Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема реферату

«СЛУЖБИ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ»

Дисципліна «ГАЛУЗЕВЕ ЗАКОНОДАВСТВО В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ»

Зміст

Вступ

1. Нормативно - правові документи які регулюють соціальну роботу з військовослужбовцями

2. Форми допомоги які повинні надаватися військовослужбовцям за законодавством

3. Служби, які працюють з військовослужбовцями

Висновки і рекомендації

Список використаної літератури

Вступ

Мета соціальної роботи в умовах військової служби полягає в тому, щоб відновити фізичні й психічні сили тих, кому надається допомога, скорегувати особистісні установки клієнтів, навчивши їх правильно сприймати примусові сторони свого життя; внести елементи соціальної справедливості в рамки субординаційних ставлень, характерних для військової служби.

Основні завдання військово-соціальної роботи:

1. Забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей, цивільного персоналу Збройних Сил.

2. Вироблення пропозицій і рекомендацій в проекти законів на користь вирішення соціальних проблем військовослужбовців і членів їх сімей.

3. Надання консультативної допомоги командирам, штабам, органам виховної роботи по соціальних проблемах.

4. Проведення координаційно-методичної діяльності у військових колективах по соціальних проблемах.

5. Дослідження стану соціальної захищеності військовослужбовців, членів їх сімей, цивільного персоналу.

6. Взаємодія з державними органами і громадськими організаціями по питаннях соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей, цивільного персоналу Збройних Сил.

Коло основних проблем індивіда, які вирішуються у військових колективах, можна умовно розділити на наступні:

- особові і міжособові проблеми при адаптації індивіда до військової служби;

- проблеми, пов'язані з реалізацією соціальних пільг і гарантій військовослужбовців, цивільного персоналу Міністерства оборони, громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей.

Насьогодні проблема законодавчого забезпечення у сфері соціального захисту військовослужбовців стає як ніколи актуальною. Участь в антитерористичній операції призводить до появи великої кількості поранених військовослужбовців (у тому числі й добровольців), система їх соціального захисту натепер перебуває на етапі становлення, така ж ситуація стосується й членів сімей загиблих військовослужбовців, допомоги їхнім дітям тощо. Оптимізація галузевого законодавства стосовно цієї категорії населення відбуватиметься ще протягом кількох років, у цій роботі ми проаналізуємо наявні нормативні документи та ступінь їх реалізації у сучасних умовах.

1. Нормативно-правові документи які регулюють соціальну роботу з військовослужбовцями

На сьогодні в Україні склалася база нормативно правових актів, різної юридичної сили, які регулюють питання соціального захисту військовослужбовців, їх конституційних прав і свобод, гарантій, пільг і компенсацій та обов'язок держави, щодо їх реалізації. За юридичною силою ці нормативно правові акти поділяються на такі рівні: конституційне регулювання (Конституція та конституційні закони); міжнародно правове регулювання (міжнародні договори та угоди); законодавче регулювання (закони України); регулювання підзаконними нормативно правовими актами.

Конституція України створює правові основи для регулювання соціального захисту військовослужбовців. Так, ст.17 Конституції України визначає гарантії соціального захисту військовослужбовців: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей». Саме ці конституційні положення є правовою основою для інших законодавчих актів щодо соціального захисту військовослужбовців. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Її норми є нормами прямої дії і гарантують захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі соціальний захист військовослужбовців безпосередньо на підставі норм Конституції України.

У сучасних умовах великого значення набувають міжнародно правові акти, що закріплюють соціальний захист військовослужбовців у період ведення бойових дій. Найважливішими з них є: Женевська конвенція про поліпшення участі поранених і хворих у діючій армії; Женевська конвенція про поліпшення участі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; Женевська конвенція про поводження з військовополоненим; Римський статут міжнародного кримінального суду (прийнятий 17 липня 1998 р.) та інші. Ці міжнародно правові акти містять правові норми, які визначають особливості соціального захисту військовослужбовців під час ведення бойових дій, надають їм право на застосування зброї, захищають їх життя і права під час перебування у полоні, а також визначають відповідальність за вчинення військових злочинів.

До законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців, належать закони України: «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р., «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 р., «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р., «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р., «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 р. та інші законодавчі акти, які забезпечують питання соціального захисту військовослужбовців в Україні.

Фундаментальним і одним із основних законів, який регулює соціальний захист військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України щодо соціального і правового захисту військовослужбовців.

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.{ Закон доповнено преамбулою згідно із Законом N 328-V ( 328-16 ) від 03.11.2006 }

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.{ Частина друга статті 1-2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

Дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними

злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

2. Форми допомоги, які повинні надаватися військовослужбовцям за законодавством

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

· посадовий оклад, оклад за військовим званням;

· щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

· одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються грошове та інші види забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, в розмірах, що встановлені військовослужбовцю на день захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або безвісної відсутності.

Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.

Члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд:

1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:

а) у відрядження;

б) у відпустку в межах України;

в) при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв'язку з передислокацією військової частини;

г) до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби в межах України;

2) всіма видами транспорту загального користування міського, приміського та міжміського сполучення (за винятком таксі) - тільки військовослужбовці строкової військової служби.

При переведенні військовослужбовців на нове місце проходження військової служби або звільненні з військової служби вони мають право на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах з попереднього місця проживання до нового залізничним транспортом, а там, де такого виду транспорту немає, - іншими видами транспорту (за винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері вагою 20 тонн.

Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:

1) від місця проживання до місця проходження військової служби військовослужбовця у зв'язку з його переведенням;

2) до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України;

3) при звільненні військовослужбовця з військової служби, а також у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - до обраного місця проживання в межах України.

Члени сімей військовослужбовців при переїзді до обраного місця проживання у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця мають право на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах залізничним транспортом, а там, де такого виду транспорту немає, - іншими видами транспорту (за винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері вагою 20 тонн.

Пільги, передбачені підпунктом 2 цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону.

Військовослужбовці при направленні у відрядження, до нового місця проходження військової служби, а також до місця використання відпустки та назад мають право на придбання проїзних документів для себе та членів своєї сім'ї на всі види транспорту поза чергою. При цьому військовослужбовці, які направляються у відрядження, користуються правом на бронювання та отримання поза чергою місця в готелі на підставі посвідчення про відрядження.

При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці строкової військової служби мають право безоплатно відправляти й одержувати листи. Безоплатними поштовими посилками відправляється особистий одяг громадян, призваних на строкову військову службу.

Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Військовослужбовець, військовозобов'язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, не користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим Законом, на час відбування призначеного судом одного з видів покарань, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6, 9, 11, 12 статті 51 Кримінального кодексу України. На цей час члени їх сімей також не користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, якими вони користувалися як члени сімей таких осіб.

Військовослужбовець строкової військової служби, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім'ї права на пільги не втрачають.

Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

3. Служби, які працюють з військовослужбовцями

Технології соціальної роботи з військовослужбовцями і їх сім'ями розрізняється залежно від характеру і глибини їх соціальних проблем, що в значній мірі визначається приналежністю до контингенту, складу військовослужбовців, тривалістю перебування на військовій, службі. Так, безумовно, матеріальні труднощі і соціальні обмеження, які є у солдатів строкової служби і їх сімей (мале грошове постачання, життя в казармі, далеко від дружини і дитини, якщо такі є) можуть не розповсюджуватися на ряд солдатів особливих спеціальностей (музиканти, спортсмени), які деколи і живуть в сім'ї, і отримують визначеною винагороду за працю в період військової служби. Військовослужбовці потребують захисту своїх прав і у виховно-адаптаційних і культурно-рекреаційних заходах, щоб виробити звичку до перебування в достатньо монотонних умовах військової служби в постійному оточенні інших людей.

Цілі соціальної роботи в найзагальнішому вигляді полягають в тому, щоб відновити фізичні і психічні сили тих, кому налається допомога; скоректувати особові установки клієнтів, навчивши їх правильно сприймати примусові сторони свого життя; внести елементи соціальної справедливості до рамок субординаційних відносин, характерних для військової служби.

Соціальна робота з військовослужбовцями здійснюється як безпосередньо в умовах Збройних Сил, так і в суспільстві в цілому. Невірно було б думати, що в армії вона є обов'язком тільки заступників командирів по роботі з особовим складом. Безумовно, в першу чергу соціальний захист військовослужбовців є їх функціональним обов'язком, ним займаються також військові психологи, юристи, фахівці військово-медичних установ. Проте стройові командири, керівники будь-якого рангу також повинні тримати ці питання в полі своєї уваги, забезпечуючи в межах своєї компетенції соціальну захищеність підлеглих ним військовослужбовців і їх сімей. Одне з найважливіших завдань - дотримання всіх прав і пільг, які покладені військовослужбовцям відповідно до чинного законодавства; контроль за забезпеченням таких соціально-побутових умов, які не руйнують здоров'я і працездатність людей, що несуть військову службу [6].

