Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА з теорії держави і права

НА ТЕМУ: «ПОНЯТТЯ ТА РІЗНОВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»

Виконала: студентка 1 курсу

юридичного факультету

групи ЮП-11

Кірімова Алімє Шевкетівна

Перевірив: доцент кафедри

державно-правових дисциплін,

кандидат юридичних наук,

Передерій Олександр Сергійович

Харків -2014



Зміст

Вступ

1 Поняття, сутність та ознаки юридичної відповідальності

1.1 Поняття та сутність юридичної відповідальності

1.2 Ознаки юридичної відповідальності

2 Мета і функції юридичної відповідальності

2.1 Мета юридичної відповідальності

2.2 Функції юридичної відповідальності

3 Основні види юридичної відповідальності

3.1 Конституційно-правова відповідальність

3.2 Адміністративна відповідальність

3.3 Кримінальна відповідальність

3.4 Цивільно-правова відповідальність

3.5 Відповідальність за трудовим законодавством

4 Значення юридичної відповідальності для розбудови громадянського суспільства в Україні

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Людина є носієм і основним споживачем його приписів (норм), а її інтереси і потреби - джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, організацій і держави. Право проявляє себе як загальний, обов'язковий порядок, що панує над волею кожної людини. Правове регулювання - це здійснюване громадянським суспільством і державою за допомогою усієї сукупності юридичних засобів упорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорона, захист і розвиток [18, c.238]. Право - це система формально визначених, загальнообов'язкових для виконання, визнаних і санкціонованих, а також забезпечуваних державою стандартів і правил (норм) соціально бажаної поведінки суб'єктів суспільного життя задля регуляції суспільних відносин [8, c.38].

Сучасне суспільство надало людині широкі права і свободи, до використання яких необхідно підходити відповідально. Можливості людини в сучасному суспільстві набагато зросли. Говорячи про особливості права, що відрізняють їх від інших соціальних норм, треба звернути увагу на винятково важливе значення правових обов'язків. У співвідношенні між правами та обов'язками (з прав та обов'язків головно складається право) провідне місце посідають обов'язки, оскільки від рівня виконання обов'язків залежить рівень прав. Адже права однієї особи залежать від виконання обов'язків іншою особою. Наприклад, право громадян на медичну допомогу залежить від виконання державою свого обов'язку щодо організації медицини в країні: будівництва лікарень,оснащення їх медичним обладнанням, підготовки лікарів, забезпечення студентів медичних університетів та коледжів навчальними посібниками тощо. Якщо держава нічого не зробить у цій галузі, не виконає свого юридичного обов'язку перед народом, то право громадян на безкоштовну медичну допомогу не буде ними реалізоване. Основний соціальний обов'язок людини - це необхідність певної її поведінки, об'єктивно зумовленої конкретно-історичними потребами існування інших людей, націй, народу, його соціальних груп і всього людства. Але чим більше людині дається, тим більше з неї і питають. Ми живемо у світі, де кожний залежить від усіх, а усі від кожного. У цих умовах безвідповідальна поведінка є соціальним злом. Наприклад, безвідповідальне ставлення робітника до своїх обов'язків спричиняє вироблення неякісної продукції, незадоволення потреб громадян. У результаті безвідповідального ставлення учня до навчання з нього виросте неосвічена, некорисна для суспільства людина. Навіть за жартівливе пустування доводиться інколи «розраховуватися» з державою, нести законну, тобто юридичну відповідальність.



1. Поняття, сутність та ознаки юридичної відповідальності

1.1 Поняття та сутність юридичної відповідальності

Юридична відповідальність - це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних прав, благ чи цінностей (матеріальних, духовних або особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень у перспективі і відновлення (чи відшкодування) утрачених суб'єктивних прав на матеріальні й духовні цінності [8, c.80].

Тобто юридична відповідальність інтерпретується як реакція держави (суспільства) на скоєне правопорушення.

Соціальною сутністю юридичної відповідальності є викликана державою природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушення певних соціальних інтересів, на пошкодження соціальних чи особистих благ [10, c.188].

1.2 Ознаки юридичної відповідальності

1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів.

2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат -- позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до правопорушення.

