Двопалатний парламент, як одна із ефективних форм управління Україною

Размещено на http://www.allbest.ru/

МВС УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Матеріал всеукраїнської науково-практичної конференції

«ДВОПАЛАТНИЙ ПАРЛАМЕНТ, ЯК ОДНА ІЗ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНОЮ»

УДК 342,95+354.31

ББК 67.9(4УКР)301

Рекомендовано до друку Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 27 листопада 2013 р.).

Правоохоронна діяльність: конституційні та адміністративно-правові аспекти: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (25 жовтня 2013 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2013. - 332 с.

Дана наукова теза увійшла до доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції «Правоохоронна діяльність: конституційні та адміністративно-правові аспекти», що відбулася у Львівському державному університеті внутрішніх справ 25 жовтня 2013 року в Інтернет-режимі. Збірник адресовано всім, хто цікавиться проблемами правоохоронної діяльності, іі забезпечення конституційними та адміністративно-правовими нормами, а також питаннями підготовки фахівців правоохоронних органів.

© Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013

Грига Р.М.,

курсант 2-го курсу факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства (Львівській державний університет внутрішніх справ)

Криштанович А.М.,

курсант 2-го курсу факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції (Львівській державний університет внутрішніх справ)

ДВОПАЛАТНИЙ ПАРЛАМЕНТ, ЯК ОДНА ІЗ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНОЮ

парламент україна бікамералізм

Одною із основних складових демократії вважається парламент. Парламент (англ. parliament, від фр. parler - говорити) - родова назва вищого колегіального загальнонаціонального представницького і законодавчого органу в демократичних державах, який відображає суверену волю народу і працює на постійній основі [1, c. 466].

Проаналізувавши структури парламентів країн світу, можна сказати, що більшість країн має двопалатний парламент. Більше того, що стосується Європи, то відомий конституціоналіст Жак Зіллер називає однопалатні парламенти відхиленням від європейської традиції [2, c. 168].

Виникнення професійного двопалатного парламенту і його поширення у світі пов'язується з Англією, де запровадження двопалатної структури парламенту було пов'язане із пошуком соціальних компромісів, більш справедливого і рівноправного представлення в законодавчому органі інтересів різних соціальних прошарків [2, c. 169].

На сьогоднішній день ми маємо Конституцію України в якій закріплені основні права, свободи та обов'язки громадян, а також основні засади організації та функціонування державної влади. Проте й досі залишилось багато невирішених проблем такі як: виборча система формування парламенту, взаємовідносини між президентом - парламентом та урядом, суперечності між органами центральної та місцевої влади. Доречно було б відзначити, що Верховна Рада України із кожним роком розвивається та реформується до кращого європейського зразку.

Варто зазначити, що на сьогоднішній день багато вчених-конституціоналістів позитивно та негативно вивчають питання стосовно двопалатного впровадження парламенту: В. Медведчук, С. Конончук, В. Шаповал, В. Борденюк, Г. Журавський, О. Ярмиш, М. Сирота та інші.

Суперечності стосовно впровадження двопалатного парламенту в Україні виникали, ще при перших редакціях Конституції України 1991-1996 рр., Всенародного референдуму 2000 р., та при обговореннях 2003-2004 рр. і нині при можливих змінах до Конституції України.

Перші спроби формування двопалатного парламенту розпочалися на початковій стадії становлення української державності. Проект нової Конституції України в редакції від 01.07.1992 р. передбачав утворення двопалатного парламенту із наступною схемою: Збори України з верхньою (Рада Послів) та нижньою (Рада Депутатів) палатою. Також проект в редакції від 27.05.1993 р. за схемою: Всенародна Рада України з верхньою (Державна рада) та нижньою (Рада Територій) [3, c. 146-147, 217].

Проект Конституції України в редакції від 24.02.1996 р. передбачав формування Національних Зборів України, які б складались із Палати депутатів та Сенату [4, c. 114-115].

Активні суперечки стосовно двопалатної побудови парламенту України завжди мають місце, як в політичному середовищі, так і в середовищі фахівців юристів. Прибічники бікамералізму настоюють на думці, що прийняття двопалатного парламенту остаточно зруйнує модель, яка ще в нас збереглась із радянських часів, що призведе до зміни адміністративно-територіального устрою України. Також це вдосконалить законотворчий процес, врегулює взаємовідносини між Президентом України та парламентом [5. c. 211].