Одна з функцій соціальної роботи в Збройних Силах - забезпечення сприятливих соціально-побутових і соціально-екологічних умов для військовослужбовців. Самі по собі чинники військової служби бувають достатньо важкі і несприятливі, але нерідко вони обтяжуються поганою організацією побуту, неувагою до умов роботи і мешкання військовослужбовців, антропогенним забрудненням навколишнього середовища, яке може бути усунене. Діяльність по усуненню цих негативних чинників, по поліпшенню умов праці і побуту військовослужбовців поза сумнівом сприятиме підвищенню можливостей їх працездатності і здібностей до соціального функціонування [1].

Розвиток соціальних комунікацій, ліквідація напруженості, конфліктів, об'єднання військових колективів, особливо в закритих військових городках, гарнізонах, на довгий термін відірваних від широких соціальних контактів, складає одну з важливих функцій соціальної роботи. Тут застосовуються конфліктологічні процедури, технології посередництва, методи групової терапії у вигляді бесід, ігор, тренінги спілкування і навчання комунікативним навикам. Важливі також можливості особистсної діагностики психологічної сумісності або несумісності індивідів для комплектування найбільш життєздатних або стабільних колективів.

Натепер у роботі з військослужбовцями все більшого значення набуває діяльність громадських організацій, які насамперед опікуються психологічною підтримкою військових та членів їх сімей, а також надають посильну матеріальну допомогу.

Технології психологічного тренінгу, психотерапії і психокорекції взагалі відносяться до найбільш поширених в роботі з великими групами, до яких, безумовно, відноситься соціальна робота з військовослужбовцями. Стимуляція позитивних психологічних реакцій і придушення або безпечне відреагування негативних необхідні в умовах постійного перебування в недобровільно вибраному колективі. Тут потрібно учити людей пом'якшувати негативні прояви характеру, практикувати атрактивне спілкування, яке нейтралізує можливу агресію з боку оточуючих, вирішувати виникаючі проблеми на доконфліктній стадії. Велике значення мають тут аутотренігові методики, за допомогою яких військовослужбовці можуть навчитися управляти своїм самопочуттям, виразом своїх емоцій. Проведення такої роботи можливе також у формі групової терапії, зі створенням груп самодопомоги.

Певний внесок в поліпшення положення військовослужбовців і їх сімей може внести соціально-економічна робота, організація самодопомоги і взаємодопомоги сімей військовослужбовців, розвиток елементів малого виробництва, кооперативних форм праці. Організатори соціальної роботи можуть виступити тут в ролі консультантів і менеджерів, посередників контактах асоціацій і об'єднань дружин військовослужбовців з органами соціального захисту населення, медичними установами, іншими органами і установами, підприємствами, які можуть потребувати їх послуг або результатів праці [2]. військовослужбовець правовий соціальний

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом [3].

Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Досвід останніх десяти років свідчить, що єдиним дієвим механізмом реалізації положень українського законодавства і вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців в Україні є відповідна державна цільова програма.

На даний час такої програми немає, схожих за тематикою або галузевою спрямованістю програм в Україні теж не існує, тобто реалізувати своє право на соціальну адаптацію військовослужбовці в Україні не мають змоги.

Для виправлення ситуації повинна бути затверджена Державна цільова соціальна програма соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, які підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2017 року.

Вирішення проблеми соціальної адаптації військовослужбовців в Україні здійснюватиметься такими шляхами і способами:

1. Удосконалення нормативно-правової бази та утворення системи органів соціальної адаптації військовослужбовців в Україні на основі здобутого досвіду та міжнародної практики.

2. Організація виконання в рамках Програми заходів із соціальної адаптації військовослужбовців, серед яких найбільш вагомі:

професійне навчання (професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації) військовослужбовців за цивільними напрямами і спеціальностями;

сприяння у працевлаштуванні, інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням;

соціально-психологічна і правова допомога військовослужбовцям в період звільнення, особливо за скороченням штатів, проведенням організаційних заходів та за станом здоров'я.

