Підприємницьке законодавство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Поняття та види джерел підприємницького права

При здійснені підприємницької діяльності суб'єкти господарювання реалізовують свої права та обов'язки відповідно до норм, які закріплені в нормативно-правових актах, а також в других нормах які відносяться до звичаїв ділового обороту, торгівельним звичаям, нормативним договорам в тому числі і міжнародним угодами. Всі ці норми приймають участь в правовому регулюванні господарських відносин, на підставі цих норм здійснюється регулювання поведінки суб'єктів господарювання тобто правомірність, не правомірність здійснення ними дій.

Для виділення способів виразу правил поведінки суб'єктів та придання цім правилам якості юридичних норм - використовується термін «джерело права» яке вказує на зовнішнє оформлення та внутрішню організацію змісту права. Таким чином виходячи з вище зазначеного під «джерелами права» розуміють зовнішній вираз форм права. Як спеціальний юридичний термін форма права означає комплексне правове поняття, яке відображає певний спосіб формування права, а також підстави для визначення відповідних правил поведінки юридичними нормами.

Класифікацію джерел господарського права можливо здійснити на підставі способу виразу норми права, і відповідно до цього виділяють наступні види джерел господарського права:

нормативно правовий акт;

правовий звичай;

юридичний прецедент;

юридична доктрина;

нормативний договір.

Нормативно правовий акт - офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, за допомогою якого в систему господарського законодавства вносяться або змінюються правові норми.

підзаконний акт підприємницький право

Нормативно-правові акти займають переважне місце серед джерел права та в правові родині загального права.

Нормативно-правовий акт набуває силу джерела права згідно до правил введення його в дію: з дня його прийняття; з дня офіційного оприлюднення; по закінченню десяти денного терміну з дня офіційного оприлюднення; з дати вказаної в самому акті.

Припиняється нормативно-правовий акт в наступному порядку: в зв'язку з його відміною; в зв'язку з закінченням строку його дії;

Систему нормативно-правових актів в Україні складають: закони які мають вищу юридичну силу та приймаються органом представницької влади (тобто Верховною радою); підзаконні нормативні акти які не повинні суперечити законам та приймаються органами державної влади; локальні акти це акти які приймаються видаються органами місцевої влади та керівниками та самими суб'єктами господарювання.

Нормативно-правовий акт є основним джерелом права в правовій системі України.

Правовий звичай - це історично сформоване правило поведінки, яке отримало офіційне визначення та забезпечено державним примусом. Звичай є історично сформованим першим джерелом права, який протягом певного часу існував в усній формі, але протягом часу найбільш розповсюджені звичні норми об'єднувались та видавались у формі збірника. Це відноситься більш всього до торгівельних звичаїв. Визначення звичаїв джерелом права є свідоцтвом законодавчого пробілу або навпаки, ефективності регулювання на підставі звичних правил. Враховуючи українську правову систему варто визначити, що в Україні звичай не є джерелом права але останнім часом враховуючи бажання України приєднатись до світової спільноти звичай все частіше знаходить своє застосування, і на сам перед у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Юридичний прецедент - це рішення суду або адміністративного органу по відповідної справі яке стало нормою для вирішення в майбутньому аналогічних справ. Прецедент як джерело права мав місце в різні віки та роки. В даний час прецедент є один з основних джерел права у правової родині загального права в країнах з англосаксонською правовою системою, він останнім часом систематизується результатами цієї систематизації є випуск збірників. Особливості судового прецеденту як джерела складається у тому що він опосередковує значення закону. В України в враховуючі правову систему правовий прецедент не властивий але інколи враховується, особливо в порядку виконання рішень міжнародного суду.

