Реформування нотаріату в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Факультет економіки, менеджменту та права

Кафедра цивільних та кримінально-правових дисциплін

Доповідь

Реформування нотаріату в Україні

Студентки групи БДМВ 3.1

Самусенко С.В.

Викладач

Федоренко Т.В.

Київ 2014

З часів набуття Україною незалежності питання про реформування нотаріату залишається актуальним. Перший вагомий внесок у цю справу Верховна Рада України зробила в 1993 році, прийнявши Закон "Про нотаріат". Тоді він був кроком уперед, адже запроваджував інститут приватних нотаріусів. Але розвиток суспільно-правових відносин у державі показав, що в деяких ключових питаннях цей нормативний акт себе вже вичерпав.

Подальше реформування нотаріату полягало у внесенні 2008-го змін до Закону "Про нотаріат". Новий поштовх змінам дав наказ міністра юстиції України від 24.12.2010 р. №3290/5, яким була затверджена Концепція реформування органів нотаріату [1]. Головна мета -- сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату, надання населенню послуг правового та нотаріального характеру відповідно до міжнародних стандартів, а також поступове і системне реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних і юридичних осіб. Концепція реформування органів нотаріату визначила сучасний стан цього інституту, його цілі, пріоритетні завдання та стратегічні напрями, окреслила механізми їх втілення й очікувані результати.

З моменту затвердження концепції вже можна вести мову й про результати її реалізації. Скажімо, затверджено порядок підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності й заміщення приватного нотаріуса, положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, програму стажування громадян України в державних нотаріальних конторах або у приватних нотаріусів, положення про Спадковий реєстр, порядок внесення головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Кримській АР, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, порядок допуску до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату [2].

Однак вітчизняний нотаріат як правовий інститут громадянського суспільства нині ще далекий від досконалості. Нотаріальні послуги для населення в Україні не є якісними. У сучасній юридичній теорії та практиці відсутні наукові прогнози розвитку нотаріату, що не відповідає глобальним процесам перебудови правової системи України. До останнього часу нотаріальна діяльність залишалася під впливом тільки нормативного регламентування, а теоретичні пошуки науковців стосувались окремих її аспектів і проблем.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. З такою думкою погоджуються В. Комаров, С. Фурса та інші [3]. Але таке визначення нотаріату не розкриває повністю його суті, тому, обґрунтованішою є дефініція нотаріату як правового інституту, що забезпечує охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також держави шляхом вчинення нотаріальних дій уповноваженими органами та посадовими особами.

Також встановлено, що принципи нотаріату не закріплені на законодавчому рівні. Їх можна виокремити, лише систематизувавши зміст нормативно-правових актів, що ними користується нотаріус. Отже, у новому законодавстві про нотаріат слід усунути цю прогалину, бо принципи - це провідні положення, на яких ґрунтується нотаріат в Україні, й вони обов'язково мають знайти своє законодавче закріплення.

Ще однією проблемою державного нотаріату є брак фахівців, що працюють у державних нотаріальних конторах, зокрема в тих, що розташовані в невеличких містах і районних центрах. Щоб її розв'язати, потрібно:

- забезпечити фахівців, які погодяться працювати в таких регіонах, усім необхідним, зокрема житлом;

- зобов'язати юристів, які здобули вищу освіту за державний рахунок, відпрацювати після стажування три роки як державні нотаріуси у проблемних регіонах (про це їх мають попереджати ще під час вступу до вищого навчального закладу).

Державний нотаріат фактично перебуває на межі ліквідації, й лише за допомогою адміністрування зупинено перехід державних нотаріусів у приватні. Нині приватні нотаріуси непогано організовують нотаріальне обслуговування населення, тому зникла потреба витрачати чималі державні кошти, адже є інші галузі, які потребують термінових фінансових вкладень.

Аналіз статистичних даних, що стосуються показників діяльності державних та приватних нотаріальних контор, засвідчив: держава зазнає збитків від існування державного нотаріату, зокрема через витрати, що йдуть на його утримання й перевищують прибуток від діяльності державних нотаріусів. Отже, досить актуальним залишається питання доцільності існування державного та приватного нотаріату одночасно.

Ураховуючи це, необхідно об'єднати обидва нотаріати в єдиний - приватний або розробити програму реформування державного нотаріату та спрямувати частину коштів із державного бюджету на її реалізацію.

Існує також проблема нерівномірності розподілу нотаріальних органів по різних регіонах України. Зокрема, віддалені та економічно слабкі серед них залишаються без нотаріату. Вирішити це питання можна тільки на рівні закону, установивши в ньому чіткі критерії визначення необхідної кількості нотаріусів у кожному окрузі. Такими критеріями можуть бути: кількість населення, кількість нотаріальних дій та їхня складність, рівень економічного розвитку регіону, прогноз міграції населення та можливих законодавчих змін. нотаріат контора кадри юстиція

Питання забезпечення нотаріальним обслуговуванням так званих депресивних регіонів може бути вирішено, наприклад, шляхом створення державної нотаріальної контори з особливими умовами роботи нотаріуса (службове житло, гідна заробітна плата, обов'язково 2-3 технічні працівники). Або завдяки звільненню від сплати податків приватних нотаріусів, адже вони виконуватимуть обов'язки держави із забезпечення громадян нотаріальними послугами. Ці пропозиції знайшли відображення й у наукових працях таких учених, як В. Черниш, К. Федорова та інші.

Гостро стоїть питання оплати нотаріальних послуг та їх надмірно висока, подекуди необґрунтована вартість. Це не відповідає реальним затратам, які несуть нотаріуси у процесі вчинення нотаріальних дій. Наприклад, оформлення окремими нотаріусами довіреностей, спадкових прав, вчинення інших дій, пов'язаних з реалізацією прав громадян на отримання компенсаційних виплат, які проводяться Ощадбанком України на підставі постанови Кабінету Міністрів №1 від 9 січня 2008 р., здійснювалось за непомірно високу плату. Вирішення цього питання стало можливим лише завдяки втручанню Міністерства юстиції. Так не повинно бути. Тому вбачається за можливе передбачити оплату за вчинення нотаріальних дій з визначенням мінімальних та максимальних розмірів. Такі розміри мають бути встановлені щодо нотаріальних дій, обов'язковість вчинення котрих передбачена законом, а оплату за домовленістю можна застосовувати за нотаріальні дії, обов'язковість вчинення котрих не встановлена. Крім того, необхідно врахувати окремі пільгові категорії громадян, для яких оплата за вчинення нотаріальних дій не може бути вищою встановленого мінімального розміру. Звичайно, можуть бути різні підходи у визначенні правової природи "плати за вчинення нотаріальних дій".

Однак, визначаючи орган, який має встановлювати плату за такі дії, слід виходити з того, що за Верховною Радою України у цій частині Конституція закріпила повноваження стосовно визначення засад внутрішньої політики (ст. 85).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 2 березня1999 р. №2_рп/99 (справа про комунальні послуги), цінова політика, тобто стратегія держави щодо встановлення і зміни цін, є однією із складових частин внутрішньої політики. Засади внутрішньої політики -- база для проведення політики органами виконавчої влади, зокрема, Кабінетом Міністрів. Стаття 116 Конституції України покладає на Кабінет Міністрів України проведення цінової політики, а ст. 22 Закону "Про Кабінет Міністрів України" основним повноваженням Уряду визначає здійснення державного регулювання ціноутворення.

На законодавчому рівні необхідно також визначити місце нотаріату в системі державного управління, виконання нотаріусами так званих "невластивих на сьогодні" йому функцій (податкові агенти, участь у боротьбі з відмиванням брудних коштів, реєстраційна діяльність тощо). Потребує законодавчого визначення статус нотаріуса як суб'єкта адміністративної та кримінальної відповідальності [4].

Окремо хотілося б звернути увагу на проблему відсутності будь-яких соціальних гарантій для приватного нотаріуса: він не має права на податковий кредит, оплачувані чергову відпустку та відпустку у зв'язку з доглядом за дитиною, компенсацію лікарняного тощо. Приватний нотаріус не має права на жодну соціальну допомогу. Тобто повинен зі свого заробітку відкладати кошти на випадок виникнення таких життєвих ситуацій. Водночас він є платником усіх соціально спрямованих фондів (зайнятості, тимчасової втрати працездатності тощо). Це питання слід врегулювати: або держава надає соціальні гарантії нотаріусу, або звільняє від будь-яких внесків до фондів [5].

Досвід розвитку нотаріату в інших країнах може стати у пригоді під час удосконалення вітчизняної системи нотаріату. Можна розглянути дві групи систем нотаріату - латинську та англо-американську. У всіх країнах - членах Міжнародного союзу латинського нотаріату нотаріуси об'єднані у професійну організацію, не залежну від державної влади. Там нотаріус є особою вільної юридичної професії, не входить до державного апарату та не є державним службовцем. При цьому держава делегує нотаріусу право засвідчувати певні документи з метою надання їм публічної сили та доказовості, яку можливо оспорити тільки в судовому порядку.

Досить показовим щодо вимог до особи нотаріуса є досвід Франції: стажування протягом двох років (у тому числі близько півроку при інших фахівцях: адвокатах, бухгалтерах тощо) в державних установах, юридичних службах компаній і т.п.

Окрім того, заохочується проходження частини стажування за кордоном, зокрема в країнах системи загального права, з метою ознайомлення стажиста з правовими системами різних країн об'єднаної Європи.

Англо-американський варіант розвитку нотаріату також не може бути виключений зі списку альтернатив при визначенні можливого шляху реформування національної системи нотаріальних органів.

Цікавим для України є приклад видачі дозволів на право займатися нотаріальною діяльністю на визначений термін. Це означає, що після закінчення дії дозволу особа знову повинна звернутися по дозвіл і задовольнити всі вимоги, що їх висувають для його отримання - це дало б змогу зробити нотаріат професійнішим, конкурентоспроможнішим і він посів би гідне місце у правовій системі України.

З цим погоджуються такі науковці, як Х. Венгриняк, М. Бондарєв та інші [6].

Систематизувавши проблематику сучасного стану нотаріату в Україні, можна дійти висновку, що нотаріальна діяльність потребує реформування.

Зокрема, втілення в життя Концепції реформування органів нотаріату в Україні, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №3290/5 від 24.12.2010 року, відповідно до якої в 2010-2012 роках передбачалася розробка, обговорення та прийняття базових законів. Протягом 2012-2015 років має бути створена професійна організація нотаріусів України та відбутися становлення професійного самоврядування.

Список використаної літератури

1. Про затвердження Концепції реформування органів нотаріату в Україні: Наказ Міністерства юстиції України №3290/5 від 24.12.2010.

2. Т. Вовк "Реформування нотаріату" Всеукраїнська незалежна громадсько-політична газета "Вільне життя плюс", №37 (15357) від 18.05.2012 р.

3. Фурса С.Я. Проблема формування принципів організації та діяльності нотаріату в Україні // Часопис Київського університету права. - 2008. - №1. - С. 59-65.

4. Л. Єфіменко "Реформи нотаріату - виклики сьогодення", Юридичний журнал "ПРАВО УКРАЇНИ" * 2008 * №8 * ISSN 0132_1331

5. Козьяков Ю. Нотаріат у дзеркалі проблем // Право України. - 2010. - №6. - С. 84-85.

6. Ясінська Л.Е. Розвиток інституту нотаріату в країнах Європи (XVIII - перша половина XX ст.) // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - С. 98-99.

Размещено на Allbest.ru