Банда і злочинна організація: проблеми розмежування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Кафедра кримінального права

Індивідуальна робота

з кримінального права

Банда і злочинна організація: проблеми розмежування

Студентки 3 курсу 2 групи

напряму підготовки:

міжнародно-правовий факультет

спеціальності: правознавство

Вавренюк Д.В.

Керівник:

к. ю. н., асистент кафедри Оробець К.М.

м. Харків 2014 рік

Суспільна небезпечність злочинних об'єднань, які я буду розглядати у цій роботі, полягає в тому, що основним об'єктом, на який посягає їх діяльність, є громадська безпека, тобто безпека людей, яка визнається однією з найвищих соціальних цінностей (ч. 1 ст. 3 Конституції України). За створення і функціонування цих об'єднань, тобто банди і злочинної організації, передбачена відповідальність статтями 255(створення злочинної організації) та 257 (бандитизм) КК України.

Роз'яснюючи родовий об'єкт зазначених злочинів, визначаємо, що громадська (загальна) безпека -- стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об'єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди. [1]

Обидва вищеназвані злочини є такими, що вчинені у співучасті, яка визначається як умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину (осіб) у вчиненні умисного злочину. Об'єднання зусиль декількох осіб (групи) для спільного вчинення будь-якого діяння, як правило, сприяє успіху у досягненні його мети. Закон про кримінальну відповідальність і доктрина кримінального права визнають, що вчинення злочину об'єднаними зусиллями групи осіб (двох або більше) свідчить про підвищену суспільну небезпечність як злочину, так і його учасників.[4]

Хочу зазначити, що актуальність вивчення теми злочинів, вчинених у співучасті пояснюється їх широким розповсюдженням, а також тим, що вчинення злочинів у співучасті має певну специфіку і відрізняється більш широким ступенем суспільної небезпеки. Однією з найбільш небезпечних тенденцій розвитку злочинності в Україні є утворення злочинного середовища, і в ньому - організованих злочинних угруповань, тобто стійких об'єднань осіб, орієнтованих на тривалу спільну протиправну діяльність.

Створення злочинної організації (ст. 255). Об'єктивна сторона цього злочину виявляється в таких формах: 1) створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; 2) керівництво такою організацією; 3) участь у ній; 4) участь у злочинах, учинюваних такою організацією; 5) організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розробки планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп; 6) керівництво цією зустріччю (сходкою); 7) сприяння такій зустрічі (сходці).

Злочин є закінченим з моменту фактичного створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Поняття злочинної організації подано у ч. 4 ст. 28 КК.

Злочинну організацію слід вважати створеною, якщо після досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину, але до його закінчення об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак такої організації. При цьому не має значення, передувала набуттю об'єднанням ознак злочинної організації стадія його існування як організованої групи чи зазначена організація була одразу створена як така. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони створення злочинної організації є мета, яку я розкрию пізніше. Мотиви злочину можуть бути різними. У більшості випадків -- це прагнення до наживи, матеріальної вигоди. Злочини, скоєні у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними нормами за сукупністю з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах (ч. 1 ст. 255 КК).

Бандитизм - об'єктивна сторона бандитизму може виражатися в трьох формах:

1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму достатньо вчинення хоча б однієї з цих дій. Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб -- це створення озброєної організованої групи чи озброєної злочинної організації для відповідного нападу. Організація такого об'єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів. Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Участь в озброєній банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукання об'єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів тощо). Проте в будь-якому разі участь у банді (як форма бандитизму) обов'язково передбачає членство особи в цьому об'єднанні, яке набувається шляхом вступу до останнього. Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособництво у бандитизмі. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується виною у формі прямого умислу. Бандитизм може вчинятися з метою викрадення людей, захоплення заручників, убивств, зґвалтувань, заволодіння майном, знищення чи пошкодження майна, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

Розмежування банди і злочинної організації

Для початку хочу зазначити, що статтею 255 КК України визначається кримінальна відповідальність за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп. Натомість стаття 257 КК України передбачає кримінальну відповідальність за організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Щодо першого злочину, то КК України у частині 4 статті 28 надає нам визначення злочинної організації як стійкого ієрархічного об'єднання декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Але визначення банди законодавець не передбачив, тому для цього доцільно буде звернутися до Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 13 [2], де у пункті 17 зазначено, що бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Тобто тут ми бачимо першу відмінність банди від злочинної організації саме в кількісній ознаці, тому що якщо для створення останньою потрібно не менше 5ти осіб, тоді як для банди достатньо 3 особи. Цей висновок випливає з частини 3 статті 28 КК України, де вказано, що для створення організованої групи необхідно три і більше особи.