3. Інформування військовослужбовців усіх військових структур України щодо проведення заходів із соціальної адаптації, запланованих на визначений період.

4. Співпраця з Північноатлантичним Альянсом, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, Міністерством закордонних справ Королівства Норвегія, іншими міжнародними та іноземними структурами з метою подальшого фінансування міжнародних проектів з адаптації військовослужбовців, які вже діють в Україні, залучення їх коштів для відкриття в Україні нових подібних проектів.

5. Здійснення взаємодії та координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, фондів, установ, організацій різних форм власності, інших структур, у тому числі міжнародних, заінтересованих та задіяних у вирішенні питань соціальної адаптації військовослужбовців, та, які братимуть участь у виконанні Програми.

Аналіз досвіду вирішення проблем, пов'язаних з адаптацією звільнених військовослужбовців до умов цивільного життя свідчить, що процес соціальної адаптації звільнених військовослужбовців має бути прив'язаний до підготовки (перепідготовки) людини під конкретну спеціальність з урахуванням регіонального попиту на ринку роботи по місцю його мешкання з обов'язковим працевлаштуванням [4].

Зважаючи на зазначене, українським законодавством військовослужбовцям та членам їх сімей надані значні пільги, встановлені правові і соціальні гарантії та компенсації, серед яких передбачена їх соціальна та професійна адаптація до умов життя в цивільному середовищі.

Соціальна адаптація у загальному розумінні - це процес взаємодії індивіда (особистості) або соціальної групи із зовнішнім середовищем, в результаті якого відбувається освоєння нової соціальної (життєвої) ситуації.

Соціальна та професійна адаптація військовослужбовців до умов життя в цивільному середовищі це - суспільний процес їх активного пристосування до нових соціальних умов проживання в цивільному середовищі з ринковою системою взаємостосунків, який передбачає освоєння норм і правил цього середовища, оволодіння професією, спеціальністю, реалізацію своїх прав, у тому числі на працю, формування в собі нових правил поведінки і нового самоусвідомлення, що забезпечує безболісний, комфортний перехід до нових умов життя.

Вона є одним із важливих пріоритетів військового будівництва у сфері соціальних гарантій військовослужбовців, а також - окремим напрямом у державній соціальній політиці України, яким опікується Мінсоцполітики. В Стратегії національної безпеки України “Україна у світі, що змінюється”, затвердженій Указом Президента України від 8 червня 2012 р. № 389/2012 (пункт 5.2.3), вирішення питань адаптації та соціальних гарантій для військовослужбовців, які звільнятимуться, визначено як один із напрямів удосконалення системи забезпечення національної безпеки України.

Висновки і рекомендації

Організація військово-соціальної роботи включає:

- вивчення і аналіз соціального положення, соціальних проблем, рівня соціальної захищеності військовослужбовців;

- прогнозування роботи по забезпеченню соціального захисту військовослужбовців, визначення і постановку першочергових і перспективних цілей і завдань виховної дії;

- визначення того, які дії на об'єкт військово-соціальної роботи можуть привести до позитивних, а які до негативних результатів;

- планування військово-соціальної роботи як складової частини загальної системи морально-психологічного забезпечення діяльності військ, визначення прийомів і способів, зміст цієї роботи, послідовність проведення заходів;

- безпосередню організацію військово-соціальної роботи;

- контроль і коректування дій на військовослужбовців і групи осіб в ході здійснення заходів військово-соціальної роботи;

- аналіз і узагальнення ходу і результатів військово-соціальної роботи, формування і реалізацію пропозицій по її вдосконаленню, вивчення і поширення передового досвіду цієї діяльності.

Список використаної літератури

1. Алещенко В.І. Соціальна адаптація звільнених військовослужбовців: стан, проблеми та напрями її удосконалення // Наука і оборона. - 2006. - №3. - С. 10 - 15

2. Вайнола Р. Х. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та практика. Навчальний посібник/ За ред проф. С. О.Сисоєвої ? К. : НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. ? 134 с.

3. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2011-12

4. Калагін Ю. А. Соціально-професійний потенціал військовослужбовців // Третя наукова конференція Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. - Х.: ХУПС, 2007. - 208 с.

5. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

6. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: Теорія і практика. - К.: ВМУРОЛ Україна , 2004. - 408 с.

7. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru