Права потерпілого в кримінальному процесі

У судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий може заявляти різні клопотання. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку. Стосовно них суд виносить ухвалу. Потерпілий має право в апеляційній інстанції давати пояснення, викласти свої доводи або заперечення також в межах розгляду справи апеляційним судом. (ст402 КПК України). [16 - 194ст]

Чинне кримінально-процесуальне законодавство, як наголошує В.М. Чижиченко, неповно визначає правовий статус потерпілого в суді другої інстанції. Зміст принципу забезпечення потерпілому права на захист його законних інтересів апеляційною інстанцією охоплює суб'єктивні права потерпілого. У теорії кримінального процесу зазначено, що систему забезпечення прав потерпілого складають гарантії недоторканності особи та особистої свободи, недоторканності житла, швидке і своєчасне розкриття злочинів, викриття винних, фактичне відновлення порушених прав і законних інтересів громадян, виявлення та усунення судових помилок, забезпечення права на захист і представництво. [6 - 337 ст]

Потерпілий може також давати усні й письмові пояснення щодо додаткових матеріалів, поданих до апеляційної інстанції іншими учасниками кримінального процесу, якщо вони принесені не в його інтересах.

Заслуговує на підтримку пропозиція ряду авторів про те, що в таких ситуаціях суд другої інстанції може прийняти цивільний позов потерпілого, якщо буде встановлено судом, що саме цій особі заподіяно майнову шкоду.

Вважаю, що слід надати потерпілому і його представникові право оскарження в апеляційному порядку постанови (ухвали) судді (суду) про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, а також вироку суду в частині, що стосується невизнання засудженого особливо небезпечним рецидивістом, неправильного визначення виду виправно-трудової установи, а також наведених у вироку відомостей, що принижують честь і гідність потерпілого. Спірною є думка Басков В.И. про те, що надання таких прав потерпілому може погіршити процесуальне становище підсудного, ускладнити захист його прав та інтересів, оскільки сама скарга потерпілого, як і інших учасників процесу, без рішення суду з зазначених питань не погіршує становища підсудного або засудженого. [4 - 57-59 ст]

Недостатньо врегульоване законодавче також питання щодо участі потерпілого під час розгляду кримінальної справи в касаційному порядку. В ст. 434 КПК України зазначено: У засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю прокурора, можуть брати участь особи вказані у статті 427 КПК …потерпілий і його представник. "У необхідних випадках на засідання суду, що розглядає справу в касаційному порядку, можуть бути запрошені ці особи для дачі пояснень. Тобто законодавець передбачає можливість участі потерпілого в касаційному провадженні, а також в тому випадку коли суд запросить цих осіб для дачі пояснень. Вважаю це положення досконалішим з точки зору попередньої редакціі, що сприяє повнішій участі потерпілого на цій стадії.

Особам, які вправі подати касаційну скаргу (а туди відноситься і потерпілий і його представник) надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги.

При подачі касаційної скарги чи подання додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всі учасникам судового процесу, інтересів яких вона стосується. Касаційний суд від потерпілого на ствердження або спростування доводів, викладених в карзі може прийняти нові документи яких не було в справі. Але потерпілий має вказати яким шляхом вони були отримані та яке значення вони мають для вирішення справи.

Висновок

Слід зазначити, що кримінально-процесуальне законодавство України спрямоване головно на те, щоб забезпечити розслідування вчинених злочинів та притягнення до відповідальності винних осіб. Це, своєю чергою, зумовило детальне регулювання прав підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), що є виправданим. Проте неможливо миритися з тим, що інтереси осіб, потерпілих від злочину, захищені законом менш рішуче.

Передовсім слід відзначити явну недосконалість правового статусу інституту потерпілого, що чинить негативний наплив на його участь у процесі, ставить у нерівне становище з обвинуваченим. Це виявляється в диспропорції обсягу прав потерпілого та обвинуваченого (у першого він значно вужчий), в регламентації процесуальної процедури щодо потерпілого (інколи вона не є чітко визначеною), у проблемі відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином, загальному характері, що призводить до меншої гарантованості реалізації потерпілим своїх прав. В ст. 16 КПК закріплено принцип здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом, а в ст. 21 кодексу чомусь лише відносно підозрюваного, обвинуваченого та підсудного закріплено принцип забезпечення права на захист. Потерпілому ж чомусь право на захист Кримінально-процесуальним кодексом не гарантується!

Держава зацікавлена в розширенні й максимальному використанні громадянами прав, наданих їм законом. Адже реалізація потерпілими прав, закріплених за ними кримінально - процесуальним законодавством, необхідна не лише для обстоювання та задоволення особистих інтересів, а й для запровадження конституційних засад кримінального судочинства, залучення громадян до боротьби зі злочинністю, що сприятиме зміцненню законності.

Список використаної літератури

1. Кузнєцов Н.П. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела. - Воронеж, 2003.

2. Зеленецький В.С. Державне обвинувачення в системі кримінально процесуальних стадій // Вісник Академії правових Наук України. - Харків 1995р.

3. Письменний Д.П., Лукьянчиков В.Д Исполнение постановления об отказе в возбуждении уголовного дела // Проблемы соц.законности. - Харьков2001.

4. Басков В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов. - М., 1999.

5. Денисюк А.М. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів, здійснювана працівниками органів внутрішніх справ. - К.,1993.

6. Белозеров Ю.Н., Карнеева Л.М. Протокольная форма судебной подготовки материалов органами дознания в советском уголовном процесе. - М.,1997.

7. Шимановський В.В. Законность и обоснованость возбуждения уголовных дел.

8. Альперт С.А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб'єкти. - Харків 1995.

9. Кокорев Л.Д. Потерпілий від злочинних посягань кримінально-процесуальному-процесі

10. Дубривный В.А. Потерпілий на досудовому слідстві

11. Савицкий В.М. Потерпевший от преступления: расширение прав, усиление процесуальных гарантий.

12. Юрченко В.Е. О правах и законных интересах потерпевшего при приостановлении производства по уголовному делу.

13. Сильчева Н.П. Правове і психологічні основи участі в українському кримінальному процесі потерпілого від злочину

14. Вернидубов І.В. Проблеми підтримання державного обвинувачення за законодавчтвом України.

15. Див.: Законодавство що регулює діяльність судів та визначає статус судді судів України. - К.,1994.

16. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р.

17. Конституція України від 28 червня 1996 р.

Размещено на Allbest.ru