3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень.

Акцентуємо увагу на тому, що юридична відповідальність настає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу [ст. 60 Конституції України].

Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність, професійний ризик.

4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме -- з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конкретної особи.

5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є неможливою [17, c.431].



2. Мета і функції юридичної відповідальності

2.1 Мета юридичної відповідальності

Мета юридичної відповідальності - безперешкодне здійснення суб'єктивних прав та досягнення юридично значущого результату правомірною поведінкою суб'єктів (учасників) суспільних відносин [18 c. 467].

Мета юридичної відповідальності полягає у вияві її соціальної необхідності та ефективності.

Розрізняють такі цілі юридичної відповідальності:

- загальну превенцію правопорушення;

- покарання правопорушника;

- вплив на свідомість правопорушника;

- моральну перебудову особи;

- формування у людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі;

- виховний вплив на інших людей з метою запобігання правопорушенням з їхнього боку [15].

2.2 Функції юридичної відповідальності

Мета юридичної відповідальності, своєю чергою, визначає її функції.

Функції юридичної відповідальності - це основні напрями дії юридичної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, правосвідомість і правову культуру, в яких розкриваються її сутність, соціальне призначення та через які досягаються цілі юридичної відповідальності.

Види основних функцій юридичної відповідальності:

- регулятивна - напрям дії юридичної відповідальності на суб'єктів суспільних відносин, що полягає в спонуканні останніх дотримуватися норм права і виражається в їх правомірній поведінці. Способами здійснення регулятивної функції юридичної відповідальності с закріплення в нормах права зразків правомірної поведінки шляхом встановлення заборон, дозволів, заохочень тощо;

- превентивна - напрям дії юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, що полягає в недопущенні, попередженні розвитку протиправного варіанта поведінки, витісненні, протидії антисоціальній поведінці. Способами здійснення превентивної функції є застосування осуду та покарання. Превентивна функція залежно від видів суспільних відносин і суб'єктів, на яких вона діє, поділяється на підфункції загальної превенції (стосовно всіх суб'єктів права) та приватної (спеціальної) превенції (щодо конкретного правопорушника);

- каральна - напрям дії юридичної відповідальності на суб'єктів правопорушень, що полягає в осуді, позбавленнях (втратах) особистого, майнового та організаційного характеру. Каральна функція спрямована на припинення або зміну правовідносин і встановлення між суб'єктами права конкретного правового зв'язку необхідного для реалізації юридичної відповідальності (правовідносин юридичної відповідальності). Способами здійснення каральної функції юридичної відповідальності є осуд, обмеження майнової сфери, позбавлення суб'єктивних прав, ліквідація колективного суб'єкта правовідносин тощо;

- відновлювальна - напрям дії юридичної відповідальності на свідомість і поведінку людей, спрямований на приведення правового статусу суб'єктів правовідносин у попередній нормальний стан, на поновлення порушених суб'єктивних прав і свобод однієї зі сторін правовідносин. Способами здійснення відновлювальної функції є відшкодування завданої шкоди, осуд правопорушника та ін.;

- виховна - напрям дії юридичної відповідальності на індивідуальну та суспільну свідомість, внутрішній світ суб'єктів права з метою виховання, ознайомлення з відповідними цінностями, формування правосвідомості, правової культури, мотивації правомірної поведінки, зменшення проявів правового нігілізму, антисоціальної поведінки. Способами здійснення цієї функції юридичної відповідальності є встановлення обов'язків, покарання, осуд, заохочення, правове інформування громадян, відшкодування завданої шкоди [20].



3. Основні види юридичної відповідальності

Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.

3.1 Конституційно-правова відповідальність

Конституційно-правова відповідальність - це вид юридичної відповідальності, який настає за вчинення конституційних правопорушень (порушення конституційної заборони; вчинення дій, що суперечать загальним принципам і змісту Конституції), спрямована на припинення зловживання владою, проведення профілактики її діяльності [18, c. 469].

Юридична підстава - Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», Регламент Конституційного Суду України.

Ознаки конституційно-правової відповідальності:

1. Конституційно-правова відповідальність має конституюючий (системоутворюючий) характер, тобто визначає загальні принципи для інших видів юридичної відповідальності.