Наступною відмінністю є така необхідна ознака, як мета створення і діяльності стійкого злочинного об'єднання. Для злочинної організації метою є вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, як вказано у статті 255 КК України, але Пленум [2] дещо деталізує це положення у пункті 10 закріплюючі за мету діяльності злочинної організації саме вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки. Вважаю, що це більш повно відповідає вимогам правильної кваліфікації такого роду злочинів. До того ж, як ми бачимо із статті 28 КК України, окрім вчинення злочинів, учасники злочинної організації можуть мати на меті керівництво чи координацію злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

А щодо банди, то ми бачимо, що метою її створення є напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Якщо тепер звернутися до статті 28,то у частині 3 щодо організованої групи, якою може бути банда, визначається мета «вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи». Тобто дещо деталізується мета, щодо неодноразовості нападів банди, але, як ми бачимо, банда не має на меті забезпечення діяльності інших осіб або інших банд. Це є суттєвою відмінність, яка допоможе прослідкувати момент утворення саме злочинної організації, яка провадить особливо небезпечну діяльність зі створення цілої злочинної системи.

Розглядаючи статтю 257 КК України можна одразу побачити, що обов'язковою ознакою організації банди є також її озброєність, а точніше [2] озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів), тоді як для злочинної організації наявність зброї не є кваліфікуючою ознакою. Але відсутність зброї ще не означає, що об'єднання не може бути кваліфіковане як банда, тому що організацією озброєної банди належить визнавати створення таких стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються.

Злочинна організація вважається створеною якщо було наявне досягнення особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тяжкого злочину і до його закінчення об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак такої організації. Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. [2] Тобто тут ми бачимо різницю тільки в тому, що до банди висувається додаткова потреба у наявності подальших злочинних планів. Щодо обох випадків немає значення чи передувала створенню злочинного утворення стадія існування організованої групи (для банди ще злочинної організації) чи ні. Але треба зазначити, що суспільна небезпечність банди тут превалює, тобто все ж таки злочинній організації може передувати існування її як організованої групи, а банді - як організованої групи, так і злочинної організації.

Обов'язковими ознаками обох вищезазначених об'єднань є їх стійкість. Стаття 28 КК України говорить, що під організованою групою належить розуміти стійке об'єднання, тоді як злочинна організація - стійке ієрархічне об'єднання. Але щодо цього треба дещо детальніше визначити саме внутрішня стійкість є необхідною ознакою діяльності злочинної групи, внутрішня і зовнішня - злочинної організації. Тобто, я вважаю, що хоча Пленум [2] і не визначає необхідності саме для банди мати стійкість, це випливає з КК України і розмежування саме зі злочинною організацією тут можна провести саме за тією підставою, яка передбачає необхідність для останньою обох форм стійкості, коли для банди створеною з 3х і не більше 5ти осіб буде достатньо лише внутрішньої.

Не слід забувати також про ознаку ієрархічності, яка притаманна тільки злочинній організації, що свідчить про її підвищену суспільну небезпечність, більш високий рівень зорганізованості такого об'єднання. Про ієрархічність зазначено у частині 4 статті 28 КК України, а Пленум [2] роз'яснює саме суть цього визначення - вона полягає у підпорядкованості учасників злочинної організації організатору і забезпечує певний порядок керування таким об'єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності. Виходячи з того, що бандою може бути як злочинна організація, так і організована група, можна зробити висновок, що в загальному виді ознака ієрархічності може бути притаманна і банді, але не є обов'язковою.

Учасниками банди слід вважати осіб, які досягли пониженого віку кримінальної відповідальності, а саме 14 років. Це, на мою думку, також є суттєвою відмінністю цих двох злочинних об'єднань, тому що суб'єктом злочину, передбаченого статтею 255, тобто учасником або організатором злочинної організації, є фізична, осудна особа, що досягла 16 років.

Форми співучасті у злочині - це форми об'єднання співучасників злочину, які характеризують виконувані ними ролі, організаційну структуру і ступінь стійкості злочинних зв'язків членів об'єднання, а також їх спільну злочинну мету.[4] Вчинення злочину бандою визнається різновидом вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією, що характеризується високим рівнем зорганізованості, ознакою озброєності і особливою метою, і це надає їй значно більшої суспільної небезпечності. Але не меншу суспільну небезпеку, на мою думку, мають створення та функціонування саме злочинних організацій, які крім ознак внутрішньої стійкості, притаманних організованим групам, мають ще й ознаки зовнішньої стійкості, складну ієрархічну побудову та нерідко корупційні зв'язки в органах влади, нелегальні (тіньові) страхові фонди, налагоджені канали зв'язку інформацією та банки даних, що використовуються для злочинної діяльності та її приховування.

Отже, не викликає сумніву те, що організовані злочинні об'єднання мають негативний вплив на державу і суспільство. Особливу увагу, на мій погляд, варто приділяти проблемі розмежування різних за своїми ознаками організованих злочинних об'єднань, тому що саме таким чином можна досягти попередження їх подальшої суспільно - небезпечної діяльності, розкриття такої діяльності, призначення адекватних покарань і контролювання рівня злочинності у країні.

Список використаної літератури

злочинний бандитизм правоохоронний

1. Кримінальний Кодекс України: Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001р. - N 25-26. - ст. 131. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

2. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями»: Постанова Пленуму Верховного Суду України. - 23.12.2005 р. - № 13. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05.

3. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Тютюгін В.І. та ін.: Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. - с. 199.

4. Дячкін О.П. Форми співучасті та їх значення для визначення суспільної небезпечності і кваліфікації злочинів / О.П. Дячкін // Право і суспільство. - 2012. - № 2. - С. 206-214.

Размещено на Allbest.ru