Нормативний договір - джерело права яке діє у всіх правових системах країн миру. Як джерело права він представляє собою угоду двох або де кількох суб'єктів які встановлюють суб'єктивні права та юридичні обов'язки, як загальні правила поведінки в майбутньому в невизначений час для невизначеного кола осіб. Нормативний договір, містить в собі правові норми і є регулятором господарських відносин, і як джерело права може відноситися до сфери внутрідержавного та міждержавного регулювання господарських та зовнішньоекономічних відносин. Виходячи з цього, в теорії нормативного договору виділяють:

а) внутрідержавні нормативні договори;

б) міжнародні нормативні договори;

Юридична доктрина - представляє собою науково правові ідеї, принципи, теорії концептуального оформлення які містяться у працях, а також в усних виказаннях вчених юристів, офіційно визнані в якості загальнообов'язкових положень (норм) для здійснення юридичної практики. Це джерело права відомо перш всього з історії держави та права. Так в епоху середнє віка джерелами права признавались праці глоса торів і постглосаторів. В сучасні теорії і практики юриспруденції доктрина в основному втратила значення самостійного джерела права. Суттєве значення господарсько-правова доктрина має для практики України. Так є випадки коли юрисдикційні органи (або сторони в господарському спорі) звертаються до певних вчених юристів або наукових установ за роз'ясненнями у зв'язку з юридичною кваліфікацією відповідних фактів. Це пояснення оформлюється як акт експертизи та включається в матеріали справи, однак авторство наукового обґрунтування при винесення рішення не вказується, хоча ідеї автора оприлюднені в його працях.

Важливе значення при розгляді справ щодо порушення прав суб'єктів господарювання набувають роз'яснення Вищого господарського суду, вони хоча і не мають нормативного характеру, але є важливим елементом правого регулювання, а значіть і одним з джерел права.

Судова практика виступає також критерієм відповідності та ефективності господарського законодавства, є апробацією господарсько-правових норм, підтверджуючі відповідність одних та не відповідність других. Місце судової практики в регулюванні господарських відносин обумовлені статусом господарських судів, вони правомочні судить «про право» и «порушення права» суб'єктами господарювання. Здійсняючи захист законних прав та інтересів учасників господарських відносин, судова практика фіксує оптимальну відповідність приватних та державних інтересів.

Система законодавства про підприємництво

Враховуючи те що підприємницька діяльність є частиною господарської діяльності тому її регулюванні використовуються норми господарського законодавства. Господарське законодавство як галузь законодавства представляє собою систему правових норм яка регулює відносини у господарської сфері. Ця система об'єднує ті господарсько-правові норми, які є в таких джерелах права як закони та підзаконні акти, які повністю або частково відносяться до предмету господарсько-правового регулювання.

В літературі система господарського законодавства характеризується неоднозначно. Так, господарське законодавство є зовнішньою складною формою взаємодії норм різних галузей права, тому частіше його називають комплексною галуззю права.

Система господарського законодавства функціонує як складний механізм і включає як галузеві акти, так і нормативні акти багатогалузевого характеру тобто притаманні іншим галузям, тільки в тому випадку як що вони регулюють господарські відносини. Функціонування системи господарського законодавства обумовлено реалізацією господарсько-правових норм, реальним виконанням нормативних правил поведінки у фактичних відносинах суб'єктів господарювання. Реалізація правових норм, як відомо, можлива безпосередньо їх дотримуванням, виконанням, використанням.

Дотримування господарсько-правових норм означає утримуватися від їх порушення, виконання припускає здійснення обов'язків, передбачених нормами господарського законодавства, використання є здійснення прав, закріплених нормами господарського законодавства. Особливе місце серед форм право реалізації займає використання, яке містить у собі визначені елементи дотримання, використання і здійснюється компетентними органами та особами які мають власні повноваження.

Система законодавства що регулює підприємницькі відносини як вказувалося вище є досить складною тому, що відносини що виникають в процесі здійснення підприємницької діяльності досить різноманітні і пострибують регулювання різними нормативними актами які належать різним галузям права.