2. Конституційно-правова відповідальність відповідно до особливостей предмета конституційно-правового регулювання має чітко виявлений політичний характер, оскільки відповідальність настає за порушення суспільних відносин, пов'язаних зі здійсненням влади в державі.

3. Конституційно-правова відповідальність передбачає конституційні санкції як міру юридичної відповідальності. Конституційно-правові санкції передбачають такі особливі міри і форми юридичної відповідальності, як дострокове припинення повноважень органу держави, органу або посадової особи місцевого самоврядування; відмова у реєстрації політичної партії, громадської організації; скасування чи призупинення дії конституційного нормативно-правового акта тощо.

4. Специфічність підстав конституційно-правової відповідальності: підставою ретроспективної відповідальності є юридичний факт конституційного делікту, а перспективної - юридичний факт набуття статусу суб'єкта конституційно-правової відповідальності.

5. Особливе коло суб'єктів конституційно-правової відповідальності,. Суб'єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути лише орган публічної влади або його посадова особа (об'єднання громадян, державні органи й органи місцевого самоврядування). Людина та громадянин не наділені конституційною деліктоздатністю. Навіть порушення людиною конституційних обов'язків є підставою адміністративної, кримінальної чи цивільної відповідальності в конституційному праві, але не конституційно-правової.

6. Конституційно-правова відповідальність є функціональним інститутом конституційного права, що об'єднує сукупність конституційно-правових норм що регулюють суспільні відносини у сфері проспективної та ретроспективної юридичної відповідальності деліктоздатних суб'єктів за порушення норм, конституційного права України.

7. Конституційно-правова відповідальність є важливим елементом механізмом правового захисту і охорони Конституції України та чинного конституційного законодавства.

8. Конституційно-правова відповідальність є гарантією всіх основних інститутів конституційного права, що виступають об'єктами конституційно-правової відповідальності (інститут основ конституційного ладу, інститут громадянства, інститут прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, інститут форм безпосереднього народовладдя, інститут парламентаризму, інститут президентства, інститут виконавчої влади, інститут судової влади, інститут конституційної юстиції, інститут контрольно-наглядової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування).

9. Джерелами конституційно-правової відповідальності е не лише норми Конституції України, але й всі інші конституційно-правові норми, об'єктивізовані в системі чинного конституційного законодавства.

10. Для конституційно-правової відповідальності властиві особливі процесуальні форми її реалізації. В окремих випадках процедура конституційно-правової відповідальності регулюється комплексом конституційних та інших галузевих норм чинного законодавства.

Конституційно-правова відповідальність є складовим елементом всіх основних інститутів конституційного права. Зокрема, для інституту президентства властиві нормативно-правові приписи, що регламентують конституційно-правову відповідальність Президента України за вчинення ним державної зради або іншого злочину [ст. 111 Конституції України]. Стаття 111 Основного Закону визначає підстави конституційно-правової відповідальності Президента України, процедуру усунення Президента України в порядку імпічменту та конституційно-правову санкцію - усунення Президента України з поста.

Важливим питанням конституційно-правової відповідальності є коло суб'єктів, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність. До таких суб'єктів слід відносити народ України, людину, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пріоритетною інстанцією, перед якою суб'єкти конституційно-правової відповідальності несуть юридичну відповідальність, є Український народ. Частина 3 ст. 5 Основного Закону декларує, що право визначати і змінювати конституційний лад України належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами і посадовими особами. Тобто Український народ є пріоритетним суб'єктом конституційно-правових відносин. Відповідно до цього конституційного припису всі суб'єкти конституційної відповідальності несуть юридичну відповідальність за порушення норм конституційного права саме перед Українським народом.

Важливою інстанцією конституційної відповідальності в Україні є людина (громадянин України, іноземець, особа без громадянства). Частина 2 ст. 3 Конституції України визначає, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Порушення прав і свобод людини є підставою для конституційної відповідальності держави та її органів і посадових осіб перед людиною. У частині 3 ст. 9 Конституції України зазначено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Основного Закону гарантується.

Істотною інстанцією, щодо якої суб'єкти конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність, є Українська держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи. юридичний відповідальність кримінальний адміністративний

Особливістю конституційно-правової відповідальності й є розширене коло суб'єктів притягання, уповноважених розглядати справи про конституційні правопорушення (делікти). Ними, зокрема, є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи правосуддя, органи місцевого самоврядування. Повноваження цих органів у справах про конституційні правопорушення визначаються чинним конституційним законодавством України.

Санкції конституційно-правової відповідальності, тобто її форми і міри відрізняються особливою різноманітністю. Утім їх об'єднуючою ознакою залишається політичний характер санкцій і подальші негативні політичні наслідки для суб'єктів, що здійснили конституційний делікт.

Основними видами конституційно-правових санкцій є: відмова у реєстрації політичної партії [ст. 11 Закону України "Про політичні партії в Україні"]; втрата депутатського мандата [статті 79,81 КУ]; дострокове припинення повноважень Верховної Ради України [ст. 90, Конституції України]; усунення з поста Президента України в порядку імпічменту [ст. 111 Конституції України]; прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком відставку Уряду [ст. 115 Конституції України]; рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та Інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК, що має наслідком їх скасування [ст. 150 Конституції України]; скасування Президентом України рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України [ст. 118 Конституції України]; висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації [ст. 118 Конституції України]; звільнення Верховною Радою АРК за погодженням Із Президентом України з посади Голови Ради Міністрів АРК [ст. 136 Конституції України]; зупинення органами суду рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України [ст. 144 Конституції України] та ін [13 c.134].

Правозастосовний акт конституційної відповідальності - постанова, указ, рішення.

3.2 Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність - це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваженим державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку [5 c. 82].

Юридична підстава - Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс, Закон «Про боротьбу з корупцією» та ін.

Виділяють основні та похідні ознаки адміністративної відповідальності. До основних ознак відносять те, що адміністративна відповідальність:

1) є засобом охорони встановленого правопорядку;

2) нормативно визначена й полягає в застосуванні санкцій адміністративних правових норм;

3) супроводжується осудом із боку держави правопорушника та правопорушення;

4) пов'язана із застосуванням примусу та негативних для правопорушника наслідків;

5) реалізується у визначених законодавством процесуальних формах.

До похідних ознак відносять те, що:

1) підставою адміністративної відповідальності е не тільки проступки, передбачені нормами адміністративного права, а й порушення, передбачені нормами інших галузей права (наприклад, житлового, трудового, земельного та ін.);

2) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень;

3) право притягати до адміністративної відповідальності належить державним органам та їхнім посадовим особам;

4) існує особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності і т. iн [14].

Суб'єктами відповідальності можуть бути індивідуальні (фізичні особи) та колективні (юридичні особи, колективні утворення).

До індивідуальних суб'єктів адміністративного відповідальності належать громадяни України, іноземні громадяни, біженці, державні службовці, які можуть виступати і як прості громадяни (при захисті своїх особистих, приватних інтересів), і як офіційні представники держави (при захисті публічних інтересів).

До колективних суб'єктів належать органи державного управління, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації [5, c. 26].

Підставою для притягання до адміністративної відповідальності є правопорушення.

Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність [ст. 9 КУпАП].

Об'єктом адміністративного правопорушення являється сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об'єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров'я, честь і гідність людини [19].

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень.

Адміністративне стягнення -- це захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративний проступок, а також попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Види адміністративних стягнень закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення. До них належать:

1) попередження - письмове або в іншій формі офіційне застереження уповноваженою посадовою особою громадянина про недопустимість вчинення ним адміністративних правопорушень;

2) штраф - майнове стягнення, або вилучення в порушника певної грошової суми на користь держави;

3) оплатне вилучення предмета, який був засобом вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виявляється в його примусовому вилученні з наступною реалізацією та передачею одержаної суми власнику за вирахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;

4) конфіскація предмета, що був знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виявляється в примусовому невідшкодовуваному вилученні цього предмета у власність держави. Конфіскованим може бути тільки предмет приватна власність порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, на строк до трьох років за грубе чи систематичне порушення порядку користування цим правом (стосується тільки права керувати транспортними засобами та права полювання);

6) виправні роботи призначаються на строк до двох місяців із відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з утриманням до 20% її заробітку у власність держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) народним судом (народним суддею);

7) адміністративний арешт встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) народним судом (народним суддею).

