Регулювання ринку нерухомості в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Функції та особливості ринку нерухомості

2. Структура оподаткування ринку нерухомості

3. Основні поняття ринку нерухомості

4. Особливості оподаткування операцій з нерухомістю для фізичних осіб

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Серед елементів ринкової економіки особливе місце займає нерухомість, яка виступає в якості засобів виробництва (земля, адміністративні, виробничі, складські, торговельні та інші будівлі та приміщення, а також інші споруди)

Об'єктом споживання в даній курсовій роботі виступають: земельні ділянки, житлові будинки, дачі, квартири, гаражі.

Нерухомість виступає основою особистого існування для громадян і служить базою для господарської діяльності та розвитку підприємств і організацій усіх форм власності. У Україні відбувається активне формування і розвиток ринку нерухомості, з'явився шар нових власників нерухомості як у сфері особистого споживання, так і в багатьох сферах підприємницької діяльності.

Утворилися комерційні структури, що діють на ринку нерухомості. Розгортається діяльність вітчизняних і зарубіжних інвесторів, для яких велике значення має набуття гарантованих прав користування землею і правовий захист їх інтересів.

Змінилося податкове законодавство, і з'явилися нові для більшості громадян України податки: податок на майно фізичних осіб і податок на спадкування і дарування. Початок розвиватися місцеве законодавство з регулювання сфери нерухомості. У своїй роботі я поставила за мету розглянути та проаналізувати закономірності функціонування і розвитку ринку нерухомості. Для виконання поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: - Визначення, функції та особливості ринку нерухомості;

- Структура ринку нерухомості;

- Сегментація ринку нерухомості;

Актуальність даної роботи полягає в тому, що Україна перебуває в умовах стрімкого розвитку ринку нерухомості, з'являються нові можливості щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном. Управління ринком нерухомості здійснюють державні органи реєстрації та професійні учасники ринку нерухомості, що працюють на комерційній основі. Основні ознаки сектору розвитку (створення) об'єктів нерухомості в перехідний період - слабка вивченість і відсутність відпрацьованих технологій ефективного та економічного будівництва і, отже, довгострокового попиту на будівельне обладнання, матеріали та ін

Сектор управління (експлуатації) об'єктами нерухомості відстежує ступінь впливу товарних характеристик об'єктів на їх прибутковість, формулює запит сектору розвитку на створення найбільш дохідних типів об'єктів. При недостатній розвиненості сектору управління, що має місце на вітчизняному ринку, запит сектору розвитку передається безпосередньо з сектора обороту. Сектор обігу прав на нерухомість формує ринкову ціну її об'єктів.

Привабливість, обсяг і динаміка розвитку секторів залежать від пов'язаних з ними фінансових потоків, що поділяються на інвестиції, товарні потоки, доходи і податки від угод і експлуатації об'єктів нерухомості.

Для засвоєння суті процесів, що відбуваються на ринку нерухомості, використовуємо метод декомпозиції. Декомпозиція (розчленовування) проводиться як логічно обгрунтована процедура виділення все менш складних процесів. Функціонування базових процесів забезпечують спеціалісти (організації) однієї вузької спеціалізації.

Розглянемо суб'єктну структуру ринку нерухомості. Економічними суб'єктами тут є: покупці (орендарі); продавці (орендодавці) та професійні учасники ринку нерухомості. Покупець (орендар) - головний суб'єкт ринку нерухомості. Ним може бути фізична або юридична особа, а також орган державного управління, що має право на дану операцію згідно із законом. Саме для покупців і працює ринок нерухомості.

1. Функції та особливості ринку нерухомості

Ринок нерухомості - система правових, економічних, організаційних і культурних відносин між суб'єктами ринку нерухомості з приводу створення, формування, розподілу, обміну, споживання корисних властивостей, а також прав та обов'язків, що випливають з володіння об'єктів нерухомості Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. // www.zakon.rada.gov.ua. Ринок нерухомості, як сектор ринкової економіки, має велике значення, що підтверджується:·

Колосальної вартістю національного багатства, матеріалізованого в нерухомості, з якого принаймні половина може бути залучена в ринковий оборот і приносити ренту - власникам, дохід - підприємцям, податкові та інші платежі - у державний, регіональні бюджети, бюджети муніципальних утворень;

Досягнутої вже сьогодні високою часткою ринку нерухомості у валовому національному продукті;

Досягнутим у ряді регіонів та міст високим рівнем доходів бюджету від первинного продажу, здачі в оренду державної і муніципальної нерухомості (в тому числі землі);

Високим рівнем зборів до бюджету від податків на нерухомість і угод з нею;

Великою кількістю робочих місць, створених в ході становлення і розвитку ринку нерухомості. Ринок нерухомості в національній економіці виконує наступні функції Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ( “Про банкрутство”): Закон України від 14.05.1992., № 2343- XII (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.:

Ефективне вирішення соціальних завдань, пов'язаних із створенням та використанням корисних властивостей нерухомості;

Відчуження повних або часткових прав власності на об'єкти нерухомості від одного економічного суб'єкта до іншого і захист його прав; · Вільне формування цін на об'єкти і послуги;

Перерозподіл інвестиційних потоків між конкуруючими способами використання земель.

Ринок нерухомості має ряд специфічних особливостей Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991., N 1560-XII (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua: · Локалізація ринку, оскільки його товари нерухомі, а цінність їх значною мірою залежить від зовнішнього навколишнього середовища;

Значно менше число угод купівлі-продажу;

Володіння нерухомістю та угоди з нею зазвичай припускають чотири види витрат: одноразові порівняно великі інвестиції; на підтримку об'єкта в функціональному стані (ремонт, експлуатаційні витрати); податок на нерухоме майно; державне мито та інші збори на угоди;

Порівняно висока ступінь державного регулювання ринку законодавчими нормами і зонуванням територій (регулюється земельним і цивільним законодавством з урахуванням водного, лісового, природоохоронного та іншого спеціального права);

Ринок нерухомості недосконалий. Зупинимося докладніше на останньої особливості ринку нерухомості.

Досконалий конкурентний ринок припускає, що:

· Покупці і продавці повинні мати точну інформацію про ціни;

· Продукт на ринку повинен бути однорідним;

На ринку повинна існувати досконала мобільність, тобто покупці і продавці повинні мати можливість і бути готові до переміщення для здійснення покупки точно так само, як і товари повинні бути переміщувані;

Продавців і покупців на ринку має бути так багато, що жоден з них не міг би впливати на ринкову ціну;

Попит і пропозиція еластичні за ціною; · Витрати угод низькі в порівнянні з вартістю товару. Будь-які відхилення від наведених вище умов знижують ефективність розподілу ресурсів через ціновий механізм.

Розглянемо, в якій мірі відповідають характеристики ринку нерухомості умов досконалого конкурентного ринку.

Точна інформація про ціни. Так як ринок нерухомості не є централізованим, як, наприклад, ринок цінних паперів, угоди та ціни угод не стають моментально доступними відразу всім учасникам ринку. Одна зі специфічних особливостей ринку нерухомості полягає в дефіцитності та адекватності ринкової інформації, що обумовлено, головним чином, географічним поділом ринку з локалізацією попиту і пропозиції, нерегулярним отриманням інформації продавцями і покупцями в міру потреби в ній. Тут важко отримати відомості про ціни фактично відбулися угод, їх зміст.

Однорідність продукту. Складність і різноманіття прав у сукупності з унікальними фізичними характеристиками кожного об'єкта є однією з головних причин недосконалості ринку нерухомості. Деякі ціноутворюючі характеристики об'єкта, такі як тип будівлі, вік, розміри, загальний стан і умови оренди можуть бути відомі.

Але деталі конструктивних особливостей, особливості конкретних інтересів і місця розташування, які, в кінцевому рахунку, і будуть визначати ціновий рівень, можуть бути виявлені і проаналізовані тільки професійним оцінювачем.

Нерухомість може володіти різними фізичними споживчими властивостями: матеріалом виготовлення, ступенем новизни, архітектурним стилем, внутрішнім плануванням, обробкою, терміном служби та ін Навіть при збігу зовнішніх і експлуатаційних властивостей нерухомість може відрізнятися місцем розташування до під'їзних шляхах, підприємствам інфраструктури, екологічної особливістю регіону та т.д.

Для житлової нерухомості важливий вид з вікна (у двір, на вулицю, на сусідній будинок), близькість до центру, місцем роботи і т. д. Мобільність продуктів.

Даним критерієм ринок нерухомості не відповідає вже в силу класичного визначення нерухомості. Велика кількість продавців і покупців. Різноманіття характеристик нерухомості, особливо місце розташування, в сукупності з відсутністю на місцевому ринку аналогічної нерухомості-замінника дає окремим продавцям елемент монопольного становища на ринку.

Обмежена кількість продавців нерухомості, що знаходиться в екологічно чистих і центральних районах, об'єктів з високими споживчими властивостями, нових об'єктів, об'єктів з виразним художнім стилем.

Користуючись дефіцитом інформації про відповідних цінах чи орендних платах, продавець може досягти в угоді ціни, яка істотно вище ринкового рівня. Обмежено і число покупців нерухомості, так як остання, в силу перерахованих споживчих властивостей, має високу ціну. Обмеженість продавців і покупців призводить до формування практично індивідуальних цін Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.08.2001., № 9742 (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua. Низькі транзакційні витрати - витрати, які несуть покупці і продавці нерухомості за висновком.

Необхідність залучення професійних консультантів, досить високі комісійні і суттєві податки і збори в сумі складають досить високий відсоток по відношенню до суми угоди. Розмір витрат при проведенні операцій з житловою нерухомістю в даний час в країнах з розвиненим ринком нерухомості становить близько 5-6% від ціни об'єкта.

Одже, таким чином, з короткого розгляду характеристик ринку нерухомості можна зробити висновок про їх суттєве невідповідності критеріям досконалого ринку. У силу об'єктивних обставин, за допомогою лише цінового механізму не можна вирішити задачу оптимального розподілу нерухомості, як ресурсу суспільства. Ціни на ринку нерухомості більш стабільні і практично не реагують на короткострокові зміни ринкової кон'юнктури.

2. Структура ринку нерухомості

Ринок нерухомості являє собою сукупність наступних структурних елементів:·

Об'єктів нерухомості;

· Економічних суб'єктів, що оперують на ринку;

Процесів функціонування ринку; · Інфраструктури ринку

Економічними суб'єктами ринку нерухомості є:

· її продавці (орендодавці).

В якості продавця (орендодавця) може виступати будь-яка юридична або фізична особа, яка має право власності на об'єкт, в тому числі держава в особі своїх спеціалізованих органів управління власністю;· її покупці (орендарі).

Як покупець (орендаря) може виступати юридична або фізична особа або орган державного управління, що має право на дану операцію згідно із законом (маються на увазі обмеження на діяльність нерезидентів, іноземних громадян, а також на комерційну діяльність державних органів); · її професійні учасники ринку нерухомості.

Склад професійних учасників РН визначається переліком процесів, що протікають на ринку за участю держави, та переліком видів діяльності комерційних структур.

Розрізняють наступних професійних учасників: інституційні та неінституціональних учасники ринку нерухомості. Інституційні учасники ринку нерухомості - суб'єкти, що представляють інтереси держави, що діє від його імені.