Підприємницьке законодавство можливо класифікувати по різним критеріям але найбільш поширеною формою класифікації є за їх юридичною силою. Так відповідно до цього критерію законодавство можливо поділити на наступні рівні:

перший рівень - конституційний який встановлює порядок регулювання на вищому рівні (відповідно до ст..42 Конституції України кожен має право на заняття підприємницькою діяльністю як що вона не суперечить законодавству);

другий рівень - міжнародні акти (тобто конвенції, угоди, договори);

третій рівень - кодифіковані нормативні акти (ГК України, ЦК України, Кримінальний кодекс, Митний кодекс та ін.)№

четвертий рівень - спеціальні закони (ЗУ «Про господарські товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» та ін.);

п'ятий рівень - складають підзаконні нормативні акти (Постанови КМУ, розпорядження міністерств та відомств);

шостий рівень - локальні нормативні акти.

При розгляду цих рівнів варто враховувати те що кожен наступний рівень не повинен суперечити рівну який стоїть вище ніж він, окрім цього варто зазначити що в тому випадку як що нормативний акт суперечить положенням Конституції то він є недійсним.

Закони як джерела підприємницького права

Враховуючі те що нормативні акти можливо поділити на закони, підзаконні акти та локальні акти, варто дати характеристику цих правових актів як складову частину джерел підприємницького права.

Як вказувалося вище актом най вищої юридичної сили є Конституція України тому при регулюванні підприємницьких відносин вся система чинного підприємницького законодавства базується на положеннях Конституції і повинна відповідати ім. Конституція закріпила основи суспільного і державного життя, характер взаємодії особи і держави, регламентує права та свободи особи в суспільстві, визначила компетенцію органів державної влади і управління і встановила основні правові принципи для підприємницького законодавства. Так в ст.42 Конституції закріплено право кожного на заняття підприємницькою діяльністю, що не заборонена законом. За змістом ст.64 Конституції право громадян на підприємницьку діяльність не може бути обмежено окрім випадків, що прямо вказані в Конституції.

Вважаючи те що Україна є членом де яких світових організацій та в подальшому має на меті вступити до ЕС, НАТО вона через ратифікацію признає міжнародні угоди, тому у цьому випадку міжнародні угоди складають частину національного законодавства та є обов'язковими.

Як визначалося вище підприємницьке право е частиною господарського права тому йому притаманні ознаки господарського права, втому числі і комплексний характер регулювання підприємницьких відносин. При здійснені зовнішньоекономічної діяльності (як виду підприємницької діяльності), інвестиційної діяльності регулювання здійснюється не лише нормами Цивільного права та інших галузей, а і нормами міжнародного приватного права яке має свою систему джерел.

При здійсненні підприємницької діяльності деякі міжнародні угоди трансформувалися у національне законодавство і діють на території України тим самим регулюють відносини між суб'єктами що здійснюють діяльність з імпорту та експорту товарів. Так відповідно до Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» визначено порядок дії міжнародних угод в України, відповідно до цього закону міжнародні договори, які ратифіковані Україною складають невід'ємну частину національного законодавства і застосовуються в загальному порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Систему підприємницького законодавства представляють і кодифіковані закони в тому числі Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс торгівельного мореплавства, Земельний кодекс, Кодекс про адміністративну відповідальність та інші кодифіковані закони. ЦК України є в системі законодавства є найважливішим кодифікованим законом і по своєї суті стержнем всього приватного права. Він об'єднує як загальні норми приватного права так і спеціальні норми, що регулюють підприємницькі відносини.

Наступну важливу групу законів України що регулюють підприємницьку діяльність в України складають спеціальні закони. Так Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановив порядок реєстрації суб'єктів господарювання (підприємництва), а Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Закон України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» врегулювали порядок легалізації підприємництва яке потребує наявності патенту та ліцензії. Важливе місце відводиться законам, що встановлюють моделі організаційно-правових форм підприємництва до яких відносяться Закон України «Про господарські товариства», «Про банки та банківську діяльність», «Про фінансово промислові групи» та інші. Іншу групу законів України складають ті, що регулюють відносини по забезпеченню матеріальної основи підприємництва, до яких відносяться такі Закони «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про оренду державного майна», «Про режим Іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність», «Про розподіл продукції» та інші. Значне місце в системі підприємницького законодавства відводиться законам що створили та юридично оформили ринкові механізми - «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про товарну біржу», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також до цієї групи можливо віднести ряд законівяківстановили загальні правила здійснення підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про недобросовісну конкуренцію», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу» та інші.

Законодавець прийняв ряд законів присвячених спеціальним інститутам підприємницького права - мінімізації ризиків (страхове законодавство) Закон України «Про страхування», а також закони що регулюють порядок здійснення контролю в підприємницькі діяльності.

Підзаконні акти як джерела підприємницького законодавства

Порядок прийняття законів які мають вищу юридичну силу або внесення змін до чинного закону, потребує достатньо багато часу. Але інколи при здійснені підприємницької діяльності, деякі відносини, що виникають потребують термінового регулювання, або миттєвого реагування держави на сам перед при здійснені діяльності яка передбачає імпорт товару або його експорт з приводу збільшення або зменшення квот, встановлення мита та інше. Тому Законами, які мають вищу юридичну силу передбачено що державні органи влади, які мають право законодавчої ініціативи через прийняття відповідного підзаконного нормативного акту регулюють відповідні відносини. Цей блок нормативних актів базується на застосуванні актів правотворчості, який включає:

1. Укази та розпорядження Президента України.

2. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

3. Постанови накази і інструкції міністерств.

Блоком підзаконних нормативних актів охоплюється доволі широке коло різноманітних відносин у сфері підприємництва. Хоча нормативні акти підзаконного характеру застосовуються по багатьом питанням правового регулювання підприємницької діяльності характерним для них є: по-перше що підзаконні акти можуть прийматися лише згідно компетенції відповідного органу; по-друге вони ніколи не можуть виходити за межі відповідного закону, а тім більше йому суперечити. Так наприклад Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження тільки в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією та Законами України, Президент України видає укази і розпорядження в межах той компетенції, яка визначена для нього Конституцією. В якості прикладу щодо регулювання на рівні підзаконних нормативних актів можливо виділити наступні акти: Указ президента України «Про деякі міри по дерегулюванню підприємницької діяльності» від 23 червня 1998 року та постанова КМУ «Про порядок координації проведення виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами» від 29 січня 1999 року. Цей Указ та Постанова врегулювали відносини щодо порядку здійснення перевірок та сформулювали процедуру їх здійснення.

Говорячи про нормативні акти міністерств відомств та інших органів управління слід відмітити, що всі вони приймаються та видаються на підстави і для виконання не лише законів але і указів Президента України, та постанов Кабінету міністрів України.

Локальні акти як джерела підприємницького права

При регулюванні підприємницької діяльності важливу роль також мають локальні нормативні акти, тому що вони регулюють не тільки зовнішні відносинияківиникають при здійснення підприємницької діяльності, але і внутрішні що виникають у самому суб'єкті за рахунок розпоряджень керівництва суб'єкта. Локальна нормотворчість складає компетенцію самих суб'єктів підприємництва,якісамі вправі визначити зміст положень, що включаються до локальних актів. При цьому повинно дотримуватись правило що будь який локальний акт за змістом сформульованих в ньому нормативних положень повинен відповідати вимогам чинного законодавства. Коли до відносин, що охоплюються локальним актом з боку законодавця вимог не висувається, то суб'єкти підприємництва вправі визначити текст локального акту за своїм уподобанням. З цих позицій до локальних актів можливо віднести всі підприємницькі договори, укладені суб'єктами підприємництва в процесі здійснення своєї діяльності. Положення включені до змісту договору є обов'язковими тільки для сторін конкретного договору.

Контрольні запитання

1. Дайте поняття нормативного акту.

2. Дайте поняття системи підприємницького законодавства.

3. Дайте характеристику системи підприємницького законодавства.

4. Дайте характеристику законів як джерел підприємницького права

5. Дайте поняття підзаконного акту та його складові.

6. Дайте характеристику локальним актам.

Размещено на Allbest.ru