Таким чином, адміністративні стягнення як вид і міра адміністративного впливу держави на осіб, що вчинили правопорушення, закріплюються главою 3 КУпАП і поділяються на основні й додаткові і мають на меті виховання особи, що вчинила правопорушення, інших осіб для запобігання правопорушень у майбутньому [14].

Правозастосовний акт адміністративної відповідальності - постанова.

3.3 Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність - настає за кримінальні злочини, вичерпний перелік яких міститься в кримінальному кодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з моменту офіційного обвинувачення, реалізується винятково в судовому порядку [18 c. 483].

Юридична підстава - Кримінальний кодекс.

Кримінальна відповідальність характеризується ознаками:

- ця відповідальність встановлюється державою тільки в кримінальному законі;

- ця відповідальність накладається тільки судом;

- порядок притягнення винної особи до цієї відповідальності визначений у Кримінально-процесуальному кодексі України;

- ця відповідальність має індивідуальний характер і покладається тільки на особу в діянні (або бездіяльності) якої є склад злочину;

- ця відповідальність конкретизується в кримінальному покаранні визначеному в санкції статей Особливої частини КК України;

- ця відповідальність пов'язана з позбавленням винної особи певних належних їй благ майнового, організаційного чи особистого характеру;

- ця відповідальність пов'язана із настанням певних негативних наслідків у вигляді судимості [16].

Підставами кримінальної відповідальності є:

1) наявність юридичного факту - вчинення діяння, забороненого кримінальним законом;

2) таке діяння за соціальним змістом завдало або загрожувало завдати шкоду певним благам або іншим цінностям;

3) зазначене вище діяння вчинено фізичною осудною особою, яка досягла встановленого в законі віку кримінальної відповідальності;

4) під час вчинення діяння особа не перебувала під впливом будь-якої сили або примусу, яким вона не могла протистояти;

5) відсутні інші обставини, які відповідно до закону виключають злочинність діяння(або бездіяльність) [12].

Злочин -- це передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Основи держави і права України -

Об' єктом злочину визнаються суспільні відносини, що охороняються Кримінальним кодексом і яким злочином завдається істотна шкода або створюється загроза її заподіяння.

Суб'єктами кримінальної відповідальності є фізична особа, що скоїла злочин одноосібно чи колективно, групою; юридична особа за вчинення корупційних правопорушень її уповноваженими особами (керівником, засновником, учасником чи іншою уповноваженою особою) [18 c. 471].

Кримінальна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб кримінальних покарань.

Кримінальне покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кримінальні покарання являють собою систему заходів впливу держави на суб'єкта злочину. Ця система представлена:

1) основними покараннями:

- громадськими роботами;

- виправними роботами;

- службовими обмеженнями для військовослужбовців;

- арештом;

- обмеженням волі;

- тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

- позбавленням волі на певний строк;

- довічним позбавленням волі.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, до якого може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених КК України;

2) додатковими покараннями:

- позбавленням військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

- конфіскацією майна;

3) змішаними покараннями, які можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання:

- штрафом;

- позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Метою покарання є:

- кара за вчинений злочин;

- перевиховання та виправлення засуджених;

- запобігання вчиненню нових злочинів засудженими (індивідуальна превенція);

- запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція).

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність [16].

Правозастосовний акт - вирок.

3.4 Цивільно-правова відповідальність

Цивільно-правова відповідальність -- це самостійний вид юридичної відповідальності, який настає за вчинення цивільно-правового правопорушення [18 c. 469].

Юридична підстава - Цивільно-процесуальний кодекс та ін.

Особливості цивільно-правової відповідальності:

1) майновий характер;

2) стягується на користь потерпілої сторони;

3) компенсаційна природа, тобто спрямованість на відновлення майнової сфери потерпілого.

Підставами для цивільно-правової відповідальності є:

- наявність майнової шкоди (у грошовому виразі - майнових збитків);

- протиправність поведінки (дія чи бездіяльність);

- вина;

- причинний зв'язок між збитком і протиправною поведінкою.

Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Об'єктом цивільно-правової відповідальності є конкретні блага.
Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети та духовні цінності. До них, зокрема, належать: речі; дії (в тому числі послуги); результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.

Суб'єктами цивільно-правової відповідальноті є фізичні та юридичні особи, які вчинили цивільно-правове правопорушення [11].

Види цивільно-правової відповідальності

Договірна і позадоговірна (деліктна) відповідальність. Договірна відповідальність наступає у разі порушення договірного зобов'язання. Позадоговірна відповідальність має місце у випадку заподіяння правопорушення боржником, який не був з кредитором у договірних правовідносинах.

Часткова, солідарна і субсидіарна відповідальність має значення і застосовується тоді, коли правопорушення скоєне кількома особами.Часткова відповідальність наступає у всіх випадках, коли законом, іншим правовим актом або договором не передбачено інше.

Солідарні зобов'язання максимально забезпечують захист прав кредитора, і тому випадки встановлення саме солідарної відповідальності як у договірних, так і позадоговірних зобов'язаннях дуже часті.

Субсидіарна відповідальність настає тоді, коли в зобов'язанні беруть участь два боржники, один з яких основний, інший -- додатковий(субсидіарний). Субсидіарна відповідальність може випливати із закону, інших правових актів, умов договору.Додатковий боржник несе відповідальність за основного боржника у разі, якщо кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок основного боржника.

Субсидіарну відповідальність слід відрізняти від відповідальності боржника за дії третіх осіб. Така відповідальність наступає тоді, коли боржник перекладає обов'язок виконання зобов'язання на третю особу.

Відповідальність юридичної особи за шкоду, заподіяну її працівниками, не є ні субсидіарною відповідальністю, ні відповідальністю за дії третіх осіб, тому що дії працівників юридичної особи під час виконання ними своїх трудових обов'язків вважаються діями самої юридичної особи.

Цивільно-правова відповідальність є фактично різновидом санкції.

Міри відповідальності як санкції можуть бути поділені на конфіскаційні, стимулюючі (штрафні), компенсаційні.

Конфіскаційні санкції -- це санкції, що пов'язані з безоплатним вилученням у доход держави майна.

Штрафні санкції -- це ті, які застосовуються до правопорушника незалежно від майнової шкоди, якої зазнала потерпіла сторона внаслідок правопорушення. Штрафні санкції стягуються з правопорушника на користь потерпілої сторони. Суттєвою ознакою штрафних санкцій є те, що вони застосовуються незалежно від наявності збитків.

Компенсаційні санкції -- це ті, що призначені відшкодувати потерпілій стороні шкоду, заподіяну правопорушником. Як правило, такі санкції застосовуються у випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язання із договору або заподіяння шкоди деліктом.

Правовою підставою застосування до правопорушника цивільної відповідальності є норма права. Фактичною підставою для застосування міри цивільної відповідальності є скоєння цивільного правопорушення [7].

Правозастосовний акт - рішення.

3.5 Відповідальність за трудовим законодавством

Трудове право передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відповідальність за трудовим правом -- окремий вид юридичної відповідальності, що полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції.

Підставою для такої відповідальності є трудове правопорушення -- винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Трудове правопорушення трапляється двох різновидів: дисциплінарний проступок і трудове майнове правопорушення. Загальним для цих правопорушень є недотримання саме трудових обов'язків працівником. Однак особливості кожного з названих видів правопорушення зумовлюють застосування двох видів відповідальності в межах трудового права -- дисциплінарної і матеріальної.

Юридична підстава - Кодекс законів про працю та ін.

Дисциплінарна відповідальність -- один із видів юридичної відповідальності. Працівник відповідає перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і до нього можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Тобто суб'єктами трудових правовідносин виступають власник та працівник, де власник має дисциплінарну владу щодо працівника, тобто є суб'єктом притягання, а працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед власником (працедавцем), а не перед державою (державним органом) та виступає суб'єктом відповідальності.