Відносять організації наступного профілю -практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. ред., М.Я. Азарова].:

· Федеральні і територіальні земельні органи, що займаються інвентаризацією землі, створенням земельного кадастру, зонуванням територій, оформленням землевідведення;

· Федеральні і територіальні органи архітектури та містобудування, які займаються затвердженням та узгодженням містобудівних планів забудови територій і поселень, створенням містобудівного кадастру, видачі дозволів на будівництво;

Органи експертизи містобудівної та проектної документації, що займаються затвердженням та узгодженням архітектурних і будівельних проектів;

Органи, які відають інвентаризацією та обліком будівель;

Органи технічної, пожежної та іншої інспекції, які займаються наглядом за будівництвом і експлуатацією будівель і споруд;

Проектувальники, будівельники, спеціалісти з технічної експлуатації, що фінансуються з бюджету;

Органи-реєстратори прав на нерухомість і угод з ними;·

Державні нотаріуси. Неінституціональних учасники ринку нерухомості - суб'єкти, які працюють на комерційній основі. Відносять організації наступного профілю:

Брокери, які надають послуги продавцям і покупцям при здійсненні операцій з нерухомістю;

Оцінювачі нерухомості, які надають послуги власникам, інвесторам, продавцям, покупцям з незалежної оцінки вартості об'єктів; · Фінансисти (банкіри), що займаються фінансуванням операцій на ринку нерухомості, у тому числі іпотечним кредитуванням; ·

Девелопери, що займаються створенням і розвитком об'єктів нерухомості, у тому числі організацією та фінансуванням інвестиційного проекту, проектуванням і будівництвом, продажем об'єкта повністю або частинами або здачею в оренду (самостійно або із залученням раніше перерахованих учасників в якості підрядників і співінвесторів); ·

Редевелопери, що займаються розвитком і перетворенням (вторинної забудовою) територій;

Управляючі нерухомістю, займаються фінансовим управлінням та технічною експлуатацією об'єкта;

Проектувальники і будівельники, що працюють на комерційній основі; юристи, які займаються юридичним супроводом операцій на ринку нерухомості; · Страховики, які займаються страхуванням об'єктів, професійної відповідальності;

Учасники фондового ринку нерухомості, що займаються створенням і обігом цінних паперів, забезпечених нерухомістю (житлові облігації, пул закладних при іпотечному кредитуванні);

Аналітики, що займається дослідженням ринку нерухомості та підготовкою інформації для прийняття стратегічних рішень щодо його розвитку;

Фінансові аналітики, що займається фінансовим аналізом інвестиційних проектів;

Маркетологи, фахівці зі зв'язків з громадськістю і рекламі, займаються просуванням об'єктів і послуг на ринку;

Інформаційно-аналітичні видання та інші ЗМІ, що спеціалізуються на тематиці ринку нерухомості; · Фахівці з інформаційних технологій, що обслуговують РН; · Фахівці в галузі навчання та підвищення кваліфікації персоналу;

Будь-які фахівці - співробітники і члени національних і міжнародних професійних об'єднань ринку нерухомості. Розглянемо докладніше діяльність деяких учасників ринку.

Будівельні організації (продавці) існують у відносно невеликій кількості, тому що будівництво потребує великих капіталовкладень і має досить тривалий термін окупності (Додаток).

Дані організації будують нове житло, нежитлові об'єкти і продають об'єкти нерухомості або самі, або залучаючи посередників-продавців, оплачуючи їх послуги. Ріелтер - це особа, яка займається підприємницькою діяльністю на ринку нерухомості, здійснюючи різні операції з нерухомим майном і правами на нього. Ця діяльність може здійснюватися юридичними особами та індивідуальними підприємцями. Ріелтерські фірми продають не саму нерухомість, остання не є їх власністю, а свої послуги. Основне джерело доходів - отримання комісійних за послуги, що надаються продавцям або покупцям нерухомості.

Ріелтерська діяльність підлягає обов'язковому ліцензуванню. Оцінювачі. Процедура оцінки передує прийняттю будь-якого рішення, пов'язаного з нерухомістю. Оцінка являє обгрунтована думка незалежної сторони про ринкову вартість нерухомості.

Ріелтерська діяльність підлягає обов'язковому ліцензуванню. Оцінювачі. Процедура оцінки передує прийняттю будь-якого рішення, пов'язаного з нерухомістю. Оцінка являє обгрунтована думка незалежної сторони про ринкову вартість нерухомості. Існує кілька характерних випадків, коли необхідно звернення до послуг оцінювача¹⁰: · Оцінка за замовленням продавця перед виставлянням нерухомості на продаж;·

Оцінка за замовленням потенційного покупця перед укладанням угоди;

Оцінка перед реконструкцією нерухомості на предмет приросту доходу від експлуатації та її ринкової вартості в залежності від витрат на перетворення об'єкту; · Оцінка інвестиційного проекту;

Оцінка при отриманні кредиту під заставу нерухомості, при внесенні нерухомості в якості частки в статутний капітал нового підприємства; · Оцінка для визначення стартової ціни об'єкта нерухомості на конкурсах, аукціонах та ін.

Девелопер - це професійний підприємець, який ініціює і забезпечує реалізацію найкращого з можливих варіантів розвитку нерухомості, включаючи організацію фінансування проекту. Банки - пасивні учасники російського ринку нерухомості.

Основною діяльністю банків на ринку нерухомості має бути участь в інвестиційних та девелоперських проектах, іпотечне кредитування. Процеси функціонування ринку - процеси створення, використання та обміну об'єктів нерухомості та управління ринком. Розрізняють такі основні процеси: 1. Створення розвитку об'єкта нерухомості; Організація системи розвитку нерухомості;

Розвиток територій;

1. Створення (розвиток) об'єкта нерухомості;

2. Використання (експлуатація) об'єкта нерухомості;

Організація експлуатації та управління нерухомістю;

Управленіе об'єктом;

3. Товарний оборот об'єктів нерухомості;

Організація системи товарного обороту нерухомості;

Передача прав (правомочностей) власності на об'єкт нерухомості та реєстрація угоди;

Фінансірованіе товарного обороту нерухомості

4. Управління ринком;

Ісследованіе ринку;

Формування та розвиток ринку;

Контроль і регулювання. Інфраструктура ринку нерухомості - сукупність механізмів, що забезпечують функціонування ринку.

Умовно можна виділити чотири таких механізму:

По-перше, соціальний механізм, що включає в себе:

Законодавчу та нормативну бази ринку;

Систему громадського контролю над дотриманням правових та етичних норм усіма учасниками ринку, захисту їх прав та інтересів.

Основними учасниками ринку, що реалізують цей механізм є законодавчі і представницькі органи влади і управління федерального і регіонального рівнів, профільні підрозділи виконавчих органів, громадські об'єднання неінституціональних учасників ринку в особі їх юридичних підрозділів Матеріали конференції «Актуальні питання оподаткування фінансових установ та операцій з фінансовими активами. Сьогодення та перспективи». ? Київ: Парламентське видавництво, 2008. ? 224 с. .

По-друге, методологічний (макрориночний) механізм, що включає в себе:

Систему моніторингу та дослідження процесів функціонування ринку нерухомості, способів і засобів реформування і розвитку ринку (дослідні підрозділи громадських об'єднань, дослідницькі організації ринку нерухомості за участю професіоналів-практиків);

Спеціалізовані державні, громадські та комерційні інститутів управління розвитком ринку нерухомості, зокрема:

а) органи координації зусиль державних установ та відомств, спрямованих на розвиток ринку нерухомості.

б) спеціалізованих структурних підрозділів органів державної влади та місцевого самоврядування, орієнтованих на реформування, регулювання і контроль ринку нерухомості, захист власника від протиправних дій;

в) саморегулівних та громадських організацій, професійних і споживчих спілок ринку нерухомості;

г) освітніх установ та інформаційних центрів ринку нерухомості;

д) некомерційних та комерційних організацій - дослідників і ініціаторів реформування окремих сегментів ринків нерухомості.

По-третє, інженерно-технологічний механізм, що включає в себе Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України: Енциклопедичний довідник. -- Київ: Укрбланковидав, 2001.: · Еталонні технології професійної діяльності на ринку нерухомості при проведенні операцій всіх категорій;

Стандарти опису об'єктів нерухомості всіх видів в інтересах операцій з ними всіх категорій; · Єдине інформаційного простору ринку нерухомості та забезпечення інформаційної відкритості ринку;

Законодавчо закріплені еталонні вимоги до нерухомого майна і до професійної діяльності на ринку нерухомості; · Банки даних еталонних (модельних) технологій діяльності на ринку нерухомості.

По-четверте, психолого-поведінковий механізм, що включає в себе професійні норми і стандарт взаємовідносин учасників ринку, які зводять до мінімуму втрати від проведення операцій (транзакцій) на етапах пошуку інформації, ведення переговорів, прийняття рішень, правового закріплення угод, мотивації учасників, координації зусиль учасників, контролю і відновлення порушених прав та застосування санкцій до порушників.

Отже, основне джерело доходів - отримання комісійних за послуги, що надаються продавцям або покупцям нерухомості. Ріелтерська діяльність підлягає обов'язковому ліцензуванню. Оцінювачі. Процедура оцінки передує прийняттю будь-якого рішення, пов'язаного з нерухомістю.

3. Основні поняття ринку нерухомості

Основними факторами, які діють на будь-якому ринку, є: попит, пропозиція і ціна. Попит - це кількість земельних ділянок, будівель, споруд і прав на них, які покупці готові придбати за складним цінами за певний період часу.

За інших рівних умов попит на нерухомість змінюється у зворотній залежності від ціни. Попит на нерухомі об'єкти формується під впливом численних факторів:

Економічні фактори: темпи економічного зростання та науково-технічного прогресу; рівень конкуренції на ринку; рівень, динаміка і диференціація доходів потенційних покупців, рівень ділової активності населення; можливість залучення позикових коштів; вартість будівництва і ціни на об'єкти нерухомості; ціни і тарифи на комунальні послуги; рівень орендної плати; оподаткування;

· Соціальні фактори: структура населення; щільність населення, а число сімей; міграція населення; чисельність населення і тенденції її зміни; вікової та соціальний статус населення; освітній рівень та ін.;·

Адміністративні фактори: постійні і тимчасові обмеження; умови отримання прав на будівництво нерухомості; правові умови здійснення угод (реєстрація, терміни та ін.)

Навколишнє середовище: стан соціальної інфраструктури; транспортні умови; місцезнаходження нерухомості.

Національні та культурні умови, традиції населення.

Політичні фактори: ступінь досконалості законодавства, рівень стабільності.

Попит на нерухомість може бути дуже мінливим по регіонах, районах і мікрорайонах.

Наприклад, відкриття в маленькому містечку нової фабрики може викликати значний приплив робочої сили, що, у свою чергу, зажадає будівництва великої кількості нового житла, торгових і рекреаційних об'єктів і так далі. У той же час, недолік коштів для іпотечного кредитування і високі процентні ставки можуть стримувати попит на нерухомість.

Попит на землю як фактор виробництва, за своєю суттю є похідним від попиту на кінцевий продукт, вироблений з використанням землі¹⁴. Тому величина попиту на землю буде визначатися:

Ціною землі щодо ціни на інші фактори виробництва;

· Продуктивністю землі;

· Ціною кінцевого продукту. Пропозиція - це кількість об'єктів нерухомості, яке власники готові продати за певними цінами за певний період часу. У будь-який поточний момент часу загальна пропозиція складається з двох елементів - пропозиція вже існуючої і нової нерухомості. Співвідношення двох елементів пропозиції змінюється в часі і від місця до місця. У той же час, основною тенденцією є переважання пропозиції існуючої нерухомості, що пов'язано з її довговічністю. Зміна пропозиції об'єктів нерухомості на ринку може бути реалізовано:

· За рахунок будівництва нової або реконструкції існуючої нерухомості;

· За рахунок зміни типу використання. Ціна - це кількість грошей, сплачених за одиницю нерухомості в здійснені угоди.

