Відповідальність за порушення фінансового законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність за порушення фінансового законодавства України

Вступ

На сучасному етапі розвитку України одним із її завдань є забезпечення фінансової безпеки. Його значення зростає з огляду на існування наявних та можливих, внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці, серед яких - вчинення великої кількості фінансових правопорушень. Актуалізація цих питань пов'язана також з тим, що фінансова безпека забезпечується насамперед правовими засобами, серед яких особливе місце належить механізму фінансово-правової відповідальності. Оскільки причиною вчинення фінансових правопорушень є недоліки такого механізму, то дослідження фінансово-правової відповідальності, насамперед визначення її місця у механізмі правового забезпечення фінансової безпеки, становить науковий та практичний інтерес та є актуальним. (5, С. 39)

Ефективність фінансово-правового регулювання залежить від стану виконання суб'єктами фінансових правовідносин своїх обов'язків, закріплених фінансово-правовими нормами. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов'язків забезпечується переважно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки. Саме цим визначається зміст юридичної відповідальності у позитивному аспекті.

У науці фінансового права останнім часом спостерігається підвищений інтерес до проблеми відповідальності суб'єктів фінансових правовідносин. Трансформація системи фінансово-правового регулювання та інтенсивний розвиток фінансового законодавства в Україні сприяли формуванню значного законодавчого масиву, в якому закріплені підстави відповідальності, санкції за порушення фінансово-правових норм та визначено процесуальний порядок застосування цих санкцій.

Однак і дотепер науковці та практики висловлюють протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності до повного заперечення існування цього виду відповідальності. На думку Ю. Ровенського, відповідальність за порушення фінансового законодавства слід розглядати як комплексну категорію, що складається з відносно відокремлених блоків залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, що порушуються при вчиненні протиправного діяння у сфері фінансової діяльності держави. Ці блоки деталізуються у процесі кодифікації окремих інститутів фінансового законодавства. (6, С. 147)

Бо наприклад Податковий кодекс Російської Федерації містить спеціальний розділ «Податкові правопорушення та відповідальність за їх вчинення», яким урегульовані питання відповідальності за порушення податкового законодавства. (4)

Фінансово-правовою наукою питання правового забезпечення фінансової безпеки України не досліджено. На думку Е.С. Дмитренко, сутністю правового забезпечення фінансової безпеки є здійснюване державою за допомогою системи правових засобів упорядкування суспільних відносин у цій сфері, їх юридичне закріплення та охорона. Вважаємо, що механізм правового забезпечення фінансової безпеки як система правових засобів насамперед спрямований на створення досконалої правової бази та системи контролю за фінансовою діяльністю з метою забезпечення стабільності фінансової системи, попередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень. (5, С. 40)

Отже, однією з найактуальніших тем що викликає багато запитань на теоретичному та практичному рівні є питання фінансової відповідальності.

1. Поняття відповідальності за порушення фінансового законодавства Украйни

Насамперед, хотілося б зазначити, чим є взагалі інститут юридичної відповідальності, - це вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій, що забезпечуються в примусовому порядку державою.

У тeopiї держави i права закріплений i обґрунтований поділ юридичної відповідальностi на чотири види (кримінальна, цивільна, дисциплінарна i адмiнiстративна), хоча деякі автори додають ще матеріальну.

Але на сьогодні все більше вчених схиляються до думки, що даний поділ не вiдповiдає сучасним політико-правовим реаліям на фоні зростання i підвищення вiдповiдальностi держави щодо забезпечення у суспiльствi правопорядку.

Наслідком чітко вираженої інституціалізації фінансового права і фінансового законодавства є кодифікація відповідних блоків законодавства та прийняття Бюджетного і Податкового кодексів. У кожному з цих кодифікованих актів законодавець намагається закріпити основні положення щодо відповідальності за вчинення певних деліктів. Саме в окремих статтях цих кодексів законодавець формулює поняття бюджетних чи податкових правопорушень. Відповідно до ст. 116 БК України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. (6, С. 148)

У Податковому кодексі Російської Федерації (ст. 106) податковим правопорушенням визнається винно вчинене протиправне (в порушення законодавства про податки і збори) діяння (дія або бездіяльність) платника податків, податкового агента та інших осіб, за які цим Кодексом установлена відповідальність. (4)

Фінансове правопорушення - дія чи бездiяльнiсть opганів державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання ycix форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та iноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фiнансово-правових норм.

Проте, зазначене визначення не закріплює жоден нормативно-правовий акт, тому розглядати його як підставу фiнансово-правової відповідальності не можна, оскільки Конституційний Суд України в рiшеннi у справі про офiцiйне тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про вiдповiдальнiсть юридичних осіб) від 30 травня 2001 року (7) підкреслив: «положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

З огляду на те, що за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи, у частині третій статті 2 цього Кодексу під словосполученням «законодавством, ще не включеним до Кодексу» слід розуміти закони, що встановлюють відповідальність фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, які ще не включені в установленому порядку до зазначеного Кодексу».

Пунктом 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що винятково законами України визначаються принципи цивільно-правової відповідальності; діяння, що є злочинами, адміністративними чи дисциплінарними правопорушеннями, і відповідальності за них. Конституційний Суд України в рiшеннi по справі про вiдповiдальнiсть юридичних осіб від 30 травня 2001 року на пiдставi системного аналізу конституційних положень дійшов висновку, що за своїм змістом п. 22 ч. l ст. 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної вiдповiдальностi. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватися засади цивiльно-правової вiдповiдальностi (загальні підстави, умови, форми вiдповiдальностi тощо), пiдстави кримінальної, адмiнiстративної та дисциплінарної вiдповiдальностi - діяння, що є злочинами, адмiнiстративними або дисциплінарними правопорушеннями. (8, С. 146-147)

Сам же термін «фінансова вiдповiдальнiсть» використовується у п. 20.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року шляхом визначення осіб, які несуть фінансову вiдповiдальнiсть за порушення норм цього закону. (9) А також, за період існування незалежної України прийнята низка законів, якими визначено протиправні діяння у фінансовій сфері держави, а саме: «Про економічну безпеку», «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про оподаткування доходів фізичних осіб» та інші.

Порушення фінансового законодавства має такі обов'язкові ознаки: а) антисоціальний характер, що виявляється у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, що передбачений Кримінальним кодексом) або суспільній шкідливості; б) протиправність; в) винність; г) караність.

Протиправність вказує на передбачуваність конкретного діяння в актах фінансового законодавства. Протиправність слід розглядати як юридичну оцінку антисоціального характерудіяння з боку законодавця, що закріплена в нормах фінансового права.

Винність як ознака правопорушення вказує на існування суб'єктивного зв'язку між протиправним діянням і його наслідками та особою, яка вчинила таку дію або бездіяльність у формі умислу або необережності.

Караність є ознакою, що логічно зумовлена антисоціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства і безпосередньо випливає з його протиправності.

Теоретичне дослідження правовоїприроди порушень фінансового законодавства, а також безпосередні практичні потреби застосування відповідальності за їх вчинення ставлять вимогу щодо законодавчого закріплення конститутивних (об'єктивних і суб'єктивних) ознак цих правопорушень. Сукупність таких передбачених законом юридичних ознак, які визначають вчинене діяння правопорушенням, охоплюється таким теоретичним поняттям, як склад правопорушення. Склад правопорушення містить такі елементи: а) об'єкт правопорушення; б) об'єктивна сторона правопорушення; в) суб'єкт правопорушення; г) суб'єктивна сторона правопорушення.

Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушеннітбюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення його керівника чи інших відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законом, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Одним із головних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Наслідком порушення цього принципу є зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення певних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

Адміністративна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачена ст. 164-12 КУпАП, а кримінальна - ст. 210 КК України.

Законодавче закріплення застосування штрафних санкцій до юридичних осіб за порушення податкового законодавства вимагає розгляду правової природи цих санкцій. Вчені адміністративісти стверджують, що для підвищення ефективності законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб потрібно визначити загальні засади і механізм притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності. Оскільки нині КпАП не визнає юридичних осіб суб'єктами адміністративних правопорушень, то слід з'ясувати важливе теоретичне і практичне питання про належність штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків - юридичних осіб, до певного виду юридичної відповідальності (11, С. 175).

Визнаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридичної

відповідальності, А. Монаєнко вбачає головну її особливість у тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і правовідновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними і юридичними особами обов'язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі їх протиправною поведінкою (10, с. 115).

2. Співвідношення фінансово-правової відповідальності і фінансово-правової санкції

фінансовий правопорушення санкція власність

З аналізу юридичної літератури видно, що одні вчені взагалі не вказують на існування фінансово-правової відповідальності, інші також заперечують наявність відповідальності, а щодо фінансових санкцій висловлюють думку, що санкцію можна вважати фінансовою лише в наукових цілях і використовують термін «фінансова санкція» лише для визначення специфіки застосування адміністративних, кримінальних, цивільно-правових санкцій як заходів державного примусу за порушення фінансово-правових норм чинного законодавства. (12, С. 3)

Проблеми взаємозв'язку і взаємообумовленості відповідальності та санкції привертали увагу як теоретиків, так і практиків, які розглядали їх не тільки на загальнотеоретичному рівні, а й у межах окремих галузей права, зокрема фінансового.

Деякі вчені, досліджуючи проблему співвідношення зазначених понять, прийшли до висновку про їх тотожність. Так, Ю.А. Венедіктов, А.М. Черепахін формують відповідальність як встановлену державою систему заходів впливу (санкцій) на інтереси суспільства з метою усунення небажаних наслідків, які стали результатом порушення встановленого порядку здійснення діяльності і керівництва нею, а також кінцевими незадовільними результатами діяльності. Якщо погодитися з думкою вчених про тотожність цих понять, то саме поняття фінансово-правової відповідальності зводиться до санкції. А це не правильно, оскільки відповідальність цілком ґрунтується на найважливішій і специфічній властивості права - примусовості. Право є ніщо без апарату, здатного примушувати до дотримання норм, тобто головне призначення відповідальності полягає у примусі.

Деякі автори відстоюють позицію про самостійність таких категорій, як санкція та відповідальність. Особливої уваги заслуговує позиція В.А. Тархова, який розглядає санкцію як небажані та негативні наслідки для суб'єкта, що вчинив правопорушення. Такий підхід є однобоким, оскільки не враховує такі ознаки санкції, як нерозривний зв'язок із державним примусом та її стимуляційний характер. Санкція, що застосовується до правопрушника за невиконання правових норм, має небажані наслідки. Заходи, передбачені санкцією, мають сприяти попередженню скоєння правопорушень у майбутньому як самим правопорушником, так і іншими особами.

Інша група науковців розглядає санкції як примус до виконання обов'язків в ім'я захисту суб'єктивного права. До санкції належать заходи, що забезпечують накладення відповідальності, недопущення правопорушень, їх попередження.

Виходячи із таких підходів, можна стверджувати, що санкція і відповідальність мають загальні риси, а саме - примус суб'єкта до правомірних дій та необхідність відшкодування заподіяної шкоди.

Санкція - специфічний вид правового примусу, що полягає, по-перше, в попередженні небажаних наслідків на випадок невиконання вимог закону. По-друге, державний примус виражається в прямому, безпосередньому застосуванні санкцій, який полягає в позбавленні осіб, які скоїли правопорушення, певних благ.

Можна говорити про те, що санкція носить охоронний характер порушених правил та є частиною норми.

На думку Ю.О. Ровенського, немає достатніх підстав стверджувати, що санкція ставить за мету виправлення та перевиховання правопорушника. Таку мету ставить перед собою держава, застосовуючи до правопорушника відповідні заходи державного примусу, керуючись санкцією. У цілому санкція є частиною правової норми, закріпленої нормативно-правовими актами. А це означає, що вона існує тривалий час, оскільки нормативно-правові акти приймаються державними органами і діють до їх скасування чи зміни. Відповідно, санкція існує і до скоєння правопорушення. Завданням правової держави є правильне, своєчасне застосування санкції правової норми за вчинене правопорушення.

Фінансово-правова санкція - це застосування уповноваженими на те державними органами, їх посадовими особами до юридичних і фізичних осіб за скоєння правопорушення в установленому нормами порядку заходів державного примусу, що виражається в грошовій формі і перераховується в бюджет з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, а також покарання правопорушників.

Фінансово-правова відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, яка настає при скоєнні фінансового правопорушення та полягає у застосуванні до правопорушника відповідних заходів впливу.

На існування фінансової відповідальності вказують і норми Бюджетного кодексу України. Так, у цьому нормативному акті передбачається фінансово-правова відповідальність за бюджетні правопорушення, до якої потрібно віднести: призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами тощо.

З метою досягнення ефективності застосування фінансово-правової відповідальності та фінансово-правової санкції слід усвідомити їх відмінні риси та не зводити поняття «відповідальність» до «санкції». Ці поняття потрібно трактувати як самостійні правові категорії, хоча вони пов'язані між собою. Тільки через фінансову відповідальність реалізується фінансова санкція. (14, С. 92-95)

Висновок

З усього викладеного вище, слід зробити деякі висновки. По-перше, встановлений поділ юридичної вiдповiдальностi на кримінальну, цивільну, дисциплінарну i адмiнiстративну не вiдповiдає реаліям розвитку правової думки i дiйсностi на тлі зростання вiдповiдальностi держави за забезпечення у суспiльствi правопорядку. По-друге, хоча в законодавстві вiдсутнє пряме визначення фінансової вiдповiдальностi, а поняття «фінансового правопорушення» (як підстави її настання) не містить жодний нормативно-правовий акт, цей вид вiдповiдальностi сформувався об'єктивно, про що свідчить наявність Бюджетного кодексу України i інших законів. Але не слід забувати, що за фiнансовi правопорушення можуть наставати й iншi види вiдповiдальностi, тому «юридична вiдповiдальнiсть за фінансові правопорушення» i «фінансова вiдповiдальнiсть» не тотожні поняття. По-третє, фiнансова вiдповiдальнiсть формується за iнституцiональною ознакою, бо більш детальне законодавче оформлення отримують податкова, бюджетна i валютна вiдповiдальнiсть. Тому існує тенденція формування повноцінних видів вiдповiдальностi на piвнi структурних елементів системи фінансового права i недоцiльностi створення галузевого виду юридичної вiдповiдальностi. Не є виправданим створення єдиного закону, наприклад, фінансового кодексу, з повним переліком складів фiнансових правопорушень.

Таким чином, аналіз фінансово-правової відповідальності дозволяє зробити висновок: оскільки загрозою фінансовій безпеці держави є скоєння фінансових правопорушень через недосконале фінансове законодавство, то одним із шляхів їх зменшення та гарантування фінансової безпеки є вдосконалення норм про механізм фінансово-правової відповідальності. Я вважаю, що досконалий та ефективний механізм фінансово-правової відповідальності спрямований на забезпечення фінансової безпеки сприяє захисту фінансової системи від протиправних посягань, відшкодуванню заподіяної правопорушенням шкоди, покаранню винних та попередженню вчинення фінансових правопорушень.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 №2456-VI

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI

4. Налоговый кодекс Российской Федерации от 31.07.1998.

5. Е.С. Дмитренко, МІСЦЕ ТА РОЛЬ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ // Фінансове право №4 (18), 2011 С. 39-42

6. Ю. РОВИНСЬКИЙ, ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ // Право України - 2010 - №11, С. 147-153

7. Рішення Конституційного Суду України у справі про офiцiйне тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про вiдповiдальнiсть юридичних осіб) від 30 травня 2001 року №7-рп/2001.

8. І. М. Бондаренко, ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Серія: Право, - 2009 - №841, С. 145-150

9. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003

10. Монаєнко А.О. Фінансовий контроль і відповідальність вищих навчальних закладів за використанням фінансових ресурсів // Право України. - 2009. - №8. - С. 112-118.

11. Адміністративне право України: підруч. / за ред. Ю.П. Битяка. - X., 2000. - 420 c.

12. Слесарев В.Л. Экономические санкции в советском гражданском праве / В.Л. Слесарев. - Красноярск: Изд-во Красноярского института, 1989. - 265 с.

13. Фінансові санкції за законодавством України: зб. нормат. актів / [відп. ред. В.С. Ковальський]. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 432 с.

14. Ровенський Ю.О., Співвідношення понять «Фінансово-правова відповідальність» і «фінансово-правова санкція» // Держава та регіони - Серія: Право - 2010 р., №3, c. 92-95

Размещено на Allbest.ru