Розрізняють два види дисциплінарної відповідальності: загальну і спеціальну. Загальна полягає у накладенні на працівника дисциплінарних стягнень, передбачених КЗпП України і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Спеціальній дисциплінарній відповідальності підлягають окремі категорії працівників за дисциплінарними статутами і положеннями про дисципліну.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване стягання у вигляді догани, зниження за посадою або звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовує орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями й іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть застосовувати також органи вищого рівня щодо органів, яким надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Працівники, котрі обіймають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарне стягнення працедавець застосовує безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця від дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Воно не може бути застосоване пізніше шести місяців від дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення працедавець повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення. За кожне порушення може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен брати до уваги ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Матеріальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності полягає в обов'язку однієї сторони трудового договору -- працівника або працедавця -- відшкодувати іншій стороні шкоду, завдану внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановлених законом розмірі та порядку.Суб'єктами відповідальності тут можуть виступати як працівник, так і працедавець. Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.

Основний вид матеріальної відповідальності працівника -- обмежена матеріальна відповідальність. Вона полягає в обов'язку працівника, з вини якого було завдано шкоду, відшкодувати працедавцю пряму дійсну шкоду, але не більше за його середній місячний заробіток. Під прямою дійсною шкодою розуміють втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Не отримані прибутки відшкодуванню не підлягають.

Повна матеріальна відповідальність без обмеження будь-якою межею за шкоду, заподіяну працівником, передбачена ст. 134 КЗпП. Перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься в цій статті, є вичерпним. До них належать:

1. Укладання між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність [п. 1 ст. 134].

2. Отримання майна й інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами [п. 2 ст. 134].

3. Шкода, завдана діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку [п. 3 ст. 134].

4. Шкода, завдана працівником, який був у нетверезому стані [п. 4 ст. 134].

5. Шкода, завдана недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі й при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу й інших предметів, виданих працівникові в користування підприємством, установою, організацією [п. 5 ст. 134].

6. Відповідно до законодавства, на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків [п. 6 ст. 134 КЗпП].

7. Шкода, завдана не при виконанні трудових обов'язків [п. 7 ст. 134].

8. Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу [п. 8 ст. 134 КЗпП], несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.

9. Матеріальна відповідальність керівника підприємства, установи, організації, винного у несвоєчасній виплаті заробітної платні понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення термінів її виплати, за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Трудове законодавство виділяє окремо колективну (бригадну) матеріальну відповідальність працівників.

Працедавець зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, завдану працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Така відповідальність виникає при:

-- порушенні права працівника на працю (у випадках порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави і порядок звільнення працівника);

-- порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну платню (у випадку неправильного заповнення, оформлення і затримання видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну платню);

-- незабезпеченні збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки) [6].

Правозастосовний акт - наказ. Відшкодування майнової шкоди може бути й без видання акту - добровільним.



4. Значення юридичної відповідальності для розбудови громадянського суспільства в Україні

Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави передбачає необхідність активізації розбудови громадянського суспільства, що є гарантом рівності, стабільності та захищеності особистості. Взаємодія держави та суспільства базується на засадах гармонічного розвитку держано-правових інституцій та засобів гарантування і захисту прав та інтересів особи. Інститут відповідальності займає центральне місце в системі засобів забезпечення стабільності розвитку суспільства, держави та громадян, що передбачає вироблення теоретичної моделі відновлення режиму справедливості та її практичної реалізації на засадах взаємності й адекватності. В умовах інтенсифікації розбудови України, проведення комплексу реформ, що націлені на модернізацію соціальних інститутів, в тому числі і засобів правового впливу, інститут відповідальності потребує адекватного наукового переосмислення в контексті поточних змін умов розвитку суспільства та держави, що передбачає зростання дієвості інституту відповідальності в життєдіяльності суспільства на засадах взаємної відповідальності різних гілок влади, органів місцевого самоврядування та кожного громадянина.

Проблематика взаємної відповідальності особи та держави має як теоретичне, так і практичне значення, що пояснюється необхідністю вироблення єдиного, науково обґрунтованого механізму забезпечення рівності всіх суб'єктів перед законом, з однієї сторони, а також необхідністю максимальної реалізації соціального призначення інституту відповідальності, з іншої сторони. В свою чергу комплексне наукове дослідження феномену відповідальності держави і особи в контексті її взаємності в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні надасть змогу забезпечити належну наукову основу інституту відповідальності відповідно до сучасних потреб розвитку суспільства.