Отже, ринкова вартість - це найбільш ймовірний грошовий еквівалент власності. Це найвища ціна, яку принесе продаж ділянки на конкурентному і відкритому ринку, коли покупець і продавець діють розумно і на операцію не впливають сторонні подразники.

4. Особливості оподаткування операцій з нерухомістю для фізичних осіб

За рейтингом легкості сплачування податків - Україна займає 152 місце у світі, а тому не дивно, що обрахування розміру податків у більшості громадян викликають труднощі. Якщо навіть бухгалтерам та юристам часто складно розібратись у податковому законодавстві, то що й казати про пересічних громадян, особливо зараз після прийняття Податкового кодексу.

Якщо з податками на доходи більш-менш зрозуміло,то з податками пов'язаними з нерухомістю виникають багато питань.

Часто вони виникають із-за того, що є кілька видів податків пов'язаних з нерухомістю.

1) Податок з доходу отриманого від експлуатації нерухомості.

Особи, які отримують дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду(строкове володіння та/або користування) повинні сплачувати податок з такого доходу.

Ставка податку для фізичних осіб які не мають статусу підприємця та фізичних осіб підприємців на загальній системі оподаткування - становить 15 %. Фізичні особи підприємці, які сплачують єдиний податок - не є платниками податку на доходи фізичних осіб, тобто такі особи сплачують лише єдиний податок.

Окремо хочу звернути увагу на те, що нерухомість, яка належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу -резидента, які виконують представницькі функції та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів.

2) Податок з доходу від операцій з продажу нерухомості.

Особи, які продають власну нерухомість повинні сплачувати податок з продажу нерухомості. Ставка податку від операцій з продажу нерухомості становить 5%.

Але законом передбачені випадки, коли операцій з продажу нерухомості взагалі не оподатковується..

Зокрема, якщо дохід отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки.

3) Податок на нерухомість.

Податковий кодекс встановив новий для наших громадян податок - податок на нерухомість. Платниками податку на нерухомість є власники об'єктів житлової нерухомості. Базою оподаткування (величина на яку нараховується податок) є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, звернуть увагу на те, що база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи -платника податку, зменшується:

а) для квартири - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Наприклад, якщо у фізичної особи у власності є квартира розміром 200 кв. метрів, то податок на нерухомість він буде сплачувати лише за 80 кв. метрів, а якщо квартира менша за 120 кв. метрів - то така особа взагалі буде звільнена від сплати цього податку

Ставки податку на нерухомість встановлюються органами місцевого самоврядування за 1 кв. метр нерухомості

Розмір житлової площі нерухомості	Ставка податку
для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів; та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів.	не може перевищувати 1 % розміру мінімальної заробітної плати
для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів; житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів.	2,7 % від розміру мінімальної заробітної плати

правовий оподаткування нерухомість

Висновок

У результаті виконаної роботи можна зробити наступні висновки: Ринок нерухомості є суттєвою складовою в будь-якій національній економіці, оскільки нерухомість - найважливіша складова частина національного багатства, на частку якого припадає понад 50% світового багатства.

Ринок нерухомості тісно пов'язаний з іншими ринками. Без ринку нерухомості не може бути ринку взагалі, тому що ринок праці, ринок капіталу, ринок товарів і послуг і т.д. для свого існування повинні мати або орендувати відповідні приміщення, необхідні для їх діяльності.

Тоді як, ринок нерухомості не може існувати, наприклад, без ринку капіталу, тому що нерухомість не на що було б будувати, купувати чи орендувати і т.д. Крім того, нерухомість - це вигідне вкладення капіталу (інвестицій), оскільки кошти, вкладені в нерухомість, захищені від інфляції.

