Охорона праці вагітних жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет ім.. Б. Хмельницького

Інститут економіки і права

Контрольна робота

З трудового права

на тему: Охорона праці вагітних жінок

студента 4 курсу А групи

напряму підготовки 0301 Право

спеціальності 6,030401 Правознавство

Лисенко Р.М.

Черкаси-2013

Зміст

1. Права вагітних жінок та жінок, які мають дітей, у сфері праці та зайнятості

2. Як боротися за свої права вагітній жінці

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Конституційне закріплення свободи, рівності і правової захищеності жінок-матерів у суспільному виробництві має бути відображено в системі принципів трудового права, зокрема в принципі підвищеної охорони праці жінок. Під принципом підвищеної охорони праці жінок, які поєднують роботу з материнством, слід розуміти обумовлене соціально-економічними і демографічними законами розвитку суспільства, а також його морально-етичними уявленнями про роль сім'ї в ньому і прямо закріплене в нормах права основоположне судження законодавця про істотне, головне в правовому регулюванні всіх форм і видів найманої праці жінок-матерів, її організації та управління без шкоди для материнства.

Особлива охорона праці жінок - установлена спеціальними нормами (на доповнення до загальних норм охорони праці) система правових заходів, яка забезпечує з урахуванням фізіологічних особливостей жіночого організму, його материнської функції безпечні умови роботи для організму матері (майбутньої матері) та ЇЇ потомства.

Створення особливої охорони праці жінок - найважливіша соціальна проблема для всіх держав. Так, Конвенція МОП № 103 про охорону материнства (переглянута в 1952 р.) встановлює вимоги щодо підвищеної охорони праці жінок на виробничих підприємствах І в сільському господарстві. В Україні в останні роки створюється відповідна нормативна база, спрямована на реалізацію прав жінок у сфері праці.

Особлива охорона праці жінок є значною частиною всієї системи охорони материнства і дитинства, яка згідно зі ст. 51 Конституції України знаходиться під захистом держави.

1. Права вагітних жінок та жінок, які мають дітей, у сфері праці та зайнятості

У Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р. (далі - Конвенція) передбачено, що розвиток країни, добробут усього світу вимагають максимальної участі жінок нарівні з чоловіками в усіх галузях. У Конвенції також зазначено, що роль жінки у продовженні роду не може бути причиною дискримінації, позаяк виховання дітей потребує спільної відповідальності чоловіків і жінок і усього суспільства загалом.

Стаття 11 цього документа передбачає, що держави-учасники повинні вживати усіх заходів для того щоб забезпечити право жінок на рівні можливості при прийнятті на роботу, застосування однакових критеріїв відбору при наймі на роботу, при просуванні на вищу посаду та забезпечення рівного підходу для оцінки якості роботи, а головне, треба змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок із метою викорінення забобонів і скасування звичаїв та іншої практики, які засновані на ідеї неповноцінності або переваги однієї статі або стереотипності ролі чоловіків і жінок.

В нашій державі законодавцем гарантовані права та соціальні гарантії вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей та перебувають у трудових відносинах з роботодавцем.

Так, відповідно до Кодексу законів про працю України передбачені права вагітних жінок і жінок які мають дітей віком до 15 років та перебувають у трудових відносинах з роботодавцем згідно зі ст. 184 Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Також відповідно до ст. 55 забороняється залучати до робіт у нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 - х років, крім того згідно зі ст. 63 дану категорію працівників забороняється залучати до надурочних робіт. Жінок, які мають дітей віком від 3-х до 14 років або дитину інваліда можуть залучати до надурочних робіт лише за їх згодою.

Крім того ст. 178 передбачає переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.

Якщо заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Праця жінок охороняється відповідно до Закону України «Про охорону праці» ст.. 10. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину віком до 15 років, регулюється законодавством.

Також вагітним жінкам та жінкам, які мають дітей, надаються інші соціальні пільги, які передбачено чинним законодавством України. Закон України «Про відпустки» (ст. 17) передбачає надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами: до пологів 70 календарних днів, а після пологів 56 календарних днів. Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України також передбачено надання відповідної соціальної відпустки в разі народження 2-х і більше дітей та у разі ускладнених пологів тривалість відпустки сумарно буде становити 140 календарних днів. Ст. 18 Закону передбачає надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без збереження заробітної плати і зарахуванням стажу роботи. Ст. 180 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічну основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві. Згідно зі ст. 19 Закону та ст. 182¹ Кодексу законів про працю України жінкам, які працюють і мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину інваліда, за їх бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Ст. 20 Закону передбачає порядок надання соціальних відпусток, тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). вагітна законодавець право трудовий

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Законодавець передбачив жінкам, які працюють і мають дітей до півтора року на підставі ст. 183 Кодексу законів про працю України перерви, крім загальної, для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через 3 години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності 2-х і більше дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.

2. Як боротися за свої права вагітній жінці

Деколи одного знання своїх прав буває недостатньо, в цілому складається така ситуація, що вагітна жінка повинна ще мати уявлення і про те, як ефективно захистити свої права від неправомірного обмеження. Ось кілька порад, виконання яких дозволить уникнути сваволі з боку роботодавця. У першу чергу, для того, щоб отримати будь-яку з перерахованих пільг, необхідно в офіційному порядку направити звернення до адміністрації свого підприємства , містить прохання її призначення. Керівнику підприємства направляється заява, складена у письмовій формі, де слід викласти, ту пільг, яку необхідно встановити. Наприклад, якщо необхідно ввести індивідуальний графік роботи для вагітної жінки, то необхідно вказати конкретне розклад трудової діяльності. Краще всього, якщо заява буде складено в кількох примірниках, один з яких повинен містити позначку про її прийняття адміністрацією підприємства - все це є доказом того, що ви зверталися за отриманням пільги. Практика показує, що офіційне звернення часто впливає чисто психологічно на роботодавця, який вважає за краще не зв'язуватися з владними структурами щодо можливої скарзі жінки, якщо її інтереси будуть порушені. Найчастіше одне письмову заяву для керівництва значить набагато більше, ніж безліч усних прохань.

Якщо переговори з роботодавцем виявилися марними і не принесли бажаного результату, то слід звернутися зі скаргою на незаконну відмову в спеціальні державні органи, що займаються регулюванням питань , пов'язаних з трудовим законодавством. Насамперед, це в Державна інспекція з охорони праці, куди можна подати скаргу, це організація зобов'язана здійснювати контроль за дотриманням роботодавцями законів про працю, включаючи також і надання вагітним жінкам необхідних гарантій. Необхідно в письмовій формі викласти суть своїх претензій, приклавши відповідні документи: довідка про вагітність, яку видає медичний заклад. Таким же чином можна подати скаргу і в органи прокуратури, також ви маєте право звернутися відразу в обидві владні структуру. Звернення до суду є крайнім заходом, і повинно здійснюватися відповідно до цивільного процесуального законодавства. Слід пам'ятати про те, що позовна давність по трудових спорах скорочена і становить три місяці з того моменту, коли працівник зафіксував порушення своїх прав з боку роботодавця. Необхідно враховувати те, що вагітна жінка може вимагати відновлення даного терміну, відповідно до періоду вагітності. При судовому розгляді найдоцільніше було б використовувати кваліфіковану допомогу юриста, який може допомогти при суперечці з роботодавцем.

Висновок

З метою забезпечення прав жінок, з урахуванням жіночого організму законодавство України передбачає спеціальні правила охорони праці жінок. З-поміж них такі: норми про заборону відмови у прийнятті на роботу з мотивів вагітності; норми про можливість отримання частково оплачених відпусток по догляду за малолітніми дітьми; норми про заборону звільнення з роботи вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років тощо. Законодавство стосовно пільг для таких жінок вдосконалюється.

Отже, охорона паці вагітних жінок являється важливим інститутом трудового права, що знайшов своє відображення у трудовому законодавстві.

Така увага законодавця до охорони праці жінок не є випадковою. Адже праця вагітних жінок володіє цілим комплексом специфічних особливостей, які вирізняють їх та роблять предметом правового регулювання.

Список використаної літератури

1.Конституція України. - К.: Ін Юре, 1996. - 55 с.

2.Кодекс законів про працю України. К.: Атіка, 2001р. -96с.

3.Закон України « Про охорону праці» вiд 14.10.1992// Відомості Верховної Ради України. -1992. -№49. -ст.668.

4.Закон України «Про відпустки» вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР. .-Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80

5.Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» вiд 08.09.2005 № 2866-IV.-Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-15

6. Болотіна Н.Б. Чанишева Г.І. Трудове право України: Підручник. -К.: Знання КОО, 2000-. 564.

7. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю// Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Рогань. -К.: А.С.К., 2000 -с. 1072.

Размещено на Allbest.ru