В умовах становлення громадянського суспільства, розбудови демократичної, соціальної, правової держави і людина, і держава повинні мати рівні права і нести рівну відповідальність один перед одним. Невідповідність відповідальності особи і держави принципу взаємності, що є порушенням конституційних засад відповідальності як людини перед державою, так і держави перед людиною, є передумовою поширення соціальної несправедливості, що збільшує ризик виникнення та загострення соціальних конфліктів. Вказане доводиться і практичним досвідом становлення державності в України, коли відсутність ефективного механізму реалізації взаємної відповідальності держави і особи в певній мірі обумовлює недоліки у розвитку приватизаційних процесів, вирішенні соціальних проблем, подоланні корупції, нестабільності податкової політики, виникненні прогалини в законодавчій базі тощо [9 c. 2].



Висновки

Як бачимо, з вище наведеного, юридична відповідальність відіграє значну роль для покращення стану законності та правопорядку у суспільстві.

Законність є одним основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Стан законності у суспільстві є найважливішим напрямком діяльності щодо формування правової держави та громадянського суспільства.

На даний момент Україна уже вибрала модель свого розвитку - вона повинна стати правовою державою. Стан законності сприяє встановленню правової держави головною цінністю для якої є її кожен окремо взятий громадянин.

Саме стан законності впливає на розвиток громадянського суспільства в нашій країні.

Водночас ми бачимо, що на шляху до розбудови громадянського суспільства та становлення правової держави Україна зіткнулася з низкою проблем, пов'язаних саме з низьким рівнем правопорядку в суспільстві та недосконалим механізмом втілення усіх правових норм у життя.



Список використаних джерел

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Закон України «Про політичні партії в Україні». - К., 2001.

3. Кодекс України «Про адміністративні правопорушення». - К., 1984.

4. Кодекс законів України «Про працю». - К., 1971.

5. Алфьоров С.М., Ващенко С.В., Долгополова М.М., Купін А.П. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 216 с.

6. Відповідальність за трудовим правом [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/18800413/pravo/vidpovidalnist_trudovim_pravom.

7. Відповідальність у цивільному праві [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/16520205/pravo/vidpovidalnist_tsivilnomu_pravi.

8. Держава у правовому вимірі: навч. посіб. у питаннях і відповідях / [Т. Є. Кагановська, Є. І. Григоренко, Я. О. Григоренко, О. С. Передерій; за ред. Т. Є. Кагановської]. - Х.: Право, 2013. - 586 с.

9. Іванчук Н.В. Взаємна відповідальність особи і держави в контексті розбудови сучасної української держави : автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Іванчук Наталія Віталіївна ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. -- К., 2007. -- 20 с.

10. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с.

11. Об'єкти цивільно-правових відносин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/BookPravothnavstvo/Glava8/R2G8p5.htm .

12. Підстави кримінальної відповідальності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/17070111/pravo/pidstavi_kriminalnoyi_vidpovidalnosti_ponyattya_znachennya_kriminalno-pravovoyi_kvalifikatsiyi.

13. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: Підручник. - К.: Правова єдність, 2010. - 432 с.

14. Поняття адміністративної відповідальності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/19580519/pravo/ponyattya_administrativnoyi_vidpovidalnosti.

15. Поняття і ознаки юридичної відповідальності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/16011013/pravo/ponyattya_oznaki_yuridichnoyi_vidpovidalnosti .

16. Поняття кримінальної відповідальності, її підстав [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15030913/pravo/ponyattya_kriminalnoyi_vidpovidalnosti_pidstav.

17. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консум, 2001. -- 656 с.

18. Скакун О. Ф. Теорія держави та права: Підручник. - К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. - 520с.

19. Склад адміністративного правопорушення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/BookPravothnavstvo/Glava12/R2G12p6.htm.

20. Юридична відповідальність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1728092445099/pravo/yuridichna_vidpovidalnist.

Размещено на Allbest.ru

...