та економічними факторами, стратегія природокористування в Україні має бути однією з фундаментальних складових стратегії розбудови правової, демократичної держави з розвиненою ринковою економікою. Одним з таких незаперечних прав є право громадян на екологічну безпеку. Воно забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників.

Серйозною вадою чинного до сьогодні природоохоронного законодавства є той факт, що формувалося воно за поресурсною ознакою, тобто окремому регулюванню підлягають земельні, водні, гірничі, лісові, атмосфероохоронні та інші відносини. Такий підхід не забезпечував комплексності в регулюванні відносин щодо природного середовища як єдиного організму.

1. ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

екологічний право червоний книга

Згідно з Конституцією України обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу.

Екологічне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів.

Ця система норм є комплексною, тобто екологічне право має міжгалузевий характер і охоплює земельне, водне, лісове, гірниче законодавство, відповідні норми кримінального, адміністративного та інших галузей права. Воно регулює питання використання територій та природних ресурсів України; забезпечення екологічної безпеки; затвердження проблем охорони навколишнього середовища, національних програм ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; оголошення в разі необхідності зонами надзвичайних екологічних ситуацій окремих місцевостей України; проведення політики в галузі охорони природи, екологічної безпеки, природокористування, землекористування тощо. Природне середовище України включає озоносферу та тверду земну кору, що відносяться до території України.

Правовий захист навколишнього природного середовища означає сукупність правових норм, спрямованих на здійснення заходів для його збереження й оздоровлення, раціонального використання природних ресурсів.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля і разом з тим кожен зобов'язаний не чинити шкоди природі, відшкодовувати завдані їй збитки.

Законодавство про охорону навколишнього середовища складається із Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону і використання тваринного світу», «Про екологічну експертизу», Земельний, Водний, Лісовий, Повітряний кодекси України, Кодекс законів про надра тощо.

2. ЗАКОНОДАВСТВО У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»(25.VI.1991р.)Визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища; принципи охорони природного середовища: обов'язковість дотримання екологічних стандартів; гарантування екологічно безпечного середовища; екологізацію матеріального виробництва; гласність і науковість; відповідальність за порушення тощо.

Громадянам гарантовано право на безпечне життя та здоров'я, право об'єднуватись у громадські природоохоронні формування; на отримання необхідної інформації та екологічну освіту, на компенсаціє шкоди, завданої їх здоров'ю, на участь в обговоренні проектів законодавчих актів стосовно довкілля, здійснення загального та спеціального природокористування, подання до суду позовів про відшкодування збитків. Вони зобов'язані берегти природу, раціонально використовувати її багатства, не порушувати екологічні права інших тощо.

Закон визначає повноваження рад та органів управління щодо охорони природного середовища. Особлива увага приділяється охороні природно-заповідних, курортних зон, рідкісних видів тварин.

Згідно з Конституцією України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, морської економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Право власності передбачає володіння, користування та розпорядження природними багатствами. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами відповідно до закону. Вони не повинні використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Право природо користувача - це встановлений державою порядок використання об'єктів природи. Це право похідне від права власності на землю та багатства природи.

Право загального природокористування означає гарантовану законом можливість громадян користуватися здоровим навколишнім природним середовищем та їх обов'язок дотримуватися встановлених правил охорони природи.

Право спеціального природокористування встановлюється державою для цільового використання окремих видів природних ресурсів. Підставою для використання відповідних об'єктів є акт компетентного державного органу про надання цих об'єктів окремим природокористувачам.

Природокористувачам забороняється погіршувати стан об'єктів природи. Вони зобов'язані вживати заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні й відновлювальні роботи.

Законодавство регламентує реалізацію прав і дотримання обов'язків природо користувачів. Обов'язки громадян у галузі екології поділяються на загальні та спеціальні.

Загальні обов'язки включають:

1. Охорону і раціональне використання багатств природи.

2. Здійснення діяльності з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природо використання.

3. Дотримання екологічного права і законних інтересів інших суб'єктів.

4. Внесення плати за спеціальне природо використання.

5. Сплачення штрафів за екологічні правопорушення.

6. Компенсацію шкоди, заподіяної забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Спеціальні обов'язки поділяються на:

1. Майнові:

Ш своєчасне внесення плати за забруднення навколишнього природного середовища;

Ш ефективне використання природних ресурсів, їх відновлення;

Ш проведення заходів щодо попередження негативного впливу діяльності на стан навколишнього середовища;

Ш запровадження нешкідливих новітніх технологій, устаткування та методів діяльності;

Ш компенсація витрат на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу стосовно об'єктів, що експлуатуються.

2. Немайнові:

Ш одержання дозволу на здійснення діяльності, спроможної негативно впливати на стан навколишнього середовища;

Ш передача екологічно небезпечних об'єктів на екологічну експертизу;

Ш дотримання висновків державної екологічної експертиз;

Ш надання органам екологічного контролю відомостей про характер екологічно-небезпечної діяльності;

Ш здійснення первинного обліку використання природних ресурсів, викидів та скидів у навколишнє природне середовище;

Ш погодження своєї діяльності з іншими суб'єктами, якщо вона може нашкодити природному середовищу;

Ш отримання екологічних знань і практичних навичок щодо їх реалізації;

Ш дотримання правил і вимог, встановлених правових режимів територій і об'єктів, що підлягають особливій охороні;

Ш сприяння органам екологічного контролю при проведенні ними перевірок та обстежень додержання екологічного законодавства;

Ш виконання розпоряджень органів екологічного контролю.

3. ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ

Відіграє важливу роль у правовій охороні природи. Червона книга - це основний державний документ, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, про заходи для їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. Її веде Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

До Червоної книги України заносять тварин і рослин, які є в Україні і значаться в Червоному списку Міжнародного Союзу охорони природи і природних ресурсів, а також у Європейському Червоному списку.

До Червоної книги України включено 382 види тварин, в тому числі 173 комах, 67 птахів, 41 ссавців, 26 ракоподібних тощо. Серед них ссавці: їжак вухатий, заєць білий, ховрах європейський, мишівка степова, тушканчик великий тощо; птахи: жовта чапля, орел степовий, беркут, журавель сірий та ін.; риби: шип, стерлядь, білуга чорноморська тощо.

До Червоної книги України включено і 541 вид рослин і грибів. Серед них: судинних рослин - 439, грибів - 30, лишайників - 27 тощо. Наприклад: тис ягідний; сосни кедрова, крейдяна, Станкевича; сон білий, великий, чорніючий, кримський; шипшина донецька, беладона звичайна, півонія кримська, мухомор Цезаря, рижик червоний тощо.

Більшість видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги, знаходяться на території Криму та Західної України. Про кожний вид тварин і рослин зазначаються категорія, поширення, місце перебування, зростання, чисельність у природі, відомості про розмноження, заходи, що вживаються для їх охорони, джерело інформації, картосхема і фотографії.

Червона книга має не тільки велике біологічне, але й виховне, юридичне значення, оскільки встановлює особливий правовий статус видів тварин і рослин, а також підвищену кримінальну, адміністративну тв. Матеріальну відповідальність, орієнтує людей на дбайливе ставлення до природи.

Людство з давніх-давен усвідомлювало важливість і потрібність для рівноваги природи всіх мешканців Землі, беручи їх під захист. Відомі випадки, коли інтереси тварин захищали в судах адвокати і нерідко вигравали процеси. Наприклад, у 1451 р. в Лозанні судили п'явок, але вони мали захисника. Община Сен-Жульєн протягом 40 років судилася з жуками. Суд їм виділив нове місце для мешкання. В Тіролі на початку XVI ст. судили мишей, і адвокат виграв цей процес. Суд засудив мишей до відселення, але надав відстрочку на два тижні «із почуття гуманності до всіх вагітних мишей і немовлят».

В Україні встановлена адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо охорони рослин і тварин, занесених до Червоної книги, незаконне вивезення або ввезення їх на територію України, за порушення порядку їх придбання чи збуту, правил утримання диких тварин у неволі.

Передбачається і кримінальна відповідальність за незаконне полювання: на тварин, полювати на яких заборонено; на території державного заповідника; за незаконне заняття рибним, звіриними або іншими промислами.

ВИСНОВКИ

Навколишнє природне середовище, що є джерелом підвищеної екологічної небе-зпеки, внаслідок дії стихійних сил приро-ди або техногенної руйнівної дії стає екологічно небезпечним об'єктом, який повинен бути «ізольований» від людини і суспільства, інших природних систем і комплексів шляхом встановлення спеціального правового режиму, який має обмежувати або забороняти проживання на певній території населення, здійснення там виробничої діяльності.

Кожен майбутній юрист, економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов'язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)

2. ЗУ «Про навколишнє природне середовище України» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 41, ст.546 )

3. Баб'як О.С. та ін. Екологічне право України: Навч. посібник /Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. -- К.: Атіка, 2000. -- 216 с.

4. Дмитренко І. А. Екологічне право України: Підручник. -- 2-е вид., пере-робл. та допов. -- К: Юрінком Інтер, 2001. -- 341 с.

5. Екологічне право України: Підручник/ / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. -- К: Юридична думка, 2005. -- 848 с.

6. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підруч. для студентів техн.-технол. спец. вузів / За ред. К.М. Ситника. -- К.: 2003. -- 358 с.

7. Правознавство: Підручник / А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підопригора; За ред. ІВ. В. Копєйчиковаї А. М. Колодія. -- К: Юрінком Інтер, 2004. -- 752 с.

Размещено на Аllbest.ru