Куплений будинок, квартира, земельна ділянка через деякий час можна продати за вищою ціною або здавати в оренду і мати від цього додатковий дохід.

Купівля підприємства приносить покупцеві (інвестору) дохід у результаті роботи підприємства. З 1 січня 2013 року введений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Законодавством визначено перелік об'єктів житлової нерухомості, які не є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Це:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки. Для фізичних осіб - власників об'єктів житлової нерухомості база оподаткування обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Оскільки відповідні норми статті 265 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) вступають у дію з 1 січня 2013 року, то до 1 липня 2013 року всі фізичні особи-власники нерухомості, яка підпадає під оподаткування, отримають від податкової служби повідомлення-рішення, в якому буде вказана сума податку, що підлягає оплаті до бюджету.

У той же час, платники податку мають змогу звернутися до органів податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільг зі сплати податку, ставок податку та нарахованої суми податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування тощо.

Що стосується платників податку - юридичних осіб, то база оподаткування об'єктів житлової нерухомості у цьому випадку обчислюється такими особами самостійно станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію.

У такій декларації річна сума розбивається рівними частками поквартально, виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування.

У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

Отже, Державна податкова служба України нагадує, що 31 січня 2013 року останній день подання юридичними особами - власниками об'єктів житлової нерухомості, податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2013 рік.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. // www.zakon.rada.gov.ua

2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ( “Про банкрутство”): Закон України від 14.05.1992., № 2343- XII (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

3. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991., N 1560-XII (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

4. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.08.2001., № 9742 (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

6. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006., № 3480-IV (зі змінами та доповненнями) // Комп`ютерно-правова система ”Ліга Закон”.7: www.liga.kiev.ua.

7. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. ред., М.Я. Азарова]. - К.: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, ? 2010.

8. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн / За заг. ред. М.Я. Азарова. - К.: «Видавн. дім «Комп'ютерпрес», 2004. - 240с.

9. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспект/ С.Г.Гуржій, О.Л.Копиленко, Я.В.Янушевич та ін. - К.: Парлам. вид-во, 2005. - 216 с.

10. Бурлуцька Г.М., Ломакін А.В. Оцінка впливу адміністрування податків на ефективність системи оподаткування кредитно-фінансових установ і організацій / Г.М. Бурлуцька, А.В. Ломакін [Електронний ресурс]

11. Матеріали конференції «Актуальні питання оподаткування фінансових установ та операцій з фінансовими активами. Сьогодення та перспективи». ? Київ: Парламентське видавництво, 2008. ? 224 с.

12. Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України: Енциклопед. довідник. -- Київ: Укрбланковидав, 2001.

13. Петровська Н. В. Особливості оподаткування банківських операцій податком на прибуток підприємства // Економіка та держава. ? 2010. ? №5. ? §.1 - С. 13 - 16.

14. Реверчук Н.Й., Сербіна О.Г. Зарубіжний досвід податкового регулювання банківської діяльності та його застосування в Україні // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - Вип. 18.5. - С. 221-225.

15. Сербіна О.Г. Вплив оподаткування на дохідність і напрями розвитку банківської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.4. - С. 262-268.

16. Унинець-Ходаківська В.П., Костюкевич О.І., Лятамбор О.А. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2008. - 629 с.

17. Оцінка інвестиційної привабливості регіональних ринків нерухомості // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. -- 2005. -- № 1. -- С. 26-29.

18. Мухін О. О. Вплив ринку нерухомості на розвиток експертної оцінки майна в Україні // Економіка України. -- 2012. -- №4. -- С.43-50.

19. Мухін О.О. Методичні засади формування комплексної системи оподаткування нерухомості // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. -- 2012. -- № 4. -- С. 30-33

Додатки

Размещено на Allbest.ru

...