Звісно двопалатний парламент для України має свої переваги та недоліки. Серед переваг було б доречно відмітити: 1) Збалансування політичних рівно векторних сил у парламенті, що збалансовує політичні інтереси у суспільстві. Кожна з палат намагатиметься бути «кращою» з точки зору відповідності рішень. Політична оцінка діяльності однієї палати парламенту буде доповнена додатковою політичною порівняльною оцінкою з точки зору діяльності другою палати; 2) Оптимізація діяльності палат з огляду на зменшення кількості членів палати і тим самим створення умов для конструктивного обговорення питань та прийняття рішень. Існує чітко виражена залежність ефективності прийняття рішень колективного органу від кількості його учасників; 3) Створення умов більш політично виважених рішень, більш вимогливого і досконалого опрацювання проектів законодавчих актів. Палати виступають одна щодо одної як експертні установи, образно кажучи, своєрідним касаційним судом, це дає змоги виявити хиби, допущені іншою палатою; 4) Більша публічність і прозорість обговорення та прийняття рішень.

З поміж недоліків бікамералізму слід назвати: 1) Ускладнення законодавчої процедури обговорення і прийняття проектів законодавчих актів; 2) Більша масштабність парламенту, створення штучних перешкод на в процесі своєї діяльності; 3) Можливість виникнення штучного протистояння між палатами і з'являється можливість виникнення політичних суперечностей між гілками влади; 4) Набагато більше витрачання коштів на утримання палат [2, с. 177-178].

У теорії конституціоналізму двопалатні парламенти різняться за певними критеріями, серед яких головними є процедура формування палат та повноважень кожної з них. Якщо нижня палата переважно формується шляхом проведення загальних та прямих виборів. То верхня палата формується чотирма шляхами: Перший за волевиявленням народу (обирається прямо), як правило, обрані прямим голосування верхні палати є «сильними» і мають реальні важелі впливу на державотворчі процеси (США, Італія). Другі за призначенням називаються «слабкі» створюються без участі виборців (Канада). Третя формується опосередковано (ФРН). Четверта за принципом наслідування (Велика Британія) [6, с. 52-54].

Переважно функції обох палат парламентів поділяються на чотири головні сфери: 1) Загальне законодавство - законопроектна діяльність надходить від нижньої палати, а верхня палати має право лише вносити до них поправки або їх відхиляти. 2) Фінансове законодавство у більшості країн - належить лише до нижньої палати. 3) Конституційні поправки - для їх внесення необхідне рішення кваліфікованої більшості обох палат. 4) Вирішення суперечностей - а) останнє слова за верхньою палатою; б) «комітет примирення», який створюється з представників обох парламентів або проводиться спільне засідання парламенту в) розпуск парламенту.

Практика сучасних демократій свідчить про високий рівень демократичності в умовах двопалатних парламентів завдяки більш тривалим і поміркованим процедурам прийняття рішень та більш адекватному представництву верств населення. Бікамеральність доцільна, якщо нижня і верхня палати мають різні інституційні засади, а їх діяльність базується на неоднакових принципах [6, с. 50-60, 93-94].

Отже, двопалатний парламент є достатньо позитивним для України, а саме тим що змогою представлення інтересів регіонів, збалансованість у прийнятті рішень нормативного характеру, протидія чисельній корупції (палати виступали б онтролюючими органами по відношенню один до одного), врахування інтересі різних соціальних, культурних груп. Але є і негативні - можливе подвоєння видатків на утримання та збільшення бюрократичного апарату, за умови розширення загальної чисельності штату, довготривалі обговорення законів (затягнення законотворчого процесу). В наш час запровадження бікамералізму в Україні є дещо проблематичним. Верховна Рада Україні повинна пройти шлях внутрішнього розвитку. Вирішення даного питання повинні бути невід'ємною складовою загальної політичної реформи (референдум). Інші підходи до вирішення даної проблеми призведе до загострення політичної ситуації в державі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. Для дистанційного навч. - 2-ге вид., доп. і випр. / В.В. Кравченко. - К.: Університет «Україна», 2007. - 481 с.

2. Панкевич О.З. Державне право закордонних країн: навчальний посібник / О.З. Панкевич. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. - 288 с.

3. Конституція незалежної України : у 3 кн. / за заг. ред. С.П. Головатого. - К., 1997. - Кн. 1. Документи, коментарі, статті. - 398 с.

4. Конституція незалежної України : у 3 кн. / за заг. ред. С.П. Головатого. - К., 1997. - Кн. 2. - Ч. 1. Документи, Статті. - 268 с.

5. Шаповал В.М., Борденюк В.І., Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні: навч. посіб. - К., 2000. - 216 с.

6. Двопалатний парламент : світовий досвід та українські реалії : монографія / за заг. ред. О.А. Фісуна. - Х